Особливості договірного регулювання окремих міжнародних операцій

 

На виконання зовнішньоторговельних угод, укладених посередниками-резидентами (комісіонерами та повіреними) в інтересах замовників-резидентів (комітентів і довірителів) в Україну імпортується значна кількість товарів. Реалізація цих угод забезпечується посередницькими послугами на основі договорів доручення та комісії відповідно до вимог Цивільного та Митного кодексів України, інших норматив­но-правових актів.

Стаття 46 Митного кодексу України зазначає, що декла­рування товарів здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, допущеними митницею до декларування. Отже, в разі імпорту товарів в Україну за зовнішньоторговельними договорами (контрак­тами), укладеними за участю посередників (комісіонерів та повірених), декларування товарів без додаткових повно­важень на це мають право здійснювати власники таких товарів (комітент і довіритель). Посередники, які не на­бувають права власності на товари, що імпортуються, мо­жуть декларувати такі товари, наприклад, як митні брокери за наявності відповідних повноважень.

У процесі здійснення експортно-імпортних операцій Україна самостійно та в особі її державних органів у випад­ках, передбачених ст. 16 Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність», може запроваджувати режим ліцен­зування. Так, розрізняють декілька видів ліцензій: генеральна - відкритий дозвіл на операції з певного товару (товарів) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару (товарів); разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкрет­ним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період, не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення опе­рації; відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт чи ім­порт товару протягом певного часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Розрізняють ліцензії на імпорт: антидемпінгові, компен­саційні, спеціальні. Антидемпінгова ліцензія - це належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом уста­новленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів. Компенсаційна ліцензія - це оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом антисубсидійного розслі­дування та/або компенсаційних заходів. Спеціальна ліцен­зія надає право на імпорт в Україну протягом установлено­го строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціаль­ного розслідування та/або спеціальних заходів.

Товарообмінні (бартерні) операції як вид експортно-ім­портної діяльності регламентуються переважно законодав­ством держав. В класичному розумінні - це обмін товарами, роботами чи послугами без руху грошових коштів (англій­ське законодавство та практика). У деяких державах бар­терні операції допускають рух грошових коштів. Наприклад, відповідно до ст. 2-304 (1) Єдиного торгового кодексу США ціна може бути сплачена грошима або іншим спосо­бом. Ця норма застосовується, крім інших, і до бартерного договору, оскільки американська концзпція договору купівлі-продажу охоплює, на відміну від англійської, ще й бар­терну угоду. Англійський закон про купівлю-продаж това­рів 1979 р. до бартерного договору не застосовується. Про­те можливим є застосування норм Закону про поставку товарів і надання послуг 1982 р.

Бартерний договір є консенсуальним, оскільки право власності на товар (результати робіт, послуг) переходить до іншої сторони в момент, узгоджений сторонами. Цей дого­вір іноді називають компенсаційним, оскільки виконання його однією стороною здійснюється для так званого «зу­стрічного задоволення», «для компенсації». Невиконання зобов'язання однією із сторін може стати підставою для невиконання зобов'язань іншою. Водночас бартерна угода не є зустрічною угодою, оскільки вона оформляється, на відміну від зустрічної торгівлі, не двома, а одним догово­ром [25].

При бартерному договорі встановлюється або кількість взаємопоставлюваних товарів (робіт, послуг), або сума, на яку сторони зобов'язуються поставити товар (роботи, послуги). Бартерний договір має вартісну оцінку. Вона залежить від оцінки вартості самого товару, оцінки послуг третьої сторони (відсотки за посередництво, комісійні тощо). Оцінка договору має значення, наприклад, для з'ясування митними органами розміру мита, зборів. З метою виконання бартерного договору в уповноважених банках можуть відкриватися рахунки. На них відобража­ється вартість обумовлених у договорі товарів (робіт, по­слуг).

В Україні діє декілька нормативно-правових актів з пи­тань бартерних операцій. Основним з них є Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. Відповідно до цього Закону товарообмінна (бартерна) опе­рація у галузі зовнішньоекономічної діяльності - це один з видів експортно-імпортних операцій. Вона оформляється бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) по­ставок передбачена в натуральній формі. Договір укла­дається між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарювання. Він пе­редбачає збалансований за вартістю обмін товарами, робо­тами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкова­ний рухом грошових коштів у готівковій чи безготівковій формі.

Право на проведення товарообмінних операцій мають усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, ке­руючись при цьому законодавством України. Кабінет Мі­ністрів України може заборонити проведення товарообмінних операцій, предметом яких є товари (роботи, послуги). У бартерному договорі зазначається загальна вартість това­рів, що імпортуються, чи загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються за цим договором з обов'яз­ковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Націо­нальним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Товари, що є предметом бартерного договору, оцінюють­ся з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, для митного обліку, визначення страхових сум, оцін­ки претензій, застосування санкцій. Для оцінки товарів (ро­біт, послуг) застосовують ціни, що визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на договірних за­садах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. У випадках, передбачених законодав­ством України, контрактні ціни визначаються вказаними суб'єктами відповідно до індикативних цін.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підля­гають ввезенню на митну територію України у строки, зазна­чені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (дати оформлення вантажної мит­ної декларації на експорт) товарів./ що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним дого­вором робіт, послуг - з дати підписання акта або іншого до­кумента, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Керуючись прагненням розширювати торговельні відно­сини й співробітництво, виходячи з принципів рівноправ­ності та взаємної вигоди, і з метою ефективнішого викори­стання економічних і торговельних можливостей суб'єктів господарювання, держави укладають міжнародні договори про торговельно-економічне, науково-технічне співробіт­ництво, платежі, реекспорт, захист інвестицій тощо. Пред­метом їх регулювання можуть бути: 1) принципи співробіт­ництва держав у певній сфері; 2) конкретні питання спів­праці.

До першої групи договорів належать, наприклад, Декла­рація про економічне співробітництво між Україною та Ка­надою 1992 р.; Угода з Росією про реалізацію режиму віль­ної торгівлі 1994 р.; Угода з Таджикистаном про вільну тор­гівлю 2001 р., Угода про вільну торгівлю з Македонією 2001 р.; двосторонні угоди з Туркменистаном, Іраном про основні принципи торгово-економічного співробітництва 1997 р.; Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 р. Україна має намір приєдна­тися до Угоди про створення зони вільної торгівлі у Центральній Європі (її укладено Польщею, Угорщиною, Че­хією, Словаччиною, Словенією; до неї прагнуть приєднатися держави, що входили до Ради економічної взаємодопомоги). Змістом цієї Угоди є скасування митних кордонів, посилення товарообігу, розвиток потенційних можливостей взаємови­гідного співробітництва. Угода про співпрацю між Украї­ною та Європейським Союзом, процес ратифікації якої на­ближається до завершення, містить принципи співробітни­цтва нашої держави із вказаною спільнотою держав.

До другої групи договорів належать, наприклад, торго­вельно-економічні угоди з Кубою, Хорватією 1991 р., з Бол­гарією, Естонією, Іраном, Єгиптом, Китаєм, Угода про державний кредит з Китаєм, Взаємна домовленість про на­дання гуманітарної допомоги з Австрією 1992 р., з Кана­дою про економічне співробітництво; про торговельні та комерційні відносини 1995 р., з Норвегією 1998 р., торго­вельна угода з Марокко 2001 р. Довгостроковим є Договір між Україною і Російською Федерацією про економічне співробітництво на 1998-2007 роки від 27 лютого 1998 р. Низка питань паливно-енергетичного комплексу України та Росії вирішується в Угоді між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво у розвитку пали­вно-енергетичних комплексів, підписаній 7 вересня 1994 р. та затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1995 р.

Загалом угоди про торговельно-економічне співробіт­ництво укладено більше ніж із 50 державами. Ратифіко­вано угоди про вільну торгівлю з Азербайджаном, Біло­руссю (а також Протокол про вилучення з режиму вільної торгівлі до Угоди з Білоруссю), Вірменією, Грузією, Есто­нією, Казахстаном, Латвією, Молдовою, Росією, Туркменістаном, Узбекистаном. Таку ж Угоду підписано з Лит­вою. До вказаної групи актів належать і протоколи, в яких знаходять свій розвиток угоди про торговельно-економіч­ний та інші види співпраці. Такими є, наприклад, Прото­кол про поставки товарів та надання послуг, підписаний урядами України та Болгарії 11 березня 1993 р. на вико­нання Угоди між цими державами про торговельно-еко­номічне співробітництво та платежі від 5 жовтня 1992 р.; Протокол, підписаний між Україною та Російською Феде­рацією на виконання багатосторонньої Угоди про реекс­порт товарів та порядок видачі дозволу на реекспорт від 15 квітня 1994 р [28].

Угоди цієї групи укладаються переважно на короткий термін. Такими були договори з Молдовою про розвиток торговельно-економічного співробітництва на 1993, 1994 рр., Протокол погодження взаємних поставок продукції та ра­хунків між підприємствами України та міжнародним кон­церном «Ламінат», «Молдавізоліт» 1993-1994 рр. та ін.

Прикладом детальної регламентації договірних питань є Угода відносно рибного промислу в економічній зоні архі­пелагу Кергелен, підписана урядами Французької Респуб­ліки та України 1992 р. В ній вказано: джерела визначення економічної зони архіпелагу Кергелен; відсилання до зако­нодавства Франції під час проведення рибальства у цій зоні суднами під прапором України; порядок отримання від французьких компетентних державних органів суднами риболовного флоту України ліцензій на здійснення проми­слової діяльності, дозволу на захід у порт і на стоянку на якорі у французьких територіальних водах біля узбережжя архіпелагу Кергелен, на постачання водою українських ри­боловних і допоміжних суден риболовного флоту; порядок запиту дозволу на зміну списка суден, які проводять рибну ловлю; про спостерігачів і фахівців з рибальства на суднах під прапором України; про перевантаження вилову з суден; про призначення на французькій території морського аген­та; звітування про вилов та витрати у зв'язку з цим перед французькою стороною; та ін.

Останнім часом спостерігається посилення міжнародного двостороннього співробітництва України з багатьма держа­вами. Наприклад, результатом співробітництва з Угор­щиною стали понад двадцять угод з торговельно-економіч­них питань та інших, укладених з 1991 по 1999 рр. Це, зок­рема, Угода про торговельно-економічні зв'язки та науково-технічне співробітництво від 31 травня 1991 р., Угода про економічне, науково-технічне та виробниче співробітницт­во від 26 лютого 1993 р., Меморандум між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про напрями розвитку економічних зв'язків та лібералізацію двосторонніх торговельно-економічних відносин від 11 листопада 1997 р. Це й низка угод, норми яких регулюють правовідносини у конк­ретній сфері діяльності (інвестування, перевезення тощо). Вже кілька років зовнішньоекономічними відомствами Ук­раїни та Угорщини обговорюється можливість укладення угоди про вільну торгівлю.

Угоди про торговельно-економічне співробітництво мо­жуть мати норми про певний вид режиму щодо товарообмі­ну та інших форм економічних зв'язків. Здебільшого це режим найбільшого сприяння. Він може надаватися сто­совно мита і податків, консульських зборів і податків, які будуть або можуть бути застосовані до імпорту, експорту, транзиту і зберігання товарів, способів їхнього стягнення, а також щодо митних процедур і формальностей. Так, держави-учасниці договору часто звільняють від мита, подат­ків і зборів:

1) у разі ввезення на свою територію зразків будь-яких типів товарів, які походять з території іншої договірної держави, якщо вони призначаються виключно для оформ­лення заявок на товар, представлений цими зразками;

2) каталоги, прейскуранти, торговельну інформацію та рекламні матеріали включно з кіноплівками;

3) товари й предмети, призначені для ярмарок і виста­вок;

4) предмети, прилади, матеріали та інструменти для до­слідів, випробовувань та ремонту;

5) обладнання й прилади, призначені для проведення монтажних, пусконалагоджувальних та інших видів робіт, що підлягають подальшому вивезенню;

6) предмети й матеріали, призначені для забезпечення робіт, у т. ч. й такі, що є частинами створюваних об'єктів;

7) майно та засоби, що ввозяться як частина статутного фонду СП;

8) марковану тару, яка імпортується для наступного її наповнення.

Договірні держави можуть погодитися надати одна од­ній режим найбільшого сприяння з усіх питань, пов'язаних з морським і повітряним сполученням. Зокрема, судна під час виходу, входу та перебування в портах можуть корис­туватися найбільш сприятливими умовами, що їх обидві держави нададуть суднам під прапором третіх держав. В угодах можуть зазначатися сфери чи регіони торговельно-економічної діяльності, що на них держави не поширюва­тимуть режим найбільшого сприяння, як-от: на пільги та переваги, що надаються з метою полегшення прикордонної торгівлі або випливають із митних союзів, інших форм еко­номічної інтеграції тощо.

Договори можуть установлювати дискримінаційний режим для юридичних осіб та організацій. При цьому ха­рактер їхнього капіталу - приватний, державний чи зміша­ний - значення не має. Це потверджується й нормами на­ціонального законодавства. Так, у ч. 2 ст. 38 Закону України «Про інформаційні агентства» зазначено, що міжнародни­ми договорами, ратифікованими Україною, може передба­чатися пільговий порядок розповсюдження продукції інфор­маційних агентств.

Держави-учасниці договорів можуть надавати одна од­ній необхідні пільгові умови для оформлення, запису або перенесення у відповідний реєстр(и) промислової власнос­ті патентів, марок, торгових найменувань, позначень місця походження, які охороняють товари, відповідно до своїх законодавств із дотриманням міжнародних угод.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: