|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
|
|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Еволюція міжнародної валютної систем иСтр 1 из 12Следующая ⇒
Діяльність МБРР. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — надає позики безпосередньо країнам-учасницям або іншим позичальникам під гарантію держави-учасниці; Окрім приватних .позичкових коштів, які він отримує на світових ринках капіталів, Банк фінансує свої операції з частини прибутків, що не розподіляється, а також за рахунок платежів за надані Банком позики. Таким чином, більш як 70% коштів, які Банк надає у вигляді позик, мобілізуються на ринку приватних капіталів. Для приватних інвесторів це добра можливість розмістити свої капітали у країнах, що розвиваються, не турбуючись за їх збереження і з досить високими прибутками. При прийнятті рішення про надання кредиту МБРР ретельно вивчає кредитоспроможність позичальника. Внаслідок цього іноді Банк відмовляється надати кредити саме тим країнам, яким вони найбільш потрібні. Як правило, позики призначаються для фінансування конкретних, заздалегідь обумовлених проектів. Країна-позичальник подає замовлення на кредит з додатком розробленого проекту. Він ретельно розглядається експертами, керівництвом Банку, і лише після цього виноситься рішення про надання кредиту (або ж відмову в ньому).. При виборі проектів для фінансування перевага віддається тим, реалізація яких необхідна для успішного функціонування приватних місцевих та іноземних підприємств. В останнє десятиліття на перше місце вийшла участь Банку в забезпеченні економічної та політичної стабільності у світі. А вона, як тепер очевидно, значною мірою залежить від стабільності внутрішнього розвитку в країнах "третього світу". Наприклад, спеціальні проекти в межах діяльності Банку, спрямованої на подолання злиденності в "третьому світі". Такі проекти передбачають стимулювання земельних реформ, поліпшення доступу дрібних селянських господарств до кредиту, суспільних послуг, спорудження каналів, лікарень, шкіл, доріг, розвиток у містах малих підприємств і т. ін. Такі програми структурної адаптації мають на меті підвищення ефективності використання наявних ресурсів, а також створення умов для довготривалого розвитку виробничого потенціалу країн-членів. А оскільки рекомендуються заходи досить жорсткої соціальної спрямованості, то відносини Банку з країнами, що реалізують програми стабілізації або структурної адаптації, бувають дуже напруженими.
12. Діяльність МФК і МАР. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) — надає кредити для розвитку найбіднішим країнам; Міжнародна фінансова корпорація (МФК) — сприяє розвитку і забезпеченню фінансування приватних підприємств у державах, що формують ринкову економіку на основі надання позик та випуску нових акцій; МАР надає країнам безпроцентні кредити на 35-40 років. Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. За використання кредитів МАР стягує 0,75% комісійних. Членами асоціації можуть бути лише члени МБРР. Головним напрямом діяльності МАР є кредитування проектів у найменш кредитоспроможних країнах із метою їх економічного розвитку, підвищення продуктивності праці й рівня життя. Вищою радою МФК є Рада керуючих. До її складу входять ті самі особи, що й до складу МБРР. Виконавчі директори теж суміщають свої посади в МБРР та МФК. • фінансування проектів приватного сектора економіки країн, що розвиваються, шляхом надання позик або прямих інвестицій; • сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових ресурсів на міжнародних фінансових ринках; • надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів.
Діяльність БАГІ та МЦВІС. Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ) створено в 1988 р. Членами БАГІ складаються 165 країн, у тому числі Росія. Основними цілями БАГІ є:
14. Діяльність Європейського інвестиційного банку.
Створений у 1958 році з метою надання кредитів для спорудження та реконструкції об'єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав. Статутний капітал формується із внесків країн-учасниць і на кінець 2012 року був збільшений до 245 млрд. євро. Принципи функціонування За рахунок випуску облігаційних позик на міжнародному грошовому ринку та на національних грошових ринках країн Європейського інвестиційного банку формуються залучені кошти банку. На рентабельні проекти надають звичайні кредити, на малорентабельні — пільгові. До 70% припадає на кредити для регіонального розвитку менш розвинутих районів. Загальна сума наданих кредитів — понад 47 млрд євро. Позики банку покривають частину вартості проекту, доповнюючи власні капітали позичальника (як правило менше 50%). Сфери використання кредитів — передусім енергетика, транспорт і телекомунікації. Європейський інвестиційний банк надає також пільгові кредити за рахунок засобів ЄС як технічний розпорядник. Кредити банку надаються в кількох валютах. Відсоткова ставка по «змішаних» кредитах визначається на базі середньозваженої вартості в залучених коштах у даних валютах на міжнародних або національних ринках капіталів. Керівні органи Європейського інвестиційного банку — Рада керуючих, Директорат і Правління. До Ради керуючих входять міністри фінансів країн ЄС. Вона визначає загальну кредитну політику, розглядає і затверджує річні баланси, вносить зміни до статутного капіталу. Директорат приймає рішення про надання кредитів та гарантій при залученні коштів встановленні відсоткових ставок. Оперативне керівництво здійснюють президент і п'ять його заступників. Підписання Рамкової угоди, відкриття Банком свого представництва на території нашої держави, ті вагомі проекти, які на даний час знаходяться на стадії реалізації або підготовки до втілення у життя – усе це свідчить про те, що ЄІБ націлений на подальший розвиток співробітництва з Україною в контексті відносин Україна– ЄС, а також на реалізацію нових проектів, які становлять взаємний інтерес, що у свою чергу принесе Україні колоссальну користь у контексті активізації міжнародної інвестиційної співпраці та інтеграції у світовий економічний простір.
ЄС: етапи розвитку.
Формально датою народження Європейського співтовариства можна вважати 18 квітня 1951 р., коли 6 західноєвропейських держав – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція й ФРН підписали у Паризький договір, яким запроваджувалося Європейське об'єднання вугілля і сталі, що поклало початок економічної і політичної інтеграції Європи. Перший етап (1951 – 1957 роки) - євроінтеграційні процеси отримали розвиток переважно у сфері економіки і мали вузький галузевий характер. В 1957 р. ці країни підписали Римські договори. Римські договори (Treaties of Rome) - два основоположні євроінтеграційні договори, підписані в Римі 25 березня 1957 року: Договір про заснування Європейської економічної спільноти і Договір про заснування Європейської спільноти з атомної енергії. Договори підписали країни-засновниці – Бельгія, Італія, Люксембурґ, Нідерланди, Федеративна Республіка Німеччина та Франція. Після перейменування Європейської економічної спільноти на Європейську Спільноту, згідно з Договором про Європейський Союз, відповідний Римський договір почали називати "Договором про заснування Європейської Спільноти', і коли говорять "Римський договір', в однині, найчастіше розуміють саме його. Другий етап (1958-1969 роки), перехідний – європейська інтеграція охопила переважно ринкову сферу й елементи регулювання сільського господарства. У 1967 р. відбулося злиття інститутів трьох Cпівтовариств у єдину Раду міністрів і єдину Комісію, які разом із Європейським Парламентом і Судом створили спільну інституціональну систему Європейських співтовариств. У 60-ті роки розпочалися переговори про вступ у ЄС Великобританії, Данії, Ірландії, Норвегії. Третій етап (1969 – 1973 роки) розвитку євроінтеграційного процесу - співтовариство, врахувавши досягнення перехідного періоду, задекларувало наміри активізувати процеси економічної, грошово-кредитної і політичної уніфікації Західної Європи і до 1980 р. трансформувати Європейські Співтовариства в Європейський Союз. Четвертий етап (1973 – 1986 роки) - співтовариство розвивалося в умовах економічної і фінансової кризи, яка супроводжувалась посиленням протекціоністських, дезінтеграційних тенденцій і сепаратних дій країн-членів. Внаслідок розширення Співтовариства ускладнилось функціонування його інститутів, досягнення консенсусу між країнами-членами. За цих умов Співтовариству довелось, у першу чергу, сконцентрувати зусилля на збереженні досягнутого рівня інтеграції, пошуках шляхів підвищення ефективності інституціональної системи. П'ятий етап (1986-1992 роки) - відбувається активізація євроінтеграційних процесів. Після підписання Єдиного європейського акту (ЄЄА) Співтовариство вступило у якісно новий етап розвитку, пов'язаний із завершенням формування єдиного внутрішнього ринку. ЄЄА надав імпульс інституціональному реформуванню Співтовариства в напрямку розширення повноважень комунітарних інститутів і генералізації принципу мажоритарного голосування, поширив інтеграційні процеси на нові сфери, зокрема, охорону довкілля, а також включив механізм Європейського політичного співробітництва у правову систему Співтовариства, що підвищило його роль як самостійного суб'єкта міжнародної політики. Шостий етап (1992- 2000роки) - формально початок новому етапові розвитку інтеграції було покладено підписанням Маастрихтського договору в 1992 р., який заснував Європейський Союз на базі Європейських співтовариств, доповнених сферами політики й формами співробітництва, визначених у цьому Договорі. Сьомий етап (з 2000 року). „В січні 2005 року у Капітолійському палаці в Римі нарешті завершилося підписання Європейської конституції. Церемонія відбувалася в тому ж залі, де в 1957 році лідерами шести країн було підписано Римський договір, який поклав основу Європейського економічного співтовариства, попередника ЄС. Згідно з новою конституцією, майбутнім міністром закордонних справ Євросоюзу стане Хав'єр Солана'[20]. Факт досягнення європейцями компромісу щодо конституції має величезне значення, адже він підтвердив життєздатність Європейського Союзу як такого. Але головною подією цього періоду, на мій погляд, є наступна дата: 1 травня 2004 року. Цього дня десять країн Центральної та Східної Європи вступили в Європейський Союз, а саме: Кіпр, Мальта, Угорщина, Польша, Словаччина, Словенія, Чехія, Латвія, Литва й Естонія. „Із 1 травня почалася нова сторінка історії, котру британський прем'єр Тоні Блер патетично назвав ,,єдиним європейським домом'. Територіально ЄС виріс майже на чверть. За даними Євростату, до 380 млн. його мешканців додалося 74 млн. нових громадян, із котрих майже половину становлять поляки. Але головне, що Євросоюз відтепер став найбільшим за народонаселенням єдиним ринком у світі. А за обсягами економіки поступається лише північноамериканській асоціації NAFTA, що об'єднує в зону вільної торгівлі США, Канаду, Мексику'.
Основні інститути влади Рада Європейського Союзу (Рада міністрів)(законодавчий орган) Рада міністрів - в ЄС - основний орган ухвалення рішень, який збирається на рівні міністрів національних урядів: Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів економіки і так далі В рамках Ради представники урядів держав-членів обговорюють законодавчі акти ЄС. Рахункова палата Рахункова палата (Суд аудиторів) - орган Європейського Союзу, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів. Європейський Омбудсмен Займається скаргами європейських приватних і юридичних осіб на інститути і установи ЄС. Фінансові структури Європейський центральний банк (ECB) визначає валютну політику країн ЄС; встановлює ключові процентні ставки; управляє офіційними резервами Європейської системи Центральних Банків (ESCB); має право санкціонувати емісію банкнот в межах валютного союзу. Європейський інвестиційний банк (EIB) Заснований в 1959 р. для сприяння розвитку, інтеграції і співпраці шляхом надання інвестиційних позик. Позики надаються для розвитку відсталих європейських регіонів і реалізації проектів, що представляють спільний інтерес. Консультативні органи Захист прав споживачів. Угодою передбачається 1) дієвий механізм повернення зіпсованого товару та 2) отримання компенсації в судовому порядку в разі порушення прав споживачів (рішення прийматимуться швидше, ніж це відбувається зараз) Судовий захист. 1) виробник або продавець повинен за свій кошт замінити потенційно небезпечний для життя та здоров’я товар на якісний ще до того, як суд встановить винуватця (наприклад, муситимуть замінити холодильник, який іскрить); 2) якщо ж споживач позивається досуду із вимогою грошового відшкодування чи компенсації за неякісний товар або послугу, то суд спершу зобов’язує відповідача покласти суму, яка фігурує в позові, на депозит, щоб в разі виграшу справи позивач їх напевно отримав. 2. Подача колективних позовів або позовів від організацій захисту прав споживачів.Відповідно до діючих норм, до суд приймає до розгляду лише індивідуальні скарги, подані безпосередньо є постраждалими сторонами.Після підписання Угоди постраждалі можуть подати колективний позов, найняти одного адвоката, також позови зможуть подавати організації із захисту прав споживачів. Це, як і колективні позови, здешевить витрати на адвоката та збір доказів, а також таким чином буде простіше довести масовість та системність порушення прав споживачів і домогтися жорсткіших санкцій для відповідача.
ТОВАРИ Без мита Одразу після підписання Угоди 83,1% продукції українського с/г ввозитиметься до ЄС без мита, ще на 2% - мито знизиться до нуля протягом 10 років, а на решту 14,9 % категорій с/г товарів ЄС встановлює тарифні квоти. ЄС знижує і скасовує митні ставки для українських товарів із першого дня підписання угоди. Україна знижує митні ставки на європейські товари поступово. Українська «Бронь» Ставки ввізного мита ЄС варіюються залежно від пропозиції. Чим більше товарів пропонують внутрішні виробники,тим вищі ставки ввізного мита. Чим більший дефіцит товарів на ринку – тим нижчі ставки. Тарифні квоти звільняють українську с/г продукцію від мит незалежно від ситуації на ринку. М’ясо птиці. Лише на м’ясі птиці виробники зможуть економити від 7,48 до 52 млн євро, відповідно не сплачуючи мити за найвищою та найнижчою ставкою. Зерно. Україна входить у трійку світових лідерів із експорту зернових. Маючи мільйонну квоту, Україна може додатково заробляти 186 млн. щороку. До того ж,квоти дають перевагу Україні перед Росією, яка нашим прямим конкурентом на європейському ринку зерна. Досвід інших. Досвід інших країн, які вже створили зону вільної торгівлі із ЄС, доводить, що скасування нетарифних обмежень дає навіть більше для розвитку торгівлі, ніж скасування мит. Хоча це й важче виразити в грошовому еквіваленті. Важке завдання. Протягом 10 років після підписання Угоди Україна має максимально наблизити своє законодавство у сферах санітарних і фітосанітарних заходів(СФЗ) та добробуту тварин до законодавства ЄС. Для спостереження та координації процесу має бути створений Підкомітет із СФЗ. Норми ЄС на наших фермах. Зонування. ЄС має визнати, що тварини вирощуються/походять із зон, вільних від хвороб, а рослини – із зон, вільних від шкідників та шкідливих організмів. Як тільки певний регіон/зона отримує такий статус то його продукція може виходити на рикон ЄС. План біозахисту. Українські аграрії мають розробити так звані плани біозахисту та надати їх Ветфітослужбі. У цих планах мають бути описані взаємні обов’язки підприємств та органів контролю. Експорт без перевірок. Якщо українська ветфітослужба приймає і схвалює такий план біозахисту від підприємства – воно може експортувати свою продукцію на ринки ЄС без додаткових перевірок. Контроль перевірок. ЄС може проводити перевірки самого органу контролю, щоб упевнити в його компетентності й здатності ефективно впливати на галузь. Послуги. ЕКСПОРТ ПОСЛУГ ВІДБУДЕТЬСЯ БЕЗ ПДВ Будь-яка діяльність, яка не згадується в Угоді, може вільно вестися українськими підприємцями на території ЄС. Всі винятки – прописані в документі, і жодні інші обмеження, не передбачені угодою, застосовуватися не можуть. Отже, це гарантія, що в діяльність українських підприємств не втрутяться, і її не заборонять, незважаючи на те, як змінюватиметься національне законодавство кожної з 28 країн-членів ЄС. ПЕРСПЕКТИВИ Окремо в Угоді прописані правила для чотирьох сфер, в яких з часом українські компанії отримають національний режим, тобто матимуть такі ж права на ринку послуг ЄС, як і місцеві компанії. Для цього протягом 3-4 років потрібно адаптувати українське законодавство у цих сферах до законодавства ЄС. 1.Пошта і кур’єрські послуги. Українські компанії можуть надсилати листи та посилки вагою більше 50 грам. Українські компанії зможуть обслуговувати наших заробітчан у ЄС. Європейські компанії працюватимуть на українському ринку. Перед відкриттям ринків Україна і ЄС мають визначити базовий пакет, тобто поштовий зв’язок за доступними цінами для всіх споживачів, доступний у всіх населених пунктах обох сторін. 2.Фінансові послуги (банківські, страхові, інвестиційні послуги, торгівля цінними паперами). Українські громадяни зможуть вільно торгувати акціями на європейських біржах. Банки зможуть відкривати філії у ЄС за українською ліцензією. Щоб наші страхові компанії змогли працювати у ЄС, треба запровадити європейські принципи контролю за їх платоспроможністю і фінансовою звітністю.Проте, оскільки у нас практично не існує ринку цінних паперів, (здебільшого він використовується для зміни власників підприємств – рейдерства), а українські банки слабенькі, порівняно з європейськими, то ми навряд чи ПОСЛУГИ. Підприємства зможуть відряджати своїх фахівців для надання послуг на території ЄС на строк від 6 місяців до 3 років. Список професій і вимоги до працівників зазначені в Угоді. У діяльність українських філій та дочірніх п-ств місцеві чиновники не втручатимуться. Наші філій також захищені від змін національного законодавства в кожній країні ЄС та будуть на рівних умовах з місцевими виробниками. Трудові договори.
Угода вимагає, щоб всі трудові договори або інші подібні документи, що регулюють відносини між роботодавцем і найманим працівником, були максимально зрозумілими. А умови їхнього розірвання чи подовження були чітко виписані. Серед іншого в договорі має бути вказане місце роботи, розмір і порядок оплати. На півставки. Розмір оплати за годину роботи того, хто працює повний (фул-тайм) і неповний (парт-тайм) робочий день, має бути однаковим. До працівників, які працюють у штаті та поза штатом, або повний і неповний робочий день, мають застосовуватися однакові стандарти охорони праці. Колективні звільнення. Угода забороняє колективні звільнення, крім скорочень. Працівники і роботодавець мають спільно виробити план для уникнення звільнень. Роботодавець має погодити з працівниками розмір коменсації. Без компенсації скорочення провести практично неможливо. Дострокова пенсія Щоб вийти на пенсію достроково, чоловікам і жінкам потрібно буде пропрацювати однакову кількість років або досягнути певного однакового віку. Безпека на робочому місці. Угода передбачає збільшення заходів безпеки: - На бурових підприємствах,шахтах, у кар’єрах, на рибальських суднах, у вибухонебезпечних середовищах та пересувних будівельних майданчиках. - Під час використання обладнання. - Під час роботи з небезпечними речовинами(канцерогенами та мутагенами,біологічними і хімічними речовинами,азбестом і т.д), а ткож в умовах вібрації,шуму, електромагнітного поля, штучного оптичного випромінення.
Вища освіта Продовжуватиметься впровадження Болонського процесу. Навчальні програми в університетах України і ЄС будуть співмірними.
Професійно-технічна освіта. Україна та ЄС працюватимуть над тим, щоб за набором предметів та спеціальностей українське ПТУ не відрізнялося від будь-якого аналогічного навчального закладу ЄС.
Визнавання дипломів. В Угоді не йдеться про взаємне визнання дипломів Україною та ЄС. Це питання регулюється окремими двосторонніми угодами. Але в майбутньому, в разі успішної реалізації Україною Болонського процесу та визнання кваліфікацій потреба в нострифікації дипломів зникне сама собою.
Пріоритети «Горизонту 2020»: інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), нанотехнології, новітні матеріали, біотехнології, космічна галузь. Комерціалізація знань і створення загальноєвропейського ринку ідей – ще одна з цілей співпраці між Україною та ЄС у науковій сфері. Угода покликана змінити науковий менеджмент і заохотити наші науково-дослідні установи працювати в умовах ринку – шукати інвесторів, продавати свої розробки, залучати партнерів з інших країн світу. ЄС, своєю чергою, надаватиме технічну допомогу Україні, а їхні експерти ділитимуться досвідом з українськими колегами: як продавати свої технології й розробки, як створити платформу для діалогу з інвесторами на постійні основі.При цьому немає зобов’язання продавати чи віддавати українські розробки лише ЄС. Крім цього, українські установи зможуть отримувати прямі гроші від ЄС для проведення досліджень, однак спершу треба буде навчитися правильно подавати заявки, знаходити партнерів серед асоційованих членів РП для створення консорціуму. Крім того, що космічна співпраця – це суттєва частина РП8, яка передбачає наукові дослідження, в Угоді визначені ще кілька напрямків прикладного співробітництва: - створення європейської супутникової системи «Галілео», яка стане альтернативою американській GPS та російській «ГЛОНАСС», а також першою супутниковою навігаційною системою, що не контролюється військовими відомствами; - спостереження Землі та глобальний моніторинг; - прикладні космічні технології, зокрема пускові технології та технології ракетних двигунів. Україна входить в п’ятірку провідних космічних країн світу і бере активну участь у різноманітних міжнародних космічних програмах, у тому числі й разом із Європейським космічним агентством та іншими, приватними, компаніями з ЄС, які останнім часом активізувалися у космічній сфері. Угода про асоціацію дасть додаткову політичну підтримку для такої співпраці. Отже, Україна та ЄС спільно працюватимуть над впровадженням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій – ІКТ (інтернету, мобільного зв'язку класу 3G і вище, різних телекомунікацій тощо) на всій території України, а також над покращенням якості послуг. Сфери співпраці: - поширення широкосмугового доступу та посилення безпеки мереж на національному й якнайширшому локальному рівні (інтернет – у кожне село); - масове впровадження он-лайн послуг: електронного уряду, електронного бізнесу, електронної охорони здоров’я і електронного навчання - швидкий та дешевий мобільний інтернет - посилення функції регулятора ринку, який має бути незалежним і впливовим та стежити за добросовісною конкуренцією; - спільні проекти досліджень у сфері ІКТ в межах 8-й Рамкової програми Європейського Співтовариства з досліджень та інновацій «Горизонт 2020».Одна із можливих перспектив, котрі очікують Україну в разі успішної реалізації Угоди про асоціацію – це зникнення мобільного роумінгу з іншими країнами ЄС.
Розвиток ГАТТ Після Другої світової війни дістали поширення багатосторонні договори і угоди, однією з яких є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), що була підписана в Женеві в жовтні 1947 р. і набрала чинності з 1 січня 1948 р. На початковому етапі ГАТТ регулювала, як це випливає з її назви, виключно питання, пов'язані з торгово-політичним забезпеченням зовнішньої торгівлі. У наступні роки до Угоди було внесено доповнення, що пристосовують її до вимог ситуації у світі, що змінилася. До найістотніших змін можна зарахувати включення в текст ГАТТ у 1964 р. частини IV "Торгівля і розвиток" (вона набрала чинності в 1968 р.), де визначалися умови застосування угоди до країн, що розвиваються, а також підсумки переговорів у межах "Токійського раунду", який поширив положення ГАТТ на нові сфери, що виходять за межі митно-тарифної політики, і істотно змінив низку статей Угоди. Підсумки діяльності ГАТТ свідчать про те, що вона до останнього часу (до створення Всесвітньої торгової організації — СОТ) відігравала роль центральної міжнародної установи з питань торгівлі. Саме ГАТТ запровадила більшість конкретних заходів і прийняла більшість рішень, що регулюють і модернізують правову структуру світової капіталістичної торгівлі. Ефективність ГАТТ зумовила збільшення кількості її членів. На момент набуття чинності ГАТТ у ній брали участь 22 держави, нині їх близько 150, зокрема 92 повних члени. У первинному вигляді ГАТТ була суто тарифною угодою, до якої з метою недопущення впливу на торгівлю нетарифних норм і правил було включено положення, пов'язані з іншими формами регулювання торгівлі (кількісними обмеженнями, субсидіями, демпінгом тощо). До міжурядових органів належав вищий орган ГАТТ — сесія Договірних сторін, яка вирішувала велике коло питань. Як правило, сесії ГАТТ відбувалися щорічно. Поряд з регулярними сесіями, за рішенням країн-учасниць, прийнятим більшістю голосів, могли бути скликані й спеціальні. У перерві між сесіями всі питання діяльності ГАТТ розглядала Рада представників ГАТТ, що збиралася 8-9 разів на рік. Участь в її роботі міг узяти будь-який член Угоди. З початку 80-х років у ГАТГ дедалі помітнішу роль почала відігравати так звана група 18, створена в 1975 р. для розробки програми реформи, що в 1979 р. отримала постійний статус. її завдання полягало у спостереженні за станом міжнародної торгівлі, а також за реалізацією на практиці положень ГАТТ, запобіганні порушенням у міжнародній торгівлі, що могли спричинити загрозу її розвитку, розробці найважливіших питань до сесії ГАТТ. Отже, група 18 обговорювала ключові питання діяльності Угоди. • Комітет, створений під впливом країн, що розвиваються, • Комітет з торгівлі та розвитку; • Комітет з торгівлі сільськогосподарськими товарами; • Текстильний комітет; • Комітет з бюджетних, фінансових і адміністративних питань. 38. Розвиток і принципи діяльності СОТ. Світова Організація Торгівлі– це єдиний міжнародний інститут, який займається розробкою та впровадженням глобальних правил торгівлі між країнами. Створення Світової організації торгівлі (СОТ) є результатом багатосторонніх переговорів в межах ГАТТ упродовж 1986- 1993 років (Уругвайського раунду). Особливістю цих переговорів було розширення переговорного процесу за межі суто торговельних зв'язків, а саме: послуг, у тому чисельних зв'язків, а саме: послуг, у тому числі банківських, страхових, транспортних, будівельних, комп'ютерних, а також розгляд питань захисту інтелектуальної власності та інвестицій, пов'язаних з торгівлею. Конкретним результатом переговорів, які завершилися 15 грудня 1993 року, стало підписання Заключного акту та Угоди про створення СОТ представниками 120-ти країн 15 квітня 1994 року в м. Марракеш (Марокко). Заключний акт за результатами Уругвайського раунду 15 квітня 1994 включав основні положення щодо створення COT і відповідні міністерські декларації, рішення та домовленості з фінансових послуг, зобов'язання країн щодо ратифікації для вступу в дію з 1 січня 1995 року, а також визначав відкритість СОТ для вступу протягом двох років та ін. На відміну від ГАТТ, Світова організація торгівлі має статус спеціалізованої організації ООН і водночас з організаційним оформленням поєднується з комплексом торгових документів. У СОТ входять 159 держав. Організація має статус юридичної особи, що користується всіма привілеями та імунітетами ООН. Головною метою функціонування СОТ є лібералізація і стабілізація світової торгівлі, що досягається шляхом встановлення правил і укладання угод, а також переговорів між учасниками. Головне завдання полягає в тому, щоб міжнародна торгівля розвивалася, була передбачуваною та вільною максимально можливою мірою. Еволюція міжнародної валютної систем и Історію розвитку міжнародної валютної системи можна поділити на три етапи: біметалізму, золотого стандарту та паперово-валютного стандарту. Перший етап - біметалізм ХУІ-ХУШ ст. Подвійний золото-срібний стандарт. Основні ознаки: - роль загального еквівалента закріплюється за двома металами; - необмежений обіг монет; - вільне карбування монет; Недоліком системи було законодавче закріплення за обома металами ролі грошей, що суперечить самій природі грошей - єдиного товару еквіваленту. Причина відміни біметалізму полягає у витісненні сріблом з обігу золота за їхньої однакової, встановленої державою номінальної вартості. Другий етап - розвиток золотого монометалізму. Цей етап має три періоди. I. Золотомонетний стандарт. Основні ознаки: - єдиним мірилом світових грошей є золото; - золото виконує всі функції грошей; - вільне карбування золотих монет; - банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золото. II. Золотозливковий стандарт . Основні ознаки: -- в обігу відсутні золоті монети; - відмінене вільне карбування золотих монет; - банкноти, білонні монети вільно розмінюються на золоті зливки. Недоліками золотомонетного і золотозливкового стандартів є залежність від видобутку монетарного металу, дорожнеча та обмеженість втручання держави у сферу грошово-валютних відносин. III. Золотодевізний стандарт. Основні ознаки: - збереження ролі золота як одиниці розрахунків у міжнародному обігу; - фіксований золотий вміст у валютах і валютні курси; - заборона вільного обігу золота; - девіз - валюти вільно розмінюються на іншу валюту, розмінну на золото; - долар у режимі золотого стандарту прирівнювався до золота. Недоліком стандарту була жорстока система валютних нормативів. Причинами відміни були припинення конвертованості долара на золото, нестабільність внутрішньоекономічної ситуації у США, загострення світового економічного суперництва. Третій етап - повна демонетизація золота 1976-1978 рр. Паперово-валютний стандарт. Ямайська конференція. Основні ознаки: - повна демонетизація золота; - відміна фіксації золотого вмісту у валютах і валютних курсів; - впровадження стандарту спеціалізованих прав запозичення (СПЗ) - як головного резервного активу та засобу розрахунку. Недоліками стандарту є встановлення курсу валют на основі споживчого кошика, що спричиняє певні похибки, пов' язані з неоднаковою цінністю товарів у різних країнах.
Перша світова валютна система стихійно сформувалася в XIX ст. після промислової революції на базі золотого монометаллизму у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Парижскій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. В умовах, коли золото безпосередньо виконувало усі функції грошей, грошова і валютна системи - національна і світова - були тотожні, із тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, і приймалися в платежі по вазі. Вже в той час валюти найбільш розвинутих країн вільно обмінювалися на золото на внутрішніх ринках своїх країн, але це не завжди було за межами країни. Тому Паризька конференція юридично затвердила нову валютну систему. Парижська валютна система базувалася на таких структурних принципах: 1. Її основою являвся золотомонетний стандарт. 2. Кожна валюта мала золотий зміст (Великобританія - із 1816 р., США - 1837 р., Німеччина - 1875 р., Франція - 1878 р., Росія - із 1895 1897 р.). Відповідно до золотого змісту валют установлювалися їхні золоті паритети. Валюти вільно конвертувалися в золото. Золото використовувалося як загальновизнані світові гроші. 3. Склався режим вільно змінних курсів валют з обліком ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих точок. Якщо ринковий курс золотих монет відхилявся від паритету, заснованого на їхньому золотому змісті, то боржники віддавали перевагу розплачуватися по міжнародних зобов'язаннях золотом, а не іноземними валютами. Золотий стандарт — це міжнародна валютна система, що грунтувалась на офіційному закріпленні країною золотого вмісту національної валютної одиниці із зобов'язанням центрального банку купувати та продавати національну валюту в обмін на золото. У зв'язку з тим, що золотий зміст кожної валюти був фіксованим, то й валютні курси також були фіксованими; це дістало назву золотомонетного стандарту. З часом золотомонетний стандарт вичерпав свої можливості, оскільки не відповідав зростаючим масштабам господарських зв'язків та умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна призвела до кризи і занепаду цієї валютної системи. Золотомонетний стандарт перестав функціонувати як грошова і валютна система. Підсумки Першої світової війни показали, що відбулося не тільки руйнування економіки воюючих держав, але і занепад існуючої валютної системи. Потрібно було сформувати і закріпити нові відносини. В 1922 році зібралася Генуезька конференція, на якій було запропоновано нову валютну систему.
3. Генуезька валютна система: передумови створення, принципи та причини занепаду. Після періоду валютного хаосу, що виникнув у результаті першої світової війни, був установлений золото-девізний стандарт, заснований на золоті і головних валютах, конвертованих у золото (за пропозицією англійських експертів). Платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, стали називати девізами. Друга світова валютна система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутим на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р. Генуезька валютна система функціонувала на таких принципах: 1. Її основою являлися золото і девізи - іноземні валюти. У той період і грошові системи 30 країн базувалися на золотодевізному стандарті. Національні кредитні гроші стали використовуватися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів. Проте в міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою, а фунт стерлінгів і долар США оспорювали лідерство в цій сфері. 2. Збережено золоті паритети. Конверсія валют у золото стала здійснюватися не тільки безпосередньо (США, Франція, Великобританія), але і побічно, через іноземні валюти (Німеччина і ще біля 30 країн). 3. Відновлено режим вільно коливних валютних курсів. 4. Валютне регулювання здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій, нарад. Генуезька валютна система стабільно функціонувала тільки до світової економічної кризи 1929—1933 pp., в результаті якої зазнав краху один із головних принципів валютної системи — золотодевізний стандарт. Девіз - валюти вільно розмінюються на іншу валюту, розмінну на золото Внутрішньоекономічні проблеми призвели до девальвації багатьох валют, утворилася маса «гарячих грошей», що стихійно пересувалася від однієї країни до іншої в пошуках антиінфляційних ніш. Важкий стан Європейської економічної системи, загострення протиріч між державами призвели до розвалу валютної системи. Почалися валютні війни, що проводилися такими засобами, як валютна інтервенція, валютний демпінг, валютні обмеження. Як наслідок — Генуезька валютна система втратила стабільність і була розділена на валютні блоки. 4. Бреттон-Вудська валютна система: передумови створення, принципи та причини занепаду. В 1944 році (1—22 липня) в американському місті Бреттон-Вудс відбулася нарада з приводу удосконалення світової валютної системи. На цій конференції провідні країни світу узгодили основні принципи новоствореного міжнародного валютно-фінансового механізму, відомого як Бреттон-Вудська валютна система. Правове оформлення цієї системи завершилось в 50—60-ті роки XX століття. Прийняті статті Угоди (статут МВФ) визначили основні риси нової валютної системи. Її суть полягала в тому, що паперові гроші перестали обмінюватись на золото. При цьому золото зберігало свою монополію на проведення остаточних грошових розрахунків між країнами, тобто на виконання функції загального платіжного засобу Бреттон-Вудська валютна система була за своїм характером золотодевізною системою фіксованих валютних курсів. Офіційно цю систему назвали золотовалютний стандарт, неофіційно — золотодоларовий. Міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалося в основному через Міжнародний валютний фонд, який був створений на Бреттон-Вудській конференції. Принципи Бреттон-вудськї валютної системи. 1. Введено золото-девізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США і фунті стерлінгів. 2. Бреттон-вудська угода передбачала чотири форми використання золота як основи світової валютної системи: а) збережені золоті паритети валют і впроваджена їхня фіксація в МВФ; б) золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб; в) спираючись на свій зрослий валютно-економічний потенціал і золотий запас, США дорівняли долар до золота, щоб закріпити за ньому статус головної резервної валюти: г) із цією метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим установам по офіційній ціні, Протягом тривалого періоду ефективність функціонування Бреттон-Вудської системи («золото—долар—національна валюта») забезпечувалася високим рівнем стійкості та довіри до долара, який виконував функцію міжнародного засобу платежу та резервної валюти. 15 серпня 1971 р. президент Р. Ніксон прийняв рішення про припинення конвертованості долара в золото. Відміна одного з головних принципів Бреттон-Вудської системи означала її фактичний крах. Причини кризи та розпаду Бреттон-Вудської валютної системи у систематизованому вигляді подані як низка взаємозумовлених факторів. 1. Нестабільний та суперечливий розвиток світової економіки, що неодноразово виявлявся у циклічних кризах 1969—1970, 1974—1975, 1979—1983 pp. 2. Посилення інфляційних процесів негативно впливало на світові ціни і конкурентоспроможність фірм, заохочувалося спекулятивне переміщення «гарячих грошей». Різні темпи інфляції у різних країнах впливали на динаміку курсу валют. 3. Нестабільність платіжних балансів 4. Невідповідність принципів Бреттон-Вудської системи новому співвідношенню сил у світовому економічному просторі. Валютна система, яка базувалась на міжнародному використанні валют — долара та фунта стерлінгів, — внесла суперечність з інтернаціоналізацією світогосподарських зв'язків. 5. Право володарів доларових запасівт обмінювати їх на золото ввійшло у суперечність з можливістю США виконувати дане зобов'язання, а це, у свою чергу, ще більше підривало довіру до долара. 6. Активізація ринку євродоларів. Оскільки США покривали дефіцит свого платіжного балансу національною валютою, частина доларів переміщувалася до іноземних банків, сприяючи розвитку ринку євродоларів. 7. Дезорганізуюча роль ТНК у валютній сфері. ТНК володіють значними короткостроковими активами в різних валютах, які більше ніж вдвоє перевищують валютні резерви центральних банків. Вони перебувають поза межами національного контролю і в прагненні одержати прибутки беруть участь у валютних спекуляціях. Нестабільний та суперечливий розвиток світової економіки, що виявляється у циклічних кризах, посиленні інфляційних процесів, деструктивній ролі ТНК, розбалансованості торговельних балансів провідних країн, зростанні видатків на утримання збройних сил, «холодна війна» призвели до розвалу Бреттон-Вудської системи. Перераховані впливали на механізм функціонування Бреттон-Вудської валютної системи. Вони і призвели до її краху. 5. Ямайська валютна система: передумови створення, принципи. У січні 1976 р. на черговій нараді МВФ в Кінгстоні (Ямайка) як друга поправка до Статей Угоди МВФ були визначені основи нової світової валютної системи, яка отримала назву Ямайська валютна система, суть якої — в проголошенні повної демонетизації золота у сфері валютних відносин. Був відмінений офіційний золотий паритет, офіційна ціна на золото та фіксація масштабу цін національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження у його використанні. Втративши статус світових грошей, золото залишається особливим товарним ліквідним активом, який можна завжди продавати за відповідну валюту. Принципи четвертої світової валютної системи. 1. Введено стандарт СДР замість золото-девизного стандарту. Угода про створення цієї нової міжнародної рахункової валютної одиниці (по проекту О. Еммингера) було підписано країнами-членами МВФ у 1967 р. Перша зміна Статуту МВФ, зв'язана з випуском СДР, ввійшла в силу 28 липня 1969 р. 2. Юридично завершена демонетизація золота: скасовані його офіційна ціна, золоті паритети. Припинено розмін доларів на золото. По Ямайській угоді золото не повинно служити мірою вартості і точкою відліку валютних курсів. 3. Країнам надане право вибору будь-якого режиму валютного курсу. 4. МВФ, що зберігся на уламках Бреттон-вудської системи, покликаний підсилити міждержавне валютне регулювання. На Ямайській конференції було введено стандарт (СПЗ) — спеціальні права запозичення з метою зробити їх основним резервним авуаром і зменшити роль інших резервних валют. Спеціальні права запозичення були створені МВФ в 1969 р. як простий кредитний інструмент. Однак, потім було поставлене завдання перетворити СДР в «головний резервний актив міжнародної валютної системи», в альтернативу як золоту, так і доларові. Курс СДР визначався на основі валютного кошика — середньозваженого курсу 16 валют країн, зовнішня торгівля яких становила не менше 1 % світової торгівлі. Валютний кошик — це метод зіставлення середньозваженого курсу однієї валюти щодо певного набору інших валют. За підсумками Ямайської конференції валютні відносини між країнами грунтуються на плаваючих курсах. Водночас країнам надано право вибору будь-якого режиму валютного курсу, тобто йдеться не просто про «плаваючі», а про «регульовано-плаваючі» валютні курси. Ямайська валютна система розвивається за принципами поліцентризму: вона, з одного боку, підпорядкована централізованим регулюючим діям (відповідно до Статуту МВФ), з іншого — має досить розвинену мережу автономних (регіональних) валютних структур. Однією з особливостей міжнародної валютної системи є її розвиток на принципах поліцентризму, або валютного «плюралізму». Мається на увазі взаємодія в межах єдиної системи локальних (регіональних) валютних структур. Підпорядковуючись загальним принципам, що визначаються МВФ, регіональні валютні структури водночас розвиваються і на власних функціональних засадах. 6. Європейська валютна система: передумови створення, принципи. ЄВС - найбільш розвинена форма регіонального валютного угрупування, що склалась в рамках країн західноєвроп. економ. Інтеграції. Передумови виникнення Європейської валютної системи веде свій початок з моменту закінчення Першої Світової Війни. Країни Європи опинилися в жалюгідному стані: зруйновано виробництво, зруйновані економічні зв'язки. 9 травня 1950 Роберт Шуман, міністр закордонних справ Франції, висунув ідею об'єднання вугільної та сталеливарної промисловості Франції та Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Ця ідея була реалізована в 1951 році Паризькому договором, що встановив Європейське співтовариство вугілля і сталі з шістьма країнами-членами: Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди. В даний час євро є повноцінною валютою, що використовується на території ЄС. Таким чином, Європейська валютна система виникла на основі всіх трьох форм державної інтеграції: валютної інтеграції, інтеграції фінансових ринків і політичної інтеграції. І це що у такому валютному союзі проблеми та переваги проявляються у всьому своєму різноманітті. Принципи Європейської валютної системи: • створення єдиної валюти; • вирівнювання основних економічних показників; • уніфікація економічної політики; • стабілізація економічного становища країн-членів ЄВС. 7. Суть і зміст платіжного балансу Платіжний баланс — співвідношення між платежами, які здійснені економічними суб'єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (квартал, рік). Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, зв'язками зі світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання. За формою складання платіжний баланс визначається як платіжний звіт за певний період часу, в якому відображаються усі економічні ситуації між резидентами і нерезидентами держави. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис — по кредиту однієї статті та дебету іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями. У випадку, коли має місце безоплатне надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів), для відображення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття «трансферти» — група операцій проведених на безоплатній основі. Таким чином, сума кредитових проводок повинна співпадати з сумою дебетових, а загальне сальдо завжди повинно дорівнювати нулю. Але на практиці баланс ніколи не досягається. Розбіжності, що можуть мати місце між сумами кредитових та дебетових проводок називаються «чисті помилки та упущення» і відображаються у відповідній балансуючій статті. У більшості країн платіжні баланси розробляються за схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом. За характером операцій платіжні баланси включають два розділи: баланс поточних операцій; баланс капіталів та фінансових операцій. Поточними є операції з товарами, послугами, доходами та поточні трансферти. Капітальні операції пов'язані з інвестиційною діяльністю і являють собою операції з активами та зобов'язаннями. До них можна віднести: прямі та портфельні інвестиції, середньострокові та довгострокові кредити, короткострокові міжбанківські кредити, резервні активи. Зміст кожної позиції у платіжному балансі потребує спеціального розгляду. Торговельний баланс розраховується на підставі даних митної статистики, оскільки вона більш повно відображає експортно-імпортні потоки, враховуючи і дрібно гуртову торгівлю. Для складання статті «Послуги» використовуються дані банківської звітності, міністерства статистики, додаткова інформація від окремих міністерств та відомств, довідки з посольств та експертні оцінки. «Трансферти» характеризують некомпенсовану передачу Україні матеріальних та фінансових цінностей із-за кордону. 8. Міжнародні валютно-фінансові інститути
Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн — засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їхнім основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для здійснення важливих економічних проектів. До числа світових фінансових інститутів належать Світовий банк (СБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Крім того, існують такі фінансові структури, як Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР),Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ),Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок(МЦВІС). Майже всі міжнародні фінансові інститути були створені в 1944 році з метою об'єднання зусиль для післявоєнної відбудови економіки багатьох країн. В цілому це мало досить позитивне значення для тодішнього періоду світового економічного розвитку. 9. Діяльність МВФ. Міжнародний валютний фонд (МВФ) є спеціалізованою установою Організації об’єднаних націй, що була створена 27 грудня 1945 року 28 державами-засновниками з метою регулювання валютно-кредитних відносин та надання допомоги його учасникам. Так само, як і Світовий банк, МВФ є міжнародною фінансовою інституцією, що займається підтримкою макроекономічної стабільності у світі. Однак, на відміну від Світового банку, діяльність МВФ зосереджена на відносно короткострокових економічних кризах.Світовий банк надає кредити тільки бідним країнам, МВФ може кредитувати будь-яку країну з числа членів, яка відчуває нестачу іноземної валюти для покриття короткострокових фінансових зобов’язань. Міжнародний валютний фонд – це своєрідна каса взаємодопомоги для 187 держав, які є його членами. Згідно з установленими квотами кожен учасник вносить до фонду кошти і бере участь у формуванні органів управління. Потім за рахунок коштів організації здійснюється кредитування бідних країн та підтримується світова економіка. Причиною створення МВФ стала часткова відмова від золотого стандарту, який, беручи за міру вартості кожної валюти певну кількість золота, визначав протягом багатьох років вартість грошей як незмінну величину. Метою діяльності МВФ є: Вищим органом МВФ є Рада керуючих, яка складається з представників країн-членів (як правило, міністр фінансів чи представник центрального банку разом із заступником), які призначаються на 5 років. Збираються на сесії один раз на рік. Новостворений МВФ був покликаний регулювати валютно-розрахункові відносини між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм за виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, короткострокових позик в іноземній валюті. МВФ застосовує різні форми діяльності. Серед них: Сьогодні Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи. 10. Діяльність Світового банку. Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів. Офіційні цілі членів Групи Світового банку - зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються.Основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо. Чи займається Світовий банк? Світовий банк підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування у людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів, постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на розвиток урядів та захисту довкілля. Чому економічно вигідно позичати кошти у Світового банку Діяльність МБРР. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — надає позики безпосередньо країнам-учасницям або іншим позичальникам під гарантію держави-учасниці; Окрім приватних .позичкових коштів, які він отримує на світових ринках капіталів, Банк фінансує свої операції з частини прибутків, що не розподіляється, а також за рахунок платежів за надані Банком позики. Таким чином, більш як 70% коштів, які Банк надає у вигляді позик, мобілізуються на ринку приватних капіталів. Для приватних інвесторів це добра можливість розмістити свої капітали у країнах, що розвиваються, не турбуючись за їх збереження і з досить високими прибутками. При прийнятті рішення про надання кредиту МБРР ретельно вивчає кредитоспроможність позичальника. Внаслідок цього іноді Банк відмовляється надати кредити саме тим країнам, яким вони найбільш потрібні. Як правило, позики призначаються для фінансування конкретних, заздалегідь обумовлених проектів. Країна-позичальник подає замовлення на кредит з додатком розробленого проекту. Він ретельно розглядається експертами, керівництвом Банку, і лише після цього виноситься рішення про надання кредиту (або ж відмову в ньому).. При виборі проектів для фінансування перевага віддається тим, реалізація яких необхідна для успішного функціонування приватних місцевих та іноземних підприємств. В останнє десятиліття на перше місце вийшла участь Банку в забезпеченні економічної та політичної стабільності у світі. А вона, як тепер очевидно, значною мірою залежить від стабільності внутрішнього розвитку в країнах "третього світу". Наприклад, спеціальні проекти в межах діяльності Банку, спрямованої на подолання злиденності в "третьому світі". Такі проекти передбачають стимулювання земельних реформ, поліпшення доступу дрібних селянських господарств до кредиту, суспільних послуг, спорудження каналів, лікарень, шкіл, доріг, розвиток у містах малих підприємств і т. ін. Такі програми структурної адаптації мають на меті підвищення ефективності використання наявних ресурсів, а також створення умов для довготривалого розвитку виробничого потенціалу країн-членів. А оскільки рекомендуються заходи досить жорсткої соціальної спрямованості, то відносини Банку з країнами, що реалізують програми стабілізації або структурної адаптації, бувають дуже напруженими.
12. Діяльність МФК і МАР. Міжнародна асоціація розвитку (МАР) — надає кредити для розвитку найбіднішим країнам; Міжнародна фінансова корпорація (МФК) — сприяє розвитку і забезпеченню фінансування приватних підприємств у державах, що формують ринкову економіку на основі надання позик та випуску нових акцій; МАР надає країнам безпроцентні кредити на 35-40 років. Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. За використання кредитів МАР стягує 0,75% комісійних. Членами асоціації можуть бути лише члени МБРР. Головним напрямом діяльності МАР є кредитування проектів у найменш кредитоспроможних країнах із метою їх економічного розвитку, підвищення продуктивності праці й рівня життя. Вищою радою МФК є Рада керуючих. До її складу входять ті самі особи, що й до складу МБРР. Виконавчі директори теж суміщають свої посади в МБРР та МФК. • фінансування проектів приватного сектора економіки країн, що розвиваються, шляхом надання позик або прямих інвестицій; • сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових ресурсів на міжнародних фінансових ринках; • надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів.
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 206; Нарушение авторского права страницы