Діяльність Європейського центрального банку та ЄБРР.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) був створений у 1991 р. для сприяння переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також для сприяння розвитку підприємницької ініціативи в країнах Центральної та Східної Європи, країн СНД, які сповідують і реалізують принципи багатопартійної демократії, плюралізму та ринкової економіки. Визначальною рисою діяльності ЄБРР є сприяння екологічно здоровому і стійкому розвитку країн Центральної і Східної Європи, а також СНД. Діяльність Банку спрямована на інвестування в муніципальну та екологічну інфраструктуру, сприяє ефективному використанню енергії та ядерній безпеці. ЄБРР є розпорядником Рахунку ядерної безпеки і Фонду Чорнобильського укриття, на який зараховуються кошти країн-донорів. Одним із основних принципів діяльності ЄБРР є мобілізація інших джерел фінансування. Банк сприяє залученню організацій для фінансування спільних проектів. Основними партнерами Банку зі співфінавсування є комерційні банки, установи офіційного співфінавсування, експортпо-кредитні агентства та міжнародні фінансові установи. Також Банк шукає також нові можливості для вкладення коштів в акції перспективних підприємств. ЄБРР постійно розширює свою діяльність відповідно до стратегії переходу країн до ринку та досягнення ними фінансового самозабезпечення.

Європейський центральний банк розпочав роботу на початку липня 1998 р. у Франкфурті-на-Майні (ФРН). Попередником його був Європейський валютний інститут, головним завданням якого було проведення підготовчих робіт до створення Європейської сис­теми центральних банків.

До складу ЄСЦБ входять Європейський центральний банк та на­ціональні центральні банки держав - членів ЄС. Головна мета діяльності Європейського центрального банку та ЄСЦБ зазначена у договорі про створення Валютного союзу і полягає у під­триманні цінової стабільності та сприянні досягненню цілей співтовари­ства - високого рівня зайнятості і постійного неінфляційного зростання. Європейський центральний банк має виключне право на емісію банк­нот у межах єврозони. Крім того, він допомагає органам влади у безпе­решкодному проведенні пруденційного нагляду за кредитними устано­вами та стабільністю фінансової системи, розвиває міжнародне та європейське співробітництво, збирає, за участю національних централь­них банків, статистичні дані, необхідні для виконання його завдань. Особливість діяльності Європейського центрального банку поля­гає у тому, що він повинен тісно взаємодіяти з тринадцятьма незале­жними урядами країн зони євро, які мають різні бюджетні цілі.

 

16. Міжнародна економічна інтеграція: передумови, завдання та фактории протидії.Економічнаінтеграція – процесс економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, щоприймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.

Передумовиінтеграціїнаступні:
• Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком міждержавна інтеграція розвивається або між індустріальними країнами, або між країнами, що розвиваються.

• Географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загальної границі й історично сформованих економічних зв'язків. Більшістьінтеграційнихоб'єднаньсвітупочиналися з декількохсусідніхкраїн, розташованих на одному континенті, у безпосереднійгеографічнійблизькості друг від друга, щомаютьтранспортнікомунікації і нерідкоговорять на одніймові .

• Спільністьекономічних і інших проблем, що стоять перед країнами в областірозвитку, фінансування, регулюванняекономіки, політичногоспівробітництва і т.д. Економічнаінтеграція покликана вирішитинабірконкретних проблем, що реально стоять перед країнами, щоінтегруються.

• Демонстраційний ефект, У країнах, що створили інтеграційніоб'єднання, звичайновідбуваютьсяпозитивніекономічнізрушення (прискореннятемпівекономічного росту, зниженняінфляції, рістзайнятості і т.д.), щоробитьвизначенийпсихологічнийвплив на іншікраїни, що, звичайно, стежать за змінами, щовідбуваються.

• «Ефектдоміно». Після того як більшістькраїн того чиіншогорегіону стали членами інтеграційногооб'єднання, іншікраїни, щозалишилися за його межами, неминуче випробуютьдеякітруднощі, зв'язані з переорієнтацієюекономічнихзв'язківкраїн, щовходять в угруповання, один на одного.

Утворенняінтеграційнихоб'єднаньпочинається з простіших форм. Все залежитьвід того,якізавданняставлять перед собою країни — учасниціутворюванихінтеграційнихоб'єднань: відновленняекономічногопотенціалу; прискорення НТП; укріпленняпозицій на світовому ринку чиінше.

Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:

1. Поглиблення міжнародного розподілу праці, спеціалізації і кооперації (Економічно вигідна спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів і послуг; активізує інтернаціоналізацію економіки)

2.Прискорення НТП, розвиток і впровадження інформаційних технологій (Забезпечує якісно новий рівень інтернаціоналізації національного виробництва)

• 3.Розширення регіональних угрупувань (Об'єднання (Європейський союз, НАФТА, ОПЕКта ін.); сприяють ефективності діяльності)

• 4.Формування регіональних ринків (Створення світових ринків товарів і послуг, капіталів, цінних паперів, праці, технологій; можливість використання світових цін)

• 5. Інтернаціоналізаціягосподарськогожиття (Формуваннястійкихміжнароднихзв'язків на основіміжнародногоподілупраці)

• 6. Створення ТНК і ФПГ (Концентраціякапіталу, домінування на ринках, прискоренийтехнічнийпрогрес).

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

•

• 17. Форми МЕІ.У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, спостерігаються позитивні зрушення в економіці: зменшуються трансакційні витрати і прискорюються темпи взаємної торгівлі; зростаюча конкуренція між виробниками з різних країн стримує зростання цін, стимулює поліпшення якості товарів і створення нових технологій, зумовлює скорочення відносно неефективних виробництв, призводить до припливу іноземних інвестицій.

• Першою формою наближеннякраїн одна до одної є підписанняпреференційнихторговихугод. Вони підписуютьсяабо на двостороннійосновіміжокремимикраїнами, абоміжіснуючимиугрупуваннями та окремоюкраїною.

• Другою формою інтеграції виступає зона вільної торгівлі. При ційформі інтеграції країни добровільновідмовляютьсявідзахистусвоїхнаціональнихринківтільки у відносинахзісвоїми партнерами по даномуоб'єднанню, а стосовнотретіхкраїн вони виступають не колективно, а індивідуально, тобтозберігаютьсвійекономічнийсуверенітет. Такий вид інтеграціїзастосовуєтьсякраїнами ЕАСТ, НАФТА й іншимиінтеграційнимугрупуваннями.

• Більш розвинутою формою регіональної інтеграції виступає Митний союз. У рамках цього інтеграційного об'єднання зовнішньоторговельні зв'язки його членів із третіми країнами визначаються колективно. Так, учасники Союзу зводятьспільноєдинийтарифнийбар'єрпротитретіхкраїн. Цедаєможливістьбільшнадійнозахиститиєдинийрегіональнийринковийпростір, якийформується і виступає на міжнароднійарені як об'єднанийторговий блок. Але при цьомуучасникиданогоінтеграційногооб'єднаннявтрачаютьчастинусвогозовнішньоекономічногосуверенітету.

• Четвертою формою розвиткуінтеграційнихоб'єднань є Спільний ринок. Тут усі характеристики Митного союзу зберігаютьсвоєзначення. Крім того, у рамках Спільного ринку усуваютьсяобмеження на переміщеннярізнихфакторіввиробництва, щопідсилюєекономічнувзаємозалежністькраїн — членівданого виду інтеграційногооб'єднання.

• П'ята форма інтеграції — створення економічного союзу, який передбачає об'єднання національних економік кількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики. На цьомуетапівиникає потреба в установах, наділених правом не тількикоординуватидії та спостерігати за економічнимрозвитком, а й прийматиоперативнірішеннявідіменіугрупування в цілому. Прикладами економічного союзу є Європейський союз, Співдружністьнезалежних держав — СНД.

• Найвищою формою інтеграціївважаєтьсяполітичний союз, якийпередбачаєпереданнянаціональними урядами наднаціональним органам більшоїчастинивласнихповноваженьстосовнотретіхкраїн, щофактичноозначаєстворенняміжнародноїконфедерації та втратусуверенітетуокремими державами.

• 18. Особливості зони преференційної торгівлі. Приклади діяльності. Зона

• преференційноїторгівлі — зона з пільговимторговельним режимом, коли двіабодекількакраїнзменшуютьвзаємнітарифи з імпортутоварів, зберігаючирівеньтарифів у торгівлі з іншимикраїнами.

• Найбільшпоказовимісторичним прикладом такоїформиінтеграції є преференційна система Британськогоспівтовариства (1932р.), щооб’єднувала 48 держав. На ційстадіїпочатковоїінтеграціїсьогодніперебуваєпереважаючабільшістьрегіональнихінтеграційнихугрупуваньсвіту, в тому числі СНД.

• У рамках Спільного ринку забезпечуєтьсявільнийрух не тількитоварів, а йпослуг, капіталів та громадян. Міжнароднамобільністьдозволяєбільшефективновикористовуватипрацю, капітал та технології, щообумовлює початок інтеграціїбезпосередньо у сферівиробництва, а такожспівпрацю у грошовій, податковій (фіскальній) політиці та в політицізайнятості. Але, крімочевиднихвигодфункціонуванняспільного ринку, вінмає і негативністорони, щопов’язанеізнеоднорідністюекономічногорозвиткукраїн-учасниць і нееквівалентністю в отриманнівигідінтеграції.

• Через ці та іншіобставинивиникаютьтруднощі у створенніспільного ринку в різнихрегіонахсвіту, а прикладом успішноїполітикиспільного ринку можеслугуватилише ЄЕС.

• Преференції змінюють мотивацію фірм як тих, що знаходяться у зоні преференційної торгівлі, так і поза її межами, формування регіональної інтеграційної угоди здебільшого впливає на обсяги прямих інвестицій. Цевідбуваєтьсянавіть у випадках, коли регіональніторговельні угоди (РТУ) не втручаються у регулюваннящодоінвестицій (щодосить часто відслідковується в угодах). Різниця тут у тих факторах, щостосуютьсяпередислокаціїіснуючоговиробництва та дислокаціїновихвиробничихпотужностей. Передислокаціянайчастішепередбачається як найменшийелемент поправок у регіональнійінтеграційнійугоді, оскількиперевагивідпередислокаціїмають бути значними, щобпокритивитрати, наприклад, по закриттю заводу, поверненнюпервинноїінвестиції та працевлаштуваннюнадлишківробочоїсили.

•

• 19. Особливості зони вільної торгівлі. Приклади діяльності. Зо́нав́ільної торгі́влі (ЗВТ) — тип міжнародної інтеграції, при якій в країнах-учасниках скасовуються митні збори і податки, а також кількісні обмеження у взаємній торгівлі згідно з міжнародним договором. Це більш глибокий тип інтеграції, ніж преференційні угоди. За кожною країною-учасницею зберігається право на самостійне і незалежне визначення режиму торгівлі по відношенню до третіх країн. У більшостівипадківумовизонивільноїторгівліпоширюються на всітоварикрімпродуктівсільськогогосподарства. Зона вільноїторгівліможекоординуватися невеликим міждержавнимсекретаріатом, розташованим в однійізкраїн-членів, але зазвичайобходяться без нього, а основніпараметрисвогорозвиткукраїнипогоджують на періодичнихнарадахкерівниківвідповіднихвідомств. Міжкраїнами-учасницямизберігаютьсямитнікордони і пости, якіконтролюютьпоходженнятоварів, якіперетинаютьїхнідержавнікордони.

• Північноамериканська зона вільної торгівлі — НАФТА — угода між США, Канадою і Мексикою, що вступила в силу з 1994 року. Угода передбачаєпоетапнуліквідаціюмитнихтарифів і нетарифнихбар'єрів як для промислових, так і для сільськогосподарськихтоварів, захист прав інтелектуальноївласності, виробленнязагальних правил для інвестицій, лібералізаціюторгівліпослугами та створенняефективногомеханізму для вирішенняторговельнихсуперечокміжкраїнами-учасницями.

• Європейськаасоціаціявільноїторгівлі — в 1960 роціпідписано угоду міжІсландією, Ліхтенштейном, Норвегією, Швейцарією.

• Балтійська зона вільноїторгівлі — угода міжЛатвією, Литвою та Естонією, підписана в 1993 році (втратилачинність у 2004 році, з дня вступукраїн-учасницьуЄвропейський Союз).

• Центрально-європейська угода про вільнуторгівлю — угода міжУгорщиною, Польщею, Румунією, Словаччиною, Словенією і Чехією, підписана в 1992 році (втратилачинність у 2004 року, з дня вступукраїн-учасниць у Європейський Союз).

• Австралійсько-Новозеландськаторговельна угода про поглибленняекономічнихзв'язків — підписанацимидвомакраїнами в 1983 році.

• Зона вільноїторгівліміжКолумбією, Еквадором і Венесуелою — угода булапідписанаперерахованимикраїнами в 1992 році.

• Бангкокська угода — угода міжБангладешем, Індією, Республікою Корея, Лаосом, Шрі-Ланка, підписана в 1993 році.

• Зона вільноїторгівлі СНД — угода держав СНД, щопідписали в 2011 роціДоговір про зону вільноїторгівлі. Договір, проект якогобуврозробленийросійськимміністерствомекономічногорозвитку, передбачає «зведення до мінімумувинятків з номенклатуритоварів, до якихзастосовуютьсяімпортнімита», експортнімитаповинні бути зафіксовані на певномурівні, а згодомпоетапноскасовані. Договірзамінивбільше ста двосторонніхдокументів, щорегламентують режим вільноїторгівлі на просторіспівдружності.

• Угода про вільнуторгівлюміжУкраїною та ЄС – спрямована на зменшення та скасуваннятарифів, якізастосовуються сторонами щодотоварів, лібералізацію доступу до ринку послуг, а також на приведенняукраїнських правил та регламентів, щостосуютьсябізнесу, у відповідність правилам та регламентам ЄС з метою забезпеченнявільногорухутоварів і послугміждвома сторонами та взаємногонедискримінаційногоставлення до компаній, товарів і послуг на територіїУкраїни та ЄС.

•

• 20. Особливості митного союзу. Приклади діяльності. Ми́тний сою́з — це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Таким чином, митний союз передбачаєзамінудекількохмитнихтериторійоднією при повнійліквідаціїмитнихподатківв межах митного союзу і створеннієдиногозовнішньогомитного тарифу.

• Митний союз (МС) виникає з урахуваннямугод держав-учасниць про скасуваннямит при взаємообмін товарами і послугами. Зіншого боку, МС передбачаєстворенняєдиноговсімкраїн-учасницьзовнішньогомитного тарифу. Зазвичай, єдиний тариф поширюється не так на всівидитоварів та послуг, але в частинаїх. МС є досконалоїінтеграційної формою міжнародногоекономічногоспівробітництва в, ніж ЗВТ, оскількилишеліквідуємитніобмеження, а йжадаєвідкраїн-учасницьпроведенняєдиноїзовнішньоторговельноїполітики.

• Встановлення єдиного тарифу визначені товари або ж послуги дає ефект оскільки або дозволяє захистити країни Союзу від зовнішньої залежності, або створює умови для стимулювання виробництва конкурентоспроможної продукції всередині Союзу, що сприятливо стимулюватиме внутрішньосоюзний ринок і тим самим посилить розвиток інтеграційних процесів всередині МС.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: