Розвиток фінансової науки в Україні

Фінансова наука в Україні розвивалася в контексті її роз­витку в умовах Російської імперії, і тому дуже важко виділити внесок українських вчених в її розвиток.

Питанням фінансів відомий літератор та громадський діяч Іван Якович Франко присвятив понад 40 праць. Передусім, це праця з аналізу фінансової політики Австро-Угорської імперії, характеристика діяльності багатьох фі­нансових установ, у тому числі комерційних банків, фінансо­вих фондів, господарських товариств.

У 1883 р. І. Франко публікує роботу під назвою "Сила податкова Галичини", в якій досліджує наявну податкову систему імпе­рії. Він вказує на непосильний податковий тиск, що зумовлює тяжке економічне становище трудового люду. І. Франко вба­чає причину податкового тягаря в надмірних непрямих подат­ках, які завуальовують справедливий розподіл національного багатства між верствами населення на користь капіталу.

Усвідомлюючи роль податків у розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів, І. Франко регулярно здійснює критичні огляди проектів та звітів державного бюджету, гостро реагую­чи на постійне збільшення податків для Галичини та скоро­чення видатків на її економічні й соціальні цілі.

Водночас І. Франко в своїх працях висловлює впевненість, що розвиток фінансово-кредитних відносин сприятиме акти­візації господарського життя в країні.

Наприкінці ХІХ століття-початку ХХ ст. фінансова наука в Україні була зосереджена в університетах. Протягом декількох десятиріч Харківський університет був єдиним в Україні, а згодом став центром розвитку науки та культури на Лівобережній Україні. З моменту утворення університету на кафедрі дипломатики і політичної економії читались лекції з фінансів (називались вони тоді фінансовим правом).

Відомим українським вченим-економістом, професором Харківського університету, був М. М. Алексеєнко. Він вивчав фінанси Германії, Австрії, Франції. Крім трьох дисертацій ним надрукована монографія з теорії податків „Погляд на розвиток вчення про податки” (1870), розроблено курс фінансового права в обсязі двох тисяч сторінок, але, нажаль, не виданий.

Привертають увагу своїм обсягом та змістовністю праці з фінансів та кредиту професора Харківського університету П. П. Мігуліна. Великий науковий та практичний інтерес становить його багатотомна історично-економічна праця „Російський державний кредит. Досвід історико-критичного огляду» (1899 р., 1900 р., 1902 р., 1903 р., 1904 р., 1907 р.), присвячена проблемам державного кредиту. Відомими та авторитетними на той час були його праці «Реформа грошового обігу в Росії та промислові кризи” (1893-1902), «Наша банкова політика (1729-1903). Досвід дослідження», «Війна и наші ресурси» (1905). В праці «Теперішнє та майбутнє російських фінансів» (1907), «Економічний ріст російської держави за 300 років (1613-1913)», (1913) він узагальнив величезний історичний досвід розвитку фінансів Росії, що робить дуже значним його вклад в розвиток економічної, зокрема фінансової науки кінця ХІХ - поч. ХХ ст.

Геніальною постаттю в українській економічній науці є Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919) – видатний український економіст, історик, був міністром фінансів в уряді Центральної Ради. Він став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Ще 1894 р. він опублікував працю «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя», яку (доповнену й перероблену) було згодом видано майже всіма європейськими і навіть японською мовами.

Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповід­но до якого фази промислового циклу визначаються активністю ін­вестування. Саме збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва породжує мультиплікаційний процес всіх елементів еконо­мічної активності.

Цікавими є думки М. І. Туган-Барановського з приводу ролі грошей у здійсненні виробничих циклів: на його думку, в період застою виникає надлишок грошей, що зумовлює низький процент на позичковий капітал, в свою чергу низь­кий процент на капітал зумовлює пожвавлення в економіці.

М. І. Туган-Барановський різко виступав проти запровад­ження прогресивного прибуткового податку, рекомендуючи для покриття витрат держави на ведення війни використову­вати позики.

Розглядаючи внесок українських фінансистів у розвиток фінансової науки, не можна не згадати М. Добриловського. У 1934 р. він видав курс лекцій "Основи фінансової науки". М. Добриловський у своїх науко­вих твердженнях дотримувався західноєвропейської традиції ототожнення державних фінансів із державним господар­ством, а тому фінансова наука, на його думку, повинна до­сліджувати способи одержання коштів для задоволення дер­жавних потреб.

Теоретично-змістовна спрямованість наукових досліджень представників української фінансової думки свого часу сягала рівня тодішньої світової фінансової науки, а в деяких випад­ках і випереджала її. За часи Радянського Союзу фінансова наука, нажаль, не отримала належного розвитку.

З сучасних відомих вчених-фінансистів, що досліджують питання фінансів є О. Д. Василик, В. М. Опарін, І. О. Бланк, А. М. Поддерьогін, М. І. Савлук. 

Крім загальної теорії фінансів об'єктом наукового інтересу професора О. Д. Василика є державні фінанси, а саме бюджетна, податкова система України. В праці «Податкова система України», він розкриває теоретичні основи податків, методи та принципи оподаткування, історичні аспекти виникнення та розвитку податків, становлення та розвиток податкової системи України. В праці «Бюджетна система України» О. Д. Василик висвітлює теоретичні основи бюджету, його економічну природу, сутність, стан і розвиток бюджетної системи держави, її складові, елементи, принципи побудови.

Проблеми розвитку фінансової системи України, становлення та особливості фінансового ринку України розглядає в своїй монографії «Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти)» професор Київського національно-економічного університету В. М. Опарін.

 Вагомий науковий внесок здійснили монографії доктора економічних наук, професора Київського національного торгово-економічного університету І. О. Бланка. В його працях «Стратегія і тактика управління фінансами», «Управління прибутком», «Управління активами», «Управління формуванням капіталу», «Управління використанням капіталу», «Управління фінансовою безпекою» та інших, розкриваються питання щодо формування активів підприємств, їхнього використання в операційній та інвестиційній діяльності, сучасні методи оптимізації обсягу та структури капіталу підприємств на стадії його утворення та в процесі розвитку, керування формуванням прибутку підприємства в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, управління фінансовими ризиками тощо.

Відомими в області фінансів підприємницьких структур є професор Київського Національного економічного університету А. М. Поддерьогін. Його підручники «Фінанси підприємств», «Фінансовий менеджмент» висвітлює фінанси на рівні підприємств: організацію розрахунків і кредитування, формування і розподілу прибутку, оподаткування підприємств, організацію оборотних коштів і фінансування відтворення основних засобів, фінансове планування, фінансовий аналіз підприємства тощо. Також відомі його праці з фінансового менеджменту.

Питання грошей, кредиту, грошового та валютного ринку досліджує відомий український фінансист доктор економічних наук, професор Київського Національного економічного університету М. І. Савлук. 

Таким чином, розвиток фінансових досліджень в сучасній Україні пов'язаний з її поступовою інтеграцію у світову економічну, зокрема фінансову, науку шляхом ідейно-теоретичного та методологічного оновлення.

ПРАКТИКУМ

Контрольні запитання

1. Назвіть основні постулати школи класичної політичної економії.

2. Назвіть основні постулати теорії ефективного попиту Дж. М. Кейнса.

3. Охарактеризуйте неокейнсіанство як напрям фінансової політики.

4. Чим характеризується концепція кейнсіансько-неокласичного синтезу?

5. Які економічні теорії відносяться до неоконсервативного напряму?

6. Розкрийте суть монетаризму.

7. Яке практичне значення має теорія валютних зон?

8. Яких російських вчених ХІХ ст., що досліджували питання фінансів ви знаєте?

9. Назвіть сучасних українських вчених-фінансистів, які досліджують бюджетну проблематику, фінанси підприємств, фінансовий ринок.

 

Теми рефератів

1. Сутність теорії ефективного попиту Дж. М. Кейнса та її вплив на сучасну фінансову науку.

2. Монетаризм як одна з провідних течій сучасної фінансової науки.

3. Значення наукової спадщини М. І. туган-Барановського.

 

Тести

1. Вченими-економістами, представниками класичної школи політичної економії є:

1) Ф. Петрарка, Ф. Гвіччардіні, Н. Макиавеллі, Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс.

2) Ф. Кене, А.Р.-Ж. Тюрго, О.Мірабо, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, С. Міль;

3) Дж. М. Кейнс, Дж. Хікс, П. Самюельсон, Е. Хансен.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: