ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ГЛОБАЛІЗАЦІЮ ЯК СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС.

ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ГЛОБАЛІЗАЦІЮ ЯК СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС.

Глобалізація - це досить складний процес, що торкається всіх сфер людського буття й у деякі з них вносить корінні зміни. Глобалізація має двоїсту природу, що проявляється «як сукупність процесів і з'єднуючих, і поділяюче людство, динамік конвергуючихся і дивергуючихся, що несуть відбиток універсальності та специфічності властивостей учасників цього процесу». Спочатку глобалізацію сприймали лише як сукупність проблем, що стоять перед людством, головним чином породжених бездумним використанням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища. Основоположниками теоретичних розробок в сфері глобалістики як науки про глобалізацію стали американські вчені Джей Форрестор і Денис Медуоз. Ними були розроблені прогностичні моделі розвитку світу, що пророкували людству неминучу катастрофу вже в найближчому майбутньому. Ці прогнози хоча й ґрунтувалися на досить хибкій методологічній і технічній базі, проте викликали заклопотаність світового наукового співтовариства й інтерес до проблеми з боку широкої громадськості. Дотепер низка вітчизняних дослідників сприймає глобалістику як науку про взаємодію людства й природного середовища, ідо у даний момент перебуває на грані екологічної катастрофи. У цьому визначенні на перший план висуваються соціоприродні процеси, які визначають філософію глобалістики. Ця філософія виходить із ідеї цілісності та єдності планети і живих істот, що її населяють, відповідно, у рамках цього підходу найважливішим завданням є вироблення якихось універсальних принципів людського буття, які дозволять уникнути екологічної катастрофи. У принципі, подібне трактування глобалістики має право на існування, але у такому випадку значно звужується предметне поле цієї нової науки, збіднюється її методологія й губиться універсальний підхід до вивчення проблем сучасного снігу, які не обмежуються винятково соціоприродними процесами.

 

КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ? ОБГРУНТУВАННЯ ОДНОРІДНОГО ПЛАНЕТАРНОГО РОЗВИТКУ (Ф. ФУКУЯМА).

Френсіс Фукуяма - сучасний американський соціолог, історик, геополітик.

1992 – праця «Кінець історії». Висловив думку про завершення історичного процесу після антагоністичних протиріч. Але під кінцем історії він розуміє не зникнення класів і класової боротьби, а подолання за допомогою ліберальних ідей викликів фашизму і комунізму. Кінець історії – подолання за допомогою ліберальних ідей принципів комунізму та фашизму. В якості інших серйозних викликів сучасному лібералізму Фукуяма розглядав релігію і націоналізм.

Кінець історії за Фукуямою сумний. Будуть нудні турботи навколо безконечних технічних удосконалень, навколо зберігання природи й задоволення запитів споживача. “Кінець історії” Ф. Фукуяма вбачає в тому, що людство врешті-решт знайшло кінцеву, розумну форму суспільства і держави, що знайшла своє втілення в розвинутих країнах світу. Загальнолюдським ідеалом є ліберальні ідеї і погляди, об’єднані в своєрідну ідеологію, у межах якої вирішені всі суперечності і задоволені потреби. Лібералізм пропонує кінцеву раціональну форму конструювання світу. Вона не має альтернативи, історія завершилася, залишається лише поширювати цю ідеологію на всі інші країни, регіони і створити глобальну державу (універсальну макроцивілізацію) – ліберальну демократію в політичній сфері в планетарному масштабі.

Його концепція була опублікована на початку 90-х в програмній статті - "Кінець історії". Її можна розглядати як ідейну базу нової течії "неомондіалізму".

Фукуяма в чомусь повторив ідеї німецького соціолога та історика М. Вебера про те, що історія розвивалася тільки за рахунок нераціональних чинників, що раціональність стає переважаючим фактором тільки на етапі капіталістичного розвитку. Останній оплот "ірраціоналізму" упав, на думку Фукуями, з розвалом СРСР. З цим фактором представник сучасного неомондіалізму пов'язує "кінець історії" та початок нового існування людства - планетарного, де будуть існувати Ринок і Демократія. Вони інтегрують світ в гармонійну єдину машину. Всі частини світу, тобто всі регіони Земної кулі, почнуть переструктуризовуватися, як електрони в атомі, стануть змінювати свої орбіти, орієнтуючись на найпотужніші (економічно) ядра-центри.

Такий новий порядок, хоча і заснований на універсалізації чисто атлантичної системи, виходить за рамки атлантизму, і всі регіони світу починають переорганізовуватися за новою моделлю, навколо його найбільш економічно розвинених центрів.

ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ.

№ п/п	Етап	Хронологічні рамки
1.	Становлення порівн. політології як самостійної галузі науки	друга половина XIX ст.
2.	Накопичення потенціалу або традиційна порівн. політологія	перша половина XX ст.
3.	Оновлення порівн. політології, нова порівн. політологія	50 – к.. кінець 70 рр. XXст.
4.	Кризи і відокремлення субдисциплін або плюралістична порівн. політологія	з кінця XXст.. і по сьогодні

МЕЖІ ІСТИННОСТІ ТЕОРІЇ.

Джордж Буль у XIXст.. першим представив логіку в якості алгебри класів, пов’язаних операторами «і», «або», «ні». Сенс використання алгебри логіки полягає в тому, що компаративіст аналізує емпіричні дані, формалізуючи їх якості як: помилкові (відсутність якості) або істинні (наявність якості). Ці два твердження кодуються подвійною системою обчислення: 1 і 0.

Таким чином, формуються причини, котрі потім інтегруються у таблиці істинності, які аналізуються шляхом спеціальної процедури мінімізації логічних виразів.

ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ГЛОБАЛІЗАЦІЮ ЯК СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС.

Глобалізація - це досить складний процес, що торкається всіх сфер людського буття й у деякі з них вносить корінні зміни. Глобалізація має двоїсту природу, що проявляється «як сукупність процесів і з'єднуючих, і поділяюче людство, динамік конвергуючихся і дивергуючихся, що несуть відбиток універсальності та специфічності властивостей учасників цього процесу». Спочатку глобалізацію сприймали лише як сукупність проблем, що стоять перед людством, головним чином породжених бездумним використанням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища. Основоположниками теоретичних розробок в сфері глобалістики як науки про глобалізацію стали американські вчені Джей Форрестор і Денис Медуоз. Ними були розроблені прогностичні моделі розвитку світу, що пророкували людству неминучу катастрофу вже в найближчому майбутньому. Ці прогнози хоча й ґрунтувалися на досить хибкій методологічній і технічній базі, проте викликали заклопотаність світового наукового співтовариства й інтерес до проблеми з боку широкої громадськості. Дотепер низка вітчизняних дослідників сприймає глобалістику як науку про взаємодію людства й природного середовища, ідо у даний момент перебуває на грані екологічної катастрофи. У цьому визначенні на перший план висуваються соціоприродні процеси, які визначають філософію глобалістики. Ця філософія виходить із ідеї цілісності та єдності планети і живих істот, що її населяють, відповідно, у рамках цього підходу найважливішим завданням є вироблення якихось універсальних принципів людського буття, які дозволять уникнути екологічної катастрофи. У принципі, подібне трактування глобалістики має право на існування, але у такому випадку значно звужується предметне поле цієї нової науки, збіднюється її методологія й губиться універсальний підхід до вивчення проблем сучасного снігу, які не обмежуються винятково соціоприродними процесами.

 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: