ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПРОГНОЗУВАННЯ, ЙОГО ЕТАПИ. СИСТЕМНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ.

Прогнози в галузі політики мають, як відомо, специфічний характер. Розрізняють внутрішньополітичне і зовнішньополітичне прогнозування.

 Внутрішньополітичне прогнозування — це спеціальні дослідження, метою яких є виявлення перспективних тенденцій, шляхів, строків, етапів політичного розвитку суспільства, вдосконалення політичної системи, політичних відносин.

 Розрізняють два аспекти внутрішньополітичного прогнозування. Перший аспект пов'язаний з прогнозними оцінками конкретних політичних явищ. Цей аспект має прикладний характер і на практиці здійснюється в процесі політичної діяльності. Суб'єктом прогнозу при цьому виступає, як правило, держава чи політична партія у формі відповідних органів. Другий аспект прогнозу охоплює діяльність політичних інституцій суспільства і політичні процеси, що відбуваються в ньому. Прогнозистом тут виступає певний науковий колектив, який спеціалізується на вивченні політичної системи країни.

У практиці соціального прогнозування сформувалися 10 основних етапів здійснення прогнозів.

Свої особливості має і зовнішньополітичне прогнозування (прогнози в галузі міжнародних відносин і зовнішньої політики).

 Основним суб'єктом міжнародних відносин у сучасному світі є держава, яка завдяки цим відносинам реалізує свою зовнішньополітичну функцію. Важливою сферою прогнозування стали питання зовнішньої політики окремих держав.

 На основі загальнотеоретичної методології оцінюється загальна ситуація в світі, регіоні, країні, вивчаються тенденції, напрями розвитку і чинники, що визначають розвиток, робляться спроби оцінити нові можливі чинники розвитку тощо.

1 етап: - передпрогнозна орієнтація з розробленням програми дослідження й уточненням завдання на прогноз; - аналіз характеру і масштабів прогнозу; - формулювання мети і завдань, робочих гіпотез; визначення методів і процесу організації прогнозування.

На цьому етапі здійснюється аналіз об'єкта прогнозування на відповідність основним принципам, а також забезпечується верифікація прогнозу шляхом зіставлення з прогнозами об'єктів-аналогів. 2 етап — побудова вихідної (базової) моделі прогнозованого об'єкта методами системного аналізу. У теорії системного аналізу використовується два підходи до аналізу і синтезу об'єктів прогнозування: 1) об'єктний підхід — виділення підсистем шляхом поелемент-ного поділу об'єктів на дрібніші. Застосовується переважно до об'єктів, які мають складну структуру; 2) функціональний підхід, за якого основою структурного розчленування об'єкта є функціональна ознака. Застосовується, якщо кількість первинних об'єктів, які становлять об'єкт прогнозування, є незначною, але вони мають складні характеристики і взаємозв'язки, що передбачає виділення груп схожих функцій. 3 етап — збирання даних контексту прогнозування — сукупності зовнішніх щодо об'єкта прогнозування умов, значущих для вирішення його завдань (наприклад, прогноз стабільності політичної системи передбачає врахування прогнозів економічного розвитку на перспективу). 4 етап — побудова передмодельних сценаріїв, динамічних рядів показників. 5 етап — створення серії гіпотетичних (попередніх) пошукових моделей методами пошукового аналізу з конкретизацією мінімального, максимального і найвірогіднішого значення. 6 етап — побудова серії гіпотетичних нормативних моделей згідно із заданими реальними нормами, ідеалами, цілями. 7 етап — оцінка достовірності й точності, а також обґрунтованості (верифікації) прогнозу методами опитування експертів. 8 етап — вироблення рекомендацій для рішень у сфері управління на основі зіставлення пошукових і нормативних моделей. 9 етап — експертиза підготовленого прогнозу і рекомендацій та їх доробка з урахуванням обговорення; здання їх замовнику. 10 етап — зіставлення матеріалів уже розробленого прогнозу з новими даними прогнозного контексту і започаткування нового циклу досліджень.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: