ПРОАНАЛІЗУВАТИ ПЛЮРАЛІСТИЧНУ КОНЦЕПЦІЮ ПОСЕРЕДНИЦТВА.

Плюралістична концепція посередництва розглядає політичний процес як тиск різних груп інтересів і розподіл, відповідно, влади в суспільстві. Найбільш суттєві сторони плюралістичного підходу до політики інтересів розкриває таке визначення плюралізму, запропоноване Філіпом Шміттер: «Плюралізм може бути визначений як система представництва інтересів, в якій складові її елементи організовані в невизначену множинність складних, добровільних, конкуруючих, неієрархічних і самовизначених (щодо типу і щодо сфери інтересів) утворень, які спеціально не ліцензуються, не визнаються, не субсидуються або яким-небудь чином не контролюються (щодо вибору лідерства або вираження інтересів) державою і які не прагнуть до монополії репрезентаційної активності серед відповідних утворень.

При цьому підході політика являє собою владний розподіл урядом дефіцитних ресурсів під тиском зацікавлених груп, які є активним фактором політичного процесу, тоді як держава в особі уряду виконує в цілому пасивну функцію реагування на діяльність зацікавлених груп. Уряд забезпечує збереження балансу інтересів в певний час, приймаючи те чи інше рішення щодо комбінації інтересів і ресурсів. Р. Родес і Д. Марш спеціально підкреслюють: «У той час як зацікавлені групи постійно висувають вимоги уряду, і таке пред'явлення може навіть стати інституціалізованим, уряд залишається незалежним від зацікавлених груп».

Ефективність діяльності зацікавлених груп визначається наявністю ресурсів тиску, які вони використовують для отримання хороших політичних результатів. Разом з тим, концепція ресурсів тут не використовується для опису взаємодії груп тиску. Плюралістичний підхід обмежений також у тому відношенні, що він акцентує увагу швидше на уряді, ніж на державі в цілому. Він не враховує, що учасники політичної діяльності з боку держави мають свої власні інтереси, які включаються в процес формування політики. Отже, плюралістичний підхід не дозволяє досліджувати політику як систему взаємопов'язаних відносин держави і суспільства, в якій держава є не просто агентом відповіді на виклики груп тиску, а активним учасником кооперації.

 

146. ДАТИ ХАРАКТЕРИСТИКУ АНАЛІТИЧНІЙ МОДЕЛІ КОРПОРАТИВІЗМУ. Аналітична модель корпоративізму по-своєму вирішує проблему взаємовідносин між суспільними інтересами й державними структурами. Вона виникла частково як критичний відгук на недоліки плюралістичного підходу до посередництва інтересів. На противагу плюралізму корпоративізм розглядає державу як найважливіший елемент, що конститує відносин між групами інтересів і політикою.

Відповідно до концепції корпоративізму в політиці діє обмежене число сингулярних, примусових, неконкуруючих, ієрархічно впорядкованих і функціонально різних утворень, які отримують схвалення або ліцензуються державою і прагнуть до монополії на представництво інтересів у відповідній області. Тут основна увага приділяється економічним групам, що монополізують процес вираження інтересів у відповідному секторі суспільства, які тісно пов'язані з державою і з точки зору свого формування, і з точки зору можливостей впливати на державу, підтримувати її в обмін на участь в прийнятті політичних рішень. Як правило, корпоративістська література включає в розгляд найбільш впливові групи - бізнес і праця, і в цьому сенсі залишає в тіні безліч інших учасників політичного процесу, які сьогодні протистоять корпоративізму в політиці і які будують свої відносини з державою не керуючись ієрархічними відносинами.

Слід зауважити, що поняття центральної ролі держави, як вона описана в корпоративізмі, в умовах глобалізації відносин і децентралізації владних функцій держави в певному аспекті виступає у своїй консервативній функції легітимації того розуміння держави, яке вступає в протиріччя з сьогоднішнім днем.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: