ТРАНСФОРМАЦІЯ ВЛАДИ І ДЕМОКРАТІЇ В УМОВАХ ПОСТІНДУСТРІАЛІЗМУ ЕЛВІН ТОФФЛЕР)

У третій частині своєї трилогії – «Метаморфози влади» Е. Тоффлер досліджував проблему влади і її перетворення під впливом змін, що насуваються. В передмові до книги Е. Тоффлер пише, що «Метаморфози влади» піднімають питання, не зачеплені в попередніх роботах, основна увага зосереджена на рішучій зміні стосунків: знання – влада. Книга «представляє нову теорію влади в суспільстві та досліджує трансформації, що відбуваються в бізнесі, економіці, політиці і світі загалом»[35]. Е. Тоффлер досліджує тріаду влади: насильство, багатство і знання. В процесі цього науковець використовує поняття «якість» влади.

Головним недоліком насильства є його негнучкість. Насильство може бути використане лише для покарання, тому його можна віднести до низькоякісної влади.

Багатство – зручніший інструмент влади, його сила більш багатобічна. Багатство можна використовувати як в позитивному, так і в негативному плані, тобто воно значно гнучкіше за силу. Багатство Е. Тоффлер відносить до влади середньої якості.

Саму високоякісну владу, за Е. Тоффлером, дає застосування знань. Саме знання – є найбагатобічнішим із трьох основних джерел управління в суспільстві. Знання також може служити для примноження багатства і сили. Знання самі собою виявляються не лише джерелом самої високоякісної влади, а й найважливішим компонентом сили і багатства.

Знання перестало бути додатком до влади грошей і влади сили – знання стало їх суттю. Воно, вважає Е. Тоффлер, їх граничний підсилювач, що є ключем до розуміння прийдешніх метаморфоз влади, і це пояснює, чому битва за контроль над знаннями і засоби комунікації розгорається на всьому світовому просторі[36].

Епоха Другої хвилі характеризується концентрацією влади на рівні держави. Така концентрація цілком відповідала і відображала розвиток масового виробництва й орієнтацію на зростання національних ринків. З розповсюдженням суперсимволічної економіки формується клієнтура для радикальних змін у владі на місцевому, регіональному, державному і міждержавному рівнях. ЕлвінТоффлер припускає, що політика Третьої хвилі розколе виборців на чотири різні групи: «глобалізм», «націоналісти», «регіоналісти» і «місцеві патріоти».

Всупереч загальноприйнятій думці, регіони і місцеві співтовариства не стають одноманітними, а всіляко прагнуть підкреслити наявні відмінності та самобутність. Тоді як регіони укріплюють культурні, економічні та політичні особливості, урядам стає все важче управляти ними, застосовуючи традиційні методи колишньої епохи: централізоване державне регулювання, оподаткування і фінансовий контроль.

Е. Тоффлер показує, що збільшення або зниження розмірів капіталовкладень або податкове регулювання можуть приводити до абсолютно несхожих наслідків в різних частинах однієї і тієї самої держави.

У будь-якій країні є регіони, які вважають себе за обдурених центральною владою в економічних відносинах. Коли ця нерівність зростає, вона може викликати сплеск екстремістських рухів, що вимагають регіональної або місцевої автономії або навіть відділення. Вибухонебезпечна ситуація, вважає Е. Тоффлер, нині присутня в усіх економічно розвинених державах. А занепад епохи «фабричних труб» (Другої хвилі) породжуватиме негативні суспільні настрої, що викликані процесами переміщення влади. Це у свою чергу викличе зростання кількості екстремістських груп, для яких демократія – це перешкода, що викликає незручності[37].

Кажучи про трансформацію суті демократії, Е. Тоффлер використовує поняття «Мозаїчна демократія». Аргументація виглядає таким чином. Масова демократія припускає існування «мас» і спирається на масові рухи, масові політичні партії, засоби масової інформації. Проте, нині масове суспільство починає розосереджуватися – суспільні рухи, політичні партії і засоби масової інформації все більше демасифікуються. Всі ці зміни відображають зростаючу соціальну різнорідність у країнах із передовою економікою і свідчать про кінець масового суспільства. Тим самим на зміну масової демократії приходить динамічна «мозаїчна демократія», котра відповідає мозаїчній економічній структурі, що складається, і діє за її правилами.

Підйом економіки нового типу несе з собою не лише позитивний заряд. Нові економічні стосунки несуть загрозу для багатьох людей, вимагаючи швидких змін у методах роботи, стилі життя, звичках і часто викликають у більшої кількості людей, що страшаться майбутнього, напади консервативної реакції. Це призводить до трансформації суспільних настроїв, якими поспішають скористатися фанатики й екстремістські групи. В зв’язку з цим ЕлвінТоффлер розглядає таке поняття, як «вирішальна меншість». Оскільки політичне життя втрачає риси масовості з’являється велика кількість різних партій, рухів і груп, що істотним чином знижує можливість прогнозування політичної ситуації. В процесі цього використання сучасних інформаційних технології, можливостей оперативної концентрації фінансових коштів і їх переміщення через національні межі можуть дозволити незначній групі стати «вирішальною меншиною», яка здатна порушити хистке статус-кво в суспільстві.

У роботі Е. Тоффлера значна увага приділена розгляду тенденцій і процесів, що несуть загрозу самому існуванню демократії. «Зараз – підкреслює Е. Тоффлер – ми знаходимося віч-на-віч з останніми зрушеннями в політичній владі. Ми можемо перебудувати демократію, зробивши її відповідною XXI ст., або ж потрапити в середньовіччя, в нові Темні століття. Перший шлях пов’язаний із зрушенням влади від держави до індивіда. Інший шлях загрожує перетворити індивіда на нуль»[38]. Загрозу демократичному розвитку становлять три сили, що активізувалися в сучасному епосі трансформацій: релігійний фундаменталізм; екологічні екстремістські рухи («Екотеократія»), що зароджуються, і ксенофобія, що набирає силу («Нові ксенофоби»). У майбутній ері метаморфоз влади, на думку ЕлвінаТоффлера, основна ідеологічна боротьба йтиме не між капіталістичною демократією і комуністичним тоталітаризмом, а між демократією і мракобіссям.

КІНЕЦЬ ІСТОРІЇ? ОБГРУНТУВАННЯ ОДНОРІДНОГО ПЛАНЕТАРНОГО РОЗВИТКУ (Ф. ФУКУЯМА).

Френсіс Фукуяма - сучасний американський соціолог, історик, геополітик.

1992 – праця «Кінець історії». Висловив думку про завершення історичного процесу після антагоністичних протиріч. Але під кінцем історії він розуміє не зникнення класів і класової боротьби, а подолання за допомогою ліберальних ідей викликів фашизму і комунізму. Кінець історії – подолання за допомогою ліберальних ідей принципів комунізму та фашизму. В якості інших серйозних викликів сучасному лібералізму Фукуяма розглядав релігію і націоналізм.

Кінець історії за Фукуямою сумний. Будуть нудні турботи навколо безконечних технічних удосконалень, навколо зберігання природи й задоволення запитів споживача. “Кінець історії” Ф. Фукуяма вбачає в тому, що людство врешті-решт знайшло кінцеву, розумну форму суспільства і держави, що знайшла своє втілення в розвинутих країнах світу. Загальнолюдським ідеалом є ліберальні ідеї і погляди, об’єднані в своєрідну ідеологію, у межах якої вирішені всі суперечності і задоволені потреби. Лібералізм пропонує кінцеву раціональну форму конструювання світу. Вона не має альтернативи, історія завершилася, залишається лише поширювати цю ідеологію на всі інші країни, регіони і створити глобальну державу (універсальну макроцивілізацію) – ліберальну демократію в політичній сфері в планетарному масштабі.

Його концепція була опублікована на початку 90-х в програмній статті - "Кінець історії". Її можна розглядати як ідейну базу нової течії "неомондіалізму".

Фукуяма в чомусь повторив ідеї німецького соціолога та історика М. Вебера про те, що історія розвивалася тільки за рахунок нераціональних чинників, що раціональність стає переважаючим фактором тільки на етапі капіталістичного розвитку. Останній оплот "ірраціоналізму" упав, на думку Фукуями, з розвалом СРСР. З цим фактором представник сучасного неомондіалізму пов'язує "кінець історії" та початок нового існування людства - планетарного, де будуть існувати Ринок і Демократія. Вони інтегрують світ в гармонійну єдину машину. Всі частини світу, тобто всі регіони Земної кулі, почнуть переструктуризовуватися, як електрони в атомі, стануть змінювати свої орбіти, орієнтуючись на найпотужніші (економічно) ядра-центри.

Такий новий порядок, хоча і заснований на універсалізації чисто атлантичної системи, виходить за рамки атлантизму, і всі регіони світу починають переорганізовуватися за новою моделлю, навколо його найбільш економічно розвинених центрів.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: