ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ ГЛОБАЛЬНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ЗМІНИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН.

Структура міжнародних відносин залежить від багатьох тенденцій, що відбуваються в сучасному міжнародному політичному процесі. Це – формування нової системи міжнародних відносин під впливом економічних та інформаційних факторів; зростання значення мирного співіснування у всіх сферах міжнародних відносин; відмова від застарілих стереотипів мислення; інтернаціоналізація суспільного життя, його глобалізація. Відмінною особливістю сучасності є інтенсивний розвиток процесів глобалізації.

Глобалізація стала важливим реальним аспектом сучасної світової системи, однією з найбільш впливових тенденцій, яка визначає подальший розвиток міжнародної спільноти.

Протягом останніх десятиліть визначився ряд спонукальних чинників глобалізації. По-перше, – це технологічний прогрес, який призвів до різкого скорочення транспортних і комунікаційних витрат, значного зниження витрат на обробку, зберігання та використання інформації. Інформаційне обслуговування безпосередньо пов’язане з успіхами в електроніці. По-друге – це глобалізація торгівлі та інші форми лібералізації, що зробили міжнародну торгівлю значно вільнішою. Внаслідок цього були зменшені тарифи, усунено багато інших бар’єрів у торгівлі товарами і послугами. Третім чинником глобалізації можна вважати значне розширення діяльності виробничих і торгівельних фірм і корпорацій на базі нових засобів комунікації. Багато компаній, які раніше орієнтувалися тільки на місцеві ринки, розширили свої виробничі і збутові можливості, вийшовши на міжнародний рівень. Четвертою причиною глобалізації є досягнення певного глобального мислення в оцінці ринкової економіки. П’ята причина криється в особливостях культурного розвитку – формування «однорідних» засобів масової інформації, мистецтва, поп-культури, повсюдного використання англійської мови як засобу спілкування. Постбіполярний світ є першим в історії прикладом виходу світової політики за межі міждержавних відносин, переростання у глобалізований світ, який часто називають пост-модерністським, пост-вестфальським та таким, що не має історичних аналогів.

Глобалізаційні процеси не знімають гостроти регіональних проблем. Наростає тенденція до зміцнення світових зв'язків і взаємозалежностей. З одного боку, глобалізація все більше проникає в найвідаленіші куточки планети, а з іншого, -проблеми регіонів стають відомішими на загальнопланетарному рівні. Регіони (від лат. regio (regionis) - область, держава) - територія, що має місцеві виразні політичні, економічні, культурні ознаки.Регіоналізація особливо посилилася після закінчення Другої світової війни. До регіонів належать значні територіальні, політичні, економічні масиви, які мають специфічну спільну історичну долю, своєрідний етнічний склад, культурно-конфесійні ознаки. Угорська дослідниця Єва Кіш виділяє два головних напрямки регіоналізму: а) регіоналізм як зростання політичної і економічної активності суб'єктів регіонів; б) регіоналізм як формування і проведення державної регіональної політики.

Зміна світового порядку відбувається унікальним шляхом. Вона супроводжується суттєвими змінами в природі елементів міжнародної системи, які сьогодні включають як держави, що трансформуються під впливом процесів глобалізації, регіоналізації та демократизації, так і недержавні елементи, такі як регіональні інтеграційні утворення, міжнародні організації, транснаціональні корпорації, терористичні мережі та ін.

Початок XXI століття переконливо свідчить, що регіоналізм і глобалізм не лише не суперечать, а й тісно доповнюють один одного. Україна теж вносить свою частку в ці процеси.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: