МЕТОДИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПОРІВНЯННЯ В ПОРІВНЯЛЬНІЙ ПОЛІТОЛОГІЇ.

Застосування порівняльної методології в політичній науці породило ряд методичних проблем, пов'язаних з об'єктом дослідження, можливістю використання статистичного аналізу, вибором контекстуальних характеристик. Серед них особливо виділяються наступні проблеми: порівнянності, "мало випадків, багато змінних", еквівалентності, універсальності, "проблема Гелтона", вимірювання та інтерпретації. Розглянемо коротко їх зміст.

Проблема порівнянності. Суть проблеми порівнянності досить проста. При вивченні двох і більше об'єктів завжди виникає питання, а можна порівняти їх,чи ні. Умовою можливості порівняння виступає як схожість, так і відмінність. Вся справа в мірі, що дозволяє робити оцінку можливості порівняння. Проблема порівнянності є важливою в кількох відносинах. Якщо досліджується взаємозв'язок між залежними і незалежними змінними, то необхідно вибрати для порівняння такі країни, які були б схожі за більшістю параметрів. Тут діє логіка Мілля, особливо його канон єдиної відмінності. В даному випадку, як правило, країни вибираються на підставі економічної, культурної, історичної і т.д. близькості. Але можна використовувати і країни,які є дуже різними, якщо в деякому відношенні, яке і цікаво для дослідника, вони подібні. Часто порівнянність досягається за рахунок порівняння не країн в цілому, а окремих їх регіонів. Дослідник може підвищувати ступінь порівнянності за рахунок пошуку однорідних структурних контекстів досліджуваної залежності, а не за рахунок порівняння її змісту. Проблема порівнянності часто вирішується за рахунок загальної концептуальної схеми суспільства або його політичної системи, прикладеноїдо різних культурних та історичних середовищ. В цьому відношенні структурний функціоналізм і системний аналіз зіграли видатну роль. Особливе значення в цьому зв'язку надавалося концепції функціональної необхідності Мертона. Проблема порівнянності може бути поставлена ​​і в тому сенсі, що загальні поняття і гіпотези, що застосовуються в порівнянні, спотворюються в різних культурних, історичних і політичних контекстах. Тут проблема порівнянності переростає в проблему еквівалентності, з одного боку, і універсальності, з іншого.

Проблема еквівалентності. Особливе значення ця проблема набуває при проведенні порівняльних досліджень за допомогою методів інтерв'ювання, анкетного опитування, експертного аналізу. Мова в даному випадку йде про еквівалентність понять і процедур, які використовуються в дослідженні. У цьому зв'язку важливо досягти концептуальної еквівалентності - взаємовідповідності значення концепту в різних культурах; еквівалентності вимірювальної техніки - відмінність або схожість вимірювальних індикаторів та індексів; еквівалентність обстановки, якщо мова йде про інтерв'ю, анкетному опитуванні; лінгвістичної еквівалентності, що зачіпає лексичний і граматичний смисли понять; еквівалентності вибірки респондентів. Для вирішення проблеми еквівалентності використовується багаторазова процедура зворотного перекладу понять, попереднє зондування. Вважається, що еквівалентності можна дотриматися, якщо звертати увагу швидше на еквівалентність ідей, а не слів, і якщо тісніше пов'язувати поняття з реальним, а не з нормативним політичним життям.

Проблема універсальності. Методологія порівняння Вебера орієнтувалася на пошук унікальності історичних процесів за допомогою ідеально-типових конструктів, що володіють якістю універсальності. Але універсальність була не метою, а засобом дослідження. В даний час, незважаючи на критику універсалізму як мети і повернення до інтерпретативного аналізу, пошук універсальних емпіричних узагальнень все ж є визначальним. Проблема універсалізму понять добре відома: чи відображають загальні поняття політики, що використовуються в сучасній порівняльної політології, зміст політичних процесів при їх застосуванні до різних культурно-історичних середовищ. Чи можна поширити отримані при вивченні групи країн емпіричні узагальнення на всі країни? Відомо, що деякі індекси демократії, використовувані в глобальних дослідженнях, мають схильність сприяти одним країнам і регіонам і занижувати оцінки демократичності інших регіонів. Проблема вирішується також повторними порівняльними дослідженнями, уточнюючненням і додаванням нових нюансів в вихідні узагальнення. Разом з тим ясно, що в сучасній порівняльної політології ставлення до універсальності змінюється, часто більше значення надається контекстуальним узагальненням, а не глобальним. Про це свідчить зниження частки глобальних досліджень та підвищення значимості порівняльно-історичних досліджень невеликого числа країн з акцентом на якісних, а не на кількісних методах.

Проблема "мало N, багато змінних". Дана проблема вважається центральною для порівняльних досліджень. Вона полягає в тому, що дослідник обмежений лише невеликою кількість країн (тобто випадків), які можна піддати вивченню, тоді як число змінних, якими характеризуються країни, є великим. Перед ученим-компаративістом в цьому випадку виникає дві проблеми: з одного боку, з метою зробити дослідження більш обгрунтованим він повинен максимально збільшити число випадків, а з іншого, він повинен зуміти обмежити кількість змінних в дослідженні. Перша частина проблеми обмежує застосування статистичного методу в порівняльному дослідженні, друга частина ускладнює вибір оперативних змінних і контроль над змінними.

До недавнього часу мале число N вважалося недоліком порівняльного методу, тому дослідники намагалися всіляко збільшити число випадків. Було вироблено безліч порад, як це зробити. Найпростіший приклад полягав у тому, що потрібно збільшувати число випадків наскільки це можливо, особливо не звертаючи уваги на всякого роду відхилення від загальних каузальних, кореляційних або функціональних залежностей. Причому, збільшення віталося і просторове, і історичне. Ця тенденція привела свого часу до захоплення так званими глобальними порівняльними дослідження, коли в орбіту порівняння потрапляло максимальне число країн. Правда, в цих дослідженнях завжди виникали нові проблеми, пов'язані з порівнянністю країн, залучених в аналіз. Кожен дослідник по-своєму вирішував ці проблеми, враховуючи деякі глобальні тенденції, еволюційні теорії політичного розвитку, спрощуючи інструменти порівняльного аналізу і т.д. Ці дослідження до сих пір проводяться.

Друга частина проблеми стосується обмеження числа змінних в дослідженні. Тут при вирішенні проблеми скорочення виробляється зокрема шляхом підвищення ступеня порівнянності аналізованих країн, тобто їх культурної, економічної, історичної і т.д. близькості. Застосовується також діахронний порівняльний аналіз, внутрішньорегіональної порівняння і т.д. Для обмеження числа змінних радять зосереджуватися на "ключових" змінних. Деяка статистична техніка аналізу дозволяє вирішити подібну проблему. Наприклад, при дослідженні прав людини в різних країнах для зменшення числа змінних використовується факторний аналіз.

"Проблема Гелтона". У порівняльному політичному дослідженні одиницею аналізу зазвичай виступає національна політична система, держава, країна. При цьому вони розглядаються як незалежні одиниці дослідження. Однак в умовах глобалізації економічних та політичних процесів, інтенсивної взаємодії країн часто виникає питання щодо значимості внутрішніх і зовнішніх чинників і умов. У порівняльному дослідженні з'являється необхідність враховувати зовнішній вплив. Власне проблема полягає в тому, як це зробити.

Проблема названа по імені президента Королівського антропологічного інституту Великобританії Гелтона, який в 1889 р. при обговоренні методології крос-культурного аналізу, запропонованого Тейлором, висловив припущення про значний вплив на культури зовнішнього фактору. "

Проблема вимірювання. Проблема вимірювання відноситься до кількісних проблем порівняльного дослідження. Вона не є специфічною тільки для порівняльної політології, а виникає в будь-якому дослідженні. По-перше, вимірювання якісних об'єктів ставить питання щодо можливості використання метричних шкал, які дозволяють надалі здійснювати статистичний аналіз матеріалу. У порівняльній політології часто метричні шкали є сусідами з неметричними, що ставить перешкоду для обробки даних. По-друге, при виборі індикаторів та індексів відзначається вплив ціннісних орієнтацій дослідника, що призводить до спотворення отриманих емпіричних даних, а отже, і до неточності у висновках. Про це свідчить спеціальна перевірка ряду індексів демократії. Навіть економічні показники, які часто використовуються для характеристики умов демократії, можуть значно змінювати висновки залежно від обраних дослідником орієнтирів. По-третє, при глобальних порівняльних дослідженнях виникають труднощі, пов'язані з відсутністю економічної і особливо соціально-політичної порівнянної статистики по країнах. Спрощення в даному випадку вимірювачів веде до значної втрати інформації і збіднення висновків.

Проблема інтерпретації. В останні роки у зв'язку з деяким ослабленням інтересу до кількісних методів аналізу на перший план висувається проблема інтерпретації, суть якої поляга в тому, що існує безліч смислів одного і того ж політичного феномена.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: