Поняття допиту і його види на досудовому слідстві.

Допит — цепроцесуальнадія, яка являє собою регламентованийкримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічнийпроцесспілкуванняосіб, котріберуть в ньому участь, та спрямований на отриманняінформації про відомідопитуваномуфакти, щомаютьзначення для встановленняістини у справі. Види допиту на попередньомуслідстві і в судірізняться в залежностівід: -процесуального становища допитуваного (допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого); -вікудопитуваного (допит дорослого, допит неповнолітнього, допит малолітнього); -складу учасниківдопиту (без участітретіхосіб, з участюзахисника, експерта, спеціаліста, батьківабозаконнихпредставниківнеповнолітнього, педагога, перекладача); -характеру слідчоїситуації: безконфліктнаабоконфліктна. -того, чидопитували дана особа у ційсправіранішеабовонодопитуєтьсявперше (первиннийабопервинний, повторнийабододатковий допит).Додатковий допит - це допит, на якомусвідченнядаються з питань, не висвітлюванимвходіпопередніхдопитів. Завданнямдодатковогодопиту є заповненнявжеотриманихсвідчень. Особливим, специфічним видом допиту є очна ставка.

76. Критерії (принципи) допустимості тактичних прийомів допиту.1.принцип законності – вимога триматися закону та не порушувати законодавства.2.Етичності – щоб не було злоби і ненависті до слідчого; коли не розголошується щось особист3.Науковості –заборона використання детектора брехні; можна посилатись на експертизи. 4.Варьированность.

77. Підготовка допиту. Підготовка до допитуможе бути поділена на три основнихрівня: пізнавальний, прогностичний та синтезуючий. Пізнавальнийрівеньполягає у вивченніматеріалівкримінальноїсправи, ознайомленні з оперативно-розшуковимиданими, збираннівідомостей про особу допитуваного, вивченніспеціальнихпитань. Інформація, яка буде одержана на цьомурівні, дозволяєпрогнозуватирізніситуаціїдопиту, визначатиможливістьвиникнення у допитуваногореакцій на використання того чиіншого тактичного прийомуабонебажаногопсихічного стану, обиратинайдоцільнішіспособивстановленняпсихологічного контакту. Підготовка до допитузавершується на синтезуючомурівній охоплюєскладання плану допиту, а такожвирішенняпитань, пов’язаних з визначеннямдоцільногомісця, часу та режиму йогоздійснення.Вивчення матеріалів справидозволяє встановити коло осіб, які підлягають допиту, визначити предмет допиту, сформулювати запитання допитуваному. Необхідність вивчення соціально-психологічної характеристики допитуваного, яка складається з даних про його характер, темперамент, рівень інтелекту, спосіб мислення, схильність до референтної групи, спосіб життя, виховання в сім’ї тощо. Заключним етапом підготовки до допиту є його планування, яке передбачає визначення порядку проведення допиту, здійснення прогностичної функції.При плануванні слідчий прогнозує поведінку обвинуваченого або свідка на допиті, а також можливість виникнення різних ситуацій допиту та їх зміни під час його проведення.

78. Структура допиту.В першій частині  конкретизується мета (предмет) допиту,з’ясовуються стосунки допитуваного іншими учасниками процесу. Друга частина присвячена безпосередньо допиту, який починається з вільної розповіді допитуваного про відомі йому обставини справи; В третій частині слідчий залежно від змісту даних свідком показань може оцінити їх як вичерпні і завершити допит або його продовжити і ставити йому запитання (доповнюючи, уточнюючі, нагадуючі, контрольні), направлені на перевірку правдивості показань і з’ясування причин протиріч з показаннями, які давалися раніше та іншими матеріалами справи. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

79. Фіксація результатів допиту.Рекомендуються три методиодержанняпоказань: вільнарозповідь, запитання — відповідь і поєднанняпершого і другого методів. Цевідбивається й у протоколідопиту.Протокол допиту повинен містити:1) відмітку про попередженнядопитуваного (свідка) про кримінальнувідповідальність за відмовувіддаванняпоказань і за даваннясвідомонеправдивихпоказань, щопідтверджуєтьсяйого підписом;2) відмітку про роз’ясненнядопитуваномусвідоцького імунітету;3) відмітку про роз’ясненнядопитуваному у вчиненніякогозлочинуйогопідозрюють та про його право на захист;4) заявуобвинуваченого про те, чивизнаєвін себе винним; 5) відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьківабозаконнихпредставниківнеповнолітнього.Упроцесідопитусвідокабообвинуваченийможевиконати за власнимбажаннямчи за пропозицієюслідчогосхеми, креслення, малюнки, плани, щопояснюютьйогопоказання. Вони повинні бути засвідченіпідписамидопитуваного і слідчого. Способом фіксаціїдопитуможе бути звуко- і відеозапис. Згідно з КПК такийзапис проводиться післяпопередньогоповідомленнявсіхучасниківслідчоїдії

80. Пред'явлення для впізнання — слідча дія, що поля­гає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх то­тожності або групової належності.Одночасно ця дія передбачає показ певних об'єктів в умовах, що дозволяють сприймати загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за озна­ками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'я­ті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізня­ється від випадків ідентифікації за матеріальними сліда­ми. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'яв­леного об'єкта, порівнює та співставляє їх із збереженими в пам'яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта. У теорії криміналістики розглянута слідча дія ділиться на види. Залежно від вибраних підстав виділяються різні класифікаційні групи. По характері об'єктів, що пізнаються, розрізняють пред'явлення для впізнання людей, трупів, предметів, тварин. Залежно від того, чи пред'являється сам об'єкт у натурі або його зображення, виділяють упізнання безпосереднє або опосередковане. Можуть бути запропоновані й іншої підстави для класифікації (наприклад, залежно від виділюваних ознак можна говорити про впізнання людини по статичним або по динамічних ознаках).

 

81. Загальні правила для впізнання. Труп: проводити в тому одязі, що є на ньому, при необхідності цьому повинен передувати «туалет трупа», що полягає у видаленні бруду і крові з його обличчя, приведенні у звичайний вигляд зачіски. Тільки в особливих випадках, до яких слід віднести наявність значних ушкоджень на обличчі чи його зміну внаслідок довгого перебування у воді тощо, можна визнати доцільною реставрацію обличчя трупа. Для ідентифікації особи необхідно широко використовувати прикмети, що є на трупі, а для цього слід надати впізнаючому можливість оглянути обличчя трупа, а в разі необхідності — все тіло.Предмети і тварини:Якщо стосовно предмета, що підлягає пред’явленню, відомі особливі ознаки, то слідчий повинен підібрати інші предмети з подібними ознаками. Якщо ж відомі тільки його загальні ознаки, то предмет повинен пред’являтися серед інших об’єктів з однорідними ознаками, але різними за видовими властивостями.Живих осіб:За фотознімками або вживу. Результат пред’явлення для впізнання може бути позитивним, коли впізнаючий заявляє про впізнання і вказує не тільки загальні прикмети і ознаки, а й особливі, на яких ґрунтувалося впізнання.

82. .Підготовка до пред’явлення до впізнання. Пред'явленню для впізнання мусить передувати виконання про­цесуальних та деяких допоміжних дій:а) попередній допит особи, яка впізнає;б) підбір об'єктів, серед яких необхідно провести впізнання;в) визначення місця і умов пред'явлення для впізнання;г) визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів. У ході допиту перед пред'явленням для впізнання з'ясовують:а) місце, час, спосіб та інші обставини злочину;б) прикмети особи, яку впізнають (найчастіше злочинця),ознаки його одягу, а також ознаки речей чи інших об'єктів.Допит, який передує впізнанню живих осіб, повинен бути спря­мований на з'ясування: а) обставин, за яких впізнаючий бачив осо­бу в зв'язку зі злочином; б) зовнішності і прикмет цієї особи; в) пси­хологічного стану впізнаючого; г) його фізіологічного і психічного стану (зір, слух, особливості пам'яті тощо). При з'ясуванні зовнішності і прикмет особи, яка підлягає впіз­нанню, слідчий повинен детально допитати свідка про загальні й характерні її риси. При цьому необхідно користуватись даними словесного портрету, але в загальновживаних виразах. Слід деталь­но дізнаватися щодо зросту, будови тіла, віку, типу обличчя, кольору волосся, шкіри і особливих прикмет (шрами, родимки, бородавки тощо), як був одягнений злочинець. Під час допиту, що передує пред'явленню для впізнання трупа (коли допитуються особи, у яких зникли родичі чи близькі), необ­хідно з'ясувати: ім'я, прізвище, по батькові, вік, фах, зовнішні прик­мети (зріст, стан і колір волосяного покриву на голові, колір очей, шкіри тощо), коли особу бачили востаннє, як вона була одягнена, які речі були при ній, а також інші особливості зовнішності (тату­ювання, відсут­ність окремих зубів, післяопераційні шрами). Допит, що передує пред'явленню для впізнання предметів, необ­хідно розпочинати з встановлення обставин, за яких впізнаючий бачив предмет, а далі з'ясувати ознаки предмета (найменування, матеріал, форма, розміри, колір тощо) і його особливості, що відріз­няють його від інших. Якщо пред'явленню для впізнання підлягає тварина, то крім її загальних ознак (масть, порода, колір шерсті) з'ясовуються особ­ливі прикмети. Відповідно до КПК особу, яка підлягає впізнан­ню, пред'являють впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі (не менше трьох), які не мають різких відмінностей у зовнішності і одязі, а предмети — серед інших однорідних предметів. Застосування у пред'явленні для впізнання науково-технічних засобів — кіно-, відеотехніки, фотоапаратів, магнітофона тощо — є однією з важливих умов, що забезпечують ефективність його прове­дення, фіксації ходу і результатів. Використання їх залежить від виду впізнання, ознак об'єкта, що підлягає впізнанню, та інших даних.

83.Кожна людина характеризується низкою динамічних властивостей, до яких належить хода, міміка, жестикуляція, навички письма, вимова тощо. Необхідність розробки ефективних прийомів пред'явлення для впізнання за динамічними ознаками обумовлюється об'єктивними обставинами, які характеризують сучасну злочинність. Щоб залишитись невпізнаними, злочинці ховають своє обличчя під масками, що робить неможливим їх впізнання за анатомічними ознаками. Розглядаючи наукові основи впізнання за динамічними ознаками, слід керуватися загальними положеннями теорії криміналістичної ідентифікації, які поширюються на пред'явлення для впізнання в цілому. Це стосується таких аспектів, як стійкість ідентифікованого та ідентифікуючого об'єктів, можливість виділення та порівняння ознак об'єктів, які зіставляють, а також можливість описування, закріплення отриманого результату, що дозволить зробити оцінку його ходу та результатів і винести рішення про істинність впізнання. Сьогодні криміналісти для характеристики динамічних властивостей людини виділяють ознаки голосу, мови та ходи. При упізнанні за функціональними ознаками, і перш за все з ходи, потрібно підібрати людей, чия хода схожа з динаміки рухів, становищу та постановці стоп, ступеня їх піднімання та ін При необхідності провести впізнання по голосу і усного мовлення підбір учасників здійснюється з урахуванням висоти, сили й тембру голосу, інтонації та темпу мови, її виразності, стилістики. Враховуються і особливості мови, обумовлені місцевими діалектами. Для характеристики голосу розрізняють ознаки висоти тону та особливі прикмети. Характерною є ознака структури спектра звуку, його характерне забарвлення (тембр). Особливі прикмети полягають у незвичайній висоті голосу: дуже низький - густий бас, або дуже високий - верескливий. Крім того, до особливих прикмет належать стійкі перекручення голосу, такі як постійна хрипота, свистячий голос тощо. Усна мова характеризується ще більшою кількістю ознак, які можуть бути зведені у три групи: а) національні та географічні ознаки мови - такі, як акцент, стійке своєрідне проголошення окремих звуків, звукова побудова фраз і т. ін.; б) індивідуальні фонетичні ознаки - заїкання, проковтування окремих звуків, картавість; присвистування, важка задишка під час вимови слів і т.д. в) змістові ознаки усної мови - вимова жаргонних слів та фраз, наявність або відсутність нормативності у побудові фраз, повторення окремих слів-паразитів, або різних приказок, вигуків і т. ін. Хода людини характеризується загальними та індивідуальними ознаками, а також функціонально взаємопов'язана з анатомічною будовою тіла людини. Вона характеризується: темпом, рівномірністю, симетричністю, довжиною та шириною кроку, положенням та постановою ступні при ході, ступенем їх піднімання, згинання колін, особливістю положення та руху голови, тулубу, рук. За темпом хода може бути: швидкою, квапливою, поспішливою, діловою, розслабленою, незібраною, метушливою. Розрізняють також ходу підстрибуючу, пружинисту, танцюючу, кланяючу, пірнаючу, ковзаючу. До особливостей ходи зараховують кульгавість, ковиляння, шаркання.При пред'явленні для впізнання людини за динамічними ознаками доцільно застосувати звуко - або відеозапис.

 

 

84.. У слідчий практиці нерідко виникає необхідність пред'яв­лення для впізнання живих осіб, трупів, предметів та ін­ших об'єктів за фотознімками.Впізнання за фотознімками живої особи проводиться, коли вона відсутня, але слідчий має її фотознімки. Для встановлення особи вбитого нерідко пред'являються фото­знімки трупа. Звичайно ці фотознімки використовуються у випадках, коли пред'явлення трупа не мало позитивних результатів і його поховали. Фотознімки можуть пред'яв­лятися не тільки на тій території, де було виявлено труп, а й в інших місцевостях.Пред'явлення для впізнання за фотознімками може також провадитися з тактичних міркувань. Як правило, пред'явлення для впізнання предметів за фотознімками проводиться в тих випадках, коли їх неможливо пред'яви­ти в натурі. Необхідно, щоб пред'явлені фотознімки були однако­вими за формою і розміром, а зображені на них обличчя схожі з тим, тотожність якого передбачається встановити. Слід прагнути до того, щоб фотознімки відносилися до того часу, коли свідок спостерігав ту чи іншу особу в зв'язку з розслідуваною подією.

 

85 Фіксація результатів пред'явлення для впізнанняПро пред'явлення для впізнання, як і про інші слідчі дії, складається протокол. Для фіксації пред'явлення для впізнання застосовуються також фотографування, кіно-, відеозйомка та звукозапис.Протокол пред'явлення для впізнання повинен мати вступну, описову і заключну частини.У вступній частині зазначаються такі дані: місце і дата складання протоколу; посади і прізвища осіб, які проводять слідчу дію; прізвища і адреси понятих; прізвища інших учасників даної слідчої дії; статті КПК, з дотриманням яких проводить­ся слідча дія; вказівка про роз'яснення понятим їх прав, обов'язків, а також про місце безпосереднього проведення цієї слідчої дії. Якщо впізнаючим є потерпілий чи свідок, то потерпілий попереджається про кримінальну відпо­відальність за дачу неправдивих показань, а свідок — ще й за відмову від дачі показань із засвідченням цього їхніми підписами.В описовій частині протоколу викладаються відомості щодо осіб, яких пред'являють, та інших об'єктів з описом їх прикмет і ознак. Стосовно живих осіб зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, вік, зріст, будова тіла, колір волосся, тип обличчя. Не менш важливо описати в прото­колі ознаки одягу — вид, фасон, колір, покрій тощо., а також ознаки предметів. У заключній частині протоколу зазначаються час по­чатку і закінчення пред'явлення для впізнання, чи прово­дилась фото^, відеозйомка (тип апарата, чутливість плівки тощо), зауваження, які надійшли від учасників пред'яв­лення для впізнання, якщо такі мали місце. Протокол під­писується слідчим і всіма учасниками даної слідчої дії.Якщо під час пред'явлення для впізнання застосову­вався звукозапис, слідчий повинен повідомити про це всіх учасників впізнання і зробити відповідну відмітку в прото­колі. У ньому також повинні бути дані про марку магніто­фона, тип стрічки, швидкість тощо. Фонограма в опечата­ному вигляді зберігається при справі. При фіксації пред'явлення для впізнання за особливо­стями голосу має бути точно зазначено, хто говорив пер­шим, другим тощо, інакше звукозапис втратить зв'язок з протоколом і свою ілюстративну цінність. Необхідність за­стосування звукозапису при пред'явленні для впізнання визначається слідчим з урахуванням конкретних обставин справи.Кіно-, відеозйомка - доцільне використання при пред'явленні для впізнання живих осіб за особливістю ходи, оскільки це дозволяє зафіксувати її в динаміці. Використання кіно- або відеозйомки для фіксації ведення і результатів пред'явлення для впізнання має бу­ти належним чином підготовлено. У протоколі слід зазна­чити, за допомогою якої камери здійснюється кінозйомка, яка частота кадрів і на яку плівку знято фільм (або відеозапис). Після зйомки, запису та виготовлення кіно­стрічки (відеострічки) вона демонструється всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.

 

86. . Обшук і виїмка як засоби одержання доказів при розслідуванні злочинів.Головна мета обшуку як пошукової дії: виявлення джерел доказової та орієнтуючої інформації, виявити знаряддя злочину, речі та цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі. Об’єкт пошуку — це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти. У процесі обшуку такими об’єктами є люди, трупи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо. Об’єкт обшуку — це те, відносно чого (чи кого) здійснюється обстеження (напр., житло). Класифікація за предметами, та повторний і груповий. Виїмка-слідча дія, яка передбачає вилучення або витребування у якої-небудь особи чи установи (підприємства) певних предметів і документів, що мають значення у справі.Різниця: 1.Виїмка проводиться тільки відносно певних предметів, тоді як предмети, що підлягають вилученню при обшуку, можуть бути відомі орієнтовно, а іноді навіть не відомі взагалі; 2.Під час виїмки повинно бути відоме місце знаходження тих чи інших предметів, а при обшуку передбачається їх відшукати.

 

87. Підготовка до обшуку в приміщенні, складання плану.До виїзду на обшук слідчий повинен скласти собі чітке подання про місце його виробництва. Інформація про це допоможе йому в рішенні питань про обсяг пошукових дій, дозволить попередньо намітити послідовність дій, підготувати необхідні технічні засоби. Для одержання такої інформації слідчий може зажадати з відповідного житлового органа поэтажный план будинку, особисто ознайомитися з місцем намічуваного обшуку або з місцевістю, де передбачається робити пошукові дії. На основі матеріалів кримінальної справи й даних, отриманих у процесі оперативно-розшукових заходів, слідчий повинен скласти уявлення про особистість що обшукується й членів його родини, їхньому способі життя, заняттях, розпорядку дня.

План має містити:1)встановлення дня і години початку його проведення і закінчення (у нічний час обшук допускається лише за крайньої необхідності)2)склад і кількість учасників обшуку з урахуванням передбачуваних умов;3)розподіл обов'язків між ними; потрібні фахівці і технічні помічники (для допоміжних робіт по розкопці грунту, переміщенні ваг та ін) 4)техніко-криміналістичні засоби, 5)способи забезпечення його раптовості, 6)способи попередження можливого збройного або іншого опору (протидії); 7)послідовність і тактика пошукових дій на місці обшуку; 8)форма зв'язку з органами міліції та прокуратурою.

 

88. Проведення особистого обшуку.У процесі обшуку необхідно передбачити можливість вчинення опору обшукуваним. Тому слідчий повинен дотримуватися певних правил, що забезпечують безпеку. Зокрема, обшукуваного необхідно поставити обличчям до стіни чи автомобіля під кутом 45° з широко розставленими ногами і розведеними руками. Таке положення зменшує стійкість обшукуваного. Обшук особи рекомендується проводити у певній послідовності — «зверху донизу». Спочатку обстежують головний убір, потім верхній одяг (пальто, сукню, піджак, брюки тощо), взуття. Окремі предмети одягу знімають з метою обстеження білизни та інших речей. Особливу увагу слід приділяти кишеням, швам на одязі, підкладці пальта чи піджака, закаблукам взуття. Такий обшук виконує особа однієї статі з обшукуваним. У разі необхідності для цього запрошують медичного працівника. До обшуку особи належить й обстеження речей, які є у обшукуваного: портфелів, дипломатів, валіз, сумок, гаманців. Ці речі ретельно досліджують з метою виявлення тайників та предметів, які шукають.

 

89. Тактичні прийоми виявлення місця приховування.1. Проведення оперативного спостереження.2. Для приховування викраденого злочинці, як правило, обирають місця, що не збігаються зі звичайним уявленням про місце приховування конкретного об’єкта. Тому пошук місця приховування вимагає обдумування нестандартних шляхів.3. При обранні найбільш надійного місця для приховування велике значення мають професійні навички і знання особи. Саме тому орієнтація на використання професійних нахилів при відшуканні прихованого часто вимагає від слідчого поглибленого уявлення про цікавлячу його сторону професії особи, а також консультацій з фахівцями щодо того, які дані професійних навичок можуть бути використані для створення схованок.4. Слідкувати за поведінкою та мимовільними реакціями общукуваного.

 

90. Особливості підготовки і проведення виїмки.Виїмка провадиться за вмотивованою постановою слідчого. Підготовка-вирішити питання: 1. де, коли, у кого проводити виїмку2. хто буде брати участь та бути присутнім при її проведенні3. що саме треба вилучити. Рішення першого питання залежить від матеріалів справи, наявних у слідчого, та від ситуації, що склалася. Необхідно правильно встановити, хто буде присутнім при виїмці. Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. Уразі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Детально оглянути предмети виїмки на місці, якщо це можливо. При виїмці повинна бути забезпечена присутність особи, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім’ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності представника житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у веденні якої знаходяться предмети чи документи

 

91. Фіксація результатів обшуку і виїмки.Складається протокол. Вступна частина: коли, де, ким, на якій підставі, у кого, в присутності яких осіб проведено обшук чи виїмку. Описова частина: відомості про об’єкти пошуку, умови їх зберігання та способи маскування. Загальні та окремі ознаки виявлених предметів (назва, розмір, форма, маса, колір, маркування, позначки, номери, пошкодження та ін.) описати, кількість. Увагу на маркування. Зброя: тип, види, система, марка, клеймо. В якому місці виявлені, як зберігалися. Заключна частина: як вилучені, упаковані, запечатані. Додаткові засоби фіксації: фото- та відеозйомка, складання різних планів і схем. Фотозйомка дає змогу зафіксувати загальний вигляд приміщення або місцевості, яка обшукувалась, місця приховування предметів, тайники, виявлені об’єкти. Фотознімки, відеострічки, схеми, рисунки та плани додаються до протоколу.

 

92. Відтворення обстановки і обставин події як спосіб перевірки і одержання доказів. Його види.– це слідча дія, передбачена ст. 194 КПК України, яка полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого, відтворюючи обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних.Метою є перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного або даних, які одержані при провадженні огляду та інших слідчих дій.Відтворення обстановки і обставин події, що передбачено ст. 194 КПК, охоплює по суті дві самостійні слідчі дії: 1) перевірку на місці показань обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка з метою їх уточнення і доповнення у присутності понятих; 2) експериментальну перевірку правдивості показань цих осіб, інших обставин і припущень щодо можливості чути або бачити за певних умов що-небудь, що стосується цих обставин, проникнути до даного приміщення названим у свідченнях способом або певною особою, подолати названу в показаннях відстань тощо. . І. За характером встановлюваної інформації на:a)відтворення обстановки і обставин події, якими встановлюються факти, обставини, причиннові зв”язки щодо загальновідомих відомостей;b)якими встановлюється інформація щодо сфер конкретних наукових знань.ІІ. За періодичністю та обумовленістю проведення на: a )первінні відтворення обстановки і обставин події;b)повторні.ІІІ. За структурою та характером дослідних дій, відтворення обстановки і обставин події поділяють на:a)якісно-явищні, тобто ті, що мають за мету встановити якісну наявність або відсутність теоретично-можливого явища;b)вимірювальні – є більш складними, ними ще виявляють кількісну визначеність (величину) відповідної властивості об”єкта;d)мислительні.І V . За ступенем активності дій людини, які власне спричинили потребу їх перевірки на:a)активних (умисних) дій;b) ненавмисних, випадкових діянь;d)для перевірки явищ, подій тощо.V . За сферою застосовуваних знань та за характером отриманих результатів на:a)відтворення обстановки і обставин події з використанням для його проведеня загальновідомих знань та відтворення з використанням спеціальних знань;b)психологічні відтворення обстановки і обставин події та тактичні відтворення;d)відтвореня з позитивними результатами та відтворення обстановки і обставин події з негативними результатами.V І. Найбільш повним і поширеним у криміналістиці є поділ різновидів цієї слідчої дії за характером її завдань на:1)відтворення обстановки і обставин події для встановлення можливості відповідним способом конкретною особою взагалі спроиймати 2) з метою перевірки можливості вчинення взагалі чи конкретною особою певних дій, за певних просторово-часових умов,3 обставин події з метою з”ясування можливості існування конкретного явища, процесів, фактів за відповідних умов.4)відтворення для з”ясування механізму розслідуваної чи пов”язаної з нею події,5)відтворення для перевірки і уточнення на місці показань відповідних суб”єктів кримінального процесу.

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: