Побудова версій, проведення слідчих та інших дій на початковому етапі розслідування ситуації, при якій потерпіла не знає злочинця..

Слідчі дії: допит потерпілої та її освідування; огляд місця події: виїмка і огляд одягу потерпілої,призначення судово-медичних експертиз потерпілої і речових доказів; допит свідків-очевидців.Також органам дізнання доручається проведення ОРЗ:пошук свідків-очевидців.; допит насильника в якості свідка. Проводиться широко-масштабні ОРЗ направлені на виявлення і затримання підозрюваного. Найбільш типовими версіями при розслідуванні справ про зґвалтування слід вирізнити такі: 1) мало місце зґвалтування з використанням фізичного або психічного насильства або погрози його використання; 2) статевий акт був при добровільній згоді заявниці; 3) заява про зґвалтування є неправдивим повідомленням про вчинення злочину; 4) мало місце задоволення статевої пристрасті неприродним способом; 5) злочин не був закінчений (потерпіла зуміла захиститися), була лише спроба зґвалтування. Слід також побудувати і перевірити версії про вчинення зґвалтування однією особою або групою осіб, причому обов’язково щодо конкретних підозрюваних, якщо їх декілька.

 

113. Проведення слідчих дій на послідуючому етапі розслідування зґвалтувань. На послідуючому етапі проводиться допит свідків, які можуть дати яку-небудь інформацію про відносини потерпілої і підозрюваного. Призначаються різноманітні експертизи:криміналістичні, судово-почерковедческі. Також призначається судова експертиза речових доказів. Проводиться допит обвинуваченого. Інколи може проводитись очна ставка, пред’явлення для впізнання. Наступні дії слідчого пов’язані з перевіркою інформації та складанням розгорнутого плану розслідування. Особливості наступного етапу розслідування багато в чому залежать від того, наскільки повно досліджені на початковому етапі версії про обставини зґвалтування, стосунки та поведінку потерпілої і підозрюваного, позицію підозрюваного після пред’явлення йому постанови про притягнення як обвинуваченого та при допиті. Типові ситуації наступного етапу розслідування пов’язані з тим, що обвинувачений: 1) визнає зустріч з потерпілою та факт статевих зносин з нею, але заперечує їх насильницький характер; 2) визнає знайомство з потерпілою, наявність між ними інтимних стосунків та заявляє, що статевий акт з нею був добровільним; 3) заперечує зустріч з потерпілою, посилаючись на алібі.

114. Вивчення особистості обвинуваченого. Встановлення обставин, що сприяли зґвалтуванню.Допит проводиться в конфліктній ситуації, коли він не тільки заперечує свою вину , а й взагалі знайомство з потерпілою і перебування на місці події. В цьому випадку максимальна деталізація подій того дня допоможе розкрити злочинця.Якщо він признає факт полового зв’язку але зі згоди потерпілої, то важливо як можливо чіткіше розібратися в характері відносин між потерпілою і підозрюваним і хто це може підтвердити. Встановлюючи, за допомогою яких насильницьких дій здійснено зґвалтування, слідчий з’ясовує, чи був реальним опір, що вчинила потерпіла, а також уточнює час, місце і обставини вчинення злочину. Точне встановлення часу вчинення зґвалтування дозволяє не тільки перевірити свідчення потерпілої та підозрюваного (обвинуваченого), який може заявити про своє алібі, а й виявити свідків злочину. На місці вчинення зґвалтування часто можуть бути виявлені сліди та інші важливі докази у справі: предмети туалету як потерпілої, так і злочинця, інші речові докази, сліди опору з боку потерпілої.

 

115. Криміналістична характеристика крадіжок державного, колективного та індивідуального майна громадян. Крадіжки — найбільшпоширені та небезпечнізлочини, щопосягають на державне, колективне та особистемайногромадян. Відповідно до ст. 185 КК, крадіжка — таємневикрадання чужого майна. Ступіньсу спільної небезпеки цих злочинів значно підвищується, коли вони вчиняються у виглядізлочинногопромислузлодіями-рецидивістамичи особами, якіухиляютьсявідсуспільнокорисноїпраці, абонеповнолітніми, якіоб’єдналися в організованізлочиннігрупи з метою систематичного вчиненнякрадіжок. Розкрадання державного та громадського майна в залежності від особливостей їхнього розслідування поділяються на дві групи:- розкрадання, що вчиняються шляхом крадіжки, грабежу, розбійних нападів, вимагання, шахрайства;-розкрадання, що вчиняються службовими особами (посадові розкрадення). Для крадіжок останньої групи характерний законний доступ до товарно-матеріальних цінностей, що викрадаються і грошових засобів, що знаходяться в їхньому віданні (під охороною і т. д.).Криміналістична характеристика розкрадання, що вчиняються службовими особами, містить відомості про злочинців, майно, що викрадається, мету і мотиви розкрадення, засоби підготовки, вчинення і приховування розкрадення, обстановку в якій вчиняються ці злочини, їхні матеріальні сліди, злочинний результат і зв'язки посадових розкрадань з іншими злочинами.Слідча практика свідчить, що посадові розкрадання вчиняються найчастіше в співучасті: групою, що складається з декількох службових осіб, або змішаною групою - службовими особами спільно з іншими співучасниками. Мають місце і розкрадення, вчинені однією службовою особою.В групу злочинців, як правило, входять: службові особи одного підприємства, службові особи і рядові робітники одного підприємства, службові особи різноманітних підприємств, одного або різних відомств, службові особи і рядові робітники декількох підприємств (установ, організацій). Співучасниками таких злочинів інколи є фахівці, які займаються приватною роботою, а також особи, які не займаються по тих чи інших причинах суспільно корисною діяльністю в трудових колективах.вирізняють: 1) крадіжки з приміщень — крамниць, кіосків, складів, готелів, санаторіїв, гардеробів, гуртожитків, квартир, будинків, дач тощо; 2) крадіжки матеріальних цінностей з цехів промислових підприємств, підприємств АПК, комунального господарства і будівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному транспорті; 3) крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, з купе поїздів тощо; 4) кишенькові крадіжки (на базарах, у громадському транспорті); 5) крадіжки транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, мопедів тощо). У криміналістичнійхарактеристицікрадіжокособистого майна громадянслідвиділититакийелемент, як особа потерпілого. Взаємозв’язок «злочинець — потерпiлий» часто посідаєключовемісце у виявленнірізноманітнихобставин. У криміналістичнійхарактеристицікрадіжокголовним чином акумулюєтьсяінформація про потерпілого та йогоповедінку, щодозволяєдійтивисновків про специфікуйоговзаємовідносинзізлочинцем, спосібвиникненняцьогозв’язку.

116. Оцінка первинної інформації про ці злочини і способи її перевірки під час прийняття рішення про порушення кримінальної справи.Вихідними даними для порушення кримінальної справи про вчинення крадіжок є такі: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) заяви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання з краденим; ґ) інші джерела. Кожнеповідомлення про факт крадіжкивимагаєнегайногореагування. Насампереднеобхідновстановити, на якомуоб’єктічи в кого, де, коли вчинена крадіжка, щосаме при цьомувикрадено. Факт крадіжкивиявлено і підозрюваногозатримано з речовимидоказамиабо по «гарячихслідах».З метою перевіркицихверсійпровадятьсятакіслідчідії: обшук особи, оглядодягу, речей, вилучених у затриманого, а такожйого допит.Факт крадіжкивстановлено, є відомості про гаданогозлочинця (групуосіб), протенікого не затримано. В даній ситуації перевірка здійснюватиметься таким чином : виявлення, фіксація і вилученняслідівзлочину з метою уточнення і розширеннянаявних у розпорядженніслідчогоданих про особу, яка вчинила крадіжку, допит потерпілого, свідків. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб’єкта злочину відсутні. Перевірка: допит потерпілого, свідків, встановлення особи яка вчинила крадіжку, виявлення викраденого.

117. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування крадіжок … Факт крадіжкивиявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами або по «гарячихслідах». Типові версії у вказанійситуації: факт крадіжкимавмісце і вчинена вона затриманим; затриманий придбав радене майно або взяв його для схову та ін. З метою перевірки цих версій провадятьсят акіслідчідії: обшук особи, оглядодягу, речей, вилучених у затриманого, а такожйого допит. Післяцьогосліддопитатисвідків-очевидців, потерпілого, посадовихабоматеріальновідповідальнихосіб, що дозволить отримативажливудоказовуінформацію про обставиникрадіжки та її виявлення, учасників та обставинизатриманняпідозрюваного, коло осіб, поінформованих про розслідувануподію. Післяв иконання вказаних слідчих дій слідчий проводить оглядмісцяподії (завчаснозабезпечившийогоохорону), в тому числі й місцязатриманняпідозрюваного з метою виявлення, фіксації, вилученняіншихречовихдоказів, щопідтверджуютьпричетністьзатриманого до розслідуваноїкрадіжки.Факт крадіжкивстановлено, є відомості про гаданогозлочинця (групуосіб), протенікого не затримано.збиранняпошуковоїекспрес-інформації шляхом короткого опитуванняобізнанихосіб про кількість, індивідуальні прикмети зовнішностізлочинців (стать, вік, особливіприкмети, одяг та ін.), в якому напрямі вони зникли, можливімісцяїхзнаходження, а також характер чиспецифічніознакивикраденого ними майна. Після чого негайно здійснюється переслідування з лодія (злодійськоїгрупи) по «гарячихслідах», а також використання оперативних можливостей органівдізнання. Зокрема, організовуються тактичні операції: «Розшукзлочинця», «Затримання по «гарячихслідах», «Розшуквикраденого майна», «Встановленнясвідків», щомістятьрізноманітніслідчідії та оперативно-розшукові заходи. Якщо внаслідо кпроведеннян азваних тактичних операцій злочинця встановлено і затримано, надалінеобхіднодотримуватися порядку дійслідчого, викладеного щодо першоїслідчоїситуації.Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб’єкта злочину відсутні. Основнізавдання — встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявленнявикраденого. Для цьогоможутьпровадитисятактичніоперації «Збираннявідомостей про злочинця» і «Розшуквикраденого майна». Реалізація цихтактичних операцій можездійснюватися таким чином: попереднє опитування потерпілого щодозмін в обстановцімісцяподії (появаневідомих, незвичне розташування абозникненняпевнихпредметівтощо); оглядмісцяподії, щовключає дослідження матеріальної обстановки; допит потерпілого та свідків; призначення і проведення судовихекспертиз; перевірка за криміналістичнимиобліками; постановка на обліквик раденихномерних предметів; вивченняматеріалівраніше не розкритихкрадіжок, учинених аналогічним способом. Оперативно-розшукові заходи: організувати переслідування по «гарячихслідах», засідки у місцяхможливоїпоявиабо «прочісування» навколишньо їмісцевості.

118. Особливості тактики проведення початкових слідчих дій у справах про крадіжки. Оглядмісцяподіїпід час розслідуваннякрадіжок є однією з найбільшінформативнихслідчихдій. Результатиоглядудозволяютьвирішитипитання про порушеннякримінальноїсправи, побудувативерсії таскласти план їхперевірки. Визначившиучасниківогляду та йогомежі, здійснюють фотографування місця події. При детальному оглядіпершочерговообстежуютьмісцепроникненнязлочинця до майна: двері, вікна, балкони, димоходи, дахи, стелі, підлоги, засувніпристрої, їхрозміщення і стан. Сліди рук необхідношукати, керуючисьверсією про діїзлочинця: на засувнихпристроях, вікнах, дверях, пакувальнихматеріалах, пляшках, склібалконів, касовихапаратах, сейфах, посуді та інших предметах. Слідизнарядь злому можутьзалишитись на замках, петлях дверей, накладках та іншихчастинахвікон і дверей, а такожнавколо них. З метою виявленняслідівніг і транспортни хзасобів оглядаютьсяприпустимі шляхи зникненнязлочинців. Особливо уважнооглядаютьсяпредмети з явнимислідамизлочину (відкриті та пошкодженішафи, ящики і кришкиписьмовихстолів, шкатулки, предметипакування). Для організаціїрозшуку і виявленнязлочинцязвертаєтьсяувага на пошук і вилученнямікрослідів, залишенихзлодієм на місціподії. Цеможуть бути частинкибруду, фарби, пилу, крові, волокна рукавичок, одягу та ін. Іноді з метою утруднитирозслідуваннязлодіїпосипаютьпідлогу тютюном, молотим перцем, поливають одеколоном, бензином, сумішшю на ефірнійабоацетоновійоснові. Допит потерпілих (при крадіжціособистого майна) та свідківіз числа матеріальновідповідальнихосіб і керівниківоб'єктамає на метівстановитипевніобставини. Допитом свідків-очевидціввстановлюютьсядані про прикметизовнішностіпідозрюваного, час і спосібвчиненнякрадіжки, про слідиабопредмети, якізалишилизлочинці на місцізлочину, викрадені предмети та їхнііндивідуальніособливості, про напрямок, в якомузниклизлочинці, транспортнізасоби та ін. Допит підозрюваного (обвинуваченого) проводиться післязатримання, особистогообшуку і освідування (в тих випадках, коли є підставиприпустити, щозлочинець, учиняючикрадіжку, міготриматипошкодження на тілі), обшуку за місцем проживання. Призначенняекспертиз. Під час розслідуваннякрадіжокекспертизи, щопризначаються, можуть бути поділені на двігрупи:а) ті, що призначаються для ідентифікації злочинця, знарядь злочину, взуття, транспортних засобів (або їх частин),дослідження способу подолання перешкод, укриття сховищ  б) ті, що призначаються для дослідження викраденого майна.

121.Дослідчаперевіркаінформаціїпрограбежічирозбійіприйняттярішенняпропорушеннякримінальноїсправи.Істотного значення в структурі криміналістичної характеристики набуває встановлення таких обставин:а) час і місце вчинення грабежу чи розбійницького нападу, наявність очевидців, у чому виразилося насильство, які знаряддя були використані;б) хто став жертвою нападу, його стан здоров'я і тяжкість тілесних ушкоджень;в) які матеріальні цінності викрадено, їхні індивідуальні особливості та споживча вартість;г) хто вчинив грабіж або розбійницький напад, їхні зовнішні ознаки та інші прикмети, роль кожного у вчиненні злочину;ґ) які обставини сприяли вчиненню злочину.Після отримання інформації про вчинений злочин слідчий оцінює її практичну значущість, правдивість. З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей слідчий визначає їх вірогідність, достатність для початку розслідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспективу кримінальної справи. Якщо наявних відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК проводиться попередня перевірка. Така перевірка передбачає встановлення додаткових обставин або їх вірогідності шляхом отримання пояснень від потерпілого, очевидців, уточнення окремих елементів на місці злочину. Разом з тим, необхідно в процесі перевірки звертати увагу на конкретні ознаки, притаманні даному виду злочину. До них можна віднести:а) наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападаючими;б) ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження;в) характер спрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метою заволодіннягрошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкого злочину;г) спосіб зникнення з місця події;ґ) способи приховання і реалізації злочинно придбаного майна і цінностей; д) дані про осіб, які раніше вчинили подібні злочини, їхні зв'язки.Встановлення названих ознак здійснюється як на стадії дослідчої перевірки, так і на початковому етапі розслідування.

119. Вивчення особистості обвинуваченого в скоєнні крадіжки. Встановлення обставин, що сприяли її скоєнню. Укриміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце посідають відомостіпро особу злочинця. Злочинців, яківчиняють крадіжки, можнаумовноподілити на двігрупи: 1) професіональнізлодії, для якихкрадіжки є основнимджереломіснування. Як правило, такі особи ранішебулисудимі за аналогічнізлочини і в цьомусенсізлодійськадіяльність — одна з найбільшсталих і «рецидивонебезпечних». Вони ж очолюютьзлочинніформування і маютьпевнуспеціалізацію («карманники», «техніки» проникають у приміщення, використовуючи «відмички» абопідбираючиключі, «слюсарі» і «шніфери» — шляхом злому дверей і засувнихпристроїв; «склярі» — виставляючиабовидавлюючивіконні стекла); 2) особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обставини, що склалися (залишені без догляду особисті речі громадян або без належної охорони матеріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо). Ці особи викрадаютьпредмети, щоперебувають на виду (в основному невеликукількість), і намагаютьсяшвидкозалишитимісцекрадіжки. Данікриміналістичних характеристик крадіжоксвідчать про якіснізмінизлочинногосередовища. Спостерігаєтьсязначнеомолодженняквартирнихзлодіїв, середнійвікяких становить 25 років (лишеп’ятий з числа засуджених за крадіжкибув старший 29 років). Водночассередзасуджених за крадіжкидержавного і колективного майна вдвічіпереважають особи середньоговіку (30—49 років). Майже половина крадіжоквчиняєтьсязлодійськимигрупами з розподілом ролей між членами і відповідною «технологією» підготовки, вчинення і прихованняданихзлочинів (наводка, збірінформації, відпрацювання плану, розподілфункційвиконання, збут краденого). У криміналістичнійхарактеристицікрадіжокособистого майна громадянслідвиділититакийелемент, як особа потерпілого. Взаємозв’язок «злочинець — потерпiлий» часто посідаєключовемісце у виявленнірізноманітнихобставин. У криміналістичнійхарактеристицікрадіжокголовним чином акумулюєтьсяінформація про потерпілого та йогоповедінку, щодозволяєдійтивисновків про специфікуйоговзаємовідносинзізлочинцем, спосібвиникненняцьогозв’язку. Так, важливогозначеннянабуваютьвідомостіщодопотерпілого, якимимігскористатисязлочинецьпід час підготовки і вчиненняквартирноїкрадіжки (майнове становище, місцясхову грошей чикоштовностей, тривалавідсутністьтощо). При цьому особливо виділяютьсядані про віктимнуповедінкупотерпілого (безтурботнеставлення до охоронисвогожитлавідзлочиннихпосягань, нерозбірливість і довірливість до незнайомих людей, демонструваннязабезпеченогопобуту, систематичнепублікуванняоб’яв про купівлю-продаж дорогих предметівчикоштовних речей, звичкамати при собізначнісуми грошей).

 

120.Криміналістична характеристика грабежів та розбоїв.Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за якіпередбаченістаттями 186, 187 КК.Грабіж - цезаволодіння чужим майномвідкритим способом, поєднаним з насильством, безпечним для життячиздоров'я особи, абопогрозоюзастосуванням такого насильства.Розбій - найбільшнебезпечнийспосібзаволодіння чужим майном як державним, так і особистим. Цевідкритийнапад, поєднаний з насильством, небезпечним для життячиздоров'я особи, яка зазнала нападу, абопогрозоюзастосування такого насильства. При їхвчиненнізлочинціпрагнутьзаволодітиматеріальнимицінностями та (або) спричинити шкоду здоров'юпотерпілого. Тому криміналістична характеристикацихзлочинівохоплюєтьсяїхосновнимисхожимиособливостями. Законодавецьрозмежувавграбежі та розбої, виходячи з міринебезпекинасильства,застосованого при їхвчиненні.Особам, яківчиняютьграбежі й розбої, притаманніцинізм, зухвалий і нахабний характер злочиннихдій. Такізлочинизвичайновчиняються в присутностіочевидців у парках, на вокзалах, у громадськомутранспорті, кафе та іншихгромадськихмісцях.Способивчиненняграбежів і розбоїв є різноманітними і злочинціобирають у кожному конкретному випадку той чиіншийспосібзалежновідконкретнихобставин. На відмінувіддеякихіншихзлочинів, грабежі та розбоїмаютьодномоментний характер, тому успіхрозслідування в основному залежитьвід того, чизумівслідчийповноюміроювикористатиінформацію, яку він одержав на першійстадіїрозслідування, відйоговмінняпрацювати з матеріальнимиджерелами, доказами.

122.Типові слідчі ситуації, що складаються на початковому етапі розслідування, і відповідні їм комплекси слідчих та інших дій.Планування розслідування грабежів та розбійницьких нападів здійснюється з урахуванням даних, одержаних у результаті проведення перевірочних заходів. Особливістю планування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування. Існують дві головні слідчі ситуації: перша з них, коли особа, яка вчинила злочин, відома, друга — коли злочинець невідомий. Як правило, на початковому етапі розслідування в справах про грабіж чи розбійницький напад можна висунути такі типові версії:1) мав місце грабіж чи розбійницький напад;2) злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою;3) злочину не було, повідомлення неправдиве. У випадках, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання перевірити його причетність до вчинення злочину. У цьому разі необхідно ретельно перевірити версію щодо можливого повідомлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницького нападу. Крім того, у плані необхідно передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрюваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину, передусім слід передбачити такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, допит очевидців та інших осіб. Перевірка версій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли злочинець не відомий потерпілому, має свої особливості. У цих випадках необхідно перевірити версії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбійницький напад. У даній ситуації слідчий повинен якомога ефективніше використати можливості оперативно-розшукових органів. Причому перевірка версій має здійснюватися за допомогою передбачених у плані конкретних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. При цьому необхідно чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:а) проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;б) перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у даному районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»;в) за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони використовувалися у вчиненні злочину.

 

123.Особливості планування і проведення подальшого розслідування злочинів цих видів. До слідчих дій у справах про грабежі та розбійницькі напади належать: допит потерпілих і свідків, огляд місця події, освідування потерпілих, пред'явлення для впізнання та призначення судових експертиз. Послідовність проведення названих слідчих дій визначається в кожному окремому випадку слідчими ситуаціями.Допит потерпілого має свої особливості. Потерпілі, як правило, володіють особистим, державним або колективним майном. Це працівники ощадних кас, відділів банків, водії таксі, інкасатори, сторожі підприємств, приватні особи, які мають певне майно або цінності. З метою заволодіння матеріальними цінностями або цінними документами злочинці застосовують психічне або фізичне насильство. Причому ці дії супроводжуються погрозами застосуваннязброї або інших знарядь злочину.Під час допиту слід з'ясувати: час і місце події, що відбулася; з якої причини потерпілий перебував у вказаному місці; звідки він прибув; хто знає про наявність у нього матеріальних цінностей чи грошових коштів; з ким він вів розмову щодо своїх цінностей; де і коли (о котрій годині) було вчинено напад; скільки було злочинців; у чому виявилося насильство; які знаряддя злочину використали злочинці, якими матеріальними цінностями заволоділи, яким шляхом зникли з місця події; як поводився потерпілий у момент нападу.Допит свідків також має свої особливості. Як правило, свідками по таких справах є сторонні особи. Тому слід пам'ятати, що вони можуть бути знайомі з нападниками. З урахуванням цього слідчий має продумати перелік запитань, які треба з'ясувати під час допиту, і тактику самого допиту. Важливого значення для збирання доказів у справах про грабежі чи розбої набуває огляд місця події. При огляді можна виявити місця, з яких злочинці спостерігали за потерпілим, або відслідковували шлях його пересування. При цьому необхідно приділити особливу увагу пошуку й належному оформленню та фіксації слідів ніг, недопалків, сірників, пачок від цигарок, слідів транспортних засобів, мікрочастинок та ін.Причому за допомогою слідів ніг, транспортних засобів та інших слідів можна встановити шляхи пересування злочинців до місця злочину, їх кількість, а також шляхи пересування за потерпілим.Під час огляду слід звернути особливу увагу на ті місця, де могли б перебувати сторонні особи — очевидці злочину (жилі приміщення, будівельні майданчики та ін.).Іноді під час розслідування справ про грабежі чи розбої виникає необхідність у пред'явленні для впізнання осіб, які вчинили напад. У цьому випадку слід організувати впізнання відповідно до рекомендацій, вироблених криміналістичною наукою та кримінально-процесуальним законодавством.З метою уточнення показань обвинуваченого і виявлення їх відповідності іншим обставинам по справах, які вивчаються, доцільно здійснювати перевірку показань на місці. Особа, яка вчинила напад, може вказати шляхи пересування, місця спостереження за потерпілим.Крім судово-медичної експертизи, залежно від слідчої ситуації та необхідності встановити конкретні обставини і з'ясувати окремі питання по справах цієї категорії можуть бути призначені трасологічна, хімічна, біологічна та інші види експертиз.

124.Вивчення особи обвинуваченого в скоєнні грабежу чи розбою. Встановлення обставин, що сприяли скоєнню злочину та їх усунення.Суб’єктом грабежу чи розбою може бути відпов до чинного кримінального законодавства України особа, що досягла на момент вчинення 14 років. Таким особам притаманні цинізм, зухвалість, і нахабний характер злочинних дій, можливо раніше судимий за аналогічні злочини, агресивність, не повне середня або середня освіта. В останні роки характерною особливістю розбійницького нападу і грабежу є те, що такі злочини вчиняються чоловіками від 17 до 45 років, фізично розвинений, тимчасово безробітний або перебуваючий в матеріальній скруті.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: