Типові слідчі ситуації і їх роль в побудові методик розслідування злочинів окремих видів.

Типова слідча ситуація – це сукупність інформації (доказівта оперативно-розшукових відомостей), яка найбільш характерна для певного етапу розслідування за кримінальними справами окремих категорій.

Типові слідчі ситуації є одним з видів слідчих ситуацій, сутність яких полягає втому, що вони характерні для гнітючого більшості злочинів визначеного виду.Характер типової слідчої ситуації робить самий безпосередній вплив на методику розслідування. Правильна побудова і коректування методики неможливі без осмислення результатів раніше виконаних дій, успішно вирішених слідчих задач і поповнення відсутньої криміналістично значимої інформації.У залежності від сформованої типової слідчої ситуації обирається унікальний набір слідчих дій і тактика їх проведення, а також необхідних оперативно-розшукових заходів.

 

101 . Поняття, види і значення планування розслідування злочинів. Планування розслідування як практичний прийом застосовується в організації слідства у справі в цілому і у провадженні окремих слідчих дій є в основних рисах єдиним для цілого і для частини розслідування. Тобто, планування розслідування в кримінальній справі про злочин має суцільний характер. Планування слідства є передбаченням роботи з відповідними розрахунками та організаційним забезпеченням її оптимального виконання стосовно мети, затрати часу і засобів. Отже, планування розслідування, в широкому розумінні - це складова проблема організації досудового слідства кримінальної справи про злочин, що являє собою визначену законодавством процесуальну форму, а також: відповідні шляхи, засоби і способи. Планування розслідування злочину може бути письмовим і умовно письмовим (комп'ютерний набір). Письмове планування може бути сітковим, концентрованим календарним. Грамотне планування розслідування по складних кримінальних справах на основі повного відпрацювання слідчих версій є однією з найважливіших умов встановлення об'єктивної істини.

102 . Версії та їх місце в плануванні розслідування злочину. Структура письмового плану розслідування.

Найбільш типовими логічними засобами пізнання, якими користується слідчий, є: версія і питання. Версія лежить в основі планування, питання - в основі перевірки версії.
Названі логічні форми мислення використовуються насамперед тому, що, приступаючи до розслідування, слідчий, як правило, не має достатніх даних, що дозволяють відразу виявити ті обставини, які він зобов'язаний встановити відповідно до вимог ст. 68 КПК.На початку розслідування перед слідчим виникаєзавжди завдання з багатьма невідомими. Щоб вирішити її і пояснити досліджуване подія і його окремі обставини, слідчий вдається до такого прийому, як побудова версій.
Версія є не що інше, як одне з можливих пояснень розслідуваної події в цілому або окремих його обставин. Залежно від цього слідчі версії іменуються загальними або приватними. План розслідування може складатися в різних формах.Найбільш поширена форма-по версіям. При цьому в плані відображаються:слідчі версії; слідчі дії та інші заходи по перевірці кожної версії; термін виконання; виконавці.Інколи вводиться графа про виконаннячи інші помітки.

 

103 . Планування роботи слідчого по групі кримінальних справ. Виходячи з того, що слідчий проводить розслідування, як правило, одночасно по кількох кримінальних справах, важливе значення мають питання планування роботи слідчого по групі кримінальних справ. Ці справи завжди різні по складності, по кількості і характеру висунутих версій, по кількості і характеру запланованих слідчих дій, по часу, необхідному для їх проведення. Кожна справа в силу цього потребує індивідуалізації розслідування. Тому слідчий повинен розподілити весь час, що витрачається ним на розслідування таким чином, що б мати можливість зосередитися на кожному окремому проміжку часу на одній із кримінальних справ, виконуючи найбільш відповідальні дії, що потребують від нього максимуму уваги і розумового напруження. Паралельно з тим необхідно вести поточну роботу по решті кримінальних справ, що знаходяться впроваджені слідчого.Таким чином, плани розслідування по кожній кримінальній справі, що знаходяться в чинстві слідчого, нібито об'єднуються в один зведений план розкриття і розслідування злочинів на певний проміжок часу. Зведений календарний план роботи слідчого складається з планів-графіків на кожний робочий день, на тиждень, на місяць.

104. Організаційні засади взаємодії слідчого з оперативними та іншими підрозділами органів внутрішніх справ. Особливості планування розслідування злочину, що ведеться слідчо-оперативною групою. Організаційні форми взаємодії: сумісні виїзди на місце події; сумісний аналіз первинної інформації; виконання оперативними працівниками доручень слідчого; сумісна робота у складі слідчого та опер.групи в розслідуванні оперативною групою.Принципи взаємодії: плановість взаємодії; непереривність; відповідність діяльності вимогам закону;самостійність органів дізнання у виборі прийомів ОРД; організуюча роль слідчого. При розслідуванні складних багатоепізодних злочинів планування має деякі особливості, які пов'язані з тим, що розслідування по таких кримінальних справах ведеться, як правило, слідчо-оперативними групами (СОГ). До складу СОГ можуть входити кілька слідчих, оперативних працівників, спеціалістів. Ця обставина суттєво впливає на форми планування і організацію розслідування в цілому.При проведенні розслідування СОГ складаються два види планів загальний і часткові. Загальний план розслідування складається керівником групи. В ньому знаходять відображення: а) загальна спрямованість розслідування; б) дільниця роботи кожного члену СОГ; в) методи координації роботи між членами групи; г) терміни вирішення поставлених задач розслідування на окремих його етапах.Часткові плани розслідування складаються кожним членом СОГ по принципу розподілу роботи) по версіях; б) по епізодах; в) по особах (обвинувачених); г) по об'єктах (наприклад, розкрадань). Частковий план - це індивідуальний план роботи кожного члена групи, який повинен передбачати координування діяльності с другими членами групи, узгоджене використання доказів.

 

 

106 . Класифікація вбивств. Способи вбивств та характерні для них сліди. Види: відкриті, тайні; явні, неявні. В залежності від скоєння: вбивство з замаскованим інсценуванням, поєднане з прихованням (розчленування), скоєне з сексуальних мотивів та ін. Спосіб вчинення. Такі способи надзвичайно різноманітні: засто­сування вогнепальної і холодної зброї (гільзи,стріляні кулі, іноді пістолет, а також сліди крові, сліди опору) удавлення зашморгом (зашморг, спосіб вязання), дія високої температури, утоплення отруєння (посуд із залишками харчів, лікарські препарати, виділення потерпілого) та ін. Спосіб вчинення часто вка­зує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину. Спосіб вчинення злочину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути виявлені в процесі розслідування. Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

107 . Побудова версій, проведення слідчих та інших дій на початковому етапі розслідування при виявленні трупу з ознаками насильницької смерті, або частин трупу. При порушенні крим. справи, пов'язаної із виявленням трупа з озн. насильн. смерті чи частин трупа, огляд місця події має своєю метою виявлення всіх частин трупа, огляд прилеглої місцевості, пакувальних матеріалів, а також засобів доставки частин трупа до місця їх виявлення. Однією з невідкладних слідчих дій є призначення судово-медичної експертизи, потрібно вирішені питання: 1) чи є виявлене час­тинами тіла людини; 2) чи належать усі виявлені частини одному трупу; 3) стать, вік, зріст потерпшого, чи є ознаки, що можуть сприяти встановленню особи; 4) причина смерті, час настання смерті, прижиттєве або посмертно було зроблено роз­членування трупа; 5) яким предметом завдана смерть, яким знаряд­дям (припустимо) зроблено розчленування трупа 6) чи не був потерпілий хворим, ознаки захворювання.Разом з призначенням суд.-мед. експертизи мають вико­нуватися дії, пов'язані з ідентифікацією особи загиблого, зокрема, демонстрація фотографії по телевізору, дактилоскопіювання з ме­тою перевірки за криміналістичними облікам попередньої суди­мості, пред'явлення частин тіла для впізнання особам, які заявили про зникнення їх рідних чи близьких. При встановленні особи вбитого подальші слідчі дії спрямовані встановлення осіб, причетних до злочину, і місця його вчинення.

108 . Побудова версій, проведення слідчих та інших дій на початковому етапі розслідування при заяві про зникнення людини при обставинах, що вказують на вбивство. У випадках зникнен­ня особи, коли обставини вказують на можливість вбивства, при­водом для порушення кримінальної справи і розслідування є зая­ви чи інші дані про її зникнення. Первісною слідчою дією в цій ситуації є допит заявника і свідків у справі. В процесі допиту з'ясо­вуються час уходу (від'їзду) особи, яка зникла, можливий шлях її слідування, прикмети зовнішності, одягу, мета уходу, місце, куди особа мала прибути, дані про стан здо­ров'я, психічний стан, настрій. Слід з'ясувати також наявність у зниклого цінностей, грошей, документів, що засвідчують особу, дрібних речей — брелоків, запальничок, ключів та ін. Оперативним шляхом необхідно перевірити місця можливого перебування особи — місце роботи, проживання, місця проживан­ня родичів; лікарняні заклади, морги, місця затриман­ня органами міліції та ін. За допомогою допиту свідків з'ясувати дані про зниклу осо­бу: її стосунки у сім'ї, наміри виїхати в певному напрям­ку, стосунки із знайомими, друзями, інтимні зв'язки, що прихову­ються. В процесі розслідування слідчий повинен скласти план розшуку трупа відповідно до місця його можливого приховання. Разом із цим, складаючи реєстраційну карту особи, яка безвісти зникла, слідчий ро­бить запити в органи міліції інших областей про можливе виявлення невпізнаного трупа, прикмети якого схожі з прикметами особи, яка зникла. По злочинах цієї категорії заявники нерідко є особами, які вчи­нили вбивство. З метою встановлення їх можливої причетності слід­чий після порушення кримінальної справи повинен зробити огляд можливого місця події (квартира, надвірні будівлі, підвали). Підставами для огляду можуть бути показання свідків про неприязнені стосунки, погрози, майнові дома­гання тощо.

109 . Проведення слідчих та інших дій на послідуючому етапі розслідування вбивств. Запит до РВ МВС України про наявність заяв про зникнення особи; звернення до ЗМІПред'явлення трупа для впізнання, коли іншим шляхом особу постраждалого встановити неможливо. Пред'явлення для впіз­нання здійснюється у моргу особам, які заявили про зникнення, або можливому вбивці. Пред'явленню для впізнання передує допит заяв­ників про прикмети зовнішності і одягу постраждалого, а також здій­снення туалету трупа з метою надати зовнішності прижиттєвого виг­ляду. Особливе місце посідає допит свід­ків. До плану допиту включаються всі питання, що характеризують склад злочину. Особливе значення має деталізація показань, бо вона може містити необхідну інформацію для контрольних запи­тань і перевірки показань як свідків, так і обвинувачених. При розслідуванні вбивств однією із важливих слідчих дій є обшук. Мета обшуку — викриття слідів і речових доказів причет­ності особи до злочину. В процесі обшуку слідчий повинен бути орієнтований на пошук: одягу і взуття злочинця, що були на ньо­му під час події; знарядь і засобів заподіяння смерті; цінностей і предметів, що належали потерпілому; зброї і боєприпасів; листу­вання, фотознімків та інших даних, що можуть пояснити характер стосунків між злочинцем і потерпілим; слідів крові.При проведенні обшуку в будинках, надвірних будівлях і на дворових ділянках можуть бути виявлені сліди розчленування і останків розчленованого трупа.

      

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: