Який із драматичних жанрів “наймолодший”?

       Такі жанри літературного роду, як трагедія і комедія, виникли ще в стародавній Греції, пройшли довгий шлях розвитку, змінюючись при цьому у багатьох своїх рисах, і безроздільно панували до середини ХVIII ст. У середині ХVIII ст. виникає власне драма – твір, в основу якого покладено певний життєвий конфлікт, розгортання якого позначене і трагічними, і комічними моментами. Недаремно відомий французький філософ і письменник Д. Діуро, теоретик цього нового жанру, визначив драму як щось середнє між трагедією і комедією. Він зруйнував класицистичні уявлення про героя трагедії і комедії (відповідно у першій перевага віддавалася персонажам аристократичного походження, а в другій – простим, звичайним людям), поставив вимогу реального зображення життя, яка найповніше могла реалізуватися саме у драмі. Виникнення і становлення драми тісно пов’язане зі зверненням письменників до сучасної їм соціально-побутової тематики.

       Помітний внесок у розвиток української драми внесли М. Старицький (“Ой не ходи, Грицю”, “Не судилось”, “Талан”), М. Кропивницький (“Дай серцю волю, заведе в неволю”, “Глитай, або ж Павук”, І. Карпенко Карий (Наймичка”, “Бурлака”, “Безталанна”). Якщо М. Старицький і М. Кропивницький осмислювали побутові теми в романтичному ключі, розраховуючи на емоційне захоплення глядача, то І. Карпенко-Карий вніс у драму реалістичне зображення героя на тлі його оточення, позначене глибоким психологізмом. Напруженою дією, цікавою інтригою, витонченим проникненням у внутрішній світ героя відзначаються драми В. Винниченка “Щаблі життя”, “Дисгармонія”, “Гріх”, “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”. “Закон” та інші, в яких порушено чимало моральних проблем.

       Перу М. Старицького належить і такий різновид драми, як драма історична (“Облога Буші”, “Богдан Хмельницький”, “Маруся Богуславка”).

 

Хто такий “корифей”?

       В кінці 70-х років ХІХ ст. українське акторське мистецтво, театр набули виразних суспільно-громадських функцій, сприяли піднесенню національної свідомості народу. Театр цієї доби прийнято називати театром корифеїв. Слово “корифей” грецьке. У давньогрецькій трагедії корифеєм називали керівника хору або заспівувача. У сучасному розумінні “корифеєм” називають людину, яка є провідним діячем у якійсь галузі науки, літератури, мистецтва.

 

       3.5. Що потрібно знати про театральне мистецтво і його місце у світовій культурі?

 

       Театральне мистецтво має на перших етапах свого існування два початки: на Заході – гра людей у будь-яких формах (розважального та ритуального характеру), на сході – гра ляльками (через релігійну заборону грати людям). Завдяки розкопкам, проведеним у Стародавньому Єгипті, вдалося віднайти першу маленьку сцену для лялькового театру. Цю річ було покладено в домовину цариці Бігансу, дружини фараона Тутмоса ІІ, які жили
1600 років до н.е. Імовірно, що розвага ляльками перейшла пізніше у Грецію, а відтак у Рим, де досягла найбільшого розвитку в І-ІІ століттях н.е. Але найбільшого поширення ляльковий театр набув у Середній Азії. Коран забороняв магометанам розважатися театральними виставами живих людей, тому ляльковий театр дійшов тут високого ступеня розвитку. Як у древніх європейських, так і в східних народів лялькові вистави мали розважальний характер і не були тісно пов’язані з церквою, на відміну від античної драми, яка зливалася з релігією. Лише в середньовічні часи ляльки використовувалися для популяризації Святого Письма. Хоча історія християнських ляльок значно давніша (354 року було офіційно проголошено день Різдва Христового, що спричинило виставлення в храмах ясел – панораму місця народження Ісуса). Пізніше, десь у ХІХ ст., біля ясел почали ставити статуетки Ісуса, Йосипа та Марії, які від імені останньої почали називатися маріонетками. Пізніше так почали називати всі лялькові вистави. Звідси потрібно виводити історію і нашого вертепу.

 

       3.6. Етапи національного театру

Національний театр пройшов три етапи: шкільний, кріпосницький, професійний.

Назву шкільний театр дістав від школярів, які були першими акторами у прямому розумінні, адже умовний титул перших українських акторів належить скоморохам і блазням, що грали при князівських дворах; кріпосницький театр набув поширення завдяки таланту кріпаків, найвідомішим з яких вважається М. Щепкін; професійний театр було засновано в нас у 1882 році, коли зареєструвалася перша українська професійна трупа на чолі з М. Старицьким, хоча основна заслуга у цьому була М. Кропивницького, якого по праву називають батьком українського професійного театру.

 

& 4. Опрацьовуємо критичний матеріал

С. В. ЗАДОРОЖНА

 

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: