МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ

Стр 1 из 13Следующая ⇒

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ

ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання лабораторних робіт з дисципліни

«Машини з двигунами внутрішнього згорання»

для студентів всіх форм навчання.

Напрям підготовки 6.050503 «Машинобудування»,

Спеціальність «Двигуни внутрішнього згорання».

Частина I

2012

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Машини з двигунами внутрішнього згорання» для студентів всіх форм навчання. Напрям підготовки 6.050503 «Машинобудування», спеціальність «Двигуни внутрішнього згорання». Частина I /Укл.: Кубіч В.І., Коваленко І.І. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2012.-70 с.

Методичні вказівки розроблені відповідно до навчальної програми дисципліни «Машини з двигунами внутрішнього згорання» для студентів транспортного факультету ЗНТУ спеціальності «Двигуни внутрішнього згорання» всіх форм навчання, затвердженої на засіданні кафедри «Автомобілі» і передбачає освоєнню студентами.

Укладачі: Кубіч В.І., канд. техн. наук, доцент

Коваленко І.І., канд. техн. наук, доцент

Рецензент: Слюсаров О.С., канд. техн. наук, доцент

Відповідальний за випуск: Кубіч В.І., канд. техн. наук, доцент

Затверджено

на засіданні кафедри "Автомобілі''

Протокол № 1 від 30.08.2012 р.

ЗМІСТ

1 Міри безпеки під час проведення лабораторних робіт…………...	5
1.1 Загальні положення……………………………………………..	5
1.2 Вимоги безпеки перед початком роботи………………………	5
1.3 Вимоги безпеки під час виконання роботи……………………	5
1.4 Вимоги безпеки після закінчення роботи……………………..	6
1.5 Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях………………………..	6
2 Загальні методично-організаційні вказівки щодо проведення робіт та контролю знань………………………………………………	7
3 Лабораторна робота № 1. Загальна будова, класифікація автомобілів і тракторів………………………………………………..	9
3.1 Перелік питань, що вивчаються на занятті…………………….	9
3.2 Основні теоретичні положення, щодо розуміння змісту навчальних питань…………………………………………………..	10
3.2.1 Класифікація автомобілів і тракторів………………………	10
3.2.2 Принципи класифікації……………………………………...	0
3.2.3 Класифікація легкових автомобілів………………………..	11
3.2.4 Класифікація автобусів……………………………………..	12
3.2.5 Класифікація вантажних автомобілів……………………...	13
3.2.6 Класифікація тракторів……………………………………...	14
3.2.7 Індексація автомобілів………………………………………	16
3.2.8 Схеми компоновки автомобілів і тракторів……………….	17
3.2.8.1 Легкові автомобілі……………………………………….	17
3.2.8.2 Автобуси…………………………………………………	22
3.2.8.3 Вантажні автомобілі…………………………………….	23
3.2.8.4 Трактори………………………………………………....	24
3.3 Завдання………………………………………………………….	29
3.4 Контрольні питання……………………………………………..	29
3.5 Домашнє завдання……………………………………………….	29
4 Лабораторна робота № 2. Загальна будова, схеми трансмісії автомобілів, тракторів, судів…………………………………………	30
4.1 Перелік питань, що вивчаються на занятті…………………….	30
4.2 Основні теоретичні положення, щодо розуміння змісту навчальних питань…………………………………………………..	30
4.2.1 Типи трансмісій……………………………………………...	30
4.2.2 Компонувальні схеми трансмісій легкових автомобілів....	31
4.2.3 Компонувальні схеми трансмісій вантажних автомобілів..	35
4.2.4 Кінематичні схеми трансмісій тракторів…………………..	37
4.2.5 Компонувальні схеми передачі крутного моменту у валопроводах судів………………………………………………..	39
4.3 Завдання………………………………………………………….	40
4.4 Контрольні питання…………………………………………….	41
4.5 Домашнє завдання………………………………………………	41
5 Лабораторна робота № 3. Механізми і агрегати трансмісії автомобілів: зчеплення; гідротрансформатори……………………..	42
5.1 Перелік питань, що вивчаються на занятті…………………….	42
5.2 Основні теоретичні положення щодо розуміння змісту навчальних питань…………………………………………………..	43
5.2.1 Зчеплення…………………………………………………….	43
5.2.2 Зчеплення спеціальних типів (відцентроване, гідромуфта, електромагнітне)…………………………………………………..	47
5.2.3 Зчеплення механічної установки малотонажних промислових судів…………………………………………………	51
5.2.4 Гідротрансформатори………………………………………..	52
5.3 Завдання………………………………………………………….	55
5.4 Контрольні питання……………………………………………..	56
5.5 Домашнє завдання……………………………………………….	56
6 Лабораторна робота № 4. Механізми і агрегати трансмісії автомобілів: коробки передач, роздавальні, додаткові коробки…...	57
6.1 Перелік питань, що вивчаються на занятті……………………	57
6.2 Основні теоретичні положення щодо розуміння змісту навчальних питань…………………………………………………..	58
6.2.1 Коробки передач……………………………………………..	58
6.2.2 Роздавальні коробки…………………………………………	63
6.2.3 Додаткові коробки…………………………………………...	65
6.3 Завдання………………………………………………………….	66
6.4 Контрольні питання……………………………………………..	66
6.5 Домашнє завдання……………………………………………….	66
Література……………………………………………………………..	67
Додаток А. Класифікація легкових кузовів………………………….	68
Додаток Б. Варіанти домашнього завдання……………………….	70

Міри безпеки під час проведення лабораторних робіт

Загальні положення

До роботи на випробувальних машинах, лабораторних установках і обладнанні допускаються:

- студенти, що вивчили правила небезпечної роботи на обладнанні;

- які пройшли відповідний інструктаж з обов’язковим особистим підписом в журналі “Інструктаж студентів з питань охорони праці” під керівництвом співробітника кафедри.

Допуск студентів до роботи здійснюється керівником занять після того, як він з’ясував рівень знань студентів з методики проведення лабораторної та інших робіт.

Лабораторна робота № 1

І тракторів

Мета роботи - вивчити класифікацію автомобілів і тракторів, з’ясувати основні принципи їх компоновки.

Наочні посібники:

- альбоми, плакати, технічний опис по конструкції автомобілів

легкових: ЗАЗ-1102; ВАЗ-2105, ВАЗ-2106, ВАЗ-2108, ВАЗ-2121; УАЗ-3151; Аudi A8, Q7; Москвич 2141; ГАЗ-3102;

вантажних: ГАЗ-3307, ГАЗ-66; ЗІЛ-4331, ЗІЛ-131; КамАЗ-5320, КамАЗ-5511; МАЗ-5335; КрАЗ-6510, КрАЗ-260;

тракторів: ДТ-75; Т-150; ЮМЗ-6КЛ; МТЗ-80, МТЗ-82; Т-150К; К-701 та ін.;

- презентації, відео ролики щодо застосування, загальної конструкції автомобілів і тракторів – комп’ютерний клас;

- макети, стенди складових частин конструкції автомобілів;

- розрізні агрегати базових автомобілів і тракторів.

Принципи класифікації

У виборі критеріїв полягає головна складність класифікації. Так, наприклад, податок з власників транспортних засобів у деяких країнах стягується в залежності від максимальної потужності їх двигунів. Але ця характеристика для класифікації автотранспортних засобів не прийнятна, хоч би тому, що на один і той же автомобіль можуть бути встановлені двигуни різної потужності. Використання в якості класифікаційних ознак масових характеристик також не підходить для всіх типів автомобілів. Дійсно, не досконалий з точки зору конструкції легковий автомобіль може бути віднесений до більш високого класу, тільки тому, що в нього закладена надмірна маса.

Класифікація за призначенням є найбільш прийнятною для транспортних засобів. Аналіз існуючих методик і тенденцій розвитку систем класифікації транспортних засобів дозволяє сформулювати наступні вимоги до них:

- система класифікації повинна охоплювати все різноманіття конструкцій (не повинно бути транспортних засобів, які не вписуються в прийняту систему класифікації);

- класифікаційні ознаки різних за призначенням транспортних засобів можуть розрізнюватися;

- крайні значення діапазонів зміни класифікаційного параметра, які характеризують різні класи транспортних засобів повинні вибиратись таким чином, щоб приналежність до того або іншого класу віддзеркалювала б помітну зміну споживчих властивостей;

- ширина діапазонів зміни класифікаційного параметра, автомобілів, що відносяться до різних класів, повинна вибиратися такою, щоб розподіл відомих конструкцій по класах був в певній мірі рівномірним (щоб не трапилося такого, що для половини класів можна знайти тільки по одному представнику);

- система класифікації повинна бути доступна для розуміння не тільки спеціалістам (для цього число класів не повинно бути дуже велике, а їх позначення повинно підкорятися загальній ідеології).

Класифікація автобусів

По своїх функціональних можливостях автобуси відрізняються розрахунковим числом пасажирів. Однак при практично однакових розмірах і масі число пасажирів залежить від призначення автобуса: міський автобус розрахований на більшу кількість пасажирів, ніж туристський, зате останній забезпечує їм більш комфортні умови. Тому в якості класифікаційної ознаки автобусів доцільно прийняти не місткість, а так само, як і у випадку з легковими автомобілями загального призначення, їх габаритну довжину.

У основі національної класифікації автобусів лежить їх габаритна довжина (в метрах): особо малий - до 5,0; малий - 6...7,5; середній -8,0...9,5; великий - 10,5...12,0; особо великий - 16,5 і більше. Прийняті в нашій країні діапазони можливих довжин автобусів різних класів мають прогалини, оскільки відносились тільки до типажу вітчизняної продукції. Усунення цих прогалин приводить до наступного розподілу автобусів на класи, в залежності від їх довжини:

• Особо малий - габаритна довжина до 5м;

• Малий - габаритна довжина від 5 до 7,5м;

• Середній - габаритна довжина від 7,5 до 9,5м;

• Великий - габаритна довжина від 9,5 до 12м;

• Особо великий - габаритна довжина більше за 12м.

У разі збігу габаритної довжини з верхньою межею діапазону, автобус відноситься до більш високого класу.

Особо великий автобус може бути тільки зчленованим. Під цим терміном мається на увазі транспортний засіб, який складається з двох або більш жорстких секцій, шарнірно зчленованих один з одним, причому пасажирські салони кожної секції взаємно сполучені таким чином, що пасажири можуть вільно переміщатися між ними.

ЄЕК ООН з точки зору наявності різниці в технічних вимогах визнала необхідним розділити автобуси всього на дві категорії: М₂- автобуси повною масою менше за 5 т (маломісні) і М₃- автобуси повною масою понад 5 т.

Класифікація тракторів

Трактор - самохідна тягово-енергетична установка для роботи в складі агрегатів, як машина різного призначення.

По галузі застосування трактори розрізняють, як сільськогосподарські, промислові, лісопромислові і лісогосподарські.

За призначенням і спеціалізацією трактори розрізняють, як сільськогосподарські загального призначення: пропашні, універсально-пропашні, спеціалізовані по видам культур і умовам експлуатації; промислові загального і спеціального призначення; лісопромислові спеціалізовані за призначенням, видам робіт та умовам експлуатації; лісогосподарські загального і спеціального призначення.

По типу рушія трактори розділяють на колісні, гусеничні, колісно-гусеничні.

Складовою частиною до сукупності державної або зональної системи машин для комплексної механізації промислового або сільськогосподарського виробництва входить типаж тракторів - оптимальна сукупність моделей для виконання всього комплексу робіт.

Типаж тракторів включає базові моделі, їх модифікації та трактори спеціального призначення і представляє ряд машин за головною класифікаційною ознакою: тяговому класу або категорії (табл. 3.1). Базова модель - найбільш універсальна машина, а модифікація - машина на її основі пристосована відповідно до умов застосування.

Таблиця 3.1 - Примірний типаж сільськогосподарських тракторів

По тяговому класу, у відповідності до номінального тягового зусилля, як класифікаційного признаку національної класифікації, розрізняють:

- сільськогосподарські і лісогосподарські трактори тягових класів (ГОСТ 27021-86) 0,2 (1,8-5,4 кН) - малогабаритні трактори, важки мотоблоки; 0,6 (>5,4-8,1 кН) - самохідне шасі Т-16М; 0,9 (>8,1-12,6 кН) - Т-40; 1,4 (>12,6-18 кН) - МТЗ-80; 2 (>18-27 кН) - ЛТЗ-155; 3 (>27-36 кН) - ДТ-75 ДЄС-4; 4 (>36-45 кН); 5 (>45-54 кН) - К-700, К-701, Т-250, Т-501; 6 (>54-72 кН); 8 (>72-108 кН) - К-745;

- промислові трактори тягових класів (ГОСТ 27474-87)- 3; 4; 6; 10 (гусеничні Б10М, Б11); 15 (гусеничні Б12); 25 (гусеничні ДЄТ-320, Т-330) бульдозер ДЄТ-250М2Б1Р1); 35; 50; 75 (Т-800).

Номінальне тягове зусилля Р_тр.н (ГОСТ 4.40-84) трактор повинен розвивати на стерні колосових при твердості ґрунту 1-1,5 МПа, вологості ґрунту 8-22% в зоні максимального значення тягового ККД при експлуатаційної масі, яка передбачена технічною характеристикою при граничному коефіцієнту буксування рушіїв: 18% - для тракторів колісної формули 4К2 та 3К2; 16% - для 4К4; 5% - для гусеничних тракторів.

По категорії, в залежності від тягової потужності, яку розвиває трактор на гладкій горизонтальній і сухій бетонованій поверхні або на горизонтальній поверхні покритій травою по міжнародній класифікації: 1 (35 кВт), 2 (30...75 кВт), 3 (70...135 кВт), 4 (135...300 кВт).

Індексація автомобілів

У відповідності до національної класифікації в індекс моделі входить скорочена назва (абревіатура) заводу-виробника, наприклад, ВАЗ - Волзький автомобільний завод, потім через тире вказується чотири-шестизначний номер самої моделі, в якому закладено клас автомобіля за головною класифікаційною ознакою і його вид. Чотиризначний номер означає, що модель базова, тобто основна. Все сімейство автомобілів розбите на класи. Перша цифра вказує клас автомобіля. Друга цифра означає вид автомобіля: 1 - легковий; 2 - автобус; 3 - вантажний; 4 - тягач; 5 - самоскид; 6 - цистерна; 7 - фургон; 8 - резерв; 9 - спеціальний. Третя та четверта цифра означає порядковий номер базової моделі. Наступні цифри означають модифікації моделі.

Новий індекс дається не кожній новій моделі автомобіля, а тільки тій, у якої оновлюється хоч би один з основних класифікаційних параметрів. Зміна робочого об'єму циліндрів двигуна у легкового автомобіля, габаритної довжини у автобуса, повної маси, типу кузова і призначення у вантажного автомобіля впливають на індекс моделі. У ньому міняються тільки третя і четверта цифри. Додаткові цифри можуть визначати модифікації і комплектації автомобіля.

Наприклад.

ВАЗ-21063: 2 - автомобіль с V_h=1,2-2,0 л (робочий об'єм); 1- легковий; 0 - базова модель; 3- модифікація моделі.

КамАЗ-43101: 4 - автомобіль с М₀=8-14 т (загальна маса);3 - вантажний, бортовий; 10 - базова модель; 1 - модифікація моделі.

За міжнародною класифікацією в індекс моделі пасажирського транспортного засобу входять означення у відповідності до приведеного на рис. 3.1.

Рисунок 3.1- Індекс моделі пасажирського транспортного засобу

Легкові автомобілі

Компоновану схему легкового автомобіля визначають: по розташуванню силового агрегату; числу і розташуванню ведучих мостів; типу кузова, числа дверей, розташуванню багажника.

По розташуванню силового агрегату і ведучого моста встановлюють три характерні компоновані схеми (рис. 3.2-3.3):

· класична схема - двигун, зчеплення, коробка передач розташовані попереду, ведучий міст задній;

· переднє-приводна схема - двигун, коробка передач, головна передача, диференціал розташовані попереду, ведучий міст передній;

· схема заднє-моторна - із заднім розташуванням двигуна, ведучий міст задній.

а - паралельна схема передачі крутного моменту М_к,

б - послідовна схема передачі крутного моменту М_к;

1- електромотор, 2 - акумулятор, 3 - паливний бак,

4 - трансмісія, 5 - двигун внутрішнього згорання

Рисунок 3.2 - Принципові схеми гібридних установок автомобіля «Тойота»

а - повнопривідний «Мерседес-Бенс» G класу:

1 - редуктори передньої й задньої осей, 2 - коробка змінних передач,

3 - роздавальна коробка, 4- кардана передача,

5 - елементі підвіски, 6 - гальмівні механізми;

б - повнопривідний БМВ Х5: 1- редуктори передньої й задньої осей,

2 - механізм розподілення крутного моменту між осями,

3 - кардана передача; в - повнопривідний «Опель-Зафира»

Рисунок 3.3 - Компоновки легкових автомобілів

Кузова легкових автомобілів можуть бути класифіковані по кількості зримих об’ємів (рис. 3.4): однооб’ємні, двохоб’ємні, трехоб’ємні.

а - однооб’ємний, б - двохоб’ємний, в - трехоб’ємний

Рисунок 3.4 - Кузова легкових автомобілів

В залежності від наявності (або відсутності) жорсткої криши легкові кузова класифікуються на закриті, відкриті, трансформовані; по виду силової схеми - на несучі і рамні. Можлива також класифікація по іншим признакам (рис. А.1, додаток А).

Седан - чотиридверний трьохоб’ємний пасажирський кузов з двома або трьома рядами сидінь і середньою стійкою між бічними вікнами; є перегородка, що відокремлює пасажирський салон від багажного відділення. Часто є базовою моделлю для багатьох типів кузовів.

Седан двохдверний - двохдверний трьохоб’ємний пасажирський кузов з двома рядами сидінь; є перегородка, яка виокремлює пасажирський салон від багажного відділення.

Седан хардтоп - двох- або чотиридверний трьохоб’ємний пасажирській кузов з двома рядами сидінь (можливий додатковий ряд відкидних або стаціонарних сидінь), середня стійка між боковими вікнами відсутня; є перегородка, що відокремлює пасажирській салон від багажного відділення.

Седан фастбек - чотиридверний пасажирський кузов з двома рядами сидінь; дах жорсткий, такий, що плавно спускається в задній частині; є середня стійка між бічними вікнами; жорсткої перегородки між пасажирським салоном і багажним відділенням немає, але є нерухома полиця; багажник (або двигун) закривається кришкою.

Седан хетчбек - пасажирський кузов з двома або чотирма боковими дверима і двома рядами сидінь (сидіння другого ряду складаються); дах жорсткий, такий, що плавно спускається в задній частині; є середня стійка між боковими вікнами; жорсткої перегородки між пасажирським салоном і багажним відділенням немає, але є полиця, що забирається; у задній частині є двері.

Універсал - пасажирський кузов з двома або чотирма боковими дверима і двома або трьома рядами сидінь (сидіння другого і третього ряду складенні); загальне число місць 4-9; дах жорсткий; є середня збільшена стійка між бічними вікнами; перегородок в кузові немає; доладні сидіння дозволяють перевозити вантажі.

Мінівен - однооб’ємний пасажирський кузов з двома або чотирма бічними дверцями і двома або трьома рядами сидінь (сидіння другого і третього ряду доладні); загальне число місць 4...9; задня частина салону зазвичай виконується аналогічно кузову типу «універсал», але має більше число трансформацій крісел і обладнання.

Лімузин - пасажирський кузов (зазвичай трьохоб’ємний) з чотирма або шістьма бічними дверима, з двома або трьома рядами сидінь і заскленою перегородкою, що відокремлює пасажирський салон від місця водія. Великий внутрішній простір між першим і третім рядами сидінь. При компоновці трирядки салону другий ряд сидінь або збирається, або розташований спиною до напряму руху. Є стійки між бічними вікнами.

Лімузин брогхам - пасажирський кузов (зазвичай трьохоб’ємний) з чотирма або шістьма бічними дверима, з двома або трьома рядами сидінь і заскленою перегородкою, що відокремлює пасажирський салон від місця водія. Великий внутрішній простір між першим і третім рядами сидінь. При компоновці трирядки салону другий ряд сидінь або збирається, або розташований спиною до напряму руху. Є стійки між бічними вікнами. М'який верх над переднім сидінням відчиняється.

Лімузин ландо - те ж, що «Лімузин брогхам», але над переднім сидінням жорсткий дах, а над задніми - м'який верх, який відчиняється.

Купе - двохдверний пасажирський кузов з одним - двома рядами сидінь, перший ряд - відкидні; дах жорсткий, короткий; кузов зазвичай двохоб’ємний, іноді трьохоб’ємний; є середня стійка між бічними вікнами; є перегородка, яка відокремлює салон від багажного відділення (або двигуна), і відповідно кришка багажника або моторного відсіку. Другий ряд сидінь може бути з обмеженими посадочними розмірами (схема 2+2).

Купе хардтоп - двохдверний пасажирський кузов з одним - двома рядами сидінь, перший ряд - відкидні; дах жорсткий, короткий; кузов зазвичай двохоб’ємний, іноді трьохоб’ємний; середня стійка між бічними вікнами відсутня; є перегородка, яка відокремлює салон від багажного відділення (або двигуна), і відповідно кришка багажника або моторного відсіку. Другий ряд сидінь може бути з обмеженими посадочними розмірами (схема 2+2).

Купе хетчбек - пасажирський кузов з двома боковими дверима і з одним - двома рядами сидінь, перший ряд сидінь - відкидні, другий - складаються; дах жорсткий, короткий, плавно переходить із зниженням в задній частині; є середня стійка між бічними вікнами; перегородок в кузові немає, є полиця, що відкидається або знімна, за спинкою задніх сидінь; є задні двері.

Фургон - вантажнепасажирський кузов з одним поряд сидінь, двохдверний; у задньої частині кузова широкі двері, які розпашні або піднімаються, іноді двохстворчаста; є перегородка між пасажирським і вантажним відсіками кузову (може не бути); багажне відділення велике за рахунок збільшеної задньої частини кузова; дах багажного відділення може бути вище за кабіну водія.

Тарга - двохдверний пасажирський кузов з одним поряд сидінь; дах жорсткий над сидіннями, знімається, ззаду жорсткий; є перегородка за спинкою сидінь; задня частина криши може бути ступінчатою або що плавно спускається; є кришка багажного відділення (або моторного відсіку); є жорстка дуга над спинкою сидінь.

Седан кабріолет - двох- чотиридверний пасажирський кузов з двома рядами сидінь (можливий третій ряд відкидних або стаціонарних сидінь); м'який складний тент; є середня стійка між бічними вікнами; є перегородка між пасажирським салоном і багажником; є кришка багажника (або моторного відсіку); жорсткі замкнуті отвори дверей.

Седан фаетон - двох- чотиридверний пасажирський кузов з двома рядами сидінь (можливий третій ряд відкидних або стаціонарних сидінь); м'який складний тент; середня стійка між боковими вікнами відсутня; є перегородка між пасажирським салоном і багажником; є кришка багажника (або моторного відсіку).

Лімузин кабріолет - чотиридверний (іноді шестидверний) пасажирський кузов з двома-трьома рядами сидінь, середній ряд може бути складним; перегородка за спинкою переднього ряду сидінь; м'який складаний тент; є середня стійка між бічними вікнами; є перегородка між пасажирським салоном і багажником; мається кришка багажника; жорсткі замкнуті пройми дверей.

Лімузин фаетон - чотиридверний (іноді шестидверний) пасажирській кузов з двома-трьома рядами сидінь, середній ряд може бути складним; перегородка за спинкою переднього ряду сидінь; м’який складаний тент; стійкі між бічними вікнами відсутні; мається перегородка між пасажирським салоном і багажником; мається кришка багажника.

Родстер - двомісний пасажирський кузов з м'яким складним тентом або жорстким знімним дахом; середньої стійки між боковими вікнами немає; форма задньої частини даху ступінчаста; є перегородка за спинкою сидінь; є кришка багажника або моторного відсіку; вікна знімні.

Купе кабріолет - двохдверний пасажирський кузов з одним-двома рядами сидінь, перший ряд - відкидний; м'який складаний тент; є середня стійка між бічними вікнами; є перегородка, що відокремлює пасажирський салон від багажного відділення (або моторного відсіку); жорсткі замкнуті отвори дверей.

Пікап - комбінований кузов з пасажирською кабіною і вантажним відсіком з жорсткими бортами, задній борт може бути відкидним; пасажирська кабіна з одним або двома рядами сидінь, двох або чотиридверна; жорсткий дах над кабіною; кабіна відокремлена від вантажної платформи; уздовж бортів вантажної платформи можуть бути встановлені сидіння; можлива установка м'якого тенту над вантажною платформою.

Автобуси

Для автобусів існують наступні конструктивні варіанти по формі та архітектурі корпуса (рис. 3.5): капотний, вагонний, зчленений, півтораетажний.

Компоновані схеми автобусів по розташуванню двигуна бувають трьох варіантів: двигун попереду, представник Богдан А091; двигун під підлогою в межах колісної бази, представник -"Икарус-260"; двигун позаду, представник - "YTONG", ЛАЗ-4202.

а		б
в
г	д
а - капотний, б - вагонний, в - зчленений, г - півтораетажний, д - двохетажний Рисунок 3.5 - Конструктивні варіанти автобусів

Вантажні автомобілі

У вантажних автомобілів найбільш поширені чотири варіанти компонованих схем (рис. 3.6):

- капотне компонування (двигун розташований над переднім мостом, кабіна за двигуном); представник - ГАЗ-3307, ЗІЛ-4331;

- коротко капотне компонування (двигун розташований над переднім мостом, кабіна частково насунена на двигун); представник - ЗІЛ-5301 (Бичок), ГАЗ-3302;

- безкапотне компонування (двигун розташований над переднім мостом, кабіна над двигуном); представник - Volvo FL614, МАЗ-5432;

- компонування з двигуном за кабіною (двигун позаду переднього моста, кабіна максимально здвигнута уперед); представник - автомобіль - МАЗ-543, МАЗ-547, КЗКТ-7428.

а	б
в	г
д
а - капотна, б - напівкапотна, в - безкапотна (кабіна над двигуном), г - з двигуном посередині колісної бази, д - на базі конструкції легкового автомобіля (ЗАЗ-Пікап 110557, Lanos-фургон); 1 - двигун, 2 - зчеплення, коробка змінних передач, 3 - вали і шарніри карданної передачі, 4 - ведучий міст (головна передача, диференціал; півосі) Рисунок 3.6 - Компоновані схеми вантажних автомобілів загального призначення

Трактори

Загальна компоновка і конструктивні схеми тракторів різного призначення визначаються (рис. 3.7-3.13):

- взаємним розташуванням двигуна і робочого місця водія по відношенню до колісної бази;

- конструктивного виконання трансмісійної установки;

- наявністю контакту провідного колеса з опорною поверхнею, ґрунтом (для тракторів з гусеничним рушієм).

1 - відвал бульдозера, 2 - гідравлічний циліндр, 3 - радіатори и вентилятор, 4 - механізми повороту и конечні передачі, 5 - центральна передача, 6 - коробка передач. 7 - з’єднувальний вал, 8 - гідротрансформатор, 9 - двигун Рисунок 3.7 - Компонувальна схема гусеничних тракторів загального призначення D8L, D9L, D10

1 - конечна передача, 2, 5 - механізми повороту, 3 - центральна передача, 4 - коробка передач Рисунок 3.8 - Конструктивна схема тракторів D8L, D9L, D10 (США)

	1 - двигун, 2 - важелі управління, 3 - кабіна, 4 - бак для палива, 5 - гідравлічна навісна система, 6 - причіпний пристрій, 7 - ведуче колесо (зірочка), 8 - планетарний механізм, 9 - конечна передача, 10 - коробка передач, 11 - з’єднувальний вал, 12 - рама, 13 - зчеплення, 14 - передня каретка підвіски з опірними катками, 15 - гусеничний ланцюг, 16 - направляюче колесо Рисунок 3.9 - Розміщення основних частин, їх механізмів й деталей гусеничного трактора ДТ-75М
	1 - кероване колесо, 2 - передній міст, 3 - гідро підсилювач рульового управлення, 4 - водяний радіатор, 5 - глушитель, 6 - двигун, 7 - повятряочисник, 8 - рульове колесо, 9 - кабіна, 10 - сидіння, 11 - задня фара, 12 - акумуляторна батарея, 13 - основний силовий циліндр гідравлічної навісної системи, 14 - механізм навіски, 15 - задній вал відбору потужності, 16 - причіпний пристрій, 17 - ведуче колесо, 18 - конечна передача, 19 - диференціал, 20 - головна передача, 21 - коробка передач, 22 - зчеплення Рисунок 3.10 - Розміщення основних частин, їх механізмів и деталей колісного універсально-пропашного трактора МТЗ-80

1 - радіатори, 2 - двигун, 3 - блок гідронасосів, 4 - гідромотори рушія Рисунок 3.11 – Компонувальна схема гусеничних тракторів - навантажувачів з гідрооб’ємною трансмісією

1 - радіатори и вентилятор, 2 - двигун, 3 - коробка передач, 4, 6 - головні передачі и колісні редуктори, 5 - карданний вал Рисунок 3.12 - Компонувальна схема потужного колісного трактора-навантажувача

1 - двигун, 2, 6 - карданні вали, 4 - коробка передач, 5, 7 - головні передачі та колісні редуктори Рисунок 3.13 - Компонувальна схема колісного підземного трактора

Завдання

У відповідності зі змістом та інформацією, викладеною вище, оформити звіт у наступній послідовності:

- назва лабораторної роботи;

- питання, які були розглянуті та засвоєні під час лабораторної роботи (не менше трьох). Питання формулювати конкретно, в межах питань, що розглядаються по змісту роботи.

- перелік наочних посібників, які були використані при розгляді питань;

- письмово викласти у робочих зошитах відповіді на контрольні питання. Для оцінки «задовільно» не менш трьох, «добре» - чотирьох; «відмінно» - п’яти.

3.4 Контрольні питання

3.4.1 По яким ознакам та як класифікуються легкові автомобілі?

3.4.2 По яким ознакам та як класифікуються вантажні автомобілі?

3.4.3 По яким ознакам та як класифікуються трактори?

3.4.4 Шасі автомобіля: визначення і складові частини.

3.4.5 Трактор: визначення і складові частини, класи тракторів.

3.4.6 По яким ознакам розділяються типи легкових кузовів?

3.4.7 Дайте характеристику кузову легкового автомобіля (на вибір викладача) згідно рис. А.1 додатку А.

Домашнє завдання

3.5.1 Виписати основні дані автомобіля або трактора згідно з варіантом завдання, привести зовнішній вигляд (ескіз, рисунок, схема та ін.):

- тип і клас, призначення;

- колісна формула;

- повна маса, робочий об'єм двигуна, вантажопідйомність автомобіля (пасажиромісткість), максимальне тягове зусилля (тільки для трактора), максимальна швидкість руху автомобіля, запас ходу по паливу.

3.5.2 Дати коротку характеристику компонувальної схеми.

3.5.3 Привести основні модифікації базової моделі автомобіля (трактора), вказати завод-виробник.

Варіанти завдань наведені у додатку Б.

Література: [1], с.25-37; [2], с.32-38; [3], с.1-20; [4], с.366-371, [6], с.5; [9], с.46-54, [11], с.5; [12], с.4-6.

Лабораторна робота № 2

Типи трансмісій

В конструкції автомобілів (легкових, вантажних), тракторів, тепловозів, судів в залежності від їх призначення, умов використання, від застосованого способу передачі та трансформації крутного моменту, якій передається від двигуна до елементів рушія, і сукупності застосованих механізмів, агрегатів, приборів (машин), можуть бути виконано наступні типи передач, які й обумовлюють тип їх трансмісій (рис. 4.1):

- механічна;

- гідравлічна (гідростатична, гідродинамічна);

- гідромеханічна;

- електромеханічна;

- електрична.

а, б - механічна трансмісія автомобіля з колісною формулою 4х2,

в - механічна трансмісія автомобіля з колісною формулою 6х4 з прохідним мостом,

г - гідравлічна або електрична трансмісія автомобіля з колісною формулою

4х2 з мотор-колесами; 1 - двигун, 2 - зчеплення, 3 - коробка передач,

4 - кардана передача, 5 - механізми ведучого моста (головна передача, диференціал),

6 - кардана передача привода керованих коліс з шарнірами рівних кутових швидкостей,

7 - генератор (гідравлічний насос), 8 - електродвигун (гідравлічний мотор)

Рисунок 4.1 - Типи трансмісій

Завдання

У відповідності зі змістом та інформацією, викладеною вище, оформити звіт у наступній послідовності:

- назва лабораторної роботи;

- питання, які були розглянуті та засвоєні під час лабораторної роботи (не менше трьох). Питання формулювати конкретно, в межах питань, що розглядаються по змісту роботи;

- перелік наочних посібників, які були використані при розгляді питань;

- письмово викласти у робочих зошитах відповіді на контрольні питання. При необхідності накреслити схему для пояснення відповіді. Для оцінки «задовільно» не менш трьох, «добре» - чотирьох, «відмінно» - п’яти.

4.4 Контрольні питання

4.4.1 Які механізми та агрегати можуть входити до складу механічної трансмісії легкового автомобіля? Яке призначення кожного з них?

4.4.2 В чому полягає принципова відмінність між мостовою та бортовою схемами підведення потужності до коліс вантажних автомобілів?

4.4.3 Приведіть послідовниць передачі крутного моменту від двигуна до коліс згідно схеми, наведеної на рис. 4.5 б. Поясніть призначення кожного з елементів трансмісії.

4.4.4 З яких механізмів та агрегатів складається трансмісія гусеничного трактора, наведеного на рис. 4.7? Приведіть їх у послідовності передачі крутного моменту від двигуна до ведучих коліс.

4.4.5 У чому полягає різниця передачі крутного моменту у схемах, наведених на рис. 4.9 б, г?

Домашнє завдання

У відповідності до варіанта завдання, у продовження попереднього домашнього завдання для визначеної марки автомобіля, трактора письмово викласти наступне.

4.5.1 Тип трансмісії та її призначення, основні механізми і агрегати, їх передаточні числа.

4.5.2 Компонування механізмів і агрегатів в трансмісії, порядок розподілу потужності в неї (накреслить схему, стрілками покажіть напрямки передачі крутного моменту).

4.5.3 Визначить максимальну потужність і обертальний момент, який передається трансмісією на ведуче колесо.

, Нм (4.1)

де: М_d- максимальний крутний момент двигуна по зовнішній швидкісній характеристиці двигуна автомобіля, трактора при відповідній частоті обертання колінчастого вала, Нм;

- передаточне число трансмісії на нижчій передачі;

- коефіцієнт корисної дії на нижчій передачі

, кВт (4.2)

Література: [3], с.79-81, с.97-99; [4], с.303-304; [5], с.243-245; [6], с.105-109; [9], с.46-54; [11], с.309-310.

Лабораторна робота № 3

Зчеплення

До зчеплення як механізму трансмісії машин пред'являються наступні специфічні вимоги:

- надійна передача крутного моменту від двигуна до трансмісії;

- плавність і повнота включення;

- чистота виключення;

- мінімальний момент інерції відомих елементів;

- хороше відведення теплоти від поверхонь тертя;

- оберігання трансмісії від динамічних навантажень;

- підтримка натискного зусилля в заданих межах в процесі експлуатації;

- мінімальні витрати фізичних зусиль на управління;

- хороша врівноваженість.

Крім того, до зчеплення, як і до всіх механізмів автомобіля, трактора, механічної установки судна, пред'являються загальні вимоги:

- забезпечення мінімальних розмірів і маси;

- простота пристрою і обслуговування;

- технологічність;

- ремонтопридатність;

- низький рівень шуму.

Рисунок 5.1 - Класифікація зчеплень

а - постійно замкнуте одно дискове, б - мінливо замкнуте дводискове,

в - постійно замкнуте дводискове, г - постійно замкнуте двопоточне:

1 - маховик, 2 - ведений диск, 3 - натискний диск, 4 - важіль виключення,

5 - підшипник, 6 - педаль (важіль) приводу, 7 - вал коробки передач,

8, 10 - пружини, 9 - кожух зчеплення, 11 - вінець приводу, 12 - прямуюча руху;

13-15 - важелі приводу натискного диска

Рисунок 5.2 - Схеми типів зчеплень за характером роботи та форми елементів тертя

а - тросовий: 1 - важіль вилки виключення зчеплення, 2 - трос,

3 - гумовий демпфер, 4 - наконечник, 5 - регулювальна гайка,

6 - оплітка троса с внутрішнім поліетиленовим шаром,

7 - пружина повернення педалі, 8 - педаль;

б - важільний тракторів МТЗ-80/82

Рисунок 5.3 - Механічні приводи зчеплення

Для гасіння крутильних коливань в трансмісії (пікові, періодичні навантаження при зміні частот обертання валів) встановлюють гасителі крутильних коливань. В теперішній час широко застосовують гасителі крутильних коливань пружно-фрикційного типу (рис. 5.4). Такі гасителі призначені для поглинання енергії коливань трансмісії при здійсненні роботи тертя фрикційних елементів, які розміщенні в гасителі. Маточина веденого диска і сам ведений диск зв’язані між собою у тангенціальному напрямку пружинами гасителя. Коливання, що виникають в трансмісії, визивають відносне кутове переміщення веденого диска та його маточини за рахунок деформації пружин гасителя, які супроводжуються тертям фрикційних елементів гасителя.

Робота тертя гасителя визначається зусиллям, що стискає його фрикційні кільця, коефіцієнтом тертя, середнім радіусом тертя фрикційних кілець, відносним кутом переміщення (кутом буксування), числом пар тертя. В зчеплення автомобілів МАЗ момент тертя регулюється затяжкою болтів.

В зчепленнях ГАЗ-3102 момент тертя підтримується в заданих межах центральною пружиною. В зчеплені автомобіля ЗІЛ-411, 410 момент тертя встановлюється при збірки.

а			б
в
а - двосторонніми пружинами, б - пружиною і упором, в - двоплечим важелем; 1 - маховик, 2 - пружина, 3 - середній (проміжний) ведучий диск, 4 - натискний диск, 5 - упор, 6 - кожух зчеплення, 7 - двоплечий важіль, 8 - гвинтова пружина Рисунок 5.4 - Пристрої для чистоти виключення дводискового зчеплення
а		б			в
а - автомобілі марки МАЗ, б - легковий автомобіль ГАЗ-3102, в - вантажний автомобіль ЗІЛ-43410: 1 - ведений диск, 2 - маточина веденого диска, 3 - болт кріплення, 4 - центральна пружина, 5 - ізолююче кільце, 6 - фрикційне кільце Рисунок 5.5 - Конструкція демпферів крутильних коливань
а	б			в		г
а - виступами диска і вікнами в кожусі, б - направляючими пальцями, в - виступами диска і упорами маховика, г - прорізами диска і направляючими штифтами; 1 - маховик, 2 - натискний диск, 3 - з’єднувальний елемент, 4 - ведений диск, 5 - зубчатий вінець Рисунок 5.6 - Варіанти з’єднання ведучих дисків з маховиком

Гідротрансформатори

Гідротрансформатори є складовими частинами гідромеханічних передач (ГМП), виконують функцію безперервної і автоматичної трансформації силового потоку двигуна залежно від відносно вузького діапазону дорожніх опорів, що зустрічаються на шляху руху автомобіля (трактори).

Гідротрансформатори, що застосовуються в гідромеханічних передачах автомобілів і інших машин, можна класифікувати по наступних ознаках (рис. 5.11).

Схеми компоновок елементів конструкції гідротрансформаторів представлені на рис. 5.12 - 5.15.

Рисунок 5.11 - Класифікація гідротрансформаторів

У трансформаторів прямого ходу колеса направляючого апарату (реактора) встановлюються зазвичай перед насосним колесом, якщо дивитися по напряму циркуляції робочої рідини. Рідина, що виходить з насосного колеса обертає турбінне колесо в сторону насосного колеса.

а - прямого ходу, б - зворотного ходу, в - реверсивний;

1 - вал насосного колеса, 2 - вал турбінного колеса

Рисунок 5.13 - Схеми круга циркуляції гідротрансформаторів

У трансформаторів зворотного ходу колеса прямуючого апарата встановлюються за насосним колесом. В цьому випадку потік робочої рідини при відповідному виборі кутів нахилу лопаток реактора може прийняти за реактором напрям, протилежний потоку до реактора, у наслідку чого турбіна отримує зворотне обертання.

а - комплексний, б - полімеричний з блокувальним фрикціоном,

в - трьохступінчастий: Т₁, Т₂, Т₃ - колеса турбін,

А₁, А₂ - колеса прямуючого апарата

Рисунок 5.14 - Схеми компоновки елементів гідротрансформаторів

Трансформатори реверсивні мають два зв'язаних між собою апарати, що направляють, з різним профілем лопаток. Направляючі апарати можуть зрушуватися, і один з них вводиться в круг циркуляції; виходить пряме або зворотне обертання турбінного колеса по відношенню до насосному.

У ГМП вітчизняних автомобілів застосовуються тільки трансформатори прямого ходу, що мають вищий ККД, чим трансформатори зворотного ходу. Реверсивні трансформатори не застосовуються, оскільки в ГМП реверс здійснюється простіше - зубчастим механізмом.

У комплексному трансформаторі направляючий апарат встановлено на муфті вільного ходу. При передавальному числі, близькому до одиниці, крутний момент на реакторі стає рівним нулю (муфта виключається) і трансформатор перетворюється на гідромуфту. ККД його різко підвищується і може досягати 0,95-0,96.

Полімеричний трансформатор має два колеса направляючого апарату, кожне з яких встановлене на муфті вільного ходу. У міру підвищення передавального числа відключається спочатку одно колесо і трансформатор з режиму 1 переходить на режим 2. Після відключення другого колеса трансформатор переходить на режим 3 гідромуфти. Це те ж саме, неначебто трансформатор був з’єднано з коробкою передач на дві ступені.

а - що послідовно з єднається з коробкою передач, б - с внутрішнім розгалуженням силового потоку, в - з зовнішнім розгалуженням силового потоку; 1 - насосне колесо, 2 - турбінне колесо, 3 - вхідний вал (від двигуна), 4 - реактор, 5 - муфта вільного хода, 6 - вихідний вал (на коробку передач), 7 - механізм, що підсумовує

Рисунок 5.15 - Схеми гідротрансформаторів

У триступінчатому гідротрансформаторі між колесами турбіни Т₁, Т₂ і Т3 розташовуються колеса направляючого апарату А₁ і А₂. Колеса турбіни жорстко зв'язані між собою, а колеса направляючого апарату загальмовані.

Завдання

У відповідності зі змістом та інформацією, викладеною вище, оформити звіт у наступній послідовності:

- назва лабораторної роботи;

- перелік наочних посібників, які були використані при розгляді питань;

5.4 Контрольні питання

5.4.1 За якими ознаками класифікуються зчеплення автомобілів (тракторів)?

5.4.2 З яких груп деталей складається фрикційне зчеплення та який між ними конструктивний зв'язок?

5.4.3 В чому полягає принцип дії гасителів крутильних коливань?

5.4.4 Як розрізняють фрикційні зчеплення за характером роботи, в чому різниця між ними?

5.4.5 Для чого забезпечувати чистоту виключення дводискового зчеплення?

5.4.6 В чому полягає принцип дії відцентрованого зчеплення?

5.4.7 В чому полягає принцип дії електромагнітного зчеплення?

5.4.8 Як класифікуються гідротрансформатори?

5.4.9 За якими ознаками розрізняють схеми компонування елементів гідротрансформаторів?

5.4.10 Які функції та як виконують елементи фрикційного зчеплення у реверс редуктор малотоннажних промислових судів?

5.4.11 Яка принципова різниця між фрикційною та гідравлічною муфтами?

Домашнє завдання

5.5.1 Дати характеристику зчеплення за характерними класифікаційними ознаками.

5.5.2 Зобразити схему зчеплення (елементи приводу не показувати). В якості приклада схеми наведені на рис. 5.2.

5.5.3 Приведіть послідовність передачі крутного моменту від маховика до валу трансмісії у відповідності з прикладом, наведеним на рис. 5.16.

Рисунок 5.16 - Послідовність передачі крутного моменту деталями зчеплення

Література: [2], с.109-120; [3], с.21-50, 86-87; [5], с.250-252; [6], с.109-120, 130, 168; [9], с.84-87, 140-147, 243-267; [11], с.310-331, 363.

Лабораторна робота № 4

Коробки передач

До КПП висуваються наступні вимоги:

- забезпечення оптимальних тягово-швидкісних та паливно-економічних властивостей машини при заданій зовнішній характеристиці двигуна;

- безшумність при роботі та переключені передач;

- легкість керування;

- високій коефіцієнт корисної дії.

Класифікація КПП приведено на рис. 6.1, 6.2

Рисунок 6.1 - Загальна класифікація КПП

У більшої кількості ступінчастих КПП перемикання передач виконує водій. Є конструкції ступінчастих КПП де процес перемикання автоматизоване на підставі застосування мікропроцесорної техніки.

Безступінчасті передачі фрикційного типу - варіатори з гнучким зв’язком.

Гідродинамічні передачі (гідротрансформатори, див. лабораторна робота № 3) як правило застосовують у сполученні з автоматично керованою ступінчастою коробкою – гідромеханічні передачі.

Гідрооб’ємні передачі мають ряд переваг: високий ККД; реверсивність; великий діапазон передач. Таки передачі застосовують на дорожньо-будівельних машинах, гусеничних спеціальних машинах та ін.

Електромеханічні передачі застосовують в основному на автомобілях, тракторах великої вантажопідйомності. В останній час принцип побудування таких передач застосовують в гібридних автомобілях.


Рисунок 6.2 - Класифікація ступінчастих КПП
а		б	в
г	д		е
а - двовальний з рухомими шестернями, б - двовальний з постійним зачепленням шестерень, в - трьох вальний з совісними первинними и вторинними валами, г - трьох вальний з несовісними валами, д - редуктор з реверсом, е - планетарний редуктор; 1 - вал рухомих шестерень, 2 - рухомі шестерні, 3 - блокування шестерні, 4 - вал з нерухомими шестернями, 5 - нерухома шестерня, 6 - муфта включення, 7 - рухома блокувальна шестерня, 8 - нерухома шестірня з блокуючим зубчатим вінцем, 9 - шестерні диференціала, 10 - вал сонячної шестерні, 11 - фрикційний диск, 12 - водило, 13 - сонячна шестірня, 14 - здвоєні сателіти, 15 - шестірня вихідного вала, 16 - ролики муфти Рисунок 6.3 - Принципові схеми шестеренних редукторів

Рисунок 6.4 - Семиступінчаста автоматична КПП «Мерседес-Бенц»

1 - педаль зчеплення, 2 - тяга, 3 - важіль перемикання передач, 4 - шарова опора важеля, 5 - кришка, 6 - важіль, 7 - блокуючий валик, 8 - фіксатор, 9 - пружина, 10 - виточка на повзуні, 11 - повзун, 12 - вилка, 13 - подвійна рухома шестерня, 14 - вал, 15 - нерухома шестерня, 16 - вал, 17 - кришка з пазами Рисунок 6.5 - Схема механізму переключення передач

1 - первинний вал, 2 - шестірні первинного валу, 3 - головна циліндрична передача, 4 - диференціал, 5 - шарніри карданної передачі приводу керованих коліс, 6 - шестірні вторинного валу, 7 - синхронізатор, 8 - вторинний вал Рисунок 6.6 - Двовальна коробка передач переднє привідного автомобіля

1, 2 - зубчасті колеса переднього і заднього ходу, 3 - шестерня ведучого вала, 4 - трубопровід, сполучений з впускним колектором двигуна, 5, 6 - пружини, 7 - відцентровий регулювальник, 8 - колісний редуктор, 9 - ведений шків, 10 - ремінь, 11, 12 - ведучі шківи приводу правого і лівого коліс автомобіля, 13 - зубчаста муфта з вилкою включення переднього і заднього ходу, 14 - вал ведучих шківів Рисунок 6.7 – Клинопасова безступінчаста коробка передач

1, 13 - задній і передній мастильні насоси, 2 - фільтр тонкого очищення мастила, 3, 12 - зворотні клапани, 4 - перепускний клапан, 5 - регулятор тиску; 6 - клапан, 7, 8, 9 - вимикачі блокування гідротрансформатора і включення передач, 10 - головний золотник, 11 - регулював режиму тиску, 14 - мастилоприймач Рисунок 6.8 - Системи керування гідромеханічною передачею

Роздавальні коробки

Конструкції РК розрізняються по наступним ознакам:

- по розміщенню відомих валів (з співвісними та неспівісними веденими валами);

- по привиду вихідних валів (з блокованим і диференціальним приводом);

- по числу передач (одно-, двох-, трьохступінчасті).

Спеціальні вимоги до РК:

- повне використання тягової сили у відповідності зі зчіпною вагою;

- відсутність циркуляції потужності в трансмісії машин.

а - ГАЗ-66, б - ЗІЛ-131, в - УРАЛ-375Д, г - ВАЗ-2121;

1 - первинний вал, 2 - пересувна каретка з шестернею, 3 - шестірня з зубчатим вінцем, 4 - вал приводу заднього моста, 5 - проміжний вал, 6 - пересувна шестірня,

7 - вал приводу переднього моста, 8 - шестірня, 9 - сателіт планетарного диференціала, 10 - епіциклічна шестірня, 11 - сонячна шестірня, 12 - конічний диференціал, 13 - сателіт, 14 - шестірня блокування диференціала

Рисунок 6.9 - Кінематичні схеми роздавальних коробок автомобілів

Додаткові коробки

а - дільник, б - демультиплікатор; 1 - шліцьове з'єднання проміжних валів дільника і коробки передач, 2 - ведучий вал дільника, 3 - картер дільника, 4 - шестерня вищої передачі дільника, 5 - зубчаста муфта з вилкою перемикання передач дільника, 6 - ведучий вал коробки передач, 7 - шестерня ведучого вала коробки передач, 8 - зубчаста муфта, 9, 11 - вилки перемикання передач третьої, другої i заднього ходу, 10 - зубчасте колесо-каретка, 12 - ведений вал коробки передач, 13 - сонячна шестерня планетарного механізму демультиплікатора, 14 - коронна шестерня планетарного механізму, 15 - картер демультиплікатора, 16 - водило планетарного механізму, 17 - ведений вал демультиплікатора, 18, 20 - вінець зубчастої муфти, 19 - зубчаста муфта з вилкою перемикання передач демультиплікатора, 21 - вісь шестерні заднього ходу, 22 - шестерня першої передачі, 23 - шестерня другої передачі, 24 - проміжний вал коробки передач, 25 - картер коробки передач Рисунок 6.10 - Схеми трьохвальної співвісної коробки передач з дільником і демультиплікатором

Завдання

У відповідності зі змістом та інформацією, викладеною вище, оформити звіт у наступній послідовності:

- назва лабораторної роботи;

- перелік наочних посібників, які були використані при розгляді питань.

6.4 Контрольні питання

6.4.1 За якими ознаками класифікуються КПП?

6.4.2 Послідовність передачі силового потоку при роботі на різних передачах (пояснити на прикладі однієї з розглянутих КПП).

6.4.3 Призначення, основні елементи конструкції, принци роботи синхронізатора КПП ЗІЛ-130.

6.4.4 У чому полягає різниця між дільника і демультиплікатором, які можуть додатково встановлюватися на КПП?

6.4.5 Переваги трансмісій з диференціальним приводом в роздавальних коробках.

6.4.6 Приведіть послідовність передачі крутного моменту в РК на рис. 6.2 а.

6.4.7 В чому полягає від’ємність між РК приведеними на рис. 6.2 б, г?

Домашнє завдання

6.5.1 Дати характеристику КПП за класифікаційними ознаками (ознаки вказувати обов’язково).

6.5.2 Накресліть кінематичну схему КПП з виділенням силових потоків на різних передачах. Обов’язково позначати основні елементи конструкції.

6.5.3 Вкажіть місце розташування РК в трансмісії автомобіля, трактора, функції, які вона виконує та накресліть кінематичну схему КПП з виділенням силових потоків на різних передачах. Обов’язково позначати основні елементи конструкції згідно з варіантом завдання (табл. 6.1).

Варіант завдання відповідає порядковому номеру студента в груповому журналі.

Таблиця 6.1 - Варіанти завдань

Марка автомобіля (трактора)	Варіант завдання
ВАЗ-2121	1	10	19
УАЗ-3151	2	11	20
МАЗ-543	3	12	21
ГАЗ-66	4	13	22
ЗІЛ-131	5	14	23
УРАЛ-4320	6	15	24
КрАЗ-260	7	16	25
КамАЗ-4310	8	17	26
МТЗ-82	9	18	27

Література: [2], с.109-120; [3], c.54-68 с.72-75, 95-97; [6], с.120-148, 183; [9], с.183-193, 325-339; [11], с.331-373.

Література

1. Под ред. Карунин А.А. Конструкция автомобиля. Кузова и кабины. - М.: 2008.

2. Гинзбург Ю.В. и др. Промышленные тракторы. - М.: Машиностроение, 1986.

3. Осепчугов В.В., Фрумкин А.К. Автомобиль, анализ конструкций, элементы расчета. - М.: 1986.

4. Кутьков Г.М. Тракторы и автомобили. Теория и технологические свойства. - М.: КолосС, 2004.-504 с.

5. Миклос А.Г., Чернявская Н.Г. Судовые двигатели внутреннего сгорания. - Л.: «Судостроение». 1975.-440 с.

6. Вишняков Н.Н. и др. Автомобиль. Основы конструкции. - М.: 1986.

7. Гуськов. В.В. Трактора. Часть I. Конструкции. - Минск: 1979.

8. Тепловозы промышленного железнодорожного транспорта. Под ред. Деева В.В. - М.: 1987.

9. Антонов А.С. Армейские автомобили. Конструкция и расчет. Ч.1. - М.: Воениздат, 1970.

10. Захарченко А.Н. и др. Колесные тракторы. - М.: Колос, 1984.

11. Анохин В.И. Отечественные автомобили. - М.: Машиностроение, 1977.-592 с.

12. Райков И.Я., Рытвинский Г.Н. Конструкция автомобильных и тракторных двигателей. - М.: Высшая школа, 1986.-352 с.

Додаток А

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ

ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 248; Нарушение авторского права страницы