Піридоксину гідрохлорид — Bg

Водорозчинні вітаміни

Одними із перших у медицині були вивчені вітаміни групи В.

Тіаміну хлорид — В і Механізм дії. Тіаміну хлорид є коферментом декарбоксилаз, які бе­руть участь в окислювальному декарбоксилюванні кетокислот

-207-

(піровиноградної, кетоглютарової), а також ферменту пентозофосфатазного способу розпаду глюкози — транскеталази.

У процесі метаболізму вуглеводів, що каталізує тіамін, утворюється велика кількість аденозину і АТФ. Аденозин є ендогенним коронародилята-тором і створює умови для поліпшення трофіки в міокарді. Внаслідок цього збільшується забезпечення міокарда енергією, що призводить до підсилення скорочувальної функції міокарда, а через кардіотрофічну дію вітаміну В і розвивається кардіотонічна дія.

Нейротропна дія тіаміну пов'язана з його участю у вуглеводному обміні. Завдяки збільшенню вмісту АТФ у ЦНС зменшується час виник­нення умовних рефлексів. При пошкодженні периферичних нервових сто­вбурів тіаміну хлорид нормалізує вуглеводний обмін, зменшує кількість не-доокислених продуктів, внаслідок чого зменшується больовий синдром і відновлюються функції нервів.

Фармакодинаміка тіаміну хлориду складається з кардіотрофічної дії, впливу на нервову систему. Гіпоглікемічний ефект пов'язаний з кокарбок-силазою і розвивається внаслідок участі тіаміну в засвоєнні глюкози. Цей ефект здебільшого зустрічається у хворих на цукровий діабет. Однак тіамін не можна використовувати як індивідуальний гіпоглікемічний засіб. Він за­стосовується разом з інсуліном, що дозволяє зменшити дозу останнього.

Відомо також, що тіамін прискорює фагоцитоз шляхом безпосеред­нього впливу на фагоцити, тобто регулює вуглеводно - фосфорний обмін цих клітин.

Рибофлавін - В₂

Механізм дії В організм рибофлавін надходить з молочними про­дуктами. Всмоктується в шлунку і в тонкому кишечнику, у стінці кишечни­ка, фосфорилується за допомогою АТФ і перетворюється на коферменти: флавінмононуклеотид (ФМН) і флавінаденіндинуклеотид (ФАД). Ці ко­ферменти входять до складу дегідрогеназ та оксидаз, які беруть участь в окислювально-відновних процесах, та до складу дихальних ферментів. Ферменти, до складу яких входить рибофлавін, називаються флавіновими ферментами. Флавінові ферменти виступають у ролі переносників атомів водню. У залежності від функції флавінові ферменти поділяються на три групи:

I група - виконують функцію транспорту водню (електронів) у ланцюзі тканинного дихання.

II група - беруть участь в обміні білків. Вони каталізують дезамінування амінокислот.

ПІ група - містять флавін, беруть участь у процесах окислювального фос-форилування.

Фармакодинаміка рибофлавіну витікає з його участі в найваж­ливіших етапах обміну речовин: у тканинному диханні, обміні і синтезі білків та енергетичному обміні. Вона включає такі ефекти: стійкість до гіпоксії, поліпшення утилізації вуглеводів, пластичних процесів та енергоу-творення. Рибофлавін при його індивідуальному вживанні не виявляє сти­мулюючої дії на фагоцитоз, але в поєднанні з гентаміцином цей ефект спо­стерігається.

Депонується рибофлавін в печінці, нирках, надниркових залозах. Ри­бофлавін може знаходитися в тканинах у вільному стані, а його нуклеотиди (ФМН і ФАД) завжди міцно зв'язані з білками.

-208-

Кальцію пангамат — Bis

Механізм дії. Кальцію пангамат є донором метальних груп. Це сприяє прояву міотропних властивостей.

Фармакодинаміка. Препарат поліпшує обмін жирів, підвищує за­своєння кисню тканинами, вміст креатин фосфату в м'язах і глікогену в м'язах і печінці. Запобігає явищу гіпоксії, зменшує роз'єднання окислю­вального фосфоритування.

Фолієва кислота - В_с

Фолієва кислота міститься у листі рослин, вперше виділена в 1941 році, є похідним параамінобензойної і глютамінової кислот.

Механізм дії Препарат бере участь у синтезі метіоніну та інших амінокислот, в обміні холіну, пуринових і піримідинових основ, нуклеїно­вих кислот, стимулює кровотворення. Під впливом аскорбінової кислоти перетворюється на фолінову кислоту, яка активніша за фолієву майже в 100 разів.

-209-

Фармакодинаміка. Фолієва кислота стимулює кровотворення. Сприяє покращенню трофіки та регенерації пошкоджених тканин.

Аскорбінова кислота - С

Механізм дії Вітамін С містить два подвійних хімічні зв'язки, що ви­значає його здатність оборотного окислення з утворенням дегідроаскорбінової кислоти.

Дегідроаскорбінова кислота бере участь у переносі водню, внаслідок чого стимулюються окислювально-відновні процеси. Вітамін бере участь у багатьох біохімічних процесах в організмі. Аскорбінова кислота забезпечує синтез гіалуронової і хондроїтинсірчаної кислот, які формують міжклітинну склеюючу речовину хряща. Через відсутність цієї функції виникає ламкість і підвищена проникність капілярної стінки.

Аскорбінова кислота бере участь у процесах гідроксилювання проліну і лізину, які є необхідними для утворення колагену. При С-вітамінній недостатності різко знижується утворення фібробластів, відкладення колагену і утворення основної субстанції кісткової тканини не відбувається, дуже гальмується загоювання ран.

Аскорбінова кислота бере участь у синтезі гормонів кори наднирко­вих залоз. Хоча точна роль аскорбінової кислоти в цих реакціях не встанов­лена, спостерігається паралелізм між секреторною активністю залоз і зни­женням концентрації в них вітаміну С. На цьому ґрунтується метод біологічної стандартизації АКТГ.

Аскорбінова кислота забезпечує переведення неактивної фолієвої ки­слоти в активну - тетрагідрофолієву. Оскільки остання бере активну участь у нуклеїновому обміні, то і вітамін С є необхідним для забезпечення нор­мальних процесів кровоутворення.

Аскорбінова кислота поліпшує метаболізм ліків у мікротомах клітин печінки, впливає на вуглеводний обмін (регулює його). Вона стабілізує сульфгідрильні групи тіолових ферментів, затримує пере­дчасне окислення катехоламінів і ряду циклічних амінокислот (тирозин).

Фармакодинаміка. Аскорбінова кислота справляє неспецифічну за-гальностимулюючу дію, бере участь в обміні вуглеводів, холестерину, по­легшує зв'язування заліза з білками, підвищує адаптивну здатність ор­ганізму та стійкість його до інфекцій, стимулює імунітет, зокрема, Т-клітинний імунітет. Аскорбінова кислота самостійно і в присутності біофлавоноідів має капілярозміцнюючу дію і сприяє утворенню кісткового мозоля.

Нікотинова кислота - РР

Нікотинова кислота є провітаміном вітаміну PP.

Механізм дії. Нікотинова кислота виконує роль коферментів у ре­акціях, які контролюють ключові ланки процесів тканинного дихання і всіх видів обміну речовин, тобто бере участь у процесі біологічного окислення, окислювально-відновних реакціях.

Фармакодинаміка включає вплив вітаміну РР на функцію головного мозку, серцево-судинної системи (розширення судин), систем травлення та крові.

Під впливом нікотинової кислоти прискорюється вироблення гальмівних рефлексів, спостерігається розширення судин верхньої частини тіла, зміна біохімічних процесів у міокарді: зниження вмісту піровиноградної та молочної кислот, підвищення глікогену та АТФ. Таким чином, поліпшується вуглеводний та енергетичний обміни в міокарді, що

-210-

забезпечує кардіотрофічний ефект вітаміну. З другого боку, поліпшується мікроциркуляція, що створює сприятливі умови для постачання міокарда киснем і поживними речовинами. Крім того, вітамін поліпшує функцію печінки, справляє гіпоглікемічний ефект і активізує систему зсідання крові, поліпшує продукцію тироксину, стимулює кору надниркових залоз.

Рутин - Р

Р-вітамінна активність характерна для біофлавоноїдів.

Механізм дії Подібно до аскорбінової кислоти флавоноїди можуть утворювати редокс-систему, яка уповільнює окислення катехоламінів і ві­таміну С, посилюючи їх активність.

Фармакодинаміка. Рутин здатний сам, а ще краще, у поєднанні з іншими речовинами-вітамінами (вітамін С), запобігати ламкості і підвище­ній проникності стінок кровоносних судин. В експерименті з парентераль­ним введенням препарату виявлена його здатність підвищувати стійкість організму до гострого кисневого голоду.

Ліпоєва кислота

Механізм дії: ліпоєва кислота є коферментом, який бере участь в окислювальному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти і ос-кетокислот відіграє значну роль у процесі утворення енергії в організмі.

Фармакодинаміка. За характером біохімічної дії ліпоєва кислота на­ближається до вітамінів групи В. Вона наділена антиоксидантною активніс­тю, бере участь у регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну, справляє ліпотропний ефект, впливає на обмін холестерину, покращує функцію печі­нки, справляє дезінтоксикаційну дію при різних інтоксикаціях.

Кальцію пантотенат - В$

Кальцію пантотенат - кальцієва сіль пантотенової кислоти.

Механізм дії: в організмі пантотенова кислота входить до складу ко­ферменту А, який відіграє важливу роль у процесах ацетилювання та окис-нення. Вона бере участь у вуглеводневому та ліпідному обмінах, у синтезі ацетилхоліну. Впливає на тканинний обмін.

Жиророзчинні вітаміни Ретинол - А

Вітамін А - об'єднана назва групи ретиноїдів (ретинол, ретиналь, ре-тинова кислота).

В організмі вітамін А надходить з їжею або у вигляді провітаміну -каротину (їжа рослинного походження), або у вигляді ефірів ретинолу (їжа тваринного походження).

Механізм дії У клітинах органів-мішеней ретиноїди з'єднуються з цитоплазматичним рецептором і утворюють комплекс, який проникає в яд­ро, де вони діють на гени, що призводить до синтезу специфічних білків (ферментів) або структурних компонентів тканин. Ретиналь бере участь у побудові зорового пурпуру. Він сполучається зі специфічним білком сітків­ки - оксином, утворюючи родопсин. Під впливом енергії світла родопсин розщеплюється, утворюючи люміродопсин і метародопсин. Останній при­єднує воду і розпадається на початкові компоненти: ретиналь і опсин. Енер­гія, що виділяється при розщепленні родопсину, збуджує рецептори зорово­го нерва.

Ретинол також сприяє закріпленню глікогену в м' язах, серці і печін­ці, стимулює перетворення пірувату і регулює обмін фосфоліпідів.

-211 -

Фармакодинаміка. В організмі ретиноїди виконують різні функції. Ретиноєва кислота необхідна для диференціювання епітелію.

Ретинол стимулює синтез ферментів, необхідних для активації суль­фатів, які входять до складу кислих мукополісахаридів, таурину, гепарину, сульфоцереброзидів. Вітамін А стимулює фагоцитоз, бере участь у регуля­ції синтезу антитіл, факторів неспецифічної резистентності організму, сома-томединів, статевих гормонів, ферментів епіталіальних тканин. Таким чи­ном, вітамін А стимулює зір, поліпшує енергозабезпечення скелетних м'язів і внутрішніх органів, стимулює епітелізацію і запобігає надлишковому оро­говінню епітелію (гіперкератоз).

Ергокальциферол - D

Д-вітамінною активністю характеризується група речовин - ізомерів. Серед них п'ять природного походження і один - синтетичний. Найбільш активні форми рослинного походження - ергокальциферол - D₂ і холекаль-циферол - D₃.

Механізм дії Ергокальциферол призводить до зниження конценгра-ції кальцію в крові, що викликає гіперпродукцію паратиреоідину, який зни­жує реабсорбцію фосфату і амінокислот у ниркових каиальцях, забезпечує перенос кальцію з просвіту кишок у плазму, а з плазми - в кісткову тканину. Вітамін D нормалізує утворення лимонної кислоти.

Фармакодинаміка виявляється в нормалізації кальцієвого і фосфор­ного обміну.

Токоферол - Е

У природі існує декілька токоферолів. У медицині застосовується альфа-токоферол.

Механізм дії. Токоферол - антиоксидант, гальмує окислення ліпідів, нуклеїнових кислот і стероїдів, бере участь у процесах синтезу білка та ге­ма, проліферації клітин, тканинному диханні.

Фармакодинаміка. Вітамін Е нормалізує білковий обмін, справляє мембранопротекторну дію, регулює функцію репродуктивних органів, га­льмує розвиток атеросклеротичних змін в аорті. Токоферол покращує кро­вообіг і обмін речовин у тканинах пародонта.

Вітамін К

Природні вітаміни групи К: К| - філохінон; К₂ - менахінон.

Механізм дії. Вітамін К стимулює в печінці синтез протромбіну, проконвертину та ряд інших факторів зсідання крові, сприяє синтезу АТФ, креатин фосфату, ряду ферментів.

Фармакодинаміка вітаміну К виявляється в прискоренні зсідання крові (антигеморагічна дія).

Таким чином, усі вітаміни беруть участь в обміні білків, жирів, вуг­леводів, окислювально-відновних процесах.

Рибофлавін, ретинол беруть участь в утворенні зорового пурпуру.

Нікотинова кислота, ретинол, токоферолу ацетат регулюють трофічні процеси в шкірі.

Тіаміну хлорид, рибофлавін, кальцію пантотенат, піридоксину г/х, ціанокобаламін впливають на проведення нервового імпульсу.

Тіаміну хлорид, піридоксину г/х, кальцію пангамат, піридоксаль- фосфат, ліпоєва кислота, токоферолу ацетат виявляють кардіотрофіч- ну дію.

Аскорбінова кислота, менадіон, тіаміну хлорид, ціанокобаламін беруть участь у процесі зсідання крові.

-212-

Аскорбінова кислота, рутин, токоферолу ацетат нормалізують проникність судинної стінки.

Аскорбінова кислота, рутин, ретинол, токоферолу ацетат, три-овіт наділені антиоксидантною дією.

Ретинол, ергокальциферол регулюють фосфорно-кальцієвий обмін.

Аскорбінова кислота, ретинол, токоферолу ацетат беруть участь у процесах регенерації.

Ліпоєва кислота, аскорбінова кислота, ціанокобаламін, піридок­сину г/х наділені гепатозахисною дією.

Нікотинова кислота поліпшує мікроциркуляцію.

Рибофлавін, піридоксину г/х, ціанокобаламін, фолієва кислота, ас­корбінова кислота, піридоксальфосфат, токоферолу ацетат стимулю­ють кровотворення.

Показання до застосування та взаємозамінність

Гіповітамінози (усі вітамінні препарати).

Захворювання шкіри (тіаміну хлорид, рибофлавін, кальцію пантоте-нат, піридоксину г/х, ціанокобаламін, кальцію пангамат, ретинол, піридок­сальфосфат, токоферолу ацетат).

Порушення зору (ретинол, токоферолу ацетат, рибофлавін), рахіт (ретинол, ергокальциферол).

Захворювання печінки (тіаміну хлорид, кальцію пантотенат, піридо­ксину г/х, ціанокобаламін, кальцію пангамат, аскорбшова кислота, менаді-он, піридоксальфосфат, ліпоєва кислота).

Неврити, невралгії (тіаміну хлорид, кальцію пантотенат, піридокси­ну г/х, ціанокобаламін).

Гастрити, виразка шлунка (тіаміну хлорид, кальцію пантотенат, рутин, ретинол).

Променева хвороба, лейкемія (рибофлавін, ціанокобаламін, фолієва кислота, рутин).

Анемії (піридоксину г/х, ціанокобаламін, фолієва кислота, рибофла­він, аскорбінова кислота, піридоксальфосфат, токоферолу ацетат).

Геморагічні діатези, кровотечі (аскорбшова кислота, рутин, мена-діон).

Порушення функції статевих залоз (токоферолу ацетат);

Ішемічна хвороба серця (тіаміну хлорид, піридоксину г/х, нікотино­ва кислота, ліпоєва кислота, кальцію пангамат, піридоксальфосфат);

Хронічна серцева недостатність (тіаміну хлорид, піридоксину г/х, фолієва кислота, піридоксальфосфат, токоферолу ацетат).

Дисбактеріоз (рибофлавін, піридоксину г/х, ціанокобаламін, аскор­бінова кислота).

Гіпотрофія (рибофлавін, кальцію пантотенат, піридоксину г/х, ціа­нокобаламін, аскорбінова кислота, ретинол, токоферолу ацетат).

Атеросклероз (піридоксину г/х, кальцію пангамат, нікотинова кис­лота).

Вагітність, лактація (рибофлавін, піридоксину г/х, аскорбшова ки­слота, токоферолу ацетат).

Гіпоксія (рибофлавін, кальцію пангамат, аскорбінова кислота, ніко­тинова кислота).

Спазми судин головного мозку та кінцівок (нікотинова кислота).

Спазмофілія (матне В₆).

Депресія, неврози (матне Вб).

-213-

Побічна дія

При застосуванні вітамінів можливе виникнення:

Тіаміну хлориду - анафілактичний шок, алергійна реакція може на­бувати форми кишкової геморагії, нападів бронхіальної астми з судомами. У легких випадках - пошкодження шкіри і слизових оболонок, кропивниця, свербіж, набряк Квінке.

Кальцію пантотенату - нудота, блювання, болісність у місці вве­дення, рідко — поява інфільтратів.

Шридоксину, піридоксальфосфату - алергійні реакції.

Нікотинової кислоти - почервоніння обличчя, запаморочення голо­ви, відчуття жару, кропивниця.

Ціанокобаламіну - збудження, тахікардія, біль в області серця, алергійні реакції.

Аскорбінової кислоти - зменшується проникність капілярів і пстогєматичних бар'єрів, розвивається протромбінемія, зменшується кількість еритроцитів, розвивається нейтрофільний лейкоцитоз, пору­шується активність тканинних дегідрогеназ.

Ліпоєвоїкислоти - біль в епігастральній області, алергійні реакції.

Препаратів ретинолу - розвиток гострого і хронічного гіпервітамі­нозу. При цьому можливе різке підвищення тиску спинномозкової рідини, блювання, підвищення збудливості ЦНС, сухість у роті і зменшення кістко­вої тканини і печінки.

Ергокальциферолу - можливе гостре отруєння. При цьому спостері­гається ригідність м'язів і спонтанні посмикування. Хронічне отруєння ер­гокальциферолом характеризується загальною слабкістю, нудотою, підви­щенням температури тіла, сонливістю, пригніченням свідомості, різким зниженням апетиту, підвищенням спраги. Біль у животі супроводжується поносом або запором.

При внутрішньом'язових ін'єкціях токоферолу - болісність, поява інфільтратів та алергічні реакції.

Протипоказання

Застосування вітамінів протипоказане хворим з алергічними захво­рюваннями.

Ціанокобаламін протипоказаний при гострій тромбоемболії, ерит­ремії, еритроцитозі.

Нікотинова кислота - при виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, у разі виражених порушень функції печінки, подагри і гіперурикемії.

Протипоказаннями до застосування ергокальциферолу є туберкульоз легенів, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювання печінки і нирок, декомпенсація серця.

У перші 3 місяці вагітності не рекомендується застосовувати препа­рати ретинолу.

Менадіон протипоказаний при підвищеному зсіданні крові і тромбо­емболії.

Магне В_б— у разі вираженої ниркової недостатності.

Фармакобезпека

Вітамін А несумісний з хлористоводневою, ацетилсаліциловою ки­слотами і його треба застосовувати з обережністю хворими на нефрити, з захворюваннями серця, при вагітнесті.

-214-

Вітамін Bj несумісний з вітамінами РР, С, В|2, Вб, симпа-
томіметиками, саліцилатами, тетрацикліном, гідрокортизоном,
і        Розчин вітаміну В] не можна вводити в одному шприці з розчинами,

які містять сульфіти.

Вітамін В₂ несумісний з вітаміном В₁₂ - тому що змінюють мета­болізм один одного.

Лікування великими дозами вітаміну В₂ через його погану роз­чинність може викликати закупорку канальців нефрону.

Вітамін В₆ несумісний з вітамінами В_ь В^, еуфіліном, кофеїном.

Вітамін В_]2 несумісний з аміназином, хлористоводневою, ацетил­саліциловою кислотами, вітамінами РР, С, В і, В₆, В₂, гентаміцином.

Вітамін С несумісний з вітамінами В_ь В^, еуфіліном, димедролом, дибазолом, саліцилатами, тетрацикліном, симпатоміметиками, гідрокортизоном, пеніциліном, препаратами заліза, гепарином, непрямими антикоагулянтами.

Вітамін D несумісний з хлористоводневою кислотою, вітаміном Е, саліцилатами, тетрацикліном, симпатоміметиками, гідрокортизоном.

Вітамін РР несумісний з вітамінами В|, Віг, Вб, еуфіліном, саліцилатами, тетрацикліном, симпатоміметиками, гідрокортизоном.

Тривале приймання вітаміну РР може призвести до жирової дис­трофії печінки.

Щоб запобігти побічним явищам, вітамін РР потрібно приймати відразу після іди або призначати нікотинамід, який не викликає згаданих небажаних ефектів.

У разі тривалого призначення кислоти нікотинової у високих дозах може розвинутись жирова дистрофія печінки. Щоб запобігти цьому уск­ладненню, треба приймати продукти, багаті на метіонін (сир).

Одночасне застосування токоферолу і строфантину у випадках гос­трої недостатності серця і гіперхолестеринемії значно покращує функцію міокарда, запобігає інтоксикації глікозидами.

Фолієва кислота несумісна з сульфаніламідами.

Перед ідою слід вживати ревіт.

Після іди вживають аскорбінову і нікотинову, ліпоєву кислоти, піридоксальфосфат, ретинол, ергокальциферол, гексавіт.

Перелік препаратів

-215-

N

I

ФЕРМЕНТНІ ТА АНТИФЕРМЕНТИ! ПРЕПАРАТИ

Ферменти - це білкові каталізатори реакцій, що відбуваються в живому організмі.

Класифікація та препарати

Фармакомаркетинг

Механізм дії

Протеолітичні препарати пептидази та протеази розривають пеп-тидні зв'язки в молекулі білків, пептидів.

Фібринолаин є природним компонентом, який запобігає зсіданню крові.

-216-

Стрептокіназа, стрептодеказа перетворюють профібринолізин в активний фібринолізин.

Ферментні препарати, які покращують процес травлення, забезпе­чують перетравлювання жирів, білків і вуглеводів.

Лідаза, ронідаза зменшують в'язкість гіалуронової кислоти і цим збі­льшують проникність тканин.

Лідаза, ронідаза, цитохром С покращують тканинне дихання.

Цитохром С відновлює окиснювальні процеси в організмі. Пеніциліназа інактивує пеніциліни.

Антиферментні препарати інгібують активність трипсину, хімотрипсину, плазміну та інших протеаз.

Фармакодинаміка

Протеолітичні препарати розріджують в'язкі секрети, ексудати, згустки крові, розщеплюють некротизовану тканину. Мають відхаркувальний, протизапальний, протимікробний, імуностимулювальний ефекти. Дезоксирибонуклеаза має противірусну дію.

Фібринолітичні препарати розчиняють свіжі тромби та згустки крові.

Пепсин, сік шлунковий, абомін, панкреатин, солізим, панзинорм, фестал, мезим-форте, ензистал покращують травлення.

Лідаза, ронідаза сприяють розм'якшенню рубців, усуванню контрак­тур у суглобах, розсмоктуванню гематом; пеніциліназа усуває явища, які виникають при гострих алергічних реакціях та анафілактичному шоку, ви­кликаних препаратами групи пеніциліну.

Антиферментні препарати усувають самоперетравлювання тканин підшлункової залози, крововиливи та набряк у ній.

Показання до застосування та взаємозамінність

Для полегшення відхаркування мокротиння застосовують трипсин, хімотрипсин, рибонуклеазу, дезоксирибонуклеазу.

Ці препарати, а також іруксол використовують для лікування опіків, попрілостей, обморожень, пролежнів, гнійних ран.

При хронічних спайкових процесах - трипсин, хімотрипсин, рибо­нуклеаза, іруксол.

Лідаза, ронідаза - для лікування контрактур суглобів, рубців після опіків та операцій, гематом.

Для лікування іридоциклітів застосовують трипсин, хімотрипсин; кератитів, кон'юнктивітів вірусної етіології - дезоксирибонуклеазу.

Свіжі тромби, свіжий інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої ар­терії, гострий тромбофлебіт - усі фібринолітичні препарати.

Для лікування панкреатиту застосовують панкреатин, солізим, пан­зинорм, фестал, мезим-форте, ензистал.

Розлади травлення: ахілія - сік шлунковий, панкреатин, солізим, ме­зим-форте; гіпо- та анацидний гастрит - усі препарати, які покращують травлення, крім ензисталу; диспепсія - усі препарати, крім панкреатину, солізиму.

Солізим, панзинорм застосовують для лікування гепатитів, холеци­ститів.

Цитохром С - для лікування асфіксій новонароджених, хронічних пневмоній, серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, гіпоксичного стану.

-217-

При гострих алергійних реакціях та анафілактичному шоку, викли­каному препаратами пеніциліну, застосовують пеніциліназу.

При ревматоїдному артриті - лідазу.

Діія профілактики післяопераційного панкреатиту, при гострому і ре-цидивуючому панкреатитах - антиферментні препарати.

Побічна дія

Усі ферментні та антиферментні препарати можуть викликати алергію.

Після внутрішньом'язового введення протеолітичних препаратів може виникати болісність і гіпертермія на місці ін'єкції, підвищення тем­ператури, тахікардія. При інгаляціях можуть з'являтися подразнення слизо­вих оболонок верхніх дихальних шляхів і хриплість голосу.

При вживанні фібринолітичних препаратів може розвиватися го­ловний біль, нудота. При швидкому внутрішньовенному введенні відзначається гіпотензія, порушення серцевого ритму.

Ферментні препарати, які поліпшують процеси травлення, доб­ре переносяться, але іноді може спостерігатися легка нудота, печія.

Протипоказання

Протеолітичні препарати протипоказані при декомпенсації серце­вої діяльності, емфіземі та туберкульозі легень з недостатністю дихання, цирозі печінки, гепатиті, панкреатиті, геморагічних діатезах, злоякісних пухлинах.

Фібринолітичні препарати протипоказані при кровотечах, свіжих виразках ШКТ, при вираженій гіпертензії, септичному ендокардиті, пору­шеннях мозкового кровообігу, туберкульозі легень, у першому триместрі вагітності.

Вживання стрептодекази протипоказано при цукровому діабеті, злоякісних новоутвореннях, цирозі печінки, сечокам'яній хворобі, вираже­ному атеросклерозі.

Гіалуронідаза, ронідаза протипоказані при злоякісних новоутворен­нях, туберкульозі, запальних процесах.

Фармакобезпека

Колагепазу не слід комбінувати з тетрациклінами, гепарином.

Антикоагулянти потрібно вживати не раніше, ніж через 4 години після інфузії стрептокінази.

Хімотрипсин дозволений лише для місцевого застосування.

Після іди та під час їди вживають сік шлунковий, солізим, фестал; тільки під час їди бажано приймати панзинорм, абомін.

Порівняльна характеристика препаратів

Трипсин кристалічний - протеолітичний фермент, розриває пептидні зв'язки в молекулі білка, розщеплює високомолекулярні продукти розпаду білків, низькомолекулярні пептиди. Також розщеплює некротичні тканини та нитки фібрину, розріджує в'язкі секрети, сприяє їх видаленню. Трипсин має протизапальну дію, розчиняючи фібрин навколо запального процесу, створює можливість проникнення в нього антитіл, фагоцитів і лікарських засобів. Препарат покращує мікроциркуляцію в ділянці ушкодження, що призводить до нормалізації метаболічних та імунологічних порушень, ак-

-218-

тивізації фагоцитозу, сприяє зменшенню антигенних властивостей бак­теріальних токсинів, власне стафілококового токсину.

Призначають для лікування трофічних виразок, хронічних ос­теомієлітів, для профілактики запальних і тромбоемболічних ускладнень після операцій.

Хімотрипсин кристалічний більш стійкий, ніж трипсин, викликає більш глибокий гідроліз білків.

Рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза - препарати, які отримують з підшлункової залози великої рогатої худоби. Відносять до протеолітичних ферментів, гідролізуючих складний ефірний зв'язок у білкових з'єднаннях, нуклеїнових кислотах. Показання до застосування такі, як і у трипсину.

Колагеназа ~ ферментний препарат, який отримують з підшлункової за­лози великої рогатої худоби. Призначають для прискорення відторгнення струпів після опіків і відморожень, при трофічних виразках для очищення від гнійно-некротичного ексудату.

Іруксол — мазь, яка містить протеолітичний фермент костридилпептида-зу та хлорамфенікол. Препарат сприяє ферментативному очищенню ран, попереджує розвиток інфекції, прискорює регенерацію. Застосовується при варикозних виразках, які довго не загоюються, обмороженнях.

Фібринолізин володіє антигенними властивостями, що призводить до великої кількості побічних ефектів, на сьогодні використовується рідко.

Стрептокіназа справляє більш постійний фібринолітичний ефект при менших побічних явищах, ніж фібринолізин.

Стрептодеказа схожа на інші препарати стрептокінази. Одноразове введення середньої терапевтичної дози забезпечує підвищення фібринолітичної активності крові протягом 48-72 годин.

Протеолітичні ферменти шлункового соку, пепсин, абомін розщеп­люють білки, переважно до поліпептидів. їх застосовують для замісникової терапії при розладах травлення, зі секреторною недостатністю шлунка (ахілії, гіпоапидні та анацидні гастрити, диспепсії). При анацидних гастри­тах різко знижена або відсутня кислотоутворююча функція шлунка, тому пепсин необхідно призначати в комплексі з розведеною соляною кисло­тою.

Шлунковий сік натуральний нормалізує секреторну та моторну діяльність ШКТ, поліпшує функціональний стан підшлункової залози, жов­човивідних шляхів, кровотворної системи, проявляє бактерицидну діяльність, стимулює регенеративні процеси.

Абомін отримують зі слизової оболонки шлунка телят і ягнят молочно­го віку, містить суму протеолітичних ферментів.

Панкреатин - ферментний препарат: суміш протеази, амілази та ліпази. Одержують з підшлункової залози забійної худоби. Він розщеплює білки на пептиди.

Солізим отримують з культури Penicillium solitum, є ліполітичним ферментом, сприяє травленню та засвоєнню жирів. Застосовують при хронічних панкреатитах з пониженою ліполітичною активністю.

Панзинорм містить екстракт слизової оболонки шлунка, екстракт жовчі, панкреатин і амінокислоти. Подібною дією володіють фестал, ензи- стал, мезим-форте. їх призначають при недостатності секреторної та травної здатності шлунка, при хронічних панкреатитах, гепатитах, холе­циститах.

Лідаза - препарат гіалуронідази, отримують з сім'яників великої рога­тої худоби. Лідаза понижує в'язкість гіалуронової кислоти, розм'якшує і розрихлює тканини, підвищує їх еластичність і розтяжність, активує

-219-

внутрішньотканинний обмін, виділення токсичних продуктів метаболізму, чужорідних речовин.

Препарат застосовують для розм'якшення рубцевої тканини при кон­трактурах і важкорухомості суглобів, при лікуванні рубців після операцій на черевній порожнині і на сухожиллях, при підготовці до шкірно-пластичних операцій.

Ронідаза - препарат гіалуронідази для зовнішнього застосування. За­стосовують також для розм'якшення і розсмоктування рубцевої тканини після опіків, при контрактурах суглобів, при невралгіях.

Пеніциліназа має специфічну здатність інактивувати бензилпеніцилін та інші чутливі до цього ферменту пеніциліни.

Цитохром С отримують шляхом екстракції з тканин серця великої рогатої худоби. Бере участь у процесах тканинного дихання. Залізо, яке міститься в простетичній групі цитохрому С, зворотне, переходить з окисле­ної форми у відновлену, у зв'язку з чим застосування препарату прискорює хід окислювальних процесів.

Антиферментні препарати

Пантрипін і апротшіін отримують з підшлункової залози великої ро­гатої худоби.

Перелік препаратів

- 220 -

АМІНОКИСЛОТИ

Аденозину монофосфат

Механізм дії

Аденозину монофосфат. Аденозин бере участь у регулюванні вуг­леводного обміну, активації в анаеробних умовах ряду ферментів циклу Кребса, підсиленні ресинтезу АТФ при одночасному гальмуванні гліколізу. АМФ, як пуриновий нуклеотид, безпосередньо бере участь у синтезі нук­леїнових кислот і білка, а також здійснює енергетичне забезпечення і біологічну каталізацію.

АМФ в організмі метаболізує до аденозину, але при достатньому рівні внутрішньоклітинного АТФ у клітині, препарат метаболізує до інозинмонофосфату (див. інозин).

Фармакодинаміка

Препарат має капіляророзширюючий, антигіпоксичний, ана-болічний, антиаритмічний ефекти.

У кардіології застосовують для поліпшення периферичного крово­обігу та мікроциркуляції, нормалізації метаболічних процесів у міокарді. При внутрішньовенному введенні справляє антиаритмічну дію.

Інозин Механізм дії

Інозин - нуклеотид, який містить у ролі пуринової основи гіпоксантин. В організмі препарат розщеплюється на рибозу і гіпоксантин,

-224-

дині регенерує з шрофосфорилованою рибозою з утворенням шшпнмонофосфату, який займає певне місце в процесі біосинтезу пурино-иих нуклеотидів в організмі та є попередником для синтезу аденілових і гу­ни ілових ігуклеотидів. У крові утворений з інозину гіпоксантин прони­кає н еритроцити, підвищує в них вміст 2,3-дифосфогліцерату і, таким чи­ном, поліпшує дисоціацію кисню з оксигемоглобіну, що сприяє оксигенації тканин.

Фармакологічні ефекти інозину схожі з аденозином. Застосовується при гострих та хронічних захворюваннях міокарда.

Кислота аденозинтрифосфорна Механізм дії

Після введення в організм препарат підлягає впливу АТФази. Утво­рені метаболіти далі біотрансформуються з утворенням або аденозину (див. Фосфаден), або інозинмонофосфату (див. Рибоксин). Більш низька ак­тивність аденозинтрифосфорної кислоти у порівнянні з фосфаденом або іпозином пояснюється тим, що активних метаболітів при її введенні утво­рюється менше, що пов'язане з більш низькою дозою (20мг). Збільшення дози збільшує частоту побічних реакцій.

Фармакологічні ефекти і показання до застосування аналогічні аде­нозину. АТФ також використовують при розсіяному склерозі, дегенератив­них захворюваннях сітківки.

Триметазидин

Механізм дії

Триметазин підтримує клітинний метаболізм в умовах ішемії, кори­гує порушення транспорту іонів, попереджує дію вільних радикалів.

Фармакодинаміка

Препарат зменшує ступінь внутрішньоклітинного ацидозу, який був викликаний гіпоксією, виявляє антигіпоксичний ефект, нормалізує вміст іонів кальцію в клітинах. Значно зменшує інтенсивність процесів перекис-ного окислення ліпідів у мембранах (антиоксидантний) і вихід креатин-фосфокінази.

Показання до застосування

ЕХС, хвороба Мен'єра, запаморочення судинного генезу.

Фосфокреатин

Механізм дії

За своєю хімічною структурою неотон є аналогом макро-
енергічного ендогенного фосфокреатину, що зумовлює його вплив на
внутрішньоклітинні енергетичні процеси.  Фармакологічні ефекти і по-

казання до застосування схожі з інозитолом.

Застосовується при інтраопераційній ішемії кінцівок, міокарда, ГПМК, а також у спортивній медицині.

8 2-юз                                                  - 225 -

Кокарбоксилаза

Механізм дії

Бере участь у процесі обміну речовин як кофермент, особливо важ­ливу роль відіграє в окислювальному декарбоксилюванні кетокислот, а та-кож у пентозофосфатному шляху окислення глюкози.

Фармакодинаміка

Препарат корегує ацидоз, поліпшує трофічні процеси.

ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ПОЛІПШУЮТЬ ТРОФІКУ ТА ПРОЦЕ­ СИ РЕГЕНЕРАЦІЇ ТКАНИН

Актовегін і солкосерил

Механізм дії

Активують клітинний метаболізм шляхом полегшення транспорту глюкози і кисню, підвищення їх внутрішньоклітинної утилізації, стимулю­ють синтез АТФ.

Фармакодинаміка

Препарати стимулюють регенерацію, сприяють реваскуляції. Сол­косерил має також мембраностабілізуючу та' цитопротекторну дії. Застосо­вується при порушенні мозкового кровообігу, постгіпоксичних станах будь-якого генезу, порушеннях периферичного кровообігу, ангіопатіях, трофічних порушеннях, виразках різного генезу, пролежнях, опіках, пору­шеннях рогівки та склери.

Цитохром С

Механізм дії

Як каталізатор клітинного дихання стимулює окислювальні реакції, активізучи, таким чином, реакції обміну.

Фармакодинаміка

Препарат виявляє антигіпоксичний, цитопротекторний ефекти.

Показання до застосування: гіпоксичний стан різного генезу (от­руєння снодійними, СО, СОг та ін.), порушення мозкового та периферично­го кровообігу, дихальна недостатність, ІХС.

Румалон

Препарат містить екстракт із хрящів молодих тварин і екстракт кісткового мозку. Застосовується при захворюваннях суглобів, які супро­воджуються дегенеративними змінами хрящової тканини суглобів.

Глюкозамін

Механізм дії

Препарат ліквідує дефіцит ендогенного глюкозаміну, бере участь у біосинтезі протеогліканів і гіалуронової кислоти. Сприяє нормальному відкладенню кальцію в кістковій тканині, має хондропротекторнии ефект.

-226-

Чиетосовується при остеоартритах, остеохондрозі, спондильозі, мсріи ртеріїтах.

БІОСТИМУЛЯТОРИ

Механізм дії

Назва "біогенні стимулятори" була вперше запропонована ака­деміком В.П. Філатовим для речовин, що утворюються в тканинах тварин­ного і рослинного походження і здатні при введенні в організм чинити сти­мулюючий вплив і прискорювати процеси регенерації.

Фармакодинаміка біостимуляторів різноманітна. Вони мають про­тизапальну, ранозагоюючу (прискорюють регенерацію) дії. Деякі з них справляють слабкий антисептичний, подразнюючий і розсмоктуючий ефек­ти.

Кожен препарат має свої особливості застосування, які будуть розг­лянуті в їх порівняльній характеристиці.

Екстракт алое рідкий. Сік алое застосовують зовнішньо у вигляді примочок або зрошень при лікуванні гнійних ран, опіків, запальних захво­рювань шкіри.

Біосед посилює процеси обміну і регенерації, має загально-
тонізуючу, протизапальну дії. Застосовують як допоміжний засіб для сти­
муляції обмінних процесів у офтальмологічній, хірургічній (для прискорен­
ня консолідації кісткових переломів, при трофічних і варікозних виразках
гомілки та ін.) і терапевтичній практиці ( при виразковій хворобі шлунка та
дванадцятипалої кишки, гастритах, колітах).
і        Завись плаценти для ін'єкцій - завись подрібненої консервованої

', на холоді плаценти людини в ізотонічному розчині натрію хлориду. Засто-' совують як біогенний стимулятор при різноманітних захворюваннях очей та інших показаннях до застосування біогенних стимуляторів.

Сік каланхое - сік із свіжого листя і зеленої частини стебла рослини каланхое. Має протизапальну дію, сприяє очищенню ран від некротичних тканин, стимулює їх загоєння.

Скловидне тіло - препарат із скловидного тіла очей худоби. Засто­совується для розм'якшення і розсмоктування рубцевої тканини, при опіках великої площі.

Спленін — препарат, який добувають із селезінки великої рогатої худоби. Запропонований для лікування і профілактики токсикозів ранніх строків вагітності.

Солкосерил - екстракт крові великої рогатої худоби. Препарат звільнений від білка, не має антигенних властивостей. Застосовують для поліпшення обмінних процесів і підвищення регенерації тканин при трофічних виразках гомілки, гангрені, пролежнях, опіках, радіаційних ви­разках, при пересадці шкіри. Солкосерил має також мембраностабшізуючу та цитопротекторну дії. Застосовується при порушенні мозкового крово­обігу, постгіпоксичних станах будь-якого генезу, порушеннях периферич­ного кровообігу, ангіопатіях, трофічних порушеннях, виразках різного гене-

зу-

Комбутен - препарат, який добувають із ахілових сухожиль або шматочків шкіри великої рогатої худоби. Застосовують при опіках. Він стимулює репаративні процеси в рані, прискорює ріст грануляції і епіталізацію.

ФіБС - біогенний препарат з вітгону лиманної грязі, містить коричну кислоту і кумарини. Застосовують для лікування кон'юнктивітів, кератитів,

8*

-227-

помутніння скловидного тіла, артритів, радикулітів, міалгії та інших захво­рювань.

Антикоагулянти непрямої дії

Етилбіскумацетат дає максимальний ефект через 18-24 години після вживання. Виводиться нирками повільно, протягом 48 годин. Ліку­вання курсове, скасування препарату поступове.

Аценокумарол менш кумулює, ніж етилбіскумацетат.

Феніндіон знижує зсідання крові через 8-10 годин після введення, кумулює сильніше, ніж етилбіскумацетат.

Активатори фібринолізу Стрептокіназа застосовується для поновлення прохідності крово­носних судин (особливо при свіжих тромбах). Має здатність проникати всередину тромба і активувати там процес фібринолізу.

Альтеплаза. У порівнянні з іншими фібринолітиками альтеплаза діє на тромб більш вибірково. Препарат має короткий період напіввиведення, не наділений антигенними властивостями, що дозволяє використовувати його повторно.

ФібринолЬин - натуральний компонент протизсідальної системи крові, який розчиняє нитки фібрину. Викликає тільки зовнішній лізис тром­ба (переважно у венах, тому що швидко інактивується антиплазміном). Препарат добувають з плазми крові людини.

Антиагреганти Дипіридамол стимулює синтез простацикліну, інгібує агрегацію й адгезію тромбоцитів, розширює судини. Поєднання властивостей вазодиля-тації та гальмування прилипання тромбоцитів до стінок судин дозволяє з успіхом застосовувати цей препарат для лікування внутрішньосудинної гі-перкоагуляції.

Тиклопідин (тиклід) у хворих з тромбоемболічним інсультом зни­жує ризик вторинних інсультів, інфаркту міокарда і смертність від серцево-

-250-

і'ущішшх захворювань, є вибірним антиагрегантом, сильнішим за ацетил-ііі і м ці и іону кислоту.

Клопідогрел (плавікс) є селективним інгібітором агрегації тромбо­ни і in. He впливає на активність фосфодіестерази. Препарат необоротньо іміімос к АДФ на тромбоциті, тому агрегація тромбоцитів і час кровотечі ттсртасться до вихідного рівня через 7 днів після припинення вживання піілніксу. Використовується для профілактики ішемічних порушень у хво­рих і іа атеросклероз.

Кислота ацетилсаліцилова інгібує циклооксигеназу всередині і ромбоцита. Циклооксигеназа сприяє синтезу тромбоксану і простацикліну. 11 ід штливом ацетилсаліцилової кислоти пригнічується синтез тромбоксану, меншою мірою - синтез простацикліну. У людей похилого віку в усіх дозах кислота ацетилсаліцилова подовжує час зсідання крові.

Кардацет є комбінацією анаприліну та ацетилсаліцилової кислоти, молодіє високою біодоступністю.

Індобуфен не впливає на фактори зсідання крові, час кровотечі де­кілька збільшує.

Тірпрлік ппепапатій

-251-

ЗАСОБИ, ЩО ПІДВИЩУЮТЬ ЗСІДАННЯ КРОВІ

Засоби, що підвищують зсідання крові, гемостатичні або анти-геморагічні засоби, сприяють зупинці кровотечі при місцевому застосуванні або шляхом резорбтивної дії.

_______________ Фармакомаркетинг______________________________

___________ Класифікація та препарати__

Механізм дії

Інгібітори фібринолЬу блокують активатори плазміногену й частко-/ во дію плазміну, що призводить до пригнічення фібринолізу; пригнічують /  кінінові системи, хімотрипсин та а-хімотрипсин.

' Ч       Гемостатичні засоби є природними компонентами системи згор-

тання крові.

Етамзилат пригнічує розщеплення мукополісахаридів судинної стінки, що призводить до підвищення резистентності капілярів та зменшує їх проникність, активізує утворення нових тромбоцитів та вихід їх з депо, сприяє повільному утворенню тромбопластину.

Коагулянти синтетичного, тваринного й рослинного походжен­ ня зменшують проникність судинної стінки. Желатиноль підвищує в'яз­кість крові.

Фармакодинаміка

Гемостатичний ефект: зупинка або зменшення кровотечі. Коагулянти рослинного походження та транексамова кислота

мають слабку протизапальну дію.

Показання до застосування та взаємозамінність

Гострий фібриноліз, тромбоцитопенія (інгібітори фібринолізу). Ви­разкові та післяпологові кровотечі (амінокапронова кислота, транексамова кислота); гострий панкреатит (амінокапронова кислота).

Місцеві (носові кровотечі, тонзилектомія, екстракція зубів та ін.), фібринолітичні кровотечі (інгібітори фібринолізу).

- 252 -

Масивні кровотечі в хірургії, акушерстві, травматології, пов^чязані з дрфішпом фібриногену (фібриноген), протромбіну (кальцію хлорид, иіічц'од, дицинон, тромбш).

Усі види хронічних кровотеч: капілярні й паренхіматозні (етамзи-ііи і, і ромбії і, губка гемостатична, карбазохром).

1 еморагічні діатези, носові й маточні кровотечі (етамзилат, желати-иищ., карбазохром, трава водяного перцю, лист кропиви).

Побічна дія

При застосуванні амінокапронової кислоти, етамзилату можливі іпііііморочення, нудота, діарея, артеріальна гіпотензія, аритмії, катаральні шишці верхніх дихальних шляхів.

При застосуванні транексамової кислоти - постін'єкційні тром-ііифлебіти.

При застосуванніменад'юну - тромбоемболія, підвищеня згортання і> | н ті, гемолітична хвороба новонароджених.

Протипоказання

Протипоказаннями до застосування інгібіторів фібринолізу є схильність до тромбозів з емболіями, захворювання нирок, вагітність.

Фібриноген протипоказаний при підвищеному згортанні крові, інфаркті міокарда.

Губка гемостатична протипоказана при кровотечі великих судин, 11 \ j ікшценій чутливості до фурациліну та інших нітрофуранів.

Етамзилат протипоказаний при порфірії.

Фармакобезпека

Кислоту амінокапронову потрібно вводити під контролем коагуло-і рами.

Розчин транексамової кислоти не слід змішувати в одному шприці з розчинами, які містять пеніцилін, з препаратами крові.

Етамзилат не слід змішувати в одному шприці з іншими препарата­ми.

Розчин тромбіну не можна вводити внутрішньосудинно та ішутрішньом'язово. Застосовують тільки місцево на рану.

Розчин фібриногену використовують протягом години.

Після іди приймають кальцію хлорид.

Порівняльна характеристика

Амінокапронова кислота - синтетичний препарат, чинить крово-зупинну дію при кровотечах, пов'язаних з гострим фібринолізом.

Транексамова кислота крім гемостатичної дії має протиалергічну та протизапальну.

Амінометилбензойна кислота в порівнянні з кислотою амінокапроновою більш активна.

Фібриноген - стерильна фракція плазми крові людини, застосову­ється внутрішньовенно крапельно.

Кальцію хлорид бере участь у трьох фазах прокоагуляції: стимулює утворення тромбопластину, перетворення протромбіну на тромбін, поліме­ризацію фібрину. Зменшує проникність стінки кровоносних судин.

Вітамін К і його синтетичний аналог вікасол. Міжнародна назва Менадіон.

Менадіон необхідний для синтезу в печінці протромбіну та інших факторів зсідання крові (VI, VII, X, XI). Ефект розвивається повільно - че­рез 12-18 годин після введення. Жиророзчинні вітаміни К] і К₂ активніші за

-253-

синтетичний водорозчинний віт. К₃ (вікасол). Препарат призначають перо-рально, внутрішньом'язово, внутрішньовенно.

Етамзилат нормалізує проникність судинної стінки, поліпшує мі-кроциркуляцію, має гемостатичну дію. Застосовують внутрішньовенно і внутрішньом'язово для профілактики і зупинки капілярних кровотеч.

Тромбін (порошок) застосовують для зупинки місцевої кровотечі при операціях на печінку, нирки.

Губка гемостатична виявляє гемостатичну та антисептичну дії, стимулює регенерацію тканин.

Карбазохром застосовується місцево при капілярних кровотечах. Лист кропиви застосовують у вигляді настою при легеневих, ниркових, маткових та кишкових кровотечах.

Крім цих препаратів, підвищує зсідання крові асковіт, кислота ас­корбінова, рутин.

_______________ Перелік препаратів_______________

АНТИБЛАСТОМНІ ЗАСОБИ

Проблема профілактики й лікування злоякісних новоутворень є під сучасну пору однією з найважливійших у біології та медицині. Це зумовле­но ростом захворювань і смертністю від пухлин в усіх країнах світу. Згідно зі статистичними даними, кожен останній рік від злоякісних новоутворень вмирає більше 2 млн. осіб. Сьогодні в Україні злоякісні пухлини посідають друге місце серед причин смерті населення.

-262-

Чаї млі.невизнаними методами лікування онкологічних хворих є хі-|»V|iii4fic шручання та променева терапія. Але незадоволення наслідками мн іін'уііаіііія цих методів змушує шукати нових шляхів та засобів лікування IIVMIMH, які могли б використовуватись у тих випадках, коли операція й Променева терапія неможливі через поширеність патологічного процесу. У їй >і іку і цим близько 40 років тому з'явився новий напрям в онкології -КІмкиерапія, яка спочатку мала емпіричний характер, без серйозних теоре-інчіїих і наукових обгрунтувань. Під хіміотерапією пухлин розуміють за-і'іік'оііупаїїня специфічних речовин синтетичного та природного похо-Л*піпя, дія яких була б вибірково спрямована на пухлинний процес і не ви-ь її і та на б ушкодження нормальних тканин організму.

Треба підкреслити, що проблема протипухлинної терапії докорінно від-I и и їж і і.ся від проблеми хіміотерапіі при інфекціях, а саме: І Інфекційний агент біологічно чужорідний для господаря, його метабо­лічні процеси настільки далекі від метаболічних процесів, які відбува­ються у клітинах господаря, що за допомогою хіміотерапевтичних за­собів при інфекціях можна вибірково діяти на них, не діючи на сам І макроорганізм. Такої чіткої різниці в метаболізмі здорових і злоякісно і іерероджених клітин виявити не вдалось. Протираковим засобам бра-! кує специфічності протимікробних засобів, і вони відрізняються більш ! вузькою терапевтичною дією. }2. При інфекційних захворюваннях організм завдяки захисним системам (антитілам, фагоцитозу та іншим) підвищує ефективність хіміотерапе­втичних засобів. Система імунітету при злоякісних новоутвореннях не така ефективна, тому протипухлинні препарати доводиться застосову­вати в дозах, які руйнують злоякісні клітини. Як правило, цього досяг­ти неможливо, оскільки на сьогодні антибластомні препарати не ма­ють достатньої специфічності і тому виявляють високу токсичність щодо тканин організму в цілому. У зв'язку з цим, навіть при задовіль­них (спочатку) результатах лікування завжди залишається імовірність рецидиву захворювання. 3. Пухлинні клітини можуть набувати резистентності до хіміопрепаратів. Можливо, ідеальним способом впливу на злоякісні новоутворення бу­ла б зміна чи усунення факторів, які є пусковим механізмом підтримки метаболічних процесів, що допомагають перетворенню нормальних клітин у злоякісні. На жаль, не існує визначених даних, на основі яких можна було б відрізнити нормальні клітини від злоякісних на різних етапах утворення пухлин. У зв'язку з цим усі протипухлинні засоби, що існують на сьогодні, є, за деяким винятком, засобами паліативного характеру, а основним методом лікування залишається хірургічний у поєднанні з хіміотерапією і без неї.

Фармакомаркетинг

-263-

Класифікація і препарати

У цій класифікації наведені засоби, найчастіше використовувані в онколо­гії та достатньо вивчені в клініці.

- 264 -

МеханЬм дії

Алкілувальні засоби - це азотисті іприти, механізм дії яких ікшЧганий з передачею алкільного радикала рецептору іншої молекули. Миічжоспроможні реакційно четвертинні амонієві похідні реагують (шікілуїоть) з такими фізіологічно важливими групами клітинних молекул, мк аміни, сульфгідрильні, гідроксильні, фосфатні, у результаті чого останні нтрачають можливість брати участь у звичайних метаболічних процесах. Крім того, алкілувальні засоби, будучи нуклеофільними, реагують з осно-ііііми нуклеїнових кислот і порушують синтез ДНК, сприяють утворенню і ісрсхресних зв'язків між нитками ДНК, які перебувають у стані спокою, та у клітинах, що діляться. При цьому порушується реплікація клітин, пригнічується здатність пухлинних клітин до поділу. Алкілювання її функцій у процесах реплікації та транскрипції, що викликає мітотичні бло­ці і, незбалансований ріст та загибель клітин.

 і

і

Хімічні речовини, що беруть участь у метаболізмі клітин, називають­ся метаболітами. Хімічно схожі з ними речовини, які блокують дію мета­болітів, є антиметаболітами. За хімічною будовою засоби цієї групи є структурними аналогами амінокислот, пуринових і піримідинових основ, тобто попередників нуклеїнових кислот, кислоти фолієвої, вітамінів, гор­монів. Механізм дії останніх полягає в їх здатності вступати в конкурентні зв'язки з близькими за будовою метаболітами організму, що знижує актив­ність життєво важливих біохімічних процесів у клітині. Таким чином, ан-

- 265 -

її;

тиметаболіти стають для клітин речовиною метаболічно неактивною або навіть токсичною. Цей процес іноді називають «летальним синтезом». Вони діють як псевдометаболіти. Враховуючи значну роль тимідилатсинтетази в обміні нуклеїнових кислот, створено препарат томудекс (ралтитрексед), прямий та специфічний інгібітор тимідилатсинтетази.

Дія алкалоїдів пояснюється їх здатністю блокувати мітоз клітин у фазі метафази і знижувати синтез ДНК. За механізмом дії їх можна віднести до каріоішастичних отрут. З рослини Camtothecana acuminata вперше одер­жані камптотецини - іринотекан (кампто) і топотекан. За механізмом дії во­ни є інгібіторами топоізомерази І, яка бере участь у синтезі ДНК і забезпе­чує її репарацію при пошкодженні. Кампто може сьогодні вважатися одним з найбільш ефективних препаратів для лікування поширеного колоректаль-ного раку, який до сьогоднішнього часу вважався малочутливим до хіміоте­рапії. Інгібіторами топоізомерази II є похідні подофілотоксинів - теніпозид та етопозид. Для них характерно гальмування вступу клітин у мітоз.

Механізм дії гормональних та антигормональннх препаратів по­лягає у створенні комплексів з одноіменними рецепторами, проникненні в ядра клітин, зв'язуванні з хроматином і порушенні синтезу нуклеїнових ки­слот у клітинах - мішенях (чутливих до цього гормону).

Протипухлинні антибіотики створюють стійкі комплекси з ДНК клітин, що призводить до порушення ДНК - залежного синтезу РНК, меха­нізм їх дії пов'язаний з інтеркаляцією ДНК, гальмуванням топоізомерази П, формуванням вільних радикалів, звідси інша назва цих препаратів - межка-ланти. Практично всі антибіотики у своїй структурі містять ті чи інші амі-ноцукри, що й зумовлює їх виразний нуклеофільний ефект, очевидно, за ра­хунок аміногрупи.

Інгібітори топоізомерази інгібують фермент ДНК - гіразу, що по­рушує функцію ДНК і відповідно синтез РНК.

Фармакодинаміка

Фармакодинаміка алкілувальних засобів найбільш демонстративна й характерна практично для всіх груп протипухлинних препаратів. Вона включає в себе цитотоксичну, цитостатичну та імунодепресивну дію.

Цитотоксична дія. Лікарські речовини цієї групи порушують ядра клітин, що ростуть і діляться. Система кровотворення є високочутливою до цих препаратів. Вони викликають лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, а в токсичних дозах - аплазію кісткового мозку.

Під їх дією припиняється мітоз, починається пікноз, фрагментація ядер і десквамація епітелію, що супроводжується утворенням виразок, по­рушуються волосяні фолікули і розвивається алопеція. У чоловіків порушу­ється сперматогенез, а у жінок може виникнути амінорея.

Цитостатична дія, як правило, попереджує цитотоксичну і прояв­ляється у затримці росту клітин. Цьому, до певної міри, сприяє порушений синтез ДНК.

Імунодепресиепа дія. Алкілувальні засоби пригнічують продукцію антитіл і, відповідно, імунну відповідь.

Фармакодинаміка антиметаболітів є аналогічною до алкілуючих сполук і виявляється, в основному, в інгібуючому впливі на еритро- та міє-лопоез і пригніченні проліферації клітин епітелію шлунково-кишкового тракту і бронхів. Крім того, антиметаболіти інгібують деякі імунні реакції.

Гормональні та антигормональиі препарати пригнічують: вироблення гіпофізарних гонадотропінів, що призводить до гальмування синтезу естрогенів (гестагени); ріст гормонозалежних пухлин у тканинах-мішенях (естрогени, андрогени);

-266-

іирмоіісіштезуючу функцію яєчок та яєчників (тобто викликають фармако-

іі..... їїіу кастрацію) (агоністи лютеїнізуючого гормону);

іімипіігсз гормонів надниркових залоз (інгібітори біосинтезу гормонів над­ниркових залоз).

Дня них властиві такі фармакологічні ефекти: антиандрогенний (ест­рогени, антиандрогени); андрогенний (андрогени); естрогенний (естрогени); ипшестрогенний (гестагени, антиестрогени, інгібітори біосинтезу гормонів ішдииркових залоз).

Для протипухлинних антибіотиків властиві такі ефекти: цитоста-шчііпй, цитотоксичний, антимікробний (актиноміцини, антрацикліни), а дня інгібіторів топоізомерази І - імунодепресивний. На відміну від протимі-к| юбиих антибіотиків, їм властива висока токсичність для людини.

Показання до застосування та взаємозамінність

Лейкози: хлоретиламіни (крім новембіхіну та мелфалану), етиленімі-пп (крім бензотефу, імісофу), ефіри дисульфонових кислот, нітрозометил-іч'човина, метотрексат, меркаптопурин, фопурин, тіогуанін, цитарабін, флу-дарабіну фосфат, вінкалкалоїди (крім вінорельбіну), подофілотоксини (крім і юдофіліну), мітоміцин, антрацикліни (крім карміноміцину).

Рак матки: іфосфамід, циклофосфамід, металоорганічні сполуки (крім оксаліплатину), метотрексат, меркаптопурин, фторурацил, УФТ, вшк-ристин, гестагени, антиестрогени, тестостерону прогаонат, актиноміцини (крім стрептозоцину), доксорубіцин, епірубіцин, іринотекан.

Рак шлунку: ломустин, кармустин, цисплатин, фторафур, фторура­цил, етопозид, етопозиду фосфат, актиноміцини (крім стрептозоцину), док­сорубіцин, іринотекан.

Рак молочної залози: іфосфамід, допан, мелфалан, циклофосфамід, тіофосфамід, бензотеф, ломустин, цисплатин, метотрексат, едатрексат, фто­рафур, фторурацил, вінкалкалоїди, таксани (крім колхаміну), гестагени, хлортрианізен, антиестрогени, андрогени, аміноглютетимід, мітоміцин, до­ксорубіцин, мітоксантрон, карміноміцин.

Рак легенів (іфосфамід, новембіхін, циклофосфамід, тіофосфамід, ломустин, німустин, нітрозометилсечовина, металоорганічні сполуки (крім оксаліплатину), метотрексат, едатрексат, гемцитабін, фторурацил, вінкалка­лоїди, подофілотоксини (крім подофіліну), таксани (крім колхаміну), міто­міцин, блеоміцин, антрацикліни (крім рубоміцину), інгібітори топоізомера­зи І).

Лімфогранулематоз: хлоретиламіни (крім іфосфаміду і мелфалану), тіофосфамід, ломустин, кармустин, нітрозометилсечовина, цисплатин, ци­тарабін, етопозид, вінбластин, вінкристин, етопозиду фосфат, дактиномі-цин, блеоміцин, доксорубіцин, карміноміцин.

Пухлини головного мозку: мелфалан, похідні нітрозосечовини, фто­рафур, вінбластин, вінкристин, теніпозид, блеоміцин, стрептозин, мітоксан­трон, епірубіцин, інгібітори топоізомерази І.

Меланома: мелфалан, похідні нітрозосечовини, вінкристин, віндезин, дактиноміцин.

Рак прямої та товстої кишки, колоректальна карцинома: оксаліпла-тин (елоксатин), метотрексат, фторафур, фторурацил, вінкристин, актино­міцини (крім дактиноміцину), іринотекан.

Рак стравоходу: німустин, метотрексат, віндезин, подофілін, блеомі­цин.

Рак статевого члена: блеоміцин.

Рак щитоподібної залози: мелфалан, блеоміцин, доксорубіцин.

Еритремія: іміфос.

-267-

!

Рак яєчників: хлоретиламіни (крім долану та новембіхіну), бензотеф, фотрин, металоорганічні сполуки (крім оксаліплатину), метотрексат, фто рурацил, УФТ, вінбластин, вінкристин, таксани (крім колхаміну), гестагенм, антиестрогени, тестостерону пропіонат, дактиноміцин, блеоміцин, доксору біцин.

Рак простати: циклофосфамід, цисплатин, метотрексат, фторурацил, естрогени, антиестрогени, антиандрогени, агоністи лютеїнізуючого гормо ну, інгібітори біосинтезу гормонів надниркових залоз, блеоміцин, доксору бщин;

Саркома: хлоретиламіни (крім долану та лофеналу), тіофосфамід, ка-рмустин, цисплатин, метотрексат, вінкалкалоіди (крім вінорельбіну), етопо-зид, етопозиду фосфат, дактиноміцин, блеоміцин, доксорубіцин, карміномі-цин.

Рак сечового міхура: циклофосфамід, тіофосфамід, металоорганічні сполуки (крім оксаліплатину), метотрексат, фторурацил, вінбластин, вінк­ристин, подофілотоксини (крім подофіліну), мітоміцин, доксорубіцин).

Рак шкіри: колхамін, блеоміцин, стрептозоцин, мітоксантрон.

Рак підшлункової залози: іфосфамід, гемцитабін, фторурацил, міто­міцин, стрептозоцин, доксорубіцин.

Рак печінки: кармустин, метотрексат, фторурацил, антрацикліни (крім епірубіцину і карміноміцину).

Рак яєчка: іфосфамід, мелфалан, хлорамбуцил, циклофосфамід, ме­талоорганічні сполуки, метотрексат, вінбластин, етопозид, етопозиду фос­фат, дактиноміцин, блеоміцин.

Рак нирки, нефробластома: циклофосфамід, ломустин, метотрексат, вінбластин, вінкристин, етопозиду фосфат, дактиноміцин, блеоміцин, док­сорубіцин, епірубіцин, рубоміцин.

Рак голови, шиї: металоорганічні сполуки, метотрексат, фторурацил, вікалколоіди (крім вінорельбіну), доцетаксел, мітоміцин, блеоміцин, доксо­рубіцин, топотекан.

Рак кори надниркових залоз: цисплатин, аміноглютемід, хлодитан.

Пухлина Юінга: іфосфамід, циклофосфамід, вінкристин, етопозид, етопозиду фосфат, дактиноміцин, рубоміцин.

Мієломна хвороба: мелфалан, циклофосфамід, ломустин, кармустин, метотрексат, вінкристин, доксорубіцин.

Таблиця 19 Основні показання до застосування антибластомних препаратів

- 268 -

Принципи хіміотерапії пухлин

І Нпкорисгання курсового лікування. Є декілька його варіантів:

£) 0t11 и і < >м і ся ч не застосування малих доз аж до виникнення ремісії;

fl) іч )|«11 кочасні курси з частим застосуванням великих доз;

НІ іі.'іііо|кповє введення дуже великої дози препарату.

' Майже всі цитостатичні засоби впливають на реплікацію клітин, тому доцільно застосовувати комбінацію лікарських засобів, що мають різні механізми та забезпечують більш високу ефективність у комбінації.

і Хіміотерапію потрібно застосовувати як доповнення до загальновизна­них методів лікування: хірургічного й променевого. Самостійно анти-(шастомні засоби використовують при злоякісних захворюваннях крові і ;і кровотворних органів.

■і Щоразу при введенні препарату піне певна кількість ракових клітин, тому хіміотерапевтичні засоби стають більш ефективними, коли після настання ремісії лікування продовжують, можливо, навіть із застосуван­ням іншого препарату.

• Термінове лікування необхідно проводити при швидко прогресуючих захворюваннях: гострих лейкозах, саркомах, меланомах.

ь Хіміотерапевтичні засоби необхідно застосовувати суворо за призна­ченням лікаря і показанням, залежно від виду злоякісного новоутворен­ня, наявності метастазів, загального стану хворого.

Побічна дія

Нудота: алкілувальні засоби, антиметаболіти, алкалоїди, гестагени, ііптиестрогени, антиандрогени, агоністи лютеїнізуючого гормону, дактино-міцин, стрептозоцин, доксорубіцин, мітоксантрон, рубоміцин, карміномі-цпн, іринотекан, оксаліплатин.

Втрата апетиту, блювання, діарея: алкілувальні засоби, антиметабо-ніти, алкалоїди.

Стоматит: мелфалан, хлорамбуцил, циклофосфамід, тіофосфамід, похідні нітрозосечовини, карбоплатин, антиметаболіти (крім фопурину), алкалоїди (крім вінорельбіну).

Пригнічення функції кісткового мозку: допан, мелфалан, хлорамбу­цил, тіофосфамід, мієлосан, ломустин, кармустин, нітрозометилсечовина, цисплатин, меркаптопурин, тіогуанін, цитарабін, фторурацил, дактиномі-і иін, мітоміцин.

Нефропатія: іфосфамід, мелфалан, хлорамбуцил, циклофосфамід, мі­єлосан, метотрексат, меркаптопурин, тіогуанін, цитарабін, вшбластин, вінк-ристин, рубоміцин.

Міалгії: таксани, крім колхаміну.

Нейропатії: карбоплатин, вінкристин, вінорельбін, оксаліплатин (елоксатин).

Бронхоспазм: гемцитабін.

Гшерпігментація шкіри: німустин, дактиноміцин.

Флебіти: кармустин.

Геморагічний цистит: іфосфамід, циклофосфамід.

Затримка рідини: гестагени, естрогени, антиандрогени.

Підвищення зсідання крові: гестагени, естрогени.

Припливи: кармустин, антиандрогени, агоністи лютеїнізуючого гор­мону, амшоглютетимід, блеоміцин.

Вірилізація - гірсутизм, зміна голосу, акне: андрогени.

Збільшення ваги: гестагени.

Гінекомастія: гестагени, естрогени, антиадрогени.

Маткові кровотечі: естрогени, антиандрогени, андрогени.

Гіперкальціємія: естрогени, антиандрогени.

-269-

Кардіотоксичність: циклофосфамід, антрациклш, гемцитабш, доксо-рубіцин.

Виразкові ураження ШКТ: метотрексат, фторурацил, дактиноміцин, блеоміпин, доксорубіцин, мітоксантрон, рубоміцин.

Діарея: іринотекан.

Гепатотоксичність: метотрексат, меркаптопурин, тамоксифен, анти-андрогени (крім нілутаміду), дактиноміцин,

Мієлосупресія: новемхімбін, фопурин, фторафур, дактиноміцин, мі-томіцин, мітоксантрон, рубоміцин, карміноміцин, іринотекан.

Гіперглікемія: стрептозоцин.

Гарячка: блеоміцин, мітоксантрон, іринотекан.

Алопеція: дактиноміцин, доксорубіцин, антрацикліни (крім доксору-біцину і карміноміцину), іринотекан.

Протипоказання

Метотрексат протипоказаний при вагітності, недостатності нирок, печінки, порушенні гемопоезу.

Протипоказаннями до застосування похідних хлоретиламину є тер­мінальна стадія захворювання.

Меркаптопурин, фопурин не треба використовувати при лейкопе­нії, тромбоцитопенії, при захворюваннях нирок, печінки, при вагітності.

Цитостатичні засоби, як правило, протипоказані при вагітності, тому що вони можуть викликати спонтанний аборт або порушення розвит­ку плоду.

Головний недолік меркаптопурину - здатність викликати достатньо швидкий розвиток лікарської резистентності пухлинних тканин при повтор­них курсах лікування.

Бусульфан протипоказаний при гострому лейкозі, алейкемічної та сублейкемічної формах хронічного лейкозу.

Цисплатин, карбоплатин, оксаліплатин (елоксатин) не треба ви­користовувати при порушеннях функції нирок і печінки, пригніченнях кіст-ковомозкового кровотворення, виразковій хворобі шлунка та дванадцяти­палої кишки, при вагітності та лактації.

Для антибластомпих антибіотиків характерна висока тропність до міокарда.

В алкалоїдів же відзначається висока тропність до слизових шлунко­во-кишкового тракту, нервової системи.

Алкалоїди протипоказані при пригніченні кровотворної системи, го­стрих кишково-шлункових захворюваннях і виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, у термінальній стадії захворювання.

Хлорамбуцил, фторурацил протипоказані при тяжких захворюван­нях печінки та нирок, гострих захворюваннях шлунково-кишкового тракту, беспоеередньо після застосування інших протипухлинних препаратів і про­меневої терапії, при вираженій лейкопенії, тромбоцитопенії і анемії, пов'язаних із розвитком злоякісного процесу.

Циклофосфамід, нітрозометилсечовина - при анемії, кахексії, тя­жких захворюваннях серця, печінки і нирок, у термінальних стадіях хворо­би.

Похідні нітрозосечовини - при порушеннях кровотвору, вагітності, лактації.

Протипоказаннями до застосування тіофосфаміду, фторафуру при хронічних лейкозах є алейкічні форми захворювання, тромбоцитопенія, ви­ражена анемія.

-270-

Фармакобезпека

У більшості випадків антибластомні засоби застосовують у таких до'іих, що побічні ефекти їх дуже виражені та вимагають ретельного конт­ролю. Постійно необхідно контролювати стан органів кровотворення, печі­нки, нирок, серцево-судинної системи.

Треба запобігати одночасному призначенню мелфалану і налідиксо-иої кислоти.

Мієлобромол не рекомендують комбінувати з іншими протипухлин­ними препаратами та променевою терапією.

Карбоплатші не можна призначати з препаратами, що мають мієло-деі іресивну, нефро- і нейротоксичну дії.

Оксаліплатин (елоксатин) не застосовується у дітей.

Клінічна ефективність цитарабіну лімітується його швидким деза-м і і іуванням в організмі.

Вінбластин не слід змішувати в одному шприці з препаратами, рі І розчину яких виходить за межі 3,5-5.

Розчин вінкристипу несумісний в одному об'ємі з розчином фуро-ссміду через появу осаду.

Токсичну дію метотрексату можна ліквідувати чи зменшити вве­денням лейковорину (антидот метотрексату).

Розчин німустину, етопозиду, мітоксантрону не можна змішувати її одному шприці з розчинами інших препаратів.

Фосфестрол не можна змішувати з розчинами, що містять солі кальцію чи магнію.

Епірубіиин несумісний із розчином гепарину, іншими протипухлин­ними засобами.

Постійними фармакологічними ефектами алкілувальних речовин є їх холінолітична та адренолітична дії, а також виражені протизапальна і протигістамінна дії.

Після їди призначають допан, лофенал.

Порівняльна характеристика препаратів

Іфосфамід швидко всмоктується, добре сприймається, має високу протипухлинну активність. Часто застосовується при комплексній терапії.

Хлоретиламіноурацил (допан) за хімічною будовою і дією близь­кий до ембіхіну, але застосовується тільки внутрішньо.

Лофенал менш, ніж інші протипухлинні препарати, пригнічує про­цес кровотворення.

Новембіхін на сьогодні, головним чином, використовується у ком­плексній терапії лімфогранулематозу.

Мелфалан має широкий спректр протипухлинної дії.

Хлорамбуцил у терапевтичних дозах більш вибірково діє на лімфоідну тканину, ніж на гранулоцити. Може викликати незворотню мієлосупресію.

Циклофосфамід більш м'яко, ніж інші протипухлинні препарати, впливає на тромбоцитопоез.

Тіофосфамід — застосування препарату сприяє зменшенню кількості рецидивів і метастазів після радикальної мастоектомії.

Бензотеф суттєво не відрізняється від інших сполук, що містять групи етиленіміну.

Іміфос. У деяких хворих спостерігається рефрактерність до препара­ту.

Фосфемід доцільно комбінувати з кортикостероїдами, що дозволяє зменшити його дозу.

-271 -

Фотретамін має протилейкозну активність. Пригнічує гранулоци-топоез та, меншою мірою, еритро- і тромбоцитопоез.

Мітобронітол застосовується при хронічному мієлолейкозі, актив­ний при стійкості до бусульфану.

Бусульфан вибірково пригнічує гранулоцитопоез. Виникає рези-стентість до препарату, що знижує ефективність лікування.

Ломустин, кармустип, німустин, фотемустип легко проникають через гематоенцефалічний бартер.

Нітрозометилсечовину потрібно вводити суворо в/в, при потрап­лянні під шкіру можливе виникнення некрозу, пігментація шкіри. За раху­нок високої лшофільності та розчинності в ліпідах препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр та застосовується в лікуванні злоякісних пухлин головного мозку та метастазів у мозок пухлин інших локалізацій.

В сьогоднішній час препарати платини є базисними в терапії багать­ох солідних пухлин. Перший з них - цисплатин поряд з високою протипух­линною активністю володіє вираженою емітогенною активністю та нефро-токсичністю. Спроби знизити ці побічні ефекти привели до створення но­вих похідних платини - карбогшатин, циклоплатин, оксаліплатин, у яких суттєво знижена нефротоксичність, яле з'явились мієлосупресивні власти­вості (карбоплатин, циклоплатин) та нейротоксичність (оксаліплатин).

Цисплатин швидко проникає в органи й тканини, не проходить крізь ГЕБ. Викликає регресію первинних пухлин і метастазів. При внутрішньому застосуванні неефективний.

Карбоплатин за механізмом дії схожий з цисплатином, але менш ото-, нефро- і нейротоксичний, більш виражено пригнічує кровотворення.

Оксаліплатин (елоксатин) є препаратом першого вибору при мета-стазуючому колоректальному раку. Використовується як у монотерапії, так і в комбінації з похідними фторопіримідину.

Метотрексат є структурним аналогом кислоти фолієвої, переш­коджає перетворенню її на тетрагідрофолієву, яка бере участь у метаболізмі й репродукції клітин. Має імунодепресивну дію. Може застосовуватись для лікування тяжких форм псоріазу.

Меркаптопурин має пролонговану дію, використовується 1 раз на добу.

Фопурин виражено пригнічує лейкозний процес.

Тіогуанін особливо ефективний у поєднанні з цитарабіном і преднізолоном при комбінованій терапії лейкозів.

Цитарабіном проводять «високодозову» терапію.

Гемцитабін активний на пізніх стадіях раку молочної залози, прос­тати, яєчників, нирок, підшлункової залози.

Фторурацил високо токсичний, пригнічує функцію кісткового моз­ку. Фторурацил є конкурентним інгібітором тимідилатсинтетази. Він дос­татньо швидко інактивується ферментом дегідротимідин дегідрогеназою та підтримка його концентрації в крові потребує тривалих внутрішньовенних інфузій.

Фторафур у порівнянні з фторурацилом краще сприймається хво­рими. Значно переважає фторурацил за ефективністю і спектром протипух­линної дії. Має меншу токсичність.

Флударабіну фосфат, на відміну від цитарабіну, не пділягає де­замінуванню та перетворюється під впливом дезоксицититкінази в актив­ний метаболіт, що інгібує синтез ДРІК.

УФТ. Комплексний пероральний препарат, що містить фторафур та урацил у співвідношенні 1 : 4. Цей препарат підвищує час циркуляції фто-рурацилу в крові за рахунок зв'язування урацилом ферменту, який інакти-вує фторурацил. Урацил, який входить до складу препарату, збільшує три­валість дії фторафуру.

-272-

Іііпбластин ефективний у разі резистентності до інших цитоста-

IIUIII .

Ііінкристин є препаратом першого вибору для моно- і комплексної і фаі і її гострого лейкозу.

Вінорельбін за фармакологічною дією схожий з вінкристином і шиішастином.

Віпдезин ефективний при гострому дитячому лейкозі, резистентному до іншій лікарських засобів.

Етопозид викликає апопецію рідше за інші протипухлинні препара-ш.

Теніпозид за фармакологічною дією схожий з етопозидом.

Колхамін застосовується, головним чином, при злоякісних захворю-ііаніїях шкіри. Має каріопластичну дію, пригнічує лейко- та лімфопоез, ан-німі котично активний.

Подофілін блокує мітози на стадії метафази, дією нагадуючи колхіцин.

Паклішаксел має унікальний механізм дії, ефективний при раку мечників.

Доцетаксел схожий на паклітаксел. Добре сприймається пацієнтами дитячого віку.

Мегестрол рекомендують при анорексії та кахексії в онкологічних хнорих і хворих на СНІД.

Медроксипрогестерону ацетат застосовується як протипухлинний засіб при гормонозалежних пухлинах.

Гесторону капроат має пролонговану гестагенну активність.

Поліестрадіолу фосфат діє пролонговано, застосовується як під­гримуюча терапія після використання швидкодіючих препаратів.

Фосфестрол є специфічним засобом для лікування всіх стадій раку простати, чутливого до естрогенних препаратів.

ХлортріанЬен ефективний при внутрішньому застосуванні. У порівнянні з іншими синтетичними естрогенними препаратами діє більш 'іривало.

Діетилстшьбестрол у зв'язку з побічними явищами використову­ється обмежено.

Етинілестрадіол є одним з найбільш активних естрогенних препа­ратів. Ефективний при внутрішньому застосуванні, добре переноситься.

Тамоксифен - найбільш поширений сучасний антиестроген. Швидко всмоктується при внутрішньому застосуванні. Основне показання - рак мо­лочної залози в жінок у постменструальному періоді.

Тореміфен аналогічний тамоксифену.

Тестостерону пропіонат має біологічні та лікувальні властивості природного гормону, але повільніше всмоктується і більш стійкий в ор­ганізмі, ніж тестостерон.

Нандролон є тривало діючим анаболічним стероїдом, виявляє слаб­кий андрогенний ефект, малотоксичний.

Флутамід швидко всмоктується при внутрішньому застосуванні, добре сприймається. Головним чином, використосується для паліативного лікування прогресуючого раку простати.

Нілутамід схожий на флутамід.

Ципротерону ацетат - антиандроген стероїдної структури. Іноді ефективний при резистентності пухлини до інших гормональних препа­ратів.

Гозерелін випускається у вигляді спеціального депо-препарату, вво­диться 1 раз на місяць.

Бузерелін застосовується парентерально та інтраназально (у вигляді аерозолю).

-273-

I

Лейпролід має високу біодоступність, незначну кількість побічних ефектів при застосуванні у хворих на рак простати.

Аміноглютетимід за хімічною природою схожий на снодійні та протисудомні засоби, має протисудомну активність, інгібує синтез адрено-кортикостероідів. Добре сприймається.

Хлодитан використовується як профілактичний засіб при відсутності метастазів і високому рівні глюкокортикоідів у організмі. Має кумулятивні властивості, виявляючи лікувальний ефект через 2-3 місяці після початку лікування.

Дактиноміцин за типом фармакологічної дії відноситься до міжкалантів.

Мітоміцип володіє слабким імунодепресивним ефектом.

Блеоміцин відносно слабо пригнічує кровотворення кісткового моз­ку. Має здатність накопичуватись у шкірі, у зв'язку з чим особливо ефек­тивний при злоякісних захворюваннях шкіри та слизових оболонок. Його особливістю є виражена органотропність відносно легеневої тканини.

Стрептозоціт діє гіперглікемічно.

Доксорубіцші відзначається високою протипухлинною активністю, імунодепресивним і кардіотоксичним ефектами.

Мітоксантрон подібний до протипухлинних антрациклінових ан­тибіотиків.

Епірубіцин має менш виражену кардіо- та міотоксичність, ніж док-сорубіцин, більший терапевтичний індекс.

Рубоміцин після внутрішньовенного введення швидко проникає в органи та тканини, не проходить крізь ГЕБ.

Карміноміцин високоактивний при злоякісних пухлинах у дітей, та­кож відноситься до міжкалантів.

Топотекан з успіхом використовується при резистентності до пре­паратів платини та паклітакселу. Не кумулює, менш токсичний.

Іринотекан є протипухлинним препаратом вибору. Використо­вується при метастазуючому раку кишечника у випадку відсутності ефекту від фторурацилу.

Перелік препаратів

-274-

 

ПРОТИВИРАЗКОВІ ЗАСОБИ

Для нормального функціонування органів, що входять у систему шлунково-кишкового факту, потрібна взаємодія всіх органів і механізмів травлення. Порушення функції одного з органів призводить до дисгармонії роботи всієї системи. Тому не можна лікувати тільки виразку кишечника та шлунка, а потрібно здійснювати заходи по нормалізації всієї системи трав­лення, застосовувати комплексну фармакотерапію засобами, що регулюють _v систему травлення.

Фапмакомтжетииг

Класифікація та препарати

-276-

і

(

Механізм дії Блокатори Н^-гістамінових рецепторів та Mj -холінолітики бло­кують Ш-гістамінові рецептори (фамотидин, циметидин, ранітидин) та М і холінорецептори(пірензепін) слизової оболонки шлунка. Інгібітори ІГ-іС-АТФ-ази (протонної помпи паріегальних екзо-крі і попитів шлунка) блокують фермент ІҐ-іС-АТФ-азу, яка відповідає за продукцію соляної кислоти (омепразол). Антацидні - нейтралізують соляну кислоту в шлунку (алюмінію фосфат (фосфалюгель), алюмаг, карбальдрат). Обволікаючі засоби створюють плівку з колоїду, яка захищає чутли-иі нервові закінчення від дії подразнюючих речовин і соляної кислоти, сли­зової оболонки шлунка.

В'яжучі засоби викликають дегідратацію або часткову коагуляцію тканинних білків чи ранового ексудату і утворюють альбумінати (які захи­щають слизову оболонку); діють бактерицидно на Helicobacter pylory (віс­муту субцитрат колоїдний (де-нол), сукральфат).

М'їзопростол, метилурацил стимулюють процеси регенерації. Ашпихелікобактерні засоби бактерицидно діють на Helicobacter py­lory.

Фармакодинаміка

Блокатори Н^гістамінових рецепторів, Мі-холінолітики та інгі­бітори ІҐ-ІС-А ТФ-ази зменшують секрецію соляної кислоти та пепсину.

Пірензепін має спазмолітичний ефект.

Антацидні та обволікаючі засоби наділені обволікаючим та анта­цидним ефектом (Табл. 20).

Таблиця 20 Порівняльна характеристика антацидних засобів

В'яжучі засоби наділені гастропротекторним, антимікробним, в'яжучим ефектом (вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол), сукральфат).

Репаранти, комбіновані та інші противиразкові засоби мають гас-тропротекторний; антацидний, в'яжучий (вікаїр, гастрофарм, ліквіритон); спазмолітичний (дротаверин (но-шпа, но-шпа форте, но-кру-ша), ліквіри­тон, плантаглюцид), протизапальний ефекти (метилурацил, ліквіритон, віс­муту субцитрат, плантаглюцид).

Антихелікобактерні засоби наділені антибактеріальним ефектом (Табл. 21).

-277-

Таблиця 21
______ Фармакологічні ефекти противиразкових засобів_____________

Примітки: +++ - дуже виражений ефект, ++ - помірно виражений ефект, + -наявність ефекту, 0 - відсутність ефекту, * - препарати, які нейтралізують соляну кислоту.

Показання до застосування та взаємозамінність

1. Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, гіперацидний гастрит (всі
противиразкові засоби, крім плантаглюциду).

2.   Рефлкжс езофагіт, синдром Золінгера-Елісона (блокатори
Н₂-гістамінових рецепторів, Мі-холінолітики, інгібітори ІҐ-іС-АТФ-ази,
бенциклан).

3. Гіпоацидні гастрити, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки з нор­мальною чи зниженою кислотністю (плантаглюцид, гастрофіт).

4. Спазм периферичних судин, печінкові та ниркові коліки, холецистит, спастична і гіпермоторна дискінезія ШКТ, для зниження збудливості матки в період вагітності (дротаверин (но-шпа, но-шпа форте, но-кру-ша), бенцик­лан).

Побічна дія

Пригнічуючи секрецію водневих іонів і пепсину, блокатори Н^гістамінових рецепторів стимулюють збільшення продукції гастрину G клітинами антрального відділу шлунка, що може призводити до рециди­вів виразки після раптової відміни препарату.

При швидкому введенні циметидину та ранітидину іноді спо­стерігаються серцеві аритмії.

При застосуванні циметидину можуть спостерігатися такі побічні явища: діарея, біль у м'язах, алергічні реакції, при тривалому застосуванні можливий розвиток імпотенції.

При застосуванні пірензепіну спостерігаються сухість у роті, легкі порушення ближнього зору; омепразолу, вісмуту субцитрату та ан-тацидів - можливі диспепсичні явища; сукральфату, препаратів алюмінію - можливі запори.

При застосуванні метилурацилу, мізопростолу, метронідазолу, хелікоципу можливі диспепсичні явища, головний біль, алергічні реакції. При лікуванні метронідазолом можлива лейкопенія.

-278-

Протипоказання

Н^-гістаміноблокатори та омепразол не слід призначати при паї і і мості та лактації, хворим з порушеннями функції печінки і нирок. Ци­ метидин — дітям до 14 років.

Шрензепін не слід застосовувати у перші 3 місяці вагітності.

При виражених порушеннях функції нирок застосування препаратів алюмінію, вісмуту субцитрату, сукральфату протипоказане.

Сукральфат та мізопростол також протипоказані при вагітності.

Метилурацил не можна застосовувати при гострих і хронічних формах лейкозу, лімфогранулематозі, злоякісних захворюваннях кісткового мочку.

Плантаглюцид не слід застосовувати при гіперацидних гастритах і а ниразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю.

Метронідазол і хелікоцин протипоказані при вагітності, лактації, і юрушеннях кровотворення, активних захворюваннях ЦНС.

Хелікоцин не слід застосовувати пацієнтам молодше 18 років, а та­кож при захворюваннях ШКТ з тривалою діареєю чи блюванням.

Фармакобезпека

Антациди знижують всмоктування заліза, НПЗЗ, тетрацикліну, бло-каторів Нг-гістамінових рецепторів.

Антациди потрібно приймати за 1,5-2 години або через 1,5-2 години після приймання інших лікарських препаратів.

Циметидин не можна застосовувати одночасно з бензодіазепінами, пероральними антикоагулянтами, пропранололом, верапамілом, цитостати­ками та препаратами, які пригнічують кровотворення.

Тривале приймання вісмуту субцитрату призводить до рубцевих деформацій шлунка та 12-палої кишки.

Алюмаг треба розжувати та тримати у роті до повного розчинення.

Перед їдою призначають блокатори Нг-гістамінових рецепторів, М_гхолінолітики та інгібітори ЬҐ-К^-АТФ-ази, карбальдрат, алюмаг, альма-гель, в'яжучі засоби, плантаглюцид, препарати вісмуту (де-нол).

Після їди потрібно призначати симальдрат, маалокс, рені, метилура­цил, вікаїр.

Під час їди - мізопростол, метилурацил, всі антихелікобактерні засо­би, окрім препаратів вісмуту.

Порівняльна характеристика препаратів

Hj -гістаміноблокатори

Циметидин був першим препаратом блокаторів Н₂-гістамінових ре­цепторів. Застосування його супроводжується численними побічними ефектами. У печінці циметидин блокує систему цитохром Р-450, яка не­обхідна для метаболізму багатьох лікарських засобів.

Ранітидин є більш активним (у 4-5 разів) інгібітором секреції соля­ної кислоти, ніж циметидин. Поєднує гальмуючий вплив на Нг-рецептори з активацією гістамін-метил-трансферази та інтенсивним порушенням синте­зу гістаміну. Не викликає підвищення концентрації гастрину. На відміну від циметидину не порушує в печінці метаболізм лікарських препаратів. При­значається 2 рази на день.

Побічні явища виражені слабше, ніж у циметидину (рідко нудота, блювання, головний біль, висипання).

Фамотидин - специфічний блокатор Н₂-рецепторів гістаміну треть­ого покоління. З урахуванням еквимолярної дози фамотидин у 10 разів ефективніший за ранітидин та в 50 разів - за циметидин. Фамотидин вияв-

-279-

ляє більш тривалу дію на шлункову секрецію. Завдяки цьому для лікування виразкової хвороби достатньо одноразового приймання 40 мг препарату щовечора при тривалості терапії 6-8 тижнів. Для запобігання рецидивів призначають по 20 мг фамотидину одноразово ввечері.

Антациди

До антацидів звертаються тоді, коли гіперсекреція шлункових залоз не усувається холіно- та гістаміноблокуючими засобами.

До антацидів швидкої, але короткочасної дії належить карбальдрат (дигідроксіалюмінію натрію карбонат). Взаємодіючи з хлористоводневою кислотою шлункового соку, він утворює С0₂, який подразнює рецептори слизової оболонки шлунка. Тому його рекомендують як засіб симптоматич­ної фармакотерапії.

Алюмінію фосфат (фосфалюгель) призначають у вигляді колоїдно­го гелю за 30 хвилин до їди. Має в'яжучі властивості, ефективний при інто-ксикаціях. Можна застосовувати під час вагітності та лактації.

Алюмаг — збалансований препарат з однаковими кількостями гідроксидів магнію та алюмінію (по 0,2) - для запобігання проносів та за­порів. Швидко нейтралізує шлунковий сік, а завдяки утворенню гелю в шлунку проявляє адсорбуючу, обволікальну та знеболювальну дію. Алюмаг можна застосовувати в лікувальних та профілактичних цілях при вираз­ковій хворобі та гіперацидному гастриті, а також епізодично - при не­обхідності позбавитись відрижки, жоги та болю в шлунку. Майже не справ­ляє системного впливу у зв'язку з мінімальним всмоктуванням у ШКТ.

Альмагель - комбінований засіб з антацидними, адсорбуючими, об­волікаючими властивостями. Наявність D-сорбіту сприяє посиленню жов­човиділення та проносної дії. Лікарська форма у вигляді гелю посилює тривалість ефекту та складає умови для більш рівноважного розподілення препарату по слизовій оболонці шлунка.

Рені діє швидко, і ефект триває протягом 60-90 хвилин. Можна за­стосовувати декілька разів на день.

В ^яжучі засоби

Сукралфат утворює клейку речовину, яка особливо інтенсивно і міцно покриває виразкову поверхню шлунка і 12-палої кишки приблизно на 6 годин.

Вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол) має антацидну і цитропро-текторну дію, являє собою колоїдну суспензію, яка під впливом хлористо­водневої кислоти шлунка утворює білий осад у вигляді полімерглікопротеї-нового комплексу, що має високу спорідненість з глікопротеїнами слизової оболонки, особливо некротичних тканин виразкової поверхні. Де-нол сти­мулює синтез PgE2, що підвищує утворення слизу та бікарбонатів. Має та­кож антисептичну дію та бактерицидну на Helicobacter pylori. Репаранти, комбіновані та інші засоби

Мізопростол - синтетичний аналог простагландину Еі. Виявляє ци-топротективний вплив, пов'язаний зі збільшенням утворювання слизу в шлунку та підвищенням секреції бікарбонату слизової оболонки шлунка. Виявляючи безпосередній вплив на парієнтальні клітини шлунка,

-280-

¹ МІюиростол пригнічує базальну, ночну та стимульовану (їдою, гістаміном,

і иешш асірином) секрецію.

І    Мстилурацил має протизапальну дію, прискорює процеси клітинної

реї операції, стимулює лейкопоез.

Ііікиїр містить вісмут, магнію карбонат основний, натрію 11 ірокарбонат, порошок корневища аїру і кору крушини.

Гастрофарм - комбінований препарат. Виявляє анальгезуючу та ан-іицидиу дії за рахунок буферних властивостей протеїну, який міститься у ноішкііі кількості (25-35%) в препараті. Стимулює процеси регенерації в оптовій оболонці шлунка та 12-палої кишки.

Гастрофіт - лікарський збір з 15 лікарських рослин, стимулює ре-имративні процеси, виявляє жовчогінну, вітрогінну, протизапальну дію. Ви­користовується для профілактики та оптимізації лікування гастриту (у тому числі гіпоацидного), дуоденіту, ентероколіту, профілактики рецидивів ви-ріпкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, коліту, холециститу, холангіту, дпекінезії сечовивідних шляхів, для регуляції моторної функції шлунка та мішечника, нормалізації випорожнення.

Дротаверин (но-шпа, но-шпа форте, но-кру-ша) за фармако-ногічними властивостями близький до папаверину, але володіє більш вира­женою та тривалою міотропною спазмолітичною дією. Чинить також ва-іоділатуючу дію. Після вживання всередину швидко всмоктується з ЖКТ. Іііодоступність - 100%. Не проникає через ГЕБ. Не впливає на вегетативну і іервову систему.

Бенциклан поряд зі спазмолітичною дією виявляє помірну судино­розширювальну. Володіє місцевоанестезуючою активністю, викликає помірний седативний ефект.

Антихелікобактерні засоби

Метронідазол - антипротозойний засіб, який має також широкий спектр антибактеріальної дії та наділений високою бактерицидною активні­стю по відношенню до хелікобактера. Використовують при лікуванні вира­зкової хвороби в схемі так званої "потрійної терапії", де метронідазол ком­бінують з препаратом вісмуту і тетрацикліну або амоксициліном. Стан­дартна "потрійна терапія" звичайно проводиться протягом більше двох тижнів і дозволяє домогтися знищення хелікобактера в 90-95% випадках. Чавичай "потрійна терапія" проводиться на фоні приймання антагоністів Нг-рецепторів гістаміну протягом 2-4 тижнів після закінчення антибак­теріального лікування.

Хелікоцин є комбінацією амоксициліну та метронідазолу. Курс лікування включає трьохразове приймання обох препаратів протягом 12 днів.

Оксиферискарбон натрію, ретаболіл, вітамінні препарати А, В, В₂, РР, Вь Ві2, С, Р також прискорюють загоювання виразок.

Перелік препаратів

-281 -

ГЕПАТОПРОТЕКТОРИ

Гепатопротектори - група лікарських препаратів, які підвищують стійкість печінки до патологічних впливів і сприяють відновленню ії функції при різних пошкодженнях.

Фармакомаркетинг

-282-

Класифікація та препарати

МеханЬм дії

Головним у механізмі дії гепатопротекторів є:

їхня здатність інгібувати процеси вільно-радикальної деструкції гепатоци-і іи (антиоксидантна дія);

зменшувати явища цитолізу і таким чином стабілізувати мембранні струк­тури гепатоцитів;

і юсилювати процеси детоксикації за рахунок покращення функціонування монооксигеназних систем гепатоцитів і посилення процесів кон'югації;

зменшувати явища мезенхімально-клітинного запалення за рахунок впли­ну на імунологічні та біосинтетичні процеси в печінковій тканині;

нормалізувати процеси тканинного дихання (здебільшого за рахунок сис­теми цитохромів) та окислювального фосфоритування;

- покращувати енергозабезпеченість гепатоцитів.

Есенціальні фосфоліпіди забезпечують відновлення структури і фу­нкцій клітинних та субклітинних мембран і таким чином ліквідують дефек­ти в клітинних мембранах, викликані гепатотоксинами. Зменшують щіль­ність біологічних мембран, зумовлену віковими змінами; сприяють зрос­танню загальної кількості рибосом, стимулюючи синтез білка.

Механізм дії фосфогліву складається з дії соєвого фосфатидилхоліну, який відновлює пошкоджені клітинні мембрани, та гліциризинової кислоти, глікозиду з кореня солодки, відомого противірусною дією, в основі якого лежить її здатність до модуляції імунних властивостей і індукції у-інтерферону. Таким чином, за механізмом дії фосфоглів можна розглядати як есенціале та інтерферон в одному препараті.

Фармакодинаміка

Гепатопротектори наділені такими фармакологічними ефектами:

- Гепатопротекторний (всі гепатопротектори).

- Антитоксичний (глутаргін, гепатофіт, силібінін, цинарин, апкосул, гепа-тофальк Планта, антраль, ліолів, солярен, сирепар, ербісол, гепастерил Б, есенціале, зиксорин, хепель, фосфоглів, цинарин).

- Антиоксидантний (силібінін, гепабене, гепатофальк Планта, ербісол, ан­траль, тіотриазолін, катерген, ліолів, фосфоглів).

- Мембраностабілізуючий (глутаргін, силібінін, тиквеол, апкосул, гепабе­не, гепатофальк Планта, есенціале, антраль, тіотриазолін, катерген, ур-содезоксихолова к-та, ліолів, фосфоглів).

- Жовчогінний (всі препарати рослинного походження, крім силібініну, симепару, апкосулу, лів 52; а також антраль, тіотриазолін, зиксорин, бе-

- 283 -

таїн цитрат, ліолів, гепар композитум, тиквеол, цинарин, хепель, гєпато­фіт).

- Регенеруючий (гепабене, лів 52, гепатофальк Планта, сирепар, хепель, тіотриазолін).

- Спазмолітичний (гепабене, гепатофальк Планта, ербісол, хепель).

- Протизапальний (силібінін, тиквеол, солярен, ербісол, антраль, ліолів, фосфоглів, гєпатофіт).

- Холелітолітичний (солярен, урсодекзосихолова к-та).

- Імуномодулюючий (ербісол, антраль, ліолів, фосфоглів).

- Гіпоамоніемічний (глутаргш).

Показання до застосування та взаємозамінність

1. Хронічний гепатит (всі препарати рослинного походження, крім апкосу-лу, гепабене, солярену; всі препарати тваринного походження, крім ербі-солу; глутаргін, орнітин, гепастерил А, гепастерил Б, есенціале, антраль, ліолів, тіотриазолін, зиксорин, тіазолідин, катерген, урсодексихолова к-та, хепель, фосфоглів).

2. Цироз печінки (глутаргш, силібінін, білігнін, симепар, лів 52, сирепар, трофопар, всі препарати, які містять амінокислоти і есенціальні фосфо-лшіди, крім орнітину, гепастерилу Б; всі препарати синтетичного похо­дження, крім тіогриазоліну, бетаїну цитрату, ліоліву).

3. Гострий гепатит (лів 52, глутаргін, гепатофальк Планта, трофопар, орні­тин, галстена, гепастерил А, гепастирил Б, антраль, ліолів, гепар компо­зитум).

4. Холецистит (гєпатофіт, фламін, тиквеол, цинарин, гепатофальк Планта, хепель, гепар композитум, галстена).

5. Дискінезія жовчовивідних шляхів (фламін, тиквеол, цинарин, гепабене, гепатофальк Планта).

6. Печінкова кома (глутаргін, гепастерил А, гепастерил Б, гепасол).

7. Холестатичні гепатити (білігнін, адеметіонін, хепель).

8. Панкреатит (вігератин, гепар композитум, гєпатофіт).

9. Гастрит зі зниженою кислотністю (вігератин, вітогепат).

10. Гіперхолестеринемія (бетаїну цитрат, хепель).

11. Лептоспіроз (глутаргін).

 

12. Отруєння гепатотропними отрутами (глутаргш).

13. Печінкова енцифалопатія (глутаргін).

 

14. Холангіт (гєпатофіт).

15. Гепатохолецистіт (гєпатофіт).

Побічна дія

Алергічні реакції викликають цинарин, Лів-52, сирепар, трофопар, вігератин, вітогепат, орнітин, гепастерил А, гепастерил Б, гепасол, тютріа-золін, бетаїну цитрат, малотилат, тіазолідин, епаргризеовіт, зиксорин, катер­ген, фосфоглів.

Диспепсію - лів-52, силібінін, фосфоліп, вігератин, тіазолідин, мало­тилат, орнітин.

Дискомфорт в області епігастрп - гепатофальк Планта, аде­метіонін, есенціале, малотилат, сирепар, симепар.

Діарею - силібінін, гепабене, гепатофальк Планта, тиквеол, малоти­лат.

Головний біль, сонливість, лейкопенію - малотилат.

-284-

Протипоказання

Застосування орнітину, гепастерилу А, гепастерилу Б, гепасолу про-і пі юкачане при хронічній нирковій недостатності.

Цинарин, сирепар, симепар - при гострому гепатиті.

Цинарин і гепабене - при захворюваннях нирок.

Вігератин, гепасол - при гіперацидному гастриті, виразковій хворобі іппуика.

Тіазолідин, адеметіонін - у віці до 15 років, при вагітності, лактації.

Фармакобезпека

Не рекомендується застосування урсодезоксихолової кислоти разом і шітацидними засобами, які містять алюміній, холестираміном, колестипо-иом.

При приготуванні есенціале для в/в введення не можна застосовува­ні розчини електролітів.

При застосуванні бетаїну цитрату у разі дієти треба враховувати иміст кухонної солі у добовій дозі препарату (1 табл. містить 0,45 г).

Покращення переносимості гепастерилу Б можна досягнути більш і к тільним введенням розчину.

Призначати гепабене у період вагітності і лактації треба з обережніс-

ІІО.

Тривале застосування білігніну може призвести до порушення всмок­тування жиророзчинних вітамінів.

Враховуючи тонізуючий ефект адеметіоніну, не рекомендується приймати його перед сном.

При хронічному гепатиті важливо не припиняти лікування катерге- іюм навіть при отриманні добрих клінічних результатів; лікування треба і іродовжувати протягом декількох місяців.

Перед їдою призначають силібінін, білігнін, тиквеол, а після їди - ор-11 і тин, антраль. Під час їди потрібно приймати гепабене та есенціале.

Порівняльна характеристика препаратів

Препарати рослинного походження

Гепатофіт - комбінований препарат рослинного походження, во­лодіє гепатопротекторною, жовчогінною, протизапальною дією, покращує стабілізуючи властивості жовчі, антитоксичну функцію печінки, надає помірну гіпоглікемічну дію. Комбінація діючих речовин вдало доповнює схему комплексного лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів, ентероколіту, дуоденіту, панкреатиту. Також є препаратом вибору при лікуванні даних захворювань на фоні цукрового діабету.

Фламін - препарат цміну піскового, володіє жовчогінною та гепато-захисною дією, зменшує запалення та покращує кровоток у печінці. Крім таблеток випускається в гранулах для дітей та хворих похилого віку.

Силібінін складається з суми флавоноїдів плодів розторопші пля­мистої. Стимулює синтез білка, нормалізує обмін фосфоліпідів, є активним антиоксидантом. Препарат малотоксичний.

Білігнін містить модифікацію лігніну. Крім гепатитів використову­ється для лікування захворювань обміну речовин і станів, пов'язаних з під­вищенням вмісту в організмі жовчних кислот і холестерину.

-285-

Сіімепар містить силімарин і комплекс вітамінів групи В, придат ний для тривалого застосування.

Тиквеол - комплексний препарат, який містить БАР, виділені з гар­буза. Препарат являє противиразкову, жовчогінну дії, знижує проліферацію клітин передміхурової залози, при зовнішньому застосуванні виявляє про­тимікробну дію.

Апкосул — комплексний фітопрепарат. Крім гепатопротекторній дії, поліпшує апетит.

Цимарин являє собою звільнений від протеїнів водний екстракт з листя Cynarae sulinus. Препарат, крім гепатопротекторної дії, ріаділений ви­раженим жовчогінним ефектом, сприяє виведенню з організму сечовини і токсичних нітросполук. Застосовується при алергійних хворобах.

Гепабене - комбінований препарат, до складу якого входять екстрак­ти трави рутки лікарської і плодів розторопші плямистої. Крім гепатопро-текторного, наділений також проносним і діуретичним ефектами.

Лів-52 містить екстракти 8 рослин, у тому числі деревію, цикорію, сенни, чорного пасльону. На відміну від інших гепатопротекторів він підвищує апетит, поліпшує травлення, підвищує масу тіла, стимулює гемо-поез, усуває метеоризм.

Гепаїпофальк Плашпа - комбінований рослинний препарат, до складу якого входять екстракти плодів розторопші плямистої, трави і ко­ренів чистотілу, корневища турмерика яванського. Стимулює синтез білка і фосфоліпідів в ушкоджених гепатоцитах, знижує вміст у жовчі холестери­ну, наділений бактерицидною і бактеріостатичною активністю по відношенню до золотистого стафілокока, сальмонел, мікобактерій тубер­кульозу.

Солярен являє собою екстракт кореневища куркуми довгої. Підвищує антитоксичну функцію печінки, виявляє протизапальну дію при захворюван­нях печінки, шлунка і кишечнику, має жовчогінну дію, перешкоджає утво­ренню жовчних каменів.

Фосфоглів складається з фосфоліпідів сої, які містять 75-80% фосфа-тидилхоліну. Особливість цього препарату полягає в тому, він здатний ефективно діяти на відновлення пошкоджених мембран гепатоцитів.

Препарати тваринного походження

Сирепар - гідролізат екстракту печінки зі стандартизованою концен­трацією ціанокобаламіну. Сприяє регенерації паренхіми печінки.

Трофопар - поліпептид, отриманий екстракцією з тваринної сирови­ни. Нормалізує синтетичні процеси у печінці, жировий і білковий обмін, попереджає та зменшує гепато- і гемотоксичні ускладнення лікарської те­рапії.

Вігератин - гепатопротекторний препарат з екстракту печінки вели­кої рогатої худоби, містить ціанокобаламін, фолієву кислоту, панкреатин. Застосовується також при гастритах зі зниженою кислотністю.

Вітогепат - препарат зі свіжої печінки великої рогатої худоби, за­стосовується як протианемічний засіб, при хворобі Боткіна і хронічних ураженнях печінки. Можливе застосування у вагітних.

Ербісол є небідковим низькомолекулярним комплексом природних органічних сполук негормональної природи, отриманих з ембріональної тканини печінки великої рогатої худоби. Репарант з імуномодулюючою дією. Препарат нетоксичний, не викликає побічних ефектів.

-286-

Препарати, які містять амінокислоти І лутаргін - комбінований препарат, вміщує глутамінову кислоту та ■|іі 111111. В и користовується для дезінтоксикаційної терапії при захворюван-ііч\ печінки, знижує рівень аміаку в крові шляхом активації знешкодження імілку у нетоксичні глутамін та сечовину. Глутаргін зменшує загальноток-нчні і в першу чергу нейротоксичні ефекти аміаку. Единий вітчизняний ■ і річ пірат подібного типу дії, ефективний при комі та передкомі і иіфпмоніємічного генезу при гострих та хронічних гепатитах різної

'•ПОЛОГІЇ.

Адеметіонін - Б-аденозин-г-метіонін (метаболіт) наділений анти-іі-пресантною активністю, сприяє нормалізації метаболічних процесів у і н*' мі щі. Препарат покращує метаболізм хрящової тканини суглобів.

Орнітип (амінокислота) знижує підвищений рівень аміаку в органі-імі при захворюваннях печінки. Сприяє виробленню інсуліну і соматотроп­ного гормону, поліпшує білковий обмін при захворюваннях, які потребують парентерального живлення.

Гепастерил А - комбінований препарат, до складу якого входять і.іміпні амінокислоти, субстрати метаболізму, електроліти (Na⁺ , К⁺), иі і аміни (Вг, В5, Bg, PP). Сприяє зниженню рівня аміаку в крові, є джерелом і'ііергії при метаболізмі сечовини.

Гепастерил Б аналогічний гепастерилу А.

Гепасол - комбінований препарат, до складу якого входять натрій, калій, хлор, аспарагін, малат, яблучна кислота, аргінін, сорбіт, рибофлавін, фосфорнокислий ефір натрію, нікотинамід, пантотеніловий спирт, піридоксину гідрохлорид. Дія препарату зумовлена складом його компо-і іс: ітів. Ефективний при гострому та хронічному гепатитах.

Препарати, які містять есенціальні фосфоліпіди Есенціале — комплексний препарат, містить необхідні (есенціальні) фосфоліпіди. Есенціальні фосфоліпіди забезпечують відновлення структури і функцію клітинних та субклітинних мембран. Препарат нормалізує білко-инй і жировий обмін, зменшує щільність біологічних мембран, зумовлену піковими змінами; сприяє зростанню загальної кількості рибосом, стиму­люючи синтез білка.

Фосфоліп представляє собою комплекс фосфоліпідів, які містяться в лецитині соєвих бобів. Препарат нормалізує білковий і жировий обмін, має ліпотропну дію, відновлює імунні функції лімфоцитів і макрофагів.

Препарати синтетичного походження Антраль - вітчизняний гепатопротектор, вивчений в ІФТ та НФАУ, містить алюміній, мефенамат. Наділений антиексудативною, анальгезую-чою, протизапальною та імуностимулюючою діями.

Тіотриазолін - вітчизняний гепатопротектор, похідне триазолу, ви­вчений у НФАУ та ЗДМУ, крім гепатопротекторної дії має яскраво вираже­ну кардіопротекторну дію, що дозволяє застосовувати його при інфаркті міокарда, стенокардії, аритмії, кардіосклерозі.

Мазь тіотриазоліну призводить до скорочення стадії травматично­го запалення, підвищення інтенсивності та швидкості репаративних про­цесів, скорочення строків загоєння ран. Практично не всмоктується при аплікації на поверхню шкіри та не потрапляє до системного кровотоку. Ви­користовується для лікування тривало гранулюючих і епітелізуючих ран шкіри, трофічних виразок і пролежнів, дистрофічних запальних форм паро­донтозу, виразкових поразках слизової ротової порожнини та ясен.

-287-

Бетаїну цитрат містить бетаїну цитрат, натрію бікарбонат, лимон­ну кислоту, активізує ліпідний обмін у печінці, нормалізує рівень тригліцеридів у крові, покращує процес травлення, зменшує агрегацію тромбоцитів.

Малотилат - новий гепатопротекторний препарат, нормалізує морфологічні та біохімічні процеси у гепатоцитах, ефективний при деком­пенсованому цирозі печінки.

Епаргризеовіт являє собою комплекс вітамінів (ціанокобаламін, фолієва кислота, нікотинамід, аскорбінова кислота), наділений гепатопро-текторними та анаболічними властивостями. Ефективний при гострому ге­патиті. Придатний до застосування в педіатрії.

Зиксорин містить флумецинол, сприяє виведенню з організму ендо­генних метаболітів та ксенобіотиків, підвищує виділення жовчі, застосо­вується в педіатрії.

Урсодезоксихолева кислота. Дія препарату пов'язана зі зменшен­ням концентрації холестерину у жовчі, а також зі зменшенням реабсорбції холестерину у кишечнику; він наділений значною антихолестатичною дією, придатний для застосування при гепатопатіях вагітних.

Ліолів — сучасний вітчизняний гепатопротектор, вивчений у НФАУ та ІФТ, містить мефенамінат алюмінію та фосфатидилхолін, наділений ан- | тиоксидантною, мембранопротекторною та протизапальною дією. Неток-сичний, добре переноситься, не має кумулятивних властивостей.

Гомеопатичні препарати

Галстена нормалізує моторну функцію жовчогінних шляхів, вияв­ляє протизапальну дію на органи гепатопанкреобіліарної системи. Препарат підвищує адаптаційні можливості організму, ефективний при гострих гепа­титах.

Гепар композитум - складний гомеопатичний препарат, активує дезінтоксикаційну функцію печінки, ефективний при холециститах. Наді­лений гіпохолестеринемічною активністю.

Хепель застосовується у складі комплексної терапії у разі захворю­
вань гепатобіліарної системи, які супроводжуються холестазом, наділений
також жовчогінною, спазмолітичною дією.                                             і

Перелік препаратів

- 288 -                                                 1

ПРОНОСШ ЗАСОБИ

Проносні засоби посилюють моторну функцію кишок і прискорю­ють дефекацію.

Фармакомаркетинг

___________ Класифікація та препарати __

10 2-шз                                                   - 289 -

Механізм дії

Засоби, що рефлекторно стимулюють перистальтику кишечни­ ка, викликають хімічне подразнення рецепторів кишечника, що призводить до посилення перистальтики.

Рослинні проносні засоби, які містять ашпраглікозиди, у кишеч­нику розпадаються з утворенням активних речовин і хризованової кислоти, які поступово звільнюються і стимулюють перистальтику товстої кишки (сенозиди А, В, кора крушини), а також зменшують всмоктування в ній во­ди.

Олія рицинова в кишках розщеплюється ліпазою на гліцерин, рици­нову кислоту. Остання подразнює хеморецептори слизової оболонки тонкої та товстої кишки.

Засоби, що мають осмотичні властивості, підвищують осмотич­ний тиск у просвіті кишок і збільшують об'єм рідини в кишечнику. За раху­нок цього збільшується об'єм калових мас, які подразнюють барорецептори стінок товстої кишки.

Масло вазелінове розм'якшує калові маси та поліпшує їх просування по кишечнику.

Морська капуста збільшує об'єм вмісту кишечника, таким чином викликає механічне подразнення рецепторів.

Механізм дії комбінованих та інших проносних представлений на рис 26.

Фармакодинаміка

Основний ефект препаратів цієї групи - проносний, але паралельно з цим серед препаратів відмічається жовчогінний (сіль карловарська, магнію сульфат), а при парентеральному введенні в різних дозах останнього - седа­тивний, снодійний, наркотичний, протисудомний ефекти, знижується арте-

- 290 -

ріальний тиск.   Рицинова олія посилює скорочення матки. Вітрогінну

дію має бісакодил.

Показання до застосування та взаємозамінність

Запори, зумовлені гіпотонією і повільною перистальтикою кишечни­ка (усі препарати).

Регулювання дефекації при геморої, проктиті, анальних тріщинах (бісакодил, натрію пікосульфат, кора крушини, лактулоза, масло вазелінове, агіолакс).

Корегування порушень травлення в дітей (плантекс).

Підготовка до хірургічних операцій, інструментальних і рентгено­логічних досліджень (бісакодил, натрію пікосульфат, рицинова олія).

Гострі отруєння водорозчинними отрутами (магнію сульфат, сіль карловарська).

Сольові проносні застосовують у випадках загрози крововиливу в мозок і при набряку мозку.

Оскільки олія рицинова викликає рефлекторне підвищення мотор­ної функції матки, її іноді застосовують у випадках слабкості пологової діяльності.

Сольові проносні використовують з антигельмінтними засобами (гальмують абсорбцію останніх і сприяють підтриманню їх високої концен­трації в кишках). Вони прискорюють також виведення гельмінтів і анти-гельмінтного препарату.

Побічна дія

При підвищених дозах проносних препаратів можливі колікоподіб-ний біль у животі та метеоризм.

При застосуванні рицинової олії можливе рефлекторне скорочення мускулатури матки.

Тривале застосування масла вазелінового призводить до зниження всмоктування жиророзчинних вітамінів А і Д.

Протипоказання

Проносні засоби не рекомендується призначати тривало, щоб не по­рушити функції кишечника (розвиток діареї з метаболічними розладами, зниження функції кишкових ферментів, загальне порушення харчування організму, атонія товстого кишечника та ін.).

Проносні засоби протипоказані при спастичних запорах, не­прохідності кишечника, синдромі гострого живота, апендициті та інших запальних процесах у черевній порожнині, гострих гарячкових станах, за­хворюваннях, які супроводжуються кровотечами з матки, травного каналу тощо.

Протипоказанням до застосування морської капусти є нефрит, гемо­рагічний діатез та інші стани, при яких протипоказані препарати йоду.

Треба також взяти до уваги можливість негативногб впливу посиле­ної перистальтики і здатності антраглікозидів переходити до молока матері-годувальниці. Олію рицинову не рекомендують уживати вагітним жінкам, а також при отруєнні жиророзчинними отрутами (фосфором, бензолом та інш.).

Фармакобезпека

Призначення натрію пікосульфату з антибіотиками може зменшу­вати проносну дію.

10*

-291 -

Макрогол не містить цукру, тому може призначатися хворим на цук­ровий діабет.

Проносні засоби стимулюють скоротливу функцію матки, тому під час вагітності і менструаціїїх призначають з обережністю.

При прийманні Ьафеніну не треба вживати мінеральні лужні води (під час приймання препарату та упродовж години до або після його при­ймання).

Ламінарид несумісний з препаратами йоду.

Агіолакс не рекомендують використовувати одночасно з іншими проносними засобами, з інсуліном (посилює дію останнього).

Сольові проносні застосовують одноразовим прийманням. Повторне приймання найближчими днями неприпустиме через подразнювальну дію цих препаратів.

Препарати крушини призначають хворим з хронічним запором. Тривале лікування цими препаратами призводить до звикання.

Антраглікозиди виводяться з організму з молоком і сечею, забарв­люючи їх у жовтий колір. Проносний ефект препаратів, які містять антра­глікозиди, настає через 6-10 год, тому їх призначають звичайно на ніч. У ве­ликих дозах вони можуть викликати біль у животі й тенезми.

Аби уникнути абсорбції макроголом інших лікарських засобів, його треба використовувати через 2 години після призначення останніх.

Дію сольових проносних можна прискорити вживанням великої кількості теплої води: ефект настає значно раніше - через 1-3 год.

Перед їдою приймають сенозиди А, В, ізафенін, магнію сульфат, сіль карловарську, після іди - агіолакс, морську капусту.

Олію рицинову приймають одноразово 15-30 г (1-2 стол, ложки). Макрогол - бажано вранці, під час сніданку.

Порівняльна характеристика препаратів

Бісакодил діє вздовж товстого кишечника. Призначається при зви­чайних запорах.

Натрію пікосульфат діє вздовж усього кишечника; показаний при ■ харчових отруєннях, оскільки не тільки очищує кишечник, але і затримує всмоктування отрути в кров.

Плантекс - препарат рослинного походження, містить екстракт пло-⁴ дів фенхелю. Має вітрогінну дію, стимулює травлення, посилює виділення шлункового соку і перистальтику кишечника.

Сенозиди А, В, кора крушини - рефлекторні проносні засоби рос­линного походження. Проносний ефект настає через 8-10 годин.

Рицинова олія. Проносний ефект настає через 2-4 години. Препарат не має подразнювальної дії, у шлунку не змінюється. У дванадцятипалій кишці під впливом ліпази та лужного середовища гідролізується на гліце­рин і рицинолову кислоту.

ізафенін за дією близький до фенолфталеїну, але менш токсичний. Ефективний при звичному запорі, атонії кишечника. Його можна признача­ти вагітним жінкам і дітям, а також хворим на захворювання нирок.

Ізаман - комбінований препарат (ізафенін і маніт). Використовуєть­ся при різних видах запору. Проносний ефект настає через 6-12 годин.

Лактулоза крім проносної дії застосовується для лікування і профі­лактики печінкової енцефалопатії. Добре переноситься, підходить для три­валих курсів лікування та лікування хворих похилого віку.

Макрогол. Ефект настає через 24-48 годин після приймання. Засто­совується для лікування симптоматичних запорів у дорослих.

Магнію і натрію сульфат як проносні засоби діють дуже швидко. Магнію сульфат знижує збудження дихального центру, а великі дози при

-292-

мире: моральному введенні можуть викликати параліч дихання. Проносний ефі-к і настає через 3-5 годин.

Сіль карловарська застосовується як проносний і жовчогінний засіб. Масло вазелінове при прийманні всередину не всмоктується. Трива-щ' іастосування може порушити процес травлення.

Морська капуста призначається при хронічних запорах. При трива-юму застосуванні можливі прояви йодизму. Проносний ефект настає через ■ 10 годин.

Агіолакс - комбінований проносний препарат рослинного похо-і'ьсиня, призначається при хронічних запорах, геморої, проктиті, лежачим міорим.

Перелік препаратів

і

КАРДІОТОНІЧНІ ЗАСОБИ

Кардіотонічними засобами називають препарати, які посилюють скорочувальну активність міокарда та усувають симптоми серцевої недос­татності.

Найбільш широко використовуються в терапії серцевої недостат­ності серцеві глікозиди (СГ), останнім часом - нестероідні кардіотонічні за­соби.

Класифікація та препарати

-293-

_______________ Фармакомаркетинг_______________________________

Механізм дії

Механізм дії серцевих глікозидів пов'язаний з впливом на електролі­тний баланс у міокарді. Інотропна дія цих препаратів базується на їх здатно­сті підвищувати вміст Са ⁺ в кардіоміоцитах. Рівень вільного кальцію в клі­тині визначає скорочувальну здатність м'язів серця. Са"⁺ зв'язує в клітині модуляторний білок тропонін, який при цьому змінює свою просторову конфігурацію і звільнює скорочувальні білки актин і міозин зі створенням актоміозину. Цей процес супроводжується скороченням м'язових волокон.

Таблиця 22
________ Вплив іонів калію і кальцію на діяльність серця_______________________________________________

При серцевій недостатності ритмічна зміна вмісту вільного кальцію в цитоплазмі клітини протікає в'яло, пік зростання цього показника не має чі­ткості, що призводить до послаблення і дезорієнтації серцевих скорочень.

Препарати СГ посилюють проникнення іонів Са²⁺ в кардіоміоцити з позаклітинної рідини, а також сприяють звільненню його зі саркоплазма-тичного ретикулума. При цьому СГ втручаються на субклітинному рівні в процес передачі нервового імпульсу (зміна потенціалу на мембрані). При передачі нервового імпульсу клітинна мембрана кардіоміоциту перебуває у трьох функціональних станах: поляризації, деполяризації, реполяризації. Зниження потенціалу дії до рівня потенціалу спокою (реполяризації) прохо­дить завдяки дії активного носія К⁺-№⁺-АТФази, який виносить Na на зов­нішню поверхню мембрани, а К⁺ - в середину клітини. СГ блокують сульф­гідрильні групи вказаного ферменту і, як наслідок цього, триває деяке про­довження деполяризації і затримується початок реполяризації. Збудження мембрани кардіоміоциту (збільшення Na⁺ в середині клітини) пов'язане зі збільшенням швидкості звільнення Са ⁺ зі саркоплазматичного ретикулума і виявом інотропної дії.

Цей механізм дії СГ лежить в основі зниження провідності серця і підвищення збудливості серцевого м'яза. Зниження провідності відбуваєть­ся завдяки уповільненню зміни функціонального стану клітинної мембрани. З іншого боку, уповільнення реполяризації не дозволяє потенціалові спокою досягати вихідної величини в стані поляризації, що призводить до підви­щення збудливості міокарда під дією СГ.

-294-

У механізмі дії СГ також відіграє роль рефлекторна дія. Інотропна дія і, як наслідок, збільшення систолічного тиску, призводить до подразнен­ня барорецепторів дуги аорти та розвитку кардіо-кардіального рефлексу: ііідіиіщення тонусу центра блукаючого нерва та уповільнення серцевого ри­тму.

Негативна хронотропна дія СГ (подовження діастоли) сприяє гли-і м і юму відновленню енергетичних і пластичних процесів у міокарді.

СГ відновлюють рівень окиснених і відновлених (НАД) дихальних . ферментів, що нормалізує процеси тканинного дихання в міокарді.

Біохімічний механізм дії СГ при недостатності серця зумовлений їх ірофічним впливом: нормалізуються показники енергетичного, вуглевод-і юго, білкового, ліпідного, електролітного обміну.

Вони нормалізують обмін ферментів гліколізу та окислювального фосфоритування, збільшують вміст глікогену та АТФ, нормалізують обмін иіпідів, склад фосфоліпідів, холестерину, ліполітичну активність міокарда і а обмін катехоламінів. Крім того, СГ сприяють звільненню функціональ­ні їх депо катехоламінів, що також сприяє посиленню серцевих скорочень.

При цьому СГ, зменшуючи потребу міокарда в кисні, підвищують сі іергозабезпечення функції міокарда та коефіцієнт корисної дії серця.

Діуретична дія СГ пов'язана зі зменшенням реабсорбції Na⁺, СГ і підвищенням швидкості метаболізму альдостерону, стимулюючим впливом ми натрійуретичний чинник.

Механізм дії неглікозицних кардіотоніків в основному пов'язаний з підвищенням вмісту іонів Са ⁺ та цАМФ у кардіоміоцитах за рахунок інгі­бування активності фосфодіестерази.

Фармакодинаміка

Основними фармакологічними ефектами цієї групи препаратів є:

1. Кардіотонічна дія (позитивна інотропна дія). Для неї характерне поси­
лення скорочень серця: систола стає сильнішою і коротшою, що призво­
дить до збільшення серцевого викиду (ударного та хвилинного об'єму
крові) (Табл. 23).

Таблиця 23 Характеристика позитивної інотропної дії серцевих глікозидів при різних шляхах уведення

2. Подовження діастоли (негативна хронотропна дія). Серцеві глікозиди
сприяють уповільненню серцевого ритму, що призводить до поліпшен­
ня обмінних процесів у міокарді та кращого наповнення кров'ю камер
серця. У строфантину та корглікону більш виразний систолічний, у пре­
паратів наперстянки - діастолічний ефект.

-295-

3. Під дією серцевих глікозидів уповільнюється проведення імпульсів по провідній системі (негативна дромотропна дія).

4. У терапевтичних і токсичних дозах серцеві глікозиди знижують автома­тизм водія ритму - синусового вузла, що пов'язано з активацією блука­ючого нерва. Зі збільшенням дози серцеві глікозиди підвищують авто­матизм розташованих нижче відділів провідної системи міокарда.

На збудливість міокарда препарати також впливають неоднозначно: у терапевтичних дозах збудливість знижується, а зі збільшенням дози - під­вищується (позитивна батмотропиа дія). Підвищення збудливості міока­рда у поєднанні з пригніченням атріовентрикулярної провідності та підви­щенням автоматизму волокон Пуркіньє призводить до виникнення гетеро-тропних (додаткових) осередків збудливості та розвитку екстрасистолій.

Кардіотонічна дія серцевих глікозидів нормалізує основні показни­ки кровообігу: збільшується ударний і хвилинний об'єм серця, знижується венозний тиск, підвищується швидкість кровообігу, зменшується об'єм ци­ркулюючої плазми крові. Послаблюються і зникають явища гіпоксії, змен­шуються симптоми серцевої недостатності: задишка, набряки, ціаноз. Пози­тивним у дії серцевих глікозидів є їх властивість підвищувати коефіцієнт корисної дії роботи серця. Під впливом серцевих глікозидів серце виконує більшу роботу, але при цьому споживання ним кисню не підвищується, тобто воно працює більш економно.

Позасерцеві ефекти серцевих глікозидів є наслідком їх кар­діотонічної дії. Посилення діурезу розглядається як наслідок нормалізації кровообігу у великому колі та в нирках.

Дія серцевих глікозидів на артеріальний тиск неоднозначна. При порушенні кровообігу та зниженні AT інотропний ефект призводить до під­вищення AT. При серцевій недостатності з явищами гіпертензії серцеві глі­козиди сприяють зниженню AT. При нормальному AT препарати не змі­нюють його рівень.

Серцеві глікозиди конвалії та горицвіту мають заспокійливу дію.

Показання до застосування та взаємозамінність

Хронічна серцева недостатність (препарати наперстянки, адонізид, кардіовален, мепросциларин).

Гостра серцева недостатність (дигоксин, ланатозид, строфантин G, строфантидину ацетат, корглікон).

Короткочасна терапія застійної серцевої недостатності (амринон, мілринон).

Вегето-судинний невроз (адонізид, кардіовален).

Побічні ефекти СГ

1. Токсична дія СГ пов'язана з їх передозуванням¹, але частіше, коли засто­совуються препарати наперстянки, оскільки вони більш здатні до куму­ляції (дигітоксин > дігоксин > препарати строфанту > препарати гори­цвіту, жовтушника, конвалії та морської цибулі).

2. Зниження скорочувальної здатності міокарда, наростання ознак серцевої недостатності.

3. Порушення ритму: брадикардія, тахікардія, аритмія, атріовентрикуляр-ний блок.

4. Порушення функцій органів травлення. СГ у більш високих дозах під­вищують тонус гладких м'язів, що призводить до посилення моторики системи травлення (діарея), спостерігається нудота, втрата апетиту, блювання центрального походження, біль у животі.

5. Порушення зору спостерігається у 95% випадках інтоксикації. Розвива­ється неврит зорового нерва, що призводить до порушення гами зорово-

-296-

it) сприйняття: переважають жовтий і зелений кольори; порушуються

ілкож пропорції: зорове сприйняття йде в збільшеному або зменшеному

мін ляді (макро- та мікропсія). ь і Ісрвово-психічні порушення зустрічаються частіше у хворих похилого

піку та проявляються безсонням, запамороченням, плутанням думок. / Чмспшуються функції нирок, значно знижується клубочкова фільтрація,

ібільшується маса тіла хворих. к Місцевоподразнююча дія. Тому СГ вводять тільки у вену, внутрі-

піньом'язово - з новокаїном. " Алергічні реакції.

Протипоказання

Загальними протипоказаннями до застосування серцевих глікозидів «. і острі запальні та дистрофічні зміни міокарда з порушенням ритму, шок, ииражена брадикардія, синдром Адамса-Стокса-Морган'ї, стенокардія (за­стосування при стенокардії можливе тільки при наявності серцевої недоста-і пості).

Застосування строфантину протипоказане при різких органічних імінах серця та судин, гострому міокардиті, ендокардиті, вираженому кардіосклерозі.

Засоби допомоги при отруєнні СГ

1. В ідміна препаратів.

2. Унітіол, метіонін, L-цистеїн.

І Введення препаратів, містящих К⁺ (панангін, калію хлорид).   \

4. ЕДТА і цитрат Na⁺ зв'язують надлишок Са² в крові.                 )

5. Антиаритмічні засоби (р-адреноблокатори, антагоністи Са²⁺ та іншї).
(>. Коронаророзширюючі.

7. Вітамін С і пантотенова кислота.

Фармакокінетика

СГ складаються з аглікону (геніну) і цукрового залишку (глікону). Спе­цифічна фармакологічна дія препаратів цієї групи пов'язана з агліконом. Цукрова частина має певний вплив на розчинність глікозидів, їх всмокту­вання, біодоступність та інші особливості фармакокінетики. Основною структурою аглікону є циклопентанопергідрофенантренове ядро, яке міс­тить лактонне кільце. Співвідношення метальних і гідроксильних груп в аг­ліконі визначає ліпофільні та гідроксильні властивості молекули. Неполяр­ними є препарати наперстянки пурпурової, які мають найбільш високу лі-пофільність (дигітоксин), а полярними - препарати строфанту - водороз­чинні.

Ліпофільні властивості забезпечують добре всмоктування глікозидів з органів травлення, здатність їх зв'язуватися з білком крові. Вони повільно метаболізуються у печінці. Перелічені властивості глікозидів, які мають ви­ражену ліпофільність, призводять до їх кумуляції в організмі. Ефект препа­ратів наперстянки розвивається поступово, але зберігається тривалий час.

Водорозчинні полярні глікозиди (строфанту, конвалії) не всмоктуються з органів травлення, слабо зв'язуються з білками крові, при введенні у вену швидко досягають клітин-мішеней - кардіоміоцитів. З організму виводяться протягом 24 годин (табл. 24).

За фармакокінетичними властивостями виділяють 3 групи СГ:

a) швидкої дії й низької здатності до кумуляції (строфантин, корглікон);

b) середньої тривалості ефекту, помірної здатності до кумуляції (дигоксин, целанід, адонізид, метиддигоксин);

-297-

с) з тривалою дією та виразною здатністю до кумуляції (дигітоксин, аце-тилдигітоксин).

Таблиця 24 Фармакокінетичні особливості дії серцевих глікозидів

Іаким чином, особливості фармакокінетики серцевих глікозидів з різних рослин визначають шляхи їх виведення і показання до застосування. Пре­парати наперстянки пурпурової виявляють сильний кардіотонічний ефект, який розвивається повільно і зберігається тривалий час. Випускаються вони у лікарських формах для перорального введення і застосування при хроніч­ній серцевій недостатності. Препарати СГ строфанту і конвалії випускають­ся в ампулах, вводяться у вену, мають швидку, сильну і короткочасну дію, і що забезпечує фармакологічний ефект при гострій серцевій недостатності.

Препарати, які займають проміжне положення за виразністю ліпофіль-но-гідрофільних властивостей (дигоксин, целанід) вводять як перорально, так і у вену. Вони можуть бути використані як при хронічній, так і при гост­рій формах серцевої недостатності.

Умови раціонального застосування

Лікувальна тактика глікозидотерапії включає дві фази: 1. Дигіталізація (фаза насичення) буває швидкою, середньою та довгою. : Препарат вводиться до появи вираженого терапевтичного ефекту без ознак інтоксикації. Добова доза препаратів наперстянки складає 2—2,5 мг, строфанту 0,6-1 мг. 2. Фаза підтримки забезпечує стабілізацію досягнутого рівня терапевтич­ного ефекту шляхом призначення препарату в підтримуючій дозі. Під­тримуючу дозу можна розрахувати за формулою:

НДхК

ПД=----------

100 ПД - підтримуюча доза

НД - доза, що насичує                                                       _|

К - коефіцієнт елімінації Як приклад наводимо коефіцієнти елімінації деяких препаратів: целанід - 20%, дигітоксин - 7%, ацетиддигітоксин - 10%, строфантин і корглікон -40-50%.

Підтримуюча терапія може бути досить тривалою. Тривалість її зале­жить від тяжкості серцевої недостатності, в деяких випадках може зберіга­тися протягом усього життя.

Стандартизацію СГ проводять біологічним шляхом на жабах, кішках, голубах. В основу стандартизації покладено їх властивість у токсичних до-

- 298 -

ш.\ у холоднокровних, тварин викликати систолічну, а у теплокровних - ді­не іонічну зупинку серця. Активність препарату порівнюють зі стандартним і пікоіидом і виражають в одиницях дії (ОД).

Фармакобезпека

І. Серцеві глікозиди несумісні з а- і (і-адреноблокаторами, барбітуратами, місцевими анестетиками, аміназином, резерпіном, препаратами кальцію, заліза, симпатолітиками, а- і (3-адреноміметиками, антиаритмічними, фуросемідом, спіронолактоном, антагоністами Са²⁺, амфотерицином В, симпатоміметиками, іншими серцевими глікозидами. Інтоксикації СГ сприяє загальний дефіцит калію.

Гіпокаліємія, гіперкальціємія - посилюють токсичність СГ.

.'. При поєднанні серцевих глікозидів з діуретиками-салуретиками, глюко-кортикостероїдами можливе посилення їх токсичної дії внаслідок гіпо-каліємії, що потребує одночасного застосування препаратів калію. Для внутрішньовенного введення глікозиди розводять в ізотонічному розчині натрію хлориду.

(. Внаслідок кумуляції серцеві глікозиди викликають тяжку інтоксикацію. Тому лікування СГ потрібно проводити під суворим контролем лікаря.

4. Строфантин вводять повільно (протягом 5-6 хв.), оскільки швидке
введення може викликати шок. Вводять 1 раз, рідко 2 рази на добу.

5. Розчини амринопу та мілринону не можна поєднувати в одному шприці з розчинами, які містять декстрозу, фуросемід, буметанід, натрію гідрокар­бонат.

6. Дітям молодшого віку призначають швидкоелімінуючі серцеві глікозиди (строфантин, корглікон, дигоксин), а старшого - дигітоксин.

7. Внутрішньом'язове введення дигоксину, целаніду, строфантину - бо­люче, небезпечне розвитком некрозів, не створює стабільної концентрації у крові.

 

8. Зниження ефективності СГ може бути при недостатності серцевих кла­панів, дифузному міокардиті, дегенеративних змінах у міокарді, гостро­му міокардиті та перикардиті, гіпертермії, гіпертиреозі.

9. Ацетилдигоксин /і - приймають після іди.

Порівняльна характеристика препаратів

Дигітоксин - препарат, що має максимальну ліпофільність. Всмокту­ється з органів травлення на 90-100%. Нирковий кліренс низький, тому біо-доступність висока. Найменш полярний препарат, на 97% зв'язується з біл­ком крові, 28% метаболітів виводяться через кишечник. Дигітоксин секре-тується з жовчі і піддається зворотньому всмоктуванню (ентерогепатичний цикл). Ефект при пероральному введенні розвивається через 2-4 години, максимум ефекту розвивається через 8-12 годин. Період напіввиведення 7 днів, кумулює. Доза насичення 1,2-1,6 мг на добу, якщо хворий не вживав 10 днів препарати дигіталісу. Підтримуюча доза 0,05-0,2 мг на добу або менше.

Дигоксин - препарат, у якого виражені ліпофільні та гідрофільні власти­вості, міститься в наперстянці шерстистій. На 60-85% він всмоктується в тонкій кишці, 20-25% знаходиться в плазмі в зв'язаному стані з білком. Ме-таболізується мало, 80% препарату виводиться з сечею в незмінному стані. Ефект при пероральному введенні розвивається через 1-2 години, максиму­му досягає через 6-8 годин. Час напіввиведення - 34 години. При внутріш­ньовенному введенні ефект розвивається через 15-30 хвилин, досягає мак-

-299-

Водорозчинні вітаміни

Одними із перших у медицині були вивчені вітаміни групи В.

Тіаміну хлорид — В і Механізм дії. Тіаміну хлорид є коферментом декарбоксилаз, які бе­руть участь в окислювальному декарбоксилюванні кетокислот

-207-

(піровиноградної, кетоглютарової), а також ферменту пентозофосфатазного способу розпаду глюкози — транскеталази.

У процесі метаболізму вуглеводів, що каталізує тіамін, утворюється велика кількість аденозину і АТФ. Аденозин є ендогенним коронародилята-тором і створює умови для поліпшення трофіки в міокарді. Внаслідок цього збільшується забезпечення міокарда енергією, що призводить до підсилення скорочувальної функції міокарда, а через кардіотрофічну дію вітаміну В і розвивається кардіотонічна дія.

Нейротропна дія тіаміну пов'язана з його участю у вуглеводному обміні. Завдяки збільшенню вмісту АТФ у ЦНС зменшується час виник­нення умовних рефлексів. При пошкодженні периферичних нервових сто­вбурів тіаміну хлорид нормалізує вуглеводний обмін, зменшує кількість не-доокислених продуктів, внаслідок чого зменшується больовий синдром і відновлюються функції нервів.

Фармакодинаміка тіаміну хлориду складається з кардіотрофічної дії, впливу на нервову систему. Гіпоглікемічний ефект пов'язаний з кокарбок-силазою і розвивається внаслідок участі тіаміну в засвоєнні глюкози. Цей ефект здебільшого зустрічається у хворих на цукровий діабет. Однак тіамін не можна використовувати як індивідуальний гіпоглікемічний засіб. Він за­стосовується разом з інсуліном, що дозволяє зменшити дозу останнього.

Відомо також, що тіамін прискорює фагоцитоз шляхом безпосеред­нього впливу на фагоцити, тобто регулює вуглеводно - фосфорний обмін цих клітин.

Рибофлавін - В₂

Механізм дії В організм рибофлавін надходить з молочними про­дуктами. Всмоктується в шлунку і в тонкому кишечнику, у стінці кишечни­ка, фосфорилується за допомогою АТФ і перетворюється на коферменти: флавінмононуклеотид (ФМН) і флавінаденіндинуклеотид (ФАД). Ці ко­ферменти входять до складу дегідрогеназ та оксидаз, які беруть участь в окислювально-відновних процесах, та до складу дихальних ферментів. Ферменти, до складу яких входить рибофлавін, називаються флавіновими ферментами. Флавінові ферменти виступають у ролі переносників атомів водню. У залежності від функції флавінові ферменти поділяються на три групи:

I група - виконують функцію транспорту водню (електронів) у ланцюзі тканинного дихання.

II група - беруть участь в обміні білків. Вони каталізують дезамінування амінокислот.

ПІ група - містять флавін, беруть участь у процесах окислювального фос-форилування.

Фармакодинаміка рибофлавіну витікає з його участі в найваж­ливіших етапах обміну речовин: у тканинному диханні, обміні і синтезі білків та енергетичному обміні. Вона включає такі ефекти: стійкість до гіпоксії, поліпшення утилізації вуглеводів, пластичних процесів та енергоу-творення. Рибофлавін при його індивідуальному вживанні не виявляє сти­мулюючої дії на фагоцитоз, але в поєднанні з гентаміцином цей ефект спо­стерігається.

Депонується рибофлавін в печінці, нирках, надниркових залозах. Ри­бофлавін може знаходитися в тканинах у вільному стані, а його нуклеотиди (ФМН і ФАД) завжди міцно зв'язані з білками.

-208-

Піридоксину гідрохлорид — Bg

Механізм дії Бере участь у багатьох процесах азотистого обміну: трансамінування, декарбоксилювання амінокислот, перетворення трипто­фану та інших кислот.

Піридоксальфосфат бере участь також в обміні глютамінової кисло­ти, ГАМК, серотоніну, діоксифенілаланіну, в обміні жирів (сприяє переходу лінолевої кислоти в арахідонову кислоту, яка знижує вміст холестерину та жирів у сироватці крові).

Фармакодинаміка. Препарат має кардіотонічний ефект (поліпшує скорочувальну функцію міокарда й уповільнює ритм серцевих скорочень, посилює дію серцевих глікозидів) та гепатозахисний ефект (поліпшує жов­чоутворення, вуглеводний обмін та дезінтоксикаційну функцію печінки).

Стимулює гемопоез: регулює зв'язування заліза з сидерофіліном у крові. Має виражену дію при порушенні лейкопоезу: агранулоцитозі, алейкії, які спостерігаються при променевій хворобі. Регулює процеси збудження у ЦНС.

Магне В₆ - комбінований препарат, що містить вітамін Be і солі магнію. Застосовується у разі дефіциту магнію в організмі, перед початком лікування препаратами кальцію, при спазмофілії, для лікування функціональних прояв депресії. Може використовуватись під час вагітності та лактації.

Ціанокобаламін — В а

Комплексна сполука з координаційним атомом кобальту і ціаногрупою. Синтезується мікроорганізмами в товстому кишечнику лю­дини.

Механізм дії. Ціанокобаламін бере участь у відновленні дисульфід-них груп у сульфгідрильні, активуючи тіолові ферменти. Бере участь у син­тезі метальних груп, глютатіону, метіоніну, холіну, нуклеїнових кислот.

Фармакодинаміка. В організмі, який росте, ціанокобаламін сприяє синтезу жирів, а в дорослому - їх утилізації. Він необхідний для процесу кровотворення, для утворення епітеліальних клітин, для функціонування нервової системи (внаслідок впливу на утворення мієліну), росту і процесів регенерації.

Фармакокінетика. Препарат з їжі всмоктується за участю гастрому-копротеїду. У крові зв'язується з білками (93%). Депонується в печінці (за­пас 2 роки).

Кальцію пангамат — Bis

Механізм дії. Кальцію пангамат є донором метальних груп. Це сприяє прояву міотропних властивостей.

Фармакодинаміка. Препарат поліпшує обмін жирів, підвищує за­своєння кисню тканинами, вміст креатин фосфату в м'язах і глікогену в м'язах і печінці. Запобігає явищу гіпоксії, зменшує роз'єднання окислю­вального фосфоритування.

Фолієва кислота - В_с

Фолієва кислота міститься у листі рослин, вперше виділена в 1941 році, є похідним параамінобензойної і глютамінової кислот.

Механізм дії Препарат бере участь у синтезі метіоніну та інших амінокислот, в обміні холіну, пуринових і піримідинових основ, нуклеїно­вих кислот, стимулює кровотворення. Під впливом аскорбінової кислоти перетворюється на фолінову кислоту, яка активніша за фолієву майже в 100 разів.

-209-

Фармакодинаміка. Фолієва кислота стимулює кровотворення. Сприяє покращенню трофіки та регенерації пошкоджених тканин.

Аскорбінова кислота - С

Механізм дії Вітамін С містить два подвійних хімічні зв'язки, що ви­значає його здатність оборотного окислення з утворенням дегідроаскорбінової кислоти.

Дегідроаскорбінова кислота бере участь у переносі водню, внаслідок чого стимулюються окислювально-відновні процеси. Вітамін бере участь у багатьох біохімічних процесах в організмі. Аскорбінова кислота забезпечує синтез гіалуронової і хондроїтинсірчаної кислот, які формують міжклітинну склеюючу речовину хряща. Через відсутність цієї функції виникає ламкість і підвищена проникність капілярної стінки.

Аскорбінова кислота бере участь у процесах гідроксилювання проліну і лізину, які є необхідними для утворення колагену. При С-вітамінній недостатності різко знижується утворення фібробластів, відкладення колагену і утворення основної субстанції кісткової тканини не відбувається, дуже гальмується загоювання ран.

Аскорбінова кислота бере участь у синтезі гормонів кори наднирко­вих залоз. Хоча точна роль аскорбінової кислоти в цих реакціях не встанов­лена, спостерігається паралелізм між секреторною активністю залоз і зни­женням концентрації в них вітаміну С. На цьому ґрунтується метод біологічної стандартизації АКТГ.

Аскорбінова кислота забезпечує переведення неактивної фолієвої ки­слоти в активну - тетрагідрофолієву. Оскільки остання бере активну участь у нуклеїновому обміні, то і вітамін С є необхідним для забезпечення нор­мальних процесів кровоутворення.

Аскорбінова кислота поліпшує метаболізм ліків у мікротомах клітин печінки, впливає на вуглеводний обмін (регулює його). Вона стабілізує сульфгідрильні групи тіолових ферментів, затримує пере­дчасне окислення катехоламінів і ряду циклічних амінокислот (тирозин).

Фармакодинаміка. Аскорбінова кислота справляє неспецифічну за-гальностимулюючу дію, бере участь в обміні вуглеводів, холестерину, по­легшує зв'язування заліза з білками, підвищує адаптивну здатність ор­ганізму та стійкість його до інфекцій, стимулює імунітет, зокрема, Т-клітинний імунітет. Аскорбінова кислота самостійно і в присутності біофлавоноідів має капілярозміцнюючу дію і сприяє утворенню кісткового мозоля.

Нікотинова кислота - РР

Нікотинова кислота є провітаміном вітаміну PP.

Механізм дії. Нікотинова кислота виконує роль коферментів у ре­акціях, які контролюють ключові ланки процесів тканинного дихання і всіх видів обміну речовин, тобто бере участь у процесі біологічного окислення, окислювально-відновних реакціях.

Фармакодинаміка включає вплив вітаміну РР на функцію головного мозку, серцево-судинної системи (розширення судин), систем травлення та крові.

Під впливом нікотинової кислоти прискорюється вироблення гальмівних рефлексів, спостерігається розширення судин верхньої частини тіла, зміна біохімічних процесів у міокарді: зниження вмісту піровиноградної та молочної кислот, підвищення глікогену та АТФ. Таким чином, поліпшується вуглеводний та енергетичний обміни в міокарді, що

-210-

забезпечує кардіотрофічний ефект вітаміну. З другого боку, поліпшується мікроциркуляція, що створює сприятливі умови для постачання міокарда киснем і поживними речовинами. Крім того, вітамін поліпшує функцію печінки, справляє гіпоглікемічний ефект і активізує систему зсідання крові, поліпшує продукцію тироксину, стимулює кору надниркових залоз.

Рутин - Р

Р-вітамінна активність характерна для біофлавоноїдів.

Механізм дії Подібно до аскорбінової кислоти флавоноїди можуть утворювати редокс-систему, яка уповільнює окислення катехоламінів і ві­таміну С, посилюючи їх активність.

Фармакодинаміка. Рутин здатний сам, а ще краще, у поєднанні з іншими речовинами-вітамінами (вітамін С), запобігати ламкості і підвище­ній проникності стінок кровоносних судин. В експерименті з парентераль­ним введенням препарату виявлена його здатність підвищувати стійкість організму до гострого кисневого голоду.

Ліпоєва кислота

Механізм дії: ліпоєва кислота є коферментом, який бере участь в окислювальному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти і ос-кетокислот відіграє значну роль у процесі утворення енергії в організмі.

Фармакодинаміка. За характером біохімічної дії ліпоєва кислота на­ближається до вітамінів групи В. Вона наділена антиоксидантною активніс­тю, бере участь у регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну, справляє ліпотропний ефект, впливає на обмін холестерину, покращує функцію печі­нки, справляє дезінтоксикаційну дію при різних інтоксикаціях.

Кальцію пантотенат - В$

Кальцію пантотенат - кальцієва сіль пантотенової кислоти.

Механізм дії: в організмі пантотенова кислота входить до складу ко­ферменту А, який відіграє важливу роль у процесах ацетилювання та окис-нення. Вона бере участь у вуглеводневому та ліпідному обмінах, у синтезі ацетилхоліну. Впливає на тканинний обмін.

Жиророзчинні вітаміни Ретинол - А

Вітамін А - об'єднана назва групи ретиноїдів (ретинол, ретиналь, ре-тинова кислота).

В організмі вітамін А надходить з їжею або у вигляді провітаміну -каротину (їжа рослинного походження), або у вигляді ефірів ретинолу (їжа тваринного походження).

Механізм дії У клітинах органів-мішеней ретиноїди з'єднуються з цитоплазматичним рецептором і утворюють комплекс, який проникає в яд­ро, де вони діють на гени, що призводить до синтезу специфічних білків (ферментів) або структурних компонентів тканин. Ретиналь бере участь у побудові зорового пурпуру. Він сполучається зі специфічним білком сітків­ки - оксином, утворюючи родопсин. Під впливом енергії світла родопсин розщеплюється, утворюючи люміродопсин і метародопсин. Останній при­єднує воду і розпадається на початкові компоненти: ретиналь і опсин. Енер­гія, що виділяється при розщепленні родопсину, збуджує рецептори зорово­го нерва.

Ретинол також сприяє закріпленню глікогену в м' язах, серці і печін­ці, стимулює перетворення пірувату і регулює обмін фосфоліпідів.

-211 -

Фармакодинаміка. В організмі ретиноїди виконують різні функції. Ретиноєва кислота необхідна для диференціювання епітелію.

Ретинол стимулює синтез ферментів, необхідних для активації суль­фатів, які входять до складу кислих мукополісахаридів, таурину, гепарину, сульфоцереброзидів. Вітамін А стимулює фагоцитоз, бере участь у регуля­ції синтезу антитіл, факторів неспецифічної резистентності організму, сома-томединів, статевих гормонів, ферментів епіталіальних тканин. Таким чи­ном, вітамін А стимулює зір, поліпшує енергозабезпечення скелетних м'язів і внутрішніх органів, стимулює епітелізацію і запобігає надлишковому оро­говінню епітелію (гіперкератоз).

Ергокальциферол - D

Д-вітамінною активністю характеризується група речовин - ізомерів. Серед них п'ять природного походження і один - синтетичний. Найбільш активні форми рослинного походження - ергокальциферол - D₂ і холекаль-циферол - D₃.

Механізм дії Ергокальциферол призводить до зниження конценгра-ції кальцію в крові, що викликає гіперпродукцію паратиреоідину, який зни­жує реабсорбцію фосфату і амінокислот у ниркових каиальцях, забезпечує перенос кальцію з просвіту кишок у плазму, а з плазми - в кісткову тканину. Вітамін D нормалізує утворення лимонної кислоти.

Фармакодинаміка виявляється в нормалізації кальцієвого і фосфор­ного обміну.

Токоферол - Е

У природі існує декілька токоферолів. У медицині застосовується альфа-токоферол.

Механізм дії. Токоферол - антиоксидант, гальмує окислення ліпідів, нуклеїнових кислот і стероїдів, бере участь у процесах синтезу білка та ге­ма, проліферації клітин, тканинному диханні.

Фармакодинаміка. Вітамін Е нормалізує білковий обмін, справляє мембранопротекторну дію, регулює функцію репродуктивних органів, га­льмує розвиток атеросклеротичних змін в аорті. Токоферол покращує кро­вообіг і обмін речовин у тканинах пародонта.

Вітамін К

Природні вітаміни групи К: К| - філохінон; К₂ - менахінон.

Механізм дії. Вітамін К стимулює в печінці синтез протромбіну, проконвертину та ряд інших факторів зсідання крові, сприяє синтезу АТФ, креатин фосфату, ряду ферментів.

Фармакодинаміка вітаміну К виявляється в прискоренні зсідання крові (антигеморагічна дія).

Таким чином, усі вітаміни беруть участь в обміні білків, жирів, вуг­леводів, окислювально-відновних процесах.

Рибофлавін, ретинол беруть участь в утворенні зорового пурпуру.

Нікотинова кислота, ретинол, токоферолу ацетат регулюють трофічні процеси в шкірі.

Тіаміну хлорид, рибофлавін, кальцію пантотенат, піридоксину г/х, ціанокобаламін впливають на проведення нервового імпульсу.

Тіаміну хлорид, піридоксину г/х, кальцію пангамат, піридоксаль- фосфат, ліпоєва кислота, токоферолу ацетат виявляють кардіотрофіч- ну дію.

Аскорбінова кислота, менадіон, тіаміну хлорид, ціанокобаламін беруть участь у процесі зсідання крові.

-212-

Аскорбінова кислота, рутин, токоферолу ацетат нормалізують проникність судинної стінки.

Аскорбінова кислота, рутин, ретинол, токоферолу ацетат, три-овіт наділені антиоксидантною дією.

Ретинол, ергокальциферол регулюють фосфорно-кальцієвий обмін.

Аскорбінова кислота, ретинол, токоферолу ацетат беруть участь у процесах регенерації.

Ліпоєва кислота, аскорбінова кислота, ціанокобаламін, піридок­сину г/х наділені гепатозахисною дією.

Нікотинова кислота поліпшує мікроциркуляцію.

Рибофлавін, піридоксину г/х, ціанокобаламін, фолієва кислота, ас­корбінова кислота, піридоксальфосфат, токоферолу ацетат стимулю­ють кровотворення.

Показання до застосування та взаємозамінність

Гіповітамінози (усі вітамінні препарати).

Захворювання шкіри (тіаміну хлорид, рибофлавін, кальцію пантоте-нат, піридоксину г/х, ціанокобаламін, кальцію пангамат, ретинол, піридок­сальфосфат, токоферолу ацетат).

Порушення зору (ретинол, токоферолу ацетат, рибофлавін), рахіт (ретинол, ергокальциферол).

Захворювання печінки (тіаміну хлорид, кальцію пантотенат, піридо­ксину г/х, ціанокобаламін, кальцію пангамат, аскорбшова кислота, менаді-он, піридоксальфосфат, ліпоєва кислота).

Неврити, невралгії (тіаміну хлорид, кальцію пантотенат, піридокси­ну г/х, ціанокобаламін).

Гастрити, виразка шлунка (тіаміну хлорид, кальцію пантотенат, рутин, ретинол).

Променева хвороба, лейкемія (рибофлавін, ціанокобаламін, фолієва кислота, рутин).

Анемії (піридоксину г/х, ціанокобаламін, фолієва кислота, рибофла­він, аскорбінова кислота, піридоксальфосфат, токоферолу ацетат).

Геморагічні діатези, кровотечі (аскорбшова кислота, рутин, мена-діон).

Порушення функції статевих залоз (токоферолу ацетат);

Ішемічна хвороба серця (тіаміну хлорид, піридоксину г/х, нікотино­ва кислота, ліпоєва кислота, кальцію пангамат, піридоксальфосфат);

Хронічна серцева недостатність (тіаміну хлорид, піридоксину г/х, фолієва кислота, піридоксальфосфат, токоферолу ацетат).

Дисбактеріоз (рибофлавін, піридоксину г/х, ціанокобаламін, аскор­бінова кислота).

Гіпотрофія (рибофлавін, кальцію пантотенат, піридоксину г/х, ціа­нокобаламін, аскорбінова кислота, ретинол, токоферолу ацетат).

Атеросклероз (піридоксину г/х, кальцію пангамат, нікотинова кис­лота).

Вагітність, лактація (рибофлавін, піридоксину г/х, аскорбшова ки­слота, токоферолу ацетат).

Гіпоксія (рибофлавін, кальцію пангамат, аскорбінова кислота, ніко­тинова кислота).

Спазми судин головного мозку та кінцівок (нікотинова кислота).

Спазмофілія (матне В₆).

Депресія, неврози (матне Вб).

-213-

Побічна дія

При застосуванні вітамінів можливе виникнення:

Тіаміну хлориду - анафілактичний шок, алергійна реакція може на­бувати форми кишкової геморагії, нападів бронхіальної астми з судомами. У легких випадках - пошкодження шкіри і слизових оболонок, кропивниця, свербіж, набряк Квінке.

Кальцію пантотенату - нудота, блювання, болісність у місці вве­дення, рідко — поява інфільтратів.

Шридоксину, піридоксальфосфату - алергійні реакції.

Нікотинової кислоти - почервоніння обличчя, запаморочення голо­ви, відчуття жару, кропивниця.

Ціанокобаламіну - збудження, тахікардія, біль в області серця, алергійні реакції.

Аскорбінової кислоти - зменшується проникність капілярів і пстогєматичних бар'єрів, розвивається протромбінемія, зменшується кількість еритроцитів, розвивається нейтрофільний лейкоцитоз, пору­шується активність тканинних дегідрогеназ.

Ліпоєвоїкислоти - біль в епігастральній області, алергійні реакції.

Препаратів ретинолу - розвиток гострого і хронічного гіпервітамі­нозу. При цьому можливе різке підвищення тиску спинномозкової рідини, блювання, підвищення збудливості ЦНС, сухість у роті і зменшення кістко­вої тканини і печінки.

Ергокальциферолу - можливе гостре отруєння. При цьому спостері­гається ригідність м'язів і спонтанні посмикування. Хронічне отруєння ер­гокальциферолом характеризується загальною слабкістю, нудотою, підви­щенням температури тіла, сонливістю, пригніченням свідомості, різким зниженням апетиту, підвищенням спраги. Біль у животі супроводжується поносом або запором.

При внутрішньом'язових ін'єкціях токоферолу - болісність, поява інфільтратів та алергічні реакції.

Протипоказання

Застосування вітамінів протипоказане хворим з алергічними захво­рюваннями.

Ціанокобаламін протипоказаний при гострій тромбоемболії, ерит­ремії, еритроцитозі.

Нікотинова кислота - при виразковій хворобі шлунка і 12-палої кишки, у разі виражених порушень функції печінки, подагри і гіперурикемії.

Протипоказаннями до застосування ергокальциферолу є туберкульоз легенів, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювання печінки і нирок, декомпенсація серця.

У перші 3 місяці вагітності не рекомендується застосовувати препа­рати ретинолу.

Менадіон протипоказаний при підвищеному зсіданні крові і тромбо­емболії.

Магне В_б— у разі вираженої ниркової недостатності.

Фармакобезпека

Вітамін А несумісний з хлористоводневою, ацетилсаліциловою ки­слотами і його треба застосовувати з обережністю хворими на нефрити, з захворюваннями серця, при вагітнесті.

-214-

Вітамін Bj несумісний з вітамінами РР, С, В|2, Вб, симпа-
томіметиками, саліцилатами, тетрацикліном, гідрокортизоном,
і        Розчин вітаміну В] не можна вводити в одному шприці з розчинами,

які містять сульфіти.

Вітамін В₂ несумісний з вітаміном В₁₂ - тому що змінюють мета­болізм один одного.

Лікування великими дозами вітаміну В₂ через його погану роз­чинність може викликати закупорку канальців нефрону.

Вітамін В₆ несумісний з вітамінами В_ь В^, еуфіліном, кофеїном.

Вітамін В_]2 несумісний з аміназином, хлористоводневою, ацетил­саліциловою кислотами, вітамінами РР, С, В і, В₆, В₂, гентаміцином.

Вітамін С несумісний з вітамінами В_ь В^, еуфіліном, димедролом, дибазолом, саліцилатами, тетрацикліном, симпатоміметиками, гідрокортизоном, пеніциліном, препаратами заліза, гепарином, непрямими антикоагулянтами.

Вітамін D несумісний з хлористоводневою кислотою, вітаміном Е, саліцилатами, тетрацикліном, симпатоміметиками, гідрокортизоном.

Вітамін РР несумісний з вітамінами В|, Віг, Вб, еуфіліном, саліцилатами, тетрацикліном, симпатоміметиками, гідрокортизоном.

Тривале приймання вітаміну РР може призвести до жирової дис­трофії печінки.

Щоб запобігти побічним явищам, вітамін РР потрібно приймати відразу після іди або призначати нікотинамід, який не викликає згаданих небажаних ефектів.

У разі тривалого призначення кислоти нікотинової у високих дозах може розвинутись жирова дистрофія печінки. Щоб запобігти цьому уск­ладненню, треба приймати продукти, багаті на метіонін (сир).

Одночасне застосування токоферолу і строфантину у випадках гос­трої недостатності серця і гіперхолестеринемії значно покращує функцію міокарда, запобігає інтоксикації глікозидами.

Фолієва кислота несумісна з сульфаніламідами.

Перед ідою слід вживати ревіт.

Після іди вживають аскорбінову і нікотинову, ліпоєву кислоти, піридоксальфосфат, ретинол, ергокальциферол, гексавіт.

Перелік препаратів

-215-

N

I

ФЕРМЕНТНІ ТА АНТИФЕРМЕНТИ! ПРЕПАРАТИ

Ферменти - це білкові каталізатори реакцій, що відбуваються в живому організмі.

Класифікація та препарати

Фармакомаркетинг

Механізм дії

Протеолітичні препарати пептидази та протеази розривають пеп-тидні зв'язки в молекулі білків, пептидів.

Фібринолаин є природним компонентом, який запобігає зсіданню крові.

-216-

Стрептокіназа, стрептодеказа перетворюють профібринолізин в активний фібринолізин.

Ферментні препарати, які покращують процес травлення, забезпе­чують перетравлювання жирів, білків і вуглеводів.

Лідаза, ронідаза зменшують в'язкість гіалуронової кислоти і цим збі­льшують проникність тканин.

Лідаза, ронідаза, цитохром С покращують тканинне дихання.

Цитохром С відновлює окиснювальні процеси в організмі. Пеніциліназа інактивує пеніциліни.

Антиферментні препарати інгібують активність трипсину, хімотрипсину, плазміну та інших протеаз.

Фармакодинаміка

Протеолітичні препарати розріджують в'язкі секрети, ексудати, згустки крові, розщеплюють некротизовану тканину. Мають відхаркувальний, протизапальний, протимікробний, імуностимулювальний ефекти. Дезоксирибонуклеаза має противірусну дію.

Фібринолітичні препарати розчиняють свіжі тромби та згустки крові.

Пепсин, сік шлунковий, абомін, панкреатин, солізим, панзинорм, фестал, мезим-форте, ензистал покращують травлення.

Лідаза, ронідаза сприяють розм'якшенню рубців, усуванню контрак­тур у суглобах, розсмоктуванню гематом; пеніциліназа усуває явища, які виникають при гострих алергічних реакціях та анафілактичному шоку, ви­кликаних препаратами групи пеніциліну.

Антиферментні препарати усувають самоперетравлювання тканин підшлункової залози, крововиливи та набряк у ній.

Показання до застосування та взаємозамінність

Для полегшення відхаркування мокротиння застосовують трипсин, хімотрипсин, рибонуклеазу, дезоксирибонуклеазу.

Ці препарати, а також іруксол використовують для лікування опіків, попрілостей, обморожень, пролежнів, гнійних ран.

При хронічних спайкових процесах - трипсин, хімотрипсин, рибо­нуклеаза, іруксол.

Лідаза, ронідаза - для лікування контрактур суглобів, рубців після опіків та операцій, гематом.

Для лікування іридоциклітів застосовують трипсин, хімотрипсин; кератитів, кон'юнктивітів вірусної етіології - дезоксирибонуклеазу.

Свіжі тромби, свіжий інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої ар­терії, гострий тромбофлебіт - усі фібринолітичні препарати.

Для лікування панкреатиту застосовують панкреатин, солізим, пан­зинорм, фестал, мезим-форте, ензистал.

Розлади травлення: ахілія - сік шлунковий, панкреатин, солізим, ме­зим-форте; гіпо- та анацидний гастрит - усі препарати, які покращують травлення, крім ензисталу; диспепсія - усі препарати, крім панкреатину, солізиму.

Солізим, панзинорм застосовують для лікування гепатитів, холеци­ститів.

Цитохром С - для лікування асфіксій новонароджених, хронічних пневмоній, серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, гіпоксичного стану.

-217-

При гострих алергійних реакціях та анафілактичному шоку, викли­каному препаратами пеніциліну, застосовують пеніциліназу.

При ревматоїдному артриті - лідазу.

Діія профілактики післяопераційного панкреатиту, при гострому і ре-цидивуючому панкреатитах - антиферментні препарати.

Побічна дія

Усі ферментні та антиферментні препарати можуть викликати алергію.

Після внутрішньом'язового введення протеолітичних препаратів може виникати болісність і гіпертермія на місці ін'єкції, підвищення тем­ператури, тахікардія. При інгаляціях можуть з'являтися подразнення слизо­вих оболонок верхніх дихальних шляхів і хриплість голосу.

При вживанні фібринолітичних препаратів може розвиватися го­ловний біль, нудота. При швидкому внутрішньовенному введенні відзначається гіпотензія, порушення серцевого ритму.

Ферментні препарати, які поліпшують процеси травлення, доб­ре переносяться, але іноді може спостерігатися легка нудота, печія.

Протипоказання

Протеолітичні препарати протипоказані при декомпенсації серце­вої діяльності, емфіземі та туберкульозі легень з недостатністю дихання, цирозі печінки, гепатиті, панкреатиті, геморагічних діатезах, злоякісних пухлинах.

Фібринолітичні препарати протипоказані при кровотечах, свіжих виразках ШКТ, при вираженій гіпертензії, септичному ендокардиті, пору­шеннях мозкового кровообігу, туберкульозі легень, у першому триместрі вагітності.

Вживання стрептодекази протипоказано при цукровому діабеті, злоякісних новоутвореннях, цирозі печінки, сечокам'яній хворобі, вираже­ному атеросклерозі.

Гіалуронідаза, ронідаза протипоказані при злоякісних новоутворен­нях, туберкульозі, запальних процесах.

Фармакобезпека

Колагепазу не слід комбінувати з тетрациклінами, гепарином.

Антикоагулянти потрібно вживати не раніше, ніж через 4 години після інфузії стрептокінази.

Хімотрипсин дозволений лише для місцевого застосування.

Після іди та під час їди вживають сік шлунковий, солізим, фестал; тільки під час їди бажано приймати панзинорм, абомін.

Порівняльна характеристика препаратів

Трипсин кристалічний - протеолітичний фермент, розриває пептидні зв'язки в молекулі білка, розщеплює високомолекулярні продукти розпаду білків, низькомолекулярні пептиди. Також розщеплює некротичні тканини та нитки фібрину, розріджує в'язкі секрети, сприяє їх видаленню. Трипсин має протизапальну дію, розчиняючи фібрин навколо запального процесу, створює можливість проникнення в нього антитіл, фагоцитів і лікарських засобів. Препарат покращує мікроциркуляцію в ділянці ушкодження, що призводить до нормалізації метаболічних та імунологічних порушень, ак-

-218-

тивізації фагоцитозу, сприяє зменшенню антигенних властивостей бак­теріальних токсинів, власне стафілококового токсину.

Призначають для лікування трофічних виразок, хронічних ос­теомієлітів, для профілактики запальних і тромбоемболічних ускладнень після операцій.

Хімотрипсин кристалічний більш стійкий, ніж трипсин, викликає більш глибокий гідроліз білків.

Рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза - препарати, які отримують з підшлункової залози великої рогатої худоби. Відносять до протеолітичних ферментів, гідролізуючих складний ефірний зв'язок у білкових з'єднаннях, нуклеїнових кислотах. Показання до застосування такі, як і у трипсину.

Колагеназа ~ ферментний препарат, який отримують з підшлункової за­лози великої рогатої худоби. Призначають для прискорення відторгнення струпів після опіків і відморожень, при трофічних виразках для очищення від гнійно-некротичного ексудату.

Іруксол — мазь, яка містить протеолітичний фермент костридилпептида-зу та хлорамфенікол. Препарат сприяє ферментативному очищенню ран, попереджує розвиток інфекції, прискорює регенерацію. Застосовується при варикозних виразках, які довго не загоюються, обмороженнях.

Фібринолізин володіє антигенними властивостями, що призводить до великої кількості побічних ефектів, на сьогодні використовується рідко.

Стрептокіназа справляє більш постійний фібринолітичний ефект при менших побічних явищах, ніж фібринолізин.

Стрептодеказа схожа на інші препарати стрептокінази. Одноразове введення середньої терапевтичної дози забезпечує підвищення фібринолітичної активності крові протягом 48-72 годин.

Протеолітичні ферменти шлункового соку, пепсин, абомін розщеп­люють білки, переважно до поліпептидів. їх застосовують для замісникової терапії при розладах травлення, зі секреторною недостатністю шлунка (ахілії, гіпоапидні та анацидні гастрити, диспепсії). При анацидних гастри­тах різко знижена або відсутня кислотоутворююча функція шлунка, тому пепсин необхідно призначати в комплексі з розведеною соляною кисло­тою.

Шлунковий сік натуральний нормалізує секреторну та моторну діяльність ШКТ, поліпшує функціональний стан підшлункової залози, жов­човивідних шляхів, кровотворної системи, проявляє бактерицидну діяльність, стимулює регенеративні процеси.

Абомін отримують зі слизової оболонки шлунка телят і ягнят молочно­го віку, містить суму протеолітичних ферментів.

Панкреатин - ферментний препарат: суміш протеази, амілази та ліпази. Одержують з підшлункової залози забійної худоби. Він розщеплює білки на пептиди.

Солізим отримують з культури Penicillium solitum, є ліполітичним ферментом, сприяє травленню та засвоєнню жирів. Застосовують при хронічних панкреатитах з пониженою ліполітичною активністю.

Панзинорм містить екстракт слизової оболонки шлунка, екстракт жовчі, панкреатин і амінокислоти. Подібною дією володіють фестал, ензи- стал, мезим-форте. їх призначають при недостатності секреторної та травної здатності шлунка, при хронічних панкреатитах, гепатитах, холе­циститах.

Лідаза - препарат гіалуронідази, отримують з сім'яників великої рога­тої худоби. Лідаза понижує в'язкість гіалуронової кислоти, розм'якшує і розрихлює тканини, підвищує їх еластичність і розтяжність, активує

-219-

внутрішньотканинний обмін, виділення токсичних продуктів метаболізму, чужорідних речовин.

Препарат застосовують для розм'якшення рубцевої тканини при кон­трактурах і важкорухомості суглобів, при лікуванні рубців після операцій на черевній порожнині і на сухожиллях, при підготовці до шкірно-пластичних операцій.

Ронідаза - препарат гіалуронідази для зовнішнього застосування. За­стосовують також для розм'якшення і розсмоктування рубцевої тканини після опіків, при контрактурах суглобів, при невралгіях.

Пеніциліназа має специфічну здатність інактивувати бензилпеніцилін та інші чутливі до цього ферменту пеніциліни.

Цитохром С отримують шляхом екстракції з тканин серця великої рогатої худоби. Бере участь у процесах тканинного дихання. Залізо, яке міститься в простетичній групі цитохрому С, зворотне, переходить з окисле­ної форми у відновлену, у зв'язку з чим застосування препарату прискорює хід окислювальних процесів.

Антиферментні препарати

Пантрипін і апротшіін отримують з підшлункової залози великої ро­гатої худоби.

Перелік препаратів

- 220 -

1234567Следующая ⇒

Поделиться: