ФАРМАКОДИНАМІКАІ ЗАСТОСУВАННЯ АМІНОКИСЛОТ

Амінокилоти - органічні кислоти, які містять аміногрупу, знахо­дяться в усіх клітинах організму як у вільному стані, так і у складі білка. Найбільше біологічне значення мають амінокислоти, які входять до складу білків, їх більш 20. В організмі амінокислоти займають центральне поло­ження в азотистому обміні і підлягають багатьом перетворенням, які пов'язані з їх розкладом і застосуванням для синтезу білків та інших речо­вин. Амінокислоти є важливими джерелами азоту в організмі.

Метіонін - незамінна амінокислота, необхідна для підтримки росту та азотистої рівноваги в організмі. При недостатній кількості метіоніну в печінці розвивається жирова інфільтрація, тому що у печінці відбувається синтез фосфоліпідів із жирів. Для цього процесу необхідний холін. У разі нестачі останнього процес гальмується, і нейтральні жири відкладаються в печінці. Значення метіоніну в цьому процесі полягає в тому, що він сприяє синтезу холіну. Жирова дистрофія може виникнути при токсикозному ура­женні печінки (бензолом, арсеном), при гепатитах, цирозах печінки, дизен­терії у дітей. Тому метіонін використовують при гепатитах, цирозі печінки, дизентерії у дітей, при інших інфекційних захворюваннях, хронічному ал­коголізмі, діабеті.

Кислота глутамінова також бере участь у процесах азотистого обміну. Вона постійно утворюється з інших амінокислот. Глутамінова ки­слота сприяє знешкодженню аміаку. З аміаку і глутамінової кислоти утво-

-228-

І шиться нешкідливий для організму глутамін. Зв'язування та знешкоджен­ні! глугаміновою кислотою аміаку має значення для нормальної діяльності І U 1С.

Кислота сприяє синтезу ацетилхоліну і є основною частиною тикового компонента мозку, скелетних м'язів. Тому вона використовується при захворюваннях ЦНС (епілепсія, психози, розумова відсталість, поліомієліт, прогресивна м'язова дистрофія), при передозуванні і юпікотинової кислоти.

Цистеїн - замінна амінокислота, для її синтезу потрібен метіонін. Чпачення для організму (тобто фармакодинаміка препарату) пов'язане з існуванням у молекулі сульфгідрильної групи. Тому цистеїн бере участь в обміні сірки в організмі, в реакціях трансамінування, в обміні речовин у кришталику ока. При катаракті порушується вміст цієї кислоти в криштали­ку. Основне показання до застосування - катаракта.

Віцеїн - комбінований препарат, який містить цистеїн, глутамінову кислоту, АТФ, вітаміни Ві, РР, йодид калію та інші речовини.

Церебролізин - звільнений від білка гідролізат мозкової речовини. Мключає в себе 18 амінокислот. Застосовується при травмах мозку, епілепсії, розумовій відсталості у дітей, операціях на головному мозку, пе-1>енесених крововиливах. Церебролізин знижує вміст лактату в тканинах головного мозку, гальмує процес утворення високореактивних форм цільних радикалів і знижує концентрацію продуктів перекисного окислення ліпідів клітинних мембран. Препарат має властивості мембранного стабілізатора. Сприяє підтриманню гомеостазу кальцію і зменшує нейро-гокеичну дію збільшених концентрацій збуджуючих амінокислот (глутама-га, наприклад). Застосовується при травмах мозку, епілепсії, розумовій нідсталості у дітей, операціях на головному мозку, перенесених крововили­вах.

Плазмозамінні розчини

Засоби для парентерального живлення являють собою продукти ферментативного або кислотного гідролізу білків крові людини, великої ро­гатої худоби, казеїну. Вони складаються з білкових молекул і вільних амінокислот.

Потреба в парентеральному азотистому живленні виникає при різних патологічних станах: гепатити, крововтрати, опіки, гнійні процеси (підвищений розпад білків), недостатнє введення білків в організм, захво­рювання ШКТ, променева хвороба, в післяопераційному періоді, особливо на органах ШКТ.

Розчин гідролізину - продукт, добутий при кислотному гідролізі білків крові великої рогатої худоби з додаванням глюкози. Справляє дезінтоксикаційну дію.

Гідролізат казеїну є джерелом білка для парентерального живлення.

Інфузалін отримують шляхом кислотного гідролізу білків крові лю­дини з додаванням синтетичних амінокислот і мікроелементів. На відміну від інших аналогічних засобів справляє менше побічних дій.

АНТИОКСИДАНТИ

Антиоксиданти - речовини різноманітної хімічної природи, які упо­вільнюють або блокують процеси вільнорадикального окислення (ВРО) в організмі людини.

У фізіологічних умовах процеси ВРО є необхідними для нормально­го протікання біохімічних реакцій в організмі. Якщо адаптаційні процеси

-229-

дають збій, то ВРО приймає каскадний характер і спричиняє цілий ряд по­шкоджень: розрізняє процеси тканинного дихання і окислювального фос-форилювання, активує цитотоксичні реакції, порушує роботу потенціалза-лежних клітинних каналів та ін.

В організмі існує потужна антиоксидантна система, наприклад, фер­менти (каталази, пероксидази, супероксиддисмутази), і так звані пастки ра­дикалів (вітаміни А, С, Е, глутатіон; сполуки, що містять сірку; біогенні аміни; незамінні мікроелементи). Стан клітини залежить від співвідношення інтенсивності процесів вільнорадикального окислення та активності анти­оксидантної системи (у здоровому організмі ці процеси взаємно врівнова­жені).

Механізм дії

1. Пряма взаємодія з вільними радикалами кисню.

2. Зв'язування іонів заліза та міді, що каталізують вільнорадикальні реакції.

3. Зміна структури клітинної мембрани (перешкода взаємодії окисників з субстратами).

4. Підвищення активності ендогенних антиоксидантних систем.

Фармакодинаміка

Загальним фармакологічним ефектом для всіх препаратів є антиоки-слювальний. Це дозволяє використовувати їх в терапії великої кількості ВРО-викликаних захворювань.

"Ерисод" являє собою людську Cu-Zn-супероксиддисмутазу - фер­мент, що діє на початкових стадіях ВРО. Ерисод виявляє протизапальний та антиглаукоматозний ефекти і застосовується при глаукомі.

Іонол - синтетичний препарат, що виявляє антигіпоксантний ефект. Застосовується при раку та папіломатозі сечового міхура, циститах, опіках, променевих виразках.

Емоксипін, крім антиоксидантної дії, виявляє антигіпоксичний, ан-тиагрегаційний і ангіопротекторний ефекти. Застосовується в офтальмології (глаукома, ретинопатія, тромбоз судин сітківки), у кардіології (інфаркт міокарда), в неврології (при порушеннях мозкового кровообігу).

Мексидол - за хімічною структурою є відповідною емоксипіну сіллю янтарної кислоти. Виявляє більш виражену антигіпоксичну дію. За­стосовується при енцефалопатії, гострих порушеннях мозкового крово­обігу, для купірування абстинентного синдрому при наркоманії та алко­голізмі. Також в медичній практиці як антиоксиданти широко використо­вують вітаміни А, С, Е; мікроелементи: Se, Zn.

Вітамін С. Різноманітність біологічних ефектів аскорбінової кисло­ти обумовлена її здатністю виконувати роль донора водню, окислюючись в оборотну форму - дегідроаскорбінову кислоту (ДАК), а також потенціювати ефекти інших антиоксидантів.

Вітамін А перешкоджає окисленню цистеїну, інгібує фотохімічні, вільнорадикальні реакції.

ПРЕПАРАТИ, ЩО МІСТЯТЬ МІКРО-1 МАКРОЕЛЕМЕНТИ

У тканинах людини'є близько 80 елементів періодичної системи Д.І. Менделєєва. Хімічні елементи перебувають у внутрішньому середовищі організму в дуже малій кількості, але вони необхідні для нормальної життєдіяльності організму. Зміна біосинтезу, всмоктування або інші мета­болічні процеси ендогенних хімічних елементів викликають порушення го­меостазу і нормальної життєдіяльності організму. При такому стані призна-

-230-

чию 11, препарати, до складу яких входять мікроелементи і макроелементи. Механізм їх дії пов'язаний з замісною терапією, а фармакодинаміка і пока­ти 11 и до застосування - з ф ізіологічною роллю в організмі.

Препарати, що містять фосфор

Фізіологічне значення або фармакодинаміка фосфору пов'язана з і им, що фосфор є одним з найважливіших елементів живої клітини. Похідні і иісфорної кислоти входять до складу нуклеотидів, нуклеїнових кислот, і юсфоліпідів, фосфопротеїдів і фосфовуглеводів. Особливо багато фосфору (і <>.ііонним чином у вигляді фосфорнокислого кальцію) у кістках і зубах. Ба-іагі фосфорними сполуками мозок, м'язи, серце, печінка, нирки. Фосфор індії рає важливу роль у процесі обміну речовин. Багато фосфорних сполук мають великий запас потенціальної енергії. Накопичення енергії у клітині нідбувається шляхом фосфорилювання аденозинфосфорної та ортофосфор­ної кислот з утворенням аденозинтрифосфорної кислоти. Фосфорорганічні сполуки є біологічно активними речовинами: вони інактивують ряд фер-мсі ітів, головним чином, холінестерази. Недостача фосфору або погане його засвоєння призводить до порушення росту, обміну речовин, до порушень ЦІ 1С.

Фітин — складний органічний препарат фосфору, який містить суміш кальцієвих і магнієвих солей інозидфосфорних кислот. Містить 35% органічно зв'язаної фосфорної кислоти.

Церебролецитип - препарат, який отримують з тканини мозку ве­ликої рогатої худоби. Являє собою складні ефіри гліцерину, фосфорної та жирних кислот.

Застосовують препарати фосфору при поганому зрощенні переломів, рахіті, захворюваннях нервової системи, анемії,-безсонні, гояовному-болюг глаукомі. \/

Препарати, що містять йод

Йод необхідний для нормальної діяльності організму. Він бере участь у синтезі тироксину (гормону щитовидної залози), який стимулює обмін речовин. При збільшенні тироксину порушується функція вегетатив-і юї нервової системи (тахікардія, безсоння, виснаження).¹*

Молекулярний йод виявляє антимікробну дію. Препарати йоду ма­ють подразнюючу та відвертаючу дію. Для йоду характерна "розсмоктую­ча" дія при атеросклерозі, для розсмоктування гум при еифіліеі. Однак, яких-небудь теоретичних обгрунтувань цій дії не існує.

Виділяються йодиди з організму головним чином нирками (80%) і частково залозами ШКТ, дихальних шляхів і шкіри. При виділенні йод по­силює секрецію бронхіальних залоз та розріджує мокроту, з чим пов'язана його відхаркувальна дія.

Йодиди знаходять широке застосування для лікування ендемічного зобу, гіпертиреозу, сифілісу, атеросклерозу, як відхаркуючі препарати, при захворюваннях шкіри, при запальних захворюваннях дихальних шляхів, ► , при хронічному отруєнні ртуттю та свинцем. Як антимікробний препарат VV йод застосовується у хірургії для підготовки операційного поля. |Ґак як йод * затримує проходження рентгенівських променів, то деякі його органічні сполуки використовують як контрастні засоби з метою рентге­нодіагностики. При тривалому використанні йодидів у великих дозах роз­вивається хронічне отруєння, яке називають йодизмом. Це отруєння харак­теризується катаральним станом слизових оболонок (нежить, сльозотеча, почервоніння кон'юнктиви, набряк повік, слинотеча, висипання на шкірі).

-231 -

Йодизм не потребує спеціального лікування. Достатньо відмінити препара­ти йоду і для прискорення його виділення з організму підвищити вміст хло-

РИДІВВІЖІ. / ;'■'•■.^;.'.' '

З препаратів, які містять йод, застосовуються 5% спиртовий розчин йоду, розчин Люголя (1 частина йоду, 2 частини калію йодиду і 17 частин води), йоддицерин (що містить йод, димексид, гліцерин), а

Калію йодид - один з ефективних муколітичних засобів. Натрію йодид призначений лише для перорального застосування. Препарати йоду бажано запивати молоком для запобігання подраз­нення ШКТ.

Препарати, що містять натрій

Фізіологічне значення натрію або фармакодинаміка його препаратів „,. пов'язана з тим, що натрій є позаклітинним катіоном. В організмі міститься " 150г натрію (здебільшого в екстрацелюлярній рідині). Щоденна потреба у -натрії складає 5-6 г. Відрізняються іони натрію малою фізіологічною ак­тивністю, їх функціональне значення зводиться до регуляції осмотичних процесів. Перехід натрію з позаклітинної рідини до внутрішньоклітинної рідини контролюється гормоном кори надниркових залоз. Натрій забезпе­чує постійний осмотичний тиск. Надлишкова кількість кальцію перешкод­жає переходу натрію до клітини.

Застосовуються: ізотонічний розчин натрію хлориду (0,9%) як кро­возамінник (запропонований 100 років тому). Застосовують його також для промивання ран, слизових оболонок, як розчинник для ліків.; [

Гіпертонічний розчин натрію хлориду застосовується для лікування ран (сприяє відтоку гною, виявляє антимікробну дію), також при хворобі Аддісона (коли порушується функція кори надниркових залоз і по­силюється виділення солей натрію з організму), і-'у'

Натрію гідрокарбонат застосовують як антацидний засіб. \\Х/

Препарати, що містять калій

Калій - головний внутрішньоклітинний катіон. Калій бере участь у нервовій передачі збудження, забезпечує деполяризацію постсинаптичних мембран, бере участь у підтриманні ізотонічності клітини. Підтримує авто­матизм серцевого м'яза, викликає уповільнення серцевої частоти, є анта­гоністом кальцію, зменшує токсичність серцевих глікозидів, але водночас не змінює їх позитивну інотропну дію, помірно збільшує діурез.

Препарати калію застосовуються при гіпокаліємії, серцевій аритмії, при отруєнні серцевими глікозидами, як сечогінний засіб. При всіх цих ста­нах застосовується калію хлорид після їжі, оскільки він подразнює ШКТ.

Панангін (містить калію і магнію аспарагінати) застосовується при серцевій, недостатності. Замінником його є аспаркам.

Препарати, що містять кальцій

В організмі міститься більш-ніж-4400 г кальцію (більш ніж 99% у кістках у вигляді фосфатів). Недостатня кількість кальцію в організмі пов'язана з недостачею в кишечнику фосфору, вітаміну Д і кислої реакції шлунка.

Кальцій забезпечує міцність скелету, зубів. Нормальна кількість кальцію в крові (10 мг%) необхідна для підтримання нормального рівня нервово-м'язового збудження. Кальцій відіграє важливу роль у регулю­ванні проникності клітинних мембран для калію та натрію. Він ущільнює

-232-

синими мембрани, стимулює роботу серця (антагоніст калію), бере участь у к'їдаїїні крові.

Застосування препаратів кальцію: при тривалому нерухомому стані хнирих, при алергічних і запальних захворюваннях, при гепатитах, нефри-імч; у поєднанні з іншими препаратами - для стимулювання пологової дінш.ііості і як сечогінний засіб; для підвищення зсідання крові входить до , . скііаду кровозамісників; при отруєнні солями магнію, щавелевої кислоти;,г,[% і ірі і тетанії і спазмофілії (недостатність паращитовидних залоз )>^:

Із препаратів застосовують кальцію хлорид (при усіх перерахованих показаннях, парентерально вводять тільки у вену); кальцію глюконат (має меншу подразнювальну дію, тому може вводитися під шкіру, у м'язи). _v .„-.

тС ~^ '" ''

■''■■'-'■■   Препарати, що містять магній

Магній - переважно внутрішньоклітинний катіон. Він активує мем­бранну Na⁺-K⁺-ATO-a3y, видаляючи Na⁺ з клітини і повертаючи до неї К⁺.

Магній підвищує вивільнення паратгормону і реакцію на нього кісткової тканини, гальмує вивільнення норадреналіну; сприяє вивільненню і іростацикліну з ендотелію судин, покращуючи цим мікроциркуляцію.

Основним препаратом магнію є магнію сульфат. При пероральному прийманні він виявляє послаблюючу та жовчогінну дію, при парентераль­ному - гіпотензивну, седативну, снотворну, протисудомну і потенціюючу (для анальгетиків та ін.) дію. Також його використовують як антидот при оіруєнні солями барію (застосовують усередину); ртуттю, арсеном, тетрае-тиленсвинцем'(застосовуютьвнутрішньом'язово).

Препарати цинку та міді

Цинк взаємодіє з компонентами клітинних мембран, підтримуючи їх стабільність, обмежує вивільнення гістаміну з базофілів; серотоніну з тромбоцитів, обмежує активуючу здатність йонш заліза в утворенні вільних радикалів (особливо гідроксильного) та їх пошкоджуючу дію на клітинні мембрани. Zn активує лімфоїдну тканину та бере участь в імуногенезі.

Як препарати цинку використовують цинку оксид і цинку сульфат. їх застосовують усередину для лікування і профілактики гострих ресіїіраторних захворювань у дітей (попередньо розбавляючи молоком); у комплексній терапії -гінегонадизму, дитячого церебрального паралічу, гніздовому облисінні. Місцево як антисептичний та в'яжучий засіб.

Цинку сульфат використовують при кон'юнктивітах, ларингітах, уретритах, а також як блювотний засіб рефлекторної дії. \

Цинку оксид використовують у дерматології у вигляді мазей, паст, лініментів, присипок.

Препарати міді

Ферменти, що містять мідь, беруть участь у транспорті заліза через клітини слизової оболонки кишечника, вони каталізують синтез порфіринів, дозрівання ретикулоцитів; регулюють активність процесів ВРО.

З препаратів міді широко використовується міді сульфат, його за­стосовують як антисептичний та в'яжучий засіб при лікуванні кон'юнктивітів, уретритів, вагінітів; опіках білим фосфором. Внутрішньо міді сульфат використовують при отруєнні білим фосфором, вітиліго, анеміях. , Д"\

Препарати, що містять селен

Селен є важливою частиною ферментативної системи глу-татіонпероксидази - одного з ключових ферментів антиокислювальної сис­теми організму. Препарати, що містять селен, мають:

-233-

1 .Антиоксидантну дію. _,—                                                        *

2.Антиканцерогенну дію. і>£у

Застосовуються для лікування і профілактики серцево-судинної па­тології (кардіоміопатії), а також для зниження шкідливих впливів навко­лишнього середовища (радіаційні, хімічні та ін.) •

Препарати селену можуть кумулювати, тому при появі запаху час­нику у повітрі, що видихується (симптом передозування селену) препарат треба відмінити. Найбільш ефективні препарати селену, що містять його у вигляді комплексу з біологічними лігандами: селен на дріжджах (тріовіт, вітамакс, аурит); водоростях (мареніл).

~-Йренарати,-що містять залізо, арсен, кобальт, фтор, золото розгля­далися у темі "Стимулятори гемопоезу".

Ферментні та антиферментні препарати

Ферментні препарати беруть участь у синтезі, руйнуванні і перетво­ренні речовин, в обміні енергії і речовин в інших процесах.

Класифікація ферментних препаратів

1. Пептидази: пепсин, ацидин-пепсин, пепсиділ, сік шлунковий натураль­ний, абомін.

2. Протеази: трипсин кристалічний, хімотрипсин кристалічний, хімопсин.

3. Нуклеази: рибонуклеаза (РНК-аза), дезоксирибонуклеаза (ДНК-аза).

4. Препарати фібринолітичних ферментів: стрептоліаза.

5. Препарати гіалуронідази: лідаза, ронідаза, колагеназа.

6. Змішані препарати ферментів: панкреатин, фестал, панзинорм, мезим-форте, ораза, месаза, трифермент.

7. Інші: аспарагіназа (протипухлинне), пеніціліназа (розщеплює пеніцілін).
Ферментні препарати призначають при проведенні замісної терапії, подав-
ленні підвищеної активності ферментної системи у тканинах та рідинах ор­
ганізму, прискоренні літичних процесів, при ферментопатіях, а також для
лікування серцево-судинних захворювань, хвороб системи травлення, ран
та опіків, гельмінтозів, пухлин та ін. В організм вони вводяться внутрішньо
(інгаляції, ін'єкції, перорально) або зовнішньо.

Протеолітичні ферменти шлункового соку пепсин, ацидин-пепсин, абомін розщеплюють білки переважно до поліпептидів. їх застосо­вують для замісної терапії при розладах травлення, які супроводжуються секреторною недостатністю шлунка (ахілії, гіпоацидні і анацидні гастрити, диспепсії). При анацидних станах, різкому зниженні або відсутності кисло-тоутворюючої функції шлунка пепсин необхідно призначати разом з роз­бавленою соляною кислотою. Призначають перед їжею або під час їжі.

Шлунковий сік натуральний. Препарат шлункового соку виявляє нормалізуючий вплив на секреторну і моторну діяльність ШКТ. Покращує функціональний стан підшлункової залози, жовчних шляхів, кровотворної системи, проявляє бактерицидну дію, стимулює регенеративні процеси. Ос­новними показниками до застосування є хронічні гіпо- і анацидні гастрити, ахілія.

Абомін містить суму протеолітичних ферментів, отримують зі сли­зової оболонки шлунка телят та ягнят молочного віку. Застосовують при зниженій кислотності шлункового соку.

Панкреатин - ферментний препарат, який являє собою суміш про­теази, амілази і ліпази. Препарат отримують з підшлункових залоз забійної худоби. Він розщеплює білки їжі на пептиди. Застосовують при ахілії, гіпо-

-234-

ні ні ілцидному гастриті, панкреатитах з недостатньою функцією шшіілункової залози.

1 Ірспарат також є джерелом пуринів і особливо попередників сечової ми'ні>тм - аденіну та гуаніну. Крім того, екстракт підшлункової залози мігшть РНК-азу, яка каталізує утворення попередників сечової кислоти. І,ому існує фактор ризику при призначенні препарату у великих дозах, ■ коїілиію у зневоднених хворих і навіть у невисоких дозах при підозрі на мімеиеутворення. Призначають перед прийманням їжі, запиваючи теплою подою.

Змішані препарати ферментів зазвичай містять протеази і пептидази.

Панзинорм містить екстракт слизової оболонки шлунка, екстракт жовчі, панкреатин та амінокислоти. Подібну дію виявляють фестал, ораза, менш-форте та ін. їх призначають при недостатності секреторної та пере­парюючої здатності шлунка і кишечника, хронічних панкреатитах, гепати-і і і х, холециститах.

Мексаза та мексаформ - препарати не тільки з ферментною, але і з пі ітибактеріальною дією.

Трипсин кристалічний - протеолітичний фермент, що розриває ііептидні зв'язки у молекулі білка, який розщеплює високомолекулярні і іродукти розпаду білків, низькомолекулярні пептиди. Він розщеплює нек­ротичні тканини та нитки фібрину, розріджуючи в'язкі секрети, сприяє їх ипдаленню. Трипсин виявляє антизапальну дію, розчиняючи фібрин, який оточує вогнище запалення і створює можливість проникнення у нього ан­титіл, фагоцитів та лікарських засобів. Препарат покращує процеси крово­обігу в осередку запалення, особливо мікроциркуляцію, що призводить до нормалізації метаболічних та імунологічних порушень, активізації фагоци­тозу, сприяє зменшенню антигенних властивостей бактеріальних токсинів, наприклад, стафілококового токсину.

Призначають для лікування трофічних виразок, хронічних ос­теомієлітів, профілактики запалювальних та тромбоемболічних ускладнень після операцій.

Подібну дію мають хімотрипсин кристалічний. Хімотрипсин більш стійкий, ніж трипсин, призводить до більш глибокого гідролізу білка. Хімопсин нестійкий, менш очищений, застосовується лише місцево.

Фібринолітичні та антикоагулянті властивості має також тромбо-цитин (трипсин та гепарин). Застосовують при гострому тромбоемболіті та тромбоемболіях.

Рибонуклеаза (РНК-аза) і дезоксирибонуклеаза (ДНК-аза) - препа­рати, які отримують з підшлункової залози великої рогатої худоби. Відносяться до протеолітичних ферментів, які гідролізують складно-ефірний зв'язок у білкових сполуках, нуклеїнових кислотах. Показання до застосувашга ті ж, що і у трипсину. Рибонуклеазу призначають також і при кліщовому енцефаліті.

Колагеназа — ферментний препарат, який отримують з підшлункової залози. Препарат впливає на колагенові волокна, сприяє відторгненню нек­ротичних тканин. Призначають для прискорення відторгнення струпів після опіків та обморожень. При трофічних виразках для очищення від гнійно-некротичних налетів.

Лідаза (гіалуронідаза) - препарат гіалуронідази, який отримують із сім'яників великої рогатої худоби. Лідаза знижує в'язкість гіалуронової ки­слоти, підвищуючи текучість міжклітинної рідини. Розм'якшує та розпушує тканини, збільшує їх еластичність, активує внутрішньотканинний обмін, виділення токсичних продуктів метаболізму, токсичних речовин.

-235-

Препарат застосовують для розм'якшення сполучної рубцевої тка­нини при контрактурах та поганій руховій здатності суглобів, для лікування рубців після операцій на черевній порожнині, при підготовці до шкірно-пластичних операцій.

Ронідаза - препарат гіалуронідази для зовнішнього використання. Застосовують також для розм'якшення та розсмоктування рубцевої тканини після опіків, при контрактурах суглобів, при невралгіях.

Пеніцилінсаа має специфічну здатність інактивувати бензил­пеніцилін, а також інші чутливі до даного ферменту пеніциліни. Застосову­ють при гострих алергічних реакціях та анафілактичному шоку, виклика­ному препаратами групи пеніциліну.

Антиферментні препарати

3_%антиферментів, в першу чергу, слід назвати інгібітор протеаз кон-трикал. Його отримують з підшлункової залози великої рогатої худоби.

Механізм дії

Препарати інгібують активність трипсину, хімотрипсину, плазміну та інших протеаз.

Фармакодинаміка

Препарати усувають самоперетравлення тканин підшлункової зало­зи, крововиливи, набряк у ній.

Показання до застосування

Застосовують при гострому панкреатиті та рецидивуючих хронічних панкреатитах, для профілактики панкреатиту.

Інгібітори фібринолізину розглянуті при висвітленні засобів, що впливають на зсідання крові.

ПЛАЗМОЗАМІННІ РОЗЧИНИ

Втрата понад 20% крові може призвести до смерті. При порушенні водно-сольового балансу в організмі також виникають гідродинамічні по­рушення. Для їх лікування застосовують плазмозамінні розчини.

Механізм дії

За механізмом дії плазмозамінні розчини поділяються на ряд груп: а) гемодинамічні, б) дезінтоксикаційні, в) регулятори водно-сольової та кислотно-лужної рівноваги. Вони мають відносно велику молекулярну масу, близьку до молекулярної маси альбуміну крові, при введенні відносно довго циркулюють у кров'яному руслі, підтримуючи необхідний рівень ар­теріального тиску. Вони містять розчин полімеру глюкози - декстран. Дек­отрая може мати різний ступінь полімеризації і, відповідно, - різну молеку­лярну масу. Розчини, що містять декстран з відносною молекулярною ма­сою біля 60000 використовуються як гемозамінні засоби, а з меншою моле­кулярною масою (30000-40000) - як дезінтоксикаційні засоби. Як дезінтоксикаційні і гемодинамічні засоби поряд з препаратами декстрану застосовуються також інші речовини з відносно високою полімерною ма­сою (полівінілпіролідон, полівініловий спирт, желатин).

Фармакодинаміка

Сприяють відновленню кровотоку у дрібних капілярах, зменшують агрегацію форменних елементів крові. При введенні у кровообіг посилюють

-236-

принеси переміщення рідини з тканини у кров'яне русло, збільшують діурез і иііділякугься через нирки, сприяють процесам дезінтоксикації.

Показання до застосування

Гемодинамічні препарати призначені, головним чином, для
і.іікуиаїшя і профілактики шоку різноманітного походження, нормалізації
ирісріального тиску і поліпшення у цілому гемодинамічних показників. Ви­
користовується для заміщення плазми при гострих кровотратах, порушенні
мікроциркуляції,  інтоксикаціях.  Широке   застосування   як

це іштоксикаційних розчинів, так і розчинів, що застосовуються для регу-имції водно-сольової і кислотно-лужної рівноваги, мають ізотонічні розчини нагрію хлориду та інші сольові розчини.

Натрію хлорид міститься у крові та у тканинах організму. Концен­трація його в крові складає близько 0,5%, його вмістом в значній мірі забез­печується сталість осмотичного тиску крові. Надходить він до організму у необхідних кількостях разом з їжею. При недостатній кількості натрію хло­риду спостерігається згущення крові в зв'язку з переходом води із судинно­го русла у тканини; при значній недостачі можуть спостерігатися спазми гладкої мускулатури, судомні скорочення скелетних м'язів, порушення кровообігу.

Ізотонічний розчин натрію хлориду є ізотонічним плазмі крові лю­дини, його називають фізіологічним. Основне застосування він знаходить при зневодженні організму і як дезінтоксикаційний засіб; вводять повільно у вену при легеневих, шлункових, кишкових кровотечах, для посилення діурезу - гіпертонічний розчин (10-20 мл 10% розчину).

Поліглюкін виявляє гемодинамічну дію. Реополіглюкін зменшує аг­регацію форменних елементів крові, сприяє відновленню кровотоку у мілких капілярах, виявляє дезінтоксикаційну дію. Неогемодез застосовують для дезінтоксикації організму. Ентеродез подібний до гемодезу, але засто­совується тільки внутрішньо і використовується лише дорослими. Жела- тиноль - колоїдний розчин желатину, застосовується при дезінтоксикації організму і при геморагії.

Розчини "Дисоль", "Трисоль", "Ацесоль", "Хпосоль", "Лактосоль" є збалансованими комбінованими препаратами, які містять розчин натрію хлориду і інших солей.

Побічні ефекти

При застосуванні глутамінової кислоти можливе блювання, діарея, збудження. При тривалому застосуванні - зниження вмісту гемоглобіну та лейкопенія.

Інозин зазвичай добре переноситься, але можлива поява свербіжу, гіперемії шкіри. При тривалому застосуванні можливе загострення подагри.

При внутрішньом'язовому введенні аденозинтрифосфорної кислоти можливий головний біль, тахікардія, посилення діурезу, при внутрішньо­венному введенні - нудота, почервоніння обличчя.

При швидкому внутрішньовенному введенні фосфокреатину можли­ве падіння артеріального тиску.

При застосуванні солкосерилу у вигляді гелю може виникати печія шкіри.

При застосуванні актовегіну - алергічні реакції, сльозотеча (при за­стосуванні очного гелю).

Ліки, які містять отруту бджіл, змій і продукти їх життєдіяльності, можуть викликати алергічні реакції.

-237-

Введення великих кількостей сольових розчинів може призвести до хлоридного ацидозу, гіпергідратації, збільшенню виведення калію з ор­ганізму.

При застосуванні антиоксидантів можливе виникнення алергічних реакцій.

При використанні вітаміну А може виникати загострення жовчно-кам^чяної хвороби та хронічного панкреатиту. При отриманні великих доз можливий гіпервітаміноз.

При тривалому використанні вітаміну С можливе пригнічення функ­ції інсулярного апарата підшлункової залози.

У разі тривалого приймання препаратів йоду можливе виникнення йодизму.

Препарати, що містять калій, треба застосовувати з обережністю у зв^язку з можливістю інтоксикації, також можливі нудота, блювання, діарея.

Препарати, що містять кальцій, можуть викликати алергічні реакції, при внутрішньовенному введенні - почуття жару.

При застосуванні препаратів, що містять магній, може виникати діарея.

Препарати, що містять селен, іноді можуть викликати алергічні ре­акції.

Всі ферментні та антиферментні препарати можуть викликати алергію.

Після внутрішньом'язового введення протеолітичних препаратів можуть виникати болісність і гіпертермія на місці ін'єкції, підвищення температури, тахікардія. При інгаляціях можуть з'являтися подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і хриплість голосу.

При прийомі фібринолітичних препаратів може розвиватися голов­ний біль, нудота. При швидкому внутрішньовенному введенні відмічається гіпотензія, порушення серцевого ритму.

Ферментні препарати, які поліпшують процеси травлення, добре пе­реносяться, але іноді може спостерігатися легка нудота, печія.

Протипоказання

Глутамінова кислота протипоказана при гарячкових станах, за­хворюваннях печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, кровотворчих органів.

Застосування цистеїну, вицеїну протипоказане при підвищеному внутрішньоочному тиску. Його не можна застосовувати при чашеподібній катаракті.

Церебролізин протипоказаний при вагітності та тяжких порушеннях функції нирок.

Кислоту аденозинтрифосфорну не слід призначати при гострому інфаркті міокарда.

В період лактації застосування актовегіну небажане.

При застосуванні цитохрому С можливе виникнення алергічних ре­акцій, при швидкому введенні - озноб з підвищенням температури.

Екстракт алое протипоказаний при тяжких шлунково-кишкових захворюваннях, гіпертензії, вагітності, тяжких формах нефрозонефриту.

Румалон не слід застосовувати у разі запальних захворювань суг­лобів (ревматоїдний артрит).

Загальними протипоказаннями до застосування препаратів бджо­линої отрути є захворювання нирок, печінки та підшлункової залози, но-

-238-

нпутиорення, туберкульоз, тяжкі інфекційні захворювання, сепсис, хвороби h і и то інорної системи, кахексія, цукровий діабет, вагітність.

'Застосування препаратів, що містять отруту змій, протипоказане при туберкульозі, кахексії, недостатності мозкового та коронарного крово-ііппу, пороках серця, органічних враженнях печінки та нирок, вагітності та нлістації.

Апілак протипоказаний при хворобі Аддисона та ідіосинкразії до препарату.

Прополіс не можна застосовувати у разі екземи.

Не слід використовувати ізотонічний розчин натрію хлориду при і іпернатріємії, циркулярних порушеннях, погрожуючих набряком мозку або легень, при лікуванні великими дозами кортикостероїдів.

Декстран не слід вводити хворим з крововиливом у мозок, травма-ми черепа, з підвищеним внутрішньочерепним тиском.

Поліглюкін, реополіглюкін протипоказані при тромбоцитопенії, за-хнорюваннях нирок (з анурією), серцевій недостатності, цукровому діабеті.

Гемодез, неогемодез не застосовують при бронхіальній астмі, гос­трому нефриті, крововиливах у мозок.

Мексидол протипоказаний у разі виражених порушень роботи печі-і іки і нирок.

Не слід призначати великі дозі аскорбінової кислоти хворим з підвищеним згортанням крові, тромбофлебітами, схильністю до тромбозів, а також при цукровому діабеті.

Препарати йоду протипоказані при туберкульозі, нефритах, нефро­зах, фурункульозі, хронічній піодермії, геморагічних діатезах, вагітності. Препарати, що містять калій, протипоказані при повній блокаді серця, по­рушенні видільної функції нирок, гіперкаліємії.

Препарати, що містять магній, протипоказані при порушеннях функції нирок і сечокам'яній хворобі.

Препарати кальцію протипоказані при схильності до тромбозів, тя­жкому атеросклерозі, підвищеному вмісті кальцію у крові.

Розчини кальцію хлориду не можна вводити підшкірно або внутрі­шньому язово, тому що вони викликають некроз тканин.

Протеолітичні препарати протипоказані при декомпенсації серце­вої діяльності, емфіземі та туберкульозі легень з недостатністю дихання, цирозі печінки, гепатиті, панкреатиті, геморагічних діатезах.

Фібринолітичні препарати не застосовують при кровотечах, сві­жих виразках ШКТ, при вираженій гіпертензії, септичному ендокардиті, порушеннях мозкового кровообігу, туберкульозі легень, у першому тримес­трі вагітності.

Вживання стрептодекази протипоказане при цукровому діабеті, злоякісних новоутвореннях, цирозі печінки, сечокам'яній хворобі, вираже­ному атеросклерозі.

Гіалуронідаза, ронідаза протипоказані при злоякісних новоутворен­нях.

Фармакобезпека

Під час лікування глутаміновою кислотою треба систематично досліджувати кров та сечу.

У разі застосування глутамінової кислоти у вигляді порошку реко­мендується полоскати рот після приймання слабким розчином натрію гідрокарбонату.

-239-

Цистеїн нестійкий, тому його розчини повинні застосовуватись бес-посередньо після приготування.

Солкосерил можливо одночасно застосовувати з антибіотиками, су­динорозширюючими засобами.

Парентеральне введення актовегіну слід проводити з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку анафілактичної реакції.

Хворим, які мають схильність до алергічних реакцій, рекомендується проводити пробу з введенням 0,5-1 мл цитохрому С, розведеного 1:10.

Прополіс не рекомендується сполучати з іншими антисептичними засобами або продуктами життєдіяльності бджіл.

До іжи приймають прополін.

Емоксипін не слід поєднувати в одному шприці з іншими препара­тами.

Вітамін А з обережністю застосовують у вагітних, у хворих загос­трим та хронічним нефритом, при декомпенсації серцевої діяльності. Його застосування повинно проводитись під наглядом лікаря.

Після іжи приймають вітамін С.

Токсичність калію хлориду підвищується при недостатності наднир­кових залоз.

Не слід перевищувати дозу препаратів, що містять селен. Сим­птомами передозування селену є запах часнику при видиху.

Колагеназу не слід комбінувати з тетрациклінами, гепарином.

Антикоагулянти слід вживати не раніше, ніж через 4 години після інфузії стрептокінази.

Хімотрипсин дозволений тільки для місцевого застосування.

Після їжі приймають сік шлунковий, солізим, абомін, фестал; під час їжі - сік шлунковий, солізим, панзинорм, фестал.

Порівняльна характеристика

Кисень є високоефективним засобом для лікування різних гіпоксичних станів, а також має використання в гельмінтології.

Декстроза є джерелом цінного живильного матеріалу, який легко засвоюється організмом.

Аденозину фосфат бере участь у нормалізації біосинтезу порфіринів, справляє судинорозширюючу та антиагрегаційну дію.

Інозин за типом дії належить до анаболічних речовин.

Аденозин трифосфат бере участь в багатьох процесах обміну ре­човин.

Триметазидин - антиангінальний засіб, володіє антиоксидантними та антигіпоксичними властивостями та цитопротекторним впливом на функції кардіоміоцитів.

Фосфокреатин застосовується як "метаболічний" засіб у ком­плексній терапії і профілактиці порушень функціональної діяльності міокарда.

Кокарбоксилаза за біологічною дією близька до вітамінів і фер­ментів.

Актовегін є активатором обміну речовин у тканинах, прискорює репаративні процеси, синтез АТФ.

Солкосерил призначають внутрішньом^чязово або внутрішньовенно і місцево у вигляді мазі або гелю для покращення обмінних процесів і при­скорення регенерації тканин.

Цитохром С є ферментом, який бере участь у процесах тканинного дихання, прискорює хід окисних процесів.

-240-

Румапон — хондропротектор, нормалізує прогресування остеоартро-iv. і юрмалізує обмін речовин у гіаліновій тканині хрящів.

Глюкозаміп є природним компонентом сполучної тканини, пер-11 к-кпншим протизапальним засобом з нетрадиційним механізмом дії.

Екстракт алое рідкий - репарант природного походження, засто-і оиупься як зовнішньо, так і парентерально при лікуванні очних захворю-иаш,, і іри виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Завись плаценти для інфекцій за фармакологічною дією близька до 11111111 х біогенних стимуляторів.

Біосед посилює процеси обміну і регенерації, володіє загально-11 н іізуючою та протизапальною дією.

ФіБС - препарат з отгону лиманної грязі. Застосовують для и жування кон'юнктивітів, кератитів, помутніння скловидного тіла, артритів, радикулітів, міалгіїта інших захворювань.

Спленін нормалізує білковий обмін, підвищує утилізацію ліпідів і іечінкою, стимулює утворення інтерферону.

Склоподібне тіло справляє стимулюючий вплив на утворення кісткової мозолі. Також використовується при офтальмологічних захворю­ваннях.

Сік каланхое застосовується тільки місцево при лікуванні ірофічних виразок, ран, опіків, тріщин сосків, афтозних стоматитів, гінгівітів та ін.

Апілак широко використовується у педіатричній практиці.

Прополіс застосовують місцево у вигляді протизапального та рано­загоюючого засобу у стоматологічній та дерматологічній практиці, ипутрішньо як гепатопротекторний засіб.

Апізартрон - препарат бджолиної отрути, використовується у ви­гляді мазі при ревматизмі, міалгії, радикулітах, при спортивних травмах.

Віпраксин - препарат, що містить отруту змій, застосовується па­рентерально як анальгезуючий та протизапальний засіб при невралгіях, арт-ралгіях, міалгіях, артриті, міозитах та інших захворюваннях.

Віпросал - препарат, що містить отруту змій, показання до застосу­вання аналогічні апізартрону.

Метіонін - його ефект найбільш вираженій при жировій інфільтрації клітин печінки.

Глутаміноеа кислота використовується головним чином при лікуванні захворювань ЦНС, в педіатрії при церебральних паралічах, хво­робі Дауна, поліомієліті, а також у хворих на прогресуючу міопатію.

Цистеїн широкого застосування для лікування катаракти в те­перішній час не має.

Віцеїн - комбінований препарат для лікування катаракти.

Церебролізин проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, викори­стовується при захворюваннях, які супроводжуються порушенням функцій ЦНС.

Розчин гідролізину добре засвоюється, є повноцінним продуктом для парентерального білкового харчування, має детоксикаційну дію.

Гідролаат казеїну за фармакологічною дією близький до розчину гідролізину.

Інфузамін відрізняється від розчину гідролізину та гідролізату ка­зеїну більш повним гідролізом, відсутністю пептидів, що підвищує за­своєння і зменшує ризик виникнення побічних явищ.

Ерисод - препарат еритроцитарної СОД, на основі якої розроблено цілий ряд препаратів, що використовуються в гастроентерології, ревмато­логії, дерматології та ін.

-241 -

Бутилгідрокситолуол є одним з основних препаратів групи синте­тичних антиоксидантів.

Емоксипін володіє антигіпоксичною, ангіопротекторною та анти-агрегаційною активностями.

Мексидол близький до емоксипіну, але виявляє більш виражену ан-тигіпоксичну дію.

Фітін стимулює кровотворення і розвиток кісткової тканини, по­кращує функцію нервової системи при захворюваннях, пов'язаних з недос­татністю фосфору в організмі.

Церебролецитин використовується при захворюваннях нервової системи, загальному занепаді сил та анемії.

Калію хлорид легко всмоктується при внутрішньому прийманні, спричиняє легку діуретичну дію.

Калію йодид володіє здатністю попереджати накопичення радіоактивного йоду у щитоподібній залозі і забезпечувати її захист від дії радіації.

Натрію хлорид є основним кровозамінником, використовується у вигляді ізотонічного та гіпертонічного розчинів.

Кальцію хлорид бере участь у формуванні кісткової тканини, про­цесах згортання крові, необхідних для підтримки стабільної серцевої діяльності, здійсненні передачі нервових імпульсів.

Кальцію глюконат близький за фармакологічними властивостями і дією до кальцію хлориду.

Магнію сульфат при внутрішньому прийманні погано всмок­тується, володіє проносною та жовчогінною діями. Його особливістю є пригнічуюча дія на нервово-м'язову передачу при парентеральному вве­денні. У великих дозах може проявляти курареподібну дію.

Цинку сульфат, цинку закись як препарати системної дії беруть участь у метаболічних та імунних процесах в організмі.

Міді сульфат відіграє важливу роль у процесах метаболізму, вхо­дить до складу багатьох комплексних полівітамінних препаратів.

Селен — мікроелемент, є одним з сучасних перспективних антикан-церогенних факторів.

Сік натуральний шлунковий в теперішній час широкого викори­стання не має, його замінили інші, більш доступні препарати.

Абомін містить суму протеолітичних ферментів, добре переносить­ся.

Панкреатин є високоефективним ферментним препаратом для ко­рекції порушень травлення і всмоктування, не має побічних ефектів, мож­ливе використання при вагітності і лактації.

Мексаза являє собою комбінацію антибактеріального та фермент­них компонентів для лікування розладів травлення.

Трипсин розщеплює пептидні зв'язки білків, полипептидів, фібринозних згустків, які знаходяться на поверхні некротизованих тканин, не впливає на здорові тканини. Володіє протизапальною дією.

Рибонуклеаза за фармакологічною дією близька до трипсину, а та­кож використовується для лікування кліщового енцефаліту.

Колагеназа володіє протеолітичною активністю, призначається місцево.

Гіалуронідаза покращує проникність тканин, полегшує просування рідини у міжтканьових просторах. її дія має оборотний характер.

-242-

ІІсіїіци.ііііаш володіє специфічною здатністю інактивувати бензил-Іігішпміііі та інші чутливі до цього ферменту пеніциліни. Характеризується іішіідкіім т:і тривалим (4 доби) ефектом.

Апроітшін володіє широким спектром інгібування, тому може ви­борне цінуватись не тільки як антифібринолітик, а також як профілактичний І іерппсвпічний засіб при порушеннях інших ферментних систем.

ІІоліглюкін, реополіглюкіп - препарати на основі декстрану.

ІІеогемодез - комплексний препарат на основі полівінілпіролідону, и порівнянні з гемодезом володіє кращими дезінтоксикаційними властиво-^г г і ими, краще виводиться нирками.

Дисоль, хлосоль є збалансованими комбінованими препаратами, які мінять натрію хлорид та інші солі. Справляють гемодинамічну дію, змен­шують гіповолемію, покращують капілярний кровообіг, посилюють діурез, іишодіють дезінтоксикаційними властивостями.

Желатиноль - плазмозамінний препарат на основі желатину.

Пеюелік nvenavamie

-243-

- 244 -

ЗАСОБИ, ЩО ЗМЕНШУЮТЬ ЗСІДАННЯ КРОВІ

В організмі процес зсідання крові іде швидко (40 секунд) і ■ідінснюсться в три стадії: утворення активного тромбопластину; і іерстворення протромбіну в тромбін; і іеретворення фібриногену у фібрин.

Тромбопластин вивільняється з тканин і лізованих тромбоцитів, ко­ни вони прилипають до судинної стінки в місці порушення її цілісності.

Агрегація (злипання) тромбоцитів регулюється системою тромбо-ксан - простациклін. Тромбоксан підвищує агрегацію тромбоцитів та ви­кликає вазоконстрикцію. Простоциклін затримує агрегацію тромбоцитів та викликає вазодилятацію.

Тромбоксансинтетаза - фермент, що бере участь у синтезі тром-боксану А₂. який підсилює агрегацію тромбоцитів та звужує судини.

Протромбін, проконвертин, фібриноген - білки плазми, які зав­жди є в крові. їх виробляє печінка за участю вітаміну К.

цАМФ сприяє розширенню судин і, таким чином, обмежує умови для запускання зсідання крові, також зменшує агрегацію тромбоцитів.

Плазміноген - шляхом ферментних змін перетворюється в плазмін, а останній викликає лізис згустка крові (Рис. 23,24).

Білки плазми:                     Напрям                               Форменні елементи

взаємодії                                 крові:

Проконвертин-------------- ._____                                         Тромбоцити

■------------- ——^. (пошкоджені)

Протромбін -4------------------------------------------------------- Тромбопластин

віт. К, Са_ї^___^                                                                   (активний)

Фібриногену------------------ Тромбін

Фібрин -(мономер)_______ ^. Фібрин - (полімер)

Рис. 23 Чинники, необхідні для формування кров'яного згустка

Фармакомаркетинг

- 245 -

Класифікації та препарати

і  і

Механізм дії

Антикоагулянти прямої дії несуть у собі сильний негативний за­ряд, завдяки чому взаємодіють з позитивно зарядженими білками, які бе­руть участь у процесі зсідання крові. Це сприяє пригніченню прокоагулянт-них властивостей останніх (гепарин, надропарин кальцію (фраксипарин, фраксипарин форте), еноксапарин натрію, ревіпарин натрію).

Антикоагулянти непрямої дії не справляють антикоагулянтного впливу безпосередньо на згустки крові, а діють через печінку, перешкод­жаючи біосинтезові білків зсідання - проконвертину і протромбіну - через антагонізм з вітаміном К (етилбіскумацетат, ацєнокумарол, феніндіон).

ФібринолЬин є природним компонентом протизсідальної системи крові.

Стрептокіназа утворює активний комплекс із плазміногеном, що сприяє перетворенню плазміногену на плазмін.

Рис.24 Механізм дії антикоагулянтів прямої і непрямої дії.

-246-

Алмпеплаза є активатором тканинного плазміногену: зв'язується з 1111 (ір п і н) м, і цо стимулює перетворення плазміногену на плазмін.

Клопідогрел (плавікс), тиклопіднн (тиклід) інгібують АДФ-іііиежіїу аїрегацію тромбоцитів (Т, II фази); перешкоджають утворенню фіпрпноиих містків між тромбоцитами за рахунок інгібування і, нікіміротсїнових рецепторів ІІЬ/Ша (порушуючи зв'язування фібриногену, фмктора ІЗільбранда, з глікопротеїновими рецепторами), а також через сис-11-му тромбоцитарного цАМФ посилюють утворення антиагрегантних про-і' і мі лаі ідинів І₂, D ₂ , Ei.

Дипіридамол сприяє збільшенню концентрації цАМФ у тромбоци-іих ниаслідок інгібування фосфодіестерази, а також потенціює дію аденози-і іу. який гальмує агрегацію тромбоцитів.

Індобуфен, кислота ацетилсаліцилова, кардацет інгібують цик-нооксигеназу всередині тромбоцитів та тромбоксансинтетазу.

Кислота ацетилсаліцилова, кардацет сприяють вивільненню ен-ііоіслієм судин простацикліну (ПГІ₂), який активує аденілатциклазу, що призводить до зниження вмісту у тромбоцитах іонізованого кальцію і, та­ким чином, зменшує агрегацію тромбоцитів.

Фармакодинаміка

Антикоагулянти прямої резорбтивної дії пригнічують зсідання крові на всіх етапах, активують фібриноліз, виявляють імунодепресивний ефект, знижують рівень ліпідів у крові, покращують коронарний та нирко-ііий кровообіг.

Антикоагулянти непрямої дії, вітаміни Р, С і специфічний антаго­ніст - вітамін К уповільнюють зсідання крові, підвищують проникність су­дин, знижують вміст ліпідів у крові.

Фібринолітики розчиняють нитки фібрину, розсмоктують свіжі іромби.

Антиагреганти гальмують агрегацію та адгезію тромбоцитів і ерит­роцитів, нормалізують реологічні властивості крові, поліпшують мікроцир-куляцію мозку, міокарда, сітківки ока. Кардацет зменшує потребу міокарда в кисні, наділений антиаритмічною дією, блокує рі— та Рг-адренорецептори.

Показання до застосування та взаємозамінність

Профілактика й лікування гіперкоагуляційного синдрому, хронічна коронарна недостатність - індобуфен, дипіридамол, тиклопідин (тиклід), ки­слота ацетилсаліцилова, кардацет.

Профілактика та лікування тромбозів, емболії, тромбофлебітів, ін­сультів, коронарної недостатності - етилбіскумацетат, аценокумарол, фені-ндіон.

Тромбоз вен та артерій, свіжий інфаркт міокарда, тромбоемболія легеневої артерії - фібринолізин, стрептокіназа, альтеплаза.

Емболії та тромбози судин мозку, легенів, очей - гепарин, надропа-рин кальцію (фраксипарин, фраксипарин форте), еноксапарин натрію, реві-парин натрію.

Тромбофлебіт, геморой, венотромбоз, трофічні виразки гомілки -мазь гепаринова, гірудоїд.

Профілактика виникнення тромбів після шунтування кровоносних судин та протезування клапанів серця - тиклопідин (тиклід), антиагреганти, гепарини.

-247-

Інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія; пряме переливання кро­ві, операції на серці та судинах - гепарин, надропарин (фраксипарин, фрак-сипарин форте).

Ревматизм, бронхіальна астма, гломерулонефрит, гемолітична ане­мія, пересадження нирок, атеросклероз, коронаросклероз, стенокардія, гі­пертонічна хвороба, ендокардит - гепарин, надропарин кальцію (фраксипа­рин, фраксипарин форте), еноксапарин натрію, ревіпарин натрію.

Ішемічна енцефалопатія, ретинопатія - індобуфен, дипіридамол, клопідогрел (плавікс), тиклопідин (тиклід), кислота ацетилсаліцилова. Лікування стабільної стенокардії, профілактика інфаркту міокарда (остан­ній в підгострому періоді без недостатності кровообігу) - кардацет. Нестабільна стенокардія - тиклопідин (тиклід).

Діабетична ангіопатія - тиклопідин (тиклід), індобуфен.

Побічна дія

Побічні реакції гепарину: алергійні ускладнення (бронхіальна астма, кропив'янка, риніт, тромбоцитопеншна пурпура); передозування гепарину виявляється у формі кровотеч.

При вживанні гепарину можливе виникнення важких геморагій.

Надропарину кальцію - тромбоцитопенії, підвищеної кровоточи­вості, алергійних реакцій.

Непрямі антикоагулянти можуть викликати тяжкі кровотечі, пов'язані не тільки зі зниженням зсідання крові, але і з розширенням судин.

При введенні дипіридамолу під шкіру можливі подразнення тка­нин.

При швидкому внутрішньовенному введенні фібринолітиків може виникати гіпотензія, порушення серцевого ритму.

При введенні фібринолЬину, який є білком, можливий розвиток не­специфічних реакцій на білок - гіперемія обличчя, біль у вені, в яку вводять розчин, біль за грудиною та у животі, лихоманка, підвищення температури тіла, кропив'янка та інші.

Використання тиклопідину може призвести до появи диспепсич­них, шкірних алергійних, геморагійних явищ, тромбоцитопенії, лейкопенії, агранулоцитозу.

При використанні дипіридамолу - гіперемія обличчя, шкірні алер­гійні реакції.

Протипоказання

Геморагічні діатези, вагітність, порушення функції нирок, злоякісні новоутворення.

Надропарин кальцію протипоказаний при схильності до кровотеч, гострих бактеріальних ендокардитах.

Фібринолітики протипоказані при кровотечах, виразковій хворобі, променевій хворобі, туберкульозі.

Антиагреганти протипоказані хворим з підвищеним ризиком кро­вотеч, при загостренні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої киш­ки, гострому ішемічному інсульті, захворюваннях печінки, вагітності та лактації.

Клопідогрел (плавікс) не призначають дітям і підліткам (до 18 років).

Дипіридамол протипоказаний при атеросклерозі коронарних ар­терій.

-248-

Фармакобезпека

І Іри синдромі внутрішньосудинної гіперкоагуляції лікування почи-ншоп. ч одночасного парентерального введення гепарину 4-6 разів на добу і ніішмкіїулянтів непрямої дії перорально. Гепарин вводять, контролюючи час надання крові, до моменту, коли почнеться дія непрямих антикоагулян­ті (ІS-24 години).

Антикоагулянти орального застосування не можна призначати од­ночасно зі снодійним препаратами барбітуратного ряду, хлоралгідратом. Усі ці препарати підвищують активність метаболічних ферментів печінки (індукція ферментів), які повністю руйнують антикоагулянт в організмі чпорого.

Антикоагулянти прямої дії несумісні з АКТГ, антигістамінними чисобами, пеніциліном, тетрацикліном, папаверином, галоперидолом, три­циклічними антидепресантами, препаратами дигіталісу, строфантином, по­хідними пурину, гризеофульвіном, міорелаксантами.

Не можна вводити хворому для боротьби з тромбозом натрію цит­ рат.

Антикоагулянти непрямої дії несумісні з а- та (3-адрсноміметиками, трициклічними антидепресантами, естрогенами, салі­цилатами, дифеніном, бутамідом, глюкокортикоїдами, антиагрегантами, барбітуратами.

Розчин гепарину несумісний в одному шприці з розчинами, які ма­ють лужне значення рН, тетрациклінами, тироксином, АКТГ, протаміну су­льфатом, антиагрегантами, НПЗЗ.

Еноксапарин натрію та дипіридамол не можна змішувати в одно­му шприці з іншими препаратами.

Фраксипарин, фраксипарин форте застосовуються п/ш та в/в. Не можна вводити в/м.

Лікування непрямими антикоагулянтами треба припиняти посту­пово.

Фібринолітики призначають при свіжих (до 5-ти діб) тромбах разом і антикоагулянтами, контролюючи показники зсідання крові.

Фібринолізин має виражені антигенні властивості.

Ефект дипіридамолу зменшується під впливом кофеїну та інших по­хідних ксантину.

На відміну від гепарину непрямі антикоагулянти призначаються per os після їци, діють тільки in vivo. Вони кумулюють, взаємозамшюють один одного.

Антагоніст гепарину - протаміну сульфат.

Перед їдою призначають дипіридамол, після їди - індобуфен, кисло­ту ацетилсаліцилову, під час їди - тиклопідин.

Порівняльна характеристика препаратів

Антикоагулянти прямої дії'

Основним представником цієї групи є гепарин. Він утворюється в організмі тварин і людини тучними клітинами печінки, легенів, міокарда, тканиною нирок, селезінки, тонкої кишки. Джерела отримання гепарину -легені великої рогатої худоби. Активність його встановлюють методом біологічної стандартизації і виражають в ОД.

Гепарин знижує рівень ліпідів крові, поліпшує кровообіг у нирках, коронарних судинах серця, помірно знижує AT, підвищує діурез і виведен­ня іонів натрію, сечової кислоти, зменшує виведення іонів калію. Натрій-

-249-

\

діуретична властивість гепарину виражається у його гальмівному впливі на утворення й активність альдостерону.

Гепарин бере активну участь в обміні речовин, знижує вміст атеро-генних білків у крові, що використовується для лікування атеросклерозу.

Препарат виявляє також протизапальну активність.

Гепарин неефективний при оральному вживанні, але добре всмок­тується після підшкірного і внутрішньом'язового введення. При внутріш­ньовенному введенні антикоагулянтна дія гепарину виявляється негайно, максимальний ефект спостерігається через 5 хвилин.

Низькомолекулярні гепарини (еноксапарин натрію, ревіпарин на­трію, надропарин кальцію (фраксипарин, фраксипарин форте)) значно рідше, ніж гепарин викликають геморагії.

Надропарин кальцію (фраксипарин, фраксипарин форте) ефекти­вний при лікуванні і профілактиці тромбозу глибоких вен. Біодоступність практично повна (98%). Фраксипарин чинить швидку та тривалу дію.

Фраксипарин форте має пролонговану дію (до 24 годин після вжи­вання).

До антикоагулянтної прямої дії можна відносити й лікувальний вплив медичних п'явок.

Jl ^\% місцевого застосування призначають мазь гепаринову. Широко­го застосування як консервант донорської крові набув натрію цитрат, який зв'язує вільні іони кальцію, витісняє його з процесу коагуляції. Натрію цитрат застосовують тільки для консервування донорської крові.

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: