Антихелікобактерні засоби

Метронідазол - антипротозойний засіб, який має також широкий спектр антибактеріальної дії та наділений високою бактерицидною активні­стю по відношенню до хелікобактера. Використовують при лікуванні вира­зкової хвороби в схемі так званої "потрійної терапії", де метронідазол ком­бінують з препаратом вісмуту і тетрацикліну або амоксициліном. Стан­дартна "потрійна терапія" звичайно проводиться протягом більше двох тижнів і дозволяє домогтися знищення хелікобактера в 90-95% випадках. Чавичай "потрійна терапія" проводиться на фоні приймання антагоністів Нг-рецепторів гістаміну протягом 2-4 тижнів після закінчення антибак­теріального лікування.

Хелікоцин є комбінацією амоксициліну та метронідазолу. Курс лікування включає трьохразове приймання обох препаратів протягом 12 днів.

Оксиферискарбон натрію, ретаболіл, вітамінні препарати А, В, В₂, РР, Вь Ві2, С, Р також прискорюють загоювання виразок.

Перелік препаратів

-281 -

ГЕПАТОПРОТЕКТОРИ

Гепатопротектори - група лікарських препаратів, які підвищують стійкість печінки до патологічних впливів і сприяють відновленню ії функції при різних пошкодженнях.

Фармакомаркетинг

-282-

Класифікація та препарати

МеханЬм дії

Головним у механізмі дії гепатопротекторів є:

їхня здатність інгібувати процеси вільно-радикальної деструкції гепатоци-і іи (антиоксидантна дія);

зменшувати явища цитолізу і таким чином стабілізувати мембранні струк­тури гепатоцитів;

і юсилювати процеси детоксикації за рахунок покращення функціонування монооксигеназних систем гепатоцитів і посилення процесів кон'югації;

зменшувати явища мезенхімально-клітинного запалення за рахунок впли­ну на імунологічні та біосинтетичні процеси в печінковій тканині;

нормалізувати процеси тканинного дихання (здебільшого за рахунок сис­теми цитохромів) та окислювального фосфоритування;

- покращувати енергозабезпеченість гепатоцитів.

Есенціальні фосфоліпіди забезпечують відновлення структури і фу­нкцій клітинних та субклітинних мембран і таким чином ліквідують дефек­ти в клітинних мембранах, викликані гепатотоксинами. Зменшують щіль­ність біологічних мембран, зумовлену віковими змінами; сприяють зрос­танню загальної кількості рибосом, стимулюючи синтез білка.

Механізм дії фосфогліву складається з дії соєвого фосфатидилхоліну, який відновлює пошкоджені клітинні мембрани, та гліциризинової кислоти, глікозиду з кореня солодки, відомого противірусною дією, в основі якого лежить її здатність до модуляції імунних властивостей і індукції у-інтерферону. Таким чином, за механізмом дії фосфоглів можна розглядати як есенціале та інтерферон в одному препараті.

Фармакодинаміка

Гепатопротектори наділені такими фармакологічними ефектами:

- Гепатопротекторний (всі гепатопротектори).

- Антитоксичний (глутаргін, гепатофіт, силібінін, цинарин, апкосул, гепа-тофальк Планта, антраль, ліолів, солярен, сирепар, ербісол, гепастерил Б, есенціале, зиксорин, хепель, фосфоглів, цинарин).

- Антиоксидантний (силібінін, гепабене, гепатофальк Планта, ербісол, ан­траль, тіотриазолін, катерген, ліолів, фосфоглів).

- Мембраностабілізуючий (глутаргін, силібінін, тиквеол, апкосул, гепабе­не, гепатофальк Планта, есенціале, антраль, тіотриазолін, катерген, ур-содезоксихолова к-та, ліолів, фосфоглів).

- Жовчогінний (всі препарати рослинного походження, крім силібініну, симепару, апкосулу, лів 52; а також антраль, тіотриазолін, зиксорин, бе-

- 283 -

таїн цитрат, ліолів, гепар композитум, тиквеол, цинарин, хепель, гєпато­фіт).

- Регенеруючий (гепабене, лів 52, гепатофальк Планта, сирепар, хепель, тіотриазолін).

- Спазмолітичний (гепабене, гепатофальк Планта, ербісол, хепель).

- Протизапальний (силібінін, тиквеол, солярен, ербісол, антраль, ліолів, фосфоглів, гєпатофіт).

- Холелітолітичний (солярен, урсодекзосихолова к-та).

- Імуномодулюючий (ербісол, антраль, ліолів, фосфоглів).

- Гіпоамоніемічний (глутаргш).

Показання до застосування та взаємозамінність

1. Хронічний гепатит (всі препарати рослинного походження, крім апкосу-лу, гепабене, солярену; всі препарати тваринного походження, крім ербі-солу; глутаргін, орнітин, гепастерил А, гепастерил Б, есенціале, антраль, ліолів, тіотриазолін, зиксорин, тіазолідин, катерген, урсодексихолова к-та, хепель, фосфоглів).

2. Цироз печінки (глутаргш, силібінін, білігнін, симепар, лів 52, сирепар, трофопар, всі препарати, які містять амінокислоти і есенціальні фосфо-лшіди, крім орнітину, гепастерилу Б; всі препарати синтетичного похо­дження, крім тіогриазоліну, бетаїну цитрату, ліоліву).

3. Гострий гепатит (лів 52, глутаргін, гепатофальк Планта, трофопар, орні­тин, галстена, гепастерил А, гепастирил Б, антраль, ліолів, гепар компо­зитум).

4. Холецистит (гєпатофіт, фламін, тиквеол, цинарин, гепатофальк Планта, хепель, гепар композитум, галстена).

5. Дискінезія жовчовивідних шляхів (фламін, тиквеол, цинарин, гепабене, гепатофальк Планта).

6. Печінкова кома (глутаргін, гепастерил А, гепастерил Б, гепасол).

7. Холестатичні гепатити (білігнін, адеметіонін, хепель).

8. Панкреатит (вігератин, гепар композитум, гєпатофіт).

9. Гастрит зі зниженою кислотністю (вігератин, вітогепат).

10. Гіперхолестеринемія (бетаїну цитрат, хепель).

11. Лептоспіроз (глутаргін).

 

12. Отруєння гепатотропними отрутами (глутаргш).

13. Печінкова енцифалопатія (глутаргін).

 

14. Холангіт (гєпатофіт).

15. Гепатохолецистіт (гєпатофіт).

Побічна дія

Алергічні реакції викликають цинарин, Лів-52, сирепар, трофопар, вігератин, вітогепат, орнітин, гепастерил А, гепастерил Б, гепасол, тютріа-золін, бетаїну цитрат, малотилат, тіазолідин, епаргризеовіт, зиксорин, катер­ген, фосфоглів.

Диспепсію - лів-52, силібінін, фосфоліп, вігератин, тіазолідин, мало­тилат, орнітин.

Дискомфорт в області епігастрп - гепатофальк Планта, аде­метіонін, есенціале, малотилат, сирепар, симепар.

Діарею - силібінін, гепабене, гепатофальк Планта, тиквеол, малоти­лат.

Головний біль, сонливість, лейкопенію - малотилат.

-284-

Протипоказання

Застосування орнітину, гепастерилу А, гепастерилу Б, гепасолу про-і пі юкачане при хронічній нирковій недостатності.

Цинарин, сирепар, симепар - при гострому гепатиті.

Цинарин і гепабене - при захворюваннях нирок.

Вігератин, гепасол - при гіперацидному гастриті, виразковій хворобі іппуика.

Тіазолідин, адеметіонін - у віці до 15 років, при вагітності, лактації.

Фармакобезпека

Не рекомендується застосування урсодезоксихолової кислоти разом і шітацидними засобами, які містять алюміній, холестираміном, колестипо-иом.

При приготуванні есенціале для в/в введення не можна застосовува­ні розчини електролітів.

При застосуванні бетаїну цитрату у разі дієти треба враховувати иміст кухонної солі у добовій дозі препарату (1 табл. містить 0,45 г).

Покращення переносимості гепастерилу Б можна досягнути більш і к тільним введенням розчину.

Призначати гепабене у період вагітності і лактації треба з обережніс-

ІІО.

Тривале застосування білігніну може призвести до порушення всмок­тування жиророзчинних вітамінів.

Враховуючи тонізуючий ефект адеметіоніну, не рекомендується приймати його перед сном.

При хронічному гепатиті важливо не припиняти лікування катерге- іюм навіть при отриманні добрих клінічних результатів; лікування треба і іродовжувати протягом декількох місяців.

Перед їдою призначають силібінін, білігнін, тиквеол, а після їди - ор-11 і тин, антраль. Під час їди потрібно приймати гепабене та есенціале.

Порівняльна характеристика препаратів

Препарати рослинного походження

Гепатофіт - комбінований препарат рослинного походження, во­лодіє гепатопротекторною, жовчогінною, протизапальною дією, покращує стабілізуючи властивості жовчі, антитоксичну функцію печінки, надає помірну гіпоглікемічну дію. Комбінація діючих речовин вдало доповнює схему комплексного лікування захворювань печінки та жовчовивідних шляхів, ентероколіту, дуоденіту, панкреатиту. Також є препаратом вибору при лікуванні даних захворювань на фоні цукрового діабету.

Фламін - препарат цміну піскового, володіє жовчогінною та гепато-захисною дією, зменшує запалення та покращує кровоток у печінці. Крім таблеток випускається в гранулах для дітей та хворих похилого віку.

Силібінін складається з суми флавоноїдів плодів розторопші пля­мистої. Стимулює синтез білка, нормалізує обмін фосфоліпідів, є активним антиоксидантом. Препарат малотоксичний.

Білігнін містить модифікацію лігніну. Крім гепатитів використову­ється для лікування захворювань обміну речовин і станів, пов'язаних з під­вищенням вмісту в організмі жовчних кислот і холестерину.

-285-

Сіімепар містить силімарин і комплекс вітамінів групи В, придат ний для тривалого застосування.

Тиквеол - комплексний препарат, який містить БАР, виділені з гар­буза. Препарат являє противиразкову, жовчогінну дії, знижує проліферацію клітин передміхурової залози, при зовнішньому застосуванні виявляє про­тимікробну дію.

Апкосул — комплексний фітопрепарат. Крім гепатопротекторній дії, поліпшує апетит.

Цимарин являє собою звільнений від протеїнів водний екстракт з листя Cynarae sulinus. Препарат, крім гепатопротекторної дії, ріаділений ви­раженим жовчогінним ефектом, сприяє виведенню з організму сечовини і токсичних нітросполук. Застосовується при алергійних хворобах.

Гепабене - комбінований препарат, до складу якого входять екстрак­ти трави рутки лікарської і плодів розторопші плямистої. Крім гепатопро-текторного, наділений також проносним і діуретичним ефектами.

Лів-52 містить екстракти 8 рослин, у тому числі деревію, цикорію, сенни, чорного пасльону. На відміну від інших гепатопротекторів він підвищує апетит, поліпшує травлення, підвищує масу тіла, стимулює гемо-поез, усуває метеоризм.

Гепаїпофальк Плашпа - комбінований рослинний препарат, до складу якого входять екстракти плодів розторопші плямистої, трави і ко­ренів чистотілу, корневища турмерика яванського. Стимулює синтез білка і фосфоліпідів в ушкоджених гепатоцитах, знижує вміст у жовчі холестери­ну, наділений бактерицидною і бактеріостатичною активністю по відношенню до золотистого стафілокока, сальмонел, мікобактерій тубер­кульозу.

Солярен являє собою екстракт кореневища куркуми довгої. Підвищує антитоксичну функцію печінки, виявляє протизапальну дію при захворюван­нях печінки, шлунка і кишечнику, має жовчогінну дію, перешкоджає утво­ренню жовчних каменів.

Фосфоглів складається з фосфоліпідів сої, які містять 75-80% фосфа-тидилхоліну. Особливість цього препарату полягає в тому, він здатний ефективно діяти на відновлення пошкоджених мембран гепатоцитів.

Препарати тваринного походження

Сирепар - гідролізат екстракту печінки зі стандартизованою концен­трацією ціанокобаламіну. Сприяє регенерації паренхіми печінки.

Трофопар - поліпептид, отриманий екстракцією з тваринної сирови­ни. Нормалізує синтетичні процеси у печінці, жировий і білковий обмін, попереджає та зменшує гепато- і гемотоксичні ускладнення лікарської те­рапії.

Вігератин - гепатопротекторний препарат з екстракту печінки вели­кої рогатої худоби, містить ціанокобаламін, фолієву кислоту, панкреатин. Застосовується також при гастритах зі зниженою кислотністю.

Вітогепат - препарат зі свіжої печінки великої рогатої худоби, за­стосовується як протианемічний засіб, при хворобі Боткіна і хронічних ураженнях печінки. Можливе застосування у вагітних.

Ербісол є небідковим низькомолекулярним комплексом природних органічних сполук негормональної природи, отриманих з ембріональної тканини печінки великої рогатої худоби. Репарант з імуномодулюючою дією. Препарат нетоксичний, не викликає побічних ефектів.

-286-

Препарати, які містять амінокислоти І лутаргін - комбінований препарат, вміщує глутамінову кислоту та ■|іі 111111. В и користовується для дезінтоксикаційної терапії при захворюван-ііч\ печінки, знижує рівень аміаку в крові шляхом активації знешкодження імілку у нетоксичні глутамін та сечовину. Глутаргін зменшує загальноток-нчні і в першу чергу нейротоксичні ефекти аміаку. Единий вітчизняний ■ і річ пірат подібного типу дії, ефективний при комі та передкомі і иіфпмоніємічного генезу при гострих та хронічних гепатитах різної

'•ПОЛОГІЇ.

Адеметіонін - Б-аденозин-г-метіонін (метаболіт) наділений анти-іі-пресантною активністю, сприяє нормалізації метаболічних процесів у і н*' мі щі. Препарат покращує метаболізм хрящової тканини суглобів.

Орнітип (амінокислота) знижує підвищений рівень аміаку в органі-імі при захворюваннях печінки. Сприяє виробленню інсуліну і соматотроп­ного гормону, поліпшує білковий обмін при захворюваннях, які потребують парентерального живлення.

Гепастерил А - комбінований препарат, до складу якого входять і.іміпні амінокислоти, субстрати метаболізму, електроліти (Na⁺ , К⁺), иі і аміни (Вг, В5, Bg, PP). Сприяє зниженню рівня аміаку в крові, є джерелом і'ііергії при метаболізмі сечовини.

Гепастерил Б аналогічний гепастерилу А.

Гепасол - комбінований препарат, до складу якого входять натрій, калій, хлор, аспарагін, малат, яблучна кислота, аргінін, сорбіт, рибофлавін, фосфорнокислий ефір натрію, нікотинамід, пантотеніловий спирт, піридоксину гідрохлорид. Дія препарату зумовлена складом його компо-і іс: ітів. Ефективний при гострому та хронічному гепатитах.

Препарати, які містять есенціальні фосфоліпіди Есенціале — комплексний препарат, містить необхідні (есенціальні) фосфоліпіди. Есенціальні фосфоліпіди забезпечують відновлення структури і функцію клітинних та субклітинних мембран. Препарат нормалізує білко-инй і жировий обмін, зменшує щільність біологічних мембран, зумовлену піковими змінами; сприяє зростанню загальної кількості рибосом, стиму­люючи синтез білка.

Фосфоліп представляє собою комплекс фосфоліпідів, які містяться в лецитині соєвих бобів. Препарат нормалізує білковий і жировий обмін, має ліпотропну дію, відновлює імунні функції лімфоцитів і макрофагів.

Препарати синтетичного походження Антраль - вітчизняний гепатопротектор, вивчений в ІФТ та НФАУ, містить алюміній, мефенамат. Наділений антиексудативною, анальгезую-чою, протизапальною та імуностимулюючою діями.

Тіотриазолін - вітчизняний гепатопротектор, похідне триазолу, ви­вчений у НФАУ та ЗДМУ, крім гепатопротекторної дії має яскраво вираже­ну кардіопротекторну дію, що дозволяє застосовувати його при інфаркті міокарда, стенокардії, аритмії, кардіосклерозі.

Мазь тіотриазоліну призводить до скорочення стадії травматично­го запалення, підвищення інтенсивності та швидкості репаративних про­цесів, скорочення строків загоєння ран. Практично не всмоктується при аплікації на поверхню шкіри та не потрапляє до системного кровотоку. Ви­користовується для лікування тривало гранулюючих і епітелізуючих ран шкіри, трофічних виразок і пролежнів, дистрофічних запальних форм паро­донтозу, виразкових поразках слизової ротової порожнини та ясен.

-287-

Бетаїну цитрат містить бетаїну цитрат, натрію бікарбонат, лимон­ну кислоту, активізує ліпідний обмін у печінці, нормалізує рівень тригліцеридів у крові, покращує процес травлення, зменшує агрегацію тромбоцитів.

Малотилат - новий гепатопротекторний препарат, нормалізує морфологічні та біохімічні процеси у гепатоцитах, ефективний при деком­пенсованому цирозі печінки.

Епаргризеовіт являє собою комплекс вітамінів (ціанокобаламін, фолієва кислота, нікотинамід, аскорбінова кислота), наділений гепатопро-текторними та анаболічними властивостями. Ефективний при гострому ге­патиті. Придатний до застосування в педіатрії.

Зиксорин містить флумецинол, сприяє виведенню з організму ендо­генних метаболітів та ксенобіотиків, підвищує виділення жовчі, застосо­вується в педіатрії.

Урсодезоксихолева кислота. Дія препарату пов'язана зі зменшен­ням концентрації холестерину у жовчі, а також зі зменшенням реабсорбції холестерину у кишечнику; він наділений значною антихолестатичною дією, придатний для застосування при гепатопатіях вагітних.

Ліолів — сучасний вітчизняний гепатопротектор, вивчений у НФАУ та ІФТ, містить мефенамінат алюмінію та фосфатидилхолін, наділений ан- | тиоксидантною, мембранопротекторною та протизапальною дією. Неток-сичний, добре переноситься, не має кумулятивних властивостей.

Гомеопатичні препарати

Галстена нормалізує моторну функцію жовчогінних шляхів, вияв­ляє протизапальну дію на органи гепатопанкреобіліарної системи. Препарат підвищує адаптаційні можливості організму, ефективний при гострих гепа­титах.

Гепар композитум - складний гомеопатичний препарат, активує дезінтоксикаційну функцію печінки, ефективний при холециститах. Наді­лений гіпохолестеринемічною активністю.

Хепель застосовується у складі комплексної терапії у разі захворю­
вань гепатобіліарної системи, які супроводжуються холестазом, наділений
також жовчогінною, спазмолітичною дією.                                             і

Перелік препаратів

- 288 -                                                 1

ПРОНОСШ ЗАСОБИ

Проносні засоби посилюють моторну функцію кишок і прискорю­ють дефекацію.

Фармакомаркетинг

___________ Класифікація та препарати __

10 2-шз                                                   - 289 -

Механізм дії

Засоби, що рефлекторно стимулюють перистальтику кишечни­ ка, викликають хімічне подразнення рецепторів кишечника, що призводить до посилення перистальтики.

Рослинні проносні засоби, які містять ашпраглікозиди, у кишеч­нику розпадаються з утворенням активних речовин і хризованової кислоти, які поступово звільнюються і стимулюють перистальтику товстої кишки (сенозиди А, В, кора крушини), а також зменшують всмоктування в ній во­ди.

Олія рицинова в кишках розщеплюється ліпазою на гліцерин, рици­нову кислоту. Остання подразнює хеморецептори слизової оболонки тонкої та товстої кишки.

Засоби, що мають осмотичні властивості, підвищують осмотич­ний тиск у просвіті кишок і збільшують об'єм рідини в кишечнику. За раху­нок цього збільшується об'єм калових мас, які подразнюють барорецептори стінок товстої кишки.

Масло вазелінове розм'якшує калові маси та поліпшує їх просування по кишечнику.

Морська капуста збільшує об'єм вмісту кишечника, таким чином викликає механічне подразнення рецепторів.

Механізм дії комбінованих та інших проносних представлений на рис 26.

Фармакодинаміка

Основний ефект препаратів цієї групи - проносний, але паралельно з цим серед препаратів відмічається жовчогінний (сіль карловарська, магнію сульфат), а при парентеральному введенні в різних дозах останнього - седа­тивний, снодійний, наркотичний, протисудомний ефекти, знижується арте-

- 290 -

ріальний тиск.   Рицинова олія посилює скорочення матки. Вітрогінну

дію має бісакодил.

Показання до застосування та взаємозамінність

Запори, зумовлені гіпотонією і повільною перистальтикою кишечни­ка (усі препарати).

Регулювання дефекації при геморої, проктиті, анальних тріщинах (бісакодил, натрію пікосульфат, кора крушини, лактулоза, масло вазелінове, агіолакс).

Корегування порушень травлення в дітей (плантекс).

Підготовка до хірургічних операцій, інструментальних і рентгено­логічних досліджень (бісакодил, натрію пікосульфат, рицинова олія).

Гострі отруєння водорозчинними отрутами (магнію сульфат, сіль карловарська).

Сольові проносні застосовують у випадках загрози крововиливу в мозок і при набряку мозку.

Оскільки олія рицинова викликає рефлекторне підвищення мотор­ної функції матки, її іноді застосовують у випадках слабкості пологової діяльності.

Сольові проносні використовують з антигельмінтними засобами (гальмують абсорбцію останніх і сприяють підтриманню їх високої концен­трації в кишках). Вони прискорюють також виведення гельмінтів і анти-гельмінтного препарату.

Побічна дія

При підвищених дозах проносних препаратів можливі колікоподіб-ний біль у животі та метеоризм.

При застосуванні рицинової олії можливе рефлекторне скорочення мускулатури матки.

Тривале застосування масла вазелінового призводить до зниження всмоктування жиророзчинних вітамінів А і Д.

Протипоказання

Проносні засоби не рекомендується призначати тривало, щоб не по­рушити функції кишечника (розвиток діареї з метаболічними розладами, зниження функції кишкових ферментів, загальне порушення харчування організму, атонія товстого кишечника та ін.).

Проносні засоби протипоказані при спастичних запорах, не­прохідності кишечника, синдромі гострого живота, апендициті та інших запальних процесах у черевній порожнині, гострих гарячкових станах, за­хворюваннях, які супроводжуються кровотечами з матки, травного каналу тощо.

Протипоказанням до застосування морської капусти є нефрит, гемо­рагічний діатез та інші стани, при яких протипоказані препарати йоду.

Треба також взяти до уваги можливість негативногб впливу посиле­ної перистальтики і здатності антраглікозидів переходити до молока матері-годувальниці. Олію рицинову не рекомендують уживати вагітним жінкам, а також при отруєнні жиророзчинними отрутами (фосфором, бензолом та інш.).

Фармакобезпека

Призначення натрію пікосульфату з антибіотиками може зменшу­вати проносну дію.

10*

-291 -

Макрогол не містить цукру, тому може призначатися хворим на цук­ровий діабет.

Проносні засоби стимулюють скоротливу функцію матки, тому під час вагітності і менструаціїїх призначають з обережністю.

При прийманні Ьафеніну не треба вживати мінеральні лужні води (під час приймання препарату та упродовж години до або після його при­ймання).

Ламінарид несумісний з препаратами йоду.

Агіолакс не рекомендують використовувати одночасно з іншими проносними засобами, з інсуліном (посилює дію останнього).

Сольові проносні застосовують одноразовим прийманням. Повторне приймання найближчими днями неприпустиме через подразнювальну дію цих препаратів.

Препарати крушини призначають хворим з хронічним запором. Тривале лікування цими препаратами призводить до звикання.

Антраглікозиди виводяться з організму з молоком і сечею, забарв­люючи їх у жовтий колір. Проносний ефект препаратів, які містять антра­глікозиди, настає через 6-10 год, тому їх призначають звичайно на ніч. У ве­ликих дозах вони можуть викликати біль у животі й тенезми.

Аби уникнути абсорбції макроголом інших лікарських засобів, його треба використовувати через 2 години після призначення останніх.

Дію сольових проносних можна прискорити вживанням великої кількості теплої води: ефект настає значно раніше - через 1-3 год.

Перед їдою приймають сенозиди А, В, ізафенін, магнію сульфат, сіль карловарську, після іди - агіолакс, морську капусту.

Олію рицинову приймають одноразово 15-30 г (1-2 стол, ложки). Макрогол - бажано вранці, під час сніданку.

Порівняльна характеристика препаратів

Бісакодил діє вздовж товстого кишечника. Призначається при зви­чайних запорах.

Натрію пікосульфат діє вздовж усього кишечника; показаний при ■ харчових отруєннях, оскільки не тільки очищує кишечник, але і затримує всмоктування отрути в кров.

Плантекс - препарат рослинного походження, містить екстракт пло-⁴ дів фенхелю. Має вітрогінну дію, стимулює травлення, посилює виділення шлункового соку і перистальтику кишечника.

Сенозиди А, В, кора крушини - рефлекторні проносні засоби рос­линного походження. Проносний ефект настає через 8-10 годин.

Рицинова олія. Проносний ефект настає через 2-4 години. Препарат не має подразнювальної дії, у шлунку не змінюється. У дванадцятипалій кишці під впливом ліпази та лужного середовища гідролізується на гліце­рин і рицинолову кислоту.

ізафенін за дією близький до фенолфталеїну, але менш токсичний. Ефективний при звичному запорі, атонії кишечника. Його можна признача­ти вагітним жінкам і дітям, а також хворим на захворювання нирок.

Ізаман - комбінований препарат (ізафенін і маніт). Використовуєть­ся при різних видах запору. Проносний ефект настає через 6-12 годин.

Лактулоза крім проносної дії застосовується для лікування і профі­лактики печінкової енцефалопатії. Добре переноситься, підходить для три­валих курсів лікування та лікування хворих похилого віку.

Макрогол. Ефект настає через 24-48 годин після приймання. Засто­совується для лікування симптоматичних запорів у дорослих.

Магнію і натрію сульфат як проносні засоби діють дуже швидко. Магнію сульфат знижує збудження дихального центру, а великі дози при

-292-

мире: моральному введенні можуть викликати параліч дихання. Проносний ефі-к і настає через 3-5 годин.

Сіль карловарська застосовується як проносний і жовчогінний засіб. Масло вазелінове при прийманні всередину не всмоктується. Трива-щ' іастосування може порушити процес травлення.

Морська капуста призначається при хронічних запорах. При трива-юму застосуванні можливі прояви йодизму. Проносний ефект настає через ■ 10 годин.

Агіолакс - комбінований проносний препарат рослинного похо-і'ьсиня, призначається при хронічних запорах, геморої, проктиті, лежачим міорим.

Перелік препаратів

і

КАРДІОТОНІЧНІ ЗАСОБИ

Кардіотонічними засобами називають препарати, які посилюють скорочувальну активність міокарда та усувають симптоми серцевої недос­татності.

Найбільш широко використовуються в терапії серцевої недостат­ності серцеві глікозиди (СГ), останнім часом - нестероідні кардіотонічні за­соби.

Класифікація та препарати

-293-

_______________ Фармакомаркетинг_______________________________

Механізм дії

Механізм дії серцевих глікозидів пов'язаний з впливом на електролі­тний баланс у міокарді. Інотропна дія цих препаратів базується на їх здатно­сті підвищувати вміст Са ⁺ в кардіоміоцитах. Рівень вільного кальцію в клі­тині визначає скорочувальну здатність м'язів серця. Са"⁺ зв'язує в клітині модуляторний білок тропонін, який при цьому змінює свою просторову конфігурацію і звільнює скорочувальні білки актин і міозин зі створенням актоміозину. Цей процес супроводжується скороченням м'язових волокон.

Таблиця 22
________ Вплив іонів калію і кальцію на діяльність серця_______________________________________________

При серцевій недостатності ритмічна зміна вмісту вільного кальцію в цитоплазмі клітини протікає в'яло, пік зростання цього показника не має чі­ткості, що призводить до послаблення і дезорієнтації серцевих скорочень.

Препарати СГ посилюють проникнення іонів Са²⁺ в кардіоміоцити з позаклітинної рідини, а також сприяють звільненню його зі саркоплазма-тичного ретикулума. При цьому СГ втручаються на субклітинному рівні в процес передачі нервового імпульсу (зміна потенціалу на мембрані). При передачі нервового імпульсу клітинна мембрана кардіоміоциту перебуває у трьох функціональних станах: поляризації, деполяризації, реполяризації. Зниження потенціалу дії до рівня потенціалу спокою (реполяризації) прохо­дить завдяки дії активного носія К⁺-№⁺-АТФази, який виносить Na на зов­нішню поверхню мембрани, а К⁺ - в середину клітини. СГ блокують сульф­гідрильні групи вказаного ферменту і, як наслідок цього, триває деяке про­довження деполяризації і затримується початок реполяризації. Збудження мембрани кардіоміоциту (збільшення Na⁺ в середині клітини) пов'язане зі збільшенням швидкості звільнення Са ⁺ зі саркоплазматичного ретикулума і виявом інотропної дії.

Цей механізм дії СГ лежить в основі зниження провідності серця і підвищення збудливості серцевого м'яза. Зниження провідності відбуваєть­ся завдяки уповільненню зміни функціонального стану клітинної мембрани. З іншого боку, уповільнення реполяризації не дозволяє потенціалові спокою досягати вихідної величини в стані поляризації, що призводить до підви­щення збудливості міокарда під дією СГ.

-294-

У механізмі дії СГ також відіграє роль рефлекторна дія. Інотропна дія і, як наслідок, збільшення систолічного тиску, призводить до подразнен­ня барорецепторів дуги аорти та розвитку кардіо-кардіального рефлексу: ііідіиіщення тонусу центра блукаючого нерва та уповільнення серцевого ри­тму.

Негативна хронотропна дія СГ (подовження діастоли) сприяє гли-і м і юму відновленню енергетичних і пластичних процесів у міокарді.

СГ відновлюють рівень окиснених і відновлених (НАД) дихальних . ферментів, що нормалізує процеси тканинного дихання в міокарді.

Біохімічний механізм дії СГ при недостатності серця зумовлений їх ірофічним впливом: нормалізуються показники енергетичного, вуглевод-і юго, білкового, ліпідного, електролітного обміну.

Вони нормалізують обмін ферментів гліколізу та окислювального фосфоритування, збільшують вміст глікогену та АТФ, нормалізують обмін иіпідів, склад фосфоліпідів, холестерину, ліполітичну активність міокарда і а обмін катехоламінів. Крім того, СГ сприяють звільненню функціональ­ні їх депо катехоламінів, що також сприяє посиленню серцевих скорочень.

При цьому СГ, зменшуючи потребу міокарда в кисні, підвищують сі іергозабезпечення функції міокарда та коефіцієнт корисної дії серця.

Діуретична дія СГ пов'язана зі зменшенням реабсорбції Na⁺, СГ і підвищенням швидкості метаболізму альдостерону, стимулюючим впливом ми натрійуретичний чинник.

Механізм дії неглікозицних кардіотоніків в основному пов'язаний з підвищенням вмісту іонів Са ⁺ та цАМФ у кардіоміоцитах за рахунок інгі­бування активності фосфодіестерази.

Фармакодинаміка

Основними фармакологічними ефектами цієї групи препаратів є:

1. Кардіотонічна дія (позитивна інотропна дія). Для неї характерне поси­
лення скорочень серця: систола стає сильнішою і коротшою, що призво­
дить до збільшення серцевого викиду (ударного та хвилинного об'єму
крові) (Табл. 23).

Таблиця 23 Характеристика позитивної інотропної дії серцевих глікозидів при різних шляхах уведення

2. Подовження діастоли (негативна хронотропна дія). Серцеві глікозиди
сприяють уповільненню серцевого ритму, що призводить до поліпшен­
ня обмінних процесів у міокарді та кращого наповнення кров'ю камер
серця. У строфантину та корглікону більш виразний систолічний, у пре­
паратів наперстянки - діастолічний ефект.

-295-

3. Під дією серцевих глікозидів уповільнюється проведення імпульсів по провідній системі (негативна дромотропна дія).

4. У терапевтичних і токсичних дозах серцеві глікозиди знижують автома­тизм водія ритму - синусового вузла, що пов'язано з активацією блука­ючого нерва. Зі збільшенням дози серцеві глікозиди підвищують авто­матизм розташованих нижче відділів провідної системи міокарда.

На збудливість міокарда препарати також впливають неоднозначно: у терапевтичних дозах збудливість знижується, а зі збільшенням дози - під­вищується (позитивна батмотропиа дія). Підвищення збудливості міока­рда у поєднанні з пригніченням атріовентрикулярної провідності та підви­щенням автоматизму волокон Пуркіньє призводить до виникнення гетеро-тропних (додаткових) осередків збудливості та розвитку екстрасистолій.

Кардіотонічна дія серцевих глікозидів нормалізує основні показни­ки кровообігу: збільшується ударний і хвилинний об'єм серця, знижується венозний тиск, підвищується швидкість кровообігу, зменшується об'єм ци­ркулюючої плазми крові. Послаблюються і зникають явища гіпоксії, змен­шуються симптоми серцевої недостатності: задишка, набряки, ціаноз. Пози­тивним у дії серцевих глікозидів є їх властивість підвищувати коефіцієнт корисної дії роботи серця. Під впливом серцевих глікозидів серце виконує більшу роботу, але при цьому споживання ним кисню не підвищується, тобто воно працює більш економно.

Позасерцеві ефекти серцевих глікозидів є наслідком їх кар­діотонічної дії. Посилення діурезу розглядається як наслідок нормалізації кровообігу у великому колі та в нирках.

Дія серцевих глікозидів на артеріальний тиск неоднозначна. При порушенні кровообігу та зниженні AT інотропний ефект призводить до під­вищення AT. При серцевій недостатності з явищами гіпертензії серцеві глі­козиди сприяють зниженню AT. При нормальному AT препарати не змі­нюють його рівень.

Серцеві глікозиди конвалії та горицвіту мають заспокійливу дію.

Показання до застосування та взаємозамінність

Хронічна серцева недостатність (препарати наперстянки, адонізид, кардіовален, мепросциларин).

Гостра серцева недостатність (дигоксин, ланатозид, строфантин G, строфантидину ацетат, корглікон).

Короткочасна терапія застійної серцевої недостатності (амринон, мілринон).

Вегето-судинний невроз (адонізид, кардіовален).

Побічні ефекти СГ

1. Токсична дія СГ пов'язана з їх передозуванням¹, але частіше, коли засто­совуються препарати наперстянки, оскільки вони більш здатні до куму­ляції (дигітоксин > дігоксин > препарати строфанту > препарати гори­цвіту, жовтушника, конвалії та морської цибулі).

2. Зниження скорочувальної здатності міокарда, наростання ознак серцевої недостатності.

3. Порушення ритму: брадикардія, тахікардія, аритмія, атріовентрикуляр-ний блок.

4. Порушення функцій органів травлення. СГ у більш високих дозах під­вищують тонус гладких м'язів, що призводить до посилення моторики системи травлення (діарея), спостерігається нудота, втрата апетиту, блювання центрального походження, біль у животі.

5. Порушення зору спостерігається у 95% випадках інтоксикації. Розвива­ється неврит зорового нерва, що призводить до порушення гами зорово-

-296-

it) сприйняття: переважають жовтий і зелений кольори; порушуються

ілкож пропорції: зорове сприйняття йде в збільшеному або зменшеному

мін ляді (макро- та мікропсія). ь і Ісрвово-психічні порушення зустрічаються частіше у хворих похилого

піку та проявляються безсонням, запамороченням, плутанням думок. / Чмспшуються функції нирок, значно знижується клубочкова фільтрація,

ібільшується маса тіла хворих. к Місцевоподразнююча дія. Тому СГ вводять тільки у вену, внутрі-

піньом'язово - з новокаїном. " Алергічні реакції.

Протипоказання

Загальними протипоказаннями до застосування серцевих глікозидів «. і острі запальні та дистрофічні зміни міокарда з порушенням ритму, шок, ииражена брадикардія, синдром Адамса-Стокса-Морган'ї, стенокардія (за­стосування при стенокардії можливе тільки при наявності серцевої недоста-і пості).

Застосування строфантину протипоказане при різких органічних імінах серця та судин, гострому міокардиті, ендокардиті, вираженому кардіосклерозі.

Засоби допомоги при отруєнні СГ

1. В ідміна препаратів.

2. Унітіол, метіонін, L-цистеїн.

І Введення препаратів, містящих К⁺ (панангін, калію хлорид).   \

4. ЕДТА і цитрат Na⁺ зв'язують надлишок Са² в крові.                 )

5. Антиаритмічні засоби (р-адреноблокатори, антагоністи Са²⁺ та іншї).
(>. Коронаророзширюючі.

7. Вітамін С і пантотенова кислота.

Фармакокінетика

СГ складаються з аглікону (геніну) і цукрового залишку (глікону). Спе­цифічна фармакологічна дія препаратів цієї групи пов'язана з агліконом. Цукрова частина має певний вплив на розчинність глікозидів, їх всмокту­вання, біодоступність та інші особливості фармакокінетики. Основною структурою аглікону є циклопентанопергідрофенантренове ядро, яке міс­тить лактонне кільце. Співвідношення метальних і гідроксильних груп в аг­ліконі визначає ліпофільні та гідроксильні властивості молекули. Неполяр­ними є препарати наперстянки пурпурової, які мають найбільш високу лі-пофільність (дигітоксин), а полярними - препарати строфанту - водороз­чинні.

Ліпофільні властивості забезпечують добре всмоктування глікозидів з органів травлення, здатність їх зв'язуватися з білком крові. Вони повільно метаболізуються у печінці. Перелічені властивості глікозидів, які мають ви­ражену ліпофільність, призводять до їх кумуляції в організмі. Ефект препа­ратів наперстянки розвивається поступово, але зберігається тривалий час.

Водорозчинні полярні глікозиди (строфанту, конвалії) не всмоктуються з органів травлення, слабо зв'язуються з білками крові, при введенні у вену швидко досягають клітин-мішеней - кардіоміоцитів. З організму виводяться протягом 24 годин (табл. 24).

За фармакокінетичними властивостями виділяють 3 групи СГ:

a) швидкої дії й низької здатності до кумуляції (строфантин, корглікон);

b) середньої тривалості ефекту, помірної здатності до кумуляції (дигоксин, целанід, адонізид, метиддигоксин);

-297-

с) з тривалою дією та виразною здатністю до кумуляції (дигітоксин, аце-тилдигітоксин).

Таблиця 24 Фармакокінетичні особливості дії серцевих глікозидів

Іаким чином, особливості фармакокінетики серцевих глікозидів з різних рослин визначають шляхи їх виведення і показання до застосування. Пре­парати наперстянки пурпурової виявляють сильний кардіотонічний ефект, який розвивається повільно і зберігається тривалий час. Випускаються вони у лікарських формах для перорального введення і застосування при хроніч­ній серцевій недостатності. Препарати СГ строфанту і конвалії випускають­ся в ампулах, вводяться у вену, мають швидку, сильну і короткочасну дію, і що забезпечує фармакологічний ефект при гострій серцевій недостатності.

Препарати, які займають проміжне положення за виразністю ліпофіль-но-гідрофільних властивостей (дигоксин, целанід) вводять як перорально, так і у вену. Вони можуть бути використані як при хронічній, так і при гост­рій формах серцевої недостатності.

Умови раціонального застосування

Лікувальна тактика глікозидотерапії включає дві фази: 1. Дигіталізація (фаза насичення) буває швидкою, середньою та довгою. : Препарат вводиться до появи вираженого терапевтичного ефекту без ознак інтоксикації. Добова доза препаратів наперстянки складає 2—2,5 мг, строфанту 0,6-1 мг. 2. Фаза підтримки забезпечує стабілізацію досягнутого рівня терапевтич­ного ефекту шляхом призначення препарату в підтримуючій дозі. Під­тримуючу дозу можна розрахувати за формулою:

НДхК

ПД=----------

100 ПД - підтримуюча доза

НД - доза, що насичує                                                       _|

К - коефіцієнт елімінації Як приклад наводимо коефіцієнти елімінації деяких препаратів: целанід - 20%, дигітоксин - 7%, ацетиддигітоксин - 10%, строфантин і корглікон -40-50%.

Підтримуюча терапія може бути досить тривалою. Тривалість її зале­жить від тяжкості серцевої недостатності, в деяких випадках може зберіга­тися протягом усього життя.

Стандартизацію СГ проводять біологічним шляхом на жабах, кішках, голубах. В основу стандартизації покладено їх властивість у токсичних до-

- 298 -

ш.\ у холоднокровних, тварин викликати систолічну, а у теплокровних - ді­не іонічну зупинку серця. Активність препарату порівнюють зі стандартним і пікоіидом і виражають в одиницях дії (ОД).

Фармакобезпека

І. Серцеві глікозиди несумісні з а- і (і-адреноблокаторами, барбітуратами, місцевими анестетиками, аміназином, резерпіном, препаратами кальцію, заліза, симпатолітиками, а- і (3-адреноміметиками, антиаритмічними, фуросемідом, спіронолактоном, антагоністами Са²⁺, амфотерицином В, симпатоміметиками, іншими серцевими глікозидами. Інтоксикації СГ сприяє загальний дефіцит калію.

Гіпокаліємія, гіперкальціємія - посилюють токсичність СГ.

.'. При поєднанні серцевих глікозидів з діуретиками-салуретиками, глюко-кортикостероїдами можливе посилення їх токсичної дії внаслідок гіпо-каліємії, що потребує одночасного застосування препаратів калію. Для внутрішньовенного введення глікозиди розводять в ізотонічному розчині натрію хлориду.

(. Внаслідок кумуляції серцеві глікозиди викликають тяжку інтоксикацію. Тому лікування СГ потрібно проводити під суворим контролем лікаря.

4. Строфантин вводять повільно (протягом 5-6 хв.), оскільки швидке
введення може викликати шок. Вводять 1 раз, рідко 2 рази на добу.

5. Розчини амринопу та мілринону не можна поєднувати в одному шприці з розчинами, які містять декстрозу, фуросемід, буметанід, натрію гідрокар­бонат.

6. Дітям молодшого віку призначають швидкоелімінуючі серцеві глікозиди (строфантин, корглікон, дигоксин), а старшого - дигітоксин.

7. Внутрішньом'язове введення дигоксину, целаніду, строфантину - бо­люче, небезпечне розвитком некрозів, не створює стабільної концентрації у крові.

 

8. Зниження ефективності СГ може бути при недостатності серцевих кла­панів, дифузному міокардиті, дегенеративних змінах у міокарді, гостро­му міокардиті та перикардиті, гіпертермії, гіпертиреозі.

9. Ацетилдигоксин /і - приймають після іди.

Порівняльна характеристика препаратів

Дигітоксин - препарат, що має максимальну ліпофільність. Всмокту­ється з органів травлення на 90-100%. Нирковий кліренс низький, тому біо-доступність висока. Найменш полярний препарат, на 97% зв'язується з біл­ком крові, 28% метаболітів виводяться через кишечник. Дигітоксин секре-тується з жовчі і піддається зворотньому всмоктуванню (ентерогепатичний цикл). Ефект при пероральному введенні розвивається через 2-4 години, максимум ефекту розвивається через 8-12 годин. Період напіввиведення 7 днів, кумулює. Доза насичення 1,2-1,6 мг на добу, якщо хворий не вживав 10 днів препарати дигіталісу. Підтримуюча доза 0,05-0,2 мг на добу або менше.

Дигоксин - препарат, у якого виражені ліпофільні та гідрофільні власти­вості, міститься в наперстянці шерстистій. На 60-85% він всмоктується в тонкій кишці, 20-25% знаходиться в плазмі в зв'язаному стані з білком. Ме-таболізується мало, 80% препарату виводиться з сечею в незмінному стані. Ефект при пероральному введенні розвивається через 1-2 години, максиму­му досягає через 6-8 годин. Час напіввиведення - 34 години. При внутріш­ньовенному введенні ефект розвивається через 15-30 хвилин, досягає мак-

-299-

⇐ Предыдущая1234567

Поделиться: