ЛІКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРОЦЕСИ ТКАНИННОГО ОБМІНУ

Обмін речовин - комплекс біохімічних процесів, які лежать в основі життєдіяльності всіх організмів. На обмін речовин у тканинах впливають гормони, вітаміни, вуглеводи, кисень, білки, жири, мікроелементи та інші речовини.

Порушення метаболічних процесів у тканинах спостерігається при різних терапевтичних, ендокринних, хірургічних, нервових та інших захво­рюваннях.

Обмін речовин у тканинах залежить від хімічного складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму.

Коли сталість внутрішнього середовища порушується, то виникають патологічні зміни в організмі. Для ліквідації патологічних станів застосову­ють лікарські засоби, які компенсують відсутній компонент внутрішнього середовища (замісна терапія), гальмують біосинтез або виступають анта­гоністами такого компонента, коли він у надлишку. Тому механізм дії ліків, що впливають на обмін речовин, є, в основному, заміщення (поповнення) речовин, які беруть участь у цьому процесі, а іноді - гальмування біосинтезу останніх.

Регулювати обмін речовин у тканинах можна за допомогою багатьох лікарських речовин: кисню, глюкози, амінокислот, мікроелементів, фер­ментів, антиферментів, біостимуляторів, гшазмозамісних розчинів.

________ Фармакомаркетинг

-221 -

Класифікація ліків, що впливають на процеси обміну речовин

,  Фармакодинаміка і застосування кисню та глюкози

В організмі людини кисень становить 65%. У тканинах за участю
кисню відбувається окислення речовин.
і           Кисневе голодування проявляється різноманітними симптомами,

І які відображають порушення функцій усіх систем організму. Найбільш ви-I разно лроявляються розлади дихання, кровообігу і вищої нервової | діяльності. Нервова система є найбільш чутливою до нестачі кисню.

-222-

Механізм дії кисню пов'язаний з тим, що він бере участь в окислю-иаш.ію-відновних процесах і забезпеченні тканинного дихання.

Основними ефектами у фармакодинаміці кисню є його ан-і ш і поксична та антигельмінтна дії.

Кисень застосовується, в основному, для боротьби з гіпоксією. Киснева терапія корисна при всіх типах гіпоксії за винятком тканинної. Ви­користовують кисень для вдихання при захворюваннях, які супроводжу­ються кисневою недостатністю (декомпенсація серця, коронарна недос­татність, колапс, при отруєнні оксидом вуглецю, синільною кислотою, ре­човинами, які призводять до асфіксії, хлором, фосгеном та ін.), а також при інших захворюваннях з порушенням функцій дихання та окислювальних і іроцесів. Кисень застосовується як антигельмінтний засіб при аскаридозі, в хірургії, коли наркозні речовини вдихаються в суміші з киснем, що зменшує можливість виникнення асфіксії.

В останні роки почали широко користуватися киснем під підвищеним тиском для так званої гіпербаричної оксигенації.

Встановлено, що гіпербарична оксигенація значно полегшує кисне­ве насичення тканин, гемодинаміку, захищає головний мозок від гіпоксії.

Встановлена висока ефективність цього методу в хірургії, інтенсивній терапії тяжких захворювань, особливо в кардіології, реанімації та в інших галузях медицини. Запропонований метод ентеральної оксигено­терапії шляхом введення в шлунок кисневої піни, яка використовується у вигляді так званого "кисневого коктейлю". Він застосовується для загально­го полегшення процесів обміну в комплексній терапії серцево-судинних за­хворювань, при порушенні обміну та інших патологічних станах, пов'язаних з кисневою недостатністю організму. Кисень може вводитись в організм різними шляхами. Серед них найбільш фізіологічним і ефектив­ним є інгаляційний. Інші можливі шляхи введення не забезпечують не­обхідної для організму кількості кисню.

Велике значення для тканинного обміну має присутність глюкози в організмі.

По-перше, глюкоза є енергетичним матеріалом, що легко викори­стовується клітинами організму. Енергія від окислення глюкози необхідна для роботи скелетних м'язів, м'язу серця, гладкої мускулатури, особливо кишкової, для роботи мозку.

По-друге, внаслідок впливу глюкози підвищується здатність ор­ганізму знешкоджувати отрути, зокрема, збільшується відкладення в печінці глікогену і підвищується її детоксикуюча функція. Антитоксична дія глюкози залежить також від поповнення тканин макроергічними сполу­ками (фосфорними сполуками). Вони є джерелом енергії, необхідної для здійснення біологічних процесів, які призводять до знешкодження отрут.

По-третє, гіпертонічні розчини глюкози підвищують осмотичний тиск крові, що сприяє перетіканню рідини із тканин у кров. При цьому зменшується кількість води у тканинах, збільшується об'єм циркулюючої крові і знижується в'язкість. Саме тому глюкоза зменшує набряк у тканинах і підвищує знижений артеріальний тиск. Осмотична дія глюкози однакова з осмотичною дією солей, ніж еквівалентних розчинів хлориду натрію і інших солей. Солі мають вищу швидкість дифузії, ніж цукри, і вирівнювання концентрацій між кров'ю і тканинами протікає швидше, ніж при введенні розчинів цукрів.

Глюкоза була введена в медичну практику у 1917 р. і з того часу набула широкого застосування в усіх галузях медицини.

-223-

1. Гіпертонічні розчини (10-40 %) використовують при серцево-судинній недостатності як засіб для підвищення скорочувальної здатності серця і його резервних сил. Ця дія глюкози особливо виявляється на фоні пригнічення серцевого м язу.

2. Глюкоза входить до складу протишокової рідини, кровозамісників. Введення її при колапсі, шоці підвищує артеріальний тиск, при цьому виявляються антитоксичні властивості глюкози.

3. При загрожуючих життю набряках (легенів та мозку) глюкоза виявляє протинабрякову дію.

4. Як сечогінний засіб глюкоза не зазнає зворотнього всмоктування в нир­кових канальцях, збільшує в них осмотичний тиск, зменшуючи тим са­мим реабсорбцію води.

5. При інфекційних захворюваннях, захворюваннях печінки (гепатиті), при інтоксикації (отруєнні анальгетиками, цианідами, ртуттю, оксидом вуглецю) використовують антитоксичну дію глюкози.

6. При гіпоглікемії (передозуванні інсуліну) широко використовують глюкозу.

7. Розчини глюкози часто застосовуються для розведення лікарських ре­човин, особливо серцевих глікозидів, при введенні їх у вену.

8. При нервових захворюваннях глюкоза знижує рефлекторне збудження ЦНС.

9. Ізотонічний розчин глюкози (5%) використовується для поповнення ор­ганізму рідиною без зміни іонного складу крові. При цьому глюкоза виступає джерелом поживних речовин, що легко засвоюються. Ізотонічні розчини глюкози вводять підшкірно, внутрішньовенно, в клізмах; гіпертонічні розчини не можна вводити підшкірно, в клізмах через небезпеку їх некротичної дії.

АМІНОКИСЛОТИ

Аденозину монофосфат

Механізм дії

Аденозину монофосфат. Аденозин бере участь у регулюванні вуг­леводного обміну, активації в анаеробних умовах ряду ферментів циклу Кребса, підсиленні ресинтезу АТФ при одночасному гальмуванні гліколізу. АМФ, як пуриновий нуклеотид, безпосередньо бере участь у синтезі нук­леїнових кислот і білка, а також здійснює енергетичне забезпечення і біологічну каталізацію.

АМФ в організмі метаболізує до аденозину, але при достатньому рівні внутрішньоклітинного АТФ у клітині, препарат метаболізує до інозинмонофосфату (див. інозин).

Фармакодинаміка

Препарат має капіляророзширюючий, антигіпоксичний, ана-болічний, антиаритмічний ефекти.

У кардіології застосовують для поліпшення периферичного крово­обігу та мікроциркуляції, нормалізації метаболічних процесів у міокарді. При внутрішньовенному введенні справляє антиаритмічну дію.

Інозин Механізм дії

Інозин - нуклеотид, який містить у ролі пуринової основи гіпоксантин. В організмі препарат розщеплюється на рибозу і гіпоксантин,

-224-

дині регенерує з шрофосфорилованою рибозою з утворенням шшпнмонофосфату, який займає певне місце в процесі біосинтезу пурино-иих нуклеотидів в організмі та є попередником для синтезу аденілових і гу­ни ілових ігуклеотидів. У крові утворений з інозину гіпоксантин прони­кає н еритроцити, підвищує в них вміст 2,3-дифосфогліцерату і, таким чи­ном, поліпшує дисоціацію кисню з оксигемоглобіну, що сприяє оксигенації тканин.

Фармакологічні ефекти інозину схожі з аденозином. Застосовується при гострих та хронічних захворюваннях міокарда.

Кислота аденозинтрифосфорна Механізм дії

Після введення в організм препарат підлягає впливу АТФази. Утво­рені метаболіти далі біотрансформуються з утворенням або аденозину (див. Фосфаден), або інозинмонофосфату (див. Рибоксин). Більш низька ак­тивність аденозинтрифосфорної кислоти у порівнянні з фосфаденом або іпозином пояснюється тим, що активних метаболітів при її введенні утво­рюється менше, що пов'язане з більш низькою дозою (20мг). Збільшення дози збільшує частоту побічних реакцій.

Фармакологічні ефекти і показання до застосування аналогічні аде­нозину. АТФ також використовують при розсіяному склерозі, дегенератив­них захворюваннях сітківки.

Триметазидин

Механізм дії

Триметазин підтримує клітинний метаболізм в умовах ішемії, кори­гує порушення транспорту іонів, попереджує дію вільних радикалів.

Фармакодинаміка

Препарат зменшує ступінь внутрішньоклітинного ацидозу, який був викликаний гіпоксією, виявляє антигіпоксичний ефект, нормалізує вміст іонів кальцію в клітинах. Значно зменшує інтенсивність процесів перекис-ного окислення ліпідів у мембранах (антиоксидантний) і вихід креатин-фосфокінази.

Показання до застосування

ЕХС, хвороба Мен'єра, запаморочення судинного генезу.

Фосфокреатин

Механізм дії

За своєю хімічною структурою неотон є аналогом макро-
енергічного ендогенного фосфокреатину, що зумовлює його вплив на
внутрішньоклітинні енергетичні процеси.  Фармакологічні ефекти і по-

казання до застосування схожі з інозитолом.

Застосовується при інтраопераційній ішемії кінцівок, міокарда, ГПМК, а також у спортивній медицині.

8 2-юз                                                  - 225 -

Кокарбоксилаза

Механізм дії

Бере участь у процесі обміну речовин як кофермент, особливо важ­ливу роль відіграє в окислювальному декарбоксилюванні кетокислот, а та-кож у пентозофосфатному шляху окислення глюкози.

Фармакодинаміка

Препарат корегує ацидоз, поліпшує трофічні процеси.

ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ПОЛІПШУЮТЬ ТРОФІКУ ТА ПРОЦЕ­ СИ РЕГЕНЕРАЦІЇ ТКАНИН

Актовегін і солкосерил

Механізм дії

Активують клітинний метаболізм шляхом полегшення транспорту глюкози і кисню, підвищення їх внутрішньоклітинної утилізації, стимулю­ють синтез АТФ.

Фармакодинаміка

Препарати стимулюють регенерацію, сприяють реваскуляції. Сол­косерил має також мембраностабілізуючу та' цитопротекторну дії. Застосо­вується при порушенні мозкового кровообігу, постгіпоксичних станах будь-якого генезу, порушеннях периферичного кровообігу, ангіопатіях, трофічних порушеннях, виразках різного генезу, пролежнях, опіках, пору­шеннях рогівки та склери.

Цитохром С

Механізм дії

Як каталізатор клітинного дихання стимулює окислювальні реакції, активізучи, таким чином, реакції обміну.

Фармакодинаміка

Препарат виявляє антигіпоксичний, цитопротекторний ефекти.

Показання до застосування: гіпоксичний стан різного генезу (от­руєння снодійними, СО, СОг та ін.), порушення мозкового та периферично­го кровообігу, дихальна недостатність, ІХС.

Румалон

Препарат містить екстракт із хрящів молодих тварин і екстракт кісткового мозку. Застосовується при захворюваннях суглобів, які супро­воджуються дегенеративними змінами хрящової тканини суглобів.

Глюкозамін

Механізм дії

Препарат ліквідує дефіцит ендогенного глюкозаміну, бере участь у біосинтезі протеогліканів і гіалуронової кислоти. Сприяє нормальному відкладенню кальцію в кістковій тканині, має хондропротекторнии ефект.

-226-

Чиетосовується при остеоартритах, остеохондрозі, спондильозі, мсріи ртеріїтах.

БІОСТИМУЛЯТОРИ

Механізм дії

Назва "біогенні стимулятори" була вперше запропонована ака­деміком В.П. Філатовим для речовин, що утворюються в тканинах тварин­ного і рослинного походження і здатні при введенні в організм чинити сти­мулюючий вплив і прискорювати процеси регенерації.

Фармакодинаміка біостимуляторів різноманітна. Вони мають про­тизапальну, ранозагоюючу (прискорюють регенерацію) дії. Деякі з них справляють слабкий антисептичний, подразнюючий і розсмоктуючий ефек­ти.

Кожен препарат має свої особливості застосування, які будуть розг­лянуті в їх порівняльній характеристиці.

Екстракт алое рідкий. Сік алое застосовують зовнішньо у вигляді примочок або зрошень при лікуванні гнійних ран, опіків, запальних захво­рювань шкіри.

Біосед посилює процеси обміну і регенерації, має загально-
тонізуючу, протизапальну дії. Застосовують як допоміжний засіб для сти­
муляції обмінних процесів у офтальмологічній, хірургічній (для прискорен­
ня консолідації кісткових переломів, при трофічних і варікозних виразках
гомілки та ін.) і терапевтичній практиці ( при виразковій хворобі шлунка та
дванадцятипалої кишки, гастритах, колітах).
і        Завись плаценти для ін'єкцій - завись подрібненої консервованої

', на холоді плаценти людини в ізотонічному розчині натрію хлориду. Засто-' совують як біогенний стимулятор при різноманітних захворюваннях очей та інших показаннях до застосування біогенних стимуляторів.

Сік каланхое - сік із свіжого листя і зеленої частини стебла рослини каланхое. Має протизапальну дію, сприяє очищенню ран від некротичних тканин, стимулює їх загоєння.

Скловидне тіло - препарат із скловидного тіла очей худоби. Засто­совується для розм'якшення і розсмоктування рубцевої тканини, при опіках великої площі.

Спленін — препарат, який добувають із селезінки великої рогатої худоби. Запропонований для лікування і профілактики токсикозів ранніх строків вагітності.

Солкосерил - екстракт крові великої рогатої худоби. Препарат звільнений від білка, не має антигенних властивостей. Застосовують для поліпшення обмінних процесів і підвищення регенерації тканин при трофічних виразках гомілки, гангрені, пролежнях, опіках, радіаційних ви­разках, при пересадці шкіри. Солкосерил має також мембраностабшізуючу та цитопротекторну дії. Застосовується при порушенні мозкового крово­обігу, постгіпоксичних станах будь-якого генезу, порушеннях периферич­ного кровообігу, ангіопатіях, трофічних порушеннях, виразках різного гене-

зу-

Комбутен - препарат, який добувають із ахілових сухожиль або шматочків шкіри великої рогатої худоби. Застосовують при опіках. Він стимулює репаративні процеси в рані, прискорює ріст грануляції і епіталізацію.

ФіБС - біогенний препарат з вітгону лиманної грязі, містить коричну кислоту і кумарини. Застосовують для лікування кон'юнктивітів, кератитів,

8*

-227-

помутніння скловидного тіла, артритів, радикулітів, міалгії та інших захво­рювань.

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: