ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО ЕКСПЛУАТАЦІЮ РЕЧОВОГО МАЙНА

Військовий одяг та взуття є основною екіпіровкою і предметом повсякденної експлуатації військово-службовцями.

Під експлуатацією військового одягу та взуття розуміють комплекс заходів щодо їх використання, збереження і поточного зберігання.

Експлуатація організується для задоволення повсякденної потреби в одязі та взутті особового складу, підтримання його боєздатності і зразкового зовнішнього вигляду, утримання предметів в постійній готовності до використання. Порядок використання визначається правилами носіння військової форми одягу, оголошеними наказом МО України 1995 р. №150. Положення цього наказу розповсюджуються на генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків і мічманів, звільнених в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу.

Військовий одяг має встановлений колір, покрій, знаки розрізнення та інші відмінні ознаки. Всі його предмети, що знаходяться в носінні, повинні відповідати існуючим описам, бути ретельно припасованими і знаходитися в бездоганному стані. Вказані вимоги в повній мірі відносяться і до взуття. При носінні форменого взуття воно повинно відповідати затвердженому зразку, бути справним і завжди начищеним.

На військовій формі одягу обов’язковим є носіння орденів і медалей або планок зі стрічками, а також військових нагрудних знаків.

Військовослужбовці носять форму одягу за родом військ (служби) і військовим званням. Форма одягу установлюється для військовослужбовців строкової служби – для парадів, парадно-вихідна, повсякденна і польова.

Наказом міністра оборони визначена робоча форма одягу із числа предметів, що видаються за нормами постачання військовослужбовцям строкової служби і курсантам військово-навчальних закладів.

Зважаючи на різне призначання, окремі предмети військової форми одягу експлуатуються з неоднаковою інтенсивністю. Під інтенсивністю експлуатації носіння розуміють ступінь використання предметів за прямим призначенням.

З інтенсивністю експлуатації носіння тісно пов’язаний термін служби військового одягу та взуття, який є об’єктивним показником їх довговічності. Під терміном служби розуміється календарна тривалість експлуатації предмета від її початку або поновлення після середнього або капітального ремонту до граничного стану носіння.

Ознакою граничного стану є неможливість подальшого використання предметів за прямим призначенням зі-за появи дефектів, які відносяться до загального зносу матеріалів. Відновлювати предмети, повністю зношені, економічно не доцільно і вони після розпорювання (розбирання) використовуються як ганчір’я, ремонтні матеріали або на інші господарські потреби.

!	Термін служби – показник довговічності окремих предметів або окремих їх деталей. Він має важливе значення при вирішенні багатьох задач речової служби.

Узагальненим показником довговічності предметів (деталей) військового одягу та взуття є середній термін служби. В залежності від умови задачі, яку вирішують в практичній діяльності речової служби, можуть використовуватися його різні варіанти: середній термін до ремонту, середній термін служби до списання.

Необхідно розрізняти поняття “термін служби (середній термін служби)” і “термін носіння”.

!	Під терміном носіння розуміється найменший період часу, протягом якого предмети повинні знаходитися в експлуатації за прямим призначенням

Термін носіння і порядок визначення його початку вказуються в положенні про речове забезпечення військовослужбовців збройних сил на мирний час. Він встановлюється диференційовано, з урахуванням середніх термінів служби предметів, їх призначення і умов експлуатації, економічних можливостей держави, тривалості строкової служби солдатів і сержантів, а також інших факторів.

При правильній експлуатації після закінчення встановлених термінів носіння військовий одяг військовослужбовців строкової служби та курсантів військово–навчальних закладів часто ще зберігає свої функціональні властивості. Тому, після ремонту або без нього він передається в робочу форму.

Експлуатація військового одягу та взуття супроводжується зносом матеріалів, зміною форми і іншими ознаками погіршення якості предметів.  Більшість причин зносу мають об’єктивний характер. Разом з тим практикою встановлена можливість їх часткового усунення шляхом правильної організації експлуатації предметів.

!	Термін служби – показник довговічності окремих предметів або окремих їх деталей.

Він має важливе значення при вирішенні багатьох задач речової служби.

!	Під організацією експлуатації військового одягу та взуття розуміється комплекс заходів, які направлені на упорядкування використання, збереження і утримання.

Основу правильної експлуатації складають заходи, які пов’язані з вихованням особового складу в дусі бережливості і охайності, створенням і ефективним використанням матеріально-технічної бази ремонту, прання, хімічного чищення і зберігання.

Організація експлуатації повинна базуватися на підставі положень загальновійськових статутів та інших керівних документів, що визначають внутрішній порядок в військових частинах (в підрозділах), вимоги до їх бойової готовності і екіпірування особового складу, з урахуванням умов і ефективного використання військового обмундирування. Об’єктивними показниками якості організації експлуатації є стан зовнішнього вигляду військовослужбовців і середній термін служби предметів. Обидва показники в сукупності характеризують також рівень побутового обслуговування і стан економічної роботи речової служби в військовій частині (в підрозділі).

Необхідною умовою правильної експлуатації є вимога здійснення постійного керівництва її організацією з боку командирів та спеціалістів тилу, виконання ними і інших службових обов’язків, передбачених статутом внутрішньої служби ЗС України і наказом МО №300 1997р. з питань збереження військового майна.

Експлуатація військового одягу та взуття організується безпосередньо в роті, батареї, на кораблі. Тому, насамперед, в підрозділах повинні бути створені всі умови для збереження обмундирування і спеціального одягу, що знаходяться в носінні. Основу матеріальної бази організації експлуатації військового одягу та взуття складає ротне господарство, передбачене Положенням про військове (корабельне) господарство збройних сил.

Ротне господарство є складовою частиною військового господарства і призначається для забезпечення бойової і спеціальної підготовки підрозділу та задоволення матеріально-побутових і культурних потреб особового складу. Організація і ведення ротного господарства повинні бути спрямовані на створення умов, які забезпечують щоденний контроль за наявністю, станом та використанням матеріальних засобів, що знаходяться в роті, своєчасним пранням і заміною білизни, хімічним чищенням одягу і теплих речей. Хороша організація ротного господарства – необхідна умова для військово-службовців.

Для організації правильного зберігання і повсякденного догляду за військовим одягом та взуттям в кожній роті і їй рівних підрозділах передбачається мати приміщення для зберігання майна роти і особистих речей військово-службовців, кімнату (місце) для чищення взуття, кімнату побутового обслуговування, сушарню для просушування обмундирування та взуття.

Для подальшого удосконалення побутового обслуго-вування військовослужбовців важливе значення мають заходи по вивченню і розповсюдженню позитивного досвіду військ, використанню їх внутрішніх резервів. Однією з форм вирішення цієї задачі є проведення періодичних оглядів-конкурсів на краще військове (корабельне) господарство, медичне, торгово-побутове обслуговування.

В кожній частині, гарнізоні доцільно мати солдатський (матроський) комбінат побутового обслуговування особового складу, для своєчасної помивки особового складу, прання білизни, ремонту військового взуття та одягу, їх хімічного чищення, вирішення задач підтримання охайного зовнішнього вигляду військовослужбовців.

Для поліпшення побутового обслуговування і зовнішнього вигляду особового складу проводяться і інші заходи. Серед них важливе місце належить удосконаленню конструкції і всебічному поліпшенню якості матеріалів для військового одягу та взуття. Предмети обмундирування стали більш надійними, привабливішими і зручними в носінні.

Солдати і сержанти одержують на термін служби певну кількість обмундирування, в тому числі, повсякденне, для парадів, парадно-вихідне, робоче і польове. Крім того, багатьом категоріям військовослужбовців видаються комплекти спеціального одягу, а в холодну пору року – різні теплі речі.

Поліпшення якості предметів військового одягу та взуття і розширення їх асортименту пов’язане із збільшенням витрат матеріалів. Вартість одного комплекту обмундирування військовослужбовця строкової служби за останні 25 років зросла приблизно на 70%. На виробництво обмундирування витрачається дефіцитна сировина і значний труд робітників багатьох галузей легкої промисловості. Все це визначає актуальність подальшого підвищення вимог до рівня організаторської роботи по збереженню військового одягу та взуття в процесі їх експлуатації.

Збереження військового одягу та взуття – найважливіша умова їх ефективної експлуатації і економії засобів, що виділяються на речове забезпечення особового складу.

!	Суть збереження полягає в продовженні термінів служби предметів і підтримання їх в постійній справності, а це значить в готовності до використання за прямим призначенням, що веде до поліпшення забезпеченості військовослужбовців і економії засобів.

Для того, щоб впевнитись, якими економічними можливостями володіє речова служба військової частини, розглянемо, що може дати продовження термінів носіння (експлуатації) майна на один місяць.

 

 

Таблиця 1. Визначення економії при продовженні строків експлуатації речового майна на 1 місяць

 

№	Найменув. матеріальн. засобів	Од. вим.	Кільк./ термін носіння	Вартість нового предмета	Вартість терміну служби. На 1 міс. На 1 чол	Економія при продовженні терміну експл. На 1 місяць
						100 Пр.	1000 пр.
1	Простирадла	Шт	2/1	8,00	0,67	67	670
2	Матраци	Шт	1/5	2,00	0,7	70	700

 

Ці дані показують, що при організації правильної експлуатації і бережливому відношенні до майна можливо зекономити значні кошти.

Основу збереження складає планово-запобіжна система, яка передбачає обов’язкове виконання встановлених правил догляду в обсязі, що відповідає характеру зносу або забруднення, а також властивостям матеріалів військового одягу та взуття.

За змістом і цільовому призначенню заходи, які здійснюються в інтересах збереження, можна розділити на організаційні і технічні.

Організаційні заходи. До числа важливих органі-заційних заходів відноситься робота по вихованню у військовослужбовців бережливості і поваги до військової форми одягу. Поняття “бережливість” і “охайність” мають певний зміст. Їх основою є глибокі знання військовослужбовцями установлених правил експлуатації військового одягу та взуття і норм речового забезпечення. Тому на самому початку служби в ЗС, солдати і сержанти повинні бути ознайомлені із змістом вимог статутів та інших керівних документів, що визначають коло їх обов’язків з питань бережливої експлуатації військового одягу та взуття і персональної відповідальності за їх збереження. Бережливе відношення до речового майна повинно стати нормою поведінки кожного солдата і сержанта. Для цього вони повинні знати основні причини передчасного зносу предметів, вміти самостійно усунути дрібні несправності.

Дотримання правил експлуатації обмундирування нерозривно пов’язане з загальним культурним рівнем особового складу і статутною вимогливістю командирів. Звертати увагу на факти псування окремими солдатами і сержантами військового обмундирування, самовільної зміни ними його існуючого покрою.

Правовою основою у виховній роботі з особовим складом з питань бережливості є положення, що викладені в Конституції України, статуті внутрішньої служби ЗС України і в тексті військової присяги.

В організації збереження важлива роль належить заходам по розробці інструкцій, керівництв, методичних посібників, в яких викладені правила догляду і зберігання військового одягу та взуття і позитивний досвід військ з цього питання. Це, з одного боку, забезпечує єдність планування, обліку і технології збереження, а з іншого – досвід кращих військових господарств стає надбанням всіх військових колективів.

При навчанні військовослужбовців правилам експлу-атації військового одягу та взуття важливе місце повинні займати наочні посібники – плакати. Вони прості, доступні для солдатів і сержантів і не потребують великих затрат для запам’ятовування. Згідно з наказом МО 1997 р. №300, такі наочні посібники для особового складу підрозділів повинні вивішуватися в кімнаті побутового обслугову-вання – по нормах забезпечення, ремонту, припасування і зберігання обмундирування і догляду за ними. Плакати повинні бути в рамках і під склом.

В інтересах збереження, посадові особи підрозділів і військової частини зобов’язані постійно слідкувати за правильним використанням і утриманням військового одягу та взуття, особисто проводити їх огляд і перевірку наявності. Норми і терміни проведення контролю та перевірки визначені статутом внутрішньої служби ЗС України.

Командир відділення (заступник командира взводу) зобов’язаний щоденно під час ранкових оглядів перевіряти стан одягу та взуття особового складу, приймати заходи для усунення виявлених несправностей; командир взводу робить такі огляди не менше одного разу в два тижні, а старшина роти виконує ці обов’язки постійно. Він зобов’я-заний суворо слідкувати за наявністю і обліком майна, своєчасно відправляти його в ремонт, турбуватися про наявність в роті ремонтного матеріалу для ремонту обмундирування особовим складом роти.

Командир роти повинен один раз в місяць перевіряти стан ротного господарства, включаючи наявність і облік майна, а командир військової частини - два рази на рік. Останній здійснює перевірку особисто, а також через внутрішню перевірочну комісію, результати роботи якої оголошуються наказом по частині.

Технічні заходи.

!	Метою таких заходів, що складають матеріальну основу збереження, є створення оптимальних умов для експлуатації військового одягу та взуття, виходячи з їх призначення, властивостей і технічних характеристик.

За призначенням технічні заходи підрозділяються на загальні (припасування, таврування, чищення, ремонт, просушування) і часткові (прання, хімічне чищення, підфарбування); за частотою виконання (одноразові, періодичні); за особами, що користуються (силами особового складу, штатними підрозділами речової служби), за ступенем якісного впливу на речі (такі, що поновлюють функціональні властивості; такі, що поновлюють тільки гігієнічні і естетичні властивості та ін.).

Порядок і термін проведення технічних заходів визначається спеціальними інструкціями і керівництвами: ”Инструкция по хранению вещевого имущества на складах и базах МО” 1984 р., “Инструкция по клеймению вещевого имущества”    1974 р., “Руководство по эксплуатации и хранению палаток в воинских частях и учреждениях” 1973 р. “Инструкция по подгонке военной одежды, обуви и снаряжения” 1981 р.

Ремонт, прання, хімічне чищення та інші заходи виконуються в основному силами штатних підприємств речової служби з застосуванням спеціальної технології і різних хімічних речовин.

В процесі носіння одяг забруднюється. Пил, бруд, піт, що накопичуються на одязі, погіршують його гігієнічні та теплозахисні властивості, зовнішній вигляд і прискорюють зношування матеріалів. Тому кожний військовослужбовець зобов’язаний щоденно чистити одяг від пилу і бруду. Плями і забруднення, що з’явилися на обмундируванні, і псують зовнішній вигляд предметів, необхідно негайно усувати, щоб уникнути їх окислення і міцного закріплення на волокні. Самим простим засобом для видалення плям є тепла мильна вода, а для жирових забруднень – нашатирний спирт, або бензин. Для цього ж зараз випускається промисловістю препарат під торговою назвою “минутка”, який є універсальним засобом для виве-дення плям різного походження.

При знаходженні в навчальних центрах (таборах) і на маневрах, робочого одягу проводиться самими солдатами і сержантами.

Після прання і сушіння, а також в міру того, як з’являються складки на одязі, воно прасується гарячою праскою через злегка зволожену тканину. Прасування придає одягу охайність і красивий зовнішній вигляд.

В організації збереження важлива роль відводиться заходам по своєчасному і якісному просушуванню військового одягу та взуття. Зберігання їх у вологому стані сприяє інтенсивному розвитку мікроорганізмів, які руйнують текстильні і шкіряні матеріали.

Одяг необхідно сушити в розправленому вигляді при температурі, яка не викликає послаблення міцності тканин: для бавовняних і льняних не вище 110⁰с, шерстяних і хутряних виробів – до 60⁰с. Установлено, що натільна білизна, простирадла, наволочки та інші вироби, які виготовлені з відбілених тканин, при температурі вищою за 65⁰с набувають важковиправного дефекту – пожовтіння. Ці рекомендації необхідно враховувати при контролі режимів сушіння.

Велике значення також повинно надаватись щоденному догляду за взуттям. В зрівнянні з іншими предметами воно експлуатується в більш складних умовах, зазнає інтенсивного зносу і забруднення. На матеріали взуття несприятливо діють волога, пил, піт, які різко знижують термін його служби та інші експлуатаційні характеристики. При сушінні шкіряного взуття необхідно суворо дотримуватися установленого режиму: температура повітря не повинна перевищувати 40⁰с. Порушення цієї вимоги приводить, як правило, до різкого зниження вологості та погіршення міцності шкіри.

Для просушування одягу та взуття в підрозділах обладнується сушарня згідно з вимогами технічної експлуатації будівель. Обладнання сушарні і розташовування в ній майна повинні відповідати правилам пожежної безпеки і виключати всяку можливість виникнення пожежі під час просушування.

В сушарні повинні бути термометр, інструкції з режимами сушіння предметів і пожежної безпеки.

Просушування одягу, взуття та іншого майна організується старшиною роти.

Особливе значення просушування одягу та взуття набуває в польових умовах. Вологе обмундирування, як відомо, має низькі теплозахисні властивості і не захищає людину від простудних захворювань. Для сушіння одягу та взуття в полі необхідно утримувати в інвентарі військових частин сушарні, виконані в пересувному варіанті. У військах зараз використовується декілька варіантів похідних сушарень.

Просушене взуття обов’язково змащують взуттєвим кремом. Змащувати взуття необхідно не менше ніж 5-6 разів в місяць, а при підвищенні вологості – частіше.

Наносити крем на погано вичищене взуття не можна. Пил разом з кремом проникає в пори і адсорбується на волокнах шкіри. Суміш жиру з милом, засихаючи в вигляді плівки на поверхні шкіряних волокон, робить їх жорсткими і крихкими і, до того ж, перешкоджає в подальшому проникненню крему.

Заходи по збереженні військового одягу та взуття в підрозділах є складовою частиною загальної економічної роботи військової частини (з’єднання) і повинні виконуватися в комплексі з нею. Відповідальність за організацію, ведення і стан економічної роботи покладається на командира частини (з’єднання), котрий зобов’язаний визначати основні напрямки роботи, періодично заслуховувати командирів підрозділів (частин) і начальників служб про проведені заходи.

Начальник речової служби частини (з’єднання) зобов’язаний приймати безпосередню участь в розробці річного плану економічної роботи по своїй службі, керувати нею і систематично вести облік досягнутих результатів економії за кожний підпорядкований об’єкт і кожний підрозділ.

Основними джерелами економії з речової служби можуть бути: продовження термінів служби предметів, накопичення запасів робочої форми одягу, білизни і постільних речей, скорочення витрат ремонтних матеріалів, фурнітури і миючих засобів. Виготовлених із вибракованого майна окремих предметів форменого і спеціального одягу (взуття), а також пошиття із нього приліжкових килимків, простилок під матраци.

Правильна організація експлуатації і збереження речового майна сприяє підтриманню постійної бойової готовності військової частини і досягнення економії матеріальних засобів. Хороших результатів в експлуатації і збереженні майна начальник речової служби може досягнути, коли він вміло опирається на допомогу органів виховної роботи, коли систематично здійснює контроль за утриманням майна в підрозділах.

 

⇐ Предыдущая21222324252627282930Следующая ⇒

Поделиться: