Економічний і політ. розвиток «липневої монархії» у Франц.

 Економ розвиток. В першій пол.. ХІХ ст.. Франц. залишалася економічно найбільш розвинутою країною Європи. Саме в цей період в країні розгорталася промислова революц., цей процес особливо пришвидшився у 30-40-х рр.. до кін. першої пол.. фабрична організація виробництва переважала у всіх галузях текстильної промисловості. Швидкими темпами розвивалася бавовняна індустрія, шерстяне виробництво. По виготовленню шовку Фр. була першою країною у світі. Фр. тканини,які відрізнялися високою якістю, різноманітністю знаходили широкий попит і за кордоном. Велику роль в експорті мали різноманітні предмети розкоші.

Попит на машини посунув вперед розвиток французької металургійної та машинобудівної промисловості. Під кінець липневої монархії у більшості доменних печей стали вживати кам'яне вугілля, понад чверть металург заводів поч.. застосовувати пудлінгування у виплавлені заліза, парові молоти й прокатні стани. 1830-40 рр. –виробництво чавуну зросло вдвічі; кількість парових машин у збільшилася у 8 разів, піднявся видобуток кам’яного вугілВ цілому 1825- 1847 рр об’єм промислового виробництва збільшився на 56 %. Отримали розвиток нові галузі, найперше – хімічна - розвивалось виробництво соди, фарб, сірників. У 30-ті рр. почалося будівництво електричного телеграфу., з серд 30-х рр. в Парижі (вперше в світі) почалося асфальтування вулиць. Впровадження парових машин призвело до поч. революції транспорту: спочатку парова маш. була використана в судноплавстві, а в 40-х р на півночі країни відбулося широке будівництво залізних доріг.. У 1842 р. їх протяжність становила 570 км, а у 1848-1931 км.

Проте по рівню промислово-капіталістичного розвитку Фр. відставала від Англії. Серед факторів,що гальмували промислову революцію, необхідно відзначити характер Липенвої монархії як «царство банкірів», роки її відзначені розквітом біржі і і біржових спекуляцій, величезним ростом грошового банківського капіталу, який не був орієнтований на фінансування нац. виробництва. В результаті промисловість страждала від нерозвинутості кредитних установ, де достатку кредиту. До серед. ХІХ ст. Фр. залишалася аграрною країною. З 35 млн населення 75% били сільськими жителями. Сільське господарство розвивалося капіталістичним шляхом. На півночі зміцнювалося капіталістичне фермерське господарство, що постачало основну масу товарного зерна.

Політ. розвиток. Серед монархістів тривала запекла політична боротьба. Орлеаністи – прихильники правлячої династії й Луї-Філіппа Орлеанського перетворилися на провідну партію Липневої монархії. Ця партія не бажала жодних реформ. З іншого боку, великі фабриканти й торговці, незважаючи на утиск із боку фінансової аристократії, підтримували Липневу монархію, але домагалися реформ. Вони вимагали колоніальних захоплень, здійснення загарбницької політики в Європі, зменшення податків і державних боргів, здешевлення урядового апарату. Легітимісти представляли великих земельних власників, відсторонених від влади Липневою революцією. Вони домагалися відновлення династії Бурбонів, а з нею і свого панування. Легітимісти нетільки критикували політику Луї-Філіппа Орлеанського, але й організовували змови. У 1832 р. вони ініціювали повстання у Вандеї, що закінчилось поразкою. Бонапартисти, яких представляли офіцери й деякі авантюристи, прагнули відновити у Франції наполеонівську імперію. Вони були нечисленні й не мали серйозної опори в країні. Але у 1836 й 1840 рр. за допомогою військового заколоту намагалися здійснити державний переворот проти Липневої монархії. Республіканці ділилися на поміркованих і радикальних. Помірковані республіканці групувалися навколо газети «Національ». Це були буржуа, письменники, адвокати, офіцери республіканського спрямування. Прихильники ідей Французької революції кінця XVIII ст., вони вели боротьбу проти Липневої монархії. Виступаючи за республіку, вони вимагали виборчої реформи, посилення ролі парламенту в житті країни, створення умов для розвитку промисловості й розширення торгівлі, зміцнення внутрішнього ринку. З іншого боку, вони були супротивниками радикальних соціальних перетворень. Радикальні республіканці виступали за ліквідацію існуючих під час Липневої монархії порядків. Вони відстоювали ідею побудови суспільства на принципах відсутності в ньому експлуатації й забезпечення соціальної рівності для всіх його громадян. У 30-і рр. радикальні республіканці кілька разів намагалися підняти збройні повстання в Парижі, які придушувалися владою.

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: