Проголошення Другої республіки у Франції. Соціальні конфлікти і політична боротьба в лютому-червні 1848 р.

Передумови: - 1847 – економ. криза → скороч. виробництва; - великий ріст держ. дефіциту; - широка хвиля банкрутства; - велике безробіття; - 1845-46 – поганий врожай; - кін. 1847 – колишні прихильники Луї Філіпа сформ. угрупування «прогресивні консерватори».

Мета революції: - скинути фінанс. аристократію.

Причини: 28 грудня 1847 – законодавча сесія парламенту → критика внут. і зовн. політики уряду. Банкет прихильників виборчої реформи на 22 лютого 1848 р. був заборонений. Вимоги опозиції були відхилені. Парижани вийшли на вулиці і площі, почались демонстрації, сутички з поліцією, гвардійці переходили на сторону маніфестантів (лідери Луї Блан і Альбер). 23 лютого – Луї Філіп віправив Гізо у відставку. 24 лютого демонстранти захопили всі стратегічні пункти столиці. Луї Філіп зрікся престолу на користь малолітнього внука, графа паризького. Ств. Тимчасового уряду.

Політичну ініціативу перехопили помірковані республіканці → більшість в уряді. Глава уряду – А. Ламартін (міністр закорд. справ). 25 лютого 1848 – Фр. проголошено республікою. Прийнято декрет про право на працю. Скорочено робочий день в Парижі з 11 до 10 год, в провінції – з 12 до 11 год., знижено ціни на хліб, у франц. колоніях відмінено рабство, ств. національні майстерні для б-би з бідністю. Кульмінація революції → на самому її початку.

Поглиблювалася економ. криза → збільшено податки (45-сантимний податок) → повстання. 16 квітня 1848 – 100-тис. демонстрація з вимогою якнайшвидш. проведення соц. реформ. 23 квітня – вибори в Установчі збори → перемогу здобули помірк. республіканці (500 з 880 місць).

4 травня – відкрились Установчі збори. Луї Блан і Альбер не увійшли у склад новоствореної замість Тимчасового уряду Виконавчу комісію. Військ. міністром став генерал Кавеньяк, який жорстоко придушував визвольний рух в Алжирі. 15 травня бл. 150 тис. осіб вийшли на демонстрацію щодо підтримки нац.-визв. руху в Польщі. Частина з них увірвалася в Установ. збори і вимагала підтримати Польщу. Демонстрація була розігнана. Лідери були заарештовані.

22 червня 1848 – Указ про розпуск нац. майстерень. Всі неодруж. чоловіки до 25 р. мали піти в армію → привід до повстання. 23 червня – початок повстання з вимого відмінити указ. 24 червня – Установчі збори передали всю владу Кавеньяку. 26 червня повстання було придушено.

Осн. причина повстання – промислова революція ще не сформ. і не була сформ. її верства.

55.Конституція Другої республіки у Франції. Луї Наполеон.

12 листопада 1848 р. була прийнята нова Конституція, яка проголошувала у Франції буржуазну республіку. Девізом Другої республіки стало: «Сім'я, праця, власність і суспільний порядок». Недоторканними залишалися стара організація управління, включаючи і місцеве - муніципалітети, суд та армія. Законодавча влада передавалася однопалатним Національним зборам (750 депутатів). Виборче право надавалося чоловікам з 21 року, ценз осідлості становив 6 місяців.

Виконавчу владу очолював Президент республіки. Йому було надане право ведення переговорів з іншими державами, оголошення війни і укладення миру, призначення і зміщення міністрів та вищого командного складу армії тощо. Ознакою влади президента стало закріплення у його повноваженнях права помилування

Буржуазія прагнула створити в особі президента такий центр сили, який би став гарантом соціальної стабільності і недопущення повтору подій червня 1848 р. Хоча ст. 19 гарантувала принцип розподілу влад, але призначення суддів і прокурорів також потрапило до президентських прерогатив. Тим самим виконавча влада убезпечувала собі лояльність судової.

10 грудня 1848 р. президентом став Луї-Наполеон Бонапарт.(прояшов завдяки голосам селян)

Республіканський уряд навесні 1848 р. не лише не зменшив колишні податки, але й підвищив їх, зокрема і на земельну власність.

Установчі збори поступилися місцем обраним на основі Конституції Законодавчим зборам. Монархісти усіх мастей (прихильники династій Бурбонів, Орлеанів чи Наполеонів) отримали 500 мандатів з 750, 70 мандатів мали помірковані республіканці, ще 180 - республіканці ліві. Законодавчі збори стали ареною політичної боротьби двох полярних політичних течій - республіканської і монархічної.

11 червня 1849 р. Ледрю-Роллен від імені лівих республіканців виніс на обговорення Зборів пропозицію про віддання під суд президента та усіх членів уряду за порушення Конституції (йшлося про використання збройних сил республіки для боротьби проти свободи і незалежності інших народів). Ця пропозиція була відкинута більшістю голосів. 13 червня ліві республіканці спробували влаштувати демонстрацію в Парижі, виступи в Тулузі, Страсбурзі та інших містах країни. Цей заколот був придушений силою зброї. 34 депутати-республіканці були віддані під суд, решта лідерів цієї політичної течії втекли за кордон. Газети і клуби республіканського напряму були закриті.

31 травня 1850 р. Законодавчі збори прийняли новий виборчий закон, за яким вводився трирічний ценз осідлості та інші антидемократичні обмеження. Близько 3 млн сільських наймитів та робітників-поденників втрачали право голосу.

Стаття 45 Конституції виключала повторне обрання президента. Владі Луї-Наполеона протистояли і дві монархічні течії в Законодавчих зборах - легітимісти, чиїм кандидатом на престол був граф Шамбор, та орлеаністи з кандидатурою графа Паризького. Президента підтримувало Товариство 10 грудня, створене з його прихильників і назване на честь перемоги на президентських виборах 1848 р. Користуючись правом призначення вищих посадових осіб, президент призначив командуючого паризьким гарнізоном та начальника столичної поліції з числа своїх прихильників

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: