Революція в Пруссії. Урядові реформи 1848-1849рр.

Заворушення в Пруссії охопили Рейнську провінцію, особливо промислові центри. 3 березня робітники і ремісники в м. Кельн оточили ратушу і вимагали проведення демократичних реформ. Звідси рух поширився на схід і 7 березня досяг пруської столиці. Фрідріг Вільгельм4 18 березня був змушений підписати указ з обіцянкою конституції. Окремим указом скасовувалась цензура друку в Пруссії. 19 березня король вивів свої війська із столиці і звернувся до народу із закликом припинити вуличні сутички. 26 березня на околиці Берліна відб збори робітників, які виступи проти експлуататорів, вимагали права на працю їств міністерства праці. 29 березня король постави при владі Компегаузена і Ганземана. У Берліні 1 квітня був ств Центральний комітет робітників на чолі з Стефаном Борном. 9 листопада 1848р відб державний переворот в Пруссії. Було видано королівський указ про перенесення засідань Установчих зборів із Берліна в м.Бранденбург, щоб позбавити депутатів підтримки населення столиці. 5 грудня указ про розпуск Національних зборів, на 2-ий день пруська конституція. Вона зберегла ще заг виборче право, громад свободи, підтверджувала станові привілеї дворянства. Монарх отр право скасування будьякої ухвали 2-щх законодавчих палат. 30 травня 1849р згідно з новим виборчим законом, усі громадяни, що досягли 30 р залежно від величини податків, які сплачували поділ на 3 стани:1)найбільші платники; 2)середні платники; 3)дрібні. 2 березня були знижені 1850 р були знижені без викупу дрібні повинності селян, а всі побори селян повинні були викупити.                         28 березня 1849р прийняли конституцію: ств спадкова імперська влада;ств рейхстаг з 2 палатами(нижня обиралась на 3 р заг голосуванням); рівність усіх перед законом; знижувала усі привілеї і титули. ОТЖЕ, ПЕРЕТВОРЕННЯ Німеччини на імперію. Врезульаті революції 1848 р Пруссія зробила лише к-ка кроків до перетворення на буржуазну монархію.

36. Пруссія на шляху до лідерства. Отто фон Бісмарк.Швидкий розвиток капіталізму в Німеччині з новою силою поставив питання національного об'єднання країни. На початку 50-х років 19 ст намітилися два шляхи до об'єднання: «малонінецький» під проводом Пруссії і «великонімецький»— довкола Австро-Угорщини Австрія втратила вплив на Митний союз, який контролювала Пруссія. Підтримка Пруссією Митного союзу послабила вплив Австрії на держа­ви, які увійшли до нього. У квітні 1850 р Австрія на противагу Пруссії скликала Франкфуртський парламент німецьких держав. На­зрівав воєнний конфлікт. У вересні в конфлікт втрутилася Росія, підтримавши Австрію. Пруссія виму­шена була пост упитися. У м. Ольмюці відбулася австро-прусська зустріч. Прусія відмовилася від наміру контролювати всю Німеччи­ну. Цей етап боротьби вона програ­ла. П^ід впливом італо-австро-французької війни, яка розгорнулася 1859 року, та ослаблення в резуль­таті її Австрії і Пруссії, почали зрос­тати антиавстріиські настрої. У ве­ресні 1859 р сформувався Національний союз, який об'єднав усі північнонімецькі держави з ме­тою остаточного об'єднання Німеч­чини під владою Пруссії. Щоб зміцнити фінансову систему реорганізувати армію, дати лад усе­редині Союзу, король Пруссії Вільгельм І 23 вересня 1862 р запросив на посаду міністра-президента Отто фон Бісмарка, який мав репутацію «сильної модини».

Отто Леопольд фон Бисмарк (1815—1898) народився в містечку Шенгаузен у родині військового відставника. За соціальним поход­женням – юнкер. Навчався спершу в Гетінгенському, потім —у Бер­лінському університетах за спе­ціальністю юриспруденція. 1835 року перебував на державній служ­бі. Від 1847 до 1851 року-депутат саксонського ландтагу 1851-1852 роки - на дипломатичній службі З 1862 року - міністр-президент Пруссії. Бід 1871 року - канцлер Німеччини.

З приходом до влади Бісмарка прискорилося проведення воєнної реформи. Виголошені ним перед де­путатами ландтагу слова:«Нииеччина буде об'єднана залізом і кров'ю»,—змусили відступити представників опозиції Після проведення воєнної реформи престиж Пруссії серед німецьких держав значно зріс.

Об'єднання почалося війною з Да­нією і приєднанням території Шлезвіга і Гольштейна. Австро-прусські війська за чотири Місягі закінчили пруссько- датський конфлікт. Прусія одержала Шлезвіг і герцогство Ладенбург Австрія — Гольштинію.

Бісмарк діяв так щоб відтіснити Австрію з Німецького союзу. Спочат­ку потрібно було приєднати Голпггинію. Бісмарк спробував вирішити цю проблему мирним шляхом. Однак усі його наміри вирішити питання дипломатично загнали невдачі. Ав­стрія почала мобілізацію .У відповідь на це Пруссія вдалася до «обо­ронних» заходів, розраховуючи на підтримку німецьких держав. По­шук зовнішніх союзників привів майбутнього канцлера до підписан­ня в квітні 1866 року договору з Іта­лією, якій він пообіцяв не заважати Савойській династії відвойовувати в Австрії Венеціанську область. У червні 1866 року прусські віїїська зайняли Голштейн. Переоз­броєна, навчена, мобільна прусська армія 3 липня 1866 року поблизу села Садова у Чехії завдала австрій­цям нищівної поразки. Разом із віїюьками Австрії були знищені також її союзники—армії німецьких держав.

37.Північнонім.союз і утв. Нім.імп.Важл. кроком до обэдн. Нім. «зверху» стала айстро-пруська війна. В 1866 в битві при Садовій було розгромлено австр. армію. Після цього Австрію викл. з Нім. союзу. Перемога над своїм основ. супротивником дозволила Пруссії ств. об'єднання частини нім. держав під власним керівництвом. Т.ч. у серпні 1866 нім.держави об’єдн. у Пв.нім. союз. Він Пв.нім.с. був федеративним обєдн.22 незалежн.держ. пв.Нім., без Австрії та три вільні міста(Гамбург, Бремен,Любек).Через рік обраний на підставі заг.виборчого права рейхстаг затвер. конституцію союзу. На чолі Пв.нім.с. стояв президент, що ним ставав прус. король. У його руках була зосеред. вся повнота влади -затвердж.і відхил.законів, розпуск і склик.палат, призн.посадових осіб, оголош.війни та миру та ін.- яку він доручав союзному канцлеру, що відпов. тільки перед президентом. Ств. також дві палати: рейхстаг, який обир. Насел., і союзна рада з представників окремих держав.Кожна держ.мала к-сть голосів, що відповід.її значенню. Головував у раді союзний канцлер – голова прусс.Ради міністрів, цю посаду дл 1890 обіймав Бісмарк. Законодавчу гілку влади уособл.рейстаг, що обирався на основі загального виборчого права. Так під гегемонією Пруссії було об'єднано частину Німеччини. Важл.значення мало встан.у Пв.нім.союзі єдиної екон.с-ми: свободи пересув., єдиної с-ми мір і ваг, єдиного карного законод.Це відкрило простір екон.ініціативі нім.підприємців.Однак,за межами утв.Союзу залиш. пд.нім. держави, їх приєнд. Заваж. Франція. Конфлікт між Пруссією і Фр. знайшов своє заверш. у фр.-прусській війні 1870. Перемога була на боці Пруссії. 18.01. 1871 в Версалі Вільгельм І був прогол. Нім. імп. Так виник. нова (друга) Нім.імп. 16.04.1871 установчий рейхстаг прийняв Конституцію Нім. Союзна тер. Скл. з 22 монархій і 3вільних міст. Імп.законодавству підлягали такі важливі справи, як зовн.відн., військо і військ.флот імперії, митне і торгове законодавство, законодавство про податки, які йдуть на потребу імперії, визначення системи мір і ваг і т.д. Окремі держави, що вход. до складу імперії, збер. свої конституції, ландтаги, уряди, але їх автономія була дуже обмеженою. Імп.з-вство здійсн.рейхстагом і союзною радою (бундесратом). Рейхстаг обир.споч. на 3, а потім на 5 р. Збирався щорічно. Ніякого контролю над міністерствами рейхстаг не мав. Союзна рада скл. з представ. союзних держав, признач. їх урядами. Кожна держава отрим. певну кількість голосів — від одного до шести. Але Пруссії було надано 17 голосів. Вона могла засідати самостійно, рейхстаг такої можливості не мав. Главою імперії був Нім. імпер. (кайзер) — король Пруссії. «Головування в союзі належ. королю Пруссії який має титул Нім. імпер.». Йому належ. право скликати і закрив. рейхстаг і союзну раду. Він призначав і звільняв чиновників. Особл.місце займав єдиний імп.міністр з величезними повноваж. — імп.канцлер. Він призн.імп. і відпов. лише перед ним. За поданням к. імп. Призн. і звільняв статс-секретарів закорд. справ, внутр.справ, адміралтейства, скарбниці і колоній. Основ. закон досить чітко відбивав гегемонію Пруссії в Союзі. В цілому ж сис-ма вищих органів влади і управління Нім. імп. являла собою єдиний, в значній мірі централіз. держ. механізм з особл. привілейованим становищем в ньому ряду прус.держ. органів. Об’єдн. Нім. навколо Прусії з її особл. сильними традиціями правлячої монархії і здійсн. військ. шляхом доволі швидко привело до росту знач. в урядовій політиці єдиної імперії військ.мілітаризму, до прагнення підвищити держ.знач. Нім. за рахунок ін. сусідніх країн.

38.Соц.-екон.розвиток Нім.імп. Найважл. передумовою бурхл. індустр. розвитку Нім. було об´єдн. країни в 1871 р. Ств. єдиного внутр. ринку, заверш. промислового перевороту, викор. новітніх досягнень науки і техніки, багаті природні ресурси, подвоєні п´ятимільярдною контрибуцією з Франції та захопленням Ельзасу і Лотарінгії — все це сприяло економічному піднесенню Німеччини. В 70-х pp. XIX ст. було проведено ряд реформ заг.імп. масшт.: запров. єдину грошову с-му (золоту марку), встан. єдина с-ма судочинства, ств. імп. банк (Рейхсбанк) тощо. Наприкін. XIX ст. екон. розвиток Нім. відбув. Прискор. темпами, а на початку XX ст. за основн. показниками вона поч. випередж. Великобританію (частка Нім. у світовому промисл. виробн. склала 15,8%, а Великобританії - 14,1%). Зросло виробн. заліза, сталі, видобуток вугілля, збільш. протяжність залізниць. При створенні великої машинної індустрії в Німеччині використов. досвід ін. екон. розвинених держав світу. Особл. швидкими темпами розвив. провідні галузі виробництва — електротехнічна та хімічна. Оскільки в Нім. не було колоній, її капітали значною мірою вклад. у націон.економіку. Нім. промисловість мала першокласну організацію, суч. на той час структуру. її також підживл. військові замовл. з боку держави, яка розпоч. процес гонки озброєнь. На поч. XX ст. відбув. посилення конкуренції виробн. та капіталізації, що вело до заснув. монополістичних об´єднань — картелів, синдикатів, трестів та банків (Круппа, Штумма, Кірдорфа). Концентрація банківського капіталу відбув. найвищими в Європі темпами, а деякі банки (Націон.банк Нім., Дрезденський банк) набули світового значення. З 1902 по 1913 pp. вивіз капіталу зріс більше ніж утричі, проте німецькі капіталовкладення були вчетверо менше за британські. У с\г переважав «прусський шлях» розвитку — юнкерське (поміщицьке) господар.повільно перетвор. на капіталістичне; зростає середнє і велике одноосібне селян. господарство. За рахунок шир. викор. нової агротехніки та хім. добрив урожайність зернових і картоплі зросла вдвічі. Швид. темпами розвив. зовн. торгівля.

39.Внутр.політика уряду Бісмарка.Перший канцлер Нім. Імп. князь Отто фон Бісмарк корист. повною довірою Вільгельма І і фактично сам керув. країною впрод. 20 р., з 1871 по 1890 р. Завдяки розуму, енергії, величезній волі цей видат. Політ. діяч заслужив у суч. прізвисько «залізний канцлер».З утв. єдиної нім. держави 1 своє завд. Б. вважав викон. Тепер його зусилля були спрям. на централіз. влади в імп., зміцн. 'її екон. та військ.-політ. могутності, забезп. першості Нім. в Європі. Канцлер, зокрема, прекрасно розумів знач. екон. Піднес. Країни, він всебічно сприяв промисл. зрост. Нім., прагнув рахуватися з інтересами вел. нім. буржуазії, хоча у такій політ. канцлера юнкери вбачали обмеж. своїх інтересів. Але важка індустрія була основою військ.-промисл. комплексу і, піклуючись про її розвиток, Б. думав насамп. про технічне оснащення нім. армії. Зміцн.військ. могутності імп. стало одним з провідних напрям. внутр. політ. Б.Він прагнув ств. найсильнішу в Європі армію, за допом. якої міг би диктувати умови ін. країнам. Тому пит. Військ. буд-тва неодноразово став. предметом гострого обговор. в нім. парламенті. У 1874 канцлер зумів домог. від рейхстагу згоди на збіл. армії в мирний час до 400 тис. чол. і затверд. військ. витрат на 7 р. уперед. Після цього військ. відомство було факт. звільнене від парламентського контролю. Б. першим з європ. політиків відмов. від застарілого принципу свободи торгівлі й держ. невтручання в екон. З огляду на зрост. конкуренції на світ. ринку, в 1879 він провів через рейхстаг закон, який захищав нім. промисловість і с\г протекційними митами. Уряд запров. держ. монополію на тютюн і алког. вироби, націонал. залізниці Пруссії, що дало йому не тільки додат.прибутки, але й сильні важелі для впливу на господ. життя країни. Провод. політ. централіз. Імп. та нарощув. її військ. міці, Б. рішуче придуш. будь-які спроби опору своєму курсові. Так, на поч. 70-х р. він розпоч. наступ на кат. церкву, навколо якої згуртув. всі сепаратистські сили країни. Дворянство і буржуазія дрібн. нім. держав небезпідставно вваж., що пруссаки відтісняють їх від влади, а кат. духівництво було невдов. підтримкою, якою з боку імп. керівництва корист. протестантська церква. Форм.антиклерикальні заходи Б. були спрямовані проти засилля духівництва у сфері к-ри, тому вони й дістали назву «культуркампф» (б-ба за культуру). Однак факт. удару зазн. автономне станов. церкви в державі, її вплив на політ. життя країни. У 1872  катол. дух-цтво було позбавл. права нагляду за школами, а дія-сть єзуїтів - забор. Потім, на вимогу Б., рейхстаг прийн. закон про обов'яз. цивіл. шлюб і скас. статтю конституції про автономію кат. церкви. Держ. Контрол. підготовку і признач. на посади дух. осіб, а «непримиренні» священики зазн. репресій. Пост. гоніння на церкву послабшали, але кат. опозиція більше не загрож. Центр. владі. Так чи інакше, але бісмарк. «культуркампф» сприяв перетв. Нім. на світську держ. Серйозну загрозу своїй політ. Б. вбачав також у зрост. впливу нім. соціал-демократії. У 1878, скор. із невдалого замаху на імпер., він провів через рейхстаг «винятковий закон проти соціалістів», який факт.поставив партію поза законом. 12р. соціал-демократи переб. на напівлег. становищі. Але розправ. із лівою опозицією, Б. виявив неабияку гнучкість і схильність до соціал. реформізму. У 1881 було огол. про поч. «ери робітн. законодавства», після чого рейхстаг прийн. закони про страхув. на випадок хвороби (1883), виробнич. травматизму (1884) і втрати працездатності (1889). У 1889 р. було також запровадж.пенсії для робітників із 70-го віку. Т.ч., Нім. стала перш. країною, де було прийняте розгорнуте соц. законодавство.

40.Політ.розвиток Нім.імп.кін.19-поч20ст. Після смерті Вільгельма І у 1888 р. трон незабаром перейшов до його онука - Вільгельма II . Воцаріння нового кайзера із захватом вітали військові та прусські консерватори. 28-річний імпер. був типовим юнкером, що понад усе пишався воєнними перемогами прус. зброї. Його погляди сформ. під впливом військ.-аристокр. середовища і відрізн. крайнім консерватизмом. Кайзер відразу ж вислов. за необх. б-би з «руйнівними елементами», маючи на увазі, що «воля імпер. - вищий закон». На поч. правл. В. II різко загостр. відносини Німеччини з Францією, Англією та Росією. Терпіти біля себе Бісмарка і бути його тінню імпер. не міг і не хотів (хоча вважався його другом). Незваж. на суперечливість характеру, кайзер був досить амбітним і енергійним політиком. Між ним і старим канцлером відразу ж виникли розбіжності щодо внутр. та зовн. політ. Кайзера не влаштов. «перестрахувальний» курс Б., його прагнення будь-якою ціною уникнути війни з Росією. В. II і його оточення припуск. можливість війни на два фронти (проти Фр. і Росії) і були готові до б-би за переділ колоніального світу. Розбіжності вияв. також у ставл.і до робітничого руху. На відміну від Б., кайзер вваж. небезп. продовж. політ. репресій і був схильний до соц. маневрування. На поч.. 1890 за згоди імпер. рейхстаг відх. пропозицію Б. перетв. «винятковий закон проти соціалістів» на постійний, і незабаром після цього «залізний канцлер» був змуш. піти у відставку. Його замінив ставленик імпер. генерал Лео Капріві. Зміна режиму влади в Нім. супроводж. численними заявами кайзера про намір здійсн. «новий курс» у внутр.. політиці. Вже в 1890 В. II пообіцяв поліпшити становище робітників і пом'якшити соц.. напруженість у країні. Після цього рейхстаг прийняв ряд законів, які частково обмеж. сваволю підприємців. У 1891 у Нім. було запровадж. 11-годинний роб. день для жінок і забор. працю дітей до 13 р. Утім, лібер. «новий курс» кайзера вияв. недовговічним. У 1894  Капріві було відпр. у відставку, а на зміну йому прийшов князь фон Гогенлое. У внутр. політиці ця кадрова перестановка знамен. поворот від соц. реформізму до реакції, нових репресій проти лівої опозиції. Протягом 5 р. оточення В. II подавало до рейхстагу один за іншим законопроекти, які повинні були обмежити і без того урізані права і свободи німців. Н-д, т. зв. «каторжний законопроект» 1899 передб. покарання трирічними каторжними роботами для учасників страйків і до 5р. каторги для їхніх організаторів. Однак усі законопроекти було провалено в парламенті ліберал. партіями. На межі XIX-XX ст. зміцнів нім. робітничий рух. Соціал-демократія вийшла з підпілля, прийн. в 1891 нову «Ерфурдську програму», і отрим. підтримку 1/3 виборців. У складі Соціал-демократичної партії Нім. були відомі лідери і теоретики робітн. руху К. Каутський, А. Бебель, В. Лібкнехт, Е. Бернштейн, а сама СДПН перетв. в одну з найбільш масових європ. партій.

41.Зовнішня пол.Нім.імп. Осн.метою зовн.політ. курсу Нім.імп. стало ств.військ.-політ.коаліції європ.держав, спрям.проти Франції. Правлячі кола в Берліні спирал.на Авст-Угорщину, яка після фр.-пруської війни пішла на зближ.з Нім. та Італією. З метою залуч.до коаліції Росії, потенц.союзника фр., було запровадж.ідею спільної б-би проти соц.-демокр. руху. 6.05.1873 Росія та Нім.підпис.союзний договір. Через місяць аналог.угоду підпис.Росія та Авст-угорщина. Так виник Союз трьох імператорів, завдяки чому Фр.було ізольовано, а Нім.посіла чільне місце на європ.арені. Союз 3імп. Проісн. до 1887, поки не загостр.рос-нім. та рос-австр. протиріччя. 1879 р. Нім. уклала союзн. договір з Австро-Угорщиною (проти Росії), а 1882 р. було засн.. Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) проти Росії та Франції. У сер. 80-х р. Нім. розпоч. колоніальні загарб.: здобула колонії у Того, Камеруні, Новій Гвінеї тощо. 1888 р. Імпер. став Вільгельм II, який вваж. зовн. політ. Бісмарка нереальн.для досягн. могутності Нім.. До того ж Рейхстаг відмовив Б. у продовж.чинності "виняткового закону", після чого він пішов у відставку. 1891 найагрес. представ. вел. капіталу і юнкерства ств. Пангерманський союз, що мав за мету закорд. експансію. З кін. 90-х р. Нім. стала на шлях нарощ. морських і суходільних озброєнь. Ств. могутній військ.-морський флот, що, на думку німецької вояччини, мало покласти край британ. владарюванню на морі, розробл. план війни проти Фр. та Росії. Нім. намаг. протидіяти колон. політ. Англії в Африці (під час англо-бурської війни 1899-1902), встанов. протекторату Франції над Марокко.Під час боснійської кризи 1908-1909, сприч. анексією Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини, Нім. погрож. Росії війною на боці Австрії, якщо рос. дипломатія буде підтр. Сербію. Росія поступилася. Це був небезп. крок на шляху до світової війни. Різко загостр. англо-німецькі суперечності: Англію, Росію і Фр. турбув. спорудж. німцями Багдадської залізниці. Нім. промислові товари тіснили аналогічні товари конкурентів в усіх куточках світу, посилення гонки морських, озброєнь свідчило про безпосередню підготовку до війни і загрозу для англійського флоту. Спроби Англії домов. з Нім. не поліпшили віднос. між країнами. Наймогут. європє держ. – Нім.- ставало "тісно" в її кордонах. Вона готова була вступити у війну з метою перерозподілу світу.Т.ч. «світова політ.» Нім. стала однією з причин І Світ. війни.

⇐ Предыдущая78910111213141516Следующая ⇒

Поделиться: