Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
матеріального права при дотриманні норм адміністративного
процесуального права.

11 «Кодекс адміністративного судочинства України*                                                                                                     321

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі пов­но і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

1. Коментована стаття висуває певні вимоги до судового рі­
шення. Так в частині першій цієї статті зазначено, що судове
рішення буде відповідати вимогам цього Кодексу лише тоді,
коли таке рішення буде законним і обґрунтованим.

2. У ч. 2 коментованої статті законодавець стисло визначає,
що розуміється під законністю судового рішення, ухваленого
адміністративним судом першої інстанції. Наразі, відповідати
зазначеній частині цієї статті буде лише судове рішення, котре
ухвалене у повній відповідності до норм матеріального права,
але, при цьому, з дотриманням норм процесуального права, тоб­
то визначеного Кодексом порядку ухвалення судових рішень.

Відтак, законним є лише таке судове рішення, яке ухвалене (прийняте) у повній відповідності до норм матеріального і про­цесуального права. Тобто, адміністративний суд до ухвалення рішення має повною мірою встановити всі обставини, досліди­ти всі наявні докази, визначити норми матеріального і процесу­ального права, котрі слід застосовувати до спірних правовідно­син. При цьому, адміністративний суд має забезпечити рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, забез­печити змагальність сторін та свободу в доведенні ними адміні­стративному суду доказів, а також у доведенні перед судом пе­реконливості таких доказів. Судовий процес має здійснюватись у повній відповідності до вимог цього Кодексу.

3. У ч. З даної статті законодавець стисло визначає, що розу­
міється під поняттям обґрунтованості. Так, безпосередньо в на­
веденій частині визначено, що обґрунтованим є лише рішення,
ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в ад­
міністративній справі. Таким чином, адміністративний суд до
прийняття судового рішення має надати правову оцінку всім
наведеним сторонами обставинам. Визначити, які з обставин і
якою мірою підтверджуються наявними в матеріалах адміні­
стративної справи доказами, витребувати у сторін необхідні
для правильного вирішення спору додаткові докази, а в разі не­
можливості надання таких доказів сторонами по справі, з вра­
хуванням причин, через які ці докази не можуть бути нами на-

322

дані, сприяти в реалізації права на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів сторін і витребувати такі до­кази (див. ст. 71 КАС України).

Судове рішення може базуватись лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні. Отже, зазначення в судо­вому рішенні доказів, що не були досліджені під час розгляду адміністративної справи, є недопустимим, як є недопустимим і встановлення будь-яких обставин адміністративного спору на підставі доказів, котрі не досліджувались судом з дотриманням норм процесуального права під час розгляду позову або справи. Винятком із загального правила доведення доказами тих обста­вин, на які сторони посилаються, можуть бути лише обставини, які у відповідності до приписів ст. 72 Кодексу адміністративно­го судочинства звільняються від доказування.

Слід також зазначити про необхідність застосування адміні­стративними судами при ухваленні судового рішення, яким ви­рішується спір по суті, Постанови Пленуму Верховного Суду України№ 11 від 29.12.76р. «Про судове рішення» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.04.81 p., № 13 від 25.12.92 p., № 15 від 25.05.98 p.). В зазначеній Постанові Верховний Суд України визначив основні принципи побудови судового рішення. Але наведена Постанова підлягає застосуванню під час розгляду ад­міністративних справ саме з врахуванням приписів, визначе­них законодавцем у Кодексі, що коментується.

При цьому, оскільки під поняттям «судове рішення» законо­давець розуміє як постанову, так і ухвалу, слід зазначити, що критерії законності і обґрунтованості відносяться до всіх про­цесуальних документів, котрі ухвалюються адміністративним судом.

-

Стаття 160. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма

1. Суд приймає постанову іменем України негайно після за­
кінчення судового розгляду.

2. Постанова приймається, складається і підписується в на-
радчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

3. У виняткових випадках залежно від складності справи
складення постанови у повному обсязі може бути відкладено

п*                                                                                            323

на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому само­му засіданні, в якому закінчився розгляд справи і приєднують­ся до справи.

4. Окремим документом викладаються ухвали з питань:

1) залишення позовної заяви без руху;

2) повернення позовної заяви;

3) відкриття провадження в адміністративній справі;

4) об'єднання та роз'єднання справ;

5) забезпечення доказів;

6) визначення розміру судових витрат;

7) продовження та поновлення процесуальних строків;

8) передачі адміністративної справи до іншого адміністра­
тивного суду;

9) забезпечення адміністративного позову;

 

10) призначення експертизи;

11) виправлення описок і очевидних арифметичних поми­
лок;

12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення;

13) роз'яснення постанови;

14) зупинення провадження у справі;

15) закриття провадження у справі;

16) залишення позовної заяви без розгляду;

17) інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом.
Окремим документом можуть викладатися також ухвали з

інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

5. Ухвали, які викладаються окремим документом, поста­
новляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду,
який розглядає справу.

6. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, за­
носяться секретарем судового засідання у журнал судового за­
сідання.

7. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошу­
ються негайно після їх постановлення.

8. Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені
складом суду, який його ухвалив.

1. Коментована стаття визначає загальне правило, за яким постанови адміністративного суду першої інстанції, тобто про-

324

цесуальні документи, якими у відповідності до приписів ст. 158 цього Кодексу вирішується спір по суті, приймаються іменем України та негайно після закінчення судового розгляду. Це по­вною мірою витікає з приписів ч. 5 ст. 124 Конституції Украї­ни, норми якої є нормами прямої дії, де зазначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язкови­ми до виконання на всій території України.

2. Частиною 2 коментованої статті також наводиться загаль­
не правило, за яким постанова адміністративного суду прийма­
ється, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом
суду, що розглянув справу. Цим підтверджується визначений
ч. 1 ст. 129 Конституції України принцип незалежності суддів
(судді) та підкорення їх (його) лише закону. Також законода­
вець чітко встановив порядок прийняття, складання і підпи­
сання постанови адміністративного суду, що розглянув справу.
Будь-яке порушення адміністративним судом цього порядку
буде підставою для скасування постанови в зв'язку з недодер­
жанням норм процесуального права, оскільки це може свідчи­
ти саме про упередженість суддів (судді).

3. Ч. З коментованої статті визначаються, як виняток, ви­
падки, коли постанова адміністративного суду може бути скла­
дена не у повному обсязі. Але при цьому обов'язково повинна
бути складена саме з дотриманням порядку, визначеному в час­
тині другій коментованої статті, вступна і резолютивна части­
ни постанови. В такому випадку повний текст постанови пови­
нен бути складений протягом п'яти днів з дня закінчення роз­
гляду справи. Наведений п'ятиденний термін є присічним та
його порушення є недопустимим. Перебіг згаданого процесу­
ального строку у відповідності до приписів ч. 1 ст. 103 КАС
України починається з наступного дня після дати закінчення
розгляду справи.

4. Законодавець в ч. 4 коментованої статті навів перелік су­
дових рішень, які ухвалюються адміністративним судом пер­
шої інстанції при вирішенні процесуальних питань, що вини­
кають під час руху позову або справи. Перелічені в цій частині
судові рішення викладаються саме у письмовому вигляді окре­
мими процесуальними документами. Отже, вирішення наведе­
них питань під час руху позову чи справи не може здійснюва­
тись в усній формі та лише з занесенням у журнал судового за­
сідання (ст. 42 КАС України). Процесуальний порядок ухва-

325

лення адміністративним судом згаданих в даній частині коментованої статті судових рішень визначений законодавцем в окремих статтях цього Кодексу. Наприклад, ст. 107 КАС України — відкриття провадження в адміністративній справі; ст. 108 КАС України — залишення позовної заяви без руху, по­вернення позовної заяви і т. д.

Слід зазначити, що наведений у частині четвертій перелік не є вичерпним.

5. Частиною 5 коментованої статті визначається, що вирі­
шення питань, які зазначені в пп. 1-17 частини четвертої даної
статті, здійснюється за правилами частини другої цієї статті.
Тобто, наведені процесуальні питання вирішуються адміністра­
тивним судом тільки в нарадчій кімнаті із складенням відпо­
відної ухвали, яка підписується складом суду, що розглядає по­
зов чи справу, до виходу з нарадчої кімнати. Така ухвала оголо­
шується адміністративним судом безпосередньо після виходу з
нарадчої кімнати. Порушення згаданого вище визначеного за­
конодавцем процесуального порядку постановки ухвал, що ви­
кладаються окремим документом, веде до скасування таких
ухвал, як постановлених з порушенням норм процесуального
законодавства саме під час їх ухвалення.

6. Частиною 6 коментованої статті встановлюється порядок
вирішення адміністративним судом інших питань, крім визна­
чених в пп. 1-17. При цьому зазначається, що таке вирішення
здійснюється судом під час розгляду позову чи справи на місці,
тобто, без виходу до нарадчої кімнати. Розгляд адміністратив­
ним судом та вирішення цих питань фіксується лише секрета­
рем судового засідання, котрий зазначає про здійснення такої
процесуальної дії безпосередньо в журналі судового засідання,
що ведеться за правилами ст. 42 КАС України.

7. Законодавець у ч. 7 коментованої статті визначив порядок
оголошення ухвал адміністративного суду, встановивши, що
ухвали, якими закінчується вирішення адміністративним су­
дом всіх процесуальних питань, котрі виникають саме в судово­
му засідання, проголошуються негайно. Отже, ухвали, що ви­
кладаються у вигляді окремого документа, проголошуються
негайно після виходу з нарадчої кімнати (див. коментар до час­
тини п'ятої), а ухвали, якими вирішуються процесуальні пи­
тання, котрі не потребують виходу адміністративного суду до
нарадчої кімнати, проголошуються в судовому засіданні негай­
но після вирішення таких питань.

326

8. В частині восьмій коментованої статті законодавець ви­
значив загальне правило, згідно з яким будь-які виправлення,
зроблені в усіх, без винятку, судових рішеннях адміністратив­
ного суду, тобто, у постановах, ухвалах (див. ст. 158 КАС Укра­
їни), мають бути застережені складом суду (стосовно складу
суду дивись приписи ст.ст. 23, 24 КАС України). В даному ви­
падку, під поняттям «застережені» слід розуміти відповідний
припис в ухваленому адміністративним судом судовому рішен­
ні типу: «Виправленому з______ на_________ вірити» і т. ін.

При цьому, такий припис повинен бути засвідчений підписами всього складу суду. Наведене визначене законодавцем поло­ження дисциплінує склад суду та зобов'язує більш ретельно відноситись до складення судових рішень. Також коментована частина даної статті надає можливість адміністративному суду, у виключних випадках, в разі допущення ним помилки, але лише такої, що не змінює суть судового рішення, здійснити ви­правлення цієї помилки.

Стаття 161. Питання, які вирішує суд при

прийнятті постанови 1. Під час прийняття постанови суд вирішує:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимо­
ги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до
суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та до­
кази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих право­
відносин;

4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити
в їх задоволенні;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адмі­
ністративного позову.

1. Коментована стаття передбачає низку запитань, на які суд зобов'язаний дати відповідь приймаючи постанову. До них, зо­крема, належать: а) питання щодо вирішення спору адміністра­тивним судом по суті в частині аналізу доказів (п.п. 1, 2); б) пи-

327

тання застосування конкретної правової норми для вирішення спору (п.З); в) питання відносно повноти задоволення позовних вимог та розподілення судових витрат відносно до цього (п.п. 4, 5); г) питання стосовно моменту вступу у законну силу постано­ви та щодо скасування заходів забезпечення адміністративного позову (п.п. 6, 7).

Суд, приймаючи постанову, повинен чітко уяснити для себе вищевказані питання та відобразити їх у тексті судового рі­шення лаконічно та зрозуміло, щоб постанова відповідала основним вимогам: законності та обґрунтованості (див. комен­тар до ст. 159 КАС України). До того ж правильність та повнота викладення питань, передбачуваних статтею, що коментуєть­ся, зводить нанівець складність у розумінні судового рішення та його виконання, та не створює підстав для здійснення про­цедур, передбачуваних ст. 170 КАС України.

Стаття 162. Повноваження суду при вирішенні справи

1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити ад­
міністративний позов повністю або частково чи відмовити в
його задоволенні повністю або частково.

2. У разі задоволення адміністративного позову суд може
прийняти постанову про:

 

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних пов­
новажень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про
скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його
положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих
його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення пев­
них дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї
діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадян­
ства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повнова­
жень) суб'єкта владних повноважень.

328

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала до­тримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадяни­на, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від по­рушень з боку суб'єктів владних повноважень.

1. Частина 1 коментованої статті визначає повноваження ад­
міністративного суду першої інстанції щодо вирішення спору
по суті. Так суд може задовольнити адміністративний позов чи
відмовити в його задоволенні повністю або частково. Повнова­
ження суду, передбачене даною статтею, знаходить своє вира­
ження у формі постанови (див. коментар до ст. 158 КАСУ).

Слід зазначити, що суд може скористатись своїми повнова­женнями лише після того, як він надасть належну правову оцінку в адміністративному спорі, зокрема повно та всебічно з'ясує усі обставини у справі на підставі наданих особами, які беруть участь у справі, доказів, прийме усі необхідні заходи щодо забезпечення та витребування певних доказів, які допо­можуть встановити істину у справі, а також притягнення тре­тіх осіб, права та законні інтереси яких можуть бути порушені при ухваленні постанови та після виконання судом інших про­цесуальних дій, з метою ухвалення законного та обґрунтовано­го судового рішення.

2. Частина 2 ст. 162 КАС України передбачає у разі задово­
лення адміністративного позову право суду прийняти постано­
ву якою може: а) визнати протиправними рішення суб'єкта
владних повноважень чи окремих його положень, дій чи безді­
яльності і скасувати або визнати нечинним рішення чи окре­
мих його положень, повернути виконання цього рішення чи
окремих його положень із зазначенням способу його здійснен­
ня; б) зобов'язати відповідача вчинити певні дії; в) зобов'язати
відповідача утриматися від вчинення певних дій; г) стягнути з
відповідача кошти; д) тимчасово заборонити (зупинити) окремі
види або всю діяльність об'єднання громадян; є) примусово роз­
пустити (ліквідувати) об'єднання громадян; ж) примусово ви­
дворити іноземця чи особи без громадянства за межі України;
з) визнати наявність чи відсутність компетенції (повноважень)
суб'єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що даний список є типовим, і законодавець при написанні положень частини другої даної статті виходив із найбільш типових у судовій практиці випадків задоволення по-

329

зовних вимог, саме тому ні в якому разі не слід вбачати тут ви­черпність ухвалення постанов при задоволенні адміністратив­ного позову.

3. В продовження коментування в межах даної статті слід за­значити, що абзац другий частини другої дає право адміністра­тивному суду прийняти й будь-яку іншу постанову, не передба­чену в ст. 162 КАС України, з метою дотримання та захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Таке право дає можливість застосувати норми матеріального права до будь-якої життєвої ситуації, тим самим створюючи новий прецедент у судовій практиці.

Стаття 163. Зміст постанови 1. Постанова складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
дати, часу та місця її прийняття;

найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів судді (суддів) і секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

предмета адміністративного позову;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом;

3) мотивувальної частини із зазначенням:
встановлених судом обставин із посиланням на докази, а та­
кож мотивів неврахування окремих доказів;

мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і по­ ложення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково;

висновку суду по суті вимог;

розподілу судових витрат;

інших правових наслідків ухваленого рішення;

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: