ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ВИНЯТКОВИМИ ОБСТАВИНАМИ

Стаття 235. Суд, який переглядає судові рішення за винятковими обставинами

1. Судом, який переглядає судові рішення за винятковими
обставинами, є Верховний Суд України.

2. Перегляд судових рішень за винятковими обставинами є
різновидом касаційного провадження.

 

1. Відповідно до Конституції України систему судів загаль­ної юрисдикції в Україні складають загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеці­алізовані суди. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Найвищим судовим органом у сис­темі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Так, згідно з Законом України «Про судоустрій України» Верховний Суд України в межах своїх повноважень здійснює перегляд справ у зв'язку з винятковими обставинами у поряд­ку, встановленому процесуальним законом; перегляд справ у касаційному порядку у випадках, встановлених законом; у ви­падках, передбачених законом, розгляд інших справ, пов'яза­них з виключними обставинами.

У відповідності до складу системи судів загальної юрисдик­ції у складі Верховного Суду України діють: Судова палата у цивільних справах; Судова палата у кримінальних справах; Су­дова палата у господарських справах; Судова палата в адміні-

458

стративних справах. Наявність такого складу забезпечує єдину практику застосування законодавства.

Так, перегляд адміністративних справ у зв'язку з винятко­вими обставинами у складі Верховного Суду України здійснює Судова палата в адміністративних справах.

Утворення Судової палати Верховного Суду України в адмі­ністративних справах здійснюється за загальним принципом: за рішенням Пленуму Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України. До складу палати признача­ються судді, які мають стаж суддівської діяльності у вищому адміністративному суді не менше трьох років, або апеляційно­му адміністративному суді не менше п'яти років. Очолює Судо­ву палату Голова Судової палати. Крім того, у відповідності до ч.І ст.52 Закону України «Про судоустрій України» Перший заступник Голови Верховного Суду України та заступники Го­лови Верховного Суду України можуть головувати на засідан­нях колегій судів палати.

2. Перегляд Верховним Судом України адміністративних справ за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження та має назву «повторної касації». Існування цієї стадії відповідно до Конституції є однією з основних засад судо­чинства.

Походження терміна «повторної касації» обумовлюється тим, що перегляд судових рішень в адміністративних справах Судовою палатою Верховного Суду України можливий лише після їх перегляду в касаційному порядку або це є перегляд су­дових рішень суду касаційної інстанції. Тобто предметом каса­ційного розгляду за винятковими обставинами є рішення суду касаційної інстанції або ті судові рішення, що переглянуті ним в касаційному порядку.

Ця стадія судового процесу є екстраординарною, тобто ви­ключною. Перегляд справ в порядку «повторної касації» не тільки створює додаткові та важливі гарантії судового захисту законних прав та інтересів осіб, що беруть участь у справі, а й надає можливість додаткової перевірки судових актів та ви­правлення судових помилок. Саме існування судового інститу­ту «повторної касації» усуває неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, що є одні­єю з підстав створення єдиної судової практики в розгляді спо­рів та забезпечення суворого та неухильного додержання суда­ми норм матеріального та процесуального права.

459

Стаття 236. Право на оскарження судових рішень за винятковими обставинами

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право
оскаржити до Верховного Суду України за винятковими обста­
винами судові рішення в адміністративних справах після їх
перегляду в касаційному порядку, а також судові рішення суду
касаційної інстанції.

2. За винятковими обставинами можуть бути оскаржені та­
кож судові рішення Верховного Суду України в адміністратив­
них справах, якщо вони оскаржені з підстави, встановленої
пунктом 2 статті 237 цього Кодексу.

3. Не можуть бути окремо оскаржені за винятковими обста­
винами ухвали суду касаційної інстанції, які не перешкоджа­
ють провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал
можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене
за наслідками касаційного провадження.

 

1. Забезпечення права на касаційне оскарження рішення відповідно до Основного Закону України є одним з основних за­сад судочинства. Право оскарження рішення в касаційному по­рядку не ставиться в залежність від підстав позовної заяви. Ра­зом з цим, реалізація права касаційного оскарження в окремих випадках може бути обмежена законом.

Так, обмеження права касаційного оскарження може бути за суб'єктом оскарження, за підставами оскарження та за об'єк-

том оскарження.

Суб'єктом касаційного оскарження рішення суду за винят­ковими обставинами можуть бути:

1) сторони: позивач, тобто особа, на захист прав, свобод та ін­тересів якої подано адміністративний позов до адміністративно­го суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання пов­новажень якого подана позовна заява до адміністративного суду, та відповідач, тобто суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. (Згідно зі ст. 50 КАС України позивачем в адміністра­тивній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи осо­би без громадянства, підприємства, установи, організації (юри­дичні особи), суб'єкти владних повноважень); відповідачем в

460

адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень та гро­мадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єд­нання, юридичні особи, у встановлених ч.4 цієї статті випадках;

2) інші особи, які беруть участь у справі: треті особи, які за­
являють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які
не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та представ­
ники третіх осіб.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користу­ються правом касаційного оскарження незалежно від фактич­ної участі у судовому процесі. Поряд з цим, ст. 55 КАС України встановлює можливість процесуального правонаступництва у адміністративному процесі, тобто допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи тре­тьої особи її правонаступником. Таким чином, правом касацій­ного оскарження за винятковими обставинами користуються й правонаступники.

Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України до цієї групи суб'єктів оскарження належать також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, ор­гани місцевого самоврядування, срізичні та юридичні особи.

Так, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у відповідності до ст. 13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» виступає у адміністра­тивному процесі в разі звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини та громадянина осіб, які за станом здо­ров'я або з інших поважних причин не можуть зробити це само­стійно.

Згідно з правами, наданими ст.ст. 36-1, 37 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави на будь-якій стадії адміні­стративного процесу.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з ме­тою виконання покладених на них повноважень;

3) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив пи­
тання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Цим пра­
вилом забезпечується реалізація ст. 6 Закону України «Про су-

461

Кш

доустрій України», що гарантує право особи на судовий захист та встановлює, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Так, відповідно до положень статті, що коментується, право касаційного оскарження до Верховного Суду України за винят­ковими обставинами виникає:

щодо судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку, тобто після перегляду у Ви­щому адміністративному суді України (ст.210 КАС України);

щодо судових рішень суду касаційної інстанції;

як виняток, щодо судових рішень, які визнані міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таки­ми, що порушують міжнародні зобов'язання України (див. ко­ментар до ст. 237 КАС України).

Об'єктом касаційного оскарження до Верховного Суду Укра­їни за винятковими обставинами, окрім судових рішень, мо­жуть бути також ухвали суду касаційної інстанції, але лише ті, що перешкоджають провадженню у справі. Такими ухвалами є ухвала про залишення касаційної скарги без задоволення, ухва­ла про відмовлення у поновленні строку.

Навпаки, ухвали, Ідо не перешкоджають рухові справи, не можуть бути оскаржені окремо від рішення. Поряд з цим, якщо сторони або особи, що беруть участь у справі, вважають, що такі ухвали суду є неправильними, вони можуть реалізувати своє право на їх оскарження шляхом включення заперечень проти них до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслід­ками розгляду даної справи. Наприклад, у касаційній скарзі на судове рішення це може бути зазначене як одна з підстав того, що ухвалене рішення є незаконним та необгрунтованим. Напри­клад, винесення судом ухвали про прийняття касаційної скарги до розгляду, якщо скарга подана особою, що не має права на ка­саційне оскарження (на думку іншого учасника).

Встановлене цією статтею Кодексу обмеження пов'язано з тим, що серед ухвал суду є такі, котрі безпосередньо не впли­вають на законність прийнятого по справі рішення, тому їх са­мостійне оскарження не є необхідним. Розгляд касаційних скарг на такі ухвали не є раціональним та ускладнює роботу суддів.

462

Стаття 237. Підстави для провадження за винятковими обставинами

1. Судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України за винятковими обста­винами, якщо вони оскаржені з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної ін­
станції однієї й тієї самої норми права;

2) визнання судових рішень міжнародною судовою устано­
вою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушу­
ють міжнародні зобов'язання України.

 

1. Вказана вище винятковість стадії «повторної касації» пов'язана з вичерпним переліком підстав для провадження у Верховному Суді України за винятковими обставинами. Так, Судова палата з адміністративних справ Верховного Суду Укра­їни приймає касаційну скаргу на судове рішення лише у двох випадках:

коли касаційна скарга містить посилання на наявність не­однакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права. Ця підстава обумовлена дією принципу верховенства права, що закріплений ст. 8 Конститу­цією України. Згідно з Законом України «Про судоустрій Укра­їни» завданням суду є здійснення правосуддя, на засадах верхо­венства права, з метою забезпечення захисту гарантованих Кон­ституцією України та законами прав і свобод людини і громадя­нина прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Згідно з цим суди повинні в своїй діяль­ності дотримуватись судової практики, однаково застосовуючи норми права при розгляді аналогічних справ (спорів). Верхов­ний Суд України як найвищий судовий орган відповідно до ст.47 Закону України «Про судоустрій України» забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Саме перегляд справ за підставами неоднакового застосування судом (судами) однієї й тієї самої норми права забезпечує реалі­зацію цього повноваження Верховного Суду України шляхом можливості додаткової перевірки судових актів;

коли в касаційній скарзі оскаржується судове рішення, яке визнане міжнародною судовою установою, юрисдикція якої ви­знана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

 

Право особи на звернення за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ чи до відповідних органів між­народних організацій, членом або учасником яких є Україна, закріплено в ч.4 ст.55 Конституції України.

Так, міжнародними судовими установами, юрисдикція яких визнана Україною, є Європейський суд з прав людини, Міжна­родний суд 00Н, Економічний суд СНД.

Європейський суд з прав людини (European Court on Human Rights) був утворений у 1959 році у відповідності до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року як орган, що призваний розглядати індивідуальні скарги громадян та не­урядових організацій проти держав-учасників, що порушили їх права.

Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року є міжнародним договором, що діє в рамках Ради Європи та має на сьогодні 41 державу-учасника.

Україна, ратифікувавши Конвенцію про захист прав люди­ни та основних свобод 1950 року (Закон України від 17.07.97 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»), також визнала положення цього міжна­родного договору частиною національного законодавства, та ра­зом з іншими державами взяла на себе зобов'язання виконува­ти рішення Європейського суду з прав людини у кожній справі, стороною якої вона є. (ст. 46 Конвенції про захист прав і ос­новних свобод людини).

Право на звернення до Європейського суду з прав людини може бути реалізовано особою за певних обставин. Конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 року встановле­на певна процедура звернення (обов'язкові вимоги до позивача, відповідача, строку подання, форми та змісту скарги, умов ви­користання всіх національних засобів захисту). Подання скар­ги до Європейського суду з прав людини не вимагає оплати су­дових витрат.

Разом з цим, треба зауважити, що Європейський суд з прав людини не є апеляційною або касаційною інстанцією для судів України та не має повноважень скасовувати їх рішення. Євро­пейський суд з прав людини приймає рішення, у яких визнає факт порушення прав заявника або встановлює, що порушення прав не мало місця.

464

Також слід зазначити, що Верховною Радою України 29.10.2001р. був прийнятий Закон України «Про виконання рішень Європейського суду з прав людини», на який Президен­том України було накладено вето.

Щодо Міжнародного суду ООН та Економічного суду СНД, то підвідомчість цих міжнародних судових установ обмежуєть­ся розглядом спорів між державами як суб'єктами міжнарод­ного публічного права.

Ця підстава оскарження обумовлена тим, що згідно зі ст.ст.7, 9 Кодексу законність, як один з основних принципів адміністра­тивного судочинства, передбачає, що якщо міжнародним дого­вором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені за­коном України, то застосовуються правила міжнародного дого­вору. Поряд з цим, за цих підстав забезпечується право особи на виконання на території України рішень міжнародної судової установи.

Слід зауважити, що перелік виняткових обставин, тобто під­став для перегляду адміністративних справ у порядку «повтор­ної касації» у Верховному Суді Україні, є вичерпним.

Стаття 238. Строк оскарження за винятковими обставинами

1. Скарга подається протягом одного місяця з дня відкриття
обставин, які можуть бути підставою для провадження за ви­
нятковими обставинами.

2. Скарга, подана після закінчення строку, встановленого
частиною першою цієї статті, залишається без розгляду, якщо
Верховний Суд України за заявою особи, яка подала скаргу, не
знайде підстав для поновлення строку, про що постановляєть­
ся ухвала.

І. Право на касаційне оскарження може бути реалізовано протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Днем відкриття виняткових обставин, пов'язаних з неодна­ковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції одні­єї й тієї самої норми права, є день прийняття судового рішення, при постановленні якого суд неоднаково застосував закон.

т                                                     ⁴⁶⁵

Днем відкриття виняткових обставин, пов'язаних з визнан­ням судового рішення міжнародною судовою установою, юрис­дикція якої визнана Україною, таким, що порушують міжна­родні зобов'язання України, є день ухвалення Європейським судом з прав людини відповідного рішення про встановлення порушення Україною міжнародних зобов'язань.

Строк подання скарги обчислюється з дня прийняття відпо­відного рішення та становить один місяць. Встановлення пев­них процесуальних строків подання скарги обумовлено необ­хідністю забезпечення заходів контролю за терміновістю і своє­часністю розгляду справ.

2. Пропуск встановленого законом строку тягне за собою від­мову у прийнятті скарги до провадження та залишення поданої скарги без розгляду. Про залишення касаційної скарги без роз­гляду суд приймає ухвалу з зазначенням відповідних мотивів.

Поряд з цим, коментованою статтею встановлено, що суд за заявою особи (як правило, за письмовим клопотанням особи про відновлення пропущеного строку з зазначенням поважним при­чин такого пропуску) має право поновити строк оскарження рі­шення, якщо є відповідні підстави. Клопотання про відновлення строку розглядається судом до вирішення питання про прийнят­тя касаційної скарги до провадження. Про відновлення строку для подання касаційної скарги також виноситься ухвала.

') .:!,.•<'

Стаття 239. Порядок подання скарги до Верховного Суду України

1. Скарга подається безпосередньо до Верховного Суду Укра­
їни з копіями скарги відповідно до кількості осіб, які беруть
участь у справі. До скарги повинні бути додані копії судових
рішень, які оскаржуються.

2. Одночасно зі скаргою подається документ про сплату су­
дового збору. За подання і розгляд скарги з підстави, встанов­
леної пунктом 2 статті 237 цього Кодексу, судовий збір не спла­
чується.

3. До форми і змісту скарги, яка подається до Верховного
Суду України, застосовуються правила, встановлені цим Ко­
дексом для касаційної скарги.

4. При надходженні скарги, оформленої без дотримання ви­
мог, встановлених цією статтею, застосовуються правила стат-

466

ті 108 цього Кодексу, про що суддею Верховного Суду України

протягом десяти днів з дня отримання скарги постановляється

. відповідна ухвала.

1. Кодексом адміністративного судочинства чітко регламен­товані не лише підстави (обставини) та строки, за якими може бути реалізовано право особи на касаційне оскарження, а по­рядок подання касаційної скарги. Подання касаційної скарги реалізується за певної процедури, що вимагає необхідність до­тримання встановленого порядку подання скарги, її форми та змісту.

На відміну від порядку подання скарг у господарському або цивільному процесі касаційна скарга на рішення в адміністра­тивних справах подається безпосередньо до Верховного Суду України.

Статтею, що коментується, встановлені обов'язкові вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги:

1) касаційна скарга має бути викладена у письмовій формі з
обґрунтуванням вимог особи, що подає касаційну скаргу (з за­
значенням підстав оскарження та посиланням на законодав­
ство) та мати наступні реквізити:

„ . найменування суду;

ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає каса­ційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

судового рішення, що оскаржується;

підпис особи, що подає скаргу, або її представника (пред­ставник має надати оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цього не було зроблено в суді по­передньої інстанції);

2) до касаційної скарги мають бути додані додаткові матеріа­
ли з зазначенням їх переліку:

— судове рішення або ухвала, що оскаржуються;

— судове рішення міжнародної судової установи або судове
рішення, що підтверджує неоднакове застосування судом одні­
єї і тієї ж норми права (в залежності від підстав оскарження);

3) подання касаційної скарги має бути оплачено державним
митом, що підтверджується документом про сплату судового
збору, розілір якого встановлений законодавством. Якщо особа
звільнена від сплати судового збору, або скарга подається за під -

467

ставами визнання судового рішення міжнародною судовою ус­тановою таким, що порушує міжнародні зобов'язання України, про це зазначається в скарзі з посиланням на законодавство та доданням необхідних документів;

4) касаційна скарга має бути надана разом з копіями скарги та копіями додаткових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Зазначені вище вимоги щодо форми та змісту скарги вста­новлені законом та мають юридичне значення. Недотримання цих обов'язкових вимог тягне за собою настання певних про­цесуальних наслідків. Скаргу, оформлену з порушенням зако­ну, суд залишає без руху. Про залишення касаційної скарги без руху Верховний Суд України в 10-денний строк постановляє ухвалу, у якій зазначає недоліки скарги, спосіб їх усунення та встановлює строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали невідкладно надсилається особі, що подала касаційну скаргу.

Разом з цим, постановлений ухвали про залишення касацій­ної скарги без руху не позбавляє особу права на касаційне оскар­ження. Якщо у встановлений судом строк особою, якою була подана скарга, були усунені недоліки, скарга приймається та вважається поданою у день первинного її подання. Якщо недо­ліки не усунені, суд виносить ухвалу про повернення скарги, копія якою невідкладно надсилає особі, що подала скаргу, ра­зом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами. Однак повернення скарги, також як і залишення її без руху, не скасовує право особи на касаційне оскарження за умови додер­жання строків та інших процесуальних вимог.

¹

¹ ' \                                            ^J. .'

Стаття 240. Допуск скарги до провадження за винятковими обставинами

1. Допуск скарги до провадження за винятковими обстави­нами здійснюється колегією суддів Судової палати в адміні­стративних справах Верховного Суду України за участі не мен­ше двох третин її чисельності (але не менше п'яти суддів) про­тягом п'ятнадцяти днів після надходження скарги без виклику осіб, які беруть участь у справі. Одночасно може бути вирішене питання про поновлення строку на оскарження за виняткови­ми обставинами (із змінами, внесеними Законом України від 06.10.2005 p.).

468

 

2. Скарга вважається допущеною до провадження за винят­
ковими обставинами і справа витребовується, якщо хоча б три
судді дійшли висновку про необхідність цього.

3. Про допуск скарги і витребування справи або відмову в
цьому суд постановляє ухвалу, яку не може бути оскаржено.
Ухвала про допуск скарги і витребування справи надсилається
до відповідного суду.

4. Копія ухвали про допуск скарги і витребування справи
надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у
справі, а в разі відмови у допуску — особі, яка подала скаргу.

5. Якщо скарга допущена до провадження за винятковими
обставинами, суд своєю ухвалою може зупинити виконання
відповідних рішень.

6. До скарги, поданої з підстави, встановленої пунктом 2
статті 237 цього Кодексу, положення частин першої—четвертої
цієї статті не застосовуються.

 

1. Вирішення питання про прийняття касаційної скарги до
провадження здійснюється колегією Судової палати у адміні­
стративних справах Верховного Суду України у складі не менше
2/3 її чисельності (але не менше 5 суддів). Колегіальний розгляд
справ у порядку касаційного провадження закріплений ст. 14 За­
кону України «Про судоустрій України».

Засідання судової колегії має відбутися протягом п'ятнадця­ти днів з дня надходження скарги. За загальним правилом за­сідання суду про вирішення питання про прийняття касаційної скарги до провадження проводиться без виклику осіб, які бе­руть участь у справі. Це правило обумовлюється тим, що на цій стадії адміністративного процесу суд має все необхідне, щоб прийняти певне процесуальне рішення за встановленою зако­ном процедурою. Тому виклик сторін не є необхідним.

2. У разі відповідності касаційної скарги всім встановленим
вимогам щодо форми та змісту та за наявності підстав для
оскарження колегія суддів постановляє ухвалу про допуск ка­
саційної скарги до провадження за винятковими обставинами.
Питання про допущення скарги до провадження вважається
прийнятим, якщо хоча б три судді з колегії дійшли висновку
про необхідність цього.

За загальним правилом подання касаційної скарги за винят­ковими обставинами також не зупиняє виконання рішення, що оскаржується. Разом з цим, колегія суддів може ухвалити про

469

зупинення виконання судового рішення, що оскаржується. Пи­тання про зупинення виконання рішення, що оскаржується, порушується за письмовим клопотанням особи, що подає скар­гу. Письмове клопотання особи про зупинення виконання рі­шення має містити обґрунтування необхідності зупинення ви­конання.

3. Прийнята судом ухвала про допущення скарги до прова­дження суду не може бути оскаржена.

Ухвала про допуск касаційної скарги до провадження над­силається: 1) до вищого адміністративного суду для витребу­вання справи для розгляду у Верховному Суді України за ви­нятковими обставинами;

2) особам, які беруть участь у справі, разом с копією касацій­ної скарги.

У разі відсутності підстав для оскарження колегія суддів по­становляє ухвалу про відмову у прийнятті касаційної скарги до провадження. Ухвала про відмову надсилається особі, яка по­дала касаційну скаргу, та оскарженню не підлягає.

Стаття 241. Порядок провадження за винятковими обставинами

1. Справа в порядку провадження за винятковими обстави­
нами розглядається колегією суддів Судової палати в адміні­
стративних справах Верховного Суду України за участі не менш
як двох третин її чисельності (але не менше п'яти суддів),

2. Якщо виявлено неоднакове застосування судами касацій­
ної інстанції одного і того самого положення закону, то справа
розглядається колегією суддів на спільному засіданні відповід­
них судових палат Верховного Суду України. Судовий склад
спільного засідання палат формується головами відповідних
палат у рівній кількості. Головує на спільному засіданні почер­
гово голова відповідної палати (у редакції Закону України від
06.10.2005р.).

3. Провадження за винятковими обставинами здійснюється
за правилами, встановленими цим Кодексом для касаційного
провадження, з урахуванням особливостей, встановлених цією
главою.

1. Після надходження адміністративної справи до Верховно­го Суду України, колегія суддів Судової палати в адміністра-

470

тивних справах проводить судове засідання з розгляду справи за поданою скаргою.

Кодексом встановлені певні вимоги до складу судової коле­гії: її чисельність та незмінюваність.

Відповідно до статті, що коментується, колегія суддів право­мочна розглядати адміністративну справу за наявності не менш як двох третин її чисельності, але не менше п'яти суддів.

Згідно зі ст. 26 Кодексу адміністративного судочинства Ук­раїни склад суду під час розгляду і вирішення справи не може змінюватися. Так, у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучаєть­ся інший суддя. Якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд починається спочатку.

2. Якщо засіданням судовою колегію буде встановлено наяв­ність неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного й того самого положення закону, то адміністративна справа має бути передана на розгляд спільного засідання Судо­вих палат Верховного Суду України.

До складу спільного засідання Судових палат Верховного Суду України також встановлені вимоги. Спільне засідання відбувається за участю рівної кількості суддів кожної з палат. Склад спільного засідання формується головами палат.

У відповідності до статті, що коментується, очолює спільне засідання Судових палат Верховного Суду України почергово голова відповідної палати.

Вимога до розгляду справи з підстав неоднакового застосу­вання закону спільним засіданням Судових палат Верховного Суду України не є ускладненням роботи суддів найвищого судо­вого органу та затягненням строків розгляду, а зумовлюється необхідністю формування єдиної судової практики, єдністю за­конодавства України та єдністю системи судів України. Єдність системи судів загальної юрисдикції відповідно до ч.4 ст.18 За­кону України «Про судоустрій» формується шляхом забезпе­чення Верховним Судом України однакового застосування зако­нів судами загальної юрисдикції. Отже, за цих підстав випадки неоднакового застосування судами чинного законодавства по­требують обов'язкової участі усіх Судових палат Верховного Суду України.

471

Стаття 242. Повноваження Верховного Суду

України за наслідками провадження за винятковими обставинами

1. За наслідками провадження за винятковими обставина­
ми більшістю голосів колегії суддів приймається одна з таких
постанов Верховного Суду України:

1) про повне або часткове задоволення скарги;

2) про відмову в задоволенні скарги.

 

2. Судді Верховного Суду України, які не погоджуються з по­
становою, можуть висловити,окрему думку, що додається до
постанови.

3. Постанова Верховного Суду України є остаточною і не
може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2
статті 237 цього Кодексу.

1. Повноваження Судової палати з адміністративних справ
Верховного Суду України становлять сукупність прав та
обов'язків суду, що встановлені законом та реалізуються під
час процедури розгляду адміністративної справи за поданою
касаційною скаргою.

Так, розглянувши адміністративну справу, судова колегія має право, водночас обов'язок, прийняти певне рішення по справі:

1) постанову про повне чи часткове задоволення скарги (див.
коментар до ст. 243 КАС України)

або

2) постанову про відмову в задоволенні скарги (див. комен­
тар до ст. 244 КАС України).

Згідно зі ст. 25 КАС України встановлений порядок при­йняття рішень по справі, що розглядається колегією суддів. Відповідно до нього, усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішують­ся більшістю голосів суддів, при цьому жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рі­шення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.

2. Тобто й прийняття постанови Судовою палатою Верховно­
го Суду України за наслідками розгляду касаційної скарги за
виключними обставинами також відбувається колегіальне всім
складом судової колегії. Поряд з цим, суддя, що не погоджу­
ються з прийнятою постановою за наслідками розгляду, може
висловити окрему думку. Окрема думка судді не оголошується

472

в судовому засіданні, але додається до постанови і є відкритою для ознайомлення.

3. За загальним правилом постанова Верховного Суду є оста­точною та може бути оскаржена. Виняток з цього правила скла­дають постанови по справах, коли постанова Верховного Суду України визнана Європейським судом з прав людини такою, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Стаття 243. Постанова Верховного Суду України про задоволення скарги

1. Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі вияв­
лення неоднакового застосування судом (судами) касаційної
інстанції однієї й тієї самої норми права.

2. Якщо Верховний Суд України встановить, що оскаржене
судове рішення є незаконним, він скасовує його повністю або
частково і направляє справу на новий розгляд до суду першої,
апеляційної чи касаційної інстанції залежно від того, суд якої
інстанції першим допустив порушення норми матеріального
чи процесуального права, яке призвело до неправильного ви­
рішення справи. Верховний Суд України може також скасува­
ти судові рішення судів апеляційної або касаційної інстанції і
залишити в силі помилково скасовані судові рішення судів
першої або апеляційної інстанції.

3. Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі визнан­
ня судового рішення міжнародною судовою установою, юрис­
дикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнарод­
ні зобов'язання України. При цьому Верховний Суд України
може скасувати його повністю або в частині та направити
справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи каса­
ційної інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим
допустив порушення міжнародних зобов'язань. Верховний
Суд України може також скасувати судові рішення і прийняти
нову постанову.

4. Постанова Верховного Суду України про задоволення
скарги повинна бути вмотивованою.

1. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України за результатами розгляду справи за поданою скаргою має право задовольнити касаційну скаргу, якщо під час розгляду наведені оскаржувачем підстави підтвердились.

473

По-перше, у разі підтвердження наявності неоднакового за­стосування однієї й тієї самої норми права та встановлення за наслідками цього, що рішення є незаконним. У цьому випадку судова колегія скасовує рішення повністю або частково та на­правляє справу на новий розгляд. До якого суду направляється адміністративна справа — до суду першої, апеляційної чи каса­ційної інстанцій — залежить від того, суд якої інстанції пер­шим допустив порушення норми матеріального чи процесуаль­ного права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Поряд з цим, судова колегія має право також скасувати су­дові рішення судів апеляційної або касаційної інстанцій і зали­шити в силі помилково скасовані судові рішення судів першої або апеляційної інстанцій.

По-друге, у разі підтвердження у судовому засіданні, що су­дове рішення України визнано Європейським судом з прав лю­дини таким, що порушує міжнародні зобов'язання України. Підтвердженням цього може бути рішення Європейського суду з прав людини, що визнає порушення Україною, у даному ви­падку при постановленні судового рішення, прав та/або обов'яз­ків, що гарантовані Конвенцією про захист прав і основних сво­бод людини 1950 року. Рішення Європейського суду з прав лю­дини має бути остаточним та належним чином засвідченим. За цих обставин судова колегія повністю або частково скасовує рі­шення суду України, що порушує права та/або обов'язки оскар-жувача, та направляє справу на новий розгляд. До якого суду направляється справа — першої, апеляційної чи касаційної ін­станцій — залежить від того, суд якої інстанції першим допус­тив порушення міжнародних зобов'язань.

Разом з цим, судова колегія має право скасувати судові рі­шення і прийняти нову постанову.

Відповідно до коментованої статті, а також загальних засад судочинства, постанова суду повинна бути вмотивованою. Так, приймаючи постанову про задоволення скарги, судова палата повинна вказати підстави, на ґрунті яких колегія дійшла ви­сновку про необхідність скасування рішення. Висновок про не­обхідність скасування рішення судова колегія робить на підста­ві аналізу тих матеріалів, що містяться у праві, й тих, що були додатково надані. Цей висновок має узгоджуватись з резолю­тивною частиною постанови та відповідними повноваженнями Судової палати Верховного Суду України.

474

Стаття 244. Постанова Верховного Суду України про відмову в задоволенні скарги

1. Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги,
якщо обставини, які стали підставою для провадження за ви­
нятковими обставинами, не підтвердилися.

2. Якщо в разі виявлення неоднакового застосування судом
(судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права
Верховний Суд України встановить, що оскаржене судове рі­
шення є законним, він відмовляє в задоволенні скарги і кон­
статує порушення, яке допущено в іншому судовому рішенні
суду касаційної інстанції, яке не було оскаржене.

3. Постанова Верховного Суду України про відмову в задо­
воленні скарги повинна бути вмотивованою.

 

1. Постанова про відмову в задоволенні касаційної скарги
приймається Судовою палатою в адміністративних справах
Верховного Суду України за результатами розгляду справи у
разі відсутності підстав для оскарження за винятковими обста­
винами — тобто за відсутності неоднакового застосування по­
ложень закону або відсутності відповідного рішення міжнарод­
ної судової установи (рішення, що визнає порушення прав та/
або обов'язків оскаржувача, саме при постановленні того рі­
шення, що оскаржується).

2. Разом з цим, у судовій практиці є випадки, коли під час
розгляду адміністративної справи, суд доходить висновку, що
неоднакове застосування закону мало місце, але у іншому судо­
вому рішенні, ніж те, що оскаржується. Відповідно до цього рі­
шення, що оскаржується, є законним та не підлягає скасуван­
ню. У цьому разі судова колегія також приймає постанову про
відмовлення в задоволенні касаційної скарги, але поряд з цим
констатує порушення закону, що допущено в іншому судовому
рішенні суду касаційної інстанції, яке не було оскаржене.

3. Приймаючи постанову про відмовлення в задоволенні ка­
саційної скарги, судова колегія повинна навести у постанові об­
ґрунтовані мотиви відмови. Відповідно до загальних принципів
судочинства, відмовляючи в задоволенні скарги, колегія суддів
повинна навести конкретні обставини та факти, котрі спросто­
вують наведені оскаржувачем доводи та підстави. Висновок ко­
легії судів про відмову в задоволенні скарги має узгоджуватись
з резолютивною частиною постанови та відповідними повнова­
женнями Судової палати Верховного Суду України.

475

Глава 4

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться: