ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Стаття 245. Підстави для провадження за нововиявленимн обставинами

1. Постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може
бути переглянута у зв'язку з нововиявленнмн обставинами.

2. Підставами для перегляду судового рішення за нововияв-
леними обставинами є:

 

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути
відомі особі, яка звертається Із заявою, на час розгляду справи:

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, за-
відомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного
висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фаль­
шивості документів або речових доказів, що потягли за собою
ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення;

 

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили,
вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено
незаконне або необгрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для
прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить
переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконсти­
туційності закону, іншого правового акта чи їх окремого поло­
ження, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рі­
шення суду ще не виконано.

3. Перегляд судових рішень за нововиявлеішми обставина­
ми в разі прийняття нових законів, інших нормативно-право-
внх актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові
акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім
випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідаль­
ність фізичної особи.

1. Перегляд судових постанов та ухвал за нововиявленими обставинами є факультативною стадією адміністративного су­дочинства. Незаконність або необґрунтованість постанови або ухвали може бути зумовлена виявленням нових для справи об­ставин, у зв'язку з чим виникає потреба у перевірці відповіднос-

476

ті винесеного у справі процесуального акту об'єктивній істині та вимогам закону з урахуванням таких обставин. В цих випадках і має місце перегляд за нововиявленими обставинами.

Постанова або ухвала підлягають перегляду, тому що ново-виявлені обставини виявляють або невстановлення всіх обста­вин (фактів) у справі або недоброякісність доказового матеріа­лу', покладеного в обґрунтування висновків суду про обставини справи та права і обов'язки сторін. Таким чином, нововиявлені обставини виявляють невідповідність винесеної постанови або ухвали об'єктивній істині, що обумовлюють їх необґрунтова­ність або незаконність.

Судова постанова або ухвала підлягають перегляду за ново-виявленими обставинами в тих виключних випадках, коли у справі, вирішеній судом, з'ясовуються такі нові обставини, які існували в об'єктивній дійсності на момент вирішення судом спірного правовідношення, але не були і не могли бути відомі зацікавленому учаснику та суду, незважаючи на виконання останнім вимог процесуального закону щодо встановлення вза­ємних прав та обов'язків сторін.

2. Підставою для перегляду судових постанов та ухвал за но­вовиявленими обставинами може бути тільки відкриття таких невідомих раніше обставин, які, якщо вони були б відомі суду під час вирішення справи, суттєво вплинули б на висновки суду щодо прав та обов'язків осіб, які беруть участь у процесі. При цьому мова йде про нові обставини, факти, а не нові докази встановлених раніше або не врахованих судом обставин. Рішен­ня, постанови та ухвали адміністративних судів, які набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими об­ставинами тільки з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 245 Кодексу.

До першої групи підстав перегляду віднесено істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Наявність таких обставин зацікавлена особа повинна довести належними дока­зами. Не припускається перегляд та скасування постанови або ухвали, яка набрала законної сили, на підставі тільки необ­грунтованого ствердження про відкриття нових обставин,

Оскільки обставини, які дають підстави для перегляду по­станови або ухвали за нововиявленими обставинами, будуть но­вими для суду, то й докази, за допомогою яких встановлюється їх наявність, будуть новими. Нові докази не тільки можуть, а й повинні надаватися, і вони мають підтверджувати факт наяв-

477

ності нових обставин, які дають підстави для перегляду за ново-виявленими обставинами.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли або змінилися після постановлення рі­шення або винесення ухвали, а також обставини, на які посила­лася особа, яка брала участь у справі у своїх поясненнях, апеля­ційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо все­бічного і повного дослідження обставин справи.

Друга група підстав перегляду включає встановлення виро­ком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих по­казань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, за­відомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Такі нововиявлені обставини, як завідомо неправдиві пока­зання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, заві­домо неправильний переклад, фальшивість документів або ре­чових доказів мають бути встановлені виключно вироком суду, що набрав законної сили. Кодекс не передбачає можливості встановлення цих обставин іншим чином, зокрема матеріалами розслідування, при неможливості постановлення вироку.

Ця група обставин характеризується тим, що: 1) має місце факт спотворення доказового матеріалу у справі, встановлений вироком суду, який набрав законної сили; 2) цей доказовий ма­теріал покладено у підґрунтя судової постанови або ухвали. Один тільки факт недоброякісності доказового матеріалу, по­свідчений вироком у кримінальній справі, який набрав закон­ної сили, не може спричинити скасування акту судочинства за нововиявленими обставинами, оскільки він міг бути обґрунто­ваний й іншими, доброякісними доказами.

Третя група підстав передбачає встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, вна­слідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рі­шення.

Факти умисних дій судді, який розглядає справу, що містить склад злочину, встановлений вироком суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, позбавляє винесене ним рі­шення значення акту правосуддя, робить його нікчемним. За цих обставин немає необхідності повторно оцінювати доказо­вий матеріал у справі — судова постанова або ухвала підляга-

478

ють обов'язковому скасуванню. Кримінальна відповідальність суддів за такі злочини передбачена ст.ст. 374, 375 Криміналь­ного кодексу України.

Факти неправильної оцінки доказів, неправильного застосу­вання закону, якщо вони не є результатом зловживання суддів, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами.

До четвертої групи підстав віднесено скасування судового рі­шення, яке стало підставою для прийняття постанови чи поста­новлення ухвали, що належить переглянути.

Стаття 71 Кодексу передбачає випадки, за яких судові рі­шення в адміністративних, цивільних або господарських спра­вах, вироки суду у кримінальних справах та постанови суду у справах про адміністративні проступки визнаються обов'язко­вими для адміністративного суду та слугують підставами для прийняття постанови чи постановлення ухвали. Скасування таких актів спричиняє хибність доказового матеріалу у адміні­стративній справі і необхідність перегляду відповідних актів судочинства.

П'ята група підстав перегляду передбачає встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосовано­го судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не ви­конано.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Кон­ституції України і повинні відповідати їй. До повноважень Кон­ституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Прези­дента України; актів Кабінету Міністрів України; правових ак­тів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. З цих питань Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'яз­ковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Встановлення рішенням Конституційного Суду України не­конституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, є безу­мовною підставою для скасування відповідного акту судочин­ства за умови, що відповідний акт не є виконаний.

3. Кодекс передбачає можливість перегляду судових рішень в адміністративних справах за нововиявленими обставинами в

479

разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових ак­тів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, тільки у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи. В даному випадку спірне правовідношення має ґрунтуватися на правовідносинах певного виду юридичної відповідальності фізичної особи і отримувати нову юридичну оцінку з урахуван­ням змін у нормативне-правовому регулюванні.

Стаття 246. Право подати заяву про перегляд

судового рішення за нововиявлениіми обставинами

1. Особи, які брали участь у справі, а також особи, які не бра­ли участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набра­ло законної сили, за нововиявленими обставинами.

1. Правом звернутися із заявою про перегляд судового рі­шення за нововиявленими обставинами наділені тільки особи, які мають юридичний інтерес у перегляді та скасуванні поста­нови або ухвали адміністративного суду, який зумовлений тим, що винесеним у справі актом судочинства порушуються права даної особи внаслідок невідомості обставини.

КАС України передбачає дві групи осіб, наділених правом звернення із заявою про перегляд: 1) позивач, відповідач, треті особи, представники сторін та третіх осіб; 2) інші особи, які не брали участі у справі, але щодо яких нововиявлені обставини виявляють зачіпання прийнятим рішенням їхніх прав та охоро-нюваних законом інтересів. Таке положення випливає з прин­ципу диспозитивності адміністративного процесу, передбачено­го ст. 7 КАС України, який передбачає волю осіб у розпоряджен­ні належними їм матеріальними і процесуальними правами.

Здійснювати право звернення із заявою про перегляд зазна­чені особи можуть безпосередньо, а також через представників. При цьому в довіреності представника має бути відображено його право звертатися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (див ст. 59 КАС України та ко­ментар до неї).

480

Здійснення перегляду за заявами інших осіб, зокрема право­наступників сторін, до яких перейшли права та обов'язки у правовідношенні, яке є предметом судового розгляду, супере­чить вимогам процесуального закону.

Стаття 247. Строк звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

1. Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла ді­знатися про ці обставини.

1. КАС України встановлено єдиний процесуальний строк для звернення уповноважених осіб із заявою про перегляд судо­вої постанови або ухвали за нововиявленими обставинами — один місяць після того, як відповідна особа дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Це є однією з процесуальних гаран­тій осіб, права та охоронювані законом інтереси яких зачіпає вирішення спірного правовідношення відповідною постановою або ухвалою адміністративного суду.

Важливим для визначення строків перегляду судових поста­нов та ухвал за нововиявленими обставинами є питання вияв­лення моменту відкриття цих обставин.

Днем відкриття нових обставин, від якого відлічується мі­сячний строк для звернення із заявою про перегляд слід вважа­ти: 1) день отримання особою інформації щодо нових обставин у випадках, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України; 2) день набрання законної сили вироком суду у випадках, передбаче­них п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 245 КАС України; 3) день набрання закон­ної сили рішенням або постановою суду у випадку, передбаче­ному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України; 4) день набрання законної сили рішенням Конституційного Суду у випадку, передбачено­му п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Пропущений з поважних причин строк звернення із заявою про перегляд може бути поновлений за клопотанням відповід­ним клопотанням особи, яка звертається із заявою. Питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує з повідомлен­ням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засі­дання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешко-

481

джає розгляду клопотання. Ухвала суду про відмову в понов­ленні пропущеного строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Рішення за результатами перегляду за нововиявленими об­ставинами, винесене з порушенням строку, передбаченого Ко­дексом, без його поновлення за відповідним клопотанням особи підлягає скасуванню.

Стаття 248. Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами подається в письмовій формі.

2. У заяві про перегляд судового рішення за нововиявлени­
ми обставинами зазначаються:

 

1) найменування адміністративного суду, до якого подаєть­
ся заява про перегляд;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає за­
яву, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти,
якщо такі є;

3) судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими
обставинами подається заява;

4) обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не
були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертаєть­
ся із заявою, під час вирішення справи;

5) обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджу­
ють наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи,
яка подає заяву, до суду;

6) перелік документів та інших матеріалів, які додаються.

 

3. Заява підписується особою, яка її подає, або її представ­
ником, який додає оформлений належним чином документ про
свої повноваження.

4. До заяви додаються копії заяви відповідно до кількості осіб,
які брали участь у справі, та документ про сплату судового збору.

5. Особа, яка подає заяву, може додати до неї документи або
їхні копії, що мають значення для правильного вирішення су­
дової справи і не були відомі на час ухвалення судового рішен­
ня у справі.

482

 

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами зацікавленими особами подається у пиьмовій фор­
мі як окремий процесуальний документ. Усне звернення з та­
кою заявою Кодексом не передбачено.

2. Частина 2 ст. 248 вперше в чинному процесуальному за­
конодавстві України встановлює вимоги до змісту такого про­
цесуального документа як заява про перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами.

Доцільно в структурі заяви про перегляд виділити три час­тини: 1) вступна, яка містить найменування адміністративного СУДУ» До якого подається заява про перегляд, ім'я (найменуван­ня), поштову адресу особи, яка подає заяву, а також номер засо­бу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є, назву доку­мента (заява про перегляд за нововиявленими обставинами) та судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обста­винами подається заява; 2) описово-мотивувальна, в якій за­значені обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка зверта­ється із заявою, під час вирішення справи та обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововияв­лених обставин; 3) прохально-підсумкова, в якій формулюєть­ся зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду, наводиться пере­лік документів та інших матеріалів, які додаються, та вчиню­ється підпис особи, яка подає заяву.

3. Заява про перегляд може підписуватися як безпосередньо
особою, яка має право відповідного звернення до суду, так і її
уповноваженим представником. Додатково див. коментар до
ст. 246 Кодексу.

4. До заяви про перегляд обов'язково мають бути додані: 1) ко­
пії заяви відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, з
метою їх подальшого ознайомлення з ЇЇ змістом; 2) документ про
сплату судового збору, розмір якого, порядок сплати та звільнен­
ня від сплати встановлюється законом. Щодо обчислення розмі­
ру та порядку сплати судового збору додатково див. коментар до
ст. 8 7 Кодексу.

5. Особа, яка подає заяву, має право на власний розсуд дода­
ти до неї документи або їхні копії, що мають значення для пра­
вильного вирішення судової справи і не були відомі на час ухва­
лення судового рішення у справі.                          .   •

У той же час слід зазначити, що з урахуванням специфіки перегляду за нововиявленими обставинами надання доказів є

483

не тільки правом, а й обов'язком особи, яка звертається із зая­вою. Це стосується: 1) доказів щодо наявності обставин, які осо­ба вважає нововиявленими, а випадку неможливості їх надан­ня — докази вжиття заходів з їх отримання; 2) доказів щодо часу отримання особою інформації про обставини, які вона вва­жає нововиявленими, від якого відлічується строк на подання заяви про перегляд.

Враховуючи, що обставини, які спричиняють необхідність перегляду судової постанови або ухвали, є нововиявленими, вони не можуть підтверджуватися документами або іншими до­казами, наявними у справі на час винесення акту судочинства, що підлягає перегляду.

Стаття 249. Порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим до­
пустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про
існування цієї обставини.

2. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами у разі встановлення вироком суду, що набрав за­
конної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було
ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення, подається до
адміністративного суду тієї інстанції, суддею якого він був.

1. Перегляду за нововиявленими обставинами підлягають, за загальним правилом, рішення адміністративного суду пер­шої інстанції, який здійснює оцінку доказів та встановлює об­ставини, які мають значення для встановлення змісту право­відносин сторін, а також вирішує спір на підставі заявлених позовних вимог.

Перегляд актів адміністративних судів апеляційної та каса­ційної інстанції за нововиявленими обставинами можливий у разі, якщо ними скасовуються або змінюються акти судів по­передніх інстанцій внаслідок незнання про існування таких об ставин. Суди цих інстанцій не мають права переглядати за но­вовиявленими обставинами свої постанови та ухвали, якими залишено без змін попередні судові рішення. У цих випадках за

484

нововиявленими обставинами можуть переглядатися судові акти, що були залишені без змін.

2. Якщо підставою для звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами є встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, вна­слідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рі­шення, заяву має бути подано у суд тієї інстанції, суддею якого він був на час розгляду справи, незалежно від змісту акту відпо­відної судової інстанції.

Ш' '

Стаття 250. Відкриття провадження за

нововиявленими обставинами

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами, що надійшла до адміністративного суду, переда­
ється в порядку черговості судді адміністративного суду. У роз­
гляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими
обставинами не може брати участь суддя, який брав участь в
ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться пи­
тання.

2. Не пізніше наступного дня після надходження заяви до
адміністративного суду суддя перевіряє її відповідність вимо­
гам статті 248 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття
провадження за нововиявленими обставинами.

3. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявле­
ними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог,
встановлених статтею 248 цього Кодексу, застосовуються пра­
вила статті 108 цього Кодексу.

4. Відкривши провадження за нововиявленими обставина­
ми, суддя надсилає особам, які беруть участь у справі, копії за­
яви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засі­
дання, про що повідомляє осіб, які беруть участь у справі.

 

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передаєть­
ся в порядку черговості судді цього суду, але у розгляді заяви та в
подальному у перегляді судового рішення за нововиявленими об­
ставинами не може брати участь суддя, який брав участь в ухва­
ленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання.

2. Кодексом встановлено одноденний строк перевірки заяви
про перегляд за нововиявленими обставинами суддею адміні-

485

стративного суду, до якого її подано на предмет її відповіднос­те вимогам КАС України. Така перевірка здійснюється без по­відомлення та виклику осіб, які брали участь у справі, особис­то суддею.

За результатами перевірки виноситься ухвала: 1) про від­криття провадження за нововиявленими обставинами; 2) про залишення заяви без руху або повернення заяви (детальніше див. коментар до ч. З цієї статті).

3. У разі, якщо заява про перегляд судового рішення за ново-
виявленими обставинами оформлена з порушенням встановле­
них КАС України вимог, у тому числі без додання необхідних
документів, суд, до якого вона подана, суддя виносить ухвалу
про залишення заяви без руху, у якій зазначаються недоліки
заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для
усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної за­
яви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із
позовною заявою.

Якщо особа, яка звертається із заявою, усунула недоліки за­яви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Заява повертається заявнику, якщо: 1) не усунуто недоліки заяви, яку залишено без руху; 2) особа, яка звернулася із зая­вою, до відкриття провадження подала заяву про її відкликан­ня; 3) заяву подано особою, яка не має адміністративної проце­суальної дієздатності; 4) заяву від імені уповноваженої особи подано особою, яка не має повноважень на ЇЇ подання.

Копія ухвали про повернення заяви про перегляд невідклад­но надсилається особі, яка її подала, разом із заявою й усіма до­даними до неї матеріалами. Ухвали про залишення заяви про перегляд без руху або про повернення заяви можуть бути оскар­жені особою, яка їх подала.

4. Після винесення ухвали про відкриття провадження за
нововиявленими обставинами суддя надсилає особам, які бе­
руть участь у справі, копії заяви про перегляд та відповідної
ухвали, в якій призначає дату, час та місце судового засідання.
Ухвала про відкриття провадження за нововиявленими обста­
винами оскарженню не підлягає.

486

Стаття 251. Відмова від заяви про перегляд

судового рішення за нововиявленими обставинами та її наслідки

1. Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за
нововиявленими обставинами, може відмовитися від заяви до
початку розгляду справи у судовому засіданні. У разі прийнят­
тя відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявле­
ними обставинами, про що постановляє ухвалу.

2. У разі прийняття відмови від заяви про перегляд судового
рішення за нововиявленими обставинами інші особи, які бра­
ли участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її
подала, судових витрат, понесених ними під час перегляду су­
дового рішення за нововиявленими обставинами.

3. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового
рішення за нововиявленими обставинами, не може повторно
звертатися до суду із такою ж заявою на тих самих підставах.

 

1. Виходячи з принципу диспозитивності судового адміні­
стративного процесу, особа, яка бере участь у справі, на свій
розсуд використовує належні їй процесуальні права. Особа, яка
подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявлени­
ми обставинами, може відмовитися від заяви до початку роз­
гляду справи у судовому засіданні.

При цьому у разі отримання заяви про відмову до порушення провадження про перегляд суд повертає заяву про перегляд осо­бі, яка звернулася, а у разі отримання заяви про відмову після порушення провадження, але до початку розгляду справи у су­довому засіданні, суд, приймаючи її, закриває провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу.

2. Враховуючи, що звернення особи із заявою про перегляд
за нововиявленими обставинами може спричинити витрати
осіб, які беруть участь у справі, у разі прийняття відмови від
заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обста­
винами інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати
компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених
ними під час провадження за нововиявленими обставинами, за
правилами, встановленими КАС України (детальніше див. ко­
ментар до глави 7 Кодексу).

3. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд судового рі­
шення за нововиявленими обставинами, не може повторно звер-

487

гатися до суду із такою ж заявою, посилаючись на ті самі ново-виявлені обставини в обґрунтування своїх вимог про перегляд, незалежно від того, якими доказами вони підтверджуються.

Стаття 252. Порядок здійснення перегляду судового рішення за поповнявленп>Ін обставинами

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявлепнми
обставинами розглядається судом протягом двох місяців після
її надходження за правилами, встановленими цим Кодексом
для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

2. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про
дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідан­
ня осіб, які були належним чином повідомлені, не перешко­
джає розгляду заяв» і перегляду судового рішення.

3. Суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рі­
шення, яке переглядається за нововиявленими обставинами,
до закінчення перегляду.

4. Суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що
встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за новови­
явленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

 

1. Кодексом встановлено двомісячний строк розгляду заяви
про перегляд судового рішення за нововиявленими обставина­
ми розглядається судом протягом двох місяців після її надхо­
дження. Правила розгляду заяви про перегляд залежать від
того, суд якої інстанції здійснює перегляд, та визначаються
КАС України (детальніше див, коментар до розділу III та глав
1, 2 розділу IV КАС України) з урахуванням вимог цієї статті.

2. Як зазначалося вище, особи, які беруть участь у справі,
повідомляються судом про дату, час та місце розгляду заяви од­
ночасно із надіслання копії відповідної заяви.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чи­ном повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення. Але у тому разі, якщо такими особами пода­но клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з не­можливістю явки до суду з поважних причин, суд має право відкласти судовий розгляд заяви у межах встановленого строку на її розгляд. Крім того, суд, діючи за правилами, встановлени-

488

ми КАС України, має право відкладати розгляд справи та ого­лошувати перерви у засіданнях з інших причин, не порушуючи встановлений строк розгляду.

3. Адміністративний суд, порушуючи провадження про пе­
регляд за нововиявленими обставинами, своєю ухвалою може
зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за
нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду. Зупи­
нення виконання рішення можливе, якщо наявні дані, що воно
не є виконаним, за клопотанням осіб, які беруть участь у спра­
ві, а також з власної ініціативи суду.

4. Суд, здійснюючи перегляд за нововиявленими обставина­
ми, може обмежитися дослідженням доказів, що стосуються
тільки нововиявлених обставин та не досліджувати докази, на­
явні у матеріалах справи, стосовно обставин, що встановлені у
судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими об­
ставинами, якщо вони не оспорюються. Суд при перегляді має
приймати від осіб, які беруть участь у справі, тільки докази,
які підтверджують або спростовують обставини, за якими здій­
снюється перегляд.

Стаття 253. Судове рішення за наслідками

провадження за нововиявленими обставинами

1. Суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і при­
йняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про пере­
гляд судового рішення за нововиявленими обставинами без за­
доволення. При ухваленні нового судового рішення суд корис­
тується повноваженнями суду відповідної інстанції.

2. Судове рішення за наслідками провадження за нововияв­
леними обставинами може бути оскаржено в порядку, встанов­
леному цим Кодексом для оскарження судових рішень суду від­
повідної інстанції, 3 набранням законної сили новим судовим
рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу
судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

3. У разі залишення заяви про перегляд судового рішення за
нововнявленими обставинами без задоволення інші особи, які
брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою,
яка її подала, судових витрат, понесених ними під час прова­
дження за нововинвленнми обставинами.

17 І Кодекс щиіиісІрхпшкоІосузочннсгяУкршІІ*                                                                            489

1. За результатами судового розгляду заяви про перегляд за
нововиявленими обставинами, суд може прийняти наступні рі­
шення: 1) скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти
нову постанову чи ухвалу; 2) залишити заяву про перегляд су­
дового рішення за нововиявленими обставинами без задоволен­
ня. При ухваленні нового судового рішення суд користується
повноваженнями суду відповідної інстанції (додатково див. ко­
ментар до ст.ст. 162, 198, 199, 223 Кодексу).

Слід звернути увагу, що при скасуванні постанови чи ухвали у справі за результатами перегляду за нововиявленими обста­винами суд апеляційної або касаційної інстанції може здійсни­ти поворот виконання судового рішення, якщо, скасувавши су­дове рішення, він закриває провадження у справі, залишає по­зовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміні­стративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі (детальніше див. коментар до ст. 265 Кодексу).

2. З набранням законної сили новим судовим рішенням в ад­
міністративній справі втрачають законну силу попередні судові
рішення адміністративних судів всіх інстанцій у цій справі.
Для забезпечення законності та обґрунтованості рішення за на­
слідками провадження за нововиявленими обставинами, особи,
які беруть участь у справі, мають право оскаржити його в по­
рядку, встановленому Кодексом для оскарження судових рі­
шень суду відповідної інстанції шляхом подачі відповідно апе­
ляційної або касаційної скарги.

3. Кодексом встановлено, що у разі залишення заяви про пе­
регляд судового рішення за нововиявленими обставинами без
задоволення інші особи, які брали участь у справі, можуть ви­
магати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, по­
несених ними під час провадження за нововиявленими обстави­
нами. Питання про розподіл судових витрат вирішується судом
за правилами, встановленими главою 7 Кодексу.

 

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ

Стаття 254. Набрання судовим рішенням законної сили

1.       Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не
встановлено цим Кодексом, набирає законної' сили після закін­
чення строку подання заяви про апеляційне оскарження, вста­
новленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

2.        Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але
апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим
Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає
законної сили після закінчення цього строку.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо
його не скасовано, набирає законної сили після закінчення
апеляційного розгляду справи.

4. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то
вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної
сили.

5. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної ін­
станції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду
України набирають законної сили з моменту проголошення.

6. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають за­
конної сили з моменту проголошення.

17*                                                                                             491

1. Властивість судового рішення як акта правосуддя зале­жить від набрання рішенням законної сили.

Законна сила судового рішення означає набуття ним власти­востей акту правосуддя, спрямованого на виконання завдань цивільного судочинства, на охорону політичної та економічної основи України, захист прав і охоронгованих законом інтересів громадян і організацій, на зміцнення законності і правопоряд­ку та виховання громадян, посадових і службових осіб у дусі неухильного виконання Конституції, законів України та пова­жання правил співжиття, честі \ гідності людини. Властивість судового рішення, що набрало законної сили, виявляється в правових наслідках, які воно викликає. Насамперед, з набран­ням законної сили, рішення стає ефективним — набуває влас­тивість викликати певні результати. Результативність його ґрунтується на авторитетності і загальнообов'язковості.

Є три види строків набрання рішенням чинності.

1) Рішення набуває чинності одразу після його оголошення
(доведення до відома учасників). При цьому рішення може ого­
лошуватись одразу по закінченні засідання, але оформлятись
воно може протягом декількох днів після цього засідання.

2) Рішення набуває чинності з моменту його прийняття. Од­
нак такий припис не сприяє забезпеченню прав зацікавлених
осіб. Рішення є обов'язковим для всіх суб'єктів, на яких поши­
рюється юрисдикція проводу. На підставі даного адміністра­
тивного рішення можуть вчинятись інші акти. Однак вони не
набуватимуть юридичної значимості одночасно із набранням
чинності первісного рішення.

3) Рішення набуває чинності, якщо протягом певного строку
воно не було оскаржене. При цьому немає значення, який шлях
оскарження обирає учасник. Наприклад, адміністративне рі­
шення за зверненням не набирає чинності, якщо воно буде
оскаржене до суду. При цьому обов'язок виконання рішення
виникає у сторони тільки після того, як вона ознайомиться із
рішенням. Якщо правові вимоги, стосовно яких прийняте рі­
шення, підвідомчі декільком органам, то про рішення повідом­
ляє суміжний орган.

Коментована стаття визначає момент набрання законної сили рішення суду. За загальним правом рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскар­ження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно

492

яе було скасовано, набирає законної сили після розгляду спра­ви апеляційною інстанцієїю.

Рішення Верховного Суду України у випадках, передбаче­них КАС України, набирають законної сили негайно після їх проголошення.

У випадках, передбачених главою 6 КАС України {розділ III), рішення набуває законної сили негайно після їх проголо­шення відповідною судовою інстанцією.

Стаття 255. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням

1. Постанова або ухвала суду, які набрали законної сили,
обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх пра­
вонаступників, а також для усіх органів, підприємств, установ
та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних
осіб і підлягають виконанню на всій території України.

2. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала
законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспо­
рюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

1. Стаття 158 КАС України передбачає два види судових рі­шень. Одним із видів є судове рішення у вигляді постанови, яким суд вирішує спір по суті. Другий вид — це ухвала, якою суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позо­вну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших про­цесуальних дій, клопотань.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України (ст. 14 КАС України, ст. 11 Зако­ну України «Про судоустрій України»)

Постанова або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх пра­вонаступників, а також для усіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України. Поло­ження про обов'язковість судових рішень є одним із принципів адміністративного судочинства (див. ст. 7 КАС України), який розкривається у ст. 14 КАС України, про що дивись докладні­ше коментар до зазначеної статті. Крім цього, стаття 14 КАС України містить норму, яка встановлює відповідальність за не­виконання судових рішень.

493

Наслідки набрання законної сили ухвал, якими закінчу­ється розгляд справи передбаченні ст.ст. 155,157 КАС Укра­їни.

Так, ст. 155 КАС України встановлені наслідки набрання за­конної сили ухвали про залишення позовної заяви без розгля­ду. В разі набрання законної сили ухвали про залишення позов­ної заяви без розгляду особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Стаття 156 КАС України встановлює наслідки набрання за­конної сили ухвали про закриття провадження у справі, за яки­ми повторне звернення з тією самою позовною заявою не допус­кається.

Наслідком набрання законої сили постанови, якою виріше­но спір по суті є її виконання.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Стаття 256. Постанови суду, які виконуються негайно

1. Негайно виконуються постанови суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних плате­
жів з Державного бюджету України або позабюджетних дер­
жавних фондів — у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, пенсії, іншого
грошового утримання у відносинах публічної служби — у ме­
жах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушен­
ня нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців.

6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;

7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.

2. Суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть
участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до не­
гайного виконання постанови:

494

 

1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні плате­
жів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті;

2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або
всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск
(ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без грома­
дянства.

 

3. Суд розглядає заяву про звернення постанови до негайно­
го виконання в триденний строк у судовому засіданні з повідом­
ленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове
засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не пере­
шкоджає розгляду.

4. Ухвала суду за результатами розгляду заяви про звернен­
ня постанови до негайного виконання може бути оскаржена в
загальному порядку.

 

1. Коментована стаття передбачає категорію справ, за якими
виконання рішення суду здійснюється негайно. Негайне вико­
нання допускається судом за заявою зацікавленої сторони, яка
розглядається в триденний строк в судовому засіданні з повідом­
ленням осіб, які беруть участь у справі.

2. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний
виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче про­
вадження» відкриває виконавче провадження не пізніше на­
ступного дня після одержання документів, зазначених у ст. 18
Закону, і того самого дня розпочинає відповідні виконавчі дії.

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропущення встановленого терміну пред' яв­лення документів до виконання; неподання виконавчого доку­мента про виконання рішення; наявності інших обставин, пе­редбачених законом, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмовлення у відкритті виконавчого провадження дер­жавний виконавець виносить постанову, яку не пізніше наступ­ного дня направляє заявнику.

Постанова про відмовлення у відкритті виконавчого прова­дження може бути оскаржена заявником у начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або у відпо­відному суді в 10-денний термін з моменту її одержання.

Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам закону повертає його в триденний термін

495

органу, який його видав, виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого провадження й повідомляє заявника.

У постанові вказується, на якій підставі повертається вико­навчий документ і встановлюється термін для усунення пору­шень. Копія постанови направляється заявнику та органу, який видав документ.

За усунення допущених порушень у встановлений термін виконавчий документ вважається поданим у день першого над­ходження. Порушення встановленого терміну не перешкоджає повторному направленню документа державному виконавцю в загальному порядку.

Постанова про відкладення відкриття провадження може бути оскаржена в начальника відповідного відділу Державної виконавчої служби або у відповідному суді заявником у 10-ден-ний термін з моменту її одержання.

Регламентацію порядку та умов здійснення виконавчого про­вадження закріплено в гл. 4 Закону. При цьому чітке визначен­ня знайшли права й обов'язки сторін та інших осіб у прова­дженні.

Стаття 257. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах

1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання
можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на
відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути по­
кладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке нале­
жить виконати негайно, є підставою для його виконання.

3. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку
апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про
зупинення виконання постанови або ухвали. Виконання поста­
нови або ухвали може бути зупинене також в інших випадках,
встановлених цим Кодексом.

4. Примусове виконання судових рішень в адміністратив­
них справах здійснюється в порядку, встановленому Законом
України «Про виконавче провадження».

5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових
рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністра­
тивного суду одноособове, якщо інше не встановлено цим Ко­
дексом.

496

І

1. На відділ примусового виконання рішень Департаменту

державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень (ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»): 1) за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди. Касаційний суд Украї­ни, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, проку­ратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова проку­ратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севасто­польська міські державні адміністрації, а також інші органи державної влади; 2) за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.

На підрозділ примусового виконання рішень відділів дер­жавної виконавчої служби Головного управління юстиції Мі­ністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, об­ласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень:

1) за якими боржниками є територіальні підрозділи цен­
тральних органів державної влади, місцеві суди, міські або ра­
йонні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні,
міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові
прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи
органів державної влади;

2) за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до деся­
ти мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.

Стаття 258. Звернення судових рішень

в адміністративних справах до примусового виконання

1. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи про-

Ег ''

497

ти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконав­чих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

2. Виконавчий лист про стягнення судового збору надсила­ється судом до місцевих органів державної податкової служби.

1. В ч. 4 ст. 257 КАС України зазначено, що примусове ви­конання судових рішень в адміністративних справах здійсню­ється в порядку, встановленому Законом України «Про вико­навче провадження».

Статтею, що коментується, передбачено, що особа, на користь якої ухвалена постанова може звернутися до суду, який поста­новив судове рішення з заявою про видачу виконавчого листа. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька вико­навчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішен­ня треба виконати за кожним виконавчим листом.

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, дер­жавної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, об­ластей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служ­би у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі — державні виконавці).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших, передбачених законом випадках (ст. 18 Закону України *Про державну виконавчу службу»).

Державний виконавець уживає заходів примусового вико­нання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у вста­новлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону України * Про державну виконавчу службу.

Заходами примусового виконання рішень є:

звернення стягнення на грошові кошти боржника;

звернення стягнення на інші види майна боржника;

звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

вилучення в боржника й передача стягувачеві певних пред­метів, зазначених у рішенні;

498

відібрання дитини;

інші заходи, передбачені рішенням.

2. Частиною 2 коментованої статті встановлено, що виконав­чий лист про стягнення судового збору надсилається судом до місцевих органів державної податкової служби.

У разі, якщо стягувачем за виконавчим документом висту­пає держава, даний виконавчий лист скеровується до виконан­ня органові державної виконавчої служби органом, який видав відповідний виконавчий документ.

Стаття 259. Зміст виконавчого листа І. Виконавчий лист оформлюється відповідно до вимог, вста­новлених Законом Україні! «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 3 ст. 19 Закону України *Про вико­навче провадження » у виконавчому документі повинні бути за­значені:

1) назва документа, дата видачі та найменування органу, по­
садової особи, що видали документ;

2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий доку­
мент;

3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і міс­
це народження боржника та його місце роботи (для громадян),
номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання чинності рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою

посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові ви­моги до виконавчих документів.

Стаття 260. Видача дубліката виконавчого листа

1. Замість втраченого оригіналу виконавчого листа адміні­
стративний суд, який видав виконавчий лист, за заявою стягу­
вача або поданням державного виконавця може видати його
дублікат.

2. Суд розглядає заяву (подання) про видачу дубліката в де­
сятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням заяв-

499

ника та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не пере­шкоджає розгляду.

3. Ухвала суду за результатами розгляду заяви (подання)
про видачу дубліката виконавчого листа може бути оскаржена
в загальному порядку.

4. За видачу дубліката виконавчого листа справляється пла­
та в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Частиною 1 коментованої статті передбачено, що адміні­
стративний суд, який видав виконавчий лист, може, в разі
втрати оригіналу останнього видати його дублікат.

Дублікат може бути видано на підставі заяви стягувача (ч. 2 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження») або по­дання (заяви) державного виконавця (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

2. Заяву (подання) про видачу дубліката суд розглядає в де­
сятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням заяв­
ника та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове
засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не пере­
шкоджає розгляду.

3. За результатами розгляду заяви (подання) про видачу ду­
бліката виконавчого листа суд постановлює ухвалу, яка повин­
на мати вигляд окремого документа (ч.4 ст.160 КАС України) і
відповідати вимогам щодо їх змісту (ст. 165 КАС України).

Зазначена ухвала може бути оскаржена в загальному порядку.

4. За видачу дубліката виконавчого листа справляється пла­та в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Де­кретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» вста­новлено, що за повторну видачу копії судового рішення, виро­ку, ухвали та іншої постанови суду державне мито сплачується у розмірі 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний аркуш копії (п.«и» ч.І ст. З Декрету).

Стаття 261. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання

1. Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення ви­конавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

500

 

2. Заява про поновлення пропущеного строку подається до
адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до
адміністративного суду за місцем виконання.

3. Суд розглядає заяву про поновлення пропущеного строку
в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням
осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання
осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає
розгляду.

4. Ухвала суду за результатами розгляду заяви про понов­
лення пропущеного строку може бути оскаржена в загальному
порядку.

Е 5 .; . .•

Строк для пред'явлення виконавчих документів до виконан­ня встановлено ст, 21 Закону України «Про виконавче прова­дження». Так, ч.І ст. 21 Закону передбачено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до ви­конання протягом трьох років.

Для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень строки встановлюються з наступного дня після на­брання рішенням законної сили чи закінчення строку, вста­новленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішен­ня, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконан­ню, — з наступного дня після його постановлення.

2. Наслідком пропуску строку для пред'явлення виконавчо­
го документа до виконання є відмова державного виконавця у
прийнятті до провадження виконавчого документа. Про відмо­
ву у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк
пред'явлення для примусового виконання якого минув, дер­
жавний виконавець виносить відповідну постанову.

3. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчо­
го документа до виконання, має право звернутись із заявою про
поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповід­
ний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає
таку заяву у 10-денний строк у судовому засіданні з повідомлен­
ням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засі­
дання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешко­
джає розгляду.

4. За результатами розгляду заяви про поновлення ІІропуще-

' ного строку для пред явлення виконавчого листа до виконання

суд постановляє ухвалу, яка повинна мати вигляд окремого до­кумента (ч.4 ст.160 КАС України) і відповідати вимогам щодо

            ⁵⁰¹

їх змісту (ст. 165 КАС України). Ухвала суду за результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку може бути оскаржена в загальному порядку.

Стаття 262. Примирення сторін у процесі виконання

1. Мирова угода, укладена між сторонами виконавчого про­
вадження, або заява стягувача про відмову від примусового
виконання в процесі виконання рішення подається в письмо­
вій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденно­
го строку передає її до суду за місцем виконання рішення для
визнання. Мирова угода може стосуватися лише прав, свобод,
інтересів та обов'язків сторін і предмета адміністративного
позову.

2. Суд розглядає мирову угоду або заяву стягувача про від­
мову від примусового виконання в десятиденний строк у судо­
вому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином
повідомлені, не перешкоджає розгляду.

3. За результатами розгляду мирової угоди або заяви стягу­
вача про відмову від примусового виконання суд може поста­
новити ухвалу про затвердження мирової угоди між стягува-
чем і боржником або про прийняття відмови стягувача від
примусового виконання і про закінчення виконавчого прова­
дження.

4. Суд не визнає мирову угоду або не приймає відмову стягу­
вача від примусового виконання, якщо це суперечить закону
або порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

5. Ухвала суду за результатами розгляду мирової угоди або
заяви стягувача про відмову від примусового виконання може
бути оскаржена в загальному порядку.

Мирова угода — це добровільна письмова згода сторін спору (позивача і відповідача), якою вони скріплюють свою домовле­ність про мирне урегулювання спору, без подальшого судового втручання або примусового виконання. Стаття, що коментуєть­ся передбачає можливість припинення примусового виконання або як наслідок укладення мирової угоди, що була подана дер­жавному виконавцю та була затверджена судом або у вигляді

502

заяви про відмову від примусового виконання, яке повинно бути прийнято судом.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про виконавче проваджен--ня» сторони мають право укласти мирову угоду, що відповідно до ст. 37 вказаного Закону є підставою для закриття виконавчого провадження. Проте така мирова угода підлягає затвердженню судом (п. 4.9.1. Інструкції «Про проведення виконавчих дій»).

Стаття 263. Відстрочення і розстрочення

виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення

1. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судо­
вого рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність при­
судженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) державний ви­
конавець може звернутися до адміністративного суду, який ви­
дав виконавчий документ, із поданням, а сторона виконавчого
провадження із заявою про відстрочення або розстрочення ви­
конання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання
судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення
виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконан­
ня судового рішення може бути розглянуто також за ініціати­
вою суду.

2. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочен­
ня виконання, зміну чи встановлення способу і порядку вико­
нання судового рішення в десятиденний строк у судовому засі­
данні з повідомленням заявника та осіб, які беруть участь у
справі, й у виняткових випадках може відстрочити або роз­
строчити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок
виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які
були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду.

3. Ухвала суду за результатами розгляду питання про від­
строчення або розстрочення виконання, зміну чи встановлен­
ня способу і порядку виконання судового рішення може бути
оскаржена в загальному порядку.

1. Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче проважен-ня» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами доку-

503

ментів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були по­збавлені можливості використати надані їм цим Законом пра­ва, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за за­явою стягувана або за заявою боржника, або з власної ініціати­ви на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконав­чих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу держав­ної виконавчої служби або до суду в 3-денний строк.

2. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішен­ня або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий доку­мент, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а та­кож встановлення чи про зміну способу і порядку виконання.

Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, встанов­лення чи зміну способу і порядку виконання повинно бути при­йнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановлено­му порядку.

По інших рішеннях відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допус­каються.

Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнен­ня на предмет іпотеки не призводить до призупинення нараху­вання процентів за угодою про іпотечний кредит чи зміни прав та обов'язків сторін щодо основного зобов'язання боржника.

Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнен­ня на предмет іпотеки не допускається у разі якщо:

іпотеку включено до іпотечного пулу;

відстрочка може призвести до істотного погіршення фінан­сового стану іпокодержателя;

проти іпотекодавця чи іпотекодержателя порушено справу про визнання його банкрутом;

іпотекодавець раніше мав несплачені зобов'язання чи був неплатоспроможним, є вірогідність, що протягом періоду від­строчки не буде сплачено зобов'язання;

Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

504

 

1) смерті стягувача або боржника, оголошення померлим
чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або
припинення існування сторони — юридичної особи, якщо
встановлені судом правовідносини допускають правонаступ-
ництво;

2) визнання стягувача або боржника недієздатним;

3) проходження боржником строкової військової служби у
Збройних Силах України, передбачених законом інших вій­
ськових формуваннях, що за умовами служби провадження ви­
конавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який про­
ходить строкову військову службу в Збройних Силах України
або інших військових формуваннях;

4) оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса у
судовому порядку;

5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (поса­
дових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністра­
тивні правопорушення;

6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчо­
го провадження посадовою особою, якій законом надано таке
право;

7) подання до суду позову про виключення майна з акта опи­
су й арешту;

 

8) порушення господарським судом провадження у справі
про банкрутство боржника, крім випадків знаходження вико­
навчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника
грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна
боржника);

9) сплати боржником або іншим гарантом у порядку, перед­
баченому законодавством (у тому числі за договорами про від­
шкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної
шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом
межу відповідальності оператора ядерної установки. Для об­
числення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеці­
альні права запозичення, що встановлюються Міжнародним
валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку
України на день сплати;

 

10) внесення касаційного подання прокурора на рішення
суду;

11) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони
правонаступником у порядку, встановленому частиною четвер­
тою статті 11 цього Закону;

505

12) виїмки виконавчого документа або виконавчого прова­
дження в порядку, встановленому Кримінально-процесуаль­
ним кодексом України;

13) надання судом, який видав виконавчий документ, від­
строчки виконання рішення.

Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звер­нення стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про виключення його з опису.

Згідно із ст. 25 Закону України виконавче провадження може бути зупинено у разі:

1) звернення державного виконавця до суду, який видав ви­
конавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що під­
лягає виконанню про відстрочку або розстрочку виховання, а
також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;

2) прохання боржника, який проходить строкову службу у
складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом
військових формувань;

3) перебування боржника у тривалому службовому відря­
дженні;

4) знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лі­
кувальному закладі;

5) подання скарги на дії державного виконавця або відмову в
«

його задоволенні;

6) оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку
дитини;

7) знаходженні боржника або стягувача у відпустці за ме­
жами населеного пункту, де вони проживають;

8) призначення експертизи;

9) надати сторонам строку для запрошення перекладача.

Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбаче­них у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується началь­ником відповідного відділу державної виконавчої служби. По­станову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денннй строк сторонами та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

506

Виконавче провадження зупиняється:

у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34, — до ви­значення правонаступників боржника або призначення опіку­на недієздатному боржникові;

у випадках, передбачених пунктами 3, 9, 12 і 13 статті 34, пунктами 2, 3, 4, 6, 7, 8 і 9 статті 35, — до закінчення існування названих обставин:

у випадках, передбачених пунктами 4-8, 10 і 11 статті 34, пунктами 1 і 5 статті 35, — до розгляду питання по суті.

2. Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.

Впродовж строку, на який виконавче провадження зупине­но, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним ви­конавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фі­нансових установах, не знімається. У період зупинення вико­навчого провадження державний виконавець має право зверта­тися до суду в порядку, встановленому статтями 28, 32, 33, 78,79,80 цього Закону, а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинен­ня виконавчого провадження, державний виконавець зобов'я­заний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служ-

§

и. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам. "

Якщо арештоване майно боржника передано на реалізацію, копії постанов про зупинення виконавчого провадження та про поновлення виконавчого провадження надсилаються до під­приємства, установи, організації, які здійснюють реалізацію майна боржника.

Впродовж строку, на який виконавче провадження зупине­но, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним ви­конавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фі­нансових установах, не знімається. У період зупинення вико­навчого провадження державний виконавець має право зверта­тися до суду в порядку, встановленому статтями 28, 32, 33, 78, 79, 80 цього Закону, а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна.

507

Після усунення обставин, які стали підставою для зупи­нення виконавчого провадження, державний виконавець зо­бов'язаний своєю постановою поновити виконавче прова­дження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка за­тверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний строк надси­лається сторонам.

Якщо арештоване майно боржника передано на реалізацію, копії постанов про зупинення виконавчого провадження та про поновлення виконавчого провадження надсилаються до під­приємства, установи, організації, які здійснюють реалізацію майна боржника.

Відповідно до ст. 37 ЦК України, виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:

1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і борж­
ником про закінчення виконавчого провадження;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника,
визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквіда­
ції юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо
виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні
не допускає правонастушшцтва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової
особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого доку­
мента;

 

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, ви­
лучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх
стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягу-
вачеві в натурі;

6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду
стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у
разі ліквідації боржника — юридичної особи, або арбітражно­
му керуючому у разі визнання боржника банкрутом;

Стаття 264. Заміна сторони виконавчого

провадження

1. У разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересо-

508

ваної особи суд може замінити сторону виконавчого прова­дження її правонаступником.

2. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого
провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з по­
відомленням заявника та осіб, які беруть участь у справі. Не­
прибуття у судове засідання осіб, які були належним чином по­
відомлені, не перешкоджає розгляду.

3. Ухвала суду за результатами питання про заміну сторони
виконавчого провадження може бути оскаржена у загальному
порядку.

1. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче прова­
дження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і
боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь
чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником
може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішен­
ням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки,
передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

2. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька
стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має
право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або
може доручити участь у виконавчому провадженні одному із
співучасників.

3. У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з
власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтер­
есована сторона мають право звернутися до суду з заявою про
заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі
дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'яз­
кові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони,
яку правонаступник замінив.

Стаття 265. Поворот виконання судових рішень

1. Питання про поворот виконання судового рішення вирі­
шує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасував­
ши судове рішення, він закриває провадження у справі, зали­
шає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні
адміністративного позову або задовольняє позовні вимоги у
меншому розмірі.

2. У випадках, встановлених частиною першою цієї статті,
суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати по-

509

зивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

3. Якщо питання про поворот виконання судового рішення
не було вирішене судом, заява відповідача про поворот вико­
нання розглядається адміністративним судом, у якому знахо­
диться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано
протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту
виконання.

4. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не
сплачується.

5. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому
засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, і по­
становляє ухвалу, яку може бути оскаржено у загальному по­
рядку. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
чином повідомлені, не перешкоджає розгляду.

І'ЙГ'ЛІ 5Г"Ч'- І

1. Поворот виконання є цивільною процесуальною гаранті­
єю захисту майнових прав відповідача, яка полягає у повернен­
ні позивачем (стягувачем) відповідачу (боржника) всього одер­
жаного по скасованому рішенню. Для настання повороту вико­
нання необхідно: 1) одержання позивачем майна або грошових
сум у порядку виконання рішення суду; 2) скасування рішення
суду і закриття провадження у справі, або залишення позову
без розгляду, або відмова у задоволенні позову чи зміна рішен­
ня шляхом задоволення позовних вимог у меншому розмірі,
або скасування рішення з поверненням справи на новий роз­
гляд, при якому позовні вимоги задовольняються в меншому
розмірі чи має місце відмова в їх задоволенні.

2. Питання про поворот виконання вирішується вищестоя­
щим судом, який скасовує або змінює рішення, чи судом, рі­
шення якого було скасовано, при новому розгляді ним справи.
Якщо поворот виконання не був вирішений зазначеними суда­
ми, відповідач у межах строків позовної давності може зверну­
тися до суду, в якому знаходиться справа з заявою про повер­
нення майна, стягнутого з нього за скасованим рішенням. Заява
розглядається з викликом сторін і постановлянням ухвали, яка
може бути оскаржена. При неможливості повернення майна в
натурі відшкодовується вартість останнього в розмірі суми,
одержаної від його реалізації.

510

Стаття 266. Особливості повороту виконання

в окремих категоріях адміністративних справ

1. Поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також по­станови про присудження виплати заробітної плати чи інших виплат, що випливають з відносин публічної служби, соціаль­них виплат допускається, якщо скасована постанова була об­ґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

1. Загальні правила повороту виконання судового рішення регламентуються ст. 255 КАС України, а стаття, що коменту­ється, встановлює особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ, таких, як:

1) про відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних
повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або
смертю фізичної особи;

2) про присудження виплати заробітної плати чи інших ви­
плат, що випливають з відносин публічної служби, соціальних
виплат.

Поворот виконання постанови в справах, передбачених стат­тею, що коментується, допускається лише у випадку, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених пози­вачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним під­роблених документах.

-

Стаття 267. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах

1. Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній
справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень,
проти якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений
судом строк звіт про виконання судового рішення.

2. За наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходжен-
ня у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу.

3. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адмі­
ністративних справах здійснюється також у порядку, встанов­
леному статтею 181 цього Кодексу.

511

1. Ефективність правосуддя залежить від виконання судо­
вих рішень.

Статтею, що коментується, встановлено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалене судове рі­шення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ця норма є новелою у процесуальному праві, якою встановлено новий вид контролю за виконанням судового рішення — судовий контроль.

Зміст судового контролю полягає в тому, що суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухва­лене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Коментованою статтею не встановлено, як має виглядати таке зобов'язання (міститься в тексті судового рішення, ухвали у вигляді окремого документа або ухвали, яка заноситься до журналу судового засідання). З аналізу статей глави 5 КАС України можна дійти висновку, що саме в резолютивній части­ні постанови можуть бути зазначені інші правові наслідки ухва­леного рішення (п.4 ч.І ст. 163), до яких, зокрема, можна від­нести звітування суб'єктом владних повноважень, проти якого ухвалене судове рішення про його виконання перед судом.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює наслідки неви­
конання або неналежного виконання суб'єктом владних повно­
важень, проти якого ухвалене судове рішення судового зобов'я­
зання щодо надання звіту про виконання судового рішення.
Так, за наслідками розгляду звіту або у разі його ненадходжен-
ня у встановлений строк суд може постановити окрему ухвалу,
яка може бути оскаржена на загальних підставах (див. ст. 166
КАС України та коментар до неї).

3. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адмі­
ністративних справах здійснюється також у порядку, встанов­
леному статтею 181 КАС України (докладніше про це див. ко­
ментар до ст. 181 КАС України).

•л

                        РОЗДІЛ VI

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться: