Перелік матеріалів, які додаються.

3. Касаційна скарга може містити клопотання особи про
розгляд справи за її участю. За відсутністю такого клопотання
вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засі­
данні касаційної інстанції.

4. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її
представником, який додає оформлений належним чином до­
кумент про свої повноваження, якщо цього не було зроблено в
суді першої чи апеляційної інстанції.

5. До касаційної скарги додаються документ про сплату су­
дового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до
кількості осіб, які беруть участь у справі.

415

1. Право на звернення до Вищого адміністративного суду
України реалізується шляхом подачі касаційної скарги. Ко­
ментована стаття містить у собі положення щодо форми каса­
ційної скарги, де зазначається, що касаційна скарга на судові
рішення подається у письмовій формі.

2. Коментованою статтею регламентовано вимоги до форми і
змісту касаційної скарги, недодержання яких повністю або
частково є підставами для повернення касаційної скарги.

В касаційній скарзі має бути зазначене найменування адмі­ністративного суду касаційної інстанції. В касаційній скарзі також вказуються ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адре­са електронної пошти, якщо такі є, тобто в даному випадку за­кон передбачає обов'язкову вимогу про повне найменування сторін, у зв'язку з чим можливість вказувати офіційне скоро­чення найменування сторони виключається.

Виходячи із змісту коментованої статті, можна дійти виснов­ку, що КАС України не передбачена обов'язковість зазначення у касаційній скарзі найменування інших сторін, їх поштової адреси для індивідуалізації учасників спору, а також для від­правлення їм судових документів і подальшого виконання су­дового рішення (ухвали або постанови), хоча зазначення такої інформації було б доцільним і виправданим з практичної точки зору. Проте зазначення у касаційній скарзі відомостей про ін­ших сторін у справі, як випливає із змісту коментованої статті, не суперечить чинному законодавству і не може бути підставою для повернення касаційної скарги.

Крім того, у касаційній скарзі слід також вказати судові рі­шення, що оскаржуються, тобто касаційна скарга повинна міс­тити у собі найменування адміністративного суду або суду апе­ляційної інстанції, номер справи та дату прийняття рішення або постанови.

Відповідно до коментованої статті, особа, яка подає касацій­ну скаргу, має також обґрунтувати свої вимоги із зазначенням того, у чому полягає порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, з посиланням на чинне законодавство України. У зв'язку з цим особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно зазначити в ній вимоги до суду ка­саційної інстанції стосовно бажаного результату розгляду каса­ційної скарги (наприклад, просити суд касаційної інстанції

416

скасувати рішення суду першої чи апеляційної інстанції або за­лишити без змін, тощо). За результатами розгляду касаційної скарги Вищим адміністративним судом України постановля­ється відповідне рішення в межах наданої йому компетенції, що передбачена статтею 223 КАС України.

Враховуючи передбачену КАС України можливість надання клопотань до суду касаційної інстанції, коментована стаття конкретизує цю загальну норму, надаючи особі, яка подає каса­ційну скаргу, право за власною ініціативою подати клопотання до суду касаційної інстанції (п.п.6п.2ст.213 КАС України).

У касаційній скарзі необхідно також привести перелік мате­ріалів, які додаються скаржником до касаційної скарги (зазна­чити найменування документів, їх номер і дату, на скількох аркушах надаються матеріали тощо), що повністю виключить можливість повернення касаційної скарги без розгляду у зв'яз­ку з відсутністю передбачених законодавством документів.

Касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, переконли­вою, містити зазначені вище реквізити. Але в касаційній скарзі не повинно бути посилання на недостовірність обставин справи, оскільки касаційна інстанція не приймає рішення з цього пи­тання.

3. Як випливає із змісту коментованої статті, участь у роз­
гляді касаційної скарги особи, що її подає, не є обов'язковою.
У зв'язку з цим касаційна скарга може розглядатися як за
участю особи, що подає касаційну скаргу, так і за її відсутнос­
ті. Приймати участь у судовому засіданні Вищого адміністра­
тивного суду України чи ні — це право особи, яка подає каса­
ційну скаргу. Це право може бути реалізовано лише в резуль­
таті волевиявлення особи шляхом подання до суду касаційної
інстанції клопотання про участь у судовому засіданні.

Якщо особа, яка подає касаційну скаргу, не подасть клопо­тання до суду касаційної інстанції про своє бажання прийняти участь у судовому засіданні Вищого адміністративного суду України, касаційна скарга буде розглядатися колегією суддів без її участі.

4. За загальним правилом, касаційна скарга підписується
стороною, яка її подає. Проте коментована стаття передбачає
можливість делегування цього повноваження іншій особі (пред­
ставнику) згідно зі ст.ст. 56-61 КАС України. Якщо представ­
ник приймав участь у судових засіданнях адміністративного

"Кодекс адміністративного судочинства України»                                                                                                              417

|Uj

суду та/або суду апеляційної інстанції, та/або підписував судо­ві документи і в матеріалах адміністративної справи є доку­мент, що підтверджує його повноваження, додатково надавати належним чином оформлений документ про повноваження представника не є обов'язковим, а лише у випадку відсутності в матеріалах справи документа щодо повноважень представни­ка. При цьому доцільно зазначити у касаційній скарзі про на­явність у матеріалах справи документа, що підтверджує повно­важення особи, яка підписала касаційну скаргу з метою запо­бігання виникнення додаткових питань.

5. Коментованою статтею встановлюється, що повинно бу­ти підтверджено доданими до касаційної скарги документа­ми. У зв'язку з цим потребує підтвердження документами факт сплати державного збору у встановленому порядку та розмірі (стаття 87 КАС України). Детальний розгляд встанов­леного порядку сплати судових витрат міститься у коментарі до глави 7 розділу II КАС України «Судові витрати».

До касаційної скарги також обов'язково додаються копії ка­саційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 214. Прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції

1. Касаційна скарга реєструється у день її надходження до
адміністративного суду касаційної інстанції та не пізніше на­
ступного дня передається в порядку черговості судді-допові­
дачу.

2. Отримавши касаційну скаргу, суддя-доповідач протягом
трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 213 цього
Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про від­
криття касаційного провадження та одночасно витребовує ад­
міністративну справу.

3. До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до ви­
мог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються
правила статті 108 цього Кодексу.

1. Коментована стаття передбачає порядок прийняття каса­ційної скарги судом касаційної інстанції, відповідно до якого касаційна скарга реєструється у день її надходження до Вищо-

418

го адміністративного суду України, що виключає можливість пропуску строку на касаційне оскарження, при умові своєчас­ного надання касаційної скарги до суду касаційної інстанції' особою, що її подає.

Після реєстрації одержаної касаційної скарги, вона переда­ється не пізніше наступного дня судді-доповідачу для вирішен­ня питання щодо відповідності її вимогам ст.ст. 212-213 КАС України.

Оскільки згідно зі ст. 24 КАС України перегляд судових рі­шень в адміністративних справах у касаційному порядку здій­снюється колегією у складі не менше п'яти суддів, касаційні скарги надаються судді-доповідачу в порядку черговості,

2. Частина 2 коментованої статті передбачає строк для вирі­шення питання щодо відповідності наданої касаційної скарги вимогам процесуального закону, який складає три дні. Саме протягом трьох днів після одержання касаційної скарги суддя-доповідач перевіряє її відповідність вимогам ст. 213 КАС Укра­їни, тобто перевіряє наявність у касаційній скарзі наступних відомостей: найменування адміністративного суду касаційної інстанції'; ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка по­дає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку; судові рі­шення, що оскаржуються; обґрунтування вимог особи, яка по­дає касаційну скаргу з зазначенням, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права; вимоги скаржни­ка до суду касаційної інстанції; при наявності клопотання — його зміст; повноваження особи, яка підписала касаційну скар­гу; дотримання строку на подання касаційної скарги; підтвер­дження сплати державного збору; наявність копій касаційної скарги у кількості осіб, які беруть участь у справі, тощо.

У випадку відповідності касаційної скарги встановленим за­коном вимогам, постановляється ухвала про відкриття каса­ційного провадження, яка відповідно до статей 158-160 КАС України приймається, складається і підписується складом ^СУДУ, який розглядає справу. Виходячи з зазначеного, суд каса­ційної інстанції не вправі повернути касаційну скаргу супро­відним листом або іншим, не передбаченим законом, способом.

Закон детально не регламентує порядок вирішення питання про прийняття або повернення касаційної скарги, не передба­чає якогось попереднього судового засідання, а тому питання про прийняття або повернення касаційної скарги вирішується

^І4'                                                                                             419

колегією суддів без повідомлення сторін, що беруть участь у справі.

Одночасно з відкриттям касаційного провадження суддя-до­повідач витребовує адміністративну справу з суду тієї інстан­ції, де знаходиться зазначена справа, для ознайомлення з мате­ріалами справи та приєднання до них касаційної скарги.

3. Відповідно до коментованої статті у випадку, якщо каса­ційна скарга оформлена неналежним чином, тобто з порушен­ням вимог статті 213 КАС України, касаційна скарга, згідно зі статтею 108 КАС України, залишається без руху. В даному ви­падку суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про зали­шення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки касаційної скарги, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, після чого зазначена ухвала невідкладно надсилається особі, що звернулася з касаційною скаргою. За результатами виконання ухвали Вищого адміні­стративного суду України вирішується питання щодо порушен­ня касаційного провадження або повернення касаційної скарги до особи, яка її подала.

Стаття 215. Підготовка справи до касаційного розгляду

1. Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття ка­
саційного провадження:

1) з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі;

2) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного прова­
дження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями ка­
саційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і
встановлює строк, протягом якого можуть бути подані запере­
чення на касаційну скаргу;

3) вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть
участь у справі;

4) вирішує питання про можливість письмового проваджен­
ня у суді касаційної інстанції;

5) вирішує питання про зупинення виконання судових рі­
шень, які оскаржуються;

6) вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгля­
ду справи.

2. Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підго­
товки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі

420

Нк •'

ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі.

3. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач допо­відає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закін­чення підготовки та призначення справи до касаційного роз-гляду.

1. Частина 1 коментованої статті передбачає порядок підго­
товки справи до касаційного розгляду, відповідно до якого на
суддю-доповідача покладаються певні обов'язки, які він пови­
нен виконати протягом десяти днів після відкриття касаційно­
го провадження. Відповідно до зазначеної статті суддя-допові­
дач: 1) з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі; 2) над­
силає копії ухвали про відкриття касаційного провадження
особам, які беруть-участь у справі, разом із копіями касаційної
скарги, інформацією про їхні права і обов'язки і встановлює
строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на ка­
саційну скаргу, які надаються згідно з вимогами статті 216
КАС України; 3) вирішує письмово заявлені клопотання осіб,
які беруть участь у справі; 4) вирішує питання про можливість
письмового провадження у суді касаційної інстанції; 5) вирі­
шує питання про зупинення виконання судових рішень, які
оскаржуються; 6) вирішує інші питання, необхідні для каса­
ційного розгляду справи.

2. Відкриття касаційного провадження оформлюється від­
повідною ухвалою про прийняття касаційної скарги до прова­
дження, яка виноситься на підставі розгляду скарги, доданих
до неї документів та матеріалів справи.

Відповідно до коментованої статті усі рішення, ухвалені суд-дею-доповідачем під час підготовки справи до касаційного роз­гляду, викладаються у формі ухвали. Зазначена стаття містить загальне правило про те, що копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі.

3. Відповідно до коментованої статті після проведення під­
готовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів,
яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призна­
чення справи до касаційного розгляду, в якій повідомляє про
час і місце розгляду скарги.

У зазначеній статті не передбачена імперативна норма щодо обов'язковості надсилання ухвали Вищого адміністративного

421

суду України про закінчення підготовки та призначення спра­ви до касаційного розгляду особам, які беруть участь у справі, проте логічним буде застосування аналогії п. 2 коментованої статті, відповідно до якого копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі.^ .

/

Стаття 216. Заперечення на касаційну скаргу

1. Особи, які беруть участь у справі, мають право подати до
суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в
письмовій формі протягом встановленого судом касаційної ін­
станції строку.

2. Заперечення на касаційну скаргу містять:

 

1) найменування адміністративного суду касаційної інстан­
ції;

2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає за­
перечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку,
адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) номер адміністративної справи в суді касаційної інстан­
ції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;

4) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної
скарги;

5) у разі необхідності — клопотання особи, яка подає запе­
речення на касаційну скаргу.

 

3. Заперечення на касаційну скаргу може містити клопотан­
ня особи про розгляд справи за її участю. За відсутністю такого
клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судо­
вому засіданні суду касаційної інстанції.

4. Заперечення на касаційну скаргу підписується особою,
яка його подає, або її представником, який додає оформлений
належним чином документ про свої повноваження, якщо це не
було зроблено в судах першої або апеляційної інстанції.

1. Сторона у справі, рішення в якій оскаржується в касацій­ній інстанції іншою стороною, вправі надіслати в останню за­перечення на касаційну скаргу. При цьому необхідно зазначи­ти, що надання іншою стороною у справі до Вищого адміністра­тивного суду України заперечення на касаційну скаргу є її пра­вом, а не обов'язком. Якщо заперечення на касаційну скаргу не надійшло до суду касаційної інстанції, він може розглядати ка-

422

саційну скаргу і без нього. Таке правило є доцільним, оскільки, якщо сторона, яка отримала касаційну скаргу, не надсилає на неї заперечення, це ще не означає, що вона повністю або частко­во визнає доводи, що викладені у касаційній скарзі. З іншого боку, ця сторона виходить з того, що рішення (постанова) адмі ністративного суду першої або апеляційної інстанції є законни­ми і не потребують додаткових обґрунтувань.

Заперечення на касаційну скаргу в письмовій формі нада­ються до суду касаційної інстанції іншою стороною у справі протягом встановленого касаційним судом строку для їх надан­ня, про що була винесена відповідна ухвала.

2. Відповідно до коментованої статті до оформлення запере­чення на касаційну скаргу встановлені певні вимоги, яких по­винна дотримуватися особа, яка їх надає. Право на захист своїх інтересів у судовому порядку, зокрема, право на надання запе­речень на касаційну скаргу належить коленій стороні, яка бере участь у справі, тобто зазначена особа самостійно вибирає той варіант поведінки, який вона вважає необхідним за таких обста­вин — реалізовувати своє право на надання заперечень на каса­ційну скаргу чи ні. Однак, якщо сторона у справі вирішить на­давати письмові заперечення на касаційну скаргу, вони повинні

. відповідати вимогам, що встановлені зазначеною статтею.

Відповідно до статті, що коментується, у запереченні на ка­саційну скаргу повинно бути вказано: 1) найменування адміні­стративного суду касаційної інстанції; 2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу, а також номер зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; 3) номер адміністративної справи в суді касацій­ної інстанції, якщо він повідомлений судом касаційної інстан­ції; 4) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касацій­ної скарги; 5) у разі необхідності — клопотання особи, яка по­дає заперечення на касаційну скаргу.

Наявність заперечень на касаційну скаргу значно полегшує і прискорює розгляд справи, оскільки колегії суддів стають відо­мі посилання відповідача на докази та нормативні акти, тобто позиції сторони щодо винесених раніше судом першої та апеля­ційної інстанцій рішень та необхідності задоволення касацій­ної скарги або залишення її без задоволення. Проте надання за­перечень є правом особи, а не її обов'язком.

Разом з тим відсутність заперечень на касаційну скаргу не є перешкодою для розгляду справи касаційним судом. Без надан-

423

Нт*' •

ня заперечень на касаційну скаргу справу може бути розгляну­то за матеріалами, що є у справі.

3. Враховуючи передбачену КАС України можливість на­
дання клопотань до суду касаційної інстанції, стаття, що ко­
ментується, конкретизує цю загальну норму, надаючи особам
(учасникам процесу) право за власною ініціативою подати кло­
потання до суду касаційної інстанції, зокрема, на участь у су­
довому засіданні суду касаційне.! інстанції (п.п. 6 п. 2 ст. 213,
п. З ст. 216 КАС України).

Оскільки участь сторін у розгляді Вищим адміністративним судом України касаційної скарги не є обов'язковою, тому каса­ційна скарга може розглядатися як за участю зазначених осіб, так і за їх відсутністю. Приймати участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції чи ні — це право учасників судового процесу, яке може бути реалізовано лише в результаті їх воле­виявлення шляхом надання до суду касаційної інстанції клопо­тання про участь у судовому засіданні.

У зв'язку з цим стаття, що коментується, передбачає, що за­перечення на касаційну скаргу може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопо­тання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, і касаційна скарга буде роз­глядатися колегією суддів без її участі.

4. За загальним правилом, заперечення на касаційну скаргу
підписується стороною, яка його подає. Проте стаття, що ко­
ментується, передбачає можливість делегування цього повно­
важення іншій особі (представнику) згідно зі ст.ст. 56-61 КАС
України. Якщо представник приймав участь у судових засідан­
нях адміністративного суду та/або суду апеляційної інстанції,
та/або підписував судові документи і в матеріалах адміністра­
тивної справи є документ, що підтверджує його повноваження,
додатково надавати належним чином оформлений документ
про повноваження представника не є обов'язковим, а лише у
випадку відсутності в матеріалах справи документа щодо пов­
новажень представника.

Стаття 217. Приєднання до касаційної скарги 1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні пра-

424

ва, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчен­ня касаційного розгляду мають право приєднатися до касацій­ної скарги, підтримавши її вимоги.

2. За подання заяви про приєднання до касаційної скарги
судовий збір не сплачується.

3. Заява про приєднання до касаційної скарги може містити
клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсут­
ності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти
участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

 

1. Коментована стаття передбачає порядок приєднання до
касаційної скарги осіб. Як випливає із змісту зазначеної статті,
до касаційної скарги можуть приєднатися як особи, які беруть
участь у справі, так і особи, які не брали участі у справі, якщо
суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи
обов'язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгля­
ду, підтримавши її вимоги. При цьому особи, які беруть участь
у справі, самостійно вирішують питання щодо приєднання до
касаційної скарги і підтримання її вимог, тобто для приєднан­
ня зазначених осіб до касаційної скарги будь-яких додаткових
обставин не потрібно. Особи, які не брали участі у справі, мають
право приєднатися до касаційної скарги і підтримати її вимоги
лише у тому разі, якщо суд вирішив питання про їхні права,
свободи, інтереси чи обов'язки, що більш детально регламенто­
вано статтями 60-61 КАС України. При цьому приєднатися до
касаційної скарги обмежено певними строками, тобто приєдна­
тися до касаційної скарги можливо лише до закінчення каса­
ційного розгляду.

2. Реалізація наданого зазначеним особам права на приєд­
нання до касаційної скарги та підтримання її вимог, що перед­
бачено коментованою статтею, відбувається внаслідок волеви­
явлення цих осіб шляхом подання відповідної заяви про при­
єднання до касаційної скарги. При цьому заява про приєднання
до касаційної скарги подається відповідними особами безпосе­
редньо до суду касаційної інстанції. За подання заяви про при­
єднання до касаційної скарги і підтримання її вимог судовий
збір не сплачується. Існування зазначеного положення є ціл­
ком виправданим, оскільки при подачі касаційної скарги згід­
но з вимогами статей 87-89 КАС України особа, яка подала ка­
саційну скаргу, вже сплатила усі необхідні судові збори для за­
безпечення судового процесу.

425

3. Враховуючи передбачену КАС України можливість надан­ня клопотань до суду касаційної інстанції, стаття, що коменту­ється, конкретизує цю загальну норму, надаючи особам (учас­никам процесу) право за власною ініціативою подати клопотан­ня до суду касаційної інстанції, зокрема, на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга може розглядатися як за участю зазначених осіб, так і за їх відсутністю, тобто присутність у судовому засідан­ні суду касаційної інстанції зазначених осіб не є обов'язковою.

Приймати участь у судовому засіданні суду касаційної ін­станції чи ні — це право учасників судового процесу, яке може бути реалізовано лише в результаті їх волевиявлення шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання про участь у судовому засіданні.

У зв'язку з цим коментована стаття передбачає, що заява про приєднання до касаційної скарги може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судо­вому засіданні суду касаційної інстанції, і касаційна скарга буде розглядатися колегією суддів без її участі.

Стаття 218. Відмова від касаційної скарги, зміна касаційної скарги під час касаційного провадження

1. Особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися
від касаційної скарги або змінити її до закінчення касаційного
розгляду.

2. Якщо постанова або ухвала суду не була оскаржена в ка­
саційному порядку іншими особами або в разі відсутності за­
перечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдна­
лися до неї, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою
від касаційної скарги, суд касаційної інстанції своєю ухвалою
закриває касаційне провадження.

3. У разі зміни касаційної скарги суд касаційної інстанції за
клопотанням осіб, які беруть участь у справі, надає їм час, до­
статній для вивчення змінених касаційних вимог і подання за­
перечення на касаційну скаргу.

1. Право особи, яка подала касаційну скаргу, відмовитися від неї до закінчення касаційного розгляду випливає з принципу

426

диспозитивності сторін у судовому процесі, який полягає у їх можливості на свій розсуд використовувати свої процесуальні права.

Як випливає із змісту коментованої статті, сторони процесу вправі вільно розпоряджатися правами, наданими їм законодав­ством. Особа, яка звернулася зі скаргою, має право протягом пе­регляду справи по суті на будь-якій стадії процесу до закінчення касаційного розгляду відмовитись від заявленої скарги, що є її одностороннім волевиявленням. Слід зазначити, що в подібній ситуації суд касаційної інстанції повинен перевірити законність такої відмови і встановити, чи не порушуються при цьому права інших осіб або держави. Разом з тим стаття, що коментується, передбачає, що касаційна інстанція вправі не прийняти відмову від скарги, якщо вона буде суперечити законодавству або пору­шить чиїсь права і охоронювальні законом інтереси (ст. 51 КАС України), тобто суд повинен дбати про те, щоб здійснення своїх прав сторонами в судовому процесі не порушувало прав і охоро-нюваних законом інтересів інших осіб і держави.

Відмова скаржника від касаційної скарги здебільшого ви­кладається в адресованій касаційному суду письмовій заяві, що додається до справи. Однак це не виключає можливості оформ­лення відмови від касаційної скарги, наприклад, протоколом, підписаним обома сторонами.

2. Про прийняття відмови від касаційної скарги Вищий ад­
міністративний суд України виносить ухвалу, якою одночасно
припиняє провадження у справі, якщо постанова або ухвала
суду не була оскаржена в касаційному порядку іншими особа­
ми. В іншому випадку касаційне провадження продовжується
розглядом касаційної скарги протилежної сторони.

Відповідно до коментованої статті у випадку, якщо постано­ва або ухвала суду не була оскаржена в касаційному порядку іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти за­криття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від каса­ційної скарги, суд касаційної інстанції своєю ухвалою закриває касаційне провадження.

3. Згідно зі ст.ст. 49, 51 КАС України сторони мають рівні
процесуальні права, одним з яких є право скаржника на зміну
касаційної скарги до прийняття рішення у справі судом каса­
ційної інстанції. При цьому одночасно забезпечується реаліза-

І                                                    ⁴»

дія передбачених законом процесуальних прав іншими учасни­ками справи, зокрема, право на ознайомлення з матеріалами справи та надання на них своїх заперечень.

Відповідно до коментованої статті у разі зміни касаційної скарги суд касаційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, надає їм час, достатній для вивчення змінених касаційних вимог і надання заперечення на касаційну скаргу.

Стаття 219. Відмова позивача від дміністративного позову, примирення сторін під час касаційного провадження

1. Позивач може відмовитися від адміністративного позову,
а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення
касаційного розгляду.

2. У разі відмови від адміністративного позову або прими­
рення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу від­
повідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

1. Сторони в судовому засіданні користуються рівними мате­ріальними і процесуальними правами, тому в процесі розгляду справи вони вільно розпоряджаються ними. Позивач має право протягом розгляду справи відмовитись від позову, що є його во­левиявленням. Слід мати на увазі, що в подібній ситуації каса­ційний суд не діє автоматично, він повинен перевірити закон­ність такої відмови, чи не порушені при цьому права інших осіб, держави.

Прийняття судом відмови позивача від позову тягне за собою припинення провадження у справі та виключає можливість звернення в майбутньому до суду з тим же позовом. Про при­йняття відмови позивача від позову суд виносить ухвалу, якою припиняє провадження у справі. Аналогічні правила застосо­вуються і до відмови скаржника від касаційної скарги.

Проявом принципу рівноправності сторін є право відповіда­ча визнати позов або касаційну скаргу повністю або частково, при цьому відповідний суд повинен перевірити законність ви­знання такого позову або скарги. Якщо позовні вимоги або ка­саційна скарга визнана відповідачем, касаційний суд не має права задовольнити позов, перш ніж він з'ясує два питання: чи не суперечать дії відповідача законодавству та чи не порушу­ють вони прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

428

Відповідно до коментованої статті сторони можуть примири­тися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

Відмова позивача від позову чи позивача або відповідача від касаційної скарги, а також примирення сторін викладаються в адресованих суду касаційної інстанції письмових заявах, що додаються до справи.

Відповідно до коментованої статті у разі відмови від адміні­стративного позову або примирення сторін суд касаційної ін­станції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 КАС України.

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд по­становляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд по­становляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог. Стаття, що коментується, передбачає обов'язковість винесення ухвали з цих питань, і відповідно, ви­ключає можливість зазначення лише у рішенні або постанові суду про повну або часткову відмову позивача від позову. При цьому буде доцільним зазначення у рішенні суду про наявність винесеної ухвали про повну або часткову відмову позивача від позову, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних проступок, при цьому примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміні­стративного позову. При цьому за клопотанням сторін суд може зупинити провадження у справі на час, необхідний їм для при­мирення.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про за­криття касаційного провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення, які не повинні суперечити закону або по­рушувати чиїсь права, свободи або інтереси. У випадку невико­нання умов примирення однією із сторін, суд за клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Стаття 220. Межі перегляду судом касаційної інстанції

1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосу­вання судам першої та апеляційної інстанцій норм матеріаль­ного та процесуального права, правової оцінки обставин у

 

429

справі і не може досліджувати докази, встановлювати та ви­знавати доведеними обставини, що не були встановлені в судо­вому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів
першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги,
але при цьому може встановлювати порушення норм матері­
ального чи процесуального права, на які не було посилання в
касаційній скарзі.

3. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні ви­
моги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді
першої інстанції.

 

1. На відміну від апеляційної інстанції касаційний суд не
розглядає повторно справу, не встановлює обставини, які не
були встановлені у судовому рішенні першої чи апеляційної ін­
станції, не вирішує питання про їх доведеність чи недоведе­
ність, про достовірність того чи іншого доказу, не перевіряє до­
кази і не збирає нові, а перевіряє застосування адміністратив­
ним судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального
і процесуального права. Так само, як в апеляційній, в касацій­
ній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не
були предметом розгляду в адміністративному суді.

2. За загальним правилом коментованої статті, суд касацій­
ної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеля­
ційної інстанцій у межах касаційної скарги. У зв'язку з чим
цілком обґрунтованим видається припис про те, що суд каса­
ційної інстанції здійснює перегляд рішень судів першої та апе­
ляційної інстанції лише в межах заявлених вимог. При цьому
суд касаційної інстанції може встановлювати порушення норм
матеріального чи процесуального права, на які не було поси­
лання в касаційній скарзі.

3. Відповідно до коментованої статті суд касаційної інстанції
не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у
справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Стаття 221. Касаційний розгляд справи у судовому

засіданні

1. Касаційний розгляд здійснюється колегією суддів у скла­ді не менше п'яти суддів за правилами розгляду справи судом

430

першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.

2. Після відкриття судового засідання і вирішення клопо­
тань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає
в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються,
касаційної скарги та заперечень на неї.

3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають
свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала каса­
ційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони,
першим дає пояснення позивач. За ними пояснення дають осо­
би, які приєдналися до касаційної скарги, а потім — інші осо­
би, які беруть участь у справі. Суд може обмежити тривалість
пояснень, встановивши їх для всіх осіб, які беруть участь у
справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку
судового засідання.

4. Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у спра­
ві, належним чином повідомлених про дату, час і місце касацій­
ного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

1. Відповідно до коментованої статті, касаційна скарга роз­
глядається в тому в ж порядку, що і в суді першої інстанції, але
крім процесуальних дій по встановленню обставин справи та їх
доказуванню. Це свідчить про те, що закон розмежовує компе­
тенцію адміністративних судів різних рівнів, підкреслюючи,
що касаційний суд використовує процесуальні права суду пер­
шої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обста­
вин справи та повноти їх встановлення у рішенні суду першої
чи постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 221 КАС України, в каса­ційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню ка­саційним судом не підлягають.

Відповідно до коментованої статті касаційний розгляд здій­снюється колегією суддів у складі не менше п'яти суддів.

2. Порядок ведення судового засідання визначається голову­
ючим в цьому засіданні суддею, відповідно до вимог КАС Укра­
їни. Засідання суду касаційної інстанції проводиться в залі за­
сідань з дотриманням процесуального законодавства.

*                                                 ⁴³¹

У призначений згідно з ухвалою про касаційний розгляд справи суддя-доповідач відкриває засідання, оголошує склад суду, перевіряє явку представників сторін та їх повноваження, роз'яснює особам, які беруть участь у засіданні суду, і'х права та обов'язки, визначає порядок ведення засідання, з'ясовує над­ходження від учасників адміністративного процесу заяв, кло­потань, відводів складу суду чи судді тощо. Після цього суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

3. Відповідно до коментованої статті сторони та інші особи,
які беруть участь у справі, дають свої пояснення щодо спірних
правовідносин з відповідним обґрунтуванням своїх вимог та за­
перечень згідно з процесуальним законодавством України.
Першою надає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу.
Стаття, що коментується, також передбачає випадки, коли ка­
саційну скаргу до Вищого адміністративного суду України
спрямували обидві сторони, у такому разі першим надає свої
пояснення позивач, за ним пояснення надають особи, які при­
єдналися до касаційної скарги, а потім — інші особи, які беруть
участь у справі.

Касаційний суд може обмежити тривалість пояснень, вста­новивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний про­міжок часу, про що оголошується на початку судового засідан­ня, що відповідає вимогам процесуального закону, оскільки в даному випадку застосовується принцип рівності процесуаль­них прав сторін.

4. Відповідно до коментованої статті участь сторін у справі
не є обов'язковою. Особиста присутність сторін у судовому за­
сіданні значно полегшує і прискорює розгляд справи, оскільки
колегії суддів стають відомі посилання позивача і відповідача
на докази та нормативні акти, тобто позиції сторін щодо вине­
сених раніше судом першої та апеляційної інстанцій рішень та
необхідності задоволення касаційної скарги або залишення її
без задоволення, надає можливість уточнити у сторін певні об­
ставини справи. Проте присутність осіб у судовому засіданні
касаційного суду є правом осіб, а не їх обов'язком. Крім того,
КАС України взагалі встановлює презумпцію відмови сторін
від участі у засіданні суду касаційної інстанції, тобто для того,
щоб прийняти участь у справі, особи повинні надати клопотан­
ня до касаційного суду про розгляд справи за їх участю.

432

У зв'язку з тим відсутність заперечень на касаційну скаргу, а також неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце ка­саційного розгляду, не є перешкодою для судового розгляду справи. За таких обставин справу може бути розглянуто за ма­теріалами, що є у справі.

Стаття 222. Касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження

1. Суд касаційної інстанції може розглянути справу в поряд­
ку письмового провадження, якщо жодна з осіб, які беруть
участь у справі, не заявила клопотання про вирішення справи
за її участю у судовому засіданні.

2. Якщо справа була розглянута в порядку письмового про­
вадження, то копія постанови або ухвали суду касаційної ін­
станції надсилається особам, які беруть участь у справі, про­
тягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали
суду касаційної інстанції.

1. Враховуючи передбачену Кодексом адміністративного су­
дочинства України можливість надання клопотань до суду каса­
ційної інстанції, особам (учасникам процесу) надається право за
власною ініціативою подати клопотання до суду касаційної ін­
станції на участь у судовому засіданні касаційного суду (п.п. 6
п. 2 ст. 213, п. З ст. 216, п. З ст. 217 КАС України).

Оскільки КАС України встановлює презумпцію касаційного розгляду справи без участі сторін, коментована стаття містить у собі положення щодо можливості проведення касаційного роз­гляду справи в порядку письмово провадження. У випадку від­сутності клопотання осіб про участь у судовому засіданні вва­жається, що особи не бажають взяти участь у судовому засідан­ні суду касаційної інстанції, в результаті чого справа розгляда­ється за правилами статті 221 КАС України.

Відповідно до коментованої статті суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо жодна з осіб, які беруть участь у справі, не заявила клопо­тання про вирішення справи за її участю у судовому засіданні.

2. Відповідно до коментованої статті, якщо справа була роз­
глянута в порядку письмового провадження, то копія постано­
ви або ухвали суду касаційної інстанції надсилається особам,

433

які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту під­писання постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Стаття 223. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касацій­ної скарги має право:

1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рі­
шення — без змін;

2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасу­
вавши судове рішення суду першої інстанції;

3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, зали­
шивши судове рішення суду першої інстанції без змін;

4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасував­
ши судове рішення суду апеляційної інстанції;

5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та
залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;

6) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної ін­
станцій і направити справу на новий розгляд або для продов­
ження розгляду;

7) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної ін­
станцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити
провадження;

 

8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної ін­
станцій такими, що втратили законну силу, і закрити прова­
дження;

9) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної ін­
станцій та ухвалити нове судове рішення.

1. Коментованою статтею передбачається, які дії може вико­нувати касаційний суд за результатами розгляду касаційної скарги щодо судових рішень адміністративного суду першої чи апеляційної інстанції, тобто визначаються повноваження суду касаційної інстанції, які визначені досить повно і чітко. Деякі з наданих повноважень належать і суду апеляційної інстанції, але на відміну від апеляційного суду касаційна інстанція може скасовувати судові рішення адміністративного суду першої ін­станції та апеляційної інстанції, передати справу на новий роз­гляд тощо.

434

Повноваження касаційного суду при перегляді у касаційно­му порядку судових рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції — це сукупність його прав та обов'язків, які здійснюються в процесі і в результаті розгляду касаційної скарги.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рі­
шення — без змін. Таке рішення постановляється судом каса­
ційної інстанції у випадку, якщо касаційна інстанція, розгля­
даючи скаргу, встановить, що судові рішення прийняті у повній
відповідності з законом і матеріалами справи, є законними, об­
ґрунтованими, і коли немає підстав для їх скасування як за мо­
тивами скарги так і з інших причин;

2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасу­
вавши судове рішення першої інстанції. Таке рішення поста­
новляється судом касаційної інстанції у випадку, якщо каса­
ційна інстанція, розглядаючи скаргу, встановить, що рішення
прийнято адміністративним судом першої інстанції з порушен­
ням норм матеріального та/або процесуального права, а тому
підлягає скасуванню. При розгляді зазначеної справи апеля­
ційним судом судове рішення суду першої інстанції було скасо­
ване, про що була винесена відповідна постанова, проте у самій
постанові суд апеляційної інстанції припустив певні порушен­
ня або неточності, які виявила касаційна інстанція і які необ­
хідно виправити, тобто, постанова не відповідає вимогам чин­
ного законодавства лише в частині, у зв'язку з чим постанова
апеляційного суду підлягає зміні;

3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, зали­
шивши судове рішення першої інстанції без змін. Таке рішення
постановляється судом касаційної інстанції у випадку, якщо
касаційна інстанція, розглядаючи скаргу, встановить, що рі­
шення прийнято адміністративним судом першої інстанції від­
повідно до чинного законодавства України та з урахуванням
усіх обставин справи, однак при апеляційному розгляді було
змінено, про що була винесена відповідна постанова з певними
порушеннями або неточностями, які виявила касаційна інстан­
ція і які необхідно виправити. За таких обставин судове рішен­
ня апеляційного суду підлягає зміні, рішення суду першої ін­
станції залишається без змін;

435

4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши
судове рішення суду апеляційної інстанції. Якщо судом першої
інстанції було прийнято рішення, яке не повною мірою відпові­
дає вимогам закону, а постанова суду апеляційної інстанції міс­
тить у собі порушення норм матеріального та процесуального
права, в такому випадку касаційний суду постановляє рішення,
відповідно до якого судове рішення суду першої інстанції під­
лягає зміні, а рішення апеляційного суду — скасуванню;

5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та
залишити в силі судове рішення суду першої інстанції. Суд ка­
саційної інстанції постановляє таке рішення у випадку, якщо
рішення адміністративного суду першої інстанції було винесе­
но відповідно до чинного законодавства України та з урахуван­
ням усіх обставин справи, проте при розгляді зазначеної справи
апеляційний суд дійшов помилки щодо спірних правовідносин,
в результаті чого рішення суду першої інстанції було скасоване
і постановлене нове рішення. За таких обставин, виявивши при
винесенні постанови порушення норм матеріального та/або
процесуального права судом апеляційної інстанції, касаційний
суд скасовує зазначену постанову, а рішення суду першої ін­
станції залишає без змін;

6) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної ін­
станцій і направити справу на новий розгляд або для продов­
ження розгляду.

Підставами для скасування рішень першої та апеляційної інстанції є: а) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; б) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які адміністративний та апеляційний суд вважають встановленими; в) невідповідність висновків суду першої та апеляційної інстанції, викладених у рішенні та постанові від­повідно обставинам справи; г) порушення або неправильне за стосування при прийнятті постанови норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин суд касаційної інстанції скасовує рішен­ня судів першої і апеляційної інстанції, і у випадку нез'ясуван-ня усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, направляє справу на новий розгляд або для продовження роз­гляду;

7) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної ін­
станцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити про­
вадження. У випадку невідповідності рішень першої та каса-

436

К'"

ційної інстанцій чинному законодавству України, касаційний суд постановляє постанову про їх скасування. При дослідженні усіх матеріалів справи і при наявності правових підстав суд ка­саційної інстанції може залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження згідно зі ст.ст. 155, 157 КАС України відповідно;

8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної ін­
станцій такими, що втратили законну силу, і закрити прова­
дження. Таке рішення постановляється судом касаційної ін­
станції у випадку, якщо касаційна інстанція, розглядаючи
скаргу, встановить, що рішення судів першої та апеляційної ін­
станцій втратили законну силу, в результаті чого справа закри­
вається згідно з вимогами ст. 157 КАС України;

9) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної ін­
станції та ухвалити нове судове рішення. У випадку невідповід­
ності рішень першої та касаційної інстанцій чинному законо­
давству України, але при умові, що обставини справи встанов­
лені повно і правильно, касаційний суд постановляє рішення
про їх скасування. Якщо згідно з дослідженими матеріалами
справи суд касаційної інстанції знайде підстави для прийняття
нового рішення — він реалізує свої права в межах наданих йому
повноважень і постановляє нове рішення по суті позовних ви­
мог (ст. 229 КАС України).

Стаття 224. Підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень — без змін

1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без за­
доволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди
першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових
рішень чи вчиненні процесуальних дій.

2. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів пору­
шення норм процесуального права, якщо це не призвело і не
могло призвести до неправильного вирішення справи.

1. Коментована стаття передбачає підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень — без змін. Рішенням суду закінчується розгляд адміністративної справи по суті і дається остаточна відповідь про задоволення

В                                                                                                437

позову або відмову в ньому повністю або частково, при цьому воно повинно прийматись відповідно до вимог чинного матері­ального і процесуального законодавства; бути обґрунтованим згідно з фактичними матеріалами справи, доказами, пояснен­нями учасників процесу. Якщо рішення та постанова адміні­стративного суду першої та апеляційної інстанції відповідає вимогам, передбаченим КАС України, підстав для їх скасуван­ня немає. Якщо суд касаційної інстанції визнає, що суди пер­шої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм ма­теріального та процесуального права при ухваленні судових рі­шень чи вчиненні процесуальних дій, він постановляє рішення, відповідно до якого касаційна скарга залишається без задово­лення, а судові рішення — без змін.

2. За загальним правилом адміністративні суди першої та апеляційної інстанції повинні виносити обґрунтовані рішення без порушень норм як матеріального, так і процесуального пра­ва. Однак, якщо судом порушена процесуальна норма, і це нія­ким чином не вплинуло на розгляд справи по суті, не призвело до порушення прав та законних інтересів інших осіб, не призве­ло і не могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, таке рішення вважається таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути скасовано з таких мотивів.

Стаття 225. Підстави для зміни судових рішень 1. Суд касаційної інстанції має право змінити судове рішен­ня, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюєть­ся, є помилковим тільки в частині.

1. Коментована стаття передбачає підстави для зміни судо­вих рішень. Таке рішення суд касаційної інстанції постановляє у випадку, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати певні обставини, а судове рішення, яке змінюється, е помилковим тільки в частині. Тобто, якщо адміністративний суд першої чи апеляційної інстанції при ви­несенні судового рішення, припустив певні порушення або не­точності, які виявила касаційна інстанція, і які необхідно ви­правити, він має право змінити судове рішення лише у частині, оскільки інша його частина відповідає вимогам чинного зако-

438

яодавства України, і скасовувати зазначене судове рішення не доцільно.

Стаття 226. Підстави для скасування судового

рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції

1. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінено помилково.

1. Коментована стаття передбачає підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції постановляє таке рішення у випад­ку, якщо рішення адміністративного суду першої інстанції було винесено відповідно до вимогчинного законодавства Укра­їни та з урахуванням усіх обставин справи, проте при розгляді зазначеної справи апеляційний суд дійшов помилки щодо спір­них правовідносин, в результаті чого рішення суду першої ін­станції було скасоване і постановлене нове рішення, невідпо­відність якого чинному законодавству України виявив суд ка­саційної інстанції. За таких обставин, виявивши при винесенні судового рішення порушення норм матеріального та/або проце­суального права судом апеляційної інстанції, касаційний суд скасовує зазначене судове рішення, а рішення суду першої ін­станції залишає без змін.

Як випливає із змісту коментованої статті, суд касаційної ін­станції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінено помилково.

Стаття 227, Підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд 1. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продов-

439

ження розгляду є порушення норм матеріального чи процесу­ального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.

2. Підставою для скасування судових рішень судів першої та
(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий су­
довий розгляд є порушення норм матеріального чи процесу­
ального права, які призвели або могли призвести до непра­
вильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом ка­
саційної інстанції.

3. Судові рішення обов'язково скасовуються з направлен­
ням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом

суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому
було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сум­
нів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано су­
дом касаційної інстанції обґрунтовано;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або
не тими суддями, які розглянули справу;

4) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які бе­
руть участь у справі, належним чином не повідомлених про
дату, час і місце судового засідання;

 

5) суд вирішив питання про права, свободи. Інтереси та
обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість втупи­
ти у справу;

6) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не
може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

 

4. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для
продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення
допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа на­
правляється до суду першої інстанції.

5. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язко­
вими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді
справи.

1. Зазначена стаття передбачає підстави для скасування су­дових рішень з направленням справи для продовження розгля­ду або на новий розгляд. У зв'язку з цим підставою для скасу­вання судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстан­цій і направлення справи для продовження розгляду є пору-

440

шення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою прова­дження у справі не закінчується.

2. Коментована стаття передбачає, що підставою для скасу­
вання судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстан­
цій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушен­
ня норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не
можуть бути усунені судом касаційної інстанції. Лише при на­
явності зазначених обставин суду касаційної інстанції може
реалізувати надані йому повноваження статтею 223 КАС Укра­
їни шляхом скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд.

3. Коментована стаття передбачає виключний перелік обста­
вин, при наявності яких суд касаційної інстанції обов'язково
скасовує судові рішення і направляє справу на новий розгляд.

Відповідно до статті, що коментується, судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий роз­гляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суд­дя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викли­кали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід ви­знано судом касаційної інстанції обґрунтовано; 3) судове рі­шення ухвалено чи підписано не тим суддею або не тими суддя­ми, які розглянули справу; 4) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; 5) суд вирішив питання про права, свободи. Інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість втупити у справу; 6) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Зазначена норма носить вичерпний характер і розширеному тлумаченню не підлягає.

4. Як випливає із змісту коментованої статті, за результата­
ми розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції може
направити адміністративну справу для продовження розгляду
або на новий розгляд як до суду першої, так і до суду апеляцій­
ної інстанції.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для про­довження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення до-

441

І

пущені тільки цим судом, тобто, якщо порушення норм матері­ального та/або процесуального права припустив суд апеляцій­ної інстанції, а суд першої інстанції не порушував зазначені норми, справа спрямовуються до адміністративного суду апе­ляційної інстанції.

В усіх інших випадках справа направляється до суду першої

інстанції.

5. Відповідно до коментованої статті, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Стаття 228. Підстави для залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі

1. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в каса­
ційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або за­
криває провадження у справі з підстав, встановлених статтями
155 і 157 цього Кодексу.

2. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення
судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратити за­
конну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх
ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття
провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

 

1. Суд касаційної інстанції відповідно до ч. 7 ст. 223 КАС
України та ч.І статті, що коментується, за наслідками розгля­
ду касаційної скарги скасовує судові рішення в касаційному
порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває про­
вадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157
КАС України. Якщо суд касаційної інстанції встановить наяв­
ність обставин, передбачених ст.ст. 155, 157 КАС України,
яких при розгляді справи судом першої та/або апеляційної ін­
станції не було взято до уваги, він постановлює ухвалу про ска­
сування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і залишення позовної заяви без розгляду або закриття прова­
дження у справі відповідно.

2. Суд касаційної інстанції згідно з ч. 8 ст. 223 КАС України за
наслідками розгляду касаційної скарги має право визнати закон­
ні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими,
що втратили законну силу, і закрити провадження у справі.

442

За вимогами ч.2 статті, що коментується, суд касаційної ін­станції визнає законні судові рішення судів першої та апеля­ційної інстанцій такими, що втратити законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обста­вини, які є підставою для,закриття провадження у справі.

При наявності обставин, що зумовлюють визнання судових рішень першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, касаційний суд постановлює ухвалу про визнан­ня судових рішень першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження. Постанов-лення такої ухвали можливе в разі, якщо судові рішення ще не виконані.

Стаття 229. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення

1. Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рі­шення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правиль­но, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухва­лення незаконного судового рішення.

1. Статтею 223 КАС України передбачені повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

У випадку невідповідності рішень першої та касаційної ін­станцій чинному законодавству України, але при умові, що об­ставини справи встановлені повно і правильно, касаційний суд постановляє рішення про їх скасування. Якщо згідно з дослід­женими матеріалами справи суд касаційної інстанції знайде підстави для прийняття нового рішення, він реалізує свої права в межах наданих йому повноважень і постановляє нове рішен­ня по суті позовних вимог.

в

Стаття 230. Судові рішення суду касаційної

інстанції

1. Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

1) залишення касаційної скарги без задоволення, а судових
ршень — без змін;

2) скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій з направленням справи для продовження розгляду
або на новий розгляд;

3) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

4) скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закрит­
тя провадження;

5) визнання судових рішень судів першої та апеляційної ін­
станцій такими, що втратили законну силу, і закриття прова­
дження;

6) скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.

 

2. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касацій­
ної скарги може своєю постановою змінити постанову суду
першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постано­
ву, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задо­
вольняє позовні вимоги.

3. З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції по­
становляє ухвали.

4. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються,
проголошуються, видаються або надсилаються особам, які бе­
руть участь у справі, в порядку, встановленому статтями 160 і
167 цього Кодексу.

:•;,.<•  .' •..••>;• • ;..«•; •

1. При здійсненні правосуддя касаційний суд здійснює низ­ку різних за своїм змістом і юридичним характером процесу­альних дій: розглядає касаційну скаргу по суті, закінчує спра­ву без постановлення рішення, вирішує клопотання сторін тощо. Судження і волевиявлення суду з цих чи інших питань мають владний характер і втілюються у відповідну процесуаль­ну форму — форму процесуальних рішень.

Рішення касаційного суду залежно від змісту питання, яке вирішується судом касаційної інстанції, поділяються на два види: 1) постанови, якими вирішуються справи по суті і які да­ють відповідь на касаційні вимоги сторін; 2) ухвали, якими ви­рішуються всі інші питання, що виникли в ході розгляду скар­ги і вирішення справи.

За своєю юридичною природою судове рішення як акт право­суддя містить у собі наказ суду, що ґрунтується на судовому

444

підтвердженні встановлених фактів, прав та обов'язків заінте-

С

сованих осіб. Рішення суду касаційної інстанції є й актом застосування Іава і характеризується певними властивостями: а) постанов­ляється тільки органом судової влади; б) має індивідуальний характер і конкретних адресатів; в) є юридичним фактом, який тягне за собою виникнення, зміну чи припинення адміністра­тивних правовідносин.

Судове рішення касаційного суду необхідно характеризува­ти не тільки як акт правосуддя і акт застосування права, але й як процесуальний документ. Судове рішення як процесуаль­ний документ є формою акту правосуддя. Зміст судового рішен­ня як процесуального документа дещо ширший, оскільки крім судження касаційного суду про права та обов'язки сторін воно включає й інші судження. Одні з них мають інформаційний ха­рактер (зазначаються найменування суду, прізвище секретаря судового засідання, найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі тощо). Інші — носять роз'яснювальний характер (порядок і строк оскарження).

Таким чином, судове рішення суду касаційної інстанції як акт судової влади — це правозастосовний акт, оформлений у вигляді процесуального документа, що владно підтверджує правовідносини сторін на основі встановлених у судовому засі­данні фактичних обставин справи.

Щоб судове рішення касаційного суду виконало функцію за­хисту порушених прав чи охоронюваних законом інтересів, воно повинно відповідати певним вимогам, а саме: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним, якщо воно винесено, по-перше, відпо­відно до норм матеріального права, що слід застосувати; по-друге, при точному дотриманні норм процесуального права.

Стаття 5 КАС України зобов'язує касаційний суд вирішува­ти адміністративні справи відповідно до Конституції України, Кодексу про адміністративне судочинство в Україні та міжна­родних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України.

Крім законності, рішення касаційного суду повинно бути й обґрунтованим, тобто таким, в якому відображено обставини, Що мають значення для даної справи, ці обставин підтверджені Доказами, і судом зроблені правильні висновки із зібраного до­казового матеріалу.

445 Ш

Умовою обґрунтованості судового рішення касаційного суду є також відповідність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи, правам і обов'язкам сторін. Для того, щоб суд касаційної інстанції досяг істини по справі, по­трібно, щоб його висновок ґрунтувався на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи і правильній оцінці доказів.

Частиною І коментованої статті передбачені норми імпера­тивного характеру, які чітко визначають випадки, коли суд ка­саційної інстанції, розглянувши касаційну скаргу, постановляє ухвалу, а саме: 1) залишення касаційної скарги без задоволен­ня, а судових рішень — без змін; 2) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд; 3) зміни ухва­ли суду першої або апеляційної інстанції; 4) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позов­ної заяви без розгляду або закриття провадження; 5) визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження; 6) скасу­вання судових рішень і постановлення нової ухвали.

Зазначена норма містить вичерпний перелік обставин, за яких касаційний суд виносить ухвалу, і розширеному тлума­ченню не підлягає.

2. Відповідно до коментованої статті, суд касаційної інстан­
ції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю по­
становою змінити постанову суду першої або апеляційної ін­
станції, або прийняти нову постанову, якими суд касаційної
інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

При цьому суд касаційної інстанції за результатами розгля­ду касаційної скарги постановляє рішення відповідно до повно­важень, передбачених статтею 223 цього Кодексу.

3. Коментована стаття передбачає, що з усіх процесуальних
питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали, порядок
видання яких регламентується п. 13 статті 3, статтями 155,
157, 214, 215, 222, 228, 230, 231 КАС України.

4. Відповідно до коментованої статті судові рішення суду ка­
саційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються
або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку,
встановленому статтями 160 і 167 КАС України.

446

 

В

татптя 231. Зміст ухвали суду касаційної інстанції . Ухвала суду касаційної інстанції складається з: ) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлення;

• *

найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту вимог касаційної скарги та оскаржених су­дових рішень;

узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;

встановлених судами першої та апеляційної інстанцій об­ставин;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких
суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і
положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

2. При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухва­
лі зазначається, якими нормами права спростовуються її до­
води.

3. У разі скасування або зміни судових рішень судів першої
та апеляційної інстанцій в ухвалі зазначається, у чому поляга­
ла їхня незаконність.

1. Судові рішення є найважливішими актами правосуддя, покликаними забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Тому суди повинні неухильно додержувати вимоги про закон­ність і обґрунтованість рішення у адміністративній справі.

Відповідно до ст. 230 КАС України до судових рішень каса­ційної інстанції належать ухвали та постанови.

Положеннями КАС України встановлюють наступні вимо­ги до судових рішень: вони мають бути законними та обґрун-

тованими(ст. 159), постановленими у передбаченому порядку, викладеними у письмовій формі, проголошеними публічно (ст. 160), та, нарешті, за встановленим змістом (ст. 231).

Зміст судового рішення (ухвали) — це його структура у вза­ємозв'язку, взаємообумовленості й послідовності визначених частин та їх складових елементів.

Ухвала суду касаційної інстанції має відповідати загальним вимогам, які ставляться до такого виду процесуальних доку­ментів та складатися з чотирьох частин — вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. На практиці жодна з частин ухвали не формалізована назвою, але змістовно чітко виокрем­ленні одна від одної.

Описова, мотивувальна та резолютивна частини ухвали по­винні викладатися послідовно, та не суперечливо відносно одна іншої.

Вступна частина ухвали містить дані про час, місце її поста-новлення, найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання, імен (наймену­вань) осіб, які беруть участь у справі. Думається, що вимога, щодо імен осіб, які беруть участь у справі дещо неповна. Напев­но, все ж таки під «іменем особи», розуміється прізвище ім'я та по батькові людини.

Крім того, ця частина ухвали розпочинається з найменуван­ня документа та вказівкою на ім'я України, від якої воно поста­новляється.

2. Описову частину ухвали інколи називають історичною її частиною, оскільки вона повинна містити дані виникнення ма­теріального правовідношення та зародження спору у зв'язку з ним. У цій частині ухвали мають бути чітко викладеними ви­моги позивача, заперечення відповідача і пояснення інших осіб, які беруть участь у справі, відображатися обставини і ха­рактер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій. Тобто, в цій частині ухвали визначається розвиток спору, опис обставин та заперечень сто­рін та ті висновки, до яких дійшли суди першої та апеляційної інстанцій.

Мотивувальна частина ухвали — це її аналітична частина. Вона містить фактичне та правове обґрунтування кінцевих ви­сновків суду по даній справі. В ній аналізуються правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм ма­теріального та процесуального права, правова оцінка обставин

448

у справі. Треба підкреслити та нагадати, що при цьому суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати дове­деними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого дока­зу. Ця обставина робить зміст судових рішень касаційної ін­станції якісно відмінними, з аналітичної точки зору, від судо­вих рішень першої та апеляційної інстанції.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановле­ні судом обставини, які мають значення для справи, їх юридич­ну оцінку, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні гро­шових та інших майнових вимог.

Якщо суд не прийняв відмови від позову, визнання позову або вважав необхідним вийти за межі заявлених позивачем ви­мог, він зобов'язаний це мотивувати.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропуще­ний без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

У цій частині ухвали суду касаційної інстанції аргументу­ється перегляд положень судових рішень судів першої та апе­ляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому слід нагадати, що суд касаційної інстанції може встановлювати по­рушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати та­кож посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках — на норми Конституції Украї­ни, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спір­них правовідносинах, на відповідні норми процесуального пра­ва, якими керувався суд, а в необхідних випадках — також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни з питання застосування законодавства при вирішенні відпо­відних справ.

Мотивувальна частина ухвали має бути і в тому разі, коли відповідач визнав позов.

Резолютивна частина ухвали повинна містити сформульовані в імперативній формі завершальні висновки суду щодо справи.

Відповіді суду на всі правові питання повинні бути вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з фактичних обставин.

Вичерпними будуть ухвали, в яких судом дається повна від­повідь на всі передані на його вирішення правові питання.

*J «Кодекс адміністративного судочинства України»                                                                                                              449

І':..

Вимога визначеності полягає в тому, що рішення суду повин­но дати чітку і конкретну відповідь на всі поставлені перед ним питання.

Безумовність полягає в тому, що висновки зроблені в ухвалі, не повинні включати умови, які б поставили його виконання від їх настання. Суд не може покласти на відповідача обов'язок виконати певні дії за умови виконання зустрічних дій з боку по­зивача, або настання певних подій.

В ухвалі, зокрема, має бути зазначено:

— чи залишається касаційна скарга без задоволення, а судо­
ве рішення — без змін;

— чи скасовується судове рішення суду першої та апеляцій­
ної інстанцій з направленням справи для продовження розгля­
ду або на новий розгляд;

— чи встановлюються зміни ухвали суду першої або апеля­
ційної інстанції;

— чи скасовуються судове рішення суду першої та апеляцій­
ної інстанцій і чи залишається позовна заява без розгляду або
закривається провадження;

— чи визнається судове рішення суду першої та апеляційної
інстанцій такими, що втратили законну силу, або закриття про­
вадження;

— чи скасовується судове рішення та постановлення нової
ухвали.

Також повинно бути зазначено розмір грошових сум чи пере­лік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні ухвали присудже­ного майна у наявності не буде; які конкретно дії і на чию ко­ристь відповідач повинен вчинити або яким іншим передбаче­ним законом способом підлягає захисту порушене право; в яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зо­бов'язаний або вправі його допустити.

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні у резолютивній частині ухвали зазначається точне і повне найме­нування організації і прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

,:.ш 450

Стаття 232. Зміст постанови суду касаційної

інстанції 1. Постанова суду касаційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
дати, часу і місця її прийняття;

найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря судового засідання;

імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій;

короткого змісту вимог касаційної скарги;

узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі;

встановлених судами першої та апеляційної інстанцій об­ставин у справі;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких
суд касаційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і
положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

1. Постанова суду касаційної інстанції має відповідати за­гальним вимогам, які висуваються до такого виду процесуаль­них документів, та складатися з чотирьох частин — вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. На практиці жодна з частин постанови не формалізована назвою, але змістовно чітко виокремлені одна від одної.

Описова, мотивувальна та резолютивна частини постанови мають викладатися послідовно, та не суперечити одна одній.

Вступна частина постанови містить відомості про час, місце її прийняття, найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали суддів і секретаря судового засідання, імен (найме­нувань) осіб, які беруть участь у справі. Уявляється, що вимога Щодо імен осіб, які беруть участь у справі, дещо неповна. На-

¹⁵*                                                                          451

певно, все ж таки під «іменем особи» розуміється прізвище, ім'я та по батькові людини.

Крім того, ця частина постанови розпочинається з наймену­вання документа та вказівкою на ім'я України, від якої воно приймається.

Описову частину постанови інколи називають історичною її частиною, оскільки вона повинна містити дані виникнення ма­теріального правовідношення та зародження спору у зв'язку з ним. У цій частині постанови повинні чітко викладатися ви­моги позивача, заперечення відповідача і пояснення інших осіб, які беруть участь у справі, відображатися обставини і ха­рактер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій. Тобто, в цій частині постано­ви визначається розвиток спору, опис обставин та заперечень сторін та ті висновки, до яких дійшли суди першої та апеля­ційної інстанцій.

Мотивувальна частина постанови — це її аналітична части­на. Вона містить фактичне та правове обґрунтування кінцевих висновків суду по даній справі. В ній аналізуються правиль­ність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставин у справі. Треба підкреслити та нагадати, що при цьо­му суд не може досліджувати докази, встановлювати та визна­вати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи ін­шого доказу. Ця обставина робить зміст судових рішень каса­ційної інстанції якісно відмінними, з аналітичної точки зору, від судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Мотивувальна частина постанови повинна містити встанов­лені судом обставини, які мають значення для справи, їх юри­дичну оцінку, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Якщо суд не прийняв відмови від позову, визнання позову або вважав необхідним вийти за межі заявлених позивачем ви­мог, він зобов'язаний це мотивувати.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропуще­ний без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

У цій частині постанови суду касаційної інстанції аргумен­тується перегляд положень судових рішень судів першої та апе-

452

ляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому слід нагадати, що суд касаційної інстанції може встановлювати по­рушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати та­кож посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках — на норми Конституції Украї­ни, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спір­них правовідносинах, на відповідні норми процесуального пра­ва, якими керувався суд, а в необхідних випадках — також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни з питання застосування законодавства при вирішенні відпо­відних справ.

Мотивувальна частина постанови має бути і в тому разі, коли відповідач визнав позов.

Резолютивна частина постанови повинна містити сформу­льовані в імперативній формі завершальні висновки суду щодо справи.

Відповіді суду на всі правові питання повинні бути вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з фактичних обставин.

Вичерпними будуть постанови, в яких судом дається повна відповідь на всі передані на його вирішення правові питання.

Вимога визначеності полягає в тому, що рішення суду повин­но дати чітку і конкретну відповідь на всі поставлені перед ним питання.

Безумовність полягає в тому, що висновки зроблені в поста­нові, не повинні включати умови, які б поставили його вико­нання від їх настання. Суд не може покласти на відповідача обов'язок виконати певні дії за умови виконання зустрічних дій з боку позивача, або настання певних подій.

В постанові, зокрема, має бути зазначено:

— чи змінюється постанова суду першої або апеляційної ін­
станцій;

— задовольняються або не задовольняються позовні вимоги.
Також має бути зазначено розмір грошових сум чи перелік

майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні постанови прису­дженого майна у наявності не буде; які конкретно дії і на чию користь відповідач повинен вчинити або яким іншим передба­ченим законом способом підлягає захисту порушене право; в

453

яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або вправі його допустити.

З метою запобігання виникненню неясності при виконанні у резолютивній частині постанови зазначається точне і повне на­йменування організації і прізвище, ім'я та по батькові грома­дян, відносно яких суд вирішив питання.

Стаття 233. Окрема ухвала суду касаційної інстанції

1. Суд касаційної інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом першої чи касаційної інстанцій пору­шень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування судових рішень.

1. Суд касаційної інстанції здійснює не тільки розгляд пу­блічно-правових спорів, але й виконує превентивну роботу, за допомогою окремих ухвал впливає на суди першої чи касаційної інстанції, які не зреагували на факт порушення діючого законо­давства з метою зміцнення законності, виховання громадян у дусі неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав і свобод, честі й гідності інших людей.

Закон не встановлює вичерпного переліку підстав, суд на свій власний розсуд на підставі перевірки існуючих у справі й додат­ково представлених (витребуваних) матеріалів судового прова­дження може винести окрему ухвалу. Правильна оцінка матері­алів справи, яка відповідає повноваженням суду, визначає на­слідки виявлених по справі порушень. Судовій практиці відомі випадки, коли касаційна інстанція встановлює допущені по справі порушення закону, але неправильно визначає її суть.

Окрема ухвала, як і будь-яке рішення суду, повинна відпо­відати вимогам високої судової культури, вона повинна бути за­конною, обґрунтованою, вмотивованою, складатися й оголошу­ватися з додержанням вимог, передбачених ст.ст. 160, 165, 166, 231 КАС України. Згідно з аналогією застосування закону та у відповідності з п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.12.92 р. № 01-6/1444 в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допуще-

454

них порушень без зазначення конкретних норм чинного зако­нодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально кон­кретними і реальними для виконання.

Відповідно з підпунктом «б» п. 7 Постанови Пленуму Верхов­ного Суду України від 22.08.80 р. № 5 та п. З Роз'яснення Вищо­го арбітражного суду України від 02.12.92 р. № 01-6/1444 при постановленні окремої ухвали слід не допускати вказівок та ре­комендацій відносно усунення порушень законності чи недолі­ків, для дачі яких суд не встановив необхідних даних або які ви­ходять за межі його компетенції, тобто суд не вправі давати вка­зівки щодо діяльності органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування та визначати, яке стягнення слід накласти на службову, посадову чи іншу особу при здійсненні ними влад­них управлінських функцій на основі законодавства.

В залежності від характеру виявлених порушень суд вирі­шує, на адресу якому з органів слід надіслати окрему ухвалу для того, щоб були вжиті найбільш дійові заходи щодо усунен­ня недоліків і покарання винних у цьому осіб. Органи держав­ної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень зобов'язані прийняти необхідні заходи для усунення вказаних у даній окремій ухвалі порушень, незалежно від того, чи є вони учасниками адміні­стративного процесу, а також не пізніше одного місяця після її надходження письмово повідомити про результати суду.

У підпункті «г» пункту 7 Постанови від 22.08.80 р. № 5 Вер­ховний Суд України наголошує на суворому контролі за вико­нанням керівниками підприємств, установ і організацій вимог закону, який зобов'язує їх вжити необхідні заходи до усунення недоліків, зазначених в окремих ухвалах (постановах), а у ви­падку невиконання окремих ухвал або формального ставлення До усунення зазначених у них недоліків з боку окремих керів­ників ставити перед відповідними органами питання про їх від­повідальність (в тому числі передбачену ст. 1856 КпАП в поряд­ку, передбаченомуст.ст. 254-257 КпАП.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 160 КАС України ухвали, які ви­кладаються окремим документом, постановляються в нарадчій

455

кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення. Окрема ухвала, як правило, надсилається одночасно з рішенням чи ухвалою.

Контроль за виконанням окремої ухвали здійснює суд каса­ційної інстанції.

Окрема ухвала суду касаційної інстанції є остаточною, оскар­женню не підлягає і може бути лише переглянута за нововияв-леними обставинами.

Стаття 234. Повернення адміністративної справи 1. Після закінчення касаційного провадження адміністра­тивна справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, якщо інше не ви­пливає із судового рішення суду касаційної інстанції.

1. Усі судові справи та кореспонденція, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються та передаються за призна­ченням працівниками апарату суду відповідно до обов'язків.

У відповідності з Тимчасовою інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 17.02.2005 р. № 20 праців­ник, який приймає судові справи і кореспонденцію, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів та конвертів і відпо­відність їх адресування, з дотриманням установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа), простав­ляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сто­рінки листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстрацій­ний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції за формою.

Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєдну­ються до надісланих документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один при­мірник якого надсилається відправнику, а другий — долуча-

456

ється до одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за належністю.

Прийняття судових справ і вхідної кореспонденції від кур'є­ра (кур'єром) здійснюється за пред'явлення документа, що по­свідчує його особу та належність до організації-відправника (одержувача). У разі відсутності такого документа судові спра­ви, кореспонденція від нього (ним) не приймаються.

Помилково доставлена суду кореспонденція пересилається за належністю разом із супровідним листом за підписом голови суду чи його заступника.

На суди покладено державну функцію з організації архівної справи. Завдання її полягають у створені архівів у судах, орга­нізації діловодства, веденні обліку справ і документів, форму­ванні їх для здачі в архів суду, забезпеченні збереження архів­них справ і проведенні експертизи цінності справ та документів з метою здачі їх у державний архів.

Відповідальність за організацію архівної справи покладаєть­ся на голову суду, а за її ведення — на архіваріуса або іншого пра­цівника апарату суду, відповідального за ведення архіву суду.

Організація обліку, зберігання справ та інших матеріалів в архіві регламентуються чинним законодавством та Інструкці­єю про порядок передання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів судових справ та до­кументів діяльності суду, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 14.07.2003 р. № 277.

Належна організація архівної справи полягає в підготовці справ і формуванні їх згідно з номенклатурою справ суду.

Для забезпечення зберігання справ і документів в архіві повин­ні бути створені відповідні умови: він має бути забезпечений сте­лажами, шафами, системою обліку архівних документів. У цьо­му приміщенні має бути забезпечений світловий режим, а також мають бути забезпечені охоронні та протипожежні засоби.

Судові справи, провадження яких закінчено, та документи суду передаються в архів згідно із заповненим працівником апарату суду описом справ, переданих до архіву суду, та згідно з Інструкцією.

Судові справи зберігаються в архіві за роками, у порядку ар­хівних номерів, зв'язані у пачки — по сотнях.

Видача справ з архіву здійснюється за заявою або відповід­ним запитом лише за резолюцією голови суду чи його заступ­ника.

457

Справи, що повертаються в архів після використання, пе­ревіряються архіваріусом у присутності особи, яка їх повер­тає. У разі виявлення нестачі документів, аркушів, їх пошко­дження комісією у складі керівника апарату суду, секретаря суду, архіваріуса складається акт у двох примірниках, один з яких передається голові суду для вжиття відповідних заходів, другий — залишається в архіві суду.

Глава З

⇐ Предыдущая25262728293031323334Следующая ⇒

Поделиться: