Світ-Системний напрям у сучасній філософії історії та його російська течія.

Досліджуючи складний взаємозв'язок численних відносин у суспільстві, Карл Маркс і Фрідріх Енгельс розділили все їх різнома­ніття на матеріальні (первинні) та ідеоло­гічні (вторинні). Матеріальні суспільні відносини виникають у про­цесі виробництва і відтворення безпосереднього життя людей, складаються незалежно від їх свідомості як форма діяльності лю­дини, спрямована на підтримку існування. На відміну від них ідеологічні відносини не існують незалежно від свідомості. Вони виникають, проходячи через свідомість людей, хоча надалі зна­ходять буття поза нею. Ідеологічними відносинами в класовому суспільстві вважаються політичні, правові, моральні, естетичні та ін., формами політичних — класова боротьба, соціальна револю­ ція, війна та ін.

Карл Маркс зробив висновок про те, що у взаємозв'язку мате­ріальних та ідеологічних відносин визначальна роль належить від­носинам матеріальним. Ідеологічні відносини вторинні, похідні від матеріальних. Матеріальні суспільні відносини — це виробни­чі відносини. Вони не постійні в історичному процесі, а змінюють­ся в залежності від зміни продуктивних сил. Країни з однотип­ними виробничими відносинами перебувають на одному й тому ж ступені історичного розвитку. Певному типу виробничих відно­син відповідає і свій історичний тип суспільства. Античне суспіль­ство, феодальне, буржуазне становлять такі сукупності виробни­чих відносин, з яких кожне є особливим ступенем історичного розвитку людства. У виробничих відносинах Карл Маркс і Фрідріх Енгельс побачили загальну передумову й основу історії.

Застосування вказаного критерію до аналізу історії розвитку людства дало можливість встановити подібність і повторюваність суспільних відносин протягом всієї історії людства. Виявилося, що в кожному конкретному суспільстві виробничі відносини не тіль­ки утворять більш-менш цілісну систему, але й будуть базисом, фундаментом всіх інших суспільних відносин. Виробничі відноси­ни в історії людства існували в декількох основних типах — первіснообщинному, рабовласницькому, феодальному, капіталістичної, причому кожен наступний розвивався з попереднього. Тому всі конкретні суспільства, незважаючи на очевидні розбіжності, наприклад афінське, римське, вавилонське, єгипетське, належать до одного ступеня історичного розвитку — рабовласницького, якщо вони за економічну основу мають той же тип виробничих відносин. В історії суспільства виділено п'ять суспільно-історичних еконо­мічно-соціальних систем: первіснообщинна, рабовласницька, феода льна, капіталістична і комуністична.

Світ-системна теорія Іммануель Валлерстайна займає найбільш помітне місце серед існуючих на даний момент світ-системних концепцій. Вихідною одиницею соціального аналізу в його концепції є соціальна (історична) система - соціальна спільність, заснована на поділі праці. Валлерстайн вважає за краще дану категорію поняттям суспільство, держава, нація. Якщо держава, нація чи етноси здаються йому видимими і функціонуючими організмами, ч...иє існування в даний час в даному просторі може бути емпірично виміряна, то поняття суспільство являє собою, на думку вченого, абстрактний конструкт, який не має реального корелята поза соціологічних теорій [5, 7 ]. Соціальні системи поділяються на міні-системи та світ-системи, останні в свою чергу поділяються на світ-імперії і світ-економіки. p align="justify"> Міні-системи - це соціальні системи з єдиною культурою, як то: союзи племен первісних землеробів, скотарів, мисливців - відрізняються своєю нестійкістю. На відміну від них світ-системи являють собою, по Валлерстайну, культурно різнорідні соціальні системи. Світ-системи поділяються на світ-імперії і світ-економіки. Світ-імперії характеризуються жорсткої політичної централізацією - вони підпорядковані завданню справляння податків з безпосередніх виробників та перерозподілу її з допомогою армії і бюрократії. Таким чином, світ-імперії - це переважно політичні утворення перераспределительного (редістрібутівних) типу. До них належали Стародавній Єгипет, Римська імперія, Османська імперія, Росія до 1861 р. На відміну від світ-імперій світ-економіка заснована на широкому і всеосяжність поділі праці та розвиненому ринку, а взаємозалежні виробничі процеси утворюють її структури [5]. У той же час світ-економіка не зводиться до розподілу праці або товарним зв'язків, але включає в структуру виробничих відносин класи, держава і безліч політичних утворень і структур. Світ-економіка відрізняється від світ-імперій відсутністю єдиного політичного центру [5, 21]. p align="justify"> Світ-система має потрійну структуру: 1) ядро ​​(core), 2) напівпериферія і 3) периферія. Ядро утворюють країни, що займають привілейоване положення в світ-системі, периферію - найбільш непривілейований, напівпериферію - регіони, що займають проміжне положення між ядром і периферією [5]. По суті, відносини центр-периферія стає дійсним ставленням лише в сучасній світовій економіці [7]. p align="justify"> Приблизно до 1500 р. н.е. світ-економіки були нестійкими і швидко руйнувалися або завойовувалися світ-імперіями. Як приклад нестійких світ-економік Валлерстайн призводить соціальні системи, котрих очолював Венецією, містами Фландрії. У період з 1450 по 1640 рр.. в результаті кризи середньовічних світ-імперій у Західній Європі виникла сучасна, заснована на загальноєвропейському поділі праці і яка виявилася стійкою, світ-економіка. Згідно Валлерстайну, світ досягає структурної або системної цілісності лише при капіталізмі, який цю цілісність реалізує. Сучасна світ-система має своєю основою світову економіку і адекватною формою світовий капіталізм. Точніше - світ-економіка і капіталізм являють собою дві сторони одного феномена: капіталізм споконвічно є світова освіта, а не стає таким в XIX або XX ст., Він спочатку є продукт світової економіки, а не діяльності різних національних держав [5, 10, 21 ]. Власне, концепція капіталістичної світ-системи є квінтесенцією наукових поглядів Валлерстайна [10, 15, 17, 18..., 19, 21]. p align="justify"> Капіталістичної (сучасної) світ-системі притаманні висока економічна ефективність і політична міць, що й зумовило її прогресуючий розвиток і експансію. Вона являє собою систему, яка виникає при повному розвитку і економічному перетворенні ринку, систему, засновану на накопиченні прибутку і зростанні капіталу (що відбувається завдяки присвоєнню додаткової вартості), політичному регулюванні цін, капіталів, робочої сили. Присвоєння додаткової вартості здійснюється, згідно Валлерстайну, прямо, тобто за допомогою ринку і через нееквівалентний обмін товарами між ядром і периферією [5, 10]. Важливо відзначити, що Валлерстайн заперечує концепцію прогресу, вважаючи, що перехід від феодальних світ-імперій до капіталістичної світ-системі був у багатьох відносинах регресом. Капіталізм, вважає він, веде до прогресуючого соціальній нерівності та ірраціональності суспільного устрою [5]. p align="justify"> На мій погляд, доцільно докладніше розглянути відносини центр-периферія, оскільки, по-перше, сам Валлерстайн акцентує фундаментальну роль мир-системного відносини між центром і периферією в цілому, а по-друге, тематизация вченим даного відносини є одним з головних предметів жвавих суперечок серед дослідників його творчості і критики, в ході яких намічаються як позитивні шляхи подальшої проблематізаціі механізму відносин центр-периферія [1], так і перспектива використання валлерстайновской методології соціальних досліджень в цілому

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: