Змістовий модуль 1 Дидактика та організація НАВЧАЛЬНО-виховного процесу у вищих закладах ОСВІТИ

Стр 1 из 9Следующая ⇒

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….4

1 Тематичний план вивчення навчальної дисципліни………………………………….7

2 Плани практичних занять і самостійної роботи студентів………………………..9

Практичне заняття № 1 Предмет і задачі педагогіки вищої школи ……9

Самостійна робота № 1 Методологія та методи педагогічного дослідження………………………………………………………………………..11

Самостійна робота № 2 Система вищої освіти в Україні…………………12

Практичне заняття № 2 Дидактика вищої школи………………………..13

Самостійна робота № 3 Мотиви та мотивація навчальної діяльності студентів…………………………………………………………………………..16

Практичне заняття № 3Методи викладання у вищій школі….………….17

Практичне заняття № 4 Форми організації навчальної діяльності у ВНЗ.20

Самостійна робота № 4 Методика проведення занять різних видів…….23

Самостійна робота № 5 Новітні технології в освіті……………………….24

Самостійна робота № 6 Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання…………………………………………………………………………….25

Самостійна робота № 7 Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів…………………………………………………………………………….25

Практичне заняття № 5 Психологічні аспекти навчання............................26

Практичне заняття № 6 Психолого-педагогічні основи викладацької діяльності……………………………………………………………………………31

Самостійна робота № 8 Виховання молоді у ВНЗ………………………...36

3 Питання до заліку……….…….............................................................................37

4 Критерії оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни……………...38

Список літератури.....................................................................................................40

ВСТУП

Вивчення психології та педагогіки вищої школи зумовлене потребами підготовки кваліфікованих викладачів вищої технічної школи, що передбачає знання сутності та змісту педагогічного процесу, володіння основними методами навчання; методикою викладання в умовах новітніх освітніх технологій; уміння запроваджувати різноманітні способи педагогічного спілкування. Предметом вивчення дисципліни є дослідження основних закономірностей організації навчання та виховання у ВНЗ.

Міждисциплінарні зв’язки: для опанування навчальної дисципліни «Основи психології і педагогіки вищої школи» студент повинен мати знання з навчальних курсів: «Психологія», «Філософія», «Загальна педагогіка», «Педагогіка вищої школи» тощо. Отримані знання можуть стати основою формування професійної компетенції магістрів з наук про освіту.

Мета і завдання навчальної дисципліни: формування у магістрантів фундаментальних знань з теорії педагогіки вищої школи та вмінь організації педагогічного процесу у ВНЗ.

Завдання навчального курсу полягає в опануванні студентами ряду ключових питань щодо:

‒ ознайомлення магістрантів з віковими й індивідуально-психологічними особливостями студентів;

‒ надання знань, умінь і навичок з психології та педагогіки вищої школи, які допоможуть потенційним викладачам вищої школи застосовувати ефективні методики викладання;

‒ обґрунтування методологічних і наукових підходів щодо визначення сутності та структури навчального процесу у вищій школі, основних закономірностей і принципів організації навчання у ВНЗ;

‒ розв’язання конкретних задач навчання та виховання (використання сучасних технологій, вибір адекватних методів, форм навчання та засобів навчання);

‒ сприяння засвоєнню форм педагогічної взаємодії зі студентами, творчому використанню знань і способів діяльності;

‒ формування у магістрантів початкового досвіду проведення науково-методичної роботи, упровадження дослідно-експериментальних форм педагогічної діяльності;

‒ виховання в магістрантів особистісних якостей потенційного педагога, відповідального ставлення до виконання обов’язків викладача вищого навчального закладу, прагнення до самовдосконалення та самореалізації;

‒ сприяння глибокому засвоєнню норм професійної етики педагога, розуміння його відповідальності перед студентами;

‒ формування в магістрантів установки на постійний пошук педагогічних, психологічних та інших знань щодо вирішення проблем навчання і виховання у вищій школі.

У результаті вивчення курсу студенти повинні

з нати :

‒ сутність педагогіки та методи її дослідження;

‒ основні категорії педагогіки;

‒ особливості підготовки спеціаліста з вищої освітою;

‒ вікові особливості студентського віку;

‒ основи дидактики: організацію та управління навчальним процесом та характеристику процесу учіння;

‒ прийоми та засоби активізації навчальної діяльності студентів;

‒ засоби діагностики та контролю навчально-пізнавальної діяльності;

‒ способи організації наукової та самостійної роботи студентів;

‒ основи теорії виховання;

‒ психологію суб’єктів педагогічної діяльності.

У міти:

‒ застосовувати базові психолого-педагогічні знання під час організації навчально-виховного процесу у ВНЗ;

‒ застосовувати методи та прийоми психолого-педагогічного впливу на особистість;

‒ використовувати знання з педагогіки та психології в організації навчання, управлінні колективом, стимулюванні соціальної активності особистості;

‒ застосовувати методи педагогічного дослідження у вивченні та впровадженні ефективних форм і методів навчання і виховання;

‒ дотримуватись у своїй діяльності професійно-педагогічних етичних норм;

‒ володіти навичками аналізу навчально-виховних ситуацій, визначення і вирішення педагогічних завдань у студентському колективі;

‒ під час педагогічної практики підготувати і провести лекційне, семінарське, практичне або лабораторне заняття.

Оволодіння основними знаннями та вміннями вимагає від студентів усвідомленої самостійної роботи, для керівництва якою запропоновано методичні рекомендації.

Методичні рекомендації щодо самостійної роботи студентів ураховують модульну будову навчального процесу. Навчальний курс з педагогіки вищої школи для студентів денної форми навчання поділено на два модулі: «Дидактика та організація навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти» та «Студент як суб'єкт педагогічної діяльності: психолого-педагогічні аспекти». Кожний з модулів містить у собі всі види навчального навантаження: лекційні, семінарські заняття та самостійну роботу студентів. Тому методичні рекомендації містять плани семінарських занять з детальними коментарями щодо підготовки з кожного питання, згідно із запропонованою літературою. Розроблено систему усних і письмових завдань для самоконтролю студентів.

Методичні вказівки складено відповідно до освітньо-професійних програм і навчальних програм з навчального курсу «Основи психології та педагогіки вищої школи».

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

прак

лаб.

с.р.

сем

лаб

с.р.

Змістовий модуль 2 Студент як СУБ’єкт педагогічної діяльності: психолого-педагогічні аспекти

Тема 4 Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи

Тема 5 Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами

Разом за змістовним модулем 2

ІНДЗ – к/р

Семестровий контроль –залік

Усього годин

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Практичне заняття №1

Теми рефератів

1. Місце педагогіки в системі наук про людину.

2. Формування ціннісних орієнтирів майбутнього викладача.

3. Гуманістичні засади організації навчального процесу у вищій школі педагогіки.

4. Акмеологічний підхід до підготовки професіонала.

Короткі відомості з теми

Педагогіка вищої школи – наука про організацію навчально-виховного процесу у вищій школі. Предметом її вивчення є створення та функціонування дійсних відношень студентів вищих навчальних закладів, які забезпечують можливість формування духовно багатого, добропорядного громадянина, спеціаліста вищої кваліфікації різних галузей народного господарства (науки, техніки, культури, освіти тощо), патріота України. Основні функції науки зумовлюють її роль в організації навчальної діяльності:

‒ розкриває сутність виховання студентів як педагогічного процесу;

‒ розкриває закони та закономірності педагогічного процесу;

‒ з’ясовує умови, за яких ці закони найповніше виявляються;

‒ розглядає структуру та механізми взаємодії елементів педагогічної системи;

‒ забезпечує умови для педагогічного проектування.

Реалізація цих функцій вимагає тісного зв’язку педагогіки з іншими науками: психологією (знання психології допомагає точному визначенню явищ і фактів навчання, виховання й освіти); фізіологією (для розуміння механізмів управління фізичним і психічним розвитком важливо знати закономірності життєдіяльності організму); соціологією (допомагає осмислити проблему соціалізації, а також проблеми, пов’язані зі студентським дозвіллям, професійною орієнтацією) та філософією, яка сприяє осмисленню мети виховання й освіти в сучасний період розвитку людства; дозволяє визначити закономірності навчально-пізнавальної діяльності та механізми управління нею.

Основними парадигмами педагогіки вищої школи визначають акмеологічну, аксіологічну, комунікативну. Акмеологічна парадигма зумовлює створення умов для саморозвитку і самореалізації студентів. Аксіологічна визначає студента як основну цінність навчально-виховного процесу, що потребує організації навчальної діяльності як учіння, збільшення годин самостійної роботи і запровадження системи проблемно-пошукових завдань, орієнтованих на реалізацію особистісного рівня потреб та інтересів тих, хто навчається. Комунікативна парадигма створює умови для спілкування між викладачем і студентами на рівні партнерства, людей, взаємозацікавлених у результаті спільної діяльності.

Адаптація до навчання має свою динаміку та пов’язана з подоланням низки проблем: соціальних, психологічних і навчально-організаційних.

Завдання до теми

1. З позиції компетенцій, визначених у державному стандарті фахівця вашої спеціальності, визначте компетенції, якими повинен володіти викладач вищої школи. Аргументуйте відповідь.

2. Визначте вимоги до вищої освіти з позиції акмеологічної парадигми.

3. Проаналізуйте принципи організації освітнього процесу в Україні та їх реалізацію в університеті.

Контрольні питання

1. Визначити актуальність вивчення педагогіки та психології вищої школи.

2. Охарактеризувати предмет дослідження педагогіки вищої школи.

3. Порівняти визначення предмета дослідження педагогіки вищої школи, зроблені різними педагогами.

4. Охарактеризувати акмеологічну парадигму вищої освіти.

5. Охарактеризувати аксіологічну парадигму вищої освіти та вимоги до організації навчального процесу, обумовлені нею.

6. Охарактеризувати комунікативну парадигму та вимоги до організації навчального процесу, обумовлені нею.

Література: [1, 3, 4, 8, 10, 11, 12, 14, 17, 20, 22].

Самостійна робота № 1

Завдання для самоперевірки

1. Знайдіть помилки у визначенні предмета та об’єкта педагогічного дослідження.

1) тема: формування пізнавальної активності студентів;

об ’ єкт: навчально-пізнавальна діяльність;

предмет: використання диференційованих завдань у процесі пізнавальної діяльності студентів;

2) тема: створення умов для самореалізації студентів у процесі навчання у ВНЗ;

об ’ єкт: процес самореалізації особистості під час навчання у ВНЗ;

предмет: навчання у ВНЗ.

2. Розташуйте в логічній послідовності завдання дослідження «Проблеми та умови самореалізації студентів ВНЗ»:

1) визначити та перевірити умови самореалізації студентів під час експериментального дослідження;

2) визначити рівень самореалізації студентів;

3) розробити рекомендації щодо створення необхідних умов для самореалізації студентів у ВНЗ;

4) проаналізувати поняття «самореалізація» та основи теорії самореалізації;

5) визначити методологічні засади щодо експериментальної роботи.

3. Виберіть одну із запропонованих тем педагогічного дослідження та розробіть методологічний апарат:

1) «Вплив міжособистісної взаємодії на якість знань студентів»;

2) «Роль комп’ютерних ігор у розвитку уваги юнаків»;

3) «Вплив ЗМІ на формування цінностей студентів».

Література: [1, 4, 9, 11, 12, 13, 14].

Самостійна робота № 2

Завдання для самоперевірки

1. Порівняти принципи організації освітнього процесу в Україні з принципами організації освіти в Європі.

2. Підготувати розгорнутий конспект з другого питання.

3. Скласти рев’ю поглядів українських сучасних педагогів на приєднання України до Болонського процесу.

Література: [5, 8, 11, 17].

Практичне заняття № 2

Тема. Дидактика вищої школи

Мета: усвідомити сутність поняття «навчання» як цілісної системи, з’ясувати особливості організації навчання у ВНЗ, спираючись на загальні та спеціальні принципи навчання.

План

1. Задачі та функції дидактики.

2. Особливості організації навчального процесу у вищій школі.

3. Загальнодидактичні принципи та закономірності.

4. Мотивація навчальної діяльності студентів.

Теми рефератів

1. Історія виникнення дидактики.

2. Оптимізація навчального процесу у вищій школі у контексті Болонського процесу.

3. Типи навчання в історії людства.

4. Мотивація та формування пізнавального інтересу студентів.

Короткі відомості з теми

Дидактика – теорія навчання й освіти. Формулювання її основних функцій і законів зумовлене тісною єдністю теорії та практики науки. Основними категоріями дидактики є навчання (викладання й учіння), типи навчання, зміст освіти та навчання, методи та засоби навчання, форми організації навчально-пізнавальної діяльності та ін.

Методологічними засадами сучасної дидактики вищої школи вчені [ 2, 3, 9, 14] визнають: особистісний підхід; гуманістичний; діяльнісний; аксіологічний; системний.

Реалізація змісту освіти та змісту навчання визначає особливості (тривалість заняття, тривалість робочого дня, особливості взаємодії між суб’єктами навчального процесу, обсяг самостійної роботи, специфічні форми організації навчальної діяльності, виконання наукових і науково-дослідних робіт, моделювання, різні види практик) організації навчання.

Принципи навчання – керівні, нормативні вимоги до організації та здійснення педагогічного процесу. Вони поєднують теоретичні уявлення з педагогічною практикою. Загальнодидактичними є принципи свідомості й активності, науковості, наочності, міцності знань, доступності навчального матеріалу, систематичності та послідовності змісту навчального матеріалу, індивідуального підходу, оптимальності методів, зв’язку теорії з практикою. Особливу увагу слід звернути на характеристику групи принципів навчання, які визначають специфіку організації навчального процесу у ВНЗ:

‒ орієнтація вищої освіти на розвиток особистості майбутнього фахівця;

‒ відповідність змісту вищої освіти сучасним тенденціям розвитку науки та виробництва;

‒ оптимальне поєднання загальних, групових та індивідуальних форм організації навчального процесу у вищому навчальному закладі;

‒ раціональне застосування сучасних методів і засобів навчання на різних етапах підготовки спеціалістів;

‒ відповідність результатів підготовки спеціалістів вимогам, які визначені конкретною сферою професійної діяльності.

Останні роки розбудови України пов’язані з кризовими процесами в освіті. Визначальну роль у них відіграє низький рівень пізнавальної мотивації. Тому вивчення мотивації є однією з центральних проблем дидактики та педагогічної психології. У цій галузі є певні досягнення, але мінливість, рухливість, розмаїття мотивів важко звести до певних структур, окрім цього, мотиви завжди представлені у комплексі й часто не усвідомлюються ні викладачами, ні студентами. Тому питання вивчення мотивації є складним і неоднозначним. Праці Є. І. Ільїна «Мотиви і мотивація», А. К. Маркової «Пізнавальна мотивація», О. К. Дусавицького «Мотиви навчальної діяльності студентів» та ін. можуть допомогти у дослідженні зазначеної проблеми.

На практиці доцільним буде використання алгоритму роботи над вивченням і формуванням мотивації.

1. Визначення й уточнення мети навчання.

2. Вивчення наявної мотивації для можливості з’ясування подальших змін.

3. Вивчення домінуючих мотивів; з’ясування провідних мотивів навчальної діяльності особистості, групи, до якої вона належить.

4. Вивчення індивідуальних особливостей мотивації.

5. Аналіз причин зміни мотивації (недостатній рівень сформованості мотиваційної сфери; низька навченість; нерозвиненість навичок навчальної діяльності).

6. Оцінювання досягнень і планування подальших дій.

7. Формування належних мотивів. Здійснюється в ході навчального процесу в контексті розв’язання всіх інших задач.

Основними методами вивчення мотивації психологи та педагоги називають: створення нової ситуації навчання; вибір партнера навчання; незакінчені речення і твори: «Я думаю, що коли…», «Я був би радий, коли…» тренінг; опитування; анкетування; тестові методики.

Завдання до теми

1. Охарактеризуйте основні складові навчальної програми програми однієї з фахових дисциплін. Співвіднесіть її зміст із вимогами до підготовки фахівця відповідного напряму та кваліфікаційного рівня, визначеними у державному стандарті вищої освіти.

2. Скласти таблицю «Основні етапи в роботі викладача й основні етапи в роботі студента». Указати їхню взаємозалежність і взаємозумовленість.

3. Сформулюйте й обґрунтуйте свої пропозиції щодо вдосконалення змісту підготовки фахівців вашої спеціальності.

4. Проаналізуйте робочу навчальну програму з вашої фахової дисципліни на предмет її відповідності дидактичним законам, принципам і правилам.

Контрольні питання

1. Охарактеризувати предмет дослідження та функції дидактики.

2. Навести конкретні приклади реалізації методологічних засад у практиці навчання у ВНЗ.

3. Що таке зміст освіти, у яких нормативних документах висвітлено зміст української освіти?

4. Як на практиці реалізуються принципи науковості та системності і послідовності змісту освіти та активності та свідомості студентів.

Література: [1, 3, 4, 8, 10, 11, 12, 14, 17, 20, 22].

Самостійна робота № 3

Тема. Мотиви та мотивація навчальної діяльності студентів

План

1. Поняття про спонукальну сферу особистості.

2. Класифікація мотивів навчання. Мотивація навчальної діяльності студентів вищої школи.

3. Вивчення та формування мотивації студентів вищих навчальних закладів.

Завдання для самоперевірки

1. Використовуючи методики вивчення мотивації навчання студентів у ВНЗ Т. І. Ільїної, методику вивчення мотивів навчальної діяльності студентів, модифіковану А. О. Реаном та В. О. Якуніним, методику вивчення ставлення до навчальних предметів Г. М. Казанцевої визначити власні мотиви навчання, їхній вплив на якість та успішність навчальної діяльності.

2. Розробити методику самомотивації для студентів.

Література: [6, 18, 25, 27].

Практичне заняття № 3

Теми рефератів

Питання методу навчання в історії педагогічної науки.

2. Роль пошукових методів навчання у розвитку креативності студентів.

3. Принцип оптимізації навчання як основна вимога до організації пізнавальної діяльності у вищих навчальних закладах.

Короткі відомості з теми

Безпосередня практична організація навчання відбувається на основі системи відповідних методів. Поняття «метод» походить з грецької та перекладається як спосіб. Метод навчання – це упорядковані способи взаємодії того, хто навчає, і того, хто навчається, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань. Структурно метод складається із сукупності прийомів.

Педагогічний прийом – це окремі операції, розумові чи практичні дії викладача, або того, хто навчається, які розкривають спосіб засвоєння навчального матеріалу.

Функціональне значення методів полягає в наступному:

1) виділяють провідні ланки системи взаємодії на різних рівнях: «викладач-студент», «студент – студент», «викладач - група студентів»;

2) виступають як основні способи організації навчально-пізнавальної діяльності;

3) визначають систему прийомів у діяльності викладача;

4) формують систему прийомів навчальної діяльності тих, хто навчається;

5) виступають засобами виховного впливу на окремого студента і на групу.

Функціональний підхід є основою для створення системи методів у вищій школі.

Сучасна дидактика описує та вивчає десятки класифікацій методів навчання: за джерелом знань ( Є. І. Перовський, Є. Я. Голант), за етапами навчання (М. О. Данилов, Б. П. Єсипов), за способом керування навчальною діяльністю (П. І. Підласистий, В. Ф. Паламарчук), за логікою подачі та сприйняття навчальної інформації (С. І. Шаповаленко), за дидактичними цілями (Ю. К. Бабанський), за характером навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається (І. Я. Лернер, М. М. Скаткін).

Успіх навчання, головним чином, залежить від спрямованості та внутрішньої активності студентів. Тому характер діяльності, міра самостійності, виявлення їх творчих здібностей повинні слугувати важливим критерієм вибору методів. У зв’язку з цим особливого значення набувають інноваційні методи навчання: неімітаційні (проблемного пошуку; частково-пошукові; дослідні, програмованого навчання, дискусії, мозковий штурм); імітаційні (неігрові й ігрові).

Таблиця 3 – Активні методи навчання

Неімітаційні	Імітаційні
Неімітаційні	неігрові	ігрові
проблемний виклад	аналіз конкретних ситуацій	розігрування ролей
тематичні дискусії	імітаційні вправи	ділові ігри
мозковий штурм	тренінґ	ігрове проектування
метод проектів	кейс-метод

Для здійснення перевірки, корекції, діагностики знань і вмінь студентів у вищій школі використовують: усний контроль (опитування, виступи на дискусіях, конференціях); письмовий контроль ( самостійні роботи, контрольні роботи, рецензування наукових робіт одногрупників і саморецензування); тестовий контроль; графічний контроль; практичний контроль (виконання різного роду моделей).

У педагогічній літературі подано широкий спектр методів навчання, тому проблематичним є вибір найбільш доцільних методів, що відповідають змісту навчального матеріалу, дидактичній меті, студентській аудиторії, майстерності викладача та ін. Отже, актуальним у педагогіці є питання оптимального вибору методів навчання. Проблема оптимальності найповніше розкривається в працях Ю. К. Бабанського.

Поняття оптимізації навчального процесу вимагає такої організації навчального процесу, яка дозволить досягти високих результатів навчання студентів без зниження вимог до їхніх знань. Серед можливих способів її реалізації визначають: доцільне поєднання методів на занятті та застосування пошукових методів; використання нетрадиційних форм організації навчальної діяльності; запровадження новітніх освітніх технологій навчання; створення умов для вільного вибору студентами змісту навчання, завдань різного рівня складності; збільшення обсягу самостійної роботи студентів та ін.

Ефективність використання методів навчання залежить від правильно вибраних засобів навчання. Засіб навчання – сукупність предметів, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу. Виділяють такі засоби: друковані матеріали (монографії, підручники, методичні посібники та ін.), різні види наочностей (історичні, географічні карти, технічні креслення, графіки, діаграми, таблиці, деталі машин, механізмів), дидактична техніка (мультимедійні проектори, комп’ютери, магнітофони). Комплексне використання засобів навчання дає змогу інтенсифікувати процес засвоєння студентами стрімко зростаючої інформації та допоможуть сформувати необхідні фахові знання та вміння.

Завдання до теми

1. Розробити й обґрунтувати власний метод навчання.

2. Пригадати лекцію одного з викладачів і проаналізувати її відповідно до доцільності вибраних методів і засобів навчання. Сформувати власні рекомендації.

2. Підготувати мікровикладання на основі використання одного з методів, що виділяються за характером навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Контрольні питання

1. Порівняти поняття методу та прийому навчання.

2. Які групи методів виділяють?

3. У чому ви вбачаєте переваги та недоліки словесних методів?

4. Охарактеризувати методи навчання за І. Я. Лернером та М. М. Скаткіним.

5. Співвіднесіть методи контролю та його види. Обґрунтуйте свій вибір.

6. З якою метою використовують засоби навчання. Які критерії вибору ви можете запропонувати?

7. Назвати основні шляхи оптимізації навчання у вищому навчальному закладі.

Література: [1, 6, 7, 10, 11, 12, 26].

Практичне заняття № 4

План

1. Структура лекційного курсу та види лекцій у вищій школі.

2. Підготовка та читання лекції.

3. Загальна структура та методика підготовки семінарського заняття.

4. Дидактичні задачі практично-лабораторних занять і шляхи їх розв’язання.

5. Методика організації самостійної роботи студентів.

Теми рефератів

1. Роль лекції у сучасних умовах.

2. Використання ігрових форм у розвитку творчого мислення студентів на семінарських заняттях.

3. Методи організації самостійної роботи студентів.

Короткі відомості з теми

Навчальна лекція – логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчальної програми, ілюстрований у разі потреби наочністю [17, с.117].

У структурі лекційного курсу виділяють: вступну лекцію; настановчу; тематичну; оглядову; узагальнюючу.

Підготовка лекції – творчий довготривалий процес вибору матеріалу, його структурування, педагогічне опрацювання, підбір оптимальних методів викладання, складання розгорнутого конспекту або плану-конспекту лекції. Єдиної методики читання лекції для всіх викладачів не існує. Але є загальноприйняті вимоги:

1. Повідомлення студентам теми, мети лекції та мотивування до подальшої активної роботи.

2. Доступність і науковість викладу.

3. Забезпечення зворотного зв’язку (ініціювати питання від студентів і ставити питання аудиторії).

4. Повторення важливих теоретичних положень, які необхідно записати.

5. Підсумок після кожного питання лекції та перехід до наступного.

6. Емоційність викладу.

7. Налагодження живого контакту з аудиторією.

Семінар – вид навчальних занять, який передбачає самостійне вивчення студентами окремих питань і тем лекційного курсу з оформленням у вигляді реферату, доповіді, повідомлення тощо [17, с.127].

Функції:

– поєднання лекційної форми навчання із систематичною самостійною роботою студентів над підручниками, посібниками та першоджерелами. Теоретичної їх підготовки з практичною, формування пізнавальної мотивації;

– навчання студентів творчо працювати з підручниками, посібниками й іншими матеріалами, реферувати їх, готувати доповіді, виступи та повідомлення з окремих питань і виступати з ними на заняттях перед студентами групи чи курсу, обстоювати свою точку зору;

– розвиток творчого професійного мислення, умінь і навичок розумової праці, використання теоретичних знань для розв’язання практичних професійних завдань;

– повторення та закріплення, перевірка знань.

Види семінарів: просемінар; тематичний семінар.

Практичне заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує детальний розгляд студентами теоретичних питань та формує вміння та навички їх практичного застосування через індивідуальне виконання завдань [ 17, с. 133].

Важливими в проведенні практичних занять є такі етапи:

1. Повідомлення теми, мети заняття. Демонстрація зв’язку з попереднім і подальшим матеріалом.

2. Перевірка й узагальнення основних теоретичних положень.

3. Відповіді на питання студентів, що виникли в процесі самостійної підготовки до заняття.

4. Колективне виконання практичних завдань з метою формування досвіду виконання подібного виду робіт.

5. Індивідуальне виконання практичних завдань. Бажаним є забезпечення диференційованого підходу відповідно до рівня знань і вмінь студентів.

6. Перевірка виконаної роботи, виправлення помилок, колективне обговорення.

7. Висновки.

Лабораторне заняття – вид навчального заняття, яке передбачає виконання студентами моделювання, проведення експериментів чи дослідів під керівництвом викладача з метою підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни; студент набуває практичних навичок у роботі з приладами, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою та лабораторним устаткуванням; оволодіває методикою експериментальних досліджень [17, с. 142].

Проводиться у 2 етапи:

1) підготовчий (напередодні лабораторної роботи);

2) виконання роботи, підготовка звіту та його захист.

Самостійна робота – різноманітні види індивідуальної та колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі [17, с. 148].

Для активної свідомої постійної роботи студентів слід забезпечити:

– мотивацію студентів щодо виконання самостійних завдань;

– чітко продуману систему тем для самостійного вивчення та завдань для самостійного виконання із зазначенням форми виконання, часу виконання та часу захисту;

– постійний контроль за виконанням на консультаціях, практичних заняттях і семінарах;

– перевірку виконаних завдань і коригування результатів.

Завдання до теми

1. Заповнити таблицю

Специфіка різних форм організації навчальної діяльності

Форми організації навчальної діяльності	Дидактичні задачі	Можливі методи та засоби	Форми навчання

2. Підготувати мікровикладання семінарського чи практичного заняття з фахової дисципліни.

Контрольні питання

1. Що таке лекція?

2. Охарактеризуйте основні види лекцій.

3. Охарактеризуйте основні види тематичних лекцій.

4. Що таке семінар?

4. Охарактеризуйте види семінарських занять.

5. Назвіть дидактичні задачі проведення практичних, лабораторних занять.

6. Які методи організації самостійної роботи ви знаєте?

Література: [1, 2, 3, 8, 11, 12, 17, 21].

Самостійна робота № 4

Завдання для самоперевірки

1. Підготувати розгорнутий конспект лекції з фахової дисципліни.

2. Підготувати розгорнутий конспект семінару або практичного заняття з фахової дисципліни.

У розгорнутому конспекті вказати:

1) навчальний предмет, кількість годин, відведених на його вивчення, кількість годин, відведених на лекційні та практичні заняття; семестр, у якому вивчається навчальна дисципліна (за робочою навчальною програмою);

2) тему заняття (за робочою навчальною програмою);

3) мету заняття;

4) методи та засоби навчання, які будуть використані на занятті;

5) міжпредметний зв’язок;

6) хід заняття, відображаючи структуру, характерну для конкретного виду навчальних занять. На кожному етапі вказувати конкретний прийом роботи та наповнювати його змістом (наприклад, плануючи бесіду, сформулюйте та запишіть питання, які будете задавати студентам, передбачається розв’язання задач – напишіть їх умову та подайте хід розв’язання);

7) висновки.

Література: [1, 2, 3, 8, 11, 12, 17, 21].

Самостійна робота № 5

Самостійна робота № 6

Тема. Розвиток творчого мислення студентів у процесі навчання

1. Характеристика поняття креативності.

2. Критерії творчого мислення. Творчість та інтелект.

3. Методи стимуляції творчої діяльності. Розвиток творчого мислення в процесі навчання та виховання.

Завдання для самоперевірки

1. Що таке креативність?

2. У чому полягає відмінність творчого мислення від інтелекту?

3. Назвіть критерії творчого мислення.

4. Які методи стимуляції творчого мислення вам відомі?

5. Заповнити таблицю

Операції мислення	Ключові слова і фрази
Пізнання	Співвіднесіть, перерахуйте, розкажіть, сформулюйте…………

6. Розв’яжіть ситуацію. «Студенти не люблять ваш предмет. Ігнорують заняття, а якщо приходять, то працюють неактивно або відверто нічого не роблять. На ваші зауваження ніяк не реагують або вибачаються за поведінку». Як Ви сплануєте подальше проведення лекційних, семінарських, практичних занять у цих студентів?

Література: [23, 26, 27].

Самостійна робота № 7

Тема. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

План

1. Функції та принципи контролю.

2. Види контролю у ВНЗ.

3. Форми контролю у вищій школі.

Завдання для самоперевірки

1. Скласти конспект з кожного питання плану.

2. Розробити 20 різнорівневих тестових завдань для модульного контролю з фахової дисципліни.

3. Визначити переваги портфоліо як способу фіксації навчальних досягнень студента.

Література: [1, 3, 4, 8, 11, 12, 17].

Практичне заняття №5

Завдання до теми

1. Підготувати розповідь про важливість кризи ідентичності та шляхи її подолання для кураторської години.

2. Запропонувати способи підвищення ефективності сприймання студентами навчальної інформації.

3. Обґрунтувати п'ять способів активізації уваги студентів на лекції.

4. Розробити 10 завдань для розвитку мислення юнаків і дівчат на основі фахового навчального предмета.

Контрольні питання

1. Чим зумовлений психічний розвиток студентів?

2. Охарактеризуйте особливості когнітивної сфери студентів.

3. Що таке криза ідентичності?

4. Назвіть основні новоутворення періоду ранньої юності.

5. Охарактеризуйте провідний вид діяльності в студентському віці.

Література: [1, 3, 4, 8, 11, 12, 17].

Практичне заняття № 6

Теми рефератів

1. Викладачі-майстри в історії вищої освіти.

2. Педагогічна творчість як критерій педагогічної майстерності.

3. Методика формування педагогічних здібностей молодих викладачів.

Короткі відомості з теми

Майстерність управління пізнавальною діяльністю на занятті залежить від багатьох чинників. Одним з найважливіших є вміння зробити свій предмет цікавим для студентів, оскільки інтерес, як зазначають учені [13, 16, 22, 29], позитивно впливає на всі психічні процеси та функції. Розвитку пізнавального інтересу сприяє:

1) урізноманітнення навчальної діяльності;

2) визначення актуальності навчального предмета;

3) зв’язок теоретичних знань з практичною діяльністю;

4) запровадження ситуацій ускладнення та проблемних ситуацій;

5) запровадження вибору студентами форм і методів навчальної діяльності;

6) урізноманітнення методів викладання;

7) різноманітність форм і методів контролю;

8) емоційне спілкування викладача зі студентом.

Вагомим чинником успішної роботи зі студентами можна вважати усвідомлення структури педагогічної діяльності, її основних компонентів, педагогічних дій (див. табл. 7.1).

Наскільки оптимально та доцільно викладач може оперувати визначеними прийомами, настільки ймовірно можна говорити про майстерність викладача. Різні автори дають різне тлумачення поняття педагогічної майстерності.

Найбільш ємним і загальним є визначення І. А. Зязюна «… педагогічна майстерність – комплекс якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності» [13, с.10]. Складовими елементами педмайстерності є професійні знання та методики викладання навчального предмета, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

Поняття педагогічних здібностей є найбільш ємним і містить розуміння комунікативних, перцептивних здібностей, динамізм емоційного спілкування, оптимістичне прогнозування та креативність. Виявляється майстерність викладача у педагогічному спілкуванні.

Педагогічне спілкування – специфічна форма спілкування, яка має свої особливості й водночас підпорядкована загальним психологічним закономірностям, властивим спілкуванню як формі взаємодії між людьми. Це сукупність засобів і методів, які забезпечують реалізацію мети та задач виховання і навчання і визначають характер взаємодії педагога та студентів.

Психолог В. А. Кан-Калик визначив такі стилі педагогічного спілкування:

1. Спілкування на основі високих професійних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому.

Структура педагогічної

Діяльності

Етапи та компоненти

Педагогічні дії Професійно важливі вміння та якості

Підготовчий етап

1. Формулювання педагогічної мети 2. Діагностика особливостей і рівня научуваності студентів
Професійні знання;

психолого-педагогічні та методичні знання; практичне володіння методикою навчально-виховного впливу

І Конструктивна діяльність

1. Вибір змісту навчального матеріалу для заняття 2. Вибір методів навчання 3. Проектування своїх дій і дій студентів

Завдання до теми

1. Напишіть міні-твір «Хто потрібен сучасній вищій школі: викладач-майстер чи викладач-ерудит?»

2. Розробіть власні стилі педагогічного спілкування, арґументуючи свою думку.

3. Проаналізувати особливості педагогічного спілкування одного з викладачів.

4. Провести фрагмент кураторської години.

Контрольні питання

1. Дайте визначення поняття педагогічної майстерності.

2. Охарактеризуйте педагогічну техніку.

3. Визначте роль педагогічної техніки в процесі викладання.

4. Охарактеризуйте педагогічні здібності.

5. Що таке спілкування?

6. З’ясуйте особливості педагогічного спілкування.

7. Визначте основні етапи педагогічного спілкування.

8. Охарактеризуйте умови організації педагогічного спілкування.

9. Охарактеризуйте стилі спілкування.

Література : [8, 13, 16, 17, 22, 29].

Самостійна робота № 8

Завдання для само перевірки

1. Запропонувати власний план виховної роботи зі студентами 2-го курсу університету.

2. Скласти характеристику на студента своєї групи за таким планом:

Характеристика студента

Прізвище, ім’я, по батьков і

ВНЗ, факультет, курс, група

Громадські доручення

Успішність за час навчання

Потенційні можливості студента

Співвідношення потенційних можливостей та успішності

Ставлення студентів до власних можливостей

Ставлення до завдань, що потребують інтенсивного розумового навантаження

Участь у громадсько-організаційній діяльності

Розуміння навчального матеріалу

Ставлення до одногрупників

Література: [7, 11, 12, 17].

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Педагогіка як наука.

2. Педагогіка вищої школи в структурі педагогічної науки.

3. Організація навчання у ВНЗ.

4. Сутність багаторівневої системи підготовки у ВНЗ.

5. Освітні процеси у контексті Болонської конвенції.

6. Порівняйте поняття змісту освіти та змісту навчання.

7. Способи мотивації навчальної діяльності студентів.

8. Вивчення та формування мотивації навчання у студентів вищої школи.

9. Дидактика вищої школи та її задачі.

10. Загальнодидактичні принципи.

11. Основні принципи навчання у вищій школі.

12. Структура навчального процесу.

13. Оптимізація навчального процесу.

14. Педагогічні технології, їх види.

15. Класифікація технологій навчання у вищій школі.

16. Умови впровадження новітніх освітніх технологій у практику вищої школи.

17. Дистанційне навчання, перспективи його впровадження.

18. Основні принципи дистанційної освіти.

19. Модульна побудова змісту навчання та модульний контроль.

20. Евристичні технології навчання.

21. Інформаційні технології навчання.

22. Проблемне навчання.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною рейтинговою шкалою (див. табл.1), яка у відомості обліку успішності (форма № Н-5.03) доповнюється за національною системою і за європейською кредитно-трансферною системою –ECTS.

Таблиця 1– Шкала оцінок

Шкала оцінок

Оцінка за національною шкалою Проміжок за накопичувальною бальною шкалою

Оцінка ЕСТ S

відмінно 90 – 100 А відмінно

добре

82 – 89 В дуже добре 74– 81 С добре

задовільно

64 – 73 D задовільно 60 – 63 Е достатньо

незадовільно

35 – 59 FX незадовільно (дозволяється перескладання) 1 – 34 F неприйнятно (повторне вивчення дисципліни)

Поточний контроль здійснюється викладачем на аудиторних заняттях усіх видів і під час перевірки контрольних, тестів, проектів, що виконуються під час аудиторних занять і самостійної роботи.

Таблиця 2 – Оцінювання окремих видів навчальної роботи

Модуль
Вид навчальної роботи		Mах кількість балів
Присутність на лекції, ведення конспекту		10
Виконання експрес-завдань на практичному занятті		5
Виконання та захист домашньої аналітичної роботи, написання реферату		10
Робота на практичному занятті, розв’язування практичних завдань		10
Підготовка та виконання проектів		25
Виконання модульної контрольної роботи		20
Усього за модулем		80
Іспит	20
Усього за семестр	100

Виконаний вид навчальної роботи зараховується студенту, якщо він отримав позитивну оцінку за національною шкалою відповідно до таблиці 3.

Таблиця 3 – Відповідність рейтингових оцінок за окремі види навчальної роботи у балах оцінкам за національною шкалою

Оцінка в балах
Робота на практичному занятті	Виконання експрес-завдань на практичному занятті	Виконання та захист домашньої аналітичної роботи, написання реферату	Ведення конспекту	Виконання модульної контрольної роботи	Підготовка та виконання проектів	Оцінка за національною шкалою
9–10	5	10	10	18–20	20–25	Відмінно
7–8,5	4	9	9	14–17	15–19	Добре
6–6,5	3–3,5	8	8	10–13	10–14	Задовільно
менше 6	менше 3	менше 6	менше 8	менше 10	менше 10	Незадовільно

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України : Історія. Теорія : підручник для студентів, аспірантів та молодих викладачів вузів / А. М. Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 560 с.

2. Андреев В. И. Педагогика : учебный курс для творческого саморазвития / В. И. Андреев. – Казань : Центр инновационных технологий, 2000. – 608 с.

3. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи / С. С. Вітвицька. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

4. Вища освіта в Україні : навч. посібник / В. Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко. – К. : Наука, 2003. – 396 с.

5. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посібник / за ред. В. Г. Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с.

6. Волкова Н. П. Педагогіка вищої школи : посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. П. Волкова. – К. : Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.

7. Золотарев А. А. Дидактические основы создания эффективных систем обучения / А. А. Золотарев. – М. : Ассоциация «Кадры», 2003. – 111 с.

8. Карпинська Г. О. Теорія та методика виховання / Г. О. Карпинська. – К. : Либідь, 1998. – 176 с.

9. Мащенко Н. І. Основи педагогіки і психології вищої освіти. – Кременчук : ПП Щербатих О. В., 2006. – 272 с.

10. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі : навч. посібн. / за ред. С . І. Гончаренка, П. М. Олійника. – К. : Вища школа, 2003. – 376 с.

11. Мороз О. Г. Викладач вищої школи : психолого-педагогічні основи підготовки : навч. посіб. / О. Г. Мороз, О. С. Падалка, В. І. Юрченко / за заг. ред. О. Г. Мороза. – К. : НПУ, 2006. – 206 с.

12. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / З. Н. Курланд, Р. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.; за ред. З. Н. Курлянд. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2007. – 495 с.

13. Педагогика и психология высшей школы : учебное пособие / под. ред. Л. Д. Столяренко. – Ростов н/Д., 2002. – 544 с.

14. Педагогічна майстерність : підручник / за ред. І. А. Зязюна. – К. : Освіта, 1997. – 302 с.

15. Слепкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі / З. І. Слепкань. – К. : Наука, 2000. – 210 с.

16. Тищенко В. М. Викладач вищої школи : феномен професії : монографія / В. М. Тищенко. – Львів : Сполом, 2006. – 398 с.

17. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи : навч. посібн / М. М. Фіцула. – К. : Академія, 2006. – 352 с.

18. Фіцула М. М. Педагогіка : навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М. М. Фіцула. – К. : Видавничий центр «Академія», 2002. – 528 с.

19. Хрестоматія з педагогіки вищої школи : навч. посібник / Укладачі: В. І. Лозова, А. В. Троцко, О. М. Іонова, С. Т. Золотухіна / за заг. ред. В. І. Лозової. – Х. : Віровець А. П. «Апостроф», 2011. – 408 с.

20. Хуторской А. В. Современная дидактика : учебник для вузов / А. В. Хуторской. – СПб : Питер, 2001. – 544 с.

21. Шевченко О. А. Тренінги професійного становлення молодих педагогів / О. А. Шевченко, І. А. Хозраткулова. – Х. : Вид. група «Основа», 2010. – 112 с.

22. Современные психолого-педагогические технологии обучения : http://www.eduref.ru/18de3-23f76.html.

23. Современные педагогические технологии : http://www.ipkpro.aaanet.ru/ipk_texn.html.

24. Образовательные технологии : http://www.megopu.ru/ininfo/s2_edu-tech.htm.

25. Педагогические технологии : http://stuniks.uni.udm.ru/~collor/sem_htm/Pedt_t.shtml

26. Педагогические технологии и инновации : http://www.psylist.net/pedagogika/inovacii.htm

ДОДАТОК А

Зразок оформлення титульної сторінки контрольної роботи для студентів заочної форми навчання

№ залікової книжки

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з …………………….

студента групи………

………… факультету

Кременчуцького державного університету

імені Михайла Остроградського

ПІБ (повністю)

Домашня адреса, телефон

Методичні вказівки щодо практичних занять, самостійної роботи та виконання контрольних робіт з навчальних дисциплін: «Психологія та педагогіка вищої школи», «Основи психології та педагогіки вищої школи», «Педагогіка і психологія вищої школи», «Педагогіка вищої школи», «Методика викладання у вищій школі», «Основи педагогіки, педагогічна практика, методика викладання» для студентів денної та заочної форм навчання з усіх спеціальностей

Укладач к.пед.н., доц. Л.В. Герасименко

Відповідальний за випуск в.о.зав. кафедри соціально-політичних наук О.А.Матета

Підп. до др.________________. Формат 60х841/16. Папір тип. Друк ризографія.

Ум. друк. арк._______. Наклад________прим. Зам. №__________. Безкоштовно.

Видавничий відділ КДУ імені Михайла Остроградського

39600, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 20

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….4

1 Тематичний план вивчення навчальної дисципліни………………………………….7

2 Плани практичних занять і самостійної роботи студентів………………………..9

Практичне заняття № 1 Предмет і задачі педагогіки вищої школи ……9

Самостійна робота № 2 Система вищої освіти в Україні…………………12

Практичне заняття № 2 Дидактика вищої школи………………………..13

Практичне заняття № 3Методи викладання у вищій школі….………….17

Практичне заняття № 4 Форми організації навчальної діяльності у ВНЗ.20

Самостійна робота № 4 Методика проведення занять різних видів…….23

Самостійна робота № 5 Новітні технології в освіті……………………….24

Практичне заняття № 5 Психологічні аспекти навчання............................26

Самостійна робота № 8 Виховання молоді у ВНЗ………………………...36

3 Питання до заліку……….…….............................................................................37

4 Критерії оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни……………...38

Список літератури.....................................................................................................40

ВСТУП

Завдання навчального курсу полягає в опануванні студентами ряду ключових питань щодо:

‒ ознайомлення магістрантів з віковими й індивідуально-психологічними особливостями студентів;

У результаті вивчення курсу студенти повинні

з нати :

‒ сутність педагогіки та методи її дослідження;

‒ основні категорії педагогіки;

‒ особливості підготовки спеціаліста з вищої освітою;

‒ вікові особливості студентського віку;

‒ основи дидактики: організацію та управління навчальним процесом та характеристику процесу учіння;

‒ прийоми та засоби активізації навчальної діяльності студентів;

‒ засоби діагностики та контролю навчально-пізнавальної діяльності;

‒ способи організації наукової та самостійної роботи студентів;

‒ основи теорії виховання;

‒ психологію суб’єктів педагогічної діяльності.

У міти:

‒ застосовувати базові психолого-педагогічні знання під час організації навчально-виховного процесу у ВНЗ;

‒ застосовувати методи та прийоми психолого-педагогічного впливу на особистість;

‒ дотримуватись у своїй діяльності професійно-педагогічних етичних норм;

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

прак

лаб.

с.р.

сем

лаб

с.р.

Змістовий модуль 1 Дидактика та організація НАВЧАЛЬНО-виховного процесу у вищих закладах ОСВІТИ

Тема 1 Теоретичні основи педагогіки вищої школи 18

2 - 14 -

- -

Тема 2–3 Основи дидактики вищої школи 37

6 - 29 -

- -

Разом за змістовним модулем 1 55

8 - 43 -

- -

Змістовий модуль 2 Студент як СУБ’єкт педагогічної діяльності: психолого-педагогічні аспекти

Тема 4 Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи 14

2 - 10 -

- -

Тема 5 Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами 19

2 - 15 -

- -

Разом за змістовним модулем 2 33

4 - 25 -

- ІНДЗ – к/р

- - -

Семестровий контроль –залік

- - -

Усього годин 90

12 - 68 -

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Практичне заняття №1

12 3 4 5 6 7 8 9 Следующая ⇒