Актуальність виділення різних типів держав

Актуальність глибокого і всебічного вивчення держав полягає перш за все в необхідності розгляду їх не тільки в якості історично існувавших і існуючих явищ як таких, виявлення їх загальних і родових ознак, але і важливість вивчення їх в більш конкретному і в більш наближеному до реальної історичної дійсності плані. З теоретичної і практичної точки зору особливо важливим являється не тільки більш повне і точне виділення, що таке держава “взагалі”, якими специфічними рисами і ознаками вона наділена і чим вони, як соціальні інститути відрізняються від інших соціальних інститутів. Не менш важливим являється встановлення того, якою була держава на різних етапах розвитку суспільства, що вона являє собою на сучасному етапі.

Відповідь на ці та інші питання призводить до необхідності виділення із сукупності всіх, коли-небудь існувавших, нині існуючих і тих, які з’являться в майбутньому держав, певних типів держав, до актуальності їх типології чи класифікації.

Типологія (“типізація”) чи класифікація держав за типами являє собою об’єктивно необхідний, закономірний процес розподілу всіх держав, що існували в історії людства або існують нині, на такі групи, класи, що дають змогу розкрити їх соціальну суть.

Соціальна сутність держави (як і будь-якого іншого соціального явища) полягає в її здатності задовольняти певні потреби та інтереси тієї чи іншої спільності (соціальної групи, частини, а іноді й усього суспільства).

Отже, розкрити соціальну сутність держави – означає виявити, інтереси і волю якої саме частини суспільства (класової, національної чи іншої) виражає, задовольняє ця держава. А здійснити це можна тільки шляхом наукового, теоретичного дослідження держави. Відомо, що її офіційна назва, словесна “самореклама”, як засвідчує історія, не стільки викривала, скільки приховувала, маскувала її справжню соціальну роль. Якби декларативна “зовнішність” держави, її термінологічна самооцінка завжди відповідали суті цього явища, потреби у науці про державу не було б. [8]

Важливими відмінними рисами і особливостями історичного процесу розвитку держави так само, як і будь-якого іншого соціального явища, включаючи саме суспільство, являється його об’єктивність, всезагальність, безперервність, які супроводжуються виділенням його окремих стадій чи фаз розвитку.

Врахування даних, так само, як і інших будь-яких рис чи особливостей являється опорою як для пізнання всього історичного процесу, так і типології держав зокрема.

Поетапність, дискретність не тільки не означають визнання деякого розриву в історії людства, а навпаки, це означає, що розвиток людського суспільства, а разом з ним держав -безперервно продовжуючий, об’єктивно обумовлений історичний процес. [14]

В.О. Ключевський зазначав, що “сменялись народы и поколения, перемещались сцены исторической жизни, изменялись порядки общежития, но нить исторического развития не прерывалась, народы и поколения звеньями смыкались в непрерывную цепь, цивилизации чередовались последовательно, как народы и поколения, рождаясь одна из другой и порождая третью”. [6]

Однак, процес розвитку громадського суспільства, так само, як і процес розвитку держави - це не тільки об’єктивний, але разом із тим і суб’єктивний процес. Дана позиція відноситься як до суспільства, держави і права в цілому, взятих зі всіма своїми історичними рухами, так і до їх окремих складових частин, до окремих етапів їх розвитку і до окремих держав.

Те, що нерідко називається людським – а по іншому суб’єктивним фактором, має безпосереднє, пряме відношення перш за все не до абстрактно взятого процесу розвитку держави, а до кожного конкретного державного механізму, до кожного конкретного соціального прошарку, класу, до кожної конкретної особи, яка залишила свій слід в історії розвитку держави.

Наприклад, описуючи героїчні походи і подвиги Олександра Македонського, відмічаючи глибокий слід, який він залишив в історії розвитку стародавнього суспільства і держави, відомий грецький письменник і історик Плутарх підкреслював, що велич і вплив його на розвиток стародавньої цивілізації (суб’єктивний фактор) виявилися не тільки в тому, що впродовж одного лише десятиліття ним була створена могутня держава, рівної якій до того часу не знало людство, але і в тому, що були створені соціальні, інтелектуальні та інші передумови для подальшого розвитку державно-правового життя і культури.

Суб’єктивний фактор мав великий вплив на розвиток державно-правової і інших сфер життя суспільства не тільки в ранній період розвитку історії людства, але й на всіх послідуючих її етапах. [14]

Даний приклад свідчить про те, що суб’єктивні фактори, поряд з об’єктивними, завжди впливали і продовжують впливати на розвиток держави, а разом з тим і на розвиток інших сфер суспільного життя.

Це не тимчасовий і не локальний, а єдиний, безперервний, всеохоплюючий, глобальний процес. Його не можна не враховувати не тільки при розгляді всесвітньої історії розвитку людства, як єдиного об’єктивно-історичного процесу, але і при вирішенні проблем типології держави. Це - по-перше.

По-друге, при вирішенні проблем типології не можна випускати з поля зору те, що процес розвитку державної матерії нерозривно пов’язаний з постійним розвитком соціальної сутності, змісту і призначення держави, а також з корінними змінами основних принципів їх організації і функціонування. Наприклад, якщо в якості одного із важливих принципів рабовласницького типу держави виступав принцип приватної власності на основні засоби виробництва і на людей - рабів, то в якості одного із основних принципів буржуазного типу держави виступає уже принцип формально-юридичної рівності всіх громадян перед законом. Одним із важливих принципів феодального типу держави був принцип васального підпорядкування та інші.

І, по-третє, важливо враховувати положення про те, що процес переходу держави від одного ступеня до іншого, від одного типу держави до іншого органічно включає в себе елементи еволюційності розвитку державно-правових явищ з елементами їх дискретності, революційності.

Еволюційний розвиток держави здійснюється в основному в рамках одного і того ж типу даних явищ, в межах однієї суспільно-економічної формації. Революційний розвиток держави призводить до швидкої і разом з тим якісної зміни їх соціально-класової сутності, від одного типу держави до іншого, від однієї суспільно-економічної формації до іншої. [12]

В юридичній, і в деякій мірі політологічній, літературі здавна склалася така думка, що незалежно від особливостей свого існування і функціонування, держава проходить історично обумовлений шлях розвитку від рабовласницького типу до соціалістичного. Між даними типами держав, відповідно, знаходяться феодальний і буржуазний типи. Така їх схема.

Вчені також вважають, що процес розвитку держави здійснюється по висхідній лінії і, що по своєму характеру це незворотній процес. Державно-правова практика не в повній мірі підтверджує дане положення. Вона повністю підтверджує його тільки в першій частині, де мова йде про загальні тенденції розвитку держави по висхідній лінії. І тільки в окремій мірі вона підтверджує її в другій частині.

Прогресивний розвиток держави проявляється в тому, що по мірі переходу держави від одного типу до іншого, від однієї її соціальної сутності до іншої закріплюються демократичні принципи її організації і діяльності, розширюються її соціальні основи, збільшується коло прав і свобод, якими наділяються громадяни тієї чи іншої держави.

Про розвиток держави по висхідній лінії свідчать також і інші обставини. А саме - удосконалення самого державного механізму, розширення конституційно-правових основ його діяльності, удосконалення механізму взаємозв’язку і взаємодії держави із суспільством і різними соціально-політичними інститутами.

Що ж стосується невідворотності процесу розвитку держави, послідовності зміни її типів, то тут необхідно сказати наступне. Безперечно праві ті вчені, які стверджують, що як неможливо зупинити об’єктивний розвиток суспільства, а разом з ним - держави, як неможливо відвернути їх перехід від одного, більш низького ступеня до іншого, більш високого, від одного типу до іншого, поскільки це об’єктивно обумовлений процес.

В процесі розвитку суспільства, а разом з ним і держави, має місце, як відомо, історичний випадок, який може привести в окремих конкретних випадках до зворотного руху, до гальмування прогресивного розвитку держави, до регресу. Наприклад, фашизм, встановлення і існування якого в любій державі нерозривно пов’язаний з гальмуванням процесу поступового розвитку держави в даній країні, призводить до застою в державно-правовому житті.

Недопустимість абсолютизації процесу невідворотності в розвитку держави підтверджується також і тим, що в останні роки в Росії, Польщі і в ряді інших країн, які назвали себе заздалегідь соціалістичними після розвалу “комунізму” проявився не поступальний розвиток державно-правового механізму від “соціалістичного” до “посткомуністичного”, як це повинно було б випливати із положення про незворотність процесу, а зовсім інше, швидкий - протилежний розвиток.

Це підтверджується не тільки теоретичними настановами і заявками лідерів, які прийшли до влади на хвилі “перебудови”, про необхідність пройти “зворотний шлях від соціалізму до капіталізму”, але й самою практикою державно-правового і економічного будівництва в цих державах.

В процесі державних і конституційних змін, які відбулися в країнах Східної Європи, державні діячі акцентують свою увагу не в “постсоціалістичний, а в досоціалістичний період”, у зв’язку з цим багато західних авторів висловлюють сумніви в тому, що створювані таким чином державні структури і конституції “зможуть з успіхом справлятися з сучасними проблемами”. На їх думку справа в тім, що ні ці конституції і структури, ні їх лідери, “більшість яких являються вихідцями із старого управлінського класу”, нездатні ввібрати в себе і реалізувати на практиці нові державно-правові ідеї.

В цих умовах по відношенню до бувших соціалістичних країн, в деякій мірі тимчасово, не приходиться говорити не тільки про поступовий рух вперед, а навіть про збереження попереднього, досягнутого ними рівня економічного і соціально-політичного розвитку, а також про реальні матеріальні і інші гарантії прав і свобод громадян.

Спроби механічного перенесення західного досвіду, інститутів і нормативно-правових актів, як правило, закінчується плачевно для більшості країн, які відмовилися від своєї попередньої ідеології. [14]

Говорячи про типологію держав слід зазначити, що в процесі її проведення вчені спираються на великий фактичний матеріал, який накопичений різними юридичними і неюридичними науками і, в першу чергу, історією держави і права, політичною наукою, конституційним правом та іншими.

На основі вивчення і узагальнення даного матеріалу встановлюються і розкриваються об’єктивні зв’язки, які існують між державою і правом з однієї сторони, а також економічною і соціальною структурою суспільства з іншої. Виявляються рушійні сили процесу об’єктивно-історичного розвитку держави, вирішальними з яких визнаються матеріальні виробничі відносини (економічний базис), розкриваються закономірності розвитку і зміни історичних типів держави. Ретельному аналізу піддаються широко розповсюджені положення про те, що “рабовласницьке суспільство, буржуазне суспільство являють собою таку сукупність виробничих відносин, з яких кожна разом із тим являє собою особливу ступінь в історичному розвитку людства”.

У відповідності із різним ступенем розвитку економіки і суспільства, з врахуванням можливостей їх поетапного розвитку і функціонування, визначаються відповідно ступені розвитку чи типи держави, а також закономірності їх розвитку і функціонування. Існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність між типами і закономірностями розвитку економіки і суспільства, з однієї сторони, і держави і права, з другої. Однак, прямолінійного і прямого зв’язку між ними немає.

Закономірності розвитку і зміни одних типів держави іншими, в загальному і в цілому відповідаючи закономірностям розвитку і зміни різних типів економічного базису і суспільства, разом з тим мають свої специфічні особливості, свою відносну самостійність.

В чому ж полягає соціальний зміст і призначення процесу типології держави? В загальнотеоретичному і політикопрактичному плані значення процесу типології заключається в слідуючому. По-перше, в тому, що вироблені при цьому ідеї про типи держави дають ключ для правильного розуміння процесу об’єктивно-історичного розвитку даних явищ і послідовного переходу їх від однієї якісної ступені до іншої, від одного типу держави до іншого. Зміна історичних типів держави являється одним із основних, найбільш важливих історичних моментів, без врахування яких неможливо правильно зрозуміти ні розвиток їх сутності, ні соціально-політичний зміст і призначення, ні зміну їх форм, функцій, місця і ролі в структурі політичної системи суспільства.

По-друге, значення процесу типології держав полягає в тому, що типологія “озброює” дослідника поняттям внутрішньої логіки і закономірностей процесу історичного розвитку держави, виступає, як основа наукового передбачення майбутнього різних держав.

По-третє, в тому, що процес типології держав дозволяє органічно співвідносити дослідження загальних закономірностей розвитку державно-правових явищ, властивих всім без винятку типам держав, з їх особливостями, властивими тільки окремим типам держав, вивчення всього процесу об’єктивно-історичного розвитку держави в цілому з процесом розвитку його окремих складових частин, конкретних історичних ступенів.

По-четверте, в тому, що в процесі типології держав створюються всі необхідні передумови і можливості для широкого узагальнення, систематизації і аналізу всього фактичного і наукового матеріалу, який стосується практично всіх сторін процесу виникнення і розвитку суспільства, держави і права, їх послідовного переходу від одного ступеня до іншого.

По-п’яте, значення процесу типології держав полягає в тому, що процес типології держав створює об’єктивну основу для наукового проникнення в глибинні прошарки процесу об’єктивно-історичного розвитку держави, дозволяє проводити чітке розмежування між науковими і псевдонауковими державно-правовими теоріями, дає можливість втілювати державно-правове будівництво в різних державах на науковій, підтвердженій життям основі.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: