Сутність та особливості етнополітичних ідей в епоху Нового часу
Значний інтерес із точки зору етнополітологи становлять підходи Т.Гоббса до визначення поняття " народ" та виявлення його відмінностей від маси людей, населення чи натовпу. На думку англійського вченого, " маса людей не становить певної єдності, а являє собою багатьох людей, кожен з яких має власну волю і власне судження з усіх питань". Тому маса не може укладати угод, набувати прав, переносити їх на інших, тобто " вона не є природною, єдиною особою". Однак, коли в тій же самій масі кожний укладає із кожним угоду, щоб воля якоїсь однієї людини або узгоджена воля більшої частини маси вважалась волею всіх, то ця маса робиться єдиною особою. Тоді вона наділяється волею і може повелівати, видавати закони, набувати й передавати права т. ін. " У таких випадках, - підкреслює Т.Гоббс, - масу краще називати народом". 'Народ є дещо єдине, він має єдину волю, йому може бути продиктована єдина дія. Нічого подібного не можна сказати про масу". У демократичному суспільстві, на його думку, громадяни становлять народ, який править державою. При монархії вони є масою, а " король (як це не парадоксально) є народом".
Дещо суперечливим, на нашу думку, тут є твердження Т.Гоббса про " небезпеку наслідування сусідніх народів". З одного боку, він цілком слушно зауважував, що люди за своєю природою бажають політичних змін. Якщо вони, до того ж. " мають перед собою приклад сусідніх народів, які ще й розбагатіли при цьому, то вони не можуть не прислухатись до тих, хто підбурює їх до змін". Але з іншого боку, Т.Гоббс відмовляє народам у праві на політичні зміни та наслідування досвіду інших народів, зокрема, форм їх державного устрою, правління тощо.
Особливе місце в історії розвитку етнополітичної думки належить відомому французькому вченому-державознавцю Шарлю Монтеск'є. Тут лише зазначимо: за низку блискучих ідей і концепцій, які, на думку автора, своєю значимістю перевершують багато тогочасних теоретичних розробок.
Це, перш за все, його чітка й струнка теорія розподілу влади, котра майже у незмінному вигляді ось вже біля чверті тисячоліття слугує ЛЮДСТВУ, точніше його цивілізованій частині і все ніяк не може належним чином втілитись у життя посттоталітарних держав.
По друге, міркування щодо існування й дії певних законів і закономірностей суспільного розвитку. " Я встановив загальні початки і побачив, що окремі випадки як би самі по собі підпорядковуються їм, що історія кожного народу випливає з них як наслідок і будь-який частковий закон пов'язаний з іншим законом, або залежить від іншого, більш загального закону", - зазначав він у роботі " Про дух законів".
По-третє, Ш.Монтеск'є став одним із перших засновників методу порівняльного аналізу, який вже було розглянуто.
По-четверте, перетворення міркувань Ж.Бодена про національний характер і дух народів у досить струнку концепцію духу нації, його обумовленості природно-кліматичними та географічними умовами. " Багато речей правлять людьми: клімат, релігія, закони, принципи правління, приклади минулого, звичаї; як наслідок усього цього утворюється спільний дух народу", - писав французький мислитель. " Законодавець, - продовжував він далі, - повинен пристосовуватись до народного духу, оскільки цей дух не суперечить принципам правління, тому що краще всього ми робимо тс, що робимо вільно і у погодженні з нашим природним генієм".
По-п" яте, його думки про вплив географічних факторів на внутрішню та зовнішню політику держав і народів. Доречним буде зазначити, що ці думки Ш.Монтеск'є, атакож Ж.Бодена, стали у пригоді при формуванні наприкінці XIX - початку XX ст. теорії геополітики. Однак, пізніше ці ідеї, як і сама теорія геополітики, були спотворені фашистами та нацистами. І нарешті, т. зв. " європейська ідея". У роботі " Дух законів" Ш.Монтеск'є, як і багато інших мислителів кінця XVII- XVIII ст., досить активно відстоював ідею єдності Європи. При цьому він розглядав Європу як єдність у різноманітності і виступав проти спроб правлячих кіл деяких держав використати " європейську ідею" для встановлення своєї гегемонії над європейським континентом. Він висловлював також надії, що в умовах миру європейські держави будуть робити добро одна одній, а в умовах війни, якщо вже не вдасться її уникнути, завдавати менше шкоди.
