Напрямки реформування освіти за кордоном ( Італія)

Італія - це колиска європейської освіти. Перші в Європі університети з'явилися саме тут в XI столітті, потім за їхнім прикладом утворилися Оксфорд (XII століття), Кембридж, Сорбонна (XIII століття). У Середньовіччі бажаючі стати добрими правознавцями неодмінно приїжджали в університет Болоньї. Кращих у Європі лікарів випускав університет Салерно. В Італії одержували освіту великі художники, скульптори.

Саме в Італії 19 червня 1999 року, в Болоньї з'явилася підписана від імені урядів міністрами освіти 29 країн "Болонська декларація", яка сформулювала вимоги та критерії до національних систем вищої освіти у світлі утворення єдиного європейського освітньо-наукового простору до 2010 року. Основні вектори спільних дій можна стисло викласти таким чином:

• прийняття прирівнювальної структури вищої освіти, що має три основні рівні, досягти яких можна протягом аналогічного терміну навчання: бакалавр, магістр, доктор;

• розробка модульного принципу освіти, згідно з європейською системою кредитів - ЕСТS;

• забезпечення взаємного визнання дипломів на європейському рівні;

• інтеграція потреб у професійній освіті на різних рівнях та забезпечення освітніх потреб протягом усього життя;

• сприяння мобільності студентів і викладачів та надання освітянським освітнім закладам європейського виміру;

• розробка методологічних засад для оцінювання якості освіти;

• опора на учасників освітнього процесу, насамперед на університети (Європейська асоціація університетів) та на студентів (Національні спілки студентів Європи).

Зараз також відбувається активне реформування освіти в Італії. Так законопроект, що вводить ряд змін у систему шкільної освіти та запропонований міністром, широко обговорюється в Італії і викликає масу дорікань. За даними ЗМІ, серед нововведень, що пропонує міністр, введення єдиного викладача в початковій школі, скорочення вчителів і керівників шкіл, виставлення оцінок за поведінку, зміна системи оцінювання знань учнів і багато чого іншого.

И страны на выбор

Реформування освіти у Франції

Франція завжди пишалася своєю системою освіти з її багатовіковими традиціями. Батьківщина Вольтера і Руссо вважає цю систему одним з найважливіших демократичних завоювань нації і частішою французького внеску у світову цивілізацію. Знаменита Сорбонна вже майже 800 років В очах усього світу залишається символом класичної європейської освіти.

Основні принципи системи освіти у Франції мають столітню історію, і були закладені, в 1880-90-х роках. Освіта здебільшого безкоштовна, не має релігійного змісту и обов'язкова для дітей від 6 до 16 років. У Франції співіснують приватна і державна системи освіти, на відміну від попередніх країн, особливо Британії. У приватних навчальних закладах навчається близько 20 % всіх учнів Франції. Держава затверджує всі шкільні програми для приватних і державних шкіл, організує іспити. Тільки держава має право на видачу дипломів до рівня бакалавра. З часу прийняття закону Дебре від 1959 року приватна освіта одержує допомогу від держави.

Система з 80 французьких університетів і близько 300 вищих шкіл і дослідних центрів дозволяє набути практично будь-яку спеціальність. Французька система освіти має різні форми: „короткий" і „довгий" цикли, навчання у вищих школах та університетах. Так званий „короткий" цикл вищої освіти доступний тільки при наявності ступеня бакалавра.

Реформування освіти у Німеччині

Німеччина зберегла вірність своїй багатій на зміни 2000-літньої історії. У цій державі, розташованій у самому центрі Європи, одними з перших з'явилися університети. Перший німецький університет — це університет у Гейдельберзі був заснований у 1З86 році. Серед більш ніж 300 вищих навчальних закладів Німеччини особливе місце займають університети. Для вступу в німецький університет найкраще навчатися в коледжі довузівскої підготовки два роки. Хто не вчився за програмою довузівської підготовки, повинний здати іспит на підтвердження рівня знань німецької мови.

Вузи Німеччини можна умовно поділити на університети загального профілю і технічні, об'єднані вищі школи — технічні і професійні a також гуманітарні вищі навчальні заклади. До складу останніх входять коледжі мистецтв (Musikhochschulen, Kunsthochschulen), педагогічні вузи (Paedagogishen Hochschulen), вузи з підготовки чиновників і священиків.Від спеціальних вузів університети відрізняються тим, що надають право одержати ступені кандидата і доктора наук. Крім університетів і прирівняних до них вузів, у німецькій системі вищої освіти близько 30 років тому з'явилися спеціальні вищі навчальні заклади.

Більшість вузів Німеччини — державні. Безкоштовна освіта — головна перевага навчання в цій країні. Приватні платні університети теж є, але їх небагато. Безкоштовна і при цьому якісна вище освіта залучає величезну кількість абітурієнтів із самої Німеччини й інших країн. Більше шансів вступити в тих, у кого вищий середній бал Abitur і триваліший термін очікування місця (вступ йде за списком). Причина привабливості німецької освіти криється в тому, що, зберігши старі університетські традиції, навчальні заклади Німеччини, поряд із забезпеченням студентів фундаментальною теоретичною базою, здійснюють також фахове практичне навчання.

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: