Проблеми формування єдиного освітнього простору

Перш ніж розглянути проблеми формування єдиного освітнього простору, які на сьогодні існують, слід з’ясувати, як науковці тлумачать це поняття. Саме поняття освітнього простору(ОП) відбиває переважно внутрішні (педагогічні, психологічні та ін.) зміни в системі освіти, безвідносно до перевлаштовування системи інституційних взаємозв’язків освіти з іншими державними, недержавними та міжнародними установами. ОП – новітній принцип устрою системи освіти, як методологія трансформування та формування освітньої галузі.

Найбільш поширеною тенденцією у визначенні єдиного освітнього простору(ЄОП) є тенденція, що пов'язує появу поняття ЄОП із інституційними змінами у всьому світовому суспільстві, трансформаціями у сфері соціальної політики, а саме – в освітній політиці. Юридично поняття ЄОП означає визнання рівнів і періодів навчання, а також дипломів про вищу і середню освіту незалежно від країни, у якій проходило навчання; тобто відбиває глобальні інтегративні тенденції. Якщо говорити про особливості сприйняття цього поняття, то українські політики, науковці найчастіше використовують поняття ЄОП як позначку Болонського процессу.

Болонський процес розглядають у 3 основних значеннях:

- як процес по інтеграції європейських університетів, по створенню архітектури університетської освіти і т.д.;

- процес універсалізації людської культури, всієї цивілізації, який бере початок з 1158р.(заснування Болонського університету);

- ідеологема, парадигма, предмет дискусій не тільки про тенденції розвитку і інтеграції освіти, але і щодо процесів глобалізації.

Згідно Болонській декларації, прийнятій у 1999 році, Болонський процес передбачає: прийняття системи легкозрозумілих і зіставних ступенів, впровадження кредитно-модульної системи освіти, розвиток мобільності як студентів, так і викладачів, розвиток європейської співпраці щодо забезпечення якості освіти з метою розробки єдиних критеріїв і методології, розвиток європейських переконань щодо вищої освіти (учбові плани, міжінституціональна співпраця, схеми мобільності, сумісні програми навчання) і т.д.

Болонський процес як основний на сьогодні засіб створення єдиного освітнього простору має ряд позитивних наслідків. Перш за все це гнучкість освіти, можливість самостійного обрання предметів. Також Болонський процес передбачає забезпечення працевлаштування студенів на ринку праці за рахунок того, що всі академічні ступені і інші кваліфікації мають бути орієнтовані на ринок праці. Передбачається також переорієнтація учбового процесу на самостійне навчання студентів, на їх власну науково-дослідницьку діяльність. Безперечно позитивним наслідком є розширення мобільності студентів і викладачів, розширення доступу до вищої освіти. Також студентам надається шанс брати участь у прийнятті рішень, познайомитись з іншими культурами [4]

Але впровадження Болонського процесу стикається зі значними труднощами. Основною проблемою є прогнозоване зниження якості освіти. Чимало дослідників відзначають потребу доопрацювання, вдосконалення кредитно-модульної системи як однієї з ключових позицій Болонського процесу з урахуванням потреб та інтересів студентів. Підкреслюються наступні її недоліки: 1) модульно-рейтингова система призводить до нервового та розумового виснаження через безперервну напругу протягом семестру; 2) постійне змагання призводить до погіршення стосунків між членами колективу; 3) недостатня кількість часу для самостійної роботи над предметом; 4) дуже високі вимоги до отримання балів з деяких дисциплін; 5) незадоволеність підходом до оцінювання навчальних досягнень та ін. З цією проблемою безпосередньо пов’язана зазначена вище тенденція щодо зростання доступності освіти. Науковці стверджують, що кількість випускників дійсно зростає, але падає рівень їх підготовки. Однією з основних проблем Болонського процесу вважають фрагментарність знань, які отримують студенти.

Також проблемою Болонського процесу вважають бюрократизацію навчання, адже професори замість наукової діяльності заповнюють таблиці та готують звіти. Болонський процес також не оминули проблеми, які традиційно пов’язують з процесом глобалізації освіти: менеджерський підхід до навчання та втрата національних традицій. Болонський процес спричиняє утвердження ідеології менедежералізму, де основною цінністю визнається досягнення результату за допомогою використання уніфікованих процесів прийняття рішень. Також у сучасних умовах виникає феномен академічного капіталізму, коли освітня діяльність перетворюється на бізнес, супроводжується якісною рекламою, розробкою нових видів сервісів і продуктів. Та й сама уніфікація національних освітніх систем несе у собі значну небезпеку. Недостатня увага до культурних відмінностей та слабка міжкультурна комунікація можуть призвести до втрати освітніми системи свого творчого потенціалу. Науковці також виділяють такі труднощі, як недоступність магістратури ( через високу вартість навчання, та невисокий відсоток студентів) та нав'язування світогляду, що базується на ринковій економіці.

 

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: