Маргіналізація і глобальна економіка: поняття, сутність.

Маргіналізація (соціальна виключність) – процес коли індивіди або групи позбавляються доступу до соціальних позицій. Маргіналізація (від лат. Margo — край) — це "прикордонність", проміжне положення індивіда або соціальної групи в соціальній структурі суспільства.

Це поняття з'явилося в американській соціології в 20-ті роки XX століття для позначення ситуації не пристосовування іммігрантів до нових соціальних умов. Тобто це є процес втрати колишніх соціальних зв'язків з неповним засвоєнням культурних, етичних цінностей нового соціального середовища.

Маргінальна група людей - група, що відкидає певні цінності і традиції тієї культури, в якій ця група знаходиться, і яка стверджує свою власну систему норм і цінностей. Буває як індивідуальна, так і групова. Групова маргінальність виникає в результаті змін соціальної структури суспільства, формування нових функціональних груп в економіці і політиці, які витісняють старі групи, шо дестабілізує їхнє соціальне положення.

Глобалізація економіки - процес закономірних якісних перетворень світової економіки, що відбуваються на основі усуспільнення виробництва та поглиблення інтеграційних процесів у результаті безпрецедентного зростання і прискорення міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталів, широкого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж тощо.

Глобальна економіка - якісно новий етап розвитку світової економіки, яка поступово перетворюється на цілісний глобальний організм, утворений гігантською виробничо-збутовою, глобальною фінансовою та планетарною інформаційною мережею

За умов глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

 - формується глобальне світове виробництво на основі зародження наднаціональних відтворювальних ядер, планетарного охоплення світової економіки впливом транснаціональних корпорацій і транснаціональних банків, розвитку довгострокових виробничих зв'язків, стратегічних альянсів, договорів про співдружність, переходу від фордистської моделі економічного розвитку, характерної для індустріального суспільства XX ст., до постфордизму, заснованому на новітніх мережевих зв'язках;

- кардинально змінюється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи збільшення виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг;

- змінюються спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологіч-иою продукцією між розвиненими країнами;

- якісно перетворюється фінансова сфера, змінюється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо. Продовжуючи обслуговувати економіку, транскордонні фінансові потоки все більше виступають як самодостатні та відірвані від реального відтворювального процесу;

 - зростають роль І значення глобального капіталу, який не може бути однозначно зарахований до жодного національно-державного утворення; інтенсифікуються його територіальна експансія та функціональна диверсифікація, сформуються віртуальні ринки глобального капіталу, засновані на новітніх інформаційних і фінансових технологіях;

- посилюється орієнтація розвинутих економік на розширення всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використовуючи сучасні методи обробки інформації;

- інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів.

3. Характеристика угоди про субсидії та компенсаційні заходи

У 90-х роках XX ст. в ході Уругвайського раунду переговорів щодо створен СОТ було розроблено окрему Угоду про субсидії та компенсаційні заходи, яка регулювала питання державної підтримки вітчизняного виробника. Угодою заборонялося надавати експортні субсидії виробникам, а також вводилися суттєві обмеження щодо внутрішньої підтримки підприємств. Проте Угодою дозволяється використання національними урядами субсидій на розбудову інфраструктури, впровадження систем охорони довкілля, підтримку депресивних регіонів, тобто неадресних субсидій, що сприяють зростанню конкурентоспроможності економіки в цілому і при цьому не спотворюють конкуренції на внутрішньому та міжнародному рівнях. Тому застосування субсидій на промислові товари регулюється Угодою СОТ про субсидії і компенсаційні заходи. В даній угоді визначається право урядів використовувати субсидії для досягнення різноманітних цілей внутрішньої політики, однак обмежується їх право надавати субсидії, що мають значний деформуючий вплив н внутрішню та міжнародну торгівлю. Правила, викладені в Угоді є комплексними і стосуються як правил субсидування, так і процедури застосування компенсаційних мит. Згідно цієї Угоди субсидією є: фінансове сприяння, що надається на території Члена СОТ урядом або будь-яким державним органом. можна назвати три основні ознаки, одночасне поєднання яких визначає наявність субсидії:

· це фіксоване сприяння (або внесок);

· надається урядом або будь-яким державним органом на території члена СОТ;

· має становити вигоду. Дає визначення субсидії та встановлює критерії надання адресних субсидій. Містить переліки; · заборонених субсидій — субсидій, зумовлених показниками експорту та використанням вітчизняних товарів на перевагу імпортованим; · субсидій, що дають підставу для вжиття заходів — у разі, якщо субсидії завдають шкоди галузі виробництва іншого члена СОТ, серйозної шкоди інтересам інших членів СОТ, зводять нанівець або зменшують переваги, набуті членами СОТ згідно ГАТТ; визначаються критерії наявності серйозної шкоди; · субсидій, що не дають підстав для вжиття заходів, включаючи неадресні субсидії, адресних субсидій, що надаються з дотриманням визначених умов щодо обсягу та напрямів використання, в науково-дослідній діяльності, для допомоги неблагополучним регіонам у рамках загального регіонального розвитку, сприяння у прискореній адаптації до нових вимог до охорони довкілля. Встановлює засоби правового захисту у випадку застосування заборонених субсидій або субсидій, що обмежуються, з використанням Органу врегулювання спорів. Встановлює порядок застосування компенсаційного мита, включаючи порядок проведення відповідних розслідувань, збору доказів, розрахунку обсягів субсидії, обчислення розміру шкоди, вжиття тимчасових заходів тощо. Встановлює спеціальний і диференційований режим стосовно країн, що розвиваються, виходячи з визнання, ще субсидії можуть відігравати важливу роль у програмах економічного розвитку цих країн. Встановлює порядок стосовно країн з перехідною економікою, згідно з яким вони можуть застосовувати програми та заходи, необхідні для такого переходу — з семирічним терміном від дати набуття чинності Угодою про скасування заборонених видів субсидій. Крім того надається пільговий режим (наближений до країн, що розвиваються) застосування субсидій, що звичайно обмежуються.

Поствестфальська система

В другій половині 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. в міжнародних відносинах відбулись кардинальні зміни, які дозволяють говорити про встановлення нової системи міжнародних відносин яку ми можемо назвати Поствестфальською системою міжнародних відносин.

Поствестфальська структура як одна із ефективних систем міжнародних відносин.
З часів Вестфальського миру, основою сучасного світового порядку є незалежна, суверенна національна дер-жава, що конвенційно возведено в ранг вищого міжнародногопринципу. Разом з тим, не існує абсолютно сталого порядку: вінпостійно змінюється, набуваючи нових організаційних форм. Як наслідок, нині йдеться про процес формування нової глобальної політичної системи (поствестфальської) – універсальної інфраструктури управління світовими процесами. Цей глобальнийпорядок визначається як об’єктивно створювана в епоху глобалізації, на основі реалізації норм міжнарод-ного права, система взаємозв’язків між учасниками міжнарод-них відносин (в першу чергу, державами), що характеризуєтьсярозподілом між ними взаємних прав та обов’язків

Суттєвою особливістю поствестфальського світу є те, що глобалізація практично унеможливлює вирішувати проблеми самостійно. Жодна з них (навіть супердержава) не може самостійно протистояти наркотрафіку чи фінансовій кризі, існувати поза глобальним ринком та особливостями циркуляції іноземних валют

Логіка взаємодії в межах поствестфальської системи суттєво відрізняється від вестфальської, оскільки декларує, з одного боку, верховний суверенітет людської особи, верховенство прав людини над національним суверенітетом. Демократична формула організації суспільства визначається тепер інтегральною і невід'ємною частиною міжнародної системи безпеки. З другого боку, все частіше виявляються тенденції, при реалізації яких позиція захисту прав людини служить лише своєрідною прозорою завісою і, одночасно, ефективним інструментом для досягнення інших цілей. Хоч національні держави і перестають бути рівноправними та суверенними у формуванні міжнародної політики. але сильні держави, здійснюють активну зовнішню політику, розширюють сферу реалізації своїх національно-державних інтересів, і тому послаблення державного суверенітету інших держав можуть бути політично вигідним.
Відносини між різними суб’єктами сьогодні будуються так: "боротьба - співробітництво". Традиційні параметри могутності - військовий потенціал, якість і кількість збройних сил, поступається місцем таким нетрадиційним параметрам як економіка, фінанси, комунікація, інформаційні системи. Стає очевидним, що статус найсильнішої держави більше не означає володіння нею монополією на вплив, тому що для окремих постатей та груп є набагато простішим акумулювати та розповсюджувати свій вплив.

Але незважаючи на всі ці фактори, держава і на сьогодні залишається єдиним актором, який здатен та забовязаний вирішувати питання безпеки та захисту власних громадян, лише на державному рівні можливо вирішення глобальних політичних, економічних та екологічних питань. Спільними сферами інтересів країн можна назвати торгівельно-економічні відносини, попередження глобальних та регіональних військово-політичних конфліктів, запобігання розповсюдженню зброї масового знищення, забезпечення екологічної безпеки, боротьбу з тероризмом і кримінальною діяльністю. На противагу цьому сферами конкуренції та боротьби є: джерела сировини та енергії, ринки збуту, ринки капіталовкладень, ринки дешевої та кваліфікованої робочої сили.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: