Адаптація Польського законодавства до ЄС

Польща була другою країною, яка ще на початку 1990-х років "вбудувала" суспільні реформи в модель європейської та євроатлантичної інтеграції. За цих умов проведенню адміністративної реформи сприяв цілий ряд факторів, серед яких: активна участь усіх соціальних груп у демократичному русі; формування ще до початку перехідного періоду досить великої інтелектуальної та політичної демократичної еліти, яка опрацювала концептуальні ідеї нової політичної, соціальної та економічної систем ще до розпаду комуністичної системи; досить швидке здійснення радикальної економічної реформи, спрямованої на дерегуляцію та значні обмеження державного втручання; збереження Польщею багатьох механізмів ринкової економіки та громадянського суспільства в роки комуністичної системи; запровадження вже на початку проведення реформ інституційних механізмів для узгодження та обговорення рішень між Урядом та органами місцевого самоврядування; супроводження реформ інформаційною політикою уряду, яка розроблялася і втілювалася через Центр інформаційної підтримки; сприйняття урядом Польщі громадян та громадських об’єднань як своїх партнерів у проведенні реформ з метою зменшення опору здійснюваним радикальним змінам; недавній позитивний історичний досвід існування самоврядування; велика підтримка проведення реформ з боку засобів масової інформації. Важливою особливістю здійснення реформи державного управління у Польщі було те, що вона була предметом консенсусу всіх політичних сил. Завдяки цьому всі уряди, починаючи з 1989 р., реалізовували одну й ту ж політику в сфері трансформації адміністративної системи країни. Основним результатом реформи у Польщі було впровадження з 1999 р. трирівневого адміністративно-територіального поділу країни, що дозволило вирішити головну проблему – впорядкування та розподілу завдань і відповідальності між органами державного управління та місцевого самоврядування.

Адаптація національного права до права Європейського Союзу має два основні аспекти: формальний, який полягає у включенні євросоюзних приписів у приписи внутрішнього права, і практичний, який охоплює також створення процедур і «клімату» для впровадження і застосування євросоюзного права у Польщі. Тому й розрізняють два основні методи адаптації права: «жорсткий» - шляхом європейської законодавчої діяльності, та «м’який» - шляхом проєвропейської інтерпретації права судами і адміністративними органами держав- кандидатів.

Переклад актів європейського права на польську мову

Збереження мовної тотожності всіх держав-членів Європейського Союзу - одне з основних правил функціонування Співтовариства. Перевірка відповідності проектів правових актів до європейського права

Виконання законодавчих заходів з метою адаптації до права ЄС вимагає перевірки відповідності проекту нормативного акту до європейського права. Таку перевірку слід провадити на кожному етапі законодавчої роботи: під час підготовки проекту акту, його схвалення (а коли готується закон — протягом усього періоду його проходження в парламенті), а також після його подання на промульгацію (оприлюднення). У Польщі ця система формувалася поступово, починаючи з 1992 р., і тільки 1997 р. охопила всі етапи законодавчих дій і проекти, що надходять від усіх авторів пропозицій.

Порядок роботи над законами, що спрямовані на адаптацію польського права до європейського права

Законодавчі дії з метою адаптації польського права до європейського права полягають в ухваленні нових законів, що стосуються досі не врегульованих питань, внесенні змін до наявного права та у виданні виконавчих актів. У разі адаптації до зобов’язань, що випливають з угод, які укладаються Європейським Співтовариством, вони можуть також означати необхідність повторних переговорів і денонсації міжнародних угод, укладених державою-кандидатом.

 

Риси технопарків США

Важливим елементом інноваційної структури є технопарк. Мета яких комерціалізація наукових досліджень.

В усіх розвинених країнах технопарки є основою елементів інноваційної інфраструктури. Наразі у світі нараховується 600 технопарків різних видів. Більшість з них зосереджена в США, в Європі, в Японії та в Китаї. Державна влада в цих країнах застосовує особливу політику щодо надання особливих пільг та акредитацій на пільгових умовах. Це державне замовленні на інноваційну продукцію, цільове фінансування окремих інноваційних розробок. В Україні з 1999 р. створено 16 технопарків. З 2000 по 2004 р. були зняті технопарки, з 2005 р. вони знову почали працювати. Європа відстає від технологій США та Японії і вони і щорічно витрачають 15 мільярдів євро для скорочення відстані. На сьогодні в світі існують понад 3000 технопарків, які самостійно діють.

Комплекс дій:

· удосконалення системи бюджетного фінансування науки

· введення механізму стратегічного відбору проектів

· створення системи науково-технічних центрів для супроводу високотехнічноі господарської економіки

· Заснування на базі універсальних технопарків - технополісів

Існують два види моделей технопарків: європейська – ґрунтується на державних інвестиціях та дотаціях і створенні робочих місць.

Модель технопарків США в меншій мірі ґрунтується на державному фінансуванні і в більшій мірі використовує інвестиції різних зацікавлених фірм. В США технопарки орієнтовані не стільки на створенні робочих місць, а на розробці та виведенні на ринок нових продуктів та технологій. 25 найбільших університетів США мають наукові парки. Концепцію створення парків вперше було реалізовано в Каліфорнії в 1950-х рр..

Більшість технопарків США мають технологічні бізнес-інкубатори, які не тільки створюють нові підприємства, але й є фактично ініціатором розвитку регіонів. Це дуже вдала форма підтримки малого і середнього підприємництва. За останні 10 років в США відбулося значне зростання з декількох десятків до шестисот інкубаторів. Всього в світі налічується близько 2000 бізнес-інкубаторів. Технопарки можуть діяти не тільки тимчасово, але й постійно. При цьому технологічні бізнес-інкубатори є складовою технопарку.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: