Нормативно-правове забезпечення здійснення держ.управління в сфері будівництва

Основні НПА:

ü Житловий кодекс України,

ü ЗУ Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014роки (Мета Програми полягає у визначенні засад реалізації державної політики реформування житлово-комунального господарства, здійснення заходів щодо підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.)

ü ЗУ Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва, (Цей Закон прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.)

ü УПУ Про затвердження положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

ü ПКМУ Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Облаштування багатоквартирних будинків сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії», (Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою “Облаштування багатоквартирних будинків сучасними засобами обліку і регулювання води та теплової енергії”)

ü ПКМУ Про затвердження Порядку здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, (Цей Порядок визначає механізм здешевлення вартості іпотечних кредитів для забезпечення доступним житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом відшкодування частини процентів за кредитами, отриманими на будівництво (реконструкцію) чи придбання в об'єктах незавершеного будівництва або не реалізованого замовниками (управителями) в об’єктах, прийнятих в експлуатацію після 2007 року житла)

ü Меморандум про розуміння між Програмою розвитку ООН і Міністерством житлово-комунального господарства України (Мета Меморандуму - просування принципів сталого розвитку, надання організаційної, методичної і наукової підтримки у реформуванні житлово-комунального господарства, поліпшення якості надання житлово-комунальних послуг населенню.)

ü Державна цільова соціально-економічна програма будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки Метою Програми є підвищення рівня забезпечення громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства, житлом шляхом удосконалення існуючого та запровадження нового ефективного фінансово-інвестиційного механізму державної підтримки будівництва (придбання) доступного житла. Оптимальним способом розв'язання проблеми є встановлення нижчих, порівняно з ринковими, відсоткових ставок за кредитами на будівництво (придбання) житла з метою забезпечення їх доступності. При цьому передбачається здійснення поступового переходу від безоплатного надання житла громадянам до його придбання за рахунок власних коштів за умови надання державної підтримки.

 

 

БІЛЕТ 11

 

1. Охарактеризуйте систему будівельних заощаджень в зарубіжних країнахСистема будівельних заощаджень почала функціонувати з 1830 р. і успішно конкурувала з традиційною моделлю. Призначення будівельних кас – надання учасникам житлового будівництва кредитів на пільгових умовах. Ресурси цих кас формуються за рахунок вкладів їх учасників. Вони (учасники) також отримують від 30 до 50% річного вкладу.Дві фази функціонування системи будівельних заощаджень:

• накопичення будівельних заощаджень;
• кредитування.

Система будівельних заощаджень може бути закритою та відкритою. Закрита – передбачає фіксацію процентів за кредитами і заощадженнями протягом усього терміну дії контракту, тоді як відкрита система передбачає становлення гнучких процентних ставок. Прикладами каст закритого типу може бути Німеччина (близько 32% населення приймає участь, а в обороті – 650 мільярдів євро, що є 40% ВВП Німеччини). Характерною рисою німецької системи житлового фінансування є те, що вона об’єднує різні установи та способи рефінансування (може входити банк, іпотечна компанія і т.д., тобто комбінування). В Австрії система схожа. Ставка проценту за кредитом в Австрії не є фіксованою, а залежить від стану грошового ринку. У Франції існує відкрита система і характеризується порівняно невеликими процентними ставками, що зараховуються як на заощадження, так і на кредити. Ця система більше підтримується державою.

 

2. НПА і система органів в сфері інновацій (на 2014 р.)НПА:
1. ГКУ (16.01.2003) - глава 34, яка регулює інноваційну діяльність. ГКУ містить визначення інноваційної діяльності (ст.325), визначає її види (ст.327), форми інвестування в інновації (ст.326), шляхи та форми державного регулювання (ст.328) та систему державних гарантій інноваційної діяльності (ст.329), основні засади державної експертизи інноваційних проектів (ст.330). 2. ЦКУ (16.01.2003) - ЦКУ прямо не регулює інноваційну чи інвестиційну діяльність, на відміну від ГКУ, проте Глава 62 "Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт" регулює договірні відносини, що складаються в процесі виконання таких робіт, в тому числі розробки інноваційних проектів.

3. ЗУ «Про інноваційну діяльність» (04.07.2002) - Закон забезпечує правове регулювання інноваційної діяльності, зокрема: дає визначення основним поняттям (інновацій, інноваційної діяльності, інноваційного продукту, інноваційної продукції, інноваційного проекту, інноваційної інфраструктури, суб'єктів інноваційної діяльності, інноваційного підприємства, об'єктів інноваційної діяльності – ст.1,4,5,14-16), закріплює принципи державної політики у сфері інноваційної діяльності (ст.3), основні засади державного регулювання в цій сфері (ст.6-12), визначає правовий режим інноваційних проектів (ст.12-13) та заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності (ст.17-22)

4. ЗУ «Про наукову і наукову-технічну діяльність» (13.12.1991) - Даний НПА містить положення, згідно з яким інноваційна діяльність належить до науково-технічної (ст.1)

5. ЗУ «Про наукову і науково-технічну експертизу» (10.02.1995) - Закон визначає основні засади проведення науково-технічної експертизи, включаючи й експертизу інноваційних програм і проектів.

6. ЗУ «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» (16.07.1999) - Регулює особливість здійснення інноваційної діяльності шляхом визначення правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму такої діяльності щодо зазначених у ньому суб'єктів інноваційної діяльності, до яких належать: "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" (м.Київ), "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона" (м.Київ) та ряд інших технологічних парків.

7. ЗУ «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (08.07.2011) - Закріплює визначення понять пріоритетних напрямів інноваційної діяльності (ст.2), їх видів (стратегічні та середньострокові), основних засад їх формування (ст.4,5), експертизи, затвердження, механізму їх реалізації та моніторингу (ст.7)

8. ЗУ «Про науковий парк «Київська політехніка»» (22.12.2006) - Даний закон спрямований на регулювання правових, економічних, організаційних відносин, що пов'язані з створенням і функціонуванням наукового парку "Київська політехніка"

9. ПВРУ «Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України» (13.07.99) - В даній Концепції визнається виключна значущість інноваційного шляху розвитку економіки України, визначаються його головні цілі, пріоритетні напрями, комплекс стимулюючих та організаційно-управлінських заходів.

Органи:

Верховна Рада України ухвалює закони та постанови, в яких визначає основні цілі, напрями, принципи державної науково-технічної сфери, затверджує пріоритетні напрями розвитку науки та техніки, перелік національних науково-технічних програм, створює систему кредитно-фінансових, податкових та митних регуляторів у науково-технічній сфері, установлює обсяги бюджетного фінансування національних науково-технічних програм, розміри відрахувань до Державного інноваційного та інших фондів. Для вирішення питань формування науково-технічної політики при Верховній Раді України створено комітет з питань науки та народної освіти.

Кабінет Міністрів України координує роботу органів державної виконавчої влади з реалізації науково-технічної політики. Кабінет Міністрів України розробляє постанови, спрямовані на створення, на підставі чинного законодавства, економічних, правових і організаційних механізмів, що стимулюють діяльність усіх організаційно-правових форм підприємництва щодо прискорення НТП. Кабінет Міністрів України організує розробку національних та державних науково-технічних програм, створює органи управління та механізм реалізації програм, контролює виконання, розподіляє кошти бюджету, визначає порядок формування й використання позабюджетних фондів для науково-технічної діяльності. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності є Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій) До основних завдань Держінвестицій належить : участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності та створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики, координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності є Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій) До основних завдань Держінвестицій належить : участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності та створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики, координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності

3. Специфіка реформування ЖКГ у Сх.НімеччиніПередумови реформування ЖКГ в Німеччині:

- поганий технічний стан внутрішньо-будівельної і комунальної інфраструктури

- недоступність інформації про технічний стан інфраструктури

- система тарифного ціноутворення не дозволяла покривати витрати

- низька якість житлово-комунальних послуг

- розрахунок комунальних послуг здійснювався за нормативне споживання, а не на підставі приладів обліку

Цілі щодо реформування ЖКГ в Німеччині:

• забезпечення підвищення ліквідності підприємства за рахунок здійснення контролю платежів, точного розрахунку споживання

• прозорість та ефективність фінансових потоків на підприємстві

• скорочення витрат, підвищення якості обслуговування

• ведення клієнтської бази

Державні субсидії в Німеччині:

- пряме надання субсидій (адресні) – для населення, що мешкає в державному житловому фонді

- надання субсидій через комунальні підприємства (для товариства працівників у будівництві)

Субсидії не надавались власникам приватних будинків

Основні напрями реформування ЖКГ:

- демонополізація і акціонування над регіональних постачальників послуг

- модернізація комунальної інфраструктури і житлового фонду

- вдосконалення ціноутворення

Заходи щодо реалізації реформування ЖКГ:

• приватизація житлового фонду:

- створення індивідуальної приватної власності

- мобілізація приватної ініціативи і відповідальності

- залучення грошових коштів для модернізації житла

• демонополізація і акціонування підприємств

• підвищення ефективності комунальних підприємств

 

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: