Удосконалення державного регулювання системи транспорту

Шляхи вдосконалення державного регулювання:

-створення правової бази транспортної діяльності і контроль за дотриманням законодавства.Це пряма відповідальність держави.

-намір забезпечення безпеки транспортного процесу

збереження в державі єдиного транспортного простору

-стратегічний розвиток транспортної інфраструктури

- недискримінація для інших держав засобів захисту держави

- сприяння залучення інвестицій

-митне регулювання

Так, основною задачею державного регулювання ринку транспортних послуг повинно стати підвищення ефективності функціонування транспортного комплексу України, об’єднання конкурентних переваг окремих видів транспорту, особливо тих, що задіяні в міжнародних перевезеннях, через упровадження програм міжвідомчої інтеграції транспортних підприємств з метою забезпечення конкурентоспроможності українського транспорту у створенні міжнародних транспортних коридорів і залучення до них транзитних вантажопотоків

Одним із найважливіших напрямків розвитку та реформування транспортної системи країни є подальше вдосконалювання її управлінських структур, яке повинно забезпечити підвищення керованості підприємствами транспортного комплексу та безумовне здійснення державного регулювання та контролю діяльності підприємств транспортної системи у виробничій і соціальній сферах

4.Види фінансування будівництва в європейських країнах

Французька. Комунальна сфера підпорядковується комуні. Комуна є основою соціальної сфери. Комуна крім питань будівництва, містобудування вирішує низку інших проблем, а саме питання організації водопостачання, каналізації, вивезення сміття, технічного обслуговування, освітлення вулиць, роботу міського транспорту, забезпечення громадського порядку, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог. Комуни управляються муніципальною владою, яка обирається кожні 6 років загальним голосуванням і рада обирає мера. Мер наділений державними повноваженнями і діє від імені держави, наприклад видаються певні дозволи на певну діяльність. Роботи продаються муніципалітету і він несе соціальну відповідальність перед громадянами. Комунальна служба переважно муніципальною і популярна форма договору концесії, відповідно до якого підприємство комунальної сфери передається в експлуатацію приватній фірмі. У Франції крім державних газових мереж, існують приватні газові компанії, які забезпечують громадян газом. Приватні компанії працюють за контрактом з муніципалітетом. Існує багато типів контрактів в цій сфері, які передбачають відповідальність цих фірм за ремонт і за будівництво нових об’єктів. Замовлення відбуваються за тендерами. Уряд встановлює стандарти на те, чим мають забезпечуватися житлові будинки. Існують будівельно-експлуатаційні фірми різного рівня, але є тенденція у Франції до постійного укрупнення фірм. Є різні форми управління багатоквартирним житлом, є муніципальні компанії та приватні. Власники будинків укладають договори з муніципалітетом на доставку води, газу та інших послуг. Існує як централізоване теплопостачання, так і децентралізоване.

У Франції важливу роль відіграє кооперативне будівництво. Італія – 20%, Данія, Фінляндія – 15%.

Німецька. Східна Німеччина. Реформування почалося з 1990 р. і орієнтовано воно було на досягнення кількісних результатів і пріоритет надавався на масове будівництво житла. Належного ремонту не було. Більшість квартир перебувало у власності держави, або муніципалітету, деякі квартири перебували у власності товариств (товариства працівників з будівництва житла, як радянські кооперативи). Оплата поділялася за видом послуг (фіксована). Надавалися державні субсидії: 1) населенню, що мешкало в державному житловому фонді отримувало прямі субсидії (адресні); 2) товариства працівників з будівництва житла отримували субсидії через комунальні підприємства; 3) власникам приватних будинків субсидії не надавалися. Першим заходом для полегшення сфери стала відмова щодо надання субсидії через комунальну сферу (відмова від другого пункту, залишилося лише адресне субсидіювання), надавалися кредити, які використовувалися для модернізації сфери, реорганізація житлового фонду, житлові кооперативі перетворювалися у союзні особи, які були самостійними. Відбулося підвищення відповідальності житлових підприємств за несплату комунальних послуг. Сфера була передана у приватні руки, земля була передана до власності підприємств, були створені міські та комунальні компанії, створені ринкові умови для роботи комунальних компаній Міські комунальні компанії надають додаткові послуги (управління документацією та інше). Муніципалітети залучали інвесторів і продавати акції. Населення отримало конкуренцію.

Система будівельних заощаджень почала функціонувати з 1830 р. і успішно конкурувала з традиційною моделлю. Призначення будівельних каст – надання учасникам житлового будівництва кредитів на пільгових умовах. Ресурси цих каст формуються за рахунок вкладів їх учасників. Вони (учасники) також отримують від 30 до 50% річного вкладу.

Дві фази функціонування системи будівельних заощаджень:

•     накопичення будівельних заощаджень;

•     кредитування.

Система будівельних заощаджень може бути закритою та відкритою. Закрита – передбачає фіксацію процентів за кредитами і заощадженнями протягом усього терміну дії контракту, тоді як відкрита система передбачає становлення гнучких процентних ставок. Прикладами каст закритого типу може бути Німеччина (близько 32% населення приймає участь, а в обороті – 650 мільярдів євро, що є 40% ВВП Німеччини). Характерною рисою німецької системи житлового фінансування є те, що вона об’єднує різні установи та способи рефінансування (може входити банк, іпотечна компанія і т.д., тобто комбінування). В Австрії система схожа. Ставка проценту за кредитом в Австрії не є фіксованою, а залежить від стану грошового ринку. У Франції існує відкрита система і характеризується порівняно невеликими процентними ставками, що зараховуються як на заощадження, так і на кредити. Ця система більше підтримується державою.

Контрактне фінансування – це спосіб фінансування житла. Існує у Чехії (32%), Словаччині (40%), Угорщині та Хорватії. Ця система подібна до німецької моделі, але у Польщі та Словенії вона утворюється на базі універсальних банків. У Росії законодавчо створені умови. Створені житлові та житлово-накопичувальні кооперативи (другий працює з різними будинками).

5.Нормативно-правове забезпечення та органи в інноваційно-інвестиційній сфері

Сучасна нормативно-правова база (закони, укази Президента, підзаконні акти у формі постанов Уряду, наказів центральних органів виконавчої влади тощо) стосовно науково-технічної та інноваційної діяльності налічує близько 200 документів.Зокрема, національне інноваційне законодавство включає норми Конституції України, Господарського кодексу, Закону України "Про інноваційну діяльність", Закону України "Про пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності в Україні", Закону України "Про інвестиційну діяльність", Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" та інших нормативно-правових актів, які визначають правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлюють форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямовані на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Державні пріоритети інноваційної діяльності викладені в Законі України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", що визначає правові, економічні й організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в країні.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні - науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні зобов’язують органи виконавчої влади всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів, та концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності є Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій) До основних завдань Держінвестицій належить : участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності та створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики, координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності

БІЛЕТ№30

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться: