Загальний підхід до аналізу доходів

Аналіз доходів

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ З ДОХОДУ

Показник	План		Факт		Відхилення
	Д0	%	Д1	%	DД	% до Д 0	DД і
							DД
Процентні доходи, Дп	31 290	37,1	59 250	48,2	27 960	+33,2	0,724
Непроцентні доходи, Дн	52 950	62,9	63 600	51,8	10 650	+12,6	0,276
Разом доходів, Д	84 240	100	122 850	100	38 610	+45,8	1,0

На підставі наведених у табл. 10.1 розрахунків можна зробити такі висновки:

зростання фактичного обсягу доходів порівняно з планом на 38 610 грн, або на 45,8 %, відбулося за рахунок фактичної зміни процентних доходів на 27 960 грн, або на 33,2 %, та за рахунок фактичної зміни непроцентних доходів порівняно з планом на 10 650 грн, або на 12,6 %;

частка збільшення процентних доходів у зміні фактичного обсягу доходів становить 0,724, а частка непроцентних доходів — 0,276 порівняно з показниками фінансового плану;

використання індексного методу показує, що темп зміни фактичного обсягу доходів банку становить:

.

У тому числі за рахунок темпів зміни фактичних обсягів процентних і непроцентних доходів відповідно:

;

,

а за рахунок фактичної зміни структури процентних та непроцент­них доходів відповідно:

;

.

Отже, індекс зміни фактичної величини доходу становить:

.

Загальна оцінка доходів банку за їх напрямами, як це передбачено у звіті про фінансові результати, здійснюється за допомогою аналітичної табл. 10.2.

Таблиця 10.2

Факторний аналіз доходів

Наступним етапом аналізу доходів є вивчення факторів, які впливають на зміну величини отриманих доходів та визначення можливостей її збільшення, що здійснюється за допомогою факторного аналізу кожної групи і видів доходів відповідно до наведених нижче аналітичної таблиці (табл. 10.4).

За даними табл. 10.4 визначимо вплив наступних факторів на величину процентних доходів Д_п:

— Зміни обсягу дохідних активів А_д:

Д_п (А_д) = Д_п0 · [(А_д1 : А_д0) – 1] =

= 533,5 · [(2359 : 1667) – 1] = + 224,0 ( тис. грн);

— у процентах:

Д_п(А_д) : Д_п0 · 100 % = + 224,0 : 533,5 · 100 % = 42,0 %.

— Зміни структури дохідних активів Ч_к, Ч_цп:

(тис. грн);

— у процентах:

Д_п (Ч_к,Ч_цп) : Д_п0. · 100 % = – 233,8 : 533,5 · 100 % = –43,8 %.

— Зміни середньої відсоткової ставки за видами дохідних активів і_сер:

Д_п(і_сер) = (Д_п1 – Д_п0) – Д_п(А_д) – Д_п(Ч_к,Ч_цп) =

= +32,5 – 224,0 – (–233,8) = + 42,3 (тис. грн);

— у процентах:

Д_п(і_сер) : Д_п0 · 100 % = +42,3 : 533,5 · 100 % = 7,9 %.

Таблиця 10.4

Аналіз витрат

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ЗА ВИТРАТАМИ

Показник	План		Факт		Відхилення
	В0	%	В1	%	DВ	% до В0	DВі : DВ
Процентні витрати, Вп	99 915	26,6	18 134	41,0	8209	+ 22,0	1,18
Непроцентні витрати, Вн	27 359	73,4	26 082	59,0	–1277	–3,4	–0,18
Разом витрат, В	37 274	100	44 206	100	6932	+18,6	1,0

Результати наведених у табл. 10.9 розрахунків свідчать, що:

зростання фактичного обсягу витрат порівняно з кошторисом на 6932 грн, або на 18,6 %, відбулося за рахунок зміни фактичних процентних витрат на 8209 грн, або на +22,0 %, та за рахунок фактич­ного зменшення непроцентних витрат на 1277 грн, або на –3,4 %;

частка процентних витрат у зміні фактичного обсягу витрат становить 1,18, а непроцентних — 0,18 у порівнянні з кошторисом;

індексний метод показує, що темп зміни фактичного обсягу витрат становить:

І^в = В₁ : В₀ = 44 206 : 37 274 = 1,186,

за рахунок темпів зміни обсягів процентних витрат —

і непроцентних витрат —

,

та за рахунок зміни темпів відповідно процентних і непроцентних витрат:

v_п = В_п0 : В₀ = 9915 : 37 274 = 0,27;

v_н = В_н0 : В₀ = 27 359 : 37 274 = 0,734.

Отже,

.

Відповідно до принципу прибутковості доходи банку повинні перевищувати витрати, тому загальна оцінка динаміки витрат банку містить аналіз коефіцієнтів1, які характеризують стабільність діяльності та її прогнозування. До таких показників належать:

коефіцієнт дієздатності банку К_д, який визначається співвід­ношенням витрат і доходів. Оптимальне значення К_д не повинно перевищувати 0,95, збільшення до 1,0 і вище свідчить про погіршення дієздатності банку, тобто він стає збитковим;

коефіцієнт режиму економії витрат К_е, який є співвідношенням темпів збільшення витрат і темпів зростання доходів. Рівень показника К_е < 1 свідчить, що банк дотримується режиму економії, в іншому випадку — не дотримується.

Аналіз коефіцієнтів здійснюється за допомогою табл. 10.10.

Таблиця 10.10

АНАЛІЗ НЕПРОЦЕНТНИХ ВИТРАТ

Найменування статей витрат	Кошторис		Фактично		У тому числі, тис. грн
	тис. грн	%	тис. грн	%	І кв.	ІІ кв.	і т. д.
1. Комісійні витрати	85	28,6	120	30	28	31	61
2. Загальноадміністративні витрати	71	23,9	72	18	17	20	35
3. Витрати на персонал	60	20,2	64	16	14	14	36
4. Інші витрати	39	13,1	50	12,5	11	12	27
5. Відрахування до резервів	24	8,1	75	18,7	16	32	27
6. Непередбачені витрати	18	6,1	19	4,8	4	4	11
7. Разом непроцентних витрат	297	100	400	100	90	113	197

Дані табл. 10.12 свідчать, що порівняно з кошторисом фактичні непроцентні витрати збільшилися на 103 тис. грн з 297,0 тис. грн до 400,0 тис. грн, або на 34,7 %. Аналіз структури фактичних витрат показує, що, незважаючи на абсолютне збільшення усіх видів непроцентних витрат, частка загальноадміністративних витрат та витрат на персонал зменшилася відповідно на 5,9 та 4,2 процентного пункту (далі — п.п.), а частка непередбачених витрат — на 1,3 п.п., тоді як частка комісійних збільшилась на 1,4 п.п., а відрахувань до резервів — на 10,6 п.п. Отже, зростання непроцентних витрат у даному разі пояснюється значним збільшенням відрахувань до резервів на можливі втрати за кредитно-інвести­ційним портфелем банку.

Значне місце в аналізі витрат займають показники, що характеризують різні види витрат на 1 грн середніх залишків за активними операціями. Для більш детального вивчення тенденції зміни окремих видів витрат можна використовувати такі коефіцієнти:

де  — середні залишки активів банку,

В — загальна сума витрат банку,

В_п — процентні витрати,

В_н — непроцентні витрати,

В_перс — витрати на утримання персоналу,

В_адм — загальноадміністративні витрати,

В_ін — інші витрати банку.

Динаміка зазначених коефіцієнтів дає змогу зробити висновок щодо збільшення чи зменшення відповідних видів витрат та їх обґрунтування. Такі співвідношення свідчать, наскільки прибутково банк здійснює активні операції. Бажано порівнювати отримані результати з даними інших банків.

Про обсяг загальних витрат та величину окремих витрат за напрямами та групами неможливо судити лише за відхиленням абсолютних значень та темпами зростання тому, що з розвитком банківської діяльності збільшується ресурсна база банку і відповідно зростає величина банківських витрат. Узагальнюючим показником величини банківських витрат є їх відношення до кількості клієнтів, яких обслуговує даний банк.

Порівняльний аналіз доходів і витрат банку рекомендується здійснювати на основі такої системи коефіцієнтів:

¨ Ступінь покриття непроцентних витрат непроцентними доходами

К_п = Д_н : В_н.

¨ Процентне «відхилення»:

.

¨ Процентна маржа:

,

де Д_н — непроцентні доходи;

В_н — непроцентні витрати;

 — дохідні активи;

 — пасиви, що генерують процентні витрати.

Для загальної оцінки рівня витрат банку пропонується така система коефіцієнтів з урахуванням аналізу їх динаміки за кілька періодів, порівняння з граничними значеннями та показниками інших банків (табл. 10.13).

Таблиця 10.13

ОЦІНКА РІВНЯ ВИТРАТ БАНКУ

Коефі- цієнт	Чисельник	Знаменник	Оптимальне значення	Економічна характеристика
К1	Витрати банку, В	Доходи банку, Д	< 1,0	Загальна дієздатність банку
К2	Операційні витрати, Воп	Операційні доходи, Доп	< 0,95	Прогнозний інструмент оцінки стійкості банку
К3	Доходи банку, Д	Платні пасиви, Пп	Визначає банк	Частка доходів на покриття заборгованості
К4	Платні пасиви, Пп	Дохідні активи, Ад	max 1,2	Розміщення платних пасивів у дохідні активи
К5	Витрати банку, В	Активи банку, А	Визначає банк	Вартість 1 грн банківських активів
К6	Процентні витрати, Вп	Середні залишки дохідних активів, Адсер	Визначає банк	Співвідношення витрат працюючих активів
К7	Процентні витрати, Вп	Процентні доходи, Дп	< 0,8	Частка процентних витрат у процентних доходах банку
К8	Непроцентні витрати, Вн	Активи банку, А	1—4 %	Граничний рівень непроцентних витрат на 1 грн активів
К9	Непроцентні витрати, Вн	Середні залишки активів, Асер	Визначає банк	Частка витрат на забезпечення функціонування банку
К10	Непроцентні доходи, Дн	Непроцентні витрати, Вн	> 0,5	Рівень покриття непроцентних витрат непроцентними доходами
К11	Ліквідні активи, Алікв	Платні пасиви, Пп	> 1,0 (критичне значення < 0,8)	Збалансованість активної і пасив­ної політики банку
К12	Витрати банку, В	Кількість клієнтів, Ккл		Узагальнюючий показник

Наведені коефіцієнти дають змогу уточнити висновки про якість дохідної бази банків, про роль окремих компонентів, що визначають дохідність активів, про ефективність банківського контролю за своїми витратами. Порівняльна характеристика доходів і витрат є основою оцінки загального фінансового результату комерційної діяльності банку.

Наступним кроком аналізу є вивчення причини значного збільшення загальних витрат та витрат за окремими статтями і віднесення невиправданих витрат до резервів збільшення прибутку, для чого здійснюється факторний аналіз витрат.

Факторний аналіз витрат

Факторний аналіз процентних витрат банку здійснюється за такою методикою. Процентні витрати залежать від середніх залишків за сплаченими пасивами та середньої процентної ставки за ними:

F(В_п) = F(П_сер) + F(i_сер),

де F(В_п) — зміна (зростання або зниження) сумарних процентних витрат;

F(П_сер) — зміна (зростання або зниження) процентних витрат виключно за рахунок першого фактора — середніх залишків за сплаченими пасивами;

F(i_сер) — зміна (зростання або зниження) процентних витрат виключно під впливом другого фактора — середньої процентної ставки за платними пасивами.

Кількісний вплив цих факторів на величину витрат визначається аналітичним прийомом різниці факторних показників.

Вплив першого фактора на процентні витрати визначається у такий спосіб:

,

де  — середні залишки за всіма сплаченими пасивами у пе-
ріоді, що аналізується;

 — середні залишки платних пасивів у минулому (базовому) періоді;

 — середня процентна ставка за сплаченими пасивами у базовому періоді.

Ступінь впливу середньої процентної ставки за сплаченими пасивами на процентні витрати розраховується за формулою:

,

де  — середня процентна ставка за платними пасивами у звітному періоді (що аналізується);

 — середня процентна ставка за платними пасивами у попередньому періоді;

 — середні залишки за сплаченими пасивами у звітному періоді.

Кількісний вплив факторів на величину витрат здійснюється за допомогою аналітичної табл. 10.14.

Таблиця 10.14

Аналіз доходів

Загальний підхід до аналізу доходів

Якими важливими для банку не були б цілі та пріоритети, реалізовані у процесах комплексного управління активами і пасивами, банк є підприємницькою структурою, тому його головна мета — отримання доходу та прибутковість діяльності.

Доходи комерційного банку — це зростання економічних вигід протягом періоду, що аналізується, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань.

Здійснюючи аналіз доходів, необхідно:

вивчити динаміку і структуру доходів за напрямами та постатейно;

оцінити виконання фінансового плану за доходами;

оцінити рівень доходів на одну гривню, розміщених в активи коштів;

здійснити факторний аналіз та виявити резерви збільшення дохідності банку;

забезпечити ефективне управління доходом з метою зростання прибутковості банківської діяльності.

Банківські доходи можуть бути диверсифікованими за такими ознаками:

за порядком отримання (процентні, непроцентні тощо);

за джерелами отримання (підприємницькі структури, населення, біржі);

за частотою отримання (стандартні, невизначені);

за гарантією отримання (готівка, рахунки, цінні папери, матеріальні об’єкти);

за строками отримання (інвестиційний часовий ефект).

Процентні доходи (поділені на процентні доходи за гривневими кредитами та процентні доходи за валютними кредитами або на проценти за позичками, за депозитами у банках, за лізингом клієнтам, за портфелем боргових цінних паперів) можуть бути оптимізовані в межах конкурентних, ресурсних, соціальних та інших зовнішніх обмежень, а також обмежень щодо якості (частка прострочених кредитів не може перевищувати 2—5 % у структурі доходів банку).

Непроцентні доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди за пайовими цінними паперами та доходи від спільної діяльності) в окремих випадках можуть бути значно підвищені, бо їх дохідність лише як виняток є єдиною метою інвестицій. Значно частіше передбачається узгодження з іншою метою, що обумовлює деяке зниження дохідності відносно витрат на управління, інформацію, диверсифікацію тощо.

Непроцентні комісійні доходи (оплата за відкриття та ведення рахунків, комісії за лізингом, факторингом, агентські доходи за трастами тощо) є за сутністю відшкодовувальними, тобто повинні відповідати затратам та якості операції, а їх надмірне зростання означає втрату якості банківського управління та іміджу банку.

Непроцентні торговельні доходи (купівля-продаж валюти, цінних паперів та інших фінансових інструментів — ф’ючерсів, опціонів, валютний дилінг та арбітраж), сформовані короткостро­ковими коливаннями котирувань активів, є наслідком не традиційних банківських операцій, а банківських угод, не дуже характерних та занадто ризикованих для банків. Тому питома вага таких доходів у структурі доходів банку різко обмежена внаслідок їх нестабільності. Відповідно їх максимізація не передбачається.

Непроцентні «інтелектуальні» доходи від оплати послуг (консультації, посередницькі послуги, гарантії, поруки) та доходи від сплати або оренди нематеріальних активів (методики та методичні розробки, ноу-хау, програмне забезпечення тощо), розроблених або придбаних банком, вирізняються найвищою якістю, характеризують банківський менеджмент як високопрофесійний та компетентний. У разі одиничних інвестицій та відносно незначних операційних витрат ці доходи можуть бути стабільними та гарантованими. Тільки в поодиноких випадках цільова функція управління дохідністю передбачає можливу максимізацію таких доходів.

Навпаки, доходи, отримані банком від фінансових санкцій (штрафи, пені тощо), застосовані до проблемних позичальників та порушників умов угод з погляду управління доходами банку, вкрай негативні і повинні бути мінімізовані. Вони тільки погіршують складний фінансовий стан проблемних позичальників, ускладнюючи виконання ними своїх зобов’язань, тому лише частково відшкодовують збитки банків, часто сприяють зростанню збитків, оскільки знижують імідж банку і порушують партнерські відносини.

Інші доходи, наприклад повернення втраченого кредиту у разі санації проблемного позичальника та «очищення» його боргів і зобов’язань для відновлення іміджу, є лише частковим відшкодуванням збитків банку і мають бути мінімізовані.

Отже, цільова установка на максимальне збільшення доходів банку шкідлива при переході до випадкових доходів, від стандартних до невизначених, від матеріальних об’єктів до готівки.

Незважаючи на важливість приросту кількісних показників, для управління дохідністю комерційного банку велике значення мають якісні параметри доходів, що обов’язково має бути враховано під час напрацювання пріоритетів управлінських рішень щодо прибутковості банку. З погляду їх якості доходи поділяють на:

адекватні — найвищі за якістю, що їх отримують від основних видів банківської діяльності (бувають процентні та непроцентні, позичкові, комісійно-посередницькі та торговельні; ресурсо- та інтелектуаломісткі тощо);

випадкові — нижчі за якістю, з-поміж яких вирізняють надзвичайні доходи (повернення «поганого», втраченого кредиту), спекулятивні доходи від валютного арбітражу і короткострокових операцій з цінними паперами, нараховані штрафи, пені та інші фінансові санкції, реалізація майна (помешкання, активи);

авантюрні — низькі за якістю або практично неякісні доходи, отримані банком у випадку порушення договірних паритетів, неадекватної системи оплати комісійних витрат (у відсотках від суми платежу) порушення співвідношення «ризик — класифікація — резерви» тощо.

Поєднання кількісних та якісних характеристик доходів — одна з цілей управління ними.

10.2.2. Аналіз обсягів, динаміки
та структури доходів банку

Для оцінювання ефективності банківської діяльності передбачається перегрупування дохідних статей звіту про фінансові результати банку відповідно до типових напрямів доходів: розрізняють процентні доходи, основним джерелом яких є продуктивні активи, та непроцентні доходи банку, що містять комісійні, торговельні, інші операційні та непередбачені доходи. Поперед­ній аналіз здійснюється за цими напрямами доходів. Схема розрахунків:

Д = Д_п + Д_н ,

де Д — загальна сума доходів банку;

Д_п — процентні доходи;

Д_н — непроцентні доходи.

Значення кожного напряму доходів у формуванні сукупного доходу банку оцінюється через визначення відповідної частки у загальному обсязі, а в динаміці сума абсолютних відхилень дорівнюватиме загальному збільшенню доходу:

DД = DД_п + DД_н,

де DД, DД_п, DД_н — зміна загальної суми доходів, процентних та непроцентних доходів відповідно.

Загальний аналіз доходів пропонується починати з розгляду їх динаміки і структури, оцінка яких передбачає ряд таких розрахунків:

визначається відношення абсолютного відхилення кожної статті доходів до загального приросту результативного показника, тобто частка приросту кожного виду доходів до величини приросту сукупного доходу банку, що розраховується за формулою:

DД_і : DД,

де Д_і — зміна конкретного виду доходів банку;

оцінюється вплив зміни величини кожного виду доходів на темп приросту результативного показника, тобто можна розрахувати, на скільки процентів відносно базового рівня змінився загальний обсяг доходу під впливом конкретного виду доходу, що розраховується за формулою:

DД_і : DД · 100 %,

де DД_і — зміна окремого виду доходів;

Д₀ — загальний обсяг доходу у базовому періоді.

Відповідно до розглянутої моделі може бути використана така система:

.

Уявлення про вплив на динаміку сукупного доходу банку, зміни величини окремих видів доходів і одночасно їх структури дає індексний метод аналізу, який розраховують за формулою:

,

де , ,  — індекси, що відображають темп зміни відповідно загальної величини доходу, величини процентних і непроцентних доходів і розраховуються так: ; ;

, — питома вага у загальному обсязі доходів відповідно величини процентних і непроцентних доходів у базовому періоді, що розраховуються за формулою:

; .

Тільки структура сукупного доходу банку у базовому періоді пояснює невідповідність між темпами зростання окремих видів доходів та рівнем впливу цих змін на темпи зростання загальної величини доходів.

Загальний аналіз динаміки дохідних статей може здійснюватись через порівняння з показниками бізнес-плану комерційного банку або з даними попереднього періоду відповідно табл. 10.1.

Таблиця 10.1

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ З ДОХОДУ

Показник	План		Факт		Відхилення
	Д0	%	Д1	%	DД	% до Д 0	DД і
							DД
Процентні доходи, Дп	31 290	37,1	59 250	48,2	27 960	+33,2	0,724
Непроцентні доходи, Дн	52 950	62,9	63 600	51,8	10 650	+12,6	0,276
Разом доходів, Д	84 240	100	122 850	100	38 610	+45,8	1,0

На підставі наведених у табл. 10.1 розрахунків можна зробити такі висновки:

зростання фактичного обсягу доходів порівняно з планом на 38 610 грн, або на 45,8 %, відбулося за рахунок фактичної зміни процентних доходів на 27 960 грн, або на 33,2 %, та за рахунок фактичної зміни непроцентних доходів порівняно з планом на 10 650 грн, або на 12,6 %;

частка збільшення процентних доходів у зміні фактичного обсягу доходів становить 0,724, а частка непроцентних доходів — 0,276 порівняно з показниками фінансового плану;

використання індексного методу показує, що темп зміни фактичного обсягу доходів банку становить:

.

У тому числі за рахунок темпів зміни фактичних обсягів процентних і непроцентних доходів відповідно:

;

,

а за рахунок фактичної зміни структури процентних та непроцент­них доходів відповідно:

;

.

Отже, індекс зміни фактичної величини доходу становить:

.

Загальна оцінка доходів банку за їх напрямами, як це передбачено у звіті про фінансові результати, здійснюється за допомогою аналітичної табл. 10.2.

Таблиця 10.2

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: