Загальний підхід до аналізу витрат

Витрати — це зменшення економічної вигоди в аналізованому періоді внаслідок проведення комерційним банком фінансових та господарських операцій, які зменшують активи або збільшують заборгованість.

Здійснюючи аналіз витрат, необхідно:

вивчити динаміку і структуру витрат за напрямами та постатейно;

оцінити виконання фінансового плану за витратами;

визначити вплив відповідних факторів на величину витрат з метою виявлення резервів їх оптимізації;

виявити відповідність динаміки вартості ресурсної бази ціновій політиці банку;

вивчити вплив стану грошового ринку на структуру ресурсної бази банку та величину його витрат;

розрахувати ступінь диверсифікації ресурсної бази банку.

Особлива увага приділяється аналізу управлінських витрат з метою визначення рівня реалізації кадрової політики комерційного банку, впливу діючої системи оплати праці на досягнення прибутковості діяльності, забезпеченню поєднання матеріального стимулювання працівників та стратегічних завдань роботи банку тощо.

Можна сказати, що у сфері витрат комерційного банку загальна цільова установка на їх мінімізацію дає вже за початкової диверсифікації неоднозначний результат.

Процентні витрати за депозитами клієнтів, депозитами банків, емітованими та реалізованими борговими цінними паперами мають чітко виражений граничний рівень максимізації, збільшення якого веде до втрати клієнтів, дефіциту ресурсів та зниження темпів зростання.

Також обмежений, але з позиції оптимально низького рівня, ряд непроцентних витрат, які є відносно постійними та прогнозованими. Їх зменшення веде до зниження якості банківських продуктів, формування багатьох ризиків, а в окремих випадках — до припинення діяльності банку. Це стосується господарських та експлуатаційних витрат (оренда та утримання приміщень, амортизація, електро- і теплопостачання, зв’язок), транспортних витрат, витрат на охорону, сигналізацію, операційних витрат, затратних матеріалів.

Але в деяких випадках для виконання своїх зобов’язань перед вкладниками, клієнтами та бюджетом проблемні банки можуть знизити окремі види своїх витрат, причому доволі відчутно (транспортні витрати, заробітна плата, витрати на відрядження), а деякі витрати взагалі звести до нуля (представницькі, рекламні, благодійність тощо). Термін такої економії не може бути тривалим, оскільки зростання соціального напруження в колективі банку і зниження його іміджу негативно позначаться на фінансових результатах діяльності та якості управління комерційним банком.

Тільки витрати банку за санкціями (сплата штрафів, пені та ін.) передбачають їх повну, гранично можливу мінімізацію, але не завжди. Якщо банк, порушуючи паритет партнерських відносин, просто виключає можливість застосування до нього санкцій у депозитних, кредитних та інших угодах, а клієнти при цьому несуть повну фінансову відповідальність, то така економія здатна різко знизити його фінансовий стан, привести до втрати клієнтів, дефіциту ресурсної бази, кризи ліквідності та посилення ризиків.

Що стосується «економії» на податках, резервуванні, страхуванні, то тут мова може йти лише про оптимізацію їх рівня відповідно до встановлених нормативів та до адекватності ризикам.

10.3.2. Аналіз обсягів динаміки та структури витрат

Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується. У звітності банків групування витрат за окремими напрямами збігається з розглянутим вище групуванням доходів, тобто містить такі види:

1. Процентні витрати:

за залученими коштами клієнтів;

за коштами інших банків, що містять позики і депозити;

за емітованими борговими цінними паперами.

2. Комісійні витрати за послугами клієнтам та іншим банкам.

3. Загальноадміністративні витрати.

4. Витрати на персонал.

5. Відрахування до резервів.

6. Непередбачені витрати.

Щоб оцінити відношення отриманих доходів до здійснених банком витрат, необхідно застосувати групування витрат на процентні та непроцентні. У звітності банків до першої групи належать статті з розділу «Процентні витрати». Категорія непроцентних витрат містить витрати за комісійними послугами клієнтам, за валютними операціями, за забезпеченням функціонування банку, непередбачені та інші операційні витрати (сплата податків тощо). Насамперед аналізується роль певних напрямів витрат у загальному обсязі витрат на основі такої моделі:

В = В_п + В_н,

де В — загальна сума витрат,

В_п — процентні витрати,

В_н — непроцентні витрати.

На основі моделей зв’язку виконується рівняння:

DВ = DВ_п + DВ_н,

де DВ — зміна загальної суми витрат,

DВ_п — зміна процентних витрат,

DВ_н — зміна непроцентних витрат.

Загальний аналіз витрат здійснюється у такий спосіб:

1) визначається частка абсолютного приросту за рахунок зміни кожного виду витрат у зміні загального обсягу витрат:

DВ_і / DВ · 100 %,

де DВ_і — зміна обсягу окремих видів витрат;

DВ — зміна сукупної величини витрат;

2) розраховується відношення обсягу приросту за рахунок зміни кожного виду витрат до величини витрат у бізнес-плані або базовому періоді за формулою:

DВ_і / В₀ · 100 %,

де В₀ — обсяг витрат за бізнес-планом або у базовому періоді.

Відповідно: DВ : В₀ = DВ_п / В₀ + DВ_н / В₀;

3) розкладається відносна зміна загального обсягу витрат за складовими у такий спосіб:

,

де І^в, ,  — індекси, що показують темп зміни відповідно загального обсягу витрат, величини процентних витрат, величини непроцентних витрат, які розраховуються так:

І^в = (В_п1+ В_н1) : (В_п0 + В_н0),

,

;

v_п, v_н — питома вага у загальному обсязі витрат відповідно величини процентних та непроцентних витрат за бізнес-планом або у базовому періоді, що розраховуються так:

v_п = В_п0 : В_0,

v_н = В_н0 : В₀.

Загальний аналіз витрат виконується за даними фінансового плану (кошторису) та звітності банку і починається з оцінювання виконання плану за витратами та з характеристики динаміки їх зростання відповідно до табл. 10.9.

Таблиця 10.9

ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ ЗА ВИТРАТАМИ

Показник	План		Факт		Відхилення
	В0	%	В1	%	DВ	% до В0	DВі : DВ
Процентні витрати, Вп	99 915	26,6	18 134	41,0	8209	+ 22,0	1,18
Непроцентні витрати, Вн	27 359	73,4	26 082	59,0	–1277	–3,4	–0,18
Разом витрат, В	37 274	100	44 206	100	6932	+18,6	1,0

Результати наведених у табл. 10.9 розрахунків свідчать, що:

зростання фактичного обсягу витрат порівняно з кошторисом на 6932 грн, або на 18,6 %, відбулося за рахунок зміни фактичних процентних витрат на 8209 грн, або на +22,0 %, та за рахунок фактич­ного зменшення непроцентних витрат на 1277 грн, або на –3,4 %;

частка процентних витрат у зміні фактичного обсягу витрат становить 1,18, а непроцентних — 0,18 у порівнянні з кошторисом;

індексний метод показує, що темп зміни фактичного обсягу витрат становить:

І^в = В₁ : В₀ = 44 206 : 37 274 = 1,186,

за рахунок темпів зміни обсягів процентних витрат —

і непроцентних витрат —

,

та за рахунок зміни темпів відповідно процентних і непроцентних витрат:

v_п = В_п0 : В₀ = 9915 : 37 274 = 0,27;

v_н = В_н0 : В₀ = 27 359 : 37 274 = 0,734.

Отже,

.

Відповідно до принципу прибутковості доходи банку повинні перевищувати витрати, тому загальна оцінка динаміки витрат банку містить аналіз коефіцієнтів1, які характеризують стабільність діяльності та її прогнозування. До таких показників належать:

коефіцієнт дієздатності банку К_д, який визначається співвід­ношенням витрат і доходів. Оптимальне значення К_д не повинно перевищувати 0,95, збільшення до 1,0 і вище свідчить про погіршення дієздатності банку, тобто він стає збитковим;

коефіцієнт режиму економії витрат К_е, який є співвідношенням темпів збільшення витрат і темпів зростання доходів. Рівень показника К_е < 1 свідчить, що банк дотримується режиму економії, в іншому випадку — не дотримується.

Аналіз коефіцієнтів здійснюється за допомогою табл. 10.10.

Таблиця 10.10

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: