Кафедра історії журналістики

1. Лкція 1. Вступ.  Медіакритика.

План

1. Зміст і обсяг курсу "Медіакритика".

2. Система лекцій і практичних занять.

3. Посібники. Обов’язкова та додаткова література.

4. Характеристика поняття медіакритика.                                                                                                                                                      

5. Предмет і завдання медіакритики. 

 Визначення суті медіакритики, за російським журналістикознавцем О. Короченським – одним з найперших дослідників цієї галузі журналістики на теренах пострадянського простору: «Медійна критика – це особлива галузь журналістики, яка покликана допомогти суспільству у пізнанні нових реалій і тенденцій у діяльності ЗМІ. Вона одночасно є і своєрідним способом рефлексії, самопізнання сучасної друкованої та електронної преси, і суспільним дзеркалом, завдання якого – відображати «блиск і вбогість» засобів масової інформації, що опинилися у ринковому середовищі» [1,8].

У англомовній літературі термін «media criticism» (медіакритика) застосовують для позначення: 1) наукового аналізу діяльності засобів масової інформації (фактично – це сегмент науки про журналістику і масові комунікації); 2) журналістської критики медійного контенту і проблематики функціонування ЗМІ в суспільстві.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

За визначенням,і Ю. Голоднікової: «медіакритика – галузь гуманітарного знання, що вивчає буття, культуру, еволюцію мас-медіа в площині людської взаємодії і людську взаємодію в контексті реальності, яку відбивають мас-медіа. Медіакритика виникає на межі таких наук, як соціологія, філософія, соціальна психологія, теорія масової комунікації, теорія журналістики, і стає міждисциплінарним комплексом теоретико-методологічних гіпотез, що претендують на різнобічне розуміння медій» [2]

Зарубіжні історики преси і теоретики характеризують медіакритику як цивілізаційний фактор, що сприяє нейтралізації і корекції негативних проявів у діяльності ЗМІ та у їхній інформаційній взаємодії із суспільством – зокрема, тенденціях, породжених нерегульованим або недосить ефективно регульованим розвитком ринкових відносин у медійній сфері та надмірною комерціалізацією масово-інформаційної діяльності.

 Медіакритика – це окрема сила, що покликала контролювати медіа суспільство та орієнтувати населення у інформаційному просторі не лише країни, а й світу. Адже часом розібратися у складних процесах, що відбуваються у сфері ЗМІ та інформації досить важко навіть досвідченним медійникам. 

Як пише Б. Потятиник, «медіакритику можна вважати важливим обмежувачем нестримного зростання потоків масової комунікації. Зростання, яке так часто є небезпечним для людської психіки і дестабілізуючим для ноосфери. Її можна було б назвати природною внутрішньою противагою, якщо тільки слово «природне» застосовне щодо світу медіа. У нашому розумінні, поява і функціонування медіакритики є проявом своєрідного ноосферного екобалансу чи нооценозу (за аналогією до біогеценозу)» [3,253]

І.Михайлин у книзі «Журналістика як всесвіт. Вибрані медіа дослідження» розглядає медіакритику як невід’ємну сферу журналістики. Серед розділів, чи пак «планет», на які автор розділив монографію – планета перша носить назву «Теорія журналістики та медіакритика». Так само як і його львівський колега Б. Потяниник, І. Михайлин бачить основне завдання медіакритики у регулюванні інфомарційного простору самими журналістами (медіакритиками): «Соціально відповідальна журналістика сперта на усвідомлення журналістикою своєї інформаційної місії та місії формування громадської думки. Вона розуміє свою відповідальність за майбутню долю людства і свою включеність в управлінські процеси ним. Вона розуміє, що без її участі політичні, суспільні, екологічні та інші проблеми розв'язані бути не можуть. Але панує упевненість і в тому, що органи масової інформації, функціонуючи як комерційні підприємства, навряд чи спроможні добровільно відмовитися від своїх рекламних гонорарів або від нескінченного демонстрування низькопробних фільмів, які й далі будуть виховувати людей у дусі споживацтва, насилля та бездуховності. Журналістика буде й далі потурати людським слабкостям, що набагато вигідніше (економічно), ніж розповідати про доброту, взаємодопомогу, самообмеження, екологічні проблеми» [3,12]. Саме цим, на думку дослідника, і має займатися сучасна українська медіакритика в умовах розвитку демократії.  «У публічну свідомість прийшло розуміння того, що демократична держава й демократична журналістика мають спільні цілі — добробут суспільства, його гармонійний еволюційний (а не революційний) розвиток, а отже, мусять діяти спільно» [3, 12]

Медіакритика – журналістська критика засобів масової інформації, галузь сучасної журналістики, суть якої полягає :

- в оцінюванні і критиці творчо-виробничої діяльності творців медійного продукту;

- в оцінюванні комплексу різноманітних стосунків медіа з аудиторією і суспільством взагалі.

Медіакритика як наукова дисципліна вивчає ступінь адекватності відображення соціальних явищ і процесів у ЗМІ, співставляє реальну картину і образи дійсності, сформовані у ЗМІ, вивчає ступінь осмислення медіапростору мк виданнями та мк публікаціями, рівень професійності, моральності , відповідність ЗМІ професійним стандартам.

 Медіакритика вивчає:

- історію становлення наукової дисципліни;

- функції медіакритики;

- жанри медіакритики;

- найважливіші проблеми, які порушуються в медіакритичних публікаціях.

Медіакритика як навчальний предмет в системі журналістської освіти перебуває на стадії свого становлення, поняття ж критики медіа виникло значно раніше. Частково елементи критики ЗМІ завжди були присутніми в курсах лекцій з теорії журналістики, професійної етики, професійних стандартів і т. і. Ситуація здається подібною до того, що відбувалося свого часу в літературознавстві, коли з історії літератури виокремилися теорія літератури, літературно-художня критика, історія літературознавства. Що медіакритика нині переживає активний процес свого становлення, засвідчує хоча б те, що на міжнародних наукових конференціях, які відбуваються в Москві, Мінську завжди представлена значна кількість доповідей, пов’язаних саме із проблемами розвитку, становлення, функціонування медіакритики.

Варто усвідомлювати, що медіакритика, як наукова дисципліна, не може розвиватися лише на аналізі сучасного процесу в ЗМІ. Важливо вивчати досвід історії журналістики, адже аналіз українських та зарубіжних часописів у процесі їх розвитку – це є, по суті, медіакритика, що належить до категорії академічної, саме в історії української преси закладені основні моральні критерії та професійні стандарти вітчизняної журналістики.

Література

1. Короченский А. «Пятая власть?» Феномен медиакритики в контексте информационного рынка : монограф. / А. П. Короченский. - Ростов: Международный ин-т журналистики и филологии, 2002.– 272 с.

2. Голоднікова Ю. Парадокси української медіакритики [Електронний ресурс]: Медіакритика : [сайт] / Юлія Голоднікова // Медіакритика. - № 16. – 20.03.09. – Режим доступу : http://www.mediakrytyka.info/drukovani/paradoksy-ukrayinskoyi-mediakrytyky.html (20.09.09).

3. Потятиник Б. В. Патогенний текст у масовій комунікації: ідентифікація, типологія, нейтралізація : автореф. дис. ... докт. філол. наук / Б. Потятиник. - Київ. ун-т імені Тараса Шевченка. — К , 1996. — 31 с.

4. Михайлин І. Основи журналістики: підручник / 2-ге вид., допов. та поліпшене /  Ігор Михайлин.  – Х. : ХИФО, 2000. – 250 с.

 Тема 2. Становлення медіакритики як особливої сфери журналістики.