Соціально-психологічні фактори комуніканта. До цих факторів слід віднести:

-соціальний статус комуніканта, 

-рівень його професіоналізму, 

-рівень загальної й когнітивної культури (освіченості), 

-рівень інтелектуального розвитку, 

-психофізіологічний стан на момент спілкування, 

-емоційно-вольові якості, 

-поведінкові особливості тощо. 

Так, неосвічений комунікант не може забезпечити високої ефективності комунікаційного впливу на аудиторію. Людина, яка звикла поводити себе непристойно, не викличе довіри у співбесідників і не забезпечить належно результату спілкування.

Важливим чинником масового спілкування є психологія мовця або ширше — психологія комуніканта.

Комунікант повинен мати здатність до масовокомунікаційного навіювання та в окремих випадках маніпулювання. Він повинен вміти запалювати людей словом, справою, поглядом. 

Комунікант повинен викликати максимальну довіру до себе, оскільки на довірі тримається успіх спілкування. Він має бути “прикладом для наслідування”, бути контактним, володіти емпатією до співрозмовника, тобто розуміти його почуття, психічні стани.

Довіра  до комуніканта — запорука ефективного спілкування взагалі й масового зокрема. Якщо маса має довірливий контакт із комунікантом, то гарантованою є потрібна для нього поведінка маси, яка досягається, зокрема,навіюванням. У масі знижується здатність до рефлексії й саморегуляції індивіда, він не здатен критично ставитися до комуніканта. В міжособистісному спілкуванні, як правило, важко досягнути довірливого контакту зі співрозмовником, через те сильним є критичне ставлення до мовця збоку співрозмовника. Маса ж послаблює відчуття недовіри в окремої людини, коли всі довіряють комуніканту, оскільки “стадні” почуття в гурті набагато сильніші за особисті.

Комунікант обов’язково має бути наділеним талантом лідера, вожака, керівника.

Комунікаційний процес завжди відбувається певним чином, тобто проходить через певний канал.

Типовий надійний канал для масового спілкування має такі ознаки: 

Середовище: соціум

Оптимальні відстань і швидкість для поширення інформації - які потрібні для збереження актуальності та повноти інформації

Валідний засіб поширення інформації — саме той, який є доступним, зручним, простим у користуванні

Сприятливі умови поширення інформації — відсутність перепон (насамперед у напрямку від комуніканта до комуніката),

наявність засобів для безперешкодного й оперативного поширенняінформації на великі відстані 

Отже, канал спілкування, за умови, що комунікант є професіоналом, надійний тільки тоді, коли для досягнення мети і при врахуванні соціально-політичних інтересів аудиторії, її потреб, настроїв, ступеня міфологізації підбирається той засіб спілкування, який враховує відстань між комунікантом та аудиторією;

- може забезпечити збереження інформації в часі;

- зручний для користування з урахуванням того, що аудиторія може бути

непідготовленою до сприймання інформації; непідготовленою, але такою, що в принципі сприйматиме так, як треба

Характеристика груп відправників, отримувачів та ЗМІ.

Групи-відправники:

1.Групи авторів за типами поведінки:

•Автори образних повідомлень •Автори понятійних повідомлень •Автори образно-понятійних повідомлень

Групи авторів за видом ЗМІ

•Автори газетно-журнальних повідомлень •Автори радійних повідомлень •Автори телевізійних повідомлень

•Автори книжкових повідомлень

3. Групи авторів за ступенем самостійності кодування повідомлень:

•Некваліфіковані автори •Вміють, але з певних причин не можуть діяти •Вміють і готують (професіонали)

Групи авторів за досвідом готування повідомлень

Групи авторів за майстерністю подання інформації

•Професіонали •Майстри

Групи авторів за метою

•Ідеалісти (лише надання певного задоволення повідомленням) •Прагматики (навязання певних дій)

⇐ Предыдущая12131415161718192021Следующая ⇒

Поделиться: