Методичні вказівки для виконання самостійних робіт

Методичні вказівки для виконання самостійних робіт

З дисципліни  « Менеджмент »

Для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

Із спеціальностей 5.03050401 «Економіка підприємства» і

Бухгалтерський облік»

За освітньо-кваліфікаційним рівнем – молодший спеціаліст

 

        Розглянуто і схвалено

                                                                         на засіданні комісії економічних дисциплін

                                                                         Протокол №       від                           2013 р.

                                                                         Голова комісії                              Козачук Н.Ф.

                                                          

 

 Розроблювач: викладач

комісії економічних дисциплін                                                                       Лосенко Н.Я.

 

 

2013

Зміст.

         Вступ.

1. Умови виконання самостійної роботи студентів з дисципліни «Менеджмент».
2. Критерії оцінки самостійної роботи студентів з дисципліни «Менеджмент».

3. Програма самостійної роботи із дисципліни «Менеджмент».

1. Завдання для самостійного вивчення матеріалу за темами з дисципліни «Менеджмент».
2. Методичні вказівки до теоретичних завдань з дисципліни «Менеджмент».
3. Глосарій термінів з дисципліни «Менеджмент».

 

 

               

Вступ.

Складні процеси становлення ринкових відносин в Україні мають свої особливості на рівні підприємства, становище якого у ринковій економіці докорінно змінюється. Будучи економічно самостійним і повністю відповідаючи за результати своєї діяльності, підприємство повинно сформувати таку систему менеджменту, яка забезпечила б йому високу ефективність роботи, конкурентоздатність і стійке становище на ринку.

В умовах ринкової економіки досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань організації потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів. Оперативна адаптація організації до змін ринкового середовища можливі на базі професіоналізації управління, яка передбачає необхідність підготовки управлінських кадрів, здатних реалізувати сучасні підходи в менеджменті.

У процесі ринкових перетворень в Україні в усіх сферах життєдіяльності почали використовувати термін «менеджмент». Використання менеджменту, тобто науково обґрунтованої і якісно побудованої системи управління організацією, як засвідчила уся світова практика, є однією з найголовніших складових успіху економічно розвинутих країн.

Впровадження науки менеджменту у виробничо-господарську діяль­ність вітчизняних підприємств може і повинно стати ефективним важелем і інструментом формування ринкових стратегій, залучення інвестицій, здійснення нововведень, оптимізації співвідношення попиту і пропозицій, економічного піднесення країни.

Пакет самостійних робіт з дисципліни «Менеджмент» складається з тем, які відповідають навчальній і робочій програмі дисципліни:

1. Самостійна робота №1 «Характеристика менеджменту і менеджера».
2. Самостійна робота №2 «Організація як об'єкт менеджменту».
3. Самостійна робота №3 «Прийняття управлінських рішень».

4. Самостійна робота №4 «Елементи стратегічного планування».

1. Самостійна робота №5 «Організація як функція керування».
2. Самостійна робота №6 «Створення мотиваційно-стимулюючих умов праці».
3. Самостійна робота №7 «Контроль в організації».
4. Самостійна робота №8 «Визначення лідерства і лідера».

9. Самостійна робота №9 «Конфлікти і стреси в організації».

10. Самостійна робота №10 «Комунікації і ефективність керування».

Склад самостійної роботи:

· тематичні завдання для самостійного вивчення матеріалу;

· перелік законодавчої і нормативної літератури до виконання самостійної роботи;

· перелік практичних завдань по темі до виконання самостійної роботи.

 

1. Умови виконання самостійної роботи студентів

З дисципліни «Менеджмент».

Самостійна робота студентів – особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять.

Самостійна робота студентів – спланована, пізнавальна, організаційно і методично спрямована особиста діяльність без прямої допомоги викладача.     

Мета виконання самостійного завдання: поглиблення і закріплення теоретичних і практичних знань, отриманих студентом в процесі вивчення дисципліни «Менеджмент».

Виконання самостійного завдання дозволяє визначити й оцінити ступінь засвоєння теоретичного матеріалу і вміння застосовувати теорію при вирішенні конкретних практичних ситуацій. Студенти набувають навичок самостійної роботи з літературою, навчаються порівнювати, аналізувати і систематизувати інформацію з різних джерел.

Завдання: в процесі виконання індивідуального завдання студент повинен отримати навички самостійного опрацювання різноманітних сучасних інформаційних джерел (наукова і періодична література) і  аналізу конкретних ситуацій.

Самостійна робота за предметом передбачена робочою програмою і вказана погодинно. Самостійна робота складається:

• з переліку питань, які не були розкрито, або неповністю розкрито при аудиторних заняттях;
• з практичних робіт за темами, які розробленні для закріплення практичного матеріалу студентів.

Самостійна робота виконується за назвами лекцій по вказаному переліку питань із використанням рекомендованої літератури.

Форма контролю самостійної роботи студентів передбачає:

• опитування – загальне опитування студентів за вказаними питаннями;
• перевірка практичних завдань за темами – самостійні роботи повинні бути оформленні письмово кожним студентом.

Виконання самостійної роботи для студентів є:

• обов'язковою вимогою робочої програми навчання за спеціальністю поряд із виконанням аудиторних занять за планом;
• додаткової можливістю викладача оцінити теоретичні і практичні знання студентів;
• додаткової можливістю студента перевірити засвоєний матеріал;
• допомогою при написанні комплексної контрольної роботи з дисципліни «Менеджмент»;
• допомогою при написанні директорської контрольної роботи з дисципліни «Менеджмент»;
• допомогою при проведенні тестування з дисципліни «Менеджмент»;
• допомогою при здачі заліку (іспиту) з дисципліни «Менеджмент».

 

 

2. Критерії оцінки самостійної роботи студентів

З дисципліни «Менеджмент».

Визначення	За національною системою	За бальною системою
Оцінка «відмінно» виставляється студенту за глибокі знання навчального матеріалу з теми, що міститься в основних і додаткових рекомендованих літературних джерелах, вміння аналізувати явища, які вивчаються, чітко, лаконічно, логічно послідовно відповідати на поставлені питання, вміння застосовувати теоретичні положення при розв’язуванні самостійних практичних завдань і який виконав самостійну роботу без помилок за всіма перерахованими пунктами.	5 «відмінно»	100 – 90
Оцінка «добре» виставляється студенту за міцні знання навчального матеріалу з теми, аргументовані відповіді на поставлені питання, вміння застосовувати теоретичні положення при розв’язанні самостійних практичних завдань, який виконав всю самостійну роботу за всіма перерахованими пунктами, при цьому допустив незначні помилки і мав невеликі недоліки і їх виправив.	4 «добре»	89 – 75
Оцінка «задовільно» виставляється студенту за посередні знання навчального матеріалу з теми, мало аргументовані відповіді, слабке застосування теоретичних положень при розв’язанні самостійних практичних завдань, але з вмінням аналізувати зміст самостійної роботи.	3 «задовільно»	74 – 60
Оцінка «незадовільно» виставляється студенту, який не зміг показати необхідний рівень знань для подальшого вивчення тем з дисципліни, допустив значні помилки або взагалі не виконав самостійні завдання. Студент, який отримав оцінку «незадовільно» повинен виправити помилки або виконати самостійну роботу, вразі її повного невиконання.	2 «незадовільно»	< 59

 

3. Програма самостійної роботи із дисципліни «Менеджмент».

Назва самостійної роботи	Перелік питань для самостійної роботи	Форма контролю
1. Характеристика менеджменту і менеджера.	1. Елементи сучасного менеджменту: японська і американська моделі. 2. Визначення ролей, які виконують менеджери в організації. 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
2. Організація як об'єкт менеджменту.	1. Функції культури організації. 2. Типи організаційної культури. 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
3. Прийняття управлінських рішень.	1. Визначення програмованих і непрограмованих рішень. 2. Розробка і ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, невизначеності і ризику. 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
4. Елементи стратегічного планування.	1. Методи вибору стратегії: «Лоцман». 2. Методи вибору стратегії: модель МакКінсі «7S». 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
5. Організація як функція керування.	1. Основні відмінності формальних і неформальних груп. 2. Процес розвитку груп. 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
6. Створення мотиваційно-стимулюючих умов праці.	1. Теорія ЖВЗ К. Алдерфера. 2. Теорія постановки мети Е. Лока. 3. Менеджмент персоналу: визначення, мета і предмет. 4. Види і планування кар'єри. 5. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
7. Контроль в організації.	1. «Керуюча п´ятірня» Зігерта-Ланга. 2. Контроль і контролінг: різниця, мета і об'єкти. 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
8. Визначення лідерства і лідера.	1. Відмінності статусу лідера і формального керівника. 2. Концепція харизматичного лідерства. 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
9. Конфлікти і стреси в організації.	1. Характеристика наслідків конфліктів. 2. Визначення дистресу і евстресу. 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ
10. Комунікації і ефективність керування.	1. Типи і позитивні характеристики системи неформальних каналів. 2. Письмові і усні комунікації, контрольний перелік «5С» комунікації. 3. Практичні завдання.	опитування, перевірка ПЗ

4. Завдання для самостійного вивчення матеріалу за темами.

До теми «Мотивація».

Тематичні завдання для самостійного вивчення матеріалу: прочитати теоретичний матеріал.

1. Теорія ЖВЗ К. Алдерфера.

2. Теорія постановки мети Е. Лока.

3. Менеджмент персоналу: визначення, мета і предмет.

1. Види і планування кар'єри.

Література:

Процес розвитку груп.

1. Формування нової групи – пошук і визначення індивідами своїх ролей: утворення єдиного цілого з практично чужих осіб; поведінка обережна і кожний прагне знайти собі роль, яка б забезпечила збереження його індивідуальності, і одночасно підходила б для єдиного цілого.

2. Набуття навичок – вияснення форм і методів діяльності: праця над широкими завданнями, виконання яких передбачає внесок усіх членів групи; поява проблем (розподіл праці, зовнішні умови, техніка); приймання рішень переважно на основі голосування.

3. Зміцнення – виступ осіб як сформованої групи: існування певних вражень про інших працівників; розмежування активних і пасивних членів; розкутість атмосфери діяльності.

4. Розподіл на «клани» – знаходження підтримки однодумців: спад бажання співпраці членів групи; виникнення конкуренції і боротьби за владу між кланами.

5. Внутрішня гармонія або «щаслива сім'я» – постійний пошук згоди будь-яким чином; визначення значущості кожного члена групи з точки зору єдиного цілого; атмосфера тепла; пишання приналежністю. Стадія може стати для груп кінцевою, або тривати досить довго.

6. Подрібнення – наступ кризи, яка найчастіше вик­ликається певним зовнішнім чинником: порушення удаваної рівноваги, але з'являються роз­судливі особи, які починають зауважувати, що одних дружних сто­сунків недостатньо; необхідність набору сторонніх і підтримування контактів із зовнішнім оточенням; перешкода відокремленості і група розпадається, хоча б і на короткий час. Якщо розпад групи стає остаточним, все потрібно починати спочатку.

7. Ідеальна група – відкрита і всередині, і назовні: здійснення співробітництва і комунікацій гнучко і цілеспря­мовано; відсутність чітких контурів ролей і норм; легкість приєднання і спирання на власні і зовнішні ресурси; діяльність суттєво спирається на особистий внесок кожного; здатність виявляти ініціативу, спрямованість на нове.

Теорія ЖВЗ К. Алдерфера.

Найвідоміше вдосконалення теорії ієрархії потреб А. Маслоу запропонував К. Алдерфер – «Теорія ЖВЗ», яка складається з 3 рівнів по­треб: Ж – життєві потреби; В – потреби взаємин, що пов'язані з міжособовими стосунками; З – необхідність зростання для потреб пова­ги і самореалізації. За теорією ЖВЗ мож­ливо задоволення кожної окремої потреби незалежно від інших.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Авторитаризм – переконання у тому, що між членами організації му­сять бути владні розбіжності.

Агент – юридична чи фізична особа, що виконує пені операції за до­рученням, від імені і за рахунок іншої особи.

Адміністрування – організаційно-розпорядча діяльність ме­неджерів, керівників і органів управління.

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не мас права втруча­тись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Аутсайдер – вічний невдаха, що «пасе задніх» у своїй галузі промисловості чи виді діяльності; підприємство, що за наслідками фінансово-господарської діяльності отримує незадовільні результати.

Бартер – безготівкова (натуральна) система обміну товарами і послугами, товарне зарахування еквіваленту вартості.

Бізнес – діяльність із метою отримання при­бутку шляхом створення і реалізації продукції, робіт чи послуг; неза­лежна комерційна діяльність людини, що виступає для неї як спосіб існування.

Бізнесмен – власник капіталу, що знаходиться в обороті і приносить доход.

Біржа – форма оптового ринку, постійно функціонуюча еко­номічна структура, де здійснюються угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів (фондова), товарів, що мають ознаки біржового (товарна) і валют (валютна).

Біхевіоризм – науковий напрям у психології, менеджменті, який вивчає поведінку людей та її залежність від різних факторів впливу.

Біхевіористична модель ухвалення рішень – модель, що характеризується виконанням предписаних процедур, практич­ними способами, вдосконаленням і переконанням.

Бюрократизм – формальне виконання посадових обов'язків або ухилення від них апаратом управління, адміністрацією чи служ­бовцями.

Валовий прибуток – залишок прибутку, отриманого від підприємницької діяльності після відрахування всіх витрат на її здійснення.

Вертикальне зростання – злиття організацій, майнові і господарські інтереси яких визначаються зв'язком «постачальник – покупець».

Відповідальність – зобов'язання виконувати поставлені завдання і відповідати за їх позитивне вирішення.

Влада – бажання, послідовне намагання і можливість здійсню­вати реальний вплив на розвиток ситуації чи на поведінку інших лю­дей з якоюсь метою, контролювати їх.

Влада в організації – наявність відповідних повноважень, обмежене право розпоряджатися ресурсами організації і використову­вати зусилля підлеглих з метою досягнення поставлених завдань.

Вплив – активна поведінка будь-якої особи чи об'єкту, що впливає на поведінку, сприйняття чи почуття інших людей, сторін чи об'єктів, вносить зміни у їх діяльність.

Вхідні бар'єри – будь-які перешкоди, що заважають організації на рівних займатись бізнесом і конкурувати із старожилами у даній галузі чи на конкрет­ному ринку.

Винагороди – все те, що конкретна людина вважає цінним і бажаним для себе.

Горизонтальне зростання  – злиття організацій, які конкурують на одному і тому ж ринку чи в одній і тій же галузі.

Горизонтальний розподіл праці – розміщення конкретних працівників по окремих підрозділах (фінансовий відділ, виробничий відділ, служба маркетингу).

Група – дві особи або більше, які взаємодіють одна з одною так, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

Групове мислення – спосіб мислення людей, які надміру заангажовані внутрішньогруповими взаєминами, і прагнення яких до од­ностайності (спільної думки) бере гору над їх здатністю реалістично оцінювати альтернативні лінії поведінки.

Делегування – передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.

Дельфійський спосіб – метод вдосконалення групового ухва­лення рішень, який включає систематичний збір оцінок експертів і розвиток прогнозування.

Дефіцит – ситуація, коли попит перевищує пропозицію.

Дисконтування – процедура, за допомогою якої обчис­люється теперішній аналог суми, що підлягає сплаті через певний термін часу при існуючій нормі проценту.

Диференціація – поділ цілого на окремі компоненти.

Економічне середовище країни – характеристика стану по­тенційних можливостей споживання товарів і послуг..

Експансія – розширення сфери впливу.

Експансивна політика – агресивна поведінка суб'єкта підприємництва, що направлена на завоювання більшої ринкової част­ки, збільшення обсягів збуту.

Ембарго – застосування політичної чи економічної блокади, припинення стосунків із державою, установою, окремими осо­бами і їх ігнорування.

Емерджентні властивості – властивості системи, що не притаманні жодному з утворюючих її елементів.

Ефект ореолу – використання однієї суттєвої риси особи чи ситуації, щоб створити про них загальне враження.

Завдання – предписана робота, частина роботи чи серія робіт, що повинна бути виконаною у заздалегідь встановлений термін напе­ред визначеним способом.

Здібність – сума психофізіологічних якостей особистості, від яких залежить динаміка засвоєння знань, вмінь і практичних на­вичок, успішність виконання певної діяльності.

Закон результату – закономірність, яка полягає у тому, що ступінь задоволення, отримана при досягненні поставленої мети, буде впливати на поведінку людини в аналогічних чи схожих обставинах у майбутньому.

Ієрархія – принцип загального підпорядкування, за яким ведеться розподіл повноважень, обов'язків, робіт та завдань в організації.

Капітал – економічні ресурси, які знаходяться у розпоряд­женні власника.

Коефіцієнт концентрації – процент продаж, що на даному цільовому ринку належить чотирьом (або восьми) найбільшим організаціям.

Колективне обговорення проблеми – спосіб стимулювати уяву і розглянути нові ідеї і проекти.

Комунікації – канали передавання і отримування інформації, якими користуються члени колективу.

Конкуренти – наявні чи потенційні суперники, що пере­слідують схожі інтереси, прагнуть досягти тієї ж мети, виробляють аналогічну продукцію, функціонують на тому ж ринку чи ринковому сегменті, орієнтовані на задоволення тієї ж потреби споживачів.

Конкуренція – наявність на ринку великої кількості незалеж­них покупців і продавців і можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його.

Конкуруючі (взаємозамінюючі) товари – продукція, ро­боти чи послуги, для яких існує пряма залежність між ціною на один із них та попитом на інший, тобто зниження (підвищення) ціни одного товару викличе відповідні коливання рівня попиту на інший.

Контролінг – система управління процесом досягнення кінцевої мети підприємства і результатів його діяльності, як система управління прибутком підприємства.

Концентрація ринку – ступінь домінування на ринку однієї чи кількох організацій.

Критерій достатності – ситуація, коли особа, що відповідальна за прийняття рішення, вивчає альтернативи лише доти, доки не знайде рішення, яке задовольняє min вимогам, а відтак припиняє пошук найкращого.

Ліквідність – спроможність організації швидко перетворити свої основні і оборотні засоби в готівку.

Лоббі – будь-яка форма тиску, пресингу, спосіб об'єднання з представниками владних структур для пропаганди певної політики чи для прийняття дій, що вигідні конкретним сторонам.

Монопольне становище – домінуюче стано­вище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (> 35%).

Мотивація до праці – внутрішні сили людини, що визнача­ють рівень, напрям і наполегливість робочого зусилля.

Мистецький підхід до прийняття рішень – підхід до розробки рішень, що ґрунтуються на інтуїції і суб'єктивних оцінках.

Надлишкова пропозиція – перевищення пропозиції над по­питом на даний товар по визначеній ціні.

Номінальний груповий метод – метод вдосконалення гру­пового ухвалення рішень, за допомогою якого групові методи спочат­ку підтримують дискусію, потім – голосування, поки не буде досяг­нуте адекватне ситуації рішення.

Обмежена раціональність – процес ухвалення рішень під час якого суб'єкт приймає рішення, спираючись на здоровий глузд й особисті нахили, а також на логіку і аналіз.

Об'єднання ризику – метод, при якому ризик імовірних втрат чи збитків, розподіляється між багатьма учасниками таким чином, щоб ефект збитків для кожного з них залишався помірним.

Оптимізація – практика вибору найкращої з можливих аль­тернатив.

Партнерство – об'єднання двох чи більше людей (сторін), що діють як співвласники на підставі договору.

Прайс-тейкер (залежний від ціни) – організація, що реа­лізує власну продукцію по цінам, які визначаються силами, над якими вона не має контролю.

Придатність – здатність чомусь навчитися або виконувати предписані функції, обов'язки чи завдання, відповідність вимогам.

Раціональна модель ухвалення рішень – систематичний, поступовий процес, що передбачає економічну обґрунтованість і управління нею такими фахівцями з ухвалення рішень, які абсолютно об'єктивні й володіють вичерпною інформацією.

Рівень сподівання – рівень виконання, що його особа гадає або надіється досягнути.

Ринок – сукупність існуючих і потенційних продавців і по­купців товару.

Ринкова система – комбінація трьох елементів, що передбачає їх обов'язкову наявність учасників, ділових відносин і каналів розподілів товарів.

Ринкова структура – основні характерні риси ринку, до яких відносять кількість і розміри організації.

Сегмент ринку – сукупність споживачів, що однаково реагу­ють на один і той же набір товарів чи набір спонукаючих стимулів маркетингу.

Семантика – наука, що вивчає слова і значення, яких вони можуть набувати залежно від конкретної ситуації, контексту, про­фесійного жаргону (сленгу).

Спонукання – усвідомлене відчуття нестачі, потреби у чо­мусь, яке має визначений напрямок чи шлях до вирішення.

Сприйняття – процес, через який люди одержують, організо­вують і розтлумачують інформацію, що надходить із їх оточен­ня.

Стресова ситуація – явище, яке виникає внаслідок пере- або недовантаження працівників робочими завданнями, психо­логічною несумісністю.

Сфера контролю – кількість осіб, що знаходяться у підпо­рядкуванні одного керівника.

Ухвалення рішень – процес, який включає пошук середовища для умов, що необхідні для впровадження даного рішення, розвиток і аналіз можливих альтернатив і відбір потрібної.

Характер – сукупність постійних психологічних якостей, що визначають лінію поведінки конкретної людини, її реакцію на си­туацію, ділові якості, вимогливість до себе і інших.

Методичні вказівки для виконання самостійних робіт

1234567Следующая ⇒

Поделиться: