Джерела інноваційної інформації

Пошук підприємницької інноваційної ідеї ‒ це досить важке й відповідальне завдання підприємця, який має віднайти в ідеї можливість реалізувати у цьому процесі свої знання і здібності.

У процесі пошуку і вибору інноваційної підприємницької ідеї необхідно оцінювати інформаційні потоки із значної кількості джерел. Оцінка нової ідеї має бути комплексною, тобто її варто розглядати з різних точок зору. Складність інноваційного відбору полягає, з одного боку, у визначенні, оцінці та відсіву джерел інформації, а, з іншого, у процесі проведення комплексної оцінки обраної ідеї. Цю оцінку необхідно провести за наступними показниками:

‒ наявності відповідної технології для матеріальної реалізації ідеї;

‒ реальних можливостей залучення фінансових коштів;

‒ рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

‒ наявності споживачів та знання їх потреб нині і в майбутньому;

‒ стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі та державі;

‒ компетентності, досвіду та управлінських здібностей персоналу.

Для визначення та оцінки джерел інноваційної інформації бажано зробити їх попередню класифікацію (рис. 2.1.)

 

 

 

Рис. 2.1. Класифікація джерел інноваційної інформації

За даною класифікацією всі види джерел інноваційної інформації можна розділити на: а) несистемні та б) системні. До несистемних джерел належать такі джерела інноваційної інформації, які не носять постійного характеру. Системні джерела це ті, що мають постійний характер існування.

Несистемні джерела можна поділити на випадкові та очікувані. Вони, як правило, є побічним результатом цілеспрямованих науково-пошукових робіт: експериментів, дослідів, спостережень та інших методів творчого (евристичного) наукового пошуку. За походженням обидва джерела можуть бути як виробничого, так і невиробничого характеру.

Джерела виробничого походження безпосередньо пов’язані з практичними діями у реалізації наукових робіт. Це можуть бути результати хімічних, фізичних, біологічних та інших експериментальних досліджень. Джерела невиробничого походження ‒ це результат індивідуального творчого натхнення людини, яка зайнята теоретичними науковими дослідженнями.

Прикладами результатів використання несистемних, випадкових виробничого походження джерел інноваційної інформації можуть бути наступні:

‒ винахід фірми «Леві страус» щодо джинсів блакитного кольору;

‒ винахід будівельного ізоляційного матеріалу «керамзит»;

‒ винахід способу створення згущеного молока; винахід способу створення вакцини проти віспи;

‒ бренд (назва) «моторолла», буквально «звук в русі»;

‒ липка стрічка «скотч» тощо.

Прикладами результатів використання несистемних, випадкових невиробничого походження джерел інформації можуть бути наступні:

‒ ідея створення аудіоплеєра;

‒ бутерброд «хот-дог»;

‒ контактні лінзи;

‒ іграшка-головоломка «кубик Рубіка».

Прикладами реалізації результатів використання припустимих (або очікуваних) джерел виробничого походження можна вважати такі:

‒ відкриття гамма-випромінювання;

‒ відкриття засобу передачі низькозвукових коливань за допомогою мембрани, що дозволило зробити телефонний апарат;

‒ створення індикатора позицій «х» і «у» ‒ всім сьогодні відомої комп’ютерної миші тощо.

Прикладами реалізації отриманої інформації від припустимих джерел невиробничого походження можна назвати:

‒ розробку теорії земного тяжіння (другий закон Ньютона), розробку теорії плавучості тіл, що є важчими за воду (другий закон Архімеда), звичайно, якщо вважати правдивими історії, що розповідають про ситуацію, під час яких були відкриті ці закони;

‒ дельтаплан, гелікоптер, літак;

‒ підводний човен, ехолот;

‒ сотові конструкції;

‒ мережево-в’язаного одягу;

‒ форма блузи типу «летюча миша»;

‒ конструкція самозагострювальних ріжучих елементів (зубів) різальних інструментів;

‒ обладнання, що має в основі циліндрично-поршневу систему;

‒ пристрої в основу дії яких покладено інфрачервоні, ультрафіолетові та інші види електромагнітних коливань.

Зрозуміло, що прикладів реалізації інформації від всіх видів несистемних але припустимих джерел можна наводити майже безкінечно. Більша частка існуючих на сьогодні матеріальних засобів задоволення людських потреб, створена за рахунок використання інноваційних ідей саме цієї групи джерел, причому як виробничого, так і невиробничого походження.

Використання джерел несистемної інноваційної інформації може здійснюватися за допомогою різних шляхів. Перший шлях ‒ це уважне спостереження за тими явищами, що відбуваються у навколишньому середовищі. Завдяки такому спостереженню може з’явитись той чи інший винахід. Хоча винахід не завжди порівнюють з інновацією, проте будь-який винахід ‒ це головний вид інноваційного процесу. Тому що винахід ‒ це нова технологія або нова продукція, яка, з точки зору споживача, має суттєву перевагу перед аналогічним товаром конкурентів. Винахід суттєвого (іноді піонерного) змісту чи властивостей може докорінно змінити структуру галузі і започаткувати нову глобальну індустрію. Наприклад, винахід двигуна внутрішнього згоряння став основою декількох глобальних індустрій (переробка нафти, автомобіле- та літакобудування, мережа сервісного обслуговування тощо).

Другий шлях ‒ це процес спілкування з фахівцями як у формальному, так і не формальному аспектах. Цей процес може стати основою для інноваційної діяльності, завдяки якій розробляються технології удосконалення вже існуючих товарів. У такому сенсі інновація розглядається як ідея, товар або технологія, що запроваджені у виробництво та пред’явлені на ринку як такі, які споживач сприймає або у якості суто нових, або у якості товарів, що мають деякі унікальні властивості.

Третій шлях ‒ це використання уже існуючих товарів як основи для нових розробок. Наприклад, звичайна едисонівська лампочка накалювання стала основою для створення різноманітних засобів освітлення, а на певному етапі, одним із головних елементів радіоелектронної апаратури. В подальшому радіолампа започаткувала нову технологічну галузь ‒ мікроелектроніку. Виникає питання ‒ що прийде на зміну мікрочипів? Проте лампочка накалювання була винаходом. Хоча до її появи уже існували смолоскипи, свічки, навіть гасові світильники ‒ вони не стали прабатьками мікрочипів. Звідси можна констатувати, що винахідництво та інновація дуже щільно між собою пов’язані.

Четвертий шлях ‒ це вивчення історичного досвіду інноваційної діяльності. Так, жорстокий винахід французької буржуазної революції ‒ гільйотина, став основою багатьох сучасних різальних обладнань для обробки деревини, паперу, металів тощо.

П’ятий шлях у застосуванні несистемних джерел інноваційної інформації ‒ це передбачення. Найважчий проте і найпростіший спосіб передбачення ‒ це інтуїція. Важкий він тому, що вимагає значних знань та досвіду, простий ‒ тому, що не вимагає застосування наукових методів, розрахунків тощо. Інтуїція ‒ це особливе почуття, проникливість, які притаманні окремій людині. Інтуїцію має далеко не кожна людина. Іноді ‒ це, взагалі особливий, виключний «дар Божий» (Нострадамус, Авіценна). Частіше, це результат великої, прихованої роботи розуму, значного досвіду, знань та вмінь орієнтуватися у складних обставинах.

Використання або застосування несистемних джерел інноваційної інформації для пошуку інноваційних ідей не завжди простий процес. Особливо для малих фірм та підприємств. Для таких суб’єктів інноваційної діяльності значно простіше користуватися системними джерелами інноваційної інформації для пошуку плідних, корисних підприємницьких ідей. Основні види цих джерел: ексклюзивні, виключні та організовані.

Ексклюзивні та виключні джерела інноваційної інформації ‒ це об’єкти, які можна віднести до поняття «маркетингова розвідка». Маркетингова розвідка ‒ це постійно здійснювана на основі спеціальних процедур діяльність щодо збору поточної інформації про науково-технічну або інноваційну діяльність будь-якого суб’єкта ринку. Подібна інформація збирається на постійній основі (тому ці джерела можна класифікувати як системні), проте носить поверховий і, як правило, ненауковий характер. Методи одержання інноваційної інформації в процесі маркетингової розвідки різні. Залежно від процесу організації маркетингової розвідки можна виділити такі методи, як:

‒ збір різної відкритої документальної інформації про середовище маркетингу конкурентів, постачальників, клієнтів, державних установ, політичних організацій тощо;

‒ відвідування фірм під виглядом клієнтів;

‒ застосування різних способів спостереження за внутрішнім середовищем фірм тощо.

За допомогою цих методів можна отримувати інформацію двох типів: легальну, тобто таку, яку надають самі елементи внутрішнього середовища фірм та організацій, та конфіденціальну (або ексклюзивну), для одержання якої використовуються пристрої прихованого спостереження. Таким чином, до ексклюзивних видів джерел інноваційної інформації відносяться:
а) всілякі технічні пристрої, обладнання, апаратура, устаткування за допомогою яких можна вести постійне (системне) спостереження за станом внутрішнього середовища фірм; б) люди (фахівці у тій чи іншій науково-технічній галузі), яких фірма впроваджує у мікросередовище іншої фірми (науково-технічне шпигунство з використанням найнятих агентів).

До виключних джерел інноваційної інформації відносять людей, які є співробітниками фірми, яких завербувала у якості інформатора інша фірма (шпигунство за рахунок завербованих агентів). Цілком зрозуміло, що користуватися цими джерелами інноваційної інформації дуже небезпечно, а іноді й занадто дорого. Тому для звичайних невеликих фірм, які прагнуть працювати чесно, спокійно, без публічних скандалів та зайвих витрат, доречно використовувати групу організованих джерел інноваційної інформації. Причому ця «організація» може бути зроблена як фірмою, яка оцінює та обирає джерела інноваційної інформації, так і іншими фірмами які здійснюють інноваційний процес. Цю групу джерел можна поділити на три види, а саме:

‒ джерела інноваційної інформації, які мають маркетинговий зміст або характер;

‒ джерела інноваційної інформації, які мають науково-технічний характер;

‒ джерела інноваційної інформації, які мають побутово-прикладний характер.

Джерела інноваційної інформації маркетингового характеру можна поділити на дві групи: а) джерела зовнішньої первинної інформації;
б) джерела зовнішньої вторинної інформації.

До джерел зовнішньої первинної інформації належать:

а) фірмові звіти щодо їх поточної діяльності (бухгалтерська звітність, документи щодо збуту продукції від продавців та відділу збуту тощо);

б) звіти про проведення маркетингових досліджень (споживачів, ринків, товарів, фірм-конкурентів, торгових посередників);

в) інші бази даних маркетингової інформації, якщо фірма постійно накопичує її усередині (планово-економічні показники; плани розвитку виробництва і нововведень; інформація про ефективність рекламних кампаній тощо).

До джерел зовнішньої вторинної інформації належать:

а) органи законодавчої і виконавчої влади, діяльність яких пов’язана з регулюванням ринкових відносин;

б) засоби масової інформації (газети; журнали; словники й енциклопедії; електронні ЗМІ тощо);

в) бази даних державних і громадських органів, комерційних, консалтингових, дослідницьких та інших організацій.

До джерел інноваційної інформації науково-технічного характеру належать:

а) результати конструкторських розробок (креслення; технічні характеристики розробок; розрахунки елементів конструкцій роз­робок; результати експериментів тощо);

б) результати технологічних розробок (креслення, розрахунки та ін.);

в) звіти щодо результатів наукових досліджень (або плани щодо їх проведення);

г) інші документи науково-технічного, патентного, стандартаційного та регламентаційного характеру.

До джерел інноваційної інформації побутово-прикладного харак­теру відносять:

а) фізичних осіб (покупців; клієнтів; підприємців; менеджерів; звичайних співробітників та керівників фірм тощо);

б) випадкових громадян;

в) організованих респондентів (панелі; контактні аудиторії; групи громадського впливу тощо).

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: