Формальні інструменти інноваційної діяльності

Генерацію ідей (або їх розробку) як процес можна визначити таким чином: це постійний систематичний пошук можливостей для створення нових товарів. Необхідно пам’ятати, поза все, що ідея нового об’єкта (товару, послуги, терміну, назви, логотипу тощо) може виникнути як результат цілеспрямованого пошуку чи зовсім випадково (завдяки осяянню). Проте, пошук нового для заміни морально застарілих об’єктів має проводитись безперервно, систематизовано, шляхом накопичення інноваційної інформації, а не від одного випадку до іншого.

Для характеристики основних методів генерації ідей, визначимо головні поняття, що складають процес розробки інноваційного об’єкта. До цих понять відносять: ідею товару; задум товару; образ товару. Ідея товару ‒ це загальне уявлення про можливий товар, його функціональне призначення, споживчі властивості, які можна запропонувати потенційним споживачам. Задум товару ‒ це пророблений варіант ідеї, який подано у вигляді ескізів, моделей креслень та інших показників, що спрямовані на реалізацію основних вигод споживачів. Образ товару ‒ зразок або діюча модель, що дають конкретне уявлення про зовнішній вид товару (другий рівень товару, або його реальне представлення).

Всі існуючі методи генерування інноваційних ідей можна поділити на чотири групи, а саме:

‒ методи інноваційної творчості;

‒ методи колективної творчості;

‒ методи активізації творчості;

‒ фактографічні методи творчості.

Класифікацію цих методів наведено на рис. 2.2.

Кожен метод генерування інноваційних ідей передбачає використання того чи іншого інструменту (алгоритму послідовності дій, переліку питань, правил та обмежень, систему оцінок, математичні формули, графіки тощо).

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення ‒ технічного, математичного, економічного, нарешті, природного вигляду. Цей метод відображає природне прагнення людини до наслідування та відтворення у виробах особливостей предметів, процесів і явищ навколишнього середовища. В арсеналі цього методу існує багато різних інструментів: репродукції; пристосування; копіювання; реінтеграції; псевдоморфізації; біоніки; біомеханіки; біокібернетики; конструктивної подібності (принцип матриці). Найпростішим інструментом в індивідуальній творчості є інструмент конструктивної подібності. Він особливо зручний для генерування ідей в інноваційній діяльності фірм малого розміру, коли сам керівник такої фірми може бути розробником ідей нових товарів за використанням особливостей аналогічних товарів, що фірма виробляє.

 

 

Рис. 2.2. Класифікація методів генерування інноваційних ідей

 

Метод інверсії (переставлення) передбачає пошук рішень у напрямках, протилежних загальновизнаним для аналогічних об’єктів. Інверсії піддаються функції товару, матеріали із яких виробляється товар, форма, властивості, складові елементи та зв’язки між ними, геометричні параметри тощо. Прикладами товарів, що розроблені за цим методом, можна назвати: жалюзі (форма, матеріал, конструкція, зв’язки з елементами); печиво у вигляді літерів абетки; паперовий та пластиковий посуд; стіл (базова поверхня) зроблена із мармуру замість чавуну у деяких верстатів та устаткувань; стрічкові шліфувальні інструменти; пилки, що мають форму циліндру тощо.

Метод ідеалізації базується на ініціюванні уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на усвідомлення певної нової ідеї. Ідеальна форма, розміри, колір, розташування, зв’язки та ін. можуть бути тими показниками, які прийняті за ідеал нового об’єкта. Наприклад, ідеальний вигляд штучної новорічної ялинки, навіть з приємним живим запахом; ідеальна форма упаковки (нескафе).

Метод спроб і помилок найпростіший з усіх методів індивідуальної творчості, проте він мало продуктивний тому що вимагає значних витрат часу. Позитив цього методу полягає у тому, що його можна використовувати в умовах повної відсутності інформації про прототипи майбутнього (нового) товару.

Методи колективної творчості, цілком зрозуміло, є більш ефективними порівняно з індивідуальними. Розглянемо далі деякі основні інструменти застосування цих методів.

Метод «мозкового» штурму представляє собою творчу співпрацю певної групи спеціалістів заради вирішення наукової проблеми. Існує кілька методів «мозкового» штурму та його модифікацій: класичний; анонімний; дидактичний; деструктивно-конструктивний; техніка творчої співпраці; метод «Дельфі».

Класичний «мозковий» штурм ‒ це гостра дискусія між вченими, які дотримуються різних поглядів на наукову проблему, мають різну фахову підготовку, рівень знань, навіть вік. Він проводиться у формі групового засідання у якому приймають участь не менше 7‒ 10 осіб. Мета такого
штурму ‒ швидке генерування великої кількості ідей з певної ідеї, навіть на перший погляд ‒ абсурдних. Учасниками штурму для умов невеликої фірми можуть бути фахівці та працівники самої фірми. Інший варіант формування учасників ‒ запрошення експертів (фахівців, вчених тощо) з інших фірм, з навчальних закладів, установ, навіть випадкових людей.

Анонімний мозковий штурм відрізняється тим, що всі ідеї учасники записують на аркушах паперу заздалегідь і віддають їх ведучому. А потім ведучий представляє ідеї послідовно, не називаючи авторів.

Своєрідним методом заочного опитування є також і метод «Дельфі». Головний недолік методу «Дельфі» полягає у складності проведення опитувань і наступної обробки отриманих даних. Незважаючи на це, завдяки цьому методу були відкриті, а потім і реалізовані такі ідеї як: керування термоядерною реакцією; добування корисних копалин із дна океану тощо.

Метод конференції ідей є модифікацією методу «мозкового» штурму, коли усі ідеї фіксуються в протоколі, але автори не вказуються. Завдяки цьому методу на товарному ринку останнім часом з’явилися такі товарні марки як: Неміров; М’ягков; Благов; Тіньков та ін.

Метод колективного блокноту поєднує індивідуальне висування ідеї з її колективною оцінкою. Процедура може продовжуватися тривалий час ‒ тиждень, два, три; до місяця. Кожний учасник обговорення записує впродовж заздалегідь узгодженого часу власні ідеї, які виникли у нього щодо вирішення сформульованої проблеми. Потім блокноти збирає ведучий для оцінки та узагальнення накопиченої інформації. Після оцінки організовується творча дискусія і приймається рішення стосовно реалізації нової ідеї.

Метод синектики ‒ це теж різновид «мозкового» штурму, який полягає у пошуку ідей нових товарів на основі використання інформації з інших сфер діяльності. Синектика передбачає створення групи із 5‒ 7 осіб, базується на правилах і умовах проведення класичного «мозкового» штурму.

Для прискорення процедури пошуку нових ідей та інтенсифікації роботи творчих груп можна застосувати методи активізації творчості. Тут є три найбільш поширених інструменти: метод контрольних запитань, метод фокальних об’єктів та метод морфологічного аналізу.

Метод контрольних запитань полягає у тому, щоб ініціювати вирішення обговорюваної проблеми за допомогою певних питань. Під час використання даного методу бажано мати попередньо розроблені блоки питань. До цього блоку можуть входити питання одного змісту (блок). Прикладами такого блоку питань можуть бути:

‒ Яке нове застосування можна запропонувати для об’єкта?

‒ Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, зміні функцій, форми та ін.?

‒ Що в об’єкті можна замінити?

‒ Що в об’єкті можна переробити?

‒ Що в об’єкті можна зробити навпаки?

‒ Чи можна зробити це безпечнішим?

‒ Чи можна зробити це кориснішим?

‒ Чи можна зробити це дешевшим?

Питання іншого змісту складають другий блок, третій, четвертий. На основі питань та відповідей на них формується інформаційне поле, яке потім трансформується у потік ідей і приводить до відбору одної продуктивної ідеї.

Сутність методу фокальних об’єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що потребує вдосконалення. Як показує досвід, застосування цього методу дає хороші результати щодо пошуку нових модифікацій відомих технологічних ідей. Наприклад, призмотрон є модифікацією звичайного двобічного щита (або білборда).

Метод морфологічного аналізу базується на застосуванні комбінаторики всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей побудови (морфології) об’єкта. Шляхом комбінування варіантів можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку нової ідеї.

Мета цього методу ‒ виділити найважливіші параметри об’єкта, а потім вивчити всі можливі співвідношення між ними. Інструментами у цьому методі є: морфологічний ящик та морфологічна матриця. Морфологічний ящик ‒ це таблиця, на осях якої задають компоненти проблеми (наприклад параметри майбутнього виробу) та можливі альтернативні рішення.

Морфологічна матриця будується на основі використання трьох осей координат. Параметри об’єкта, що вивчається, розміщують в рядках та стовпчиках на всіх трьох координатних напрямах. Кожна клітинка морфологічної матриці містить можливий варіант рішення. Тому процедура морфологічного аналізу передбачає послідовне перебирання можливих сполучень різних характеристик.

Фактографічні методи належать до групи методів прогностики. Прогноз є різновидом наукового передбачення, яке враховує наявні причинно-наслідкові зв’язки між прогнозованими та іншими явищами, об’єктами, показниками. Фактографічні або формалізовані методи передбачають використання різних статистично-математичних інструментів: одно- та багатофакторний аналіз (кореляційний, регресійний, дисперсійний, екстраполяційний тощо); кластерний; дискримінантний та динамічний аналіз.

Із груп багатофакторних методів найбільш зручним є кластерний аналіз ‒ багатомірна статистична процедура, яка передбачає збір даних про вибірку об’єктів та упорядкування об’єктів у порівняно однорідні групи (кластери). При цьому різниця між об’єктами, що складають один кластер, має бути мінімальною. Основний інструмент у реалізації кластерного
аналізу ‒ ієрархічний, який передбачає багатокрокову процедуру формування кластерів.

Випереджальні методи пошуку нових ідей ґрунтуються на аналізі динаміки науково-технічної інформації та прогнозуванні темпів технічного розвитку. Інструментом тут є звичайний аналіз науково-технічних досягнень у виробництві та прогнозування появи принципово нових винаходів. Основними джерелами інформації для випереджальних методів є патенти, авторські свідоцтва, ліцензії, науково-технічні та комерційні публікації, спеціальні видання. (Наприклад, за часів Радянського Союзу дуже корисними виданнями подібного типу були такі журнали, як «Юний технік», «Изобретатель и рационализатор», «Техника молодежи», «За рулем» та ін.).

Своєрідним фактографічним методом творчості є функціонально-вартісний аналіз. Справа в тому, що ідея, яка матеріалізується в інноваційному продукті, може завдати суперечностей між технічними та економічними вимогами до товару. Звідси, основними завданнями ФВА під час пошуку нових ідей товарів можна визначити наступні:

‒ пошук, оцінювання та реалізація ідей щодо принципового оновлення асортименту товарів;

‒ сприяння адаптації товару до цільового ринку фірми;

‒ зменшення витрат на виробництво товару за одночасного збереження або поліпшення його властивостей та якості.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: