Тема: Препарати, що впливають на обмін речовин, імунітет. Вітамінні препарати.

Лекція № 3.

Тема: Препарати, що впливають на обмін речовин, імунітет. Вітамінні препарати.

       План:

1. Фізіологічна роль вітамінів, класифікація вітамінних препаратів.

2. Препарати, що містять жиророзчинні вітаміни А, Д, Е, К. Особливості механізму дії. Показники до 

застосування.

3. Водорозчинні вітаміни. Вітаміни групи В основні (В1, В6, В12) та інші вітамінні препарати групи В.

4. Вітамін С – аскорбінова кислота.

Препарати вітаміну А

 

Препарат	Форма випуску	Шляхи введення	Дози
			Коні	Корови	Вівці	Свині	Собаки	Коти	Кури
Вітамін А Vitaminum A Aquosae	Водний розчин фл. 10 мл (в 1 мл 50 тис. МО)	П/о мл/тварині	1-2	1-2	0, 5-1	1-2	5-15	3-5 кр.	15-30
							кр.		кр.
			0, 5-іх	0, 5-іх	5-10хкр	5-10хкр	3-5хкр	1-Зкр	1кг
									корму
Вітамін А Vitaminum A Olesae	Олійний розчин (150 мл/тварині тис. МО) амп. 5 мл (600 тис. МО)	П/ш, В/м (тис. МО) тварині амп. 5 мл.     мл/тварині	150-600	150-600	50-80	50-80	10-50	5-Ю
			50-150х	50-150Х	10-50Х	10-50Х	5-10х	3-5х
			5-20	5-20	2-2, 5	2-2, 5	0, 3-1	0, 3-0, 5
			2-5х	3-5х	0, 2-0, Зх	0, 2-0, 3х	10-15Х	5-10х
							кр	кр
			1-5	1-5	0, 5-0, 6	0, 5-0, 6	3-5хкр	1-Зхкр
			0, 5-1х	0, 5-іх	0, 1-	0, 1-	1-Зхкр	1-2хкр
					0, 15х	0, 15х
Ретинолу ацетат Retinoli acetas olesae	Олійний розчин амп. 5 мл (150 тис. МО) амп. 5 мл (600 тис. МО)	П/ш, В/м (тис. МО) тварині	150-600	150-600	50-80	50-80	10-50	5-Ю
			50-150Х	50-150х	10-50Х	10-50Х	5-Юх	3-5х
			5-20	5-20	2-2, 5	2-2, 5	0, 3-1	0, 3-0, 5
			2-5х	2-5х	0, 2-0, Зх	0, 2-0, Зх	10-15Х	5-Юх
							кр	кр
		мл/тварині	1-5	1-5	0, 5-0, 6	0, 5-0, 6	3-5кр	1-3 кр
			0, 5-1х	0, 5-іх	0, 1-	0, 1-	2-Зх кр	1-2х кр
					0, 15х	0, 15х
Ретинолу ацетат Retinoli acetas aquosae	Водний розчин фл. 10 мл (в 1 мл. 50 тис. МО)	П/ш, В/м (тис. МО) тварині П/ш, В/м мл/тварині	150-600	150-600	50-80	50-80	10-50	5-10	5-10
			50-150Х	50-150Х	10-50Х	10-50Х	5-1 Ох	3-5х
			3-6	3-6	1-1, 5	1-1, 5	0, 1-0, 2	0, 1-0, 2	0, 1-0, 2
			1-Зх	1-Зх	0, 5-іх	0, 5-іх	0, 05-	0, 03-
							ОДх	0, 05х
		П/о мл/тварині	1-2	1-2	1-2	0, 5-1	5-10	3-5	5-10кр
			0, 5-іх	0, 5-іх	5-10х	5-ІОх	3-5х кр	1-Зх кр
					кр	кр
Ретинолу пальмітат Retinoli palmitas olesae	Олійний розчин амп. 1, 2 мл (в	В/м (тис. МО) тварині В/м мл/тварині	100-300	100-300	15-30	15-30	10-15	10-15	3-5
			50-ІООх	50-ІООх	10-15Х	10-15Х	5-Юх	3-5х	1-Зх
			1-3	1-3	0, 5-1	0, 5-1	0, 2-0, 5	0, 1-0, 2	0, 1-0, 2
	1 мл 100 тис. МО)		0, 5-іх	0, 5-іх	0, 3-0, Зх	О, 3-О, 3х	0Д-0, 2х	0, 05-	0, 05-
								ОДх	0, 06
Аквітал Aquitalum	Порошок флакони 10 г	У флакон з препаратом j		їносять 500 мл теплої води для отримання суспензії
		П/о суспензії мл/тварині	50-80 30-50*	50-80	20-30	20-30	10-20	5-Ю	0, 5-1
				30-50*	2-3*	2-3*	1-4	1-2
Комбінал А Combinalum A	Розчин флакони 25 мл	П/о мл/тварині	5-8 1-Зх	4-8	2-4	2-4	0, 5-3	0, 1-1	0, 3-0, 5
				1-Зх	0, 5-іх	0, 2-0, 5х	0, 1-0, 2х	0, 05х
Комбінал А Форте Combinalum A Forte	Розчин флакони 25 мл	П/о мл/тварині	0, 4-0, 6 0, 1-0, 2х	0, 4-0, 6	0, 1-0, 3	0, 1-0, 3	0, 2-0, 3	0, 1-0, 2	0, 01-0, 1
				0, 1-0, 2х	0, 05-	0, 05-	0, 05-	0, 03х	0, 0 їх
					0, 1х	0, 1х	О, 1х
Лутавіт А 500 плюс Lutavitum A 500 plus	Порошок пакети 25 кг (в 1 г 500 тис. МО)	г/т корму	60-120 20-бОх	200-300 60-80Х	15-20 6-8х	12-20 32-48х	16-24	40-60	20-30
									24-32Х
Мікровіт А cynpa 500 Microvitum A supra 500	Порошок пакети 25 кг (в 1 г 500 тис. МО)	г/т корму				10-20			16-20
						7-14*			20-25*
Мікровіт А кормовий Microvitum A	Порошок фл. 10, 20 г	г/т корму	2-4 1-2*	3-4	1, 5-2	5-6			5-10
				1, 5-2*	1-1, 5*	1-2*			3-5*
Мікровіт А cynpa 750 Microvitum A supra 750	Порошок пакети 25 кг	г/т корму				7-14			11-14
						3-5*			4-17*

Примітка: кр. - дозування препарату у краплях.

Олійний розчин ретинолу ацетату - Solutio Retinoli acetas oleosa. : прозора або злегка каламутна олійна рідина від світло-коричневого до темно-жовтого кольору із запахом олії.Форма випуску: олійний розчин у металевих флягах по 25 і 38 л, у бочках по 200 л для застосування всередину. В 1 мл міститься 25 тис. ОД ретинолу ацетату, 3, 44%-, 6, 86%- і 8, 6%-ні розчини в ампулах - по 25, 50 і 100 тис. ОД для ін'єкцій. застосування: ретинолу ацетат застосовують для забезпечення організму тварин вітаміном. А у другій половині вагітності для поліпшення внутрішньоутробного розвитку плода й одержання здорового молодняка, при лікуванні респіраторних захворювань і хвороб шлунково-кишкового тракту. Дози всередину: коровам - 4-8 мл; свиням - 2-4; вівцям - 2, 5-4, 5 мл; п\ш: коровам-100-200 тис. ОД; свиням - 50-70; вівцям - 60-90 тис. ОД.

Вітамін Д та його аналоги.

Вітамін D (кальциферол). Під назвою вітамін D об'єднується група стеринів рослинного й тваринного походження, що проявляють антирахітичну дію. Під впливом ультрафіолетових променів стерини у шкірі тварин перетворюються у вітамін D. Розрізняють дві основні різновидності вітаміну D. Ергокальциферол (вітамін D₂), що утворюється з ергостерину дріжджів та деяких рослин. Холекальциферол (вітамін D₃), який утворюється з 7-дегідрохолестерину, що міститься у крові, молоці й жировій тканині

У тварин вітамін Д2 і вітамін ДЗ проявляють однакову за силою фармакологічну дію. У птахів активність вітаміну ДЗ в 30 разів вища, ніж вітаміну Д2. Біологічна активність вітаміну Д після опромінення ультрафіолетовими променями підвищується в 5-10 разів

Основна біологічна роль вітаміну D полягає у впливі його на метаболізм кальцію і фосфору, починаючи від всмоктування з кишечника й розподілу у тканинах і закінчуючи виведенням з організму. Він забезпечує формування кісткової тканини тварин, які ростуть, при лікуванні рахіту, остеомаляції, переломів кісток.

Вітамін D регулює вміст кальцію і фосфору у крові і кістковій тканині й забезпечує фізіологічне співвідношення їх в організмі. При зниженні рівня кальцію у крові вітамін D забезпечує перехід його з кісткової тканини. Крім мінерального обміну, він впливає на тканинне дихання і окислення вуглеводів. Препарати вітаміну D проявляють неоднакову біологічну активність. При лікуванні рахіту вітамін D₃ у ЗО-40 разів ефективніший, ніж вітамін D₂. У тварин і птиці він проявляє однакову біологічну активність, у птиці дія його в 20-ЗО разів слабша.

При застосуванні препаратів вітаміну D перорально, вони проявляють повільну й тривалу фармакологічну дію. При парентеральному введенні дія швидка й сильна, проте внутрішньом'язові ін'єкції болючіші, а підшкірні - викликають запальну реакцію. астосовують препарати вітаміну D при порушенні обміну кальцію і фосфору, для лікування та профілактики рахіту у молодих тварин й остеомаляції у дорослих, при переломах кісток і для лікування уражень шкіри - екзем, дерматитів, виразок і опіків.

Після внутрішньом'язових ін'єкцій олійних розчинів препарат діє швидко і сильно. Враховуючи вплив вітаміну Д на формування скелету, його у формі премік-сів застосовують для поліпшення росту молодих тварин. Особливо важливий вітамін Д для поросят, цуценят і курчат. У преміксах застосовують водорозчинні форми вітаміну Д - відеїн ДЗ і гранувіт. Препарат аквахол, виготовлений на спиртово-твінній основі, за біологічною активністю більше активний за олійні аналоги завдяки ліпшій біологічній доступності. Гранувіт ДЗ - мікрокапсульована форма холекальциферолу, зручний при змішуванні з кормом і стійкий при зберіганні

Препарати вітаміну Д

 

Препарат	Форми випуски	Шляхи і кратність введення	Дози
			Коні	Корови	Вівці	Свині	Собаки	Коти	Кури
Аквахол Aquacholum	Водний розчин фл. 500 мл (в 1 мл 400 тис. МО)	П/о мл/тварині тис. МО/тварині	2, 5-Зх 1000-1500Х	2, 5-Зх 1000-1500х	1-1, 5 400-бООх	1-2 400-800х	0, 2-0, Зх 80-100	0, 1-0, 2 40-80	0, 2-0, 3 80-100
Вітамін ДЗ Vitaminum D3	5% олійний розчин фл. 10, 100 мл	П/о мл/тварині	10-30 5-Ю	10-30 5-10	5-7 2-4	5-10 3-5	1-5 0, 3-0, 2	1-2 0, 1-0, 3	0, 5-1
Вітамін ДЗ кормовий	Премікс фл. 500, 1000 г	кг/т корму	2-3	2-3	2-3	2-3			2-3
Відеін ДЗ Videinum	5% премікс пакети 5 кг	г/т корму проф. лік.	60-100 100-200	60-100 100-200	20-40 40-60	15-30 30-40
Мікровіт ДЗ Microvitum D	Розчин фл. 10 мл. (в 1 мл. 15 тис. МО)	П/о мл/тварині	5-8 3-5х	5-8 3-5х	3-5 1-Зх	3-5 1-Зх	1-3 0, 5-1х	0, 5-1 0, 2-0, Зх
Лутавіт ДЗ Lutavitum D3	Порошок пакети 25 кг	П/о мг/кг корму	1-2 2-6*	4-6 6-8*	4-6  6-8*	1, 5-2 3-4*	1, 5-2	2-3	4-5 5-6*
Ровімікс ДЗ Rovimix D3	Порошок пакети 25 кг	П/о мг/кг корму	1, 2-1, 6 2-2-5*	3-5  5-8*	3-4  5-8*	2-3 3-4*	1, 5-2, 5	3-4	4-5  5-6*

Розчин ергокальциферолу олійний - Solutio ergocalciferoli oleosae. : безбарвні голчасті кристали, нерозчинні у воді, добре ■ - в рослинних оліях і спирті. В 1 мл олійного розчину міститься 1, 1-1, 5 мг (44 000-60 000 ОД вітаміну D₂).Форма випуску: 0, 125%-ний олійний розчин в ампулах по 1 мл і в флаконах по 10 мл (в 1 мл - 50 тис. ОД), 0, 0625%-ний розчин у флаконах по 10 мл (в 1 мл - 25 тис. ОД). застосування: для профілактики і лікування авітамінозу D, рахіту, остеомаляції, при переломах кісток, екземах, дерматитах, опіках, захворюваннях печінки, для поліпшення травної функції кишкового соку. Дози всередину: коровам 100-150 тис. ОД; свиням ЗО-50 тис, поросятам 5-10 тис; курям 2-3 тис. ОД.

Вітамін D₃ - Vitaminum D₃: прозора або злегка каламутна масляниста рідина жовтого кольору, з запахом рослинної олії. В 1 мл містить 50 тис. ОД холекальциферолу. Форма випуску: пляшки по 0, 5 л, фляги по 25 і 38 л, бочки по 100 і 200 л. застосування: для лікування й профілактики авітамінозу D у тварин і птиці. Додають до комбікорму з профілактичною метою у дозах, що відповідають добовій потребі тварин у вітаміні D. Дози профілактичні на 1 т корму: бичкам 60-100 мл; коровам 20-40; телятам 10-20; вівцям 2-6; свиням 3-10; птиці 15- 20 мл. З лікувальною метою дають у дозах, в 5-10 разів більших від профілактичних, протягом 2-5 тижнів.

Вітамін Е та його аналоги.

Вітамін Е (токоферол). 6-ацетоокси-2-метил-2/4, 8, 12-триметил-тридецил/хромін. Відомо сім токоферолів, що є гомологами або ізомерами один другого і проявляють вітамінну дію. Найбільшу біологічну активність має а-токоферол В організмі ссавців і птахів вітамін Е не синтезується, тому їм необхідно його одержувати з кормом. Токоферол відіграє важливу роль як фактор, що регулює окислення у процесах біосинтезу білка Він збільшує вміст міозину та актоміозину і забезпечує метаболізм АТФ.

1. Механізм фармакологічної дії вітаміну Е полягає у тому, що він запобігає окисленню жирів, жирних кислот і стеринів, які можуть спричинити токсикоз. При цьому токоферол не вступає у хімічну взаємодію з токсичними речовинами, а виконує роль антиоксиданта. Затримуючи окислення жирів, він запобігає утворенню токсичних метаболітів, сповільнює обмін вуглеводів, білків, нуклеїнових кислот і стероїдів, а також забезпечує стійкість еритроцитів проти гемолізу та окислення.

2. Токоферол забезпечує структуру клітинних мембран і внутрішньоклітинних утворень, що зумовлює стійкість лізосомі затримує вихід з них лізосомальних гідролітичних ферментів та запобігає їхній участі в розвитку дистрофії при білом'язовій хворобі. Токоферол проявляє сильну антиоксидну дію. Він захищає ненасичені жирні кислоти і ліпіди від пере-окислення і запобігає жировому переродженню печінки та розвитку ексудативного діатезу. Токоферол з фосфоліпідами клітинних мембран утворює стабільні комплекси. Вони забезпечують функціональний стан епітелію слизових оболонок матки, бронхів, кишечника, шкіри та підвищують бар'єрну функцію проти проникнення бактеріальних і вірусних інфекцій.

Вплив його на мембранні структури позитивно позначається на стійкості та функціональній активності покривного епітелію слизових оболонок травного каналу, матки, кон'юнктиви. Токоферол стабілізує лізосомальні мембрани і затримує виходження із лізосом ферментів, що беруть участь в розвитку м'язової дистрофії при білом'язовій хворобі. Таку ж фармакологічну дію проявляє селен. Тому комплексні препарати вітаміну Е із селемномселевіт застосовують для лікування при білом'язовій хворобі, ексудативному діатезі, м'язовій дистрофії.

Вітамін Е застосовують для лікування при екземах і дерматитах.

3. Він проявляє антистресову дію при порушенні теплового режиму при утриманні курчат.

4. Особливо важлива роль токоферолу в забезпеченні функціонального стану репродуктивного апарату. Тому препарати вітаміну Е застосовують для лікування при хворобах органів відтворення. Він стабілізує мембрани клітин покривного шару ендометрію. У самців запобігає переродженню епітелію сім'яних канатиків, активізує сперматогенез та підвищує якість сперми. Самкам задають препарати вітаміну Е в період формування ембріонів та перед родами. У самок поліпшує запліднення і ембріональний розвиток плода. застосовують при порушенні функції розмноження - неплідності, низькій заплідненості, для поліпшення ембріонального розвитку плода, лікування м'язової дистрофії при білом'язовій хворобі телят, ягнят і птиці.

Оптимальну фармакологічну дію вітамін Е проявляє з вітамінами Д і А. їх випускають у формі тривіту АДЕ, тривітаміну АДЕ, солувіту АДЕ.

Для збереження і доброго змішування з кормами препарати вітаміну Е випускають у формі водорозчинних мікрокапсульованих порошків - гранувіт, капсувіт, гранукон, кормовіт, гідровіт. їх застосовують для підвищення продуктивності тварин і несучості курей, отримання молодняка з високою резистентністю організму до бактеріальних і вірусних інфекцій.

Токоферолу ацетат - Tocoferoli acetas: світло-жовтого кольору прозора однорідна масляниста рідина. На світлі окислюється і темніє. Розчиняється у рослинних оліях і спирті.Форма випуску: 5%-ний олійний розчин для застосування всередину у флаконах по 20 мл (в 1 мл міститься 10 мг токоферолу ацетату); 5, 10, 30%-ні розчини для ін'єкцій в ампулах по 1 мл. Д і я: токоферолу ацетат активний антиоксидант. Він захищає від окислення ненасичені жирні кислоти, ретинол, ліпіди. застосування: при порушенні функції розмноження у самців і самок, для поліпшення функції травного апарата та регенеративних процесів у кишечнику, лікування кон'юнктивітів і кератитів, білом’язевої хвороби. Дози всередину коровам 0, 01-0, 03 г; телятам 0, 005-0, 01; собакам 0, 001-0, 002; лисицям, песцям 0, 0005-0, 001 г.

Препарати вітаміну Е

 

Препарат	Форми випуску	Шляхи і кратність введення	Дози
			Коні	Корови	Вівці	Свині	Собаки	Коти	Кури
Вітамін Е Vitaminum E	30% олійний	В/м, П/ш	1-2	1-2	0, 3-0, 6	0, 1-0, 5	0, 1-0, 2	0, 1-0, 2
	розчин
	амп. 1 мл, 6%	мл/тварині
	розчин
	амп. 5 мл	В/м мл/тварині	5-10	5-10	1, 5-3	0, 5-2, 5	0, 5-1	0, 3
Вітамін Е кормовий Гранукон Е Granuconum E	Премікс пакети	П/о г/тварині	3-5	3-5	1, 5-2	1, 5-2	0, 05-0, 2	0, 05-0, 2	0, 05-0, 1
	15 кг		1-2х	1-2х	0, 2-0, 5х	0, 3-0, 6х
	25% премікс	мг/кг корму	15-20	15-20	20-30	10-20			10-20
	пакети 15, 20 кг			5-10*	6-12*	5-10*
Гідровіт Е15 Hydrovitum El5	Розчин фл. 1, 5 л	мл/л води		2х	2*	2х			40х
	(в 1 мл 150 МО)
Сорбовіт Е-50 Sorbovitum Е-50	50% премікс	П/о мг/тварині	30-80	20-60	5-8	8-10	2-4	1-2
	пакети 5, 10 кг		10-20	10-20	2-3	3-5	0, 5-1	0, 2-0, 5
Токоферолу ацетат Tocopheroli acetas	1% олійний	П/о мл/тварині	10-30	10-30	3-5	3-5	1-2	0, 3
	Розчин фл.
	10 мл
	30% олійний	В/м мл/тварині	5-10	5-10	1-2	1-2	0, 5
	розчин
	фл. 10 мл
Солувіт Е Soluvitum E Солувіт Е пл10с Soluvitum E plus	10% розчин фл.	П/о мл/тварині	3-5	3-5	1-2	2-3	0, 5-1	0, 1-0, 3	0, 5 г/л
	500 мл		2-Зх	2-Зх	0, 5-1*	0, 5-1*	0, 1-0, 2*	0, 1-0, 2*	води
	10% розчин фл.	П/о мл/тварині	3-5	3-5	1-2	2-3	0, 5-1	0, 1-0, 3	0, 5 г/л
	500 мл		2-Зх	2-Зх	0, 5-1*	0, 5-1*	0, 1-0, 2*	0, 1-0, 2*	води
Мікросол Е Microsolum E	10% порошок	П/о г/тварині		9	3	6	2	0, 5	6 г/кг
	пакети 1 кг			2*	2*				корму
Вітамін Е ацетат Vitaminum E acetatis	Порошок	П/о мг/тварині	400-600	150-250	30-40	40-50	25-50	25-30
	Пакети 25 кг		100-	40-70*	10-20*	25-30*	5-10*	3-5*
			200*
		П/о мг/кг	20-30	30-40	30-40	20-30	50-60	40-50	20-25
		корму	30-40*	50-60*	30-50*	30-50*			30-50*
Вітамін Е селеніт Vitaminum E seleniti	Розчин	В/м мл/тварині	5-10	5-10	3-5	3-5	0, 5-1	0, 3-0, 5
	фл. 100 мл		2-4*	2-4*	1-3*	1-3*
Гранувіт Е Granucolum E Вітамін Е-50% адсорбент Vitaminum E- 50% adsorbeit	25% премікс	П/о мг/кг	15	20	20	10	15	20	10
	пакети 10 мг	корму	5*	5*	5*	30*
	Порошок	П/о мг/кг	100-400	400-600	100-160	80-160	160-200	300-500	30-50
	Пакети 25 кг	корму	200-	150-	150-	120-			60-120*
			250*	200*	200*	200*
Лутавіт Е Lutavitum E	50% порошок пакети 25 кг П/о мг/тварині	П/о мг/кг	50-60	60-80	60-80	50-60	100-120	80-100	40-50
		корму	100-150	100-120	100-120	70-100			60-100*
		П/о мг/кг	600-800	300-500	30-40	40-60	20-50	10-20
		тварині	200-	80-140*	10-15*	20-50*	5-10*	3-5*
			400*

 

Даний препарат містить А, Д, Е та є найуживанішим препаратом серед вітамінних

Вітамін К та його аналоги.

Вітамін К (філохінон). Властивості: дрібнокристалічний горошок, гіркий на смак. Добре розчиняється у воді. Розчини термостабільні. Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 01 і 0, 15 г, 1%-і 3%-ні розчини в ампулах по 1 мл. Зберігання: за списком Б. Під цією назвою об'єднують групу похідних сполук 2-метил-1, 4-нафтохінону, що різняться між собою бічними ланцюгами. Вітамін К1 - 2-метил-2-феніл-1, 4-нафтохінон (філохінон) знаходиться у рослинах. Вітамін К2 - 2-метил-З-ди-фарнезил-1, 4-нафтохінон (фарнахінон) продукується бактеріальною мікрофлорою кишечника. Вітамін К3 - 2-метил-1, 4-нафтохінон (менадіон) синтетичний препарат, який випускають під назвою вікасол. Вітамін К синтезується мікрофлорою сліпої кишки коней, свиней, птиці та бактеріями рубця жуйних тварин. При годівлі тварин за збалансованими раціонами авітаміноз К у них не буває. При пероральному застосуванні антибіотиків і сульфаніламідних препаратів порушується бактеріальний склад кишечника, що призводить до зменшення синтезу вітаміну К і розвитку гіповітамінозу.

Основна біологічна роль вітаміну К полягає у забезпеченні синтезу в печінці протромбіну і тромбопластину, що беруть участь у зсіданні крові. Фармакологічна дія проявляється на 2-3-й день, тому препарати застосовують у випадку хронічних розладів системи зсідання крові. Філохінони виконують роль переносників водню у системі дихальних ферментів, що забезпечують окислювальне фосфорилювання.

Вони беруть участь у синтезі макроергічних сполук - АТФ і КФ, необхідних для енергетичного забезпечення метаболічних процесів. За біологічною активністю вітамін К3 у 4-7 разів діє сильніше вітаміну К2 і в 3-4 рази - вітаміну К1. Нерозчинність вітамінів К1 і К2 У воді дещо обмежує застосування їх для зупинки кровотечі.

Вікасол - синтетичний вітамін К3. Добре розчиняється у воді, що є значною перевагою перед природними вітамінами К не лише в практичному застосуванні, а й за фармакологічною активністю. Препарати вітаміну К застосовують для прискорення зсідання крові при хронічних кровотечах і геморагічному діатезі, перед хірургічними операціями, отруєнні антикоагулянтами, кормових інтоксикаціях, кокцидіозі птиці, геморагічних ентеритах, гепатитах.

Вітамін К за хімічною структурою - філохінон. Він бере участь в синтезі тромбопластину і протромбіну в печінці і забезпечує зсідання крові. Гемостатична дія після введення препаратів вітаміну К настає за 2-3 доби. За цей час синтезується протромбін у печінці.

Препарати вітаміну К

 

Препарат	Форми випуску	Шляхи і кратність введення	Дози
			Коні	Корови	Вівці	Свині	Собаки	Коти	Кури
Вікасол Vicasolum	Порошок фл. 100 г Таблетки 15 мг 1% водний розчин ампули 1 мл 0, 3% водний розчин ампули 5 мл	П/о мг/тварині	100-200	100-300	50-70	20-50	10-30	5-10	2 мг/кг
			30-50Х	30-50Х	10-15Х	5-1 Ох	2-Зх	1-2х	корму
		В/м мл/тварині	5-10	5-10	5-7	5-7	1-3	0, 5-1	або 1 л
			1-Зх	1-2х	0, 5-1	0, 5-1	0, 03-	0, 01-	води
							0, 05	0, 02
		В/м мл/тварині	15-30	15-30	10-15	15-20	3-10	1-3	води
			3-30	3-6	1, 5-3	1, 5-3	0, 03-0, 1	0, 03-0, 05	0, 5-1
Вітамін К Vitaminum К	1%водний розчин ампули 1 мл драже 10 мг табл. 10 мг	В/м, П/ш мл/тварині   П/о табл. або драже/тварині	5-10	5-10	1-2	2-3	0, 5-1	0, 1-0, 5	0, 1-0, 5
			1-Зх	1-2х	0, 5-іх	0, 5-1	0, 03-	0, 01-
							0, 05х	0, 03х
			5-10	5-10	1-2	1-3	0, 5-1	1
			2-3*	2-3*
Вітакон Vitaconum	1% розчин	В/м, П/ш	5-10	5-10	1-2	2-3	0, 5-1	0, 1-0, 5	0, 1-0, 5
	ампули/1 мл	мл/тварині	1-Зх	1-2х	0, 5-1х	0, 5-іх	0, 03-	0, 01-
							0, 05х	0, 03
Гетразин Hetrasinum	1%розчин	В/м, П/ш	5-10	5-10	1-2	2-3	0, 5-1	0, 1-0, 5	0, 1-0, 5
	ампули/1 мл	мл/тварині	1-Зх	1-2х	0, 5-1*	0, 5-1*	0, 03-	0, 01-
							0, 05*	0, 03*
Лутавіт КЗ Lutavitum КЗ	50% порошок	П/о мг/кг	16-24	8-10	8-10	1-3	1-3	1-3	4-6
	пакети 25 кг	корму	8-12*	2-6*	2-6*	4-6*			3-5**
Ровімікс КЗ Rovimix КЗ	Порошок	П/о мг/кг	2-3	2-3	2-3	2-4	2-4	2-4	2-4
	Пакети 25 кг	корму	6-10*	4-6*	4-6*	4-8*			6-10*

ВІТАМІН U

Вітамін U в хімічному відношенні - метилметіонінсульфонію хлорид. Це біологічно активна форма амінокислоти метіоніну. Вона є донатором метильних груп для синтезу ацетилхоліну - медіатора парасимпатичної нервової системи. Вітамін U корегує функціональний стан центральної нервової системи і внутрішніх органів. Вітамін U бере участь в синтезі пластичних білків і активізує регенерацію епітелію шкіри і слизових оболонок. Він забезпечує білоксинтезуючу функцію печінки. При застосуванні всередину вітамін U посилює секрецію травних залоз, активізує травлення і засвоєння поживних речовин корму.

Вітамін U застосовують для підтримання функціонального стану та активізації регенерації покривного епітелію шкіри при екземах і дерматитах, слизових оболонок кишечника при гастроентеритах і виразковому коліті, матки при ендометритах, бронхів при бронхопневмоніях. Його застосовують для підвищення білоксинтезуючої функції печінки при гепатодистрофіях, що настають при отруєннях та інфекційних захворюваннях.

Курчатам-бройлерам вітамін U задають для кращого засвоєння поживних речовин корму при бактеріальних ураженнях кишечника. Для профілактики розладів травлення у новонароджених поросят вітамін U задають свиноматкам за 10-15 діб до опоросу та в перші 10 діб підсисного періоду. Поросятам його задають після відлучення курсами по ЗО діб з 20-добовими інтервалами.

Вітамін U Vitaminum U випускають у формі порошка в пакетах по 4 кг. Дози профілактичні всередину свиноматкам 1, 5 мг/кг, поросятам-сисунам - 5, поросятам при відлученні - 10, телятам, ягнятам - 4 мг/кг. Курчатам 0, 2 r/кг корму. Дози лікування в 2 рази більші.

3. Вітаміни В та його аналоги.

Вітамін В (тіамін) , 4-метил-5-р-оксиетил-N-/2-метил-" 4-аміно-5-метилпіримідил/-тіазоліну бромід

Тіамін проявляє невисоку біологічну активність. Лише в печінці після фосфорилювання до фосфорних сполук; тіаміномонофосфат (ТМФ), тіаміндифосфат (ТДФ), тіамінполіфосфат (ТПФ) він діє як фермент. Фосфати тіаміну переносять двовуглеводневі групи в пентозному циклі і забезпечують просте й окислювальне де-карбоксилювання піровиноградної кислоти.

Тіамін активізує перетворення фруктози в глюкозу, забезпечує синтез вуглеводів з молочної і вугільної кислот та глікогену з глюкози. Він посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та гіперглікемічну дію глюкози і сприяє перетворенню вуглеводів у жири.

Тіамін є складовою частиною простетичної групи карбоксилази — ферменту, який каталізує окислення піровиноградної кислоти. При В_гавітамінозі тканини не здатні засвоювати глюкозу і в них, особливо в мозковій, нагромаджуються продукти неповного згорання вуглеводів (піровиноградної і молочної кислот), які викликають порушення функції центральної нервової системи, що проявляється нервовими явищами.

Тіамін суттєво впливає на азотистий обмін. Регулюючи процеси иереамінування амінокислот, він прискорює синтез глютаміну в печінці і мозковій тканині та активізує синтез нуклеотидів, у тому числі аденозинтрифосфорної кислоти.

При надходженні з кормом у слизовій оболонці тонкого відділу кишечника і в печінці 80 % тіаміну фосфорилюються до тіамін-пірофосфату (кокарбоксилази). Кокарбоксилаза не проявляє вітамінних властивостей, а є специфічним активатором карбоксилаз і складних ферментних систем окислювального декарбоксилювання кетокислот. Вона має сильну кардіотонічну дію, розширює коронарні судини, поліпшує забезпеченість міокарда кров'ю і окислювально-відновні процеси в серцевому м'язі.

При порушенні окислення тіаміну утворюються окситіамін і пі-ритіамін, які є антагоністами тіаміну. Фолієва і нікотинова кислоти при високому рівні в організмі також знижують активність тіаміну. У тканинах прісноводних і деяких морських риб (хек, скумбрія) міститься фермент тіаміназа, який нейтралізує тіамін. При згодовуванні хутровим звірам сирої риби у них виникає В_г авітаміноз.

Препарати тіаміну застосовують для лікування і профілактики Ві-авітамінозу, пневмоній з ознаками набряків, гострих ентеритів з явищами атонії і токсичної диспепсії, для стимуляції скорочень матки під час родів, підвищення кров'яного тиску, при ослабленні коронарного кровообігу, порушенні трофіки серцевого м'яза, зниженому тонусі капілярів.

4. Тіаміну бромід — Thiamini bromidum.

Властивості: білий, іноді з жовтуватим відтінком, кристалічний порошок із специфічним запахом, добре розчиняється у воді й спирті. Руйнується в лужному і нейтральному середовищах. Розчини термостабільні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 0026 і 0.0128 г, 3%- і 6%-ний розчини в ампулах по 1 мл.

Показання, способи і дози застосування: для лікування і профілактики В1-гіповітамінозу, при захворюваннях центральної і периферичної нервової систем, для підвищення секреторної і ферментативної активності шлункового соку, лікування нейротоксичної диспепсії у поросят, пневмоній з тенденцією до набряку, підвищення резистентності організму, поліпшення росту й розвитку тварин та птиці. Дози всередину поросятам — 0, 025— 0, 04 г; норкам —0, 005—0, 01; курчатам — 0, 003—0, 004 г; підшкірно або внутрішньом'язово: коням, коровам —0, 2—0, 5 г; вівцям, свиням — 0, 005—0, 05; телятам — 0, 05—0, 1; поросятам — 0, 01— 0, 02; курчатам —0, 001—0, 002; собакам — 0, 001—0, 01 г.

5. Фосфотіамін — Phosphothiaminum .

Властивості: білий або злегка жовтуватий кристалічний порошок, добре розчинний у воді та спирті. Це монофосфорний ефір тіаміну-фосфату. Після орального застосування менше руйнується тіаміназою, швидко всмоктується і депонується у тканинах організму. В організмі легко переходить у активну форму — кокарбоксилазу.

Форма випуску: таблетки по 0, 01 г.

Показання, способи і дози застосування: для лікування захворювань центральної і периферичної нервової системи, нейротоксичних диспепсій у поросят, для підвищення секреторної і ферментативної активності травного соку, поліпшення засвоєння поживних речовин корму, стимуляції росту тварин. Дози всередину: поросятам 0, 003—0, 005 г; курчатам 0, 0005—0, 001 г.

6. Бенфотіамін — Benphothiaminum.

Властивості: білий кристалічний порошок, не розчиняється у воді і спирті.

Форма випуску: таблетки по 0, 025 г.

Дія: за фармакологічною дією близький до тіаміну і кокарбоксилази. Проявляє В1-вітамінну активність. Добре всмоктується при застосуванні всередину і проявляє вітамінну дію.

Показання, способи і дози застосування: для лікування і профілактики В1-авітамінозу та функціональних порушень центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, диспепсій новонародженого молодняка, ішемій серцевого м'яза, хронічних гепатитів з ознаками цирозу. Дози всередину: порося-там-сисунам — 0, 003—0, 005 г; телятам — 0, 02—0, 03; курчатам — 0, 0005—0, 001 г.

7. Кокарбоксилаза .

Властивості: кристалічний порошок білого кольору, гіркий на смак, із запахом тіаміну, добре розчиняється у воді, погано — в спирті. Розчини термолабільні, їх готують асептично перед застосуванням.

Форма випуску: ампули по 0, 5 г препарату, разом з розчинником— 1 мл 0, 5%-ного розчину новокаїну. Це дифосфорний ефір тіаміну.

Дія: специфічний серцевий засіб при порушенні ритму серцевих скорочень, екстрасистолії і пароксизмальній тахікардії.

Показання, способи і дози застосування: для лікування захворювань серця, що супроводжуються аритмією, і обміну речовин з вираженим ацидозом. Дози внутрішньом'язово: коровам — 0, 25—0, 5 г; свиням — 0, 4—0, 6; собакам — 0, 02—0, 2 г протягом 7—10 днів.

8. Вітамін В₂ (рибофлавін )—це 6, 7-диметил-9-/Д-1-рибітол/-ізо-алоксазин

Природні й синтетичні похідні 7, 8-диметилізоаоксану, відомі під загальною назвою флавіни, проявляють вітамінну активність, подібну до дії рибофлавіну. В організм вони надходять із кормом, а частина синтезується в рубці жуйних тварин. У тонкому відділі кишечника, при наявності в раціоні достатньої кількості білка, флавіни легко всмоктуються. У слизовій оболонці кишечника і частково в печінці та нирках рибофлавін фосфорилюється і переходить в активну форму — ефір фосфорної кислоти, який виконує роль коферменту в окислювально-відновних реакціях. Він переносить атоми водню від дегідраз і субстрату на цитохром С або молекулярний кисень.

Рибофлавін бере участь в азотному обміні, забезпечує краще всмоктування таких амінокислот, як триптофан, гістидин, фенілаланін і треонін. Перетворення глікоколу, цистину та тирозину також можливе лише з участю рибофлавіну. В одних випадках він бере участь в окислювальному дезамінуванні амінокислот, в інших — у їх синтезі. Окислюючи молочну кислоту спочатку до піровиноградної, а потім до вугільної, рибофлавін регулює рівень цукру в організмі і синтез та засвоєння жирів.

Вплив рибофлавіну на активізацію окислювально-відновних реакцій, обмінні процеси і тканинне дихання забезпечує нормальну функцію центральної нервової системи, рецепторного апарата судинної системи, секреторної функції шлунка та кишечника. Його застосовують для стимуляції росту й продуктивності тварин, нормалізації функціонального стану нервової системи, активізації гемопоезу, підвищення антитоксичної функції печінки й захисних властивостей шкіри та слизових оболонок.

9. Рибофлавін — Riboflavinum.

Властивості: жовто-оранжевий кристалічний порошок, без запаху, гіркий на смак, погано розчиняється у воді (1: 9000). Розчини термостабільні, нестійкі на повітрі.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 01 г.

Показання, способи і дози застосування: для лікування гіпо- і авітамінозів В₂, захворювань очей, для підвищення захисних функцій шкіри та печінки, активізації гемопоезу, забезпечення діяльності центральної нервової системи, поліпшення обміну речовин. Дози всередину: телятам — 60—100 мг; свиням — 20—50; поросятам — 3—5; собакам — 1 —10; курям — 2—3; курчатам — 0, 03—0, 05 мг.

10. Рибофлавіну мононуклеотид — Riboflavini mononucleotidum.

Властивості: жовтий кристалічний порошок, без запаху, гіркий на смак, погано розчиняється у воді. Розчини термостабільні. Це кофермент, який утворюється з рибофлавіну й проявляє вітамінні та ферментативні властивості.

Форма випуску: 1%-ний розчин в ампулах.по 1 мл.

Д і я: регулює окислювально-відновні процеси, забезпечує обмін білків і жирів.

Показання, способи і дози застосування: для лікування хронічних екзем, кератитів, кон'юнктивітів, активізації гемопоезу, поліпшення обміну речовин і як загальностимулюючий засіб проти бактеріальних інфекцій. Дози підшкірно або внутріш-ньом'язово: телятам — 2—3 мл, поросятам — 0, 5—1 мл.

11. Гранувіт В₂— Granuvitum В₂ . Кормова добавка, що містить рибофлавін, для профілактики та лікування гіпо- і авітамінозу Вг у сільськогосподарських тварин. Застосовують у вигляді преміксу. Премікс має постійну стабільність і вітамін зберігає активність протягом 6 міс.

Форма випуску: в прогумованих мішках по 10—20 кг.

Д і я: рибофлавін добре всмоктується у тонкому кишечнику і проявляє загальностимулюючу дію на обмінні процеси.

Показання, способи і дози застосування: для лікування і профілактики авітамінозу В₂ та підвищення загальної резистентності організму тварин проти бактеріальних інфекцій. Дози на 1 т корму: свиням — 4 г; поросятам-сисунам — 5; поросятам при відлученні — 3; курям — 4; індикам — 6; гусям, качкам — З г. Дози лікувальні (з розрахунку на рибофлавін): телятам — 10—20 мг, ягнятам — 3—5, поросятам — 2—5, свиням — 15—20 мг на тварину.

12. Вітамін В₃ (пантотенова кислота).

Пантотенова кислота синтезується бактеріальною мікрофлорою у рубці жуйних і в кишечнику моногастричних тварин. Біосинтез забезпечує потребу корів і овець у цьому вітаміні, але є недостатнім для забезпечення потреб птиці і тварин з однокамерним шлунком. Вони компенсують решту потреби вітаміну В₃ за рахунок надходження його з кормом. Птиці необхідно 9—11 мг, коням — З—4 мг пантотенової кислоти на 1 кг раціону.

Фармакологічну дію вітамін В₃ проявляє після перетворення в коензим А (КОА), який забезпечує р-окислення і синтез жирних кислот, окислювальне декарбоксилювання і перетворення піровиноградної й кетаглютарової кислот в ацетилкоензим. Він забезпечує всмоктування глюкози з кишечника і збільшує рівень глікогену в печінці, нормалізує гормональний статус організму, особливо в період вагітності у молодих тварин. При недостатньому рівні пантотенової кислоти в організмі пригнічується гормональна продукція гіпофізу, наднирників і підшлункової залози. В наднирниках знижується рівень стероїдних гормонів, що забезпечують пігментацію волосяного покриву та шкіри.

При низькому рівні пантотенової кислоти тварини відстають у рості, у них виникають екзематозні ураження, депігментація волосяного покриву, порушуються функції нервової системи і шлунково-кишкового тракту.

Препарати пантотенової кислоти застосовують при розладах нервової і ендокринної систем, для лікування і профілактики порушень обміну білків, жирів, вуглеводів, прискорення загоювання ран, опіків, при хронічних атоніях кишечника, для поліпшення росту хутра і хутрових звірів. У практиці ветеринарної медицини їх застосовують у вигляді кальцію пантотенату.

13. Кальцію пантотенат — Calcii pantothenas .

Властивості: білий або злегка жовтуватий кристалічний порошок, гіркий на смак, без запаху, добре розчиняється у воді. Водні розчини нейтральної або слаболужної реакції, термостабільні, нестійкі проти дії кислот і лугів.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 1 г, 20%-ний розчин в ампулах по 1 мл.

Д і я: така ж, як у пантотенової кислоти.

Показання, способи і дози застосування: при розладах обмінних процесів, для лікування поліневритів, невралгії, екзем, опіків, алергій, атоній передшлунків і кишечника, розладів функціонального стану нервової і ендокринної систем. Дози всередину: поросятам-сисунам — 0, 02—0, 03 г; поросятам при відлученні 0, 05—0, 1; телятам — 0, 2—0, 3; курчатам — 0, 005—0, 008 г.

14. Вітамін Ві (холін). У хімічному відношенні являє собою аміноетиловий спирт, який при атомі азоту має три метильні групи

В організмі холін виконує три основні функції: донатор метильних груп, продукт для утворення ацетилхоліну, ліпотропний фактор.

Окислюючись, холін перетворюється у бетаїн, що є донатором лабільних метильних груп для біосинтезу пуринових і піримідинових основ, адреналіну, креатину та метіоніну, які беруть участь у детоксикації ендогенних і екзогенних токсичних сполук шляхом метилювання і диметилювання.

Холіну належить важлива роль у забезпеченні вегетативної іннервації внутрішніх органів. При участі фосфокінази холін спочатку фосфорилюється до фосфорилхоліну, потім, за допомогою ацетил-КоА, ацетилюється до ацетилхоліну, що передає імпульси з нервових волокон парасимпатичної нервової системи на виконавчі органи. Він є сильним ліпотропним фактором. Така дія його зумовлена активізацією фосфоліпідного обміну. Холін запобігає розвитку жирової інфільтрації печінки, а при її дистрофії підвищує детоксикаційну функцію. При низькому рівні холіну затримується окислення жирних кислот і виведення їх з печінки. Входячи до складу фосфоліпідів (лецетину, ацетилфосфатиду, сфігмомієліну), холін бере участь в утворенні біологічних мембран, забезпечує їх еластичність, зменшує відкладання холестерину в стінках кровоносних судин та запобігає розвитку атеросклерозу.

З участю холіну всмоктуються жири з травного каналу. При низькому рівні його в раціоні у свиней сповільнюється ріст, підвищується резервна лужність крові, настає ожиріння печінки, виникають набряки суглобів кінцівок, у птиці знижуються несучість і прирости, виникає перозис з подальшим розвитком цирозу та ожиріння печінки. Холін регулює функцію органів травлення і дихання, активізує метаболізм вітаміну А, стимулює гемопоез. Його біологічна дія проявляється при забезпеченні організму достатньою кількістю нікотинової кислоти та марганцю.

Велика потреба в холіні в молодняка у підсисний період і в курчат у перші два тижні життя. У молозиві усіх видів тварин вміст холіну більший, ніж у молоці. В яйцях він міститься лише в жовтку. Велику кількість холіну містять дріжджі—250— 400 мг %, м'ясо-кісткове борошно — 300—400, зерно гороху — 150—300 мг %. Мало холіну в сіні, кукурудзяному силосі, картоплі, моркві.

Добова потреба в холіні у поросят 0, 9—1, 1 мг/кг корму, підсвинків— 0, 8, свиней на відгодівлі — 0, 6, курчат—1, 3, курей — 1, 1, у індиків—1, 5 мг/кг корму. Додавання 0, 9—1, 5 мг/кг холіну до раціону з високим вмістом жирів збільшує несучість і підвищує прирости птиці. У великих дозах холін виявляє побічну дію. У дозі 2, 2 мг/кг він зменшує несучість курей і пригнічує ріст курчат.

Препарати холіну застосовують для активізації процесів метилювання, поліпшення обміну лізину, серину, креатину, лікування жирової інфільтрації печінки, гепатитів, цирозу, активізації гемо-поезу, прискорення росту курчат і поросят. Як вітамінний і лікувальний препарат у практиці ветеринарної медицини застосовують холін-хлорид.

15. Холін-хлорид — Cholini chloridum, 2-оксіетил-триметил-амоній хлорид.

Властивості: білий кристалічний гігроскопічний порошок із слабким запахом, добре розчиняється у воді та спирті. Водні розчини термостабільні.

Форма випуску: порошок у банках по 1 кг, 20%-ний розчин в ампулах по 10 мл.

Показання, способи і дози застосування: для профілактики порушень обміну речовин у високопродуктивних тварин, лікування і профілактики жирової інфільтрації печінки, гепатиту, цирозу, перозу курчат, для поліпшення росту поросят і курчат.

Дози для стимуляції росту: поросятам-сисунам — 1, 1 г/кг корму, поросятам при відлученні — 0, 8, свиноматкам — 0, 9, поросятам при відгодівлі — 0, 7, курям, гусям, індикам — 1, 8 г/кг корму. При кетозі корів холін-хлорид дають у дозі 4—10 г/кг корму або вводять внутрішньовенно 5—10 мл 20%-ного розчину разом із розчином глюкози у співвідношенні 1: 20.

16. Вітамін В5 (вітамін РР, нікотинова кислота). За хімічним складом це піридин-3-карбонова кислота. У печінці всеїдних тварин шляхом метилювання і амінування вона перетворюється у нікотинамід.

У свиней і собак нікотинова кислота утворюється з триптофану. В рубці жуйних тварин і в кишечнику коней та птиці вона синтезується сапрофітною мікрофлорою. Фармакологічну дію нікотинова кислота проявляє після перетворення у нікотинамід. Жуйні тварини і птиця не здатні амінувати й метилювати нікотинову кислоту. Нікотинова кислота і її амід проявляють аналогічну біологічну дію, але нікотинамід не проявляє лікувальної дії при авітамінозі В5.

У вигляді коферменту нікотинова кислота входить до складу ензимів, що каталізують тканинне дихання. Входячи до складу простетичних груп — нікотинамідаденіндинуклеотиду (НАД) і нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату (НАДФ), — нікотинова кислота бере участь в окислювально-відновних реакціях, що каталізуються дегідрогеназами і забезпечують процеси гліколізу, протеолізу і тканинного дихання.

Нікотинова кислота — специфічний судинний засіб. Вона спочатку звужує дрібні судини, потім помірно розширює їх. Особливо ефективна при спазмах судин серця, мозку, нирок. Нікотинова кислота і її амід стимулюють функцію травних залоз, підвищують ферментативну активність кишкового соку, активізують моторику травного каналу. Стимуляція травлення у значній мірі проявляється у поросят, особливо при високобілковій дієті і в період переведення тварин з одного виду корму на інший. В меншій мірі вона впливає на травлення у жуйних тварин.

Підвищуючи активність інсуліну, нікотинова кислота знижує гіперглікемічний коефіцієнт і збільшує запаси глікогену в печінці та підвищує її антитоксичну функцію. Прискорюючи утворення парних сполук між сірчаною та глюкуроновою кислотами і отруйними речовинами, вона забезпечує нейтралізацію токсинів. Після перорального застосування підвищення антитоксичної функції печінки проявляється через 1—2 дні, тому її застосовують при хронічних інтоксикаціях і для профілактики токсикозів. При захворюваннях печінки нікотинамід підвищує рівень поліпептидів і залишкового азоту в крові, що свідчить про значну роль його в обміні азоту. Він включається в систему аденілової кислоти, яка з рибофлавіном утворює флавопротеїнові коферменти, що переносять фосфорну кислоту між сполуками аденозину.

При низькому рівні нікотинової кислоти в раціоні у свиней виникають розлади травлення, сповільнюється ріст, виникає авітаміноз. Шкіра набуває жовтуватого відтінку і вкривається струпами, потім виразками. У птиці на кінцівках виникає лускоподібний дерматит.

Препарати нікотинової кислоти застосовують для нормалізації секреторної і моторної функцій шлунка та кишечника у поросят при зміні раціону, для стимуляції росту молодих тварин, підвищення антитоксичної функції печінки, лікування ран, виразок, при спазмах кровоносних судин.

17. Кислота нікотинова — Acidum nicotinicum, піридин-3-карбонова кислота.

Властивості: безбарвні кристали, без запаху, слабокислого смаку, добре розчиняються у воді. Розчини термостабільні, стійкі при зберіганні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 05 г, 1%-ний розчин в ампулах по 1 мл.

Зберігання: за списком Б.

Показання, способи і дози застосування: для лікування виразок, хронічних гепатитів, цирозу печінки, прискорення загоєння ран, при спазмах судин нирок, мозку, розладах травлення, для стимуляції еритропоезу, поліпшення росту поросят, курчат, індиченят. Дози всередину: коням — 0, 1—0, 4 г; коровам — 0, 2—0, 5; свиням — 0, 03—0, 08; собакам — 0, 005—0, 05; курям — 0, 005—0, 008; курчатам — 0, 025—0, 03 г; внутрішньом'язово: усім видам тварин — 0, 2—0, 6 мг/кг маси тварини.

18. Нікотинамід — Nicotinamidum , амід нікотинової кислоти.

Властивості: білий дрібнокристалічний порошок, гіркуватий на смак, із слабким специфічним запахом, добре розчиняється у воді й спирті. Розчини термостабільні, стійкі при зберіганні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 005, 0, 025, 0, 015 г, 1%-, 2, 5%- і 5%-ні розчини в ампулах по 2 мл.

Зберігання: за списком Б.

Дія: подібна до нікотинової кислоти, але краще переноситься тваринами. Він не подразнює слизову оболонку травного каналу при застосуванні всередину. Після резорбції нікотинамін входить до складу коферментів — нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД) і нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат (НАДФ), що каталізують перенесення водню у окислювально-відновних реакціях.

Показання, способи і дози застосування: для лікування хронічних гепатитів, цирозу печінки, захворювань цен-

тральної нервової системи, розладів травлення, уражень шкіри, для поліпшення росту поросят і курчат. Дози всередину: коням—0, 1— 0, 4 г; коровам — 0, 2—0, 5; свиням — 0, 03—0, 08; курям — 0, 04—0, 08; курчатам — 0, 025—0, 03 г; підшкірно: поросятам-сисунам — 0, 010— 0, 015 г; поросятам при відлученні — 0, 02—0, 03 г.

19. Вітамін В₆ (піридоксин), 2-метил-3-окси-4, 5-ди/оксиметил/-піри-дину гідрохлорид. Під терміном вітамін B6 розуміють три природні, близькі за хімічною будовою речовини, похідні піридоксинових основ: піридоксин, піридоксаль і піридоксамін

Вітамін В₆ легко всмоктується з кишечника і в слизовій оболонці фосфорилюється. Біологічна роль піридоксину зумовлена його участю в утворенні комплексу ферментів, які каталізують процеси білкового обміну. Фосфорильовані похідні його — піридоксаль-фосфат та піридоксамінофосфат — входять до складу коферментів, які беруть участь у декарбоксилюванні і в перенесенні аміногруп з амінокислот на кетокислоти (трансамінування) в синтезі ліпідів і білків. Вони необхідні для обміну глютамінової кислоти, яка забезпечує необхідний рівень серотоніну й забезпечує функцію нервової системи.

Відіграючи важливу роль у проміжному обміні амінокислот, піридоксин поліпшує засвоєння організмом ненасичених жирних кислот і запобігає розвитку жирової інфільтрації печінки. Він знижує активність гіалуронідази і, стабілізуючи проникливість стінки капілярів, запобігає виникненню гістамінового набряку та проявляє протизапальну дію. Затримуючи нагромадження холестерину, ліпідів і кальцію у судинній стінці, піридоксин запобігає розвитку атеросклерозу.

Піридоксин забезпечує активний обмін амінокислот і метаболізм жирів, сприяє утворенню амінів — попередників для багатьох фармакологічно активних речовин. У процесі декарбоксилювання амінокислот утворюється окситирамін — попередник адреналіну, забезпечується синтез гістаміну, серотоніну, триптаміну.

Багатогранна участь піридоксину в метаболічних процесах забезпечує функцію печінки і травних залоз, що сприяє кращому засвоєнню поживних речовин корму, нормалізації функції селезінки, лімфатичних вузлів і кровотворних органів, забезпечує стійкість організму проти інфекційних захворювань.

Застосовують препарати вітаміну В₆ як протизапальні засоби при процесах, що супроводжуються утворенням великої кількості гістаміну, для лікування сироваткової і набрякової хвороб. Його дають для підвищення антитоксичної функції печінки і для запобігання розвитку у ній жирової інфільтрації, для лікування дерматитів, екзем, виразок, кон'юнктивітів.

20. Піридоксину гідрохлорид — Pyridoxini hydrochloridum-

Властивості: білий дрібнокристалічний порошок, без запаху, гірко-кислий на смак. Добре розчиняється у воді (1: 2 — 4, 5). Розчини термостабільні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 002 і 0, 01 г, 5%-ний розчин в ампулах по 1 мл.

Дія: в організмі фосфорилюється і утворює піридоксаль-6-фосфат. Це кофермент, що бере участь у процесах метаболізму білків і ліпідів.

Показання, способи і дози застосування. Для профілактики гіпохромних анемій і лейкопеній, зниження підвищеної збудливості центральної нервової системи, лікування пелагри, набрякової хвороби, уражень печінки та шкіри, кращого засвоєння поживних речовин корму. Дози внутрішньом'язово: коровам — 0, 2—0, 6 г; свиням —0, 01—0, 05; собакам — 0, 02—0, 03 г; всередину (на 1 т корму): племінній птиці — 4 г; курям — 2; курчатам-бройлерам — 3, гусям, качкам — 2; індикам, індиченятам — 5; норкам — 1, 6 г.

21. Вітамін В12 (ціанкобаламін). Кобаламін — це групова назва сполук, що проявляють В₁₂-вітамінну властивість. До складу вітаміну В12 входять кобальт, ціанідний радикал і нуклеотидна група. При участі специфічних ферментів у присутності кофакторів ФАД, АТФ і глютатіону кобаламін перетворюється у В12-кофактор.

У вигляді кофактора вітамін В12 бере участь у реакціях трансметилювання і дезамінування. Він переносить іони водню для утворення вуглеводневих зв'язків у ферментних реакціях. Завдяки цьому вітамін В₁₂ бере участь у біосинтезі білка, нуклеїнових кислот і забезпечує функцію кровотворної системи в синтезі еритроцитів. Недостатність в організмі цього вітаміну супроводжується розвитком злоякісної анемії.

У тварин вітамін В12 синтезується мікрофлорою кишечника при наявності в раціоні достатньої кількості кобальту. У біогенних провінціях з низьким рівнем кобальту в рослинних кормах синтез вітаміну В12 бактеріальною мікрофлорою не забезпечує потребу тварин у ньому і вони хворіють на В12-авітаміноз.

Всмоктується вітамін В12 у тонкому відділі кишечника й після резорбції нагромаджується у печінці, нирках і слизовій оболонці кишечника. Основна біологічна роль вітаміну В12 полягає у стимуляції процесів кровотворення. Ціанкобаламін забезпечує перетворення фолієнової кислоти у фолінієву, яка є безпосереднім учасником гемопоезу. Вітаміну B₁₂ належить важлива роль в утворенні біологічно активних речовин, що забезпечують метаболічні процеси. Він бере участь в утворенні метильних груп, забезпечує синтез холіну, метіоніну та креатину — компонентів, необхідних для утворення нуклеїнових кислот і подальшого синтезу білків. Ціан-кобаламін забезпечує трансметилювання, реактивує дисульфідні групи в сульфгідрильні, що забезпечує високу реактивність ферментів при сповільненні метаболічних процесів. Стимулюючи еритропоезі забезпечуючи синтез білків, ціанкобаламін підвищує захисну реакцію організму при інфекційних захворюваннях, активізує функцію нервової системи, забезпечує детоксикацію отрут у печінці. Беручи участь в біосинтезі білків, вітамін В₁₂ поліпшує ріст і розвиток тварин та підвищує їх продуктивність.

Препарати вітаміну В₁₂ застосовують для стимуляції еритропоезу при анеміях і променевій хворобі, лікування хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються зниженням травної функції ферментів кишкового соку, підвищення дето-ксикаційної функції печінки при отруєннях солями важких металів, поліпшення росту молодих тварин і підвищення несучості курей.

22. Вітамін В12 — Vitaminum B 12.

Властивості: червоні голчасті кристали, без запаху, в'яжучі на смак, добре розчиняються у воді та спирті. Розчини термостабільні.

Форма випуску: розчин в ампулах по ЗО, 100, 200, 500 і 1000 мкг ціанкобаламіну в 1 мл.

Показання, способи і дози застосування: для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозу В12, при анеміях, захворюваннях печінки, кишечника і підшлункової залози, хронічних отруєннях солями важких металів, для стимуляції росту поросят, курчат і підвищення несучості курей. Дози підшкірно: коровам — 4—20 мг; свиням — 0, 5—1; собакам — 0, 2—0, 5; лисицям, песцям — 0, 03—0, 2; курям — 0, 03—0, 05; курчатам — 0, 005—0, 01 мг.

23. Вітатор-1000 —Vitatorum-1000, кормовий премікс із вмістом 1 г ціанкобаламіну в 1 кг препарату.

Оскільки препарат містить вітамін Ві₂, він впливає на процеси гемопоезу, поліпшує метаболізм амінокислот і стимулює функцію травних залоз, його застосовують птиці і свиням усіх вікових груп для профілактики авітамінозу B_i2, поліпшення росту молодих тварин і підвищення несучості курей.

Форма випуску: порошок у поліетиленових мішках по 25 кг.

Дози всередину — 25—50 мг/кг корму. Тваринам молодим і відстаючим у рості препарат вводять у максимальних дозах.

24. Вітамін B15 (пангамова кислота) — це похідна сполука ацетоглюконової кислоти з високим вмістом метильних груп.

Біологічна роль пангамової кислоти полягає у тому, що вона є донатором метильних груп для біохімічних процесів синтезу фармакологічно активних речовин. Окислюючись в присутності АТФ і неорганічного фосфору, вона передає метильну групу на гуанідиноцтову кислоту — попередник креатину. Аналогічно пангамова кислота бере участь у біосинтезі метіоніну, адреналіну, стеринів і стероїдних гормонів, холіну, а через нього і ацетилхоліну. Тому вітаміну B15 належить важлива роль в забезпеченні активності багатьох біохімічних процесів у організмів на клітинному рівні.

Пангамова кислота активізує ферменти тканинного дихання і поліпшує засвоєння ними кисню. Вона нормалізує обмінні процеси при гіпоксичних і аноксичних станах тканин, ішемії міокарда, ревмокардиті, серцевих аритміях. Зменшуючи вміст молочної кислоти в м'язах і збільшуючи йодне число ліпідів, пангамова кислота активізує аеробне окислення, що, в поєднанні з ослабленням гліколізу, зменшує витрати глікогену при м'язовій роботі.

Важливою є антидотна функція пангамової кислоти. Завдяки метилюючим властивостям і активізації окислювальних процесів вона забезпечує детоксикацію наркотичних речовин, карбахоліну, саліцилатів, чотирихлористого вуглецю, антибіотиків тетрациклінового ряду.

У лікувальній практиці застосовують кальцієву сіль ефіру глюконової кислоти і диметилгліцину під назвою кальцію пангамат. Його призначають при порушенні засвоєння кисню тканинами, розладах обміну ліпідів, ослабленні серцевої діяльності, для лікування гепатитів і цирозу печінки, ослаблення токсичних симптомів при отруєннях.

25. Кальцію пангамат — Calcii pangamas.

Властивості: білий аморфний порошок або гігроскопічні кристали, добре розчинні у воді (1: 1). Розчини термостабільні, руйнуються у лужному середовищі.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 05 г.

Д і я: має лабільні метильні групи, завдяки яким він запобігає розвитку жирової інфільтрації печінки, проявляє протизапальну і судинорозширюючу дії.

Показання, способи і дози застосування: при емфіземі легень, міокардитах, дерматитах і для лікування початкових стадій цирозу печінки. Дози всередину: телятам — 0, 1—0, 2 г; поросятам — 0, 025—0, 03 г.

26. Вітамін В_с (фолієва кислота) .

 Фолієва кислота є частиною комплексу вітамінів групи В, виділеного із листя шпинату. В хімічному відношенні — це птероїлглютамінова кислота

Фолієва кислота утворює в організмі активні сполуки, які виконують біологічно важливі функції в обміні білків, жирів і вуглеводів. Разом з вітаміном В12 вона забезпечує окислювально-відновні процеси, пов'язані з утворенням пуринових і піримідинових основ амінокислот, метіоніну, нуклеїнових кислот. У результаті поліпшення обміну нуклеїнових кислот, кращого засвоєння глютамінової кислоти і тирозину поліпшується синтез білка. Тому фолієва кислота є стимулятором росту молодих тварин. Вона підвищує заплідненість і розвиток плода, стимулює утворення формених елементів крові. При гіповітамінозі В_с у першу чергу порушуються процеси еритро-, грануло- і тромбоцитопоезу.

Застосовують препарати фолієвої кислоти при порушенні функції кровотворення з проявленням лейкоцитозу та гранулоцитозу, при макроцитарній анемії, для підвищення детоксикаційної функції печінки, поліпшення заплідненості і внутрішньоутробного розвитку плода, при гіпофункції ендокринних залоз.

27. Кислота фолієва — Acidum folicum.

Властивості: жовто-оранжеві голчасті кристали без запаху і смаку, погано розчиняються у холодній воді. З підвищенням температури розчину розчинність збільшується. Добре розчиняється у лугах.

Форма випуску: порошок у пакетах по 1, 5—2 кг, таблетки по 0, 001 г.

Показання, способи і дози застосування: для лікування гіпохромних анемій, лейкопеній, активізації гемопоезу при радіоактивних ураженнях, отруєннях сульфаніламідними препаратами, підвищення детоксикаційної функції печінки, лікування гепатитів. Дози внутрішньом'язово 0, 1—0, 2 мг/кг маси тварини; профілактичні — поросятам-сисунам 2 мг/кг корму; поросятам при відлученні—1—2; ремонтному молодняку — 0, 5 мг/кг корму.

Вітамін С та його аналоги.

Вітамін С (аскорбінова кислота )

В організмі людей, мавп і морських свинок аскорбінова кислота не синтезується. Це біологічно важливий водорозчинний вітамін, запаси якого в організмі обмежені, тому необхідне постійне надходження його з кормами.

На відміну від інших вітамінів, аскорбінова кислота не входить до складу ферментів. Виходячи з особливостей структури і властивостей аскорбінової кислоти — віддавати і приєднувати атоми водню, механізм фармакологічної дії її пов'язують з участю в окислювально-відновних процесах. Окислення може бути зворотним і незворотним. У першому випадку аскорбінова кислота окислюється до дигідроаскорбінової кислоти, з якої відновлюється до висхідного стану. Якщо вона окислюється до 2, 3-дикетогулонової кислоти (ДГК), то цей процес незворотний, тому що ДГК розкладається до фурфуролу і вуглекислого газу. Дикетогулонова кислота проявляє таку ж фармакологічну дію, як і аскорбінова кислота.

Біологічна роль її полягає у відновленні різних біосубстратів. З точки зору антитоксичної функції аскорбінової кислоти вирішальним є відновлення дисульфідних зв'язків у білкових молекулах і здатність стабілізувати сульфгідрильні групи ферментів, що забезпечує стійкість організму проти дії солей важких металів, ендогенних та екзогенних токсинів. Активізація тіолових ферментів забезпечує детоксикаційні процеси не лише в печінці, а й в інших органах.

Аскорбінова кислота стимулює дозрівання фібробластів, остеобластів і прискорює синтез колагену та близьких до нього речовин, які входять до складу ендотелію судин, сполучної тканини, хрящів, кісток, дентину. Забезпечуючи диференціацію фібробластів і, сприяючи утворенню колагену, аскорбінова кислота підтримує цілісність і проникливість ендотелію судин. Відновлення функціонального стану капілярів забезпечує краще живлення тканин у вогнищі запалення, надходження кисню і видалення продуктів обміну речовин. Тому аскорбінова кислота проявляє помірну, але закономірну й тривалу протизапальну дію. Більш ефективна вона, якщо процес лише починається і ще немає набряку та підвищення місцевої температури. Тому аскорбінову кислоту застосовують при хронічних запальних процесах слизових оболонок і шкіри, для лікування повільнозаживаючих ран і виразок.

Поліпшуючи функціональний стан адренергічної іннервації, аскорбінова кислота забезпечує активні процеси дисиміляції. Через вегетативну нервову систему вона впливає на вуглеводний обмін— знижує рівень глікогену у печінці і м'язах, нормалізує рівень піровиноградної кислоти у крові. Коригуючи інтермедіарний обмін тирозину і фенілаланіну, аскорбінова кислота проявляє безпосередній вплив на процеси білкового обміну, у результаті чого нормалізує в крові рівень поліпептидів.

Під впливом аскорбінової кислоти підвищується реактивність мононуклеарної системи і фагоцитарна активність лейкоцитів, підвищується титр аглютинації і преципітації, збільшується величина опсонинового індексу після введення акцин і анатоксинів, вона інтенсивно використовується при утворенні антитіл.

Препарати вітаміну С застосовують для підтримання нормального обміну речовин при порушенні протеолітичних і гліколітичних процесів, прискорення утворення і дозрівання колагену, підвищення резистентності організму при інфекційних і простудних захворюваннях, ревмоміокардитах.

29. Аскорбінова кислота

Властивості: безбарвні кристали, без запаху, кислі на смак, добре розчиняються у воді й спирті. Водні розчини нестійкі, термостабільні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 5 і 2, 5 г, 5%-ний розчин в ампулах по 5 мл, 10%-ний розчин в ампулах по 1, 2 і 5 мл.

Показання, способи і дози застосування: при інфекційних захворюваннях й інтоксикаціях як загальностимулюючий засіб, при алергіях для зменшення проникливості судин, для лікування гіпохромних анемій, кращого засвоєння заліза, прискорення росту молодих тварин, підвищення несучості курей. Дози всередину: коням 0, 5—3 г; коровам 0, 7-—4; вівцям 0, 2—0, 5; свиням 0, 1—0, 5; собакам 0, 03—0, 10; лисицям, песцям 0, 05—0, 10; норкам 0, 005—0, 050; курям 0, 0010—0, 0015 г; внутрішньовенно коням — 0, 5—1, 5 г; коровам 0, 5—2; собакам 0, 02—0, 05 г.

Рекомендована література:

1. Класифікація основних фармакологічних груп препаратів. Методичний посібник до самостійної роботі з дисципліни «Вет. фармакологія» для підготовки фахівців за напрямом „Ветеринарна медицина” у вищих навчальних закладах III− IV рівнів. [уклад.: Мусієнко В.М., Кистерна О.С., Улько Л.Г., Мусієнко О.В.] – Сумський НАУ (протокол № 4 від 21. 05. 2015 р.), 2015 р. – 48 с.

2. Кудрин А.Н. Руководство к лабораторным занятиям по фармакологии: учебное пособие / Кудрин А.Н., Ряшенов В.В. – М.: Медицина, 1989. – 512 с.

3. Ветеринарні препарати / О.І. Канюка, І.І. Харів, В.М. Гунчак, Д.Ф. Гуфрій. [та ін.]. – Львів, 2006. – 641 с.

4. Ветеринарні препарати, кормові добавки і корми закордонного виробництва. Довідник у трьох томах / П.І. Вербицький, М.В. Косенко, Ю.М. Косенко, Л.Є. Зарума. – Львів: Афіша, 2003. – 1082 с.

5. Достоевский П.П. Справочник ветеринарных препаратов: под ред. П.П. Достоевского. – К.: Урожай, 1986. – 352 с.

6. Зелена аптека України для ветеринарії. – К.: 1993. – 120 с.

7. Клінічна ветеринарна фармакологія / О.І. Канюка, В.Р. Файтельберг-Бланк, Ю.П. Лизогуб [та ін.] – Одеса, 2006. – 291 с.

8. Машковский М. Д. Лекарственные средства: пособие для врачей. – 15-ое издание / М. Д. Машковский. – М.: ООО «Издательство Новая Волна», 2005. – 1200 с.: ил.

9. Пламб Дональд К. Фармакологические препараты в ветеринарной медицине / Перев. с англ. Е.И. Осипова. – М.: Аквариум ЛТД, 2002. – 856 с.

10. Хмельницький Г.О. Ветеринарна фармакологія з рецептурою / Г.О. Хмельницький, В.І. Строкань. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 336 с.

11. Ярошенко В.І. Практикум з основ технології лікарських форм у ветеринарній медицині: навч. посібник / В.І. Ярошенко, Є.М. Хмельницький, Є.М. Кузовкін [та ін.] – Харків: Еспада, 2003. – 360 с.

12. Повний каталог зареєстрованих в Україні ветеринарних препаратів. VET.in.UA – Ветеринарний інформаційний ресурс України http: //vet.in.ua/menu/drugs.php

13. Канюка О.І., Файтельберг-Бланк В.Р., Лизогуб Ю.П. і др. Клінічна ветеринарна фармакологія: Навчальний посібник PDF... Підручник для студентів вищих аграрних закладів зі спеціальності " Ветеринарна медицина» www.twirpx.com/file/820440

14. Указатель ветеринарных препаратов по фармакологическим группам: http: //webmvc.com/vet/leki/

15. Всё для студента. http: //www.twirpx.com 

16. Материалы из ветеринарной энциклопедии. http: //www.vetwiki.com.ua.

 

Відео:

https: //www.google.com.ua/url? sa=t& rct=j& q=& esrc=s& source=video& cd=2& cad=rja& uact=8& ved=0ahUKEwj-h_O0n97QAhVHkywKHXgXCD8QtwIIIzAB& url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3Dv7O9_gxRR_A& usg=AFQjCNEb7g_4KrUdwBmdZY-PilaFzTs1zA

 

 

Лекція № 4.

Рис. 1. Дія протеаз та нуклеаз у вогнищі гнійного запалення

 

Механізм всмоктування включає абсорбцію через закінчення мікроворсин, ендоцитоз на поверхні пейєрових бляшок, а також абсорбцію за допомогою мігруючих лімфоцитів. Після внутрішньо м’язового введення або всмоктування в кишечнику відбувається зв'язування протеаз з білками – антипротеазами крові, основною з яких є α 2-макроглобул і н. У складі цих комплексів протеази зберігають свою активність і транспортуються до ушкоджених тканин. На системному рівні вони здійснюють гідроліз запальних пептидів, контролюють стан імуноактивних речовин (цитокінів, факторів росту) та рецепторів, забезпечують видалення імунних комплексів та молекул адгезії, активують фібриноліз.

Трипсин кристалічний випускається у вигляді ліофілізату для приготування розчину для ін'єкцій та місцевого застосування. Він є білком з відносною молекулярною масою 21 кДа, який одержують з підшлункової залози великої рогатої худоби.

Фармакокінетика. При захворюваннях органів дихання препарат застосовують внутрішньом'язово та у вигляді інгаляцій, при хворобах плеври внутрішньо плеврально. В хірургії парентеральне введення поєднують з місцевим застосуванням. В офтальмології вводять у задню камеру ока або під кон'юнктиву. В ЛОР–практиці можливе введення в гайморову порожнину та порожнину середнього вуха. В крові трипсин зв'язується з α 2–макроглобуліном.

Фармакодинаміка. Фермент активний при pH 5, 0–8, 0 з оптимумом активності при pH 7, 0. Він здатний розщеплювати змертвілі ділянки тканин, фібринозні утворення, в'язкі секрети та ексудати. Стосовно здорових тканин фермент неактивний і безпечний у зв'язку з наявністю в них інгібіторів трипсину. Препарат має протизапальний та протинабряковий ефекти, активує фібриноліз.

Показання. Основними показаннями для застосування трипсину є захворювання органів дихання з густим гнійним мокротинням, гнійні рани, опіки і пролежні, тромбофлебіт, гнійні синусити, гнійні середні отити і євстахіїти з в'язким ексудатом, тромбози судин сітківки, помутніння склистого тіла, екстракція катаракти.

Побічна дія. При застосуванні трипсину можливі підвищення температури, тахікардія, незначна болючість і гіперемія у місці ін'єкції, алергічні реакції. Введення в дихальні шляхи іноді спричиняє подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.

Протипоказання. Препарат протипоказаний при декомпенсованій серцевій недостатності, емфіземі легенів з дихальною недостатністю III стадії, ускладнених формах туберкульозу легенів, тяжких захворюваннях печінки, панкреатиті, підвищеній кровоточивості. Не слід вводити трипсин в осередок запалення, а також наносити (як і інші протеолітичні ферменти) на поверхні злоякісних пухлин. Забороняється вводити препарат внутрішньовенно.

Хімотрипсин кристалічний має фармакологічні властивості і застосування, подібні до таких у трипсину. Він відрізняється дещо більшою стабільністю в організмі та іншими сайтами рестрикції, гідролізуючи переважно зв'язки, утворені ароматичними амінокислотами і викликаючи глибше розщеплення білка.

 

3. Нуклеази.

До цього класу гідролітичних ферментів належать рибонуклеаза та дезоксирибонуклеаза. Рибонуклеаза деполімеризує РНК до моно- та олігонуклеотидів. Дезоксирибонуклеаза – білок альбумінового типу, який гідролізує (розщеплює) ДНК до дезоксирибонуклеотидів. Для клінічного застосування важливо, що нуклеази зменшують густину та в'язкість гною, який завжди містить велику кількість нуклеїнових кислот, що утворюються зі зруйнованих лейкоцитів.

Рибонуклеаза випускається у вигляді ліофілізату для приготування розчинів, який одержують із підшлункової залози великої рогатої худоби. Відповідно до локалізації патологічного процесу, засіб вводять внутрішньом'язово, ендотрахеально, в порожнини тіла, застосовують місцево. Препарат деполімеризує РНК і, внаслідок цього, розріджує гній, слиз, в'язке гнійне мокротиння; має протизапальну дію, котра є вторинною. Він затримує розмноження деяких РНК–вмісних вірусів.
Основними показаннями для застосування рибонуклеази є захворювання дихальних шляхів з в'язким гнійним мокротинням, пародонтоз, гінгівіт; остеомієліт, свищі, абсцеси, трофічні виразки, синусит, отит, тромбофлебіт; кліщовий енцефаліт; вірусний менінгіт. Під час лікування можуть виникати подразнення слизових оболонок дихальних шляхів, алергічні реакції. Рибонуклеаза протипоказана при гіперчутливості, хронічній серцевій, дихальній та печінковій недостатності, відкритій формі туберкульозу, кровоточивості.

Дезоксирибонуклеаза викликає деполімеризацію ДНК і розрідження гною. Вона володіє здатністю затримувати розвиток вірусів герпесу, аденовірусів та інших вірусів, що містять ДНК. Цей ферментний препарат застосовують при герпетичних та аденовірусних інфекціях, а також для зменшення в'язкості і поліпшення евакуації мокротиння і гною у хворих з гнійними захворюваннями легенів.

 

Препарати гіалуронідази.

Гіалуронідаза спричиняє розпад гіалуронової кислоти, яка є “цементуючою” проміжною речовиною сполучної тканини, і тим самим призводить до збільшення проникності тканин та поліпшення руху міжклітинної рідини. Цей механізм визначає участь даного ферменту в регуляції запалення, набряку, транспорту речовин, еластичності сполучної тканини (рис. 2). Ефект гіалуронідази оборотний.

 

Рис. 2. Механізм дії гіалуронідази

Лідаза – ферментний препарат із сім'яників великої рогатої худоби, діюча основа якого представлена гіалуронідазою. Лідазу вводять підшкірно, під рубцево змінені тканини, внутрішньом'язово, методами електрофорезу або аплікацій на слизові оболонки (в очній практиці). Тривалість дії сягає 48 годин. Ефект препарату полягає у появі рухливості суглобів, розм'якшенні рубців, усуненні та зменшенні контрактур, розсмоктуванні гематом. Дія найбільш виражена на ранніх стадіях патологічних процесів.

Показання для застосування лідази – контрактури суглобів, анкілозуючий спондилоартрит, рубцеві зміни шкіри, гематоми, хронічні виразки, склеродермія. Застосовують в офтальмологічній практиці, а також при продуктивному характері запалення легенів. Лідазу використовують для прискорення всмоктування різних лікарських засобів (місцеві анестетики, антибіотики, глюкокортикоїди). Препарат добре переноситься, але іноді можуть виникати алергічні реакції. Застосування цього ферментного засобу протипоказане при злоякісних новоутвореннях, гострих запальних процесах, легеневих кровотечах та кровохарканні.

Ронідаза – препарат гіалуронідази, за своїм походженням і фармакологічними властивостями близький до лідази. Водночас ронідаза має менший ступінь очистки і застосовується лише місцево у вигляді вологих пов'язок для лікування контрактур суглобів, рубців, гематом, хронічних тендовагінітів, ран, що не загоюються протягом тривалого часу.

 

5. Фібринолітичні ферменти.

До фібринолітичних ферментів належать фібринолізин та активатори фібринолізу ( стрептокіназа, урокіназа, альтеплаза ). За механізмом дії всі вони є протеазами, але фармакодинаміка і застосування для тром– болітичної терапії дають підстави для виділення зазначених ферментів в окрему класифікаційну одиницю. Детально ці препарати розглянуті в розділі “Засоби, що впливають на згортання крові та фібриноліз”.

 

Бактеріальні ферменти

Бактеріальні ферментні препарати одержують шляхом культивування мікробів і грибів. Всі вони комплексні й, крім основного ферменту, мають супутні ферменти, що проявляють аміло–, целю–, лозо–, пектино–, протео–, ліполітичну й інші дії.

Амілази розщеплюють внутрішні глюкозидні зв'язки в полісахаридах. Під їх впливом від крохмалю відщеплюється дисахарид мальтоза.

Целюлази розщеплюють полісахарид целюлозу з утворенням дисахариду целобіози або моносахариду глюкози.

Пектидази розщеплюють пектинові речовини – високомолекулярні полісахариди рослинного корму. Протеолітичні ферменти каталізують гідроліз пептидних зв'язків у клітинних білках. Ліпази забезпечують гідроліз жирів.

Бактеріальні ферменти застосовують в складі преміксів або комбікорму. Вони позитивно впливають на мікрофлору вмісту рубця, нормалізують рН, поліпшують травлення. їх застосовують при аліментарних дистрофіях передшлунків жуйних тварин, для поліпшення засвоєння поживних речовин корму у молодих і дорослих тварин, а також дають телятам і поросятам після того, як у раціон вводять рослинні корми. У підсисних тварин целюлозолітичні ферменти мають ще недостатню ферментативну активність.

Для посилення розщеплення рослинних білків телятам застосовують амілоризин або глюкаваморин, поросятам – амілосубтилін або простосубтилін. Дорослим свиням при відгодівлі картоплею, що містить велику кількість крохмалю, дають амілазу бактеріального походження.

При згодовуванні великої кількості зерно–картопляної барди дають амілосубтилін або протосубтилін. Якщо велику рогату худобу годують жомом, рекомендується застосовувати пектаваморин або глюкаваморин – бактеріальні ферменти, що розщеплюють клітковину та цукор.

Ферменти бактеріального походження – пектаваморин, аваморин, глюкаваморин та інші – одержують у процесі культивування плісеневих грибів Aspergillus oryzae, Asp. awamori.

У процесі росту гриби продукують різні ферменти – амілазу, декстриназу, протеазу, мальтазу та ін.

Ферментний препарат називають за ферментом, який проявляє основну фармакологічну дію. При культивуванні гриба Aspergillus oryzae виділяються амілаза, декстриназа, мальтаза та інші препарати ферментної дії.

Одержаний бактеріальний препарат називають амілоризин.

 

Ферментні препарати