Оксидоредуктази та інші ферменти.

Цитохром С – фермент, який бере участь у тканинному диханні. Цей фермент застосовують при асфіксії новонароджених, а також для лікування гіпоксичних станів, що мають місце при бронхіальній астмі, серцевій недостатності, ішемічній хворобі серця. Перорально препарат призначають при високих фізичних навантаженнях.

Супероксиддисмутаза – ключовий фермент антиоксидантного захисту клітин, який гальмує процеси вільно радикального окислення. Він застосовується в офтальмології для лікування очних хвороб, що супроводжуються тканинною гіпоксією та оксидативним стресом.

Пеніциліназа – фермент, який продукується деякими видами мікроорганізмів і володіє здатністю інактивувати пеніцилін. Застосовується при гострих алергічних реакціях та анафілактичному шоку, викликаних антибіотиками групи пеніциліну.

L–аспарагіназа є ферментом, що розщеплює амінокислоту аспарагін. Дефіцит аспарагіну виступає фактором, який обмежує поділ і розвиток лейкозних клітин. Цей препарат застосовують для лікування гострих лейкозів та гематосарком.

7. Поліферментні препарати.

Поліферментні препарати містять декілька ферментів, котрі справляють комплексну дію на організм. їх можна поділити на дві групи: засоби, що поліпшують процеси травлення в шлунково–кишковому тракті (панкреатин, креон, фестал), та засоби для системної ензимотерапії (вобензим).

Панкреатин – поліферментний препарат, що покращує травлення. Він містить трипсин, амілазу та ліпазу. При захворюваннях підшлункової залози препарат компенсує недостатність її зовнішньо секреторної функції і сприяє покращанню травлення. Панкреатин призначають при хронічному панкреатиті, муковісцидозі, хронічних запально–дистрофічних захворюваннях шлунка, кишечнику, печінки, жовчного міхура. Препарат можна застосовувати в осіб з нормальною функцією шлунково–кишкового тракту в разі погрішностей у харчуванні. Доза підбирається
індивідуально. Курс лікування може тривати від кількох днів до кількох місяців і навіть років при необхідності у постійній замісній терапії.

Креон є оригінальною лікарською формою панкреатину. Його капсули містять панкреатин у міні-мікросферах, стійких до дії шлункового соку.

Після розчинення капсули в шлунку гранули панкреатину перемішуються з хімусом і потрапляють до дванадцятипалої кишки, де захисна оболонка швидко розчиняється і вивільняє ферменти. Це забезпечує фізіологічний процес травлення і дозволяє уникнути втрат ферментативної активності.

Показаннями для застосування креону, як і для панкреатину, є захворювання, що супроводжуються екзокринною недостатністю підшлункової залози. Препарат гарно переноситься, але в окремих випадках можливі шлунково–кишкові розлади.

Фестал – поліферментний препарат для поліпшення травлення. Він містить панкреатичні ферменти (протеазу, амілазу, ліпазу) та компоненти жовчі. Наявність компонентів жовчі стимулює виділення жовчі і сприяє емульгації жирів, що робить їх доступнішими для панкреатичної ліпази. Фестал має переваги в тих випадках, коли недостатність зовнішнь осекреторної функції підшлункової залози поєднується з порушеннями жовчовиділення.

Вобензим – поліферментний препарат для системної ензимотерапії, тобто ре зорбтивної дії комплексу гідролітичних ферментів рослинного і тваринного походження на патофізіологічні процеси. Він містить панкреатин, папаїн, бромелаїн, ліпазу, амілазу, трипсин, хімотрипсин, рутин. Після перорального прийому частина ензимів всмоктується у тонкому кишечнику в кров, де досягає максимальної концентрації через 2–4 години, решта бере участь у травленні. В крові протеолітичні ферменти зв'язуються з a2–макроглобуліном і транспортуються в ушкоджені тканини, де реалізують свою лікувальну дію. Період напів виведення становить 8 годин. Препарат має протизапальні, імуномодулюючі та фібринолітичні властивості.

Його застосовують як неспецифічний компонент терапії при: запаленнях ЛОР–органів та дихальних шляхів, панкреатиті, виразковому коліті, хворобі Крона, розсіяному склерозі, ішемічній хворобі серця, інфаркті міокарда, ревматоїдному артриті, ревматизмі, остеоартрозі, хворобі Бехтерева, посттравматичних та післяопераційних набряках, тромбофлебітах, посттромботичному синдромі, васкулітах, облітеруючому тромбангіїті, лімфедемі, запаленні сечовивідних шляхів, простатиті, хронічній інфекції у гінекології, мастопатії, переломах, запальних процесах м'яких тканин, вивихах. Під час лікування вобензимом можливі диспепсичні явища, рідко – алергічні реакції. Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до його компонентів, порушеннях згортання крові, захворюваннях з підвищеною ймовірністю кровотеч.

Бактеріальні ферменти

Бактеріальні ферментні препарати одержують шляхом культивування мікробів і грибів. Всі вони комплексні й, крім основного ферменту, мають супутні ферменти, що проявляють аміло–, целю–, лозо–, пектино–, протео–, ліполітичну й інші дії.

Амілази розщеплюють внутрішні глюкозидні зв'язки в полісахаридах. Під їх впливом від крохмалю відщеплюється дисахарид мальтоза.

Целюлази розщеплюють полісахарид целюлозу з утворенням дисахариду целобіози або моносахариду глюкози.

Пектидази розщеплюють пектинові речовини – високомолекулярні полісахариди рослинного корму. Протеолітичні ферменти каталізують гідроліз пептидних зв'язків у клітинних білках. Ліпази забезпечують гідроліз жирів.

Бактеріальні ферменти застосовують в складі преміксів або комбікорму. Вони позитивно впливають на мікрофлору вмісту рубця, нормалізують рН, поліпшують травлення. їх застосовують при аліментарних дистрофіях передшлунків жуйних тварин, для поліпшення засвоєння поживних речовин корму у молодих і дорослих тварин, а також дають телятам і поросятам після того, як у раціон вводять рослинні корми. У підсисних тварин целюлозолітичні ферменти мають ще недостатню ферментативну активність.

Для посилення розщеплення рослинних білків телятам застосовують амілоризин або глюкаваморин, поросятам – амілосубтилін або простосубтилін. Дорослим свиням при відгодівлі картоплею, що містить велику кількість крохмалю, дають амілазу бактеріального походження.

При згодовуванні великої кількості зерно–картопляної барди дають амілосубтилін або протосубтилін. Якщо велику рогату худобу годують жомом, рекомендується застосовувати пектаваморин або глюкаваморин – бактеріальні ферменти, що розщеплюють клітковину та цукор.

Ферменти бактеріального походження – пектаваморин, аваморин, глюкаваморин та інші – одержують у процесі культивування плісеневих грибів Aspergillus oryzae, Asp. awamori.

У процесі росту гриби продукують різні ферменти – амілазу, декстриназу, протеазу, мальтазу та ін.

Ферментний препарат називають за ферментом, який проявляє основну фармакологічну дію. При культивуванні гриба Aspergillus oryzae виділяються амілаза, декстриназа, мальтаза та інші препарати ферментної дії.

Одержаний бактеріальний препарат називають амілоризин.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: