Відомо 3 фармакологічні різновиди:

- Вітамін К1 (філохінон) - природний вітамін, що знаходиться в рослинах.

- Вітамін К2 (фарнахінон) продукується бактеріальною мікрофлорою кишечника.

- Синтетичний вітамін КЗ (менадіон) та його водорозчинна форма вікасол проявляють в 4-6 разів сильнішу гемостатичну дію за вітамін К2 та в 3-4 рази за вітамін К1.

Вікасол застосовують при проведенні хірургічних втручань, щоб пришвидшити зсідання крові. Його вводять за 2-3 доби перед проведенням хірургічного втручання. Для забезпечення зсідання крові препарати вітаміну К застосовують при кокцидіозі, геморагічному ентериті, отруєннях антикоагулянтами.

Премікси вітаміну К лутавіт і ровімікс застосовують для запобігання технологічних стресів, при ка- вилуплення та поросята у перші дні після відлучен-нібалізмі курчат і поросят. Велику потребу у вітамі- ня. їм включають вітамін до корму. Кращу лікува-ні К проявляють курчата в перші 2-3 тижні після льну дію проявляє вітамін КЗ.

Показання, способи і дози застосування: для запобігання кровотечі перед хірургічними операціями, при геморагічному діатезі, отруєнні антикоагулянтами та токсинами плісеневих грибів. Молодняку птиці дають як антистресову добавку у дозі 2 г на 1 т корму. Дози всередину: коням 0, 1-0, 2 г; коровам 0, 1-0, 3; вівцям 0, 05-0, 07; свиням 0, 02-0, 05; собакам 0, 01-0, 03; котам 0, 05-0, 01 г. Дають 2-3 рази на день.

Препарати вітаміну К

 

Препарат	Форми випуску	Шляхи і кратність введення	Дози
			Коні	Корови	Вівці	Свині	Собаки	Коти	Кури
Вікасол Vicasolum	Порошок фл. 100 г Таблетки 15 мг 1% водний розчин ампули 1 мл 0, 3% водний розчин ампули 5 мл	П/о мг/тварині	100-200	100-300	50-70	20-50	10-30	5-10	2 мг/кг
			30-50Х	30-50Х	10-15Х	5-1 Ох	2-Зх	1-2х	корму
		В/м мл/тварині	5-10	5-10	5-7	5-7	1-3	0, 5-1	або 1 л
			1-Зх	1-2х	0, 5-1	0, 5-1	0, 03-	0, 01-	води
							0, 05	0, 02
		В/м мл/тварині	15-30	15-30	10-15	15-20	3-10	1-3	води
			3-30	3-6	1, 5-3	1, 5-3	0, 03-0, 1	0, 03-0, 05	0, 5-1
Вітамін К Vitaminum К	1%водний розчин ампули 1 мл драже 10 мг табл. 10 мг	В/м, П/ш мл/тварині   П/о табл. або драже/тварині	5-10	5-10	1-2	2-3	0, 5-1	0, 1-0, 5	0, 1-0, 5
			1-Зх	1-2х	0, 5-іх	0, 5-1	0, 03-	0, 01-
							0, 05х	0, 03х
			5-10	5-10	1-2	1-3	0, 5-1	1
			2-3*	2-3*
Вітакон Vitaconum	1% розчин	В/м, П/ш	5-10	5-10	1-2	2-3	0, 5-1	0, 1-0, 5	0, 1-0, 5
	ампули/1 мл	мл/тварині	1-Зх	1-2х	0, 5-1х	0, 5-іх	0, 03-	0, 01-
							0, 05х	0, 03
Гетразин Hetrasinum	1%розчин	В/м, П/ш	5-10	5-10	1-2	2-3	0, 5-1	0, 1-0, 5	0, 1-0, 5
	ампули/1 мл	мл/тварині	1-Зх	1-2х	0, 5-1*	0, 5-1*	0, 03-	0, 01-
							0, 05*	0, 03*
Лутавіт КЗ Lutavitum КЗ	50% порошок	П/о мг/кг	16-24	8-10	8-10	1-3	1-3	1-3	4-6
	пакети 25 кг	корму	8-12*	2-6*	2-6*	4-6*			3-5**
Ровімікс КЗ Rovimix КЗ	Порошок	П/о мг/кг	2-3	2-3	2-3	2-4	2-4	2-4	2-4
	Пакети 25 кг	корму	6-10*	4-6*	4-6*	4-8*			6-10*

ВІТАМІН U

Вітамін U в хімічному відношенні - метилметіонінсульфонію хлорид. Це біологічно активна форма амінокислоти метіоніну. Вона є донатором метильних груп для синтезу ацетилхоліну - медіатора парасимпатичної нервової системи. Вітамін U корегує функціональний стан центральної нервової системи і внутрішніх органів. Вітамін U бере участь в синтезі пластичних білків і активізує регенерацію епітелію шкіри і слизових оболонок. Він забезпечує білоксинтезуючу функцію печінки. При застосуванні всередину вітамін U посилює секрецію травних залоз, активізує травлення і засвоєння поживних речовин корму.

Вітамін U застосовують для підтримання функціонального стану та активізації регенерації покривного епітелію шкіри при екземах і дерматитах, слизових оболонок кишечника при гастроентеритах і виразковому коліті, матки при ендометритах, бронхів при бронхопневмоніях. Його застосовують для підвищення білоксинтезуючої функції печінки при гепатодистрофіях, що настають при отруєннях та інфекційних захворюваннях.

Курчатам-бройлерам вітамін U задають для кращого засвоєння поживних речовин корму при бактеріальних ураженнях кишечника. Для профілактики розладів травлення у новонароджених поросят вітамін U задають свиноматкам за 10-15 діб до опоросу та в перші 10 діб підсисного періоду. Поросятам його задають після відлучення курсами по ЗО діб з 20-добовими інтервалами.

Вітамін U Vitaminum U випускають у формі порошка в пакетах по 4 кг. Дози профілактичні всередину свиноматкам 1, 5 мг/кг, поросятам-сисунам - 5, поросятам при відлученні - 10, телятам, ягнятам - 4 мг/кг. Курчатам 0, 2 r/кг корму. Дози лікування в 2 рази більші.

3. Вітаміни В та його аналоги.

Вітамін В (тіамін) , 4-метил-5-р-оксиетил-N-/2-метил-" 4-аміно-5-метилпіримідил/-тіазоліну бромід

Тіамін проявляє невисоку біологічну активність. Лише в печінці після фосфорилювання до фосфорних сполук; тіаміномонофосфат (ТМФ), тіаміндифосфат (ТДФ), тіамінполіфосфат (ТПФ) він діє як фермент. Фосфати тіаміну переносять двовуглеводневі групи в пентозному циклі і забезпечують просте й окислювальне де-карбоксилювання піровиноградної кислоти.

Тіамін активізує перетворення фруктози в глюкозу, забезпечує синтез вуглеводів з молочної і вугільної кислот та глікогену з глюкози. Він посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та гіперглікемічну дію глюкози і сприяє перетворенню вуглеводів у жири.

Тіамін є складовою частиною простетичної групи карбоксилази — ферменту, який каталізує окислення піровиноградної кислоти. При В_гавітамінозі тканини не здатні засвоювати глюкозу і в них, особливо в мозковій, нагромаджуються продукти неповного згорання вуглеводів (піровиноградної і молочної кислот), які викликають порушення функції центральної нервової системи, що проявляється нервовими явищами.

Тіамін суттєво впливає на азотистий обмін. Регулюючи процеси иереамінування амінокислот, він прискорює синтез глютаміну в печінці і мозковій тканині та активізує синтез нуклеотидів, у тому числі аденозинтрифосфорної кислоти.

При надходженні з кормом у слизовій оболонці тонкого відділу кишечника і в печінці 80 % тіаміну фосфорилюються до тіамін-пірофосфату (кокарбоксилази). Кокарбоксилаза не проявляє вітамінних властивостей, а є специфічним активатором карбоксилаз і складних ферментних систем окислювального декарбоксилювання кетокислот. Вона має сильну кардіотонічну дію, розширює коронарні судини, поліпшує забезпеченість міокарда кров'ю і окислювально-відновні процеси в серцевому м'язі.

При порушенні окислення тіаміну утворюються окситіамін і пі-ритіамін, які є антагоністами тіаміну. Фолієва і нікотинова кислоти при високому рівні в організмі також знижують активність тіаміну. У тканинах прісноводних і деяких морських риб (хек, скумбрія) міститься фермент тіаміназа, який нейтралізує тіамін. При згодовуванні хутровим звірам сирої риби у них виникає В_г авітаміноз.

Препарати тіаміну застосовують для лікування і профілактики Ві-авітамінозу, пневмоній з ознаками набряків, гострих ентеритів з явищами атонії і токсичної диспепсії, для стимуляції скорочень матки під час родів, підвищення кров'яного тиску, при ослабленні коронарного кровообігу, порушенні трофіки серцевого м'яза, зниженому тонусі капілярів.

4. Тіаміну бромід — Thiamini bromidum.

Властивості: білий, іноді з жовтуватим відтінком, кристалічний порошок із специфічним запахом, добре розчиняється у воді й спирті. Руйнується в лужному і нейтральному середовищах. Розчини термостабільні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 0026 і 0.0128 г, 3%- і 6%-ний розчини в ампулах по 1 мл.

Показання, способи і дози застосування: для лікування і профілактики В1-гіповітамінозу, при захворюваннях центральної і периферичної нервової систем, для підвищення секреторної і ферментативної активності шлункового соку, лікування нейротоксичної диспепсії у поросят, пневмоній з тенденцією до набряку, підвищення резистентності організму, поліпшення росту й розвитку тварин та птиці. Дози всередину поросятам — 0, 025— 0, 04 г; норкам —0, 005—0, 01; курчатам — 0, 003—0, 004 г; підшкірно або внутрішньом'язово: коням, коровам —0, 2—0, 5 г; вівцям, свиням — 0, 005—0, 05; телятам — 0, 05—0, 1; поросятам — 0, 01— 0, 02; курчатам —0, 001—0, 002; собакам — 0, 001—0, 01 г.

5. Фосфотіамін — Phosphothiaminum .

Властивості: білий або злегка жовтуватий кристалічний порошок, добре розчинний у воді та спирті. Це монофосфорний ефір тіаміну-фосфату. Після орального застосування менше руйнується тіаміназою, швидко всмоктується і депонується у тканинах організму. В організмі легко переходить у активну форму — кокарбоксилазу.

Форма випуску: таблетки по 0, 01 г.

Показання, способи і дози застосування: для лікування захворювань центральної і периферичної нервової системи, нейротоксичних диспепсій у поросят, для підвищення секреторної і ферментативної активності травного соку, поліпшення засвоєння поживних речовин корму, стимуляції росту тварин. Дози всередину: поросятам 0, 003—0, 005 г; курчатам 0, 0005—0, 001 г.

6. Бенфотіамін — Benphothiaminum.

Властивості: білий кристалічний порошок, не розчиняється у воді і спирті.

Форма випуску: таблетки по 0, 025 г.

Дія: за фармакологічною дією близький до тіаміну і кокарбоксилази. Проявляє В1-вітамінну активність. Добре всмоктується при застосуванні всередину і проявляє вітамінну дію.

Показання, способи і дози застосування: для лікування і профілактики В1-авітамінозу та функціональних порушень центральної нервової системи, шлунково-кишкового тракту, диспепсій новонародженого молодняка, ішемій серцевого м'яза, хронічних гепатитів з ознаками цирозу. Дози всередину: порося-там-сисунам — 0, 003—0, 005 г; телятам — 0, 02—0, 03; курчатам — 0, 0005—0, 001 г.

7. Кокарбоксилаза .

Властивості: кристалічний порошок білого кольору, гіркий на смак, із запахом тіаміну, добре розчиняється у воді, погано — в спирті. Розчини термолабільні, їх готують асептично перед застосуванням.

Форма випуску: ампули по 0, 5 г препарату, разом з розчинником— 1 мл 0, 5%-ного розчину новокаїну. Це дифосфорний ефір тіаміну.

Дія: специфічний серцевий засіб при порушенні ритму серцевих скорочень, екстрасистолії і пароксизмальній тахікардії.

Показання, способи і дози застосування: для лікування захворювань серця, що супроводжуються аритмією, і обміну речовин з вираженим ацидозом. Дози внутрішньом'язово: коровам — 0, 25—0, 5 г; свиням — 0, 4—0, 6; собакам — 0, 02—0, 2 г протягом 7—10 днів.

8. Вітамін В₂ (рибофлавін )—це 6, 7-диметил-9-/Д-1-рибітол/-ізо-алоксазин

Природні й синтетичні похідні 7, 8-диметилізоаоксану, відомі під загальною назвою флавіни, проявляють вітамінну активність, подібну до дії рибофлавіну. В організм вони надходять із кормом, а частина синтезується в рубці жуйних тварин. У тонкому відділі кишечника, при наявності в раціоні достатньої кількості білка, флавіни легко всмоктуються. У слизовій оболонці кишечника і частково в печінці та нирках рибофлавін фосфорилюється і переходить в активну форму — ефір фосфорної кислоти, який виконує роль коферменту в окислювально-відновних реакціях. Він переносить атоми водню від дегідраз і субстрату на цитохром С або молекулярний кисень.

Рибофлавін бере участь в азотному обміні, забезпечує краще всмоктування таких амінокислот, як триптофан, гістидин, фенілаланін і треонін. Перетворення глікоколу, цистину та тирозину також можливе лише з участю рибофлавіну. В одних випадках він бере участь в окислювальному дезамінуванні амінокислот, в інших — у їх синтезі. Окислюючи молочну кислоту спочатку до піровиноградної, а потім до вугільної, рибофлавін регулює рівень цукру в організмі і синтез та засвоєння жирів.

Вплив рибофлавіну на активізацію окислювально-відновних реакцій, обмінні процеси і тканинне дихання забезпечує нормальну функцію центральної нервової системи, рецепторного апарата судинної системи, секреторної функції шлунка та кишечника. Його застосовують для стимуляції росту й продуктивності тварин, нормалізації функціонального стану нервової системи, активізації гемопоезу, підвищення антитоксичної функції печінки й захисних властивостей шкіри та слизових оболонок.

9. Рибофлавін — Riboflavinum.

Властивості: жовто-оранжевий кристалічний порошок, без запаху, гіркий на смак, погано розчиняється у воді (1: 9000). Розчини термостабільні, нестійкі на повітрі.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 01 г.

Показання, способи і дози застосування: для лікування гіпо- і авітамінозів В₂, захворювань очей, для підвищення захисних функцій шкіри та печінки, активізації гемопоезу, забезпечення діяльності центральної нервової системи, поліпшення обміну речовин. Дози всередину: телятам — 60—100 мг; свиням — 20—50; поросятам — 3—5; собакам — 1 —10; курям — 2—3; курчатам — 0, 03—0, 05 мг.

10. Рибофлавіну мононуклеотид — Riboflavini mononucleotidum.

Властивості: жовтий кристалічний порошок, без запаху, гіркий на смак, погано розчиняється у воді. Розчини термостабільні. Це кофермент, який утворюється з рибофлавіну й проявляє вітамінні та ферментативні властивості.

Форма випуску: 1%-ний розчин в ампулах.по 1 мл.

Д і я: регулює окислювально-відновні процеси, забезпечує обмін білків і жирів.

Показання, способи і дози застосування: для лікування хронічних екзем, кератитів, кон'юнктивітів, активізації гемопоезу, поліпшення обміну речовин і як загальностимулюючий засіб проти бактеріальних інфекцій. Дози підшкірно або внутріш-ньом'язово: телятам — 2—3 мл, поросятам — 0, 5—1 мл.

11. Гранувіт В₂— Granuvitum В₂ . Кормова добавка, що містить рибофлавін, для профілактики та лікування гіпо- і авітамінозу Вг у сільськогосподарських тварин. Застосовують у вигляді преміксу. Премікс має постійну стабільність і вітамін зберігає активність протягом 6 міс.

Форма випуску: в прогумованих мішках по 10—20 кг.

Д і я: рибофлавін добре всмоктується у тонкому кишечнику і проявляє загальностимулюючу дію на обмінні процеси.

Показання, способи і дози застосування: для лікування і профілактики авітамінозу В₂ та підвищення загальної резистентності організму тварин проти бактеріальних інфекцій. Дози на 1 т корму: свиням — 4 г; поросятам-сисунам — 5; поросятам при відлученні — 3; курям — 4; індикам — 6; гусям, качкам — З г. Дози лікувальні (з розрахунку на рибофлавін): телятам — 10—20 мг, ягнятам — 3—5, поросятам — 2—5, свиням — 15—20 мг на тварину.

12. Вітамін В₃ (пантотенова кислота).

Пантотенова кислота синтезується бактеріальною мікрофлорою у рубці жуйних і в кишечнику моногастричних тварин. Біосинтез забезпечує потребу корів і овець у цьому вітаміні, але є недостатнім для забезпечення потреб птиці і тварин з однокамерним шлунком. Вони компенсують решту потреби вітаміну В₃ за рахунок надходження його з кормом. Птиці необхідно 9—11 мг, коням — З—4 мг пантотенової кислоти на 1 кг раціону.

Фармакологічну дію вітамін В₃ проявляє після перетворення в коензим А (КОА), який забезпечує р-окислення і синтез жирних кислот, окислювальне декарбоксилювання і перетворення піровиноградної й кетаглютарової кислот в ацетилкоензим. Він забезпечує всмоктування глюкози з кишечника і збільшує рівень глікогену в печінці, нормалізує гормональний статус організму, особливо в період вагітності у молодих тварин. При недостатньому рівні пантотенової кислоти в організмі пригнічується гормональна продукція гіпофізу, наднирників і підшлункової залози. В наднирниках знижується рівень стероїдних гормонів, що забезпечують пігментацію волосяного покриву та шкіри.

При низькому рівні пантотенової кислоти тварини відстають у рості, у них виникають екзематозні ураження, депігментація волосяного покриву, порушуються функції нервової системи і шлунково-кишкового тракту.

Препарати пантотенової кислоти застосовують при розладах нервової і ендокринної систем, для лікування і профілактики порушень обміну білків, жирів, вуглеводів, прискорення загоювання ран, опіків, при хронічних атоніях кишечника, для поліпшення росту хутра і хутрових звірів. У практиці ветеринарної медицини їх застосовують у вигляді кальцію пантотенату.

13. Кальцію пантотенат — Calcii pantothenas .

Властивості: білий або злегка жовтуватий кристалічний порошок, гіркий на смак, без запаху, добре розчиняється у воді. Водні розчини нейтральної або слаболужної реакції, термостабільні, нестійкі проти дії кислот і лугів.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 1 г, 20%-ний розчин в ампулах по 1 мл.

Д і я: така ж, як у пантотенової кислоти.

Показання, способи і дози застосування: при розладах обмінних процесів, для лікування поліневритів, невралгії, екзем, опіків, алергій, атоній передшлунків і кишечника, розладів функціонального стану нервової і ендокринної систем. Дози всередину: поросятам-сисунам — 0, 02—0, 03 г; поросятам при відлученні 0, 05—0, 1; телятам — 0, 2—0, 3; курчатам — 0, 005—0, 008 г.

14. Вітамін Ві (холін). У хімічному відношенні являє собою аміноетиловий спирт, який при атомі азоту має три метильні групи

В організмі холін виконує три основні функції: донатор метильних груп, продукт для утворення ацетилхоліну, ліпотропний фактор.

Окислюючись, холін перетворюється у бетаїн, що є донатором лабільних метильних груп для біосинтезу пуринових і піримідинових основ, адреналіну, креатину та метіоніну, які беруть участь у детоксикації ендогенних і екзогенних токсичних сполук шляхом метилювання і диметилювання.

Холіну належить важлива роль у забезпеченні вегетативної іннервації внутрішніх органів. При участі фосфокінази холін спочатку фосфорилюється до фосфорилхоліну, потім, за допомогою ацетил-КоА, ацетилюється до ацетилхоліну, що передає імпульси з нервових волокон парасимпатичної нервової системи на виконавчі органи. Він є сильним ліпотропним фактором. Така дія його зумовлена активізацією фосфоліпідного обміну. Холін запобігає розвитку жирової інфільтрації печінки, а при її дистрофії підвищує детоксикаційну функцію. При низькому рівні холіну затримується окислення жирних кислот і виведення їх з печінки. Входячи до складу фосфоліпідів (лецетину, ацетилфосфатиду, сфігмомієліну), холін бере участь в утворенні біологічних мембран, забезпечує їх еластичність, зменшує відкладання холестерину в стінках кровоносних судин та запобігає розвитку атеросклерозу.

З участю холіну всмоктуються жири з травного каналу. При низькому рівні його в раціоні у свиней сповільнюється ріст, підвищується резервна лужність крові, настає ожиріння печінки, виникають набряки суглобів кінцівок, у птиці знижуються несучість і прирости, виникає перозис з подальшим розвитком цирозу та ожиріння печінки. Холін регулює функцію органів травлення і дихання, активізує метаболізм вітаміну А, стимулює гемопоез. Його біологічна дія проявляється при забезпеченні організму достатньою кількістю нікотинової кислоти та марганцю.

Велика потреба в холіні в молодняка у підсисний період і в курчат у перші два тижні життя. У молозиві усіх видів тварин вміст холіну більший, ніж у молоці. В яйцях він міститься лише в жовтку. Велику кількість холіну містять дріжджі—250— 400 мг %, м'ясо-кісткове борошно — 300—400, зерно гороху — 150—300 мг %. Мало холіну в сіні, кукурудзяному силосі, картоплі, моркві.

Добова потреба в холіні у поросят 0, 9—1, 1 мг/кг корму, підсвинків— 0, 8, свиней на відгодівлі — 0, 6, курчат—1, 3, курей — 1, 1, у індиків—1, 5 мг/кг корму. Додавання 0, 9—1, 5 мг/кг холіну до раціону з високим вмістом жирів збільшує несучість і підвищує прирости птиці. У великих дозах холін виявляє побічну дію. У дозі 2, 2 мг/кг він зменшує несучість курей і пригнічує ріст курчат.

Препарати холіну застосовують для активізації процесів метилювання, поліпшення обміну лізину, серину, креатину, лікування жирової інфільтрації печінки, гепатитів, цирозу, активізації гемо-поезу, прискорення росту курчат і поросят. Як вітамінний і лікувальний препарат у практиці ветеринарної медицини застосовують холін-хлорид.

15. Холін-хлорид — Cholini chloridum, 2-оксіетил-триметил-амоній хлорид.

Властивості: білий кристалічний гігроскопічний порошок із слабким запахом, добре розчиняється у воді та спирті. Водні розчини термостабільні.

Форма випуску: порошок у банках по 1 кг, 20%-ний розчин в ампулах по 10 мл.

Показання, способи і дози застосування: для профілактики порушень обміну речовин у високопродуктивних тварин, лікування і профілактики жирової інфільтрації печінки, гепатиту, цирозу, перозу курчат, для поліпшення росту поросят і курчат.

Дози для стимуляції росту: поросятам-сисунам — 1, 1 г/кг корму, поросятам при відлученні — 0, 8, свиноматкам — 0, 9, поросятам при відгодівлі — 0, 7, курям, гусям, індикам — 1, 8 г/кг корму. При кетозі корів холін-хлорид дають у дозі 4—10 г/кг корму або вводять внутрішньовенно 5—10 мл 20%-ного розчину разом із розчином глюкози у співвідношенні 1: 20.

16. Вітамін В5 (вітамін РР, нікотинова кислота). За хімічним складом це піридин-3-карбонова кислота. У печінці всеїдних тварин шляхом метилювання і амінування вона перетворюється у нікотинамід.

У свиней і собак нікотинова кислота утворюється з триптофану. В рубці жуйних тварин і в кишечнику коней та птиці вона синтезується сапрофітною мікрофлорою. Фармакологічну дію нікотинова кислота проявляє після перетворення у нікотинамід. Жуйні тварини і птиця не здатні амінувати й метилювати нікотинову кислоту. Нікотинова кислота і її амід проявляють аналогічну біологічну дію, але нікотинамід не проявляє лікувальної дії при авітамінозі В5.

У вигляді коферменту нікотинова кислота входить до складу ензимів, що каталізують тканинне дихання. Входячи до складу простетичних груп — нікотинамідаденіндинуклеотиду (НАД) і нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату (НАДФ), — нікотинова кислота бере участь в окислювально-відновних реакціях, що каталізуються дегідрогеназами і забезпечують процеси гліколізу, протеолізу і тканинного дихання.

Нікотинова кислота — специфічний судинний засіб. Вона спочатку звужує дрібні судини, потім помірно розширює їх. Особливо ефективна при спазмах судин серця, мозку, нирок. Нікотинова кислота і її амід стимулюють функцію травних залоз, підвищують ферментативну активність кишкового соку, активізують моторику травного каналу. Стимуляція травлення у значній мірі проявляється у поросят, особливо при високобілковій дієті і в період переведення тварин з одного виду корму на інший. В меншій мірі вона впливає на травлення у жуйних тварин.

Підвищуючи активність інсуліну, нікотинова кислота знижує гіперглікемічний коефіцієнт і збільшує запаси глікогену в печінці та підвищує її антитоксичну функцію. Прискорюючи утворення парних сполук між сірчаною та глюкуроновою кислотами і отруйними речовинами, вона забезпечує нейтралізацію токсинів. Після перорального застосування підвищення антитоксичної функції печінки проявляється через 1—2 дні, тому її застосовують при хронічних інтоксикаціях і для профілактики токсикозів. При захворюваннях печінки нікотинамід підвищує рівень поліпептидів і залишкового азоту в крові, що свідчить про значну роль його в обміні азоту. Він включається в систему аденілової кислоти, яка з рибофлавіном утворює флавопротеїнові коферменти, що переносять фосфорну кислоту між сполуками аденозину.

При низькому рівні нікотинової кислоти в раціоні у свиней виникають розлади травлення, сповільнюється ріст, виникає авітаміноз. Шкіра набуває жовтуватого відтінку і вкривається струпами, потім виразками. У птиці на кінцівках виникає лускоподібний дерматит.

Препарати нікотинової кислоти застосовують для нормалізації секреторної і моторної функцій шлунка та кишечника у поросят при зміні раціону, для стимуляції росту молодих тварин, підвищення антитоксичної функції печінки, лікування ран, виразок, при спазмах кровоносних судин.

17. Кислота нікотинова — Acidum nicotinicum, піридин-3-карбонова кислота.

Властивості: безбарвні кристали, без запаху, слабокислого смаку, добре розчиняються у воді. Розчини термостабільні, стійкі при зберіганні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 05 г, 1%-ний розчин в ампулах по 1 мл.

Зберігання: за списком Б.

Показання, способи і дози застосування: для лікування виразок, хронічних гепатитів, цирозу печінки, прискорення загоєння ран, при спазмах судин нирок, мозку, розладах травлення, для стимуляції еритропоезу, поліпшення росту поросят, курчат, індиченят. Дози всередину: коням — 0, 1—0, 4 г; коровам — 0, 2—0, 5; свиням — 0, 03—0, 08; собакам — 0, 005—0, 05; курям — 0, 005—0, 008; курчатам — 0, 025—0, 03 г; внутрішньом'язово: усім видам тварин — 0, 2—0, 6 мг/кг маси тварини.

18. Нікотинамід — Nicotinamidum , амід нікотинової кислоти.

Властивості: білий дрібнокристалічний порошок, гіркуватий на смак, із слабким специфічним запахом, добре розчиняється у воді й спирті. Розчини термостабільні, стійкі при зберіганні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 005, 0, 025, 0, 015 г, 1%-, 2, 5%- і 5%-ні розчини в ампулах по 2 мл.

Зберігання: за списком Б.

Дія: подібна до нікотинової кислоти, але краще переноситься тваринами. Він не подразнює слизову оболонку травного каналу при застосуванні всередину. Після резорбції нікотинамін входить до складу коферментів — нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД) і нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат (НАДФ), що каталізують перенесення водню у окислювально-відновних реакціях.

Показання, способи і дози застосування: для лікування хронічних гепатитів, цирозу печінки, захворювань цен-

тральної нервової системи, розладів травлення, уражень шкіри, для поліпшення росту поросят і курчат. Дози всередину: коням—0, 1— 0, 4 г; коровам — 0, 2—0, 5; свиням — 0, 03—0, 08; курям — 0, 04—0, 08; курчатам — 0, 025—0, 03 г; підшкірно: поросятам-сисунам — 0, 010— 0, 015 г; поросятам при відлученні — 0, 02—0, 03 г.

19. Вітамін В₆ (піридоксин), 2-метил-3-окси-4, 5-ди/оксиметил/-піри-дину гідрохлорид. Під терміном вітамін B6 розуміють три природні, близькі за хімічною будовою речовини, похідні піридоксинових основ: піридоксин, піридоксаль і піридоксамін

Вітамін В₆ легко всмоктується з кишечника і в слизовій оболонці фосфорилюється. Біологічна роль піридоксину зумовлена його участю в утворенні комплексу ферментів, які каталізують процеси білкового обміну. Фосфорильовані похідні його — піридоксаль-фосфат та піридоксамінофосфат — входять до складу коферментів, які беруть участь у декарбоксилюванні і в перенесенні аміногруп з амінокислот на кетокислоти (трансамінування) в синтезі ліпідів і білків. Вони необхідні для обміну глютамінової кислоти, яка забезпечує необхідний рівень серотоніну й забезпечує функцію нервової системи.

Відіграючи важливу роль у проміжному обміні амінокислот, піридоксин поліпшує засвоєння організмом ненасичених жирних кислот і запобігає розвитку жирової інфільтрації печінки. Він знижує активність гіалуронідази і, стабілізуючи проникливість стінки капілярів, запобігає виникненню гістамінового набряку та проявляє протизапальну дію. Затримуючи нагромадження холестерину, ліпідів і кальцію у судинній стінці, піридоксин запобігає розвитку атеросклерозу.

Піридоксин забезпечує активний обмін амінокислот і метаболізм жирів, сприяє утворенню амінів — попередників для багатьох фармакологічно активних речовин. У процесі декарбоксилювання амінокислот утворюється окситирамін — попередник адреналіну, забезпечується синтез гістаміну, серотоніну, триптаміну.

Багатогранна участь піридоксину в метаболічних процесах забезпечує функцію печінки і травних залоз, що сприяє кращому засвоєнню поживних речовин корму, нормалізації функції селезінки, лімфатичних вузлів і кровотворних органів, забезпечує стійкість організму проти інфекційних захворювань.

Застосовують препарати вітаміну В₆ як протизапальні засоби при процесах, що супроводжуються утворенням великої кількості гістаміну, для лікування сироваткової і набрякової хвороб. Його дають для підвищення антитоксичної функції печінки і для запобігання розвитку у ній жирової інфільтрації, для лікування дерматитів, екзем, виразок, кон'юнктивітів.

20. Піридоксину гідрохлорид — Pyridoxini hydrochloridum-

Властивості: білий дрібнокристалічний порошок, без запаху, гірко-кислий на смак. Добре розчиняється у воді (1: 2 — 4, 5). Розчини термостабільні.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 002 і 0, 01 г, 5%-ний розчин в ампулах по 1 мл.

Дія: в організмі фосфорилюється і утворює піридоксаль-6-фосфат. Це кофермент, що бере участь у процесах метаболізму білків і ліпідів.

Показання, способи і дози застосування. Для профілактики гіпохромних анемій і лейкопеній, зниження підвищеної збудливості центральної нервової системи, лікування пелагри, набрякової хвороби, уражень печінки та шкіри, кращого засвоєння поживних речовин корму. Дози внутрішньом'язово: коровам — 0, 2—0, 6 г; свиням —0, 01—0, 05; собакам — 0, 02—0, 03 г; всередину (на 1 т корму): племінній птиці — 4 г; курям — 2; курчатам-бройлерам — 3, гусям, качкам — 2; індикам, індиченятам — 5; норкам — 1, 6 г.

21. Вітамін В12 (ціанкобаламін). Кобаламін — це групова назва сполук, що проявляють В₁₂-вітамінну властивість. До складу вітаміну В12 входять кобальт, ціанідний радикал і нуклеотидна група. При участі специфічних ферментів у присутності кофакторів ФАД, АТФ і глютатіону кобаламін перетворюється у В12-кофактор.

У вигляді кофактора вітамін В12 бере участь у реакціях трансметилювання і дезамінування. Він переносить іони водню для утворення вуглеводневих зв'язків у ферментних реакціях. Завдяки цьому вітамін В₁₂ бере участь у біосинтезі білка, нуклеїнових кислот і забезпечує функцію кровотворної системи в синтезі еритроцитів. Недостатність в організмі цього вітаміну супроводжується розвитком злоякісної анемії.

У тварин вітамін В12 синтезується мікрофлорою кишечника при наявності в раціоні достатньої кількості кобальту. У біогенних провінціях з низьким рівнем кобальту в рослинних кормах синтез вітаміну В12 бактеріальною мікрофлорою не забезпечує потребу тварин у ньому і вони хворіють на В12-авітаміноз.

Всмоктується вітамін В12 у тонкому відділі кишечника й після резорбції нагромаджується у печінці, нирках і слизовій оболонці кишечника. Основна біологічна роль вітаміну В12 полягає у стимуляції процесів кровотворення. Ціанкобаламін забезпечує перетворення фолієнової кислоти у фолінієву, яка є безпосереднім учасником гемопоезу. Вітаміну B₁₂ належить важлива роль в утворенні біологічно активних речовин, що забезпечують метаболічні процеси. Він бере участь в утворенні метильних груп, забезпечує синтез холіну, метіоніну та креатину — компонентів, необхідних для утворення нуклеїнових кислот і подальшого синтезу білків. Ціан-кобаламін забезпечує трансметилювання, реактивує дисульфідні групи в сульфгідрильні, що забезпечує високу реактивність ферментів при сповільненні метаболічних процесів. Стимулюючи еритропоезі забезпечуючи синтез білків, ціанкобаламін підвищує захисну реакцію організму при інфекційних захворюваннях, активізує функцію нервової системи, забезпечує детоксикацію отрут у печінці. Беручи участь в біосинтезі білків, вітамін В₁₂ поліпшує ріст і розвиток тварин та підвищує їх продуктивність.

Препарати вітаміну В₁₂ застосовують для стимуляції еритропоезу при анеміях і променевій хворобі, лікування хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються зниженням травної функції ферментів кишкового соку, підвищення дето-ксикаційної функції печінки при отруєннях солями важких металів, поліпшення росту молодих тварин і підвищення несучості курей.

22. Вітамін В12 — Vitaminum B 12.

Властивості: червоні голчасті кристали, без запаху, в'яжучі на смак, добре розчиняються у воді та спирті. Розчини термостабільні.

Форма випуску: розчин в ампулах по ЗО, 100, 200, 500 і 1000 мкг ціанкобаламіну в 1 мл.

Показання, способи і дози застосування: для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозу В12, при анеміях, захворюваннях печінки, кишечника і підшлункової залози, хронічних отруєннях солями важких металів, для стимуляції росту поросят, курчат і підвищення несучості курей. Дози підшкірно: коровам — 4—20 мг; свиням — 0, 5—1; собакам — 0, 2—0, 5; лисицям, песцям — 0, 03—0, 2; курям — 0, 03—0, 05; курчатам — 0, 005—0, 01 мг.

23. Вітатор-1000 —Vitatorum-1000, кормовий премікс із вмістом 1 г ціанкобаламіну в 1 кг препарату.

Оскільки препарат містить вітамін Ві₂, він впливає на процеси гемопоезу, поліпшує метаболізм амінокислот і стимулює функцію травних залоз, його застосовують птиці і свиням усіх вікових груп для профілактики авітамінозу B_i2, поліпшення росту молодих тварин і підвищення несучості курей.

Форма випуску: порошок у поліетиленових мішках по 25 кг.

Дози всередину — 25—50 мг/кг корму. Тваринам молодим і відстаючим у рості препарат вводять у максимальних дозах.

24. Вітамін B15 (пангамова кислота) — це похідна сполука ацетоглюконової кислоти з високим вмістом метильних груп.

Біологічна роль пангамової кислоти полягає у тому, що вона є донатором метильних груп для біохімічних процесів синтезу фармакологічно активних речовин. Окислюючись в присутності АТФ і неорганічного фосфору, вона передає метильну групу на гуанідиноцтову кислоту — попередник креатину. Аналогічно пангамова кислота бере участь у біосинтезі метіоніну, адреналіну, стеринів і стероїдних гормонів, холіну, а через нього і ацетилхоліну. Тому вітаміну B15 належить важлива роль в забезпеченні активності багатьох біохімічних процесів у організмів на клітинному рівні.

Пангамова кислота активізує ферменти тканинного дихання і поліпшує засвоєння ними кисню. Вона нормалізує обмінні процеси при гіпоксичних і аноксичних станах тканин, ішемії міокарда, ревмокардиті, серцевих аритміях. Зменшуючи вміст молочної кислоти в м'язах і збільшуючи йодне число ліпідів, пангамова кислота активізує аеробне окислення, що, в поєднанні з ослабленням гліколізу, зменшує витрати глікогену при м'язовій роботі.

Важливою є антидотна функція пангамової кислоти. Завдяки метилюючим властивостям і активізації окислювальних процесів вона забезпечує детоксикацію наркотичних речовин, карбахоліну, саліцилатів, чотирихлористого вуглецю, антибіотиків тетрациклінового ряду.

У лікувальній практиці застосовують кальцієву сіль ефіру глюконової кислоти і диметилгліцину під назвою кальцію пангамат. Його призначають при порушенні засвоєння кисню тканинами, розладах обміну ліпідів, ослабленні серцевої діяльності, для лікування гепатитів і цирозу печінки, ослаблення токсичних симптомів при отруєннях.

25. Кальцію пангамат — Calcii pangamas.

Властивості: білий аморфний порошок або гігроскопічні кристали, добре розчинні у воді (1: 1). Розчини термостабільні, руйнуються у лужному середовищі.

Форма випуску: порошок, таблетки по 0, 05 г.

Д і я: має лабільні метильні групи, завдяки яким він запобігає розвитку жирової інфільтрації печінки, проявляє протизапальну і судинорозширюючу дії.

Показання, способи і дози застосування: при емфіземі легень, міокардитах, дерматитах і для лікування початкових стадій цирозу печінки. Дози всередину: телятам — 0, 1—0, 2 г; поросятам — 0, 025—0, 03 г.

26. Вітамін В_с (фолієва кислота) .

 Фолієва кислота є частиною комплексу вітамінів групи В, виділеного із листя шпинату. В хімічному відношенні — це птероїлглютамінова кислота

Фолієва кислота утворює в організмі активні сполуки, які виконують біологічно важливі функції в обміні білків, жирів і вуглеводів. Разом з вітаміном В12 вона забезпечує окислювально-відновні процеси, пов'язані з утворенням пуринових і піримідинових основ амінокислот, метіоніну, нуклеїнових кислот. У результаті поліпшення обміну нуклеїнових кислот, кращого засвоєння глютамінової кислоти і тирозину поліпшується синтез білка. Тому фолієва кислота є стимулятором росту молодих тварин. Вона підвищує заплідненість і розвиток плода, стимулює утворення формених елементів крові. При гіповітамінозі В_с у першу чергу порушуються процеси еритро-, грануло- і тромбоцитопоезу.

Застосовують препарати фолієвої кислоти при порушенні функції кровотворення з проявленням лейкоцитозу та гранулоцитозу, при макроцитарній анемії, для підвищення детоксикаційної функції печінки, поліпшення заплідненості і внутрішньоутробного розвитку плода, при гіпофункції ендокринних залоз.

27. Кислота фолієва — Acidum folicum.

Властивості: жовто-оранжеві голчасті кристали без запаху і смаку, погано розчиняються у холодній воді. З підвищенням температури розчину розчинність збільшується. Добре розчиняється у лугах.

Форма випуску: порошок у пакетах по 1, 5—2 кг, таблетки по 0, 001 г.

Показання, способи і дози застосування: для лікування гіпохромних анемій, лейкопеній, активізації гемопоезу при радіоактивних ураженнях, отруєннях сульфаніламідними препаратами, підвищення детоксикаційної функції печінки, лікування гепатитів. Дози внутрішньом'язово 0, 1—0, 2 мг/кг маси тварини; профілактичні — поросятам-сисунам 2 мг/кг корму; поросятам при відлученні—1—2; ремонтному молодняку — 0, 5 мг/кг корму.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: