Склад та терміни подання квартальної звітності Державного казначейства України

Звітність Державного казначейства України   Орган, якому подається	Квартальна (ч. 1, 2 ст. 60 Бюджетного кодексу України)
	Квартальний звіт про виконання Державного бюджету
Верховна Рада	Не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу
Президент
Кабінет Міністрів
Рахункова палата
Міністерство фінансів

Бюджетна звітність, яка подається органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, за її видами та термінами подання до відповідних органів, представлена у табл. 2.12.

Таблиця 2.12.

Склад та терміни подання квартальної звітності органів, що контролюють справляння надходжень бюджету

Звітність органів, що контролюють справляння надходжень бюджету Орган, якому подається	Квартальна (ч. 3 ст. 60 Бюджетного кодексу України)
	Про суми реструктуризованої та списаної податкової заборгованості і суми відстрочених та розстрочених платежів	Про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг
Верховна Рада	Не пізніше 35 днів після закінчення кварталу	Не пізніше 50 днів після закінчення кварталу (не пізніше 70 днів після закінчення року)
Президент
Кабінет Міністрів
Рахункова палата
Міністерство фінансів

Стаття 61.

Річні звіти складаються за звітний рік, яким вважається період з 1 січня до 31 грудня включно. Для новоутворених установ звітним періодом є строк з дня утворення установи до 31 грудня включно.

Строки подання річних звітів установами встановлюються органами, до яких подаються ці звіти.

Річний бухгалтерський звіт установи до подання його у визначені органи розглядається і затверджується у порядку, встановленому законодавством та установчими документами установ.

Річні бухгалтерські звіти подаються:

— вищій установі;

— органу Державного казначейства – при отриманні асигнувань з Державного бюджету;

— фінансовому органу;

— Рахунковій палаті;

—органу державної статистики – при окремих вказівках.

Розпорядники бюджетних коштів, які отримують асигнування на виконання окремих програм як від свого розпорядника вищого рівня, так і від інших міністерств і відомств, у річних фінансових звітах відображають усі операції про суми отриманих коштів та їх використання. Річний фінансовий звіт такого розпорядника бюджетних коштів включається до зведеного річного фінансового звіту розпорядника вищого рівня.

У формах бухгалтерських звітів наводяться всі передбачені показники. Інформаційність річного звіту повинна бути доповнена пояснювальною запискою, у якій наводяться пояснення основних факторів, що вплинули на господарські та фінансові результати роботи установи, висвітлюється фінансовий і майновий стан установи.

Стаття 62.

Кабінет Міністрів України подає Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті річний звіт про виконання Закону про Державний бюджет не пізніше 1 травня року, наступного за звітним (ч. 1 ст. 61 Кодексу). Процедура розгляду річного звіту про виконання Закону про Державний бюджет України представлена на рис. 2.13.

Рис. 2.13. Процедура розгляду річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України.

 

З метою дотримання принципу публічності та прозорості бюджетної системи (п. 10 ч. 1 ст. 7 Кодексу) здійснюється публічне представлення та публікація інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками місяця, кварталу та року відповідно до вимог та за формою, встановленою ст. 28 Кодексу.

Стаття 63.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР місцевий бюджет – це план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2, 5 Кодексу, в яких подано визначення місцевих бюджетів, до місцевих бюджетів належать: бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Місцеві бюджети містять надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які в обов’язковому порядку, спираючись на основні принципи бюджетної системи України, повинні бути збалансованими. Це означає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу його надходжень на відповідній території.

Надходження місцевого бюджету передбачають доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від місцевих запозичень, повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред’явлення цінних паперів (ст. 2 Кодексу). Відповідно до ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України (ст. 64, 66, 69 Кодексу) та законом про Державний бюджет України. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 13 Кодексу) та закону про Державний бюджет України. У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 71 Кодексу). Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій та субвенцій, затверджуються в законі про Державний бюджет України для кожного відповідного місцевого бюджету згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 97, 98, 99 Кодексу).

Витрати місцевого бюджету містять видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів (ст. 2 Кодексу).

Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України (ст. 88, 89, 90 Кодексу). Видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України (ст. 13 Кодексу) та закону про Державний бюджет України. У складі витрат спеціального фонду місцевого бюджету виділяються витрати бюджету розвитку (ст. 71 Кодексу). Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаної зі здійсненням інвестиційної діяльності, здійснення інших заходів, пов’язаних із розширеним відтворенням, а також на погашення місцевого боргу.

Забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціонування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату (ст. 85 Кодексу).

На рис. 3.1 показано ключові чинники залучення доходів, контролю за видатками та забезпечення збалансування місцевого бюджету. Основними джерелами доходів місцевих бюджетів є закріплені за бюджетами місцевого самоврядування податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. До зовнішніх джерел належать дотації, субвенції та запозичення.

Джерелом місцевих надходжень є податки та збори, ставки яких затверджує орган місцевого самоврядування в межах, встановлених державою. «Адміністрування збору доходів» – другий основний елемент схеми в частині «Доходи». Як правило, адміністрування ніколи не буває стовідсотково ефективним, оскільки навіть за найкращої організації збору податків можлива недоїмка. Рівень недоїмки – основний критерій ефективності процедур збирання.

Друга частина схеми стосується відповідальності за послуги. Насамперед необхідно аналізувати обсяг фактично наданих послуг. Важливим чинником є заборгованість бюджету та її динаміка.

Стаття 64.

Згідно з передовим світовим досвідом більша частина функцій місцевих органів влади має фінансуватися за рахунок місцевих бюджетів. Конституція та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантують місцевому самоврядуванню фінансову самостійність. Бюджетний кодекс вводить поняття «кошик доходів місцевих бюджетів». Кошик доходів місцевих бюджетів включає доходи загального фонду, закріплені цим Кодексом на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (ст. 2 Кодексу). Доходи групуються у два блоки: 1) доходи, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, та 2) доходи, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Особливості справляння (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до відповідного місцевого бюджету визначені в ч. 2 ст. 64 Кодексу. Ці особливості полягають у тому, що податок з доходів фізичних осіб, який справляється (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого їх працівникам. Податок з доходів фізичних осіб, який справляється (перераховується) податковим агентом – фізичною особою, зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцем реєстрації такої фізичної особи у податкових органах.

Стаття 65.

Динаміка надходжень податку з фізичних осіб до місцевих бюджетів у 2002-2009 рр. наведена на рис. 3.2.

 

Рис. 3. 2. Динаміка надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів.

Нормативи бюджетного розподілу надходжень податку з доходів фізичних осіб наведені у табл. 3.3.

Таблиця 3.3.

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: