Стаття 244. Розгляд справи

1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієз­датності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклу­вання у розгляді справи є обов'язковою.

1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності розглядаються з додержанням процесуальної форми, тобто за загальними правилами у судовому засіданні з повідом­ленням учасників справи про місце та час його проведення. Однак коментована статгя встановлює деякі особливості розгляду зазна­чених цивільних справ.

2. Коментована стаття визначає склад учасників справи: у роз­гляді справи мають брати участь заявник, один чи обидва батьки (усиновлювачі) або піклувальник і обов'язково - представники ор­ганів опіки і піклування. У зв'язку з вимогою цієї статті, таким чином, участь у справі повинні брати ті особи, які не дали згоди на надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі у поза-судовому порядку, тому в судовому засіданні між заявником і його батьками (усиновлювачами) або піклувальником можливі супере­чки відносно предмету судового розгляду, тобто спір про певний юридичний стан та про створення умов здійснення неповнолітнім особистих немайнових чи майнових прав. На цьому тлі є дивним виключення дії принципу змагальності в окремому провадженні (див. коментар до ст. 235 ЦПК).

282

Стаття 245. Рішення суду

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

2. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі на­дається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування.

 

1. Дана стаття присвячена особливостям судового рішення по справах про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздат­ності. Безумовно те, що судове рішення і по цих справах повинно відповідати вимогам статей 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК (див. від­повідні коментарі) щодо порядку їх ухвалення, змісту і проголо­шення.

2. Коментована стаття зазначає лише наступне: суд своїм рі­шенням може задовольнити вимогу про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності або відмовити у задоволенні цієї вимоги. Повна цивільна дієздатність у неповнолітньої осо­би виникає після набрання законної сили рішенням про задо­волення вимоги заявника. Після набрання законної сили таким судовим рішенням воно надсилається органам опіки і піклуван­ня. Якщо неповнолітня особа знаходилась під піклуванням, за­значене рішення суду є підставою для зняття піклування з цієї особи.

Глава 4.

РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ

ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ

АБО ОГОЛОШЕННЯ її ПОМЕРЛОЮ

Стаття 246. Підсудність

1. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаход­женням її майна.

283

1. Глава 4 розділу IV ЦПК визначає порядок розгляду в суді
справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголо­
шення її померлою.

2. Підставою визнання фізичної особи безвісно відсутньою є
відсутність протягом одного року відомостей про місце її перебу­
вання у місці її постійного проживання. Померлою фізична осо­
ба може бути оголошена, якщо у місці її постійного проживання
немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років,
а якщо вона пропала без вісті при обставинах, що загрожували
смертю або дають підставу припускати її загибель від нещасно­
го випадку, - протягом шести місяців. Один із видів визначення
стану фізичної особи обирається заявником залежно від мети (для
розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного
стану, одержання спадщини та ін.).

Хоча коментована стаття не вирішує це питання, уявляється, що заявниками можуть бути діти, один із подружжя, інші заін­тересовані особи. Заява подається до суду за місцем проживання громадянина, який є заявником, або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місце перебування якої невідомо, або за місцем знаходження її майна.

Стаття 247. Зміст заяви

1. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають під­ставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

1. Ця стаття визначає зміст заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. У заяві по даних справах повинні бути відображені загальні для всіх заяв до суду реквізити. Коментована стаття вказує і на особливості заяв про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення його померлим.

2. Як вже відзначалося, вид встановлення стану залежить від мети, яка повинна мати правовий сенс, тобто спричинити для за­явника будь-які правові наслідки (право на розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану, право на 284

спадщину і т. ін.). Тому мета встановлення стану повинна бути обов'язково відображена у заяві. Заявник має вказати у своїй заяві ті дані, що обґрунтовують той чи інший юридичний стан грома­дянина (відсутність у місці проживання, час відсутності, можливе місце перебування, останнє відоме місце перебування тощо).

⇐ Предыдущая51525354555657585960Следующая ⇒

Поделиться: