Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження

1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і закона­ми України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

2.3 метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціа­тивою витребувати необхідні докази.

3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додер­жанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особли­вості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявни­ка і заінтересованих осіб.

5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на
розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укла­денням мирової угоди.

6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження
виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного про­вадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим
особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодову­ються, якщо інше не встановлено законом.

1. Стаття, що коментується, встановлює деякі загальні прави­ла відносно порядку розгляду справ окремого провадження. За­значені справи розглядаються за загальним правилом у тому ж порядку, що і позовні справи. Так, під час розгляду цих справ суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів до

всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Для цього він може за власною ініціативою витребувати необ­хідні докази. Однак, відсутність у них спору про право цивільне обумовлює для них встановлення розділом IV ЦПК деяких особ­ливостей.

2. Перша з цих особливостей полягає у тому, що виявлений під час їх розгляду спір про право тягне залишення заяви без роз­гляду. У цьому випадку суд повинен роз'яснити заінтересованим особам їх право подати до суду позов на загальних підставах. По-друге, учасниками справ окремого провадження є не позивачі та відповідачі, а заявники та заінтересовані особи. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладанням мирової уго­ди, по-третє, коментована стаття підкреслює право суду по цих справах за власної ініціативи витребувати необхідні докази (див. також коментар до от. 234 ЦПК). По-четверте, стаття виключає (що є досить спірним) дію у цьому провадженні правил щодо змагальності та меж судового розгляду. П'ятою особливістю де­яких справ окремого провадження є їх розгляд судом у складі одного судді і двох народних засідателів (справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної осо­би недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголо­шення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу). Перелік цих справ свідчить, що це такі справи, у яких вирішуване питання стосується істотних прав та свобод фізичних осіб. Тому законодавець і передбачив по них громадський контроль. Шостою особливістю (про інші особливості див. коментар до глав 2-12 цього розділу) є те, що при ухваленні судом рішення судові витрати, як правило, не від­шкодовуються.

3. Стаття 234 ЦПК у частині 3 передбачає розгляд у порядку окремого провадження справ про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу та ще деяких справ, що випливають із сімей­них правовідносин, однак ані стаття 235 ЦПК, ані розділ IV ЦПК особливостей їх розгляду не передбачають. Вважаємо за необхідне деякі особливості їх розгляду все ж зазначити.

1) Справи про надання права на шлюб. Дана категорія справ ви­никає у разі, якщо особа, яка вважає за необхідне зареєструвати шлюб, не досягла шлюбного віку. Із заявою про надання права на 272

шлюб до суду може звернутися особа, яка досягла чотирнадцяти років. У заяві, крім обов'язкових загальних реквізитів, повинно до­водитися, що реєстрація шлюбу відповідає її інтересам. У судове засідання, як уявляється, необхідно залучити батьків (усиновлюва-чів) або піклувальника цієї особи та представника органів опіки і піклування.

2) Справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке мас дітей. Умовою розгляду таких справ є, перш за все, наявність письмового договору між подружжям про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя бра­тиме той із батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. По-друге, підставою задоволення спільної заяви про розірвання шлюбу є встановлення судом обставин, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі кожного з подружжя і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та май­нові права, а також права дітей. По-третє, рішення про розірвання шлюбу ухвалюється судом після спливу одного місяця від дня по­дання заяви (ст. 109 СК України).

3) Справи про поновлення шлюбу після його розірвання у такому порядку можуть розглядатися у трьох випадках (статті 117-118 СК України).

По-перше, якщо після розірвання шлюбу один із подружжя не перебував у повторному шлюбі, жінка та чоловік можуть зверну­тися до суду із заявою про поновлення їхнього шлюбу. У судовому рішенні про поновлення шлюбу суд повинен також зазначити про анулювання запису акта про розірвання шлюбу.

По-друге, у разі явки особи, яка була оголошена померлою, відповідне рішення суду скасоване, її шлюб із іншою особою по­новлюється за умови, що ніхто з них не перебував у повторному шлюбі.

По-третє, у разі явки особи, яка була визнана безвісно відсутнь­ою, відповідне рішення скасоване, її шлюб із іншою особою може бути поновлений за спільною заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. У другому і третьому випадках орган реєстрації актів цивільного стану анулює запис акта про роз­лучення.

4) Справи про встановлення режиму окремого проживання
(ст. ст. 199, 120 СК України). Дані справи порушуються заявою под­
ружжя, у якій, окрім загальних реквізитів, необхідно обгрунтувати

273

необхідність встановлення режиму окремого проживання. У судо­вому засіданні суд повинен попередити подружжя, що встановлен­ня режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які чоловік та дружина мали до встановлення цього ре­жиму а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним дого­вором. Уявляється невдалою вказівка ст. 119 СК про позовний ха­рактер цих справ за заявою одного з подружжя, оскільки предмет розгляду від цього не змінюється.

Глава 2.

⇐ Предыдущая48495051525354555657Следующая ⇒

Поделиться: